Миколаївська гімназія

Львівської області

Методичні рекомендації

щодо розробки навчально-екологічної стежки в загальноосвітніх закладах

 Методичний посібник,   47 с.

У методичних рекомендаціях викладено поради щодо організації екологічних стежок. Розкрито мету, завдання, значення екологічних маршрутів. Наведено приклад організації навчально-виховної та практичної природоохоронної роботи на екологічній стежці. Методичні рекомендації можуть служити практичною допомогою педагогам у позакласній роботі.

Укладач Пурій Г.С. – заступник директора,

  вчитель географії

Схвалено на засіданні методичної ради

Миколаївської гімназії

Зміст

Вступ           c.4

І. Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховної екологічної стежки.                                                                                    c.7             

1. Екологічна стежка – одна із форм екологічної освіти і виховання. Історія виникнення.                                                                      c.9

2. Типи екологічних стежок.      c.12

3. Туристичний екологічний маршрут.    c.14

4. Організація та обладнання стежки.    c.17

5. Класифікація методичних підходів.    c.19

ІІ. Приклад організації навчально-виховної роботи на екологічній стежці.                                                                                                                c.23

Висновки          c.41

Додатки           c.45

Література           c.47

ВСТУП

«Те, що я чую, я забуваю;

Те, що я бачу, я пам'ятаю;

Те, що я роблю, я розумію»

(Конфуцій, Китай, 2000 років тому)

Природа — наш друг. Вона потребує уваги, пошани, щирого ставлення до себе. Однак, стан довкілля і зміни, що відбуваються в природному середови­щі сьогодні, набувають значних загрозливих масштабів. В умовах екологічної кризи особливо актуальним є формування екологічної свідомості та екологіч­ної культури у дітей та учнівської молоді.

Різноманітні досягнення нау­ково-технічного прогресу, вели­чезні можливості людства щодо використання природних ба­гатств, проникнення в надра зем­лі та глибини океану, вихід у кос­мічний простір, зростання чи­сельності населення і небувалий розвиток виробничих потужнос­тей зумовили такий могутній вплив на навколишнє середови­ще, що воно майже втратило здатність до самоочищення. Тому справа охорони довкілля — обов'язок кожного громадяни­на. Площі природних угрупо­вань — степів і лісів — зараз зве­дені до мінімуму, тому список рідкісних рослин і тварин, які по­требують охорони, зростає з кож­ним роком. Головне в напрямі збереження і покращання стану довкілля — це діяльність людини та її ставлення до природи.

Виховання з дитинства любові до всього живого, потреби береж­ливого ставлення до природи не­можливе без пізнання її явищ і законів.

Формування екологічної культури підростаючого поколі­ння - одне з найважливіших завдань сьогодення.

Почуття любові, бережливого ставлення до природи форму­ються з раннього дитинства. Найкращою школою екологічної освіти та виховання є спілкування з природою, вивчення та пізнання її закономірностей, розвитку явищ, а також безпо­середня участь у різноманітних екологічних акціях.

Однією з ефективних форм проведення екологічного вихо­вання є закладання навчально-екологічних стежок. Адже живе спілкування з природою сприяє розвитку екологічної грамот­ності школярів. Вони свідомо замислюються над явищами, які спостерігають, щоб поліпшити ситуацію, а отже, стають еколо­гічно вихованішими.

Однією з форм екологічної освіти і виховання є організація мережі екологіч­них стежин, які є своєрідними лабораторіями просто неба. Така форма приро­доохоронної освіти надзвичайно ефективна. По-перше, вона проходить не в процесі обов'язкового заходу, приуроченого до конкретної дати, місця чи часу, а при безпосередньому спілкуванні з природою. По-друге, завдяки емоційно­му сприйняттю дитиною навколишнього середовища і впливові на всі органи чуття, цілеспрямовано формується позитивна емоційна сфера передусім у тих дітей, котрі до цього мало спілкувалися з природою.

РОЗДІЛ І. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ СТЕЖКИ

Екологічна стежка - це розмічений зазда­легідь маршрут екс­курсії у природі, під час якої ведеться роз­повідь про природні об'єкти і явища, що на ній трапляються. Екологічні стежки створюються з навча­льно-пізнавальною метою для проведення екскурсій з біології,географії, дослідниць­кої роботи учнів, занять природничих гуртків, різнома­нітних природоохоронних заходів.

При   розмічені   екологічної стежки особлива увага приділя­ється розкриттю взаємозв'язків між компонентами живої і неживої природи, харак­теристиці   „біологічних ланцюгів", їх вразливості. Саме тому вони назива­ються природними, при­родно-пізнавальними, екологічними.

Такі стежки розв'язують багато проблем: збереження біо-різноманіття, регулювання при­родокористування і потоку відві­дувачів, забезпечують функції екологічної освіти й виховання.

Навчально-виховна екологічна стежка — це завчасно визначений маршрут на певній природній місцевості, на якому розташовані унікальні і типові для даної території об'єкти: рослинні угруповання (ліс, гай, луки, чагарники), во­дойми, водні джерела, пам'ятки природи, характерні форми рельєфу тощо.

Головна мета: формування в учнів наукового світогляду, виховання екологічно-грамотної поведінки людини в навколишньому природному серед­овищі, поширення знань про природу та людину, як невід'ємну частку довкілля.

Завдання екологічної стежки:

ознайомлення відвідувачів із об'єктами живої і неживої природи, про­ведення на відповідних зупинках теоретичних і практичних занять, конкретної природоохоронної роботи;

пропагування природоохоронних заходів, інформування про наявні на даному маршруті види рослин, пам'ятки природи, культури;

привернення уваги учасників до об'єктів антропогенного ландшаф­ту: транспортних артерій, архітектурних споруд, сільськогосподарських угідь, рекреаційних зон.

Основні функції:

навчальна - формування в учнів навичок перенесення екологічних знань у реальне життя;

розвивальна - формування екологічної свідомості, культури, форму­вання екологічного мислення як складової загальної культури; виховна - залучення учнів до спілкування з природою.

1.ЕКОЛОГІЧНА СТЕЖКА — ОДНА З ФОРМ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ.

Загальним завданням еколо­гічної освіти є формування еко­логічної свідомості, тобто:

• адекватних екологічних уяв­лень;

• ставлення до природи;

• системи умінь і навичок взає­модії з природою.

Тому велике значення мають передбачені освітньою програ­мою роботи на місцевості, на основі яких у свідомості учнів виробляється звичка критично оцінювати свою поведінку у при­роді, вчинки інших людей, оби­рати лінію поведінки, відповідну законам природи і суспільства. Обізнаність із правилами пове­дінки у природі й дотримання їх під час екскурсій, туристичних і краєзнавчих походів свідчать про ступінь сформованості еколого-етичної свідомості школя­рів.

Наукова основа охорони при­роди охоплює різноманітні галу­зі природничих і гуманітарних знань. Серед них основне місце посідає екологія, яка, у свою чер­гу, тісно пов'язана з іншими біо­логічними і географічними наука­ми. Головна умова успіху еколо­гічного виховання — необхідність комплексного характеру висвіт­лення екологічних явищ.

У зв'язку із цим одним з осно­вних моментів є діяльність і спіл­кування у природному середови­щі, що сприяють виникненню оптимальних умов формування умінь і навичок. «Стежка в лісі — найкраща книга природи, яку мені тільки доводилось читати», — так говорив великий природолюб-натураліст М.М.Пришвін.

Навчально-екологічна стеж­ка — спеціально обладнана з освітньою метою природна тери­торія, на якій створюються умо­ви для реалізації системи зав­дань, що організують і спрямову­ють діяльність учнів у природно­му оточенні. Завдання викону­ються під час екскурсій і польо­вого практикуму.

Під час створення таких сте­жок особлива увага приділяється розкриттю взаємозв'язків між компонентами живої та неживої природи, характеристиці біоло­гічних ланцюгів, їх вразливості. Тому ці стежки і називають екологічними, природними або нау­ковими трасами.

Основне призначення екологічних стежок — освіта і природо­охоронне навчання відвідувачів, ознайомлення їх із рідною приро­дою, виховання любові до неї. Та­ким чином, під час створення екологічних стежок враховується освіта, виховання і відпочинок у природі.

Уперше такі стежки, або нау­кові траси, створили в Європі й Північній Америці в 50-х р. XX ст. на територіях національних парків з метою регулювання потоку від­відувачів. А нині вони є складо­вою частиною стрункої системи природоохоронної освіти — від дитячого садка до університету.

У Росії 1916 р. в Криму, за 7 км від Судака, вздовж скель було вирубано пішохідну стежку. & на­зивають Голіцинською, оскільки будівництво проводилося за вка­зівкою князя Л.С.Голіцина.

Поширення навчальних і нав­чально-пізнавальних стежок на території колишнього СРСР по­чалося на початку 60-х р. XX ст. Ініціатором цієї справи став Тар­туський гурток охорони приро­ди — перше студентське природо­охоронне об'єднання, створене 13 березня 1958 р. під керівниц­твом Я.Х.Ейларта — фахівця з пи­тань теорії та практики охорони природи, зокрема створення на­вчальних стежок.

В Україні в останні роки еко­логічні стежки закладають школи, станції юннатів на тих територіях, куди дозволено допуск екскур­сантів. Такі стежки існують у природно-національних парках (Карпатському, Шацькому). Ді­ють вони і на околицях деяких міст (Дарницька — біля Києва, Дахнівська — біля Черкас). Еко­логічні стежки є також у Ковпа­ківському лісопарку на базі пар­тизанської стежки в м. Полтаві.

2.ТИПИ ЕКОЛОГІЧНИХ СТЕЖОК

Спеціалізовані: наукові, навчальні, рекреаційні, лікувально-оздоровчі, освітньо -  ресурсні.

Наукові — виділяються за типовими і унікальними об'єктами досліджень з метою відпрацювання методичних питань для науковців (ботаніків, зоологів, географів, археологів, істориків тощо).

Навчальні — створюються для проведення навчальних занять з дітьми, учнівською та студентською молоддю в дошкільних, загальноосвітніх, поза­шкільних та вищих навчальних закладах. Вони включають такі елементи при­роди, які розглядаються за навчальними програмами, максимально розкри­вають взаємозв'язки природних компонентів в екосистемах, зокрема поєд­нання складових рослинного та тваринного світу між собою і з оточуючим се­редовищем. В цьому аспекті бажано також продемонструвати рослини, виро­щені людиною, зміну їх властивостей в культурі.

Навчальні екостежки закладаються на території навчальних закладів чи по­близу від них (у ландшафтних парках, зелених зонах, на інших територіях), де ще збереглися природні комплекси. Призначені вони для формування еколо­гічного світогляду та екологічної освіти учнівської та студентської молоді, вихо­вання в них любові до рідної природи, розширення знань з природничих дис­циплін.

Рекреаційні — закладаються на типових об'єктах природи, що мають висо­кий рекреаційний потенціал.

Лікувально-оздоровчі — створюються на об'єктах природи, що мають осо­бливе профілактичне і оздоровче значення, наприклад, поблизу санаторіїв. Цей тип стежок може використовуватися для ознайомлення людей з умовами зростання та біологічними особливостями лікарських рослин.

Освітньо-ресурсні — виділяються на типових об'єктах природи, мають ви­сокий еталонний природно-ресурсний потенціал, який використовується для підвищення рівня екологічної освіти природокористувачів.

Комплексні поєднують функції спеціалізованих екостежок. Наприклад, стежка може бути закладена на природоохоронній території та бути навчаль­ною, тобто служити постійною базою для певного навчального закладу. На­вчальною може стати також рекреаційна стежка, закладена в зеленій зоні міста або інших центрах масового відвідування. При цьому не варто закладати еко­логічні стежки для масового відвідування на природних територіях з особливим статусом охорони. Доцільно створювати екологічні стежки на території лісових масивів, парків, урочищ, де є цікаві природні об'єкти, місцезростання та поши­рення рідкісних та зникаючих видів рослинного і тваринного світу.

3.ТУРИСТИЧНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ МАРШРУТ

Обираючи маршрут екологіч­ної стежки, необхідно враховува­ти певні вимоги. Основне — це інформативність і різноманіт­ність. Вона має пролягати через легкодоступні мальовничі місця, інформаційно насичені, з ділян­ками для відпочинку, сполучени­ми доріжками різної конфігурації (прямими, радіальними), цікави­ми природними об'єктами, ви­значними пам'ятками (дерева-довгожителі, струмки, водойми). Стежку обладнують містками, кладками, переходами, оглядови­ми майданчиками на підвищен­нями. Оптимальна її довжина до 3 км.

Не варто прокладати стежки на одноманітній місцевості, щоб не втратити Е привабливості й емоційності. Бажано чергувати відкриті простори з лісовими ді­лянками, рівнини — з пагорба­ми, куточки незайманої приро­ди — з територіями, які перебу­вають під інтенсивним антропо­генним впливом, із чітким се­зонним розмаїттям барв, форм тощо. Слід обминати також ді­лянки з рідкісними, рослинами, занесеними в Червону книгу України.

Стежку не прокладають через круті схили, болота та інші небез­печні місцевості. Похід не пови­нен завдавати фізичної чи нерво­вої втоми, бо запам'ятається лише складність маршруту, а не те, що навкруги: ліс, рослини, спів пта­шок, цілюще джерело або слід звіра... Важливо, щоб шлях від одного об'єкта до іншого проля­гав через місцевість із типовими ландшафтами, щоб у відвідувачів склалося чітке і досить повне уяв­лення про всю територію. Як на­очні об'єкти слід використовува­ти всі елементи антропічного ха­рактеру: дороги, трубопроводи тощо.

Екологічна стежка може бути закладена на околицях .міста чи села (іноді в самому населеному пункті, наприклад, у парку). За межами населеного пункту слід враховувати можли­вість під'їзду автобусом чи поїз­дом. Перед закладанням марш­руту необхідно обговорити це питання із землекористувачем цієї території.

Вибір маршруту слід почина­ти із загального дослідження зе­мель. Для цього треба сформу­вати ініціативну групу, до якої б входили ботаніки, зоологи, лі­соводи, представники товарист­ва охорони природи. Доцільно залучити також школярів-юн­натів і поставити перед ними завдання: знайти на стежці ці­каві об'єкти.

Можна користуватися вже про­торованими доріжками. Основ­ним завданням під час створення стежки є вибір оглядових майдан­чиків (площадок), де групи зупи­нятимуться під час екскурсії і слухатимуть про найбільш харак­терні й цікаві об'єкти. Оглядові майданчики повинні мати назви, які відбивають особливість кон­кретного куточка місцевості. На­приклад: «Галявина», «Вільша­них», «Болото».

Назва оглядової точки може також характеризувати окремі групи рослин або їх властивості. Наприклад: «Аптека в лісі», «Віч­нозелені рослини» тощо. Бажано, щоб одна із зупинок була присвя­чена впливу людини на природу. Зупинку відпочинку для естетич­ного виховання можна назвати «Галявина запитань і загадок». Тут головними дійовими особами стануть діти.

Оптимальна кількість оглядо­вих майданчиків на стежці — 6—8. Після їх визначення склада­ють схему маршруту.

Екологічна стежка, передаючи відвідувачам знання  про природу, має допомагати їм бачити незвичайне у звичайному, спону­ці кати вчитися у природи та захищати її.

 Отже, обрана для екологічної стежки міс­цевість повинна відповідати таким вимогам:

- бути доступною для відвідувачів, знаходитися неподалік від транспортних магістралей, стоянок для машин, наметових містечок чи пропагандист­ських екологічних центрів;

- не перетворюватися на бігову доріжку для фізкультурників, кінний маршрут або новий зручний шлях для місцевих жителів;

- не перетинати дуже вразливі при­родні об'єкти, що легко пошкоджу­ються і довго відновлюються;

- її природа має бути привабли­вою для відвідувачів, вражати різно­манітністю видових форм та присто­сувань. Слід уникати ділянок з мо­нотонними однотипними угрупован­нями, віддаючи перевагу таким, де є чергування відкритого простору з лі­совими стежками, рівного і пере­січного рельєфу, куточків незайма­ної природи з ділянками, які підда­валися значному антропогенному впливу.

4.ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ОБЛАДНАННЯ СТЕЖКИ

Для організації навчальної еко­логічної стежки  створюється  ініці­ативна група, приймається офіцій­ний документ, який дає юридичне право на її організацію. Його видає організація-землекористувач цієї те­риторії, на якій вирішено проклас­ти стежку. Так, якщо ця земля на­лежить міській, селищній, сільській раді, то вона приймає відповідне рі­шення. Якщо маршрут буде прохо­дити територією лісопарку, фермер­ських господарств, селянських спі­лок чи інших відомчих організацій, то їх дирекцією видається відповідний наказ.

У документі, крім дозволу на ство­рення та використання стежки, обу­мовлюється, хто відповідальний за її обладнання і утримання в належно­му стані, режим роботи на маршру­ті, основні загальні правила для орга­нізаторів та відвідувачів. В результа­ті всієї організаційної роботи створю­ється єдиний документ - паспорт на навчально-виховну екологічну стежку (додаток №1).

Крім паспорта необхідно вигото­вити карту-схему екологічної стеж­ки з межами маршруту, азимута­ми, орієнтирами на місцевості і за­значеними зупинками та відстані між ними на всій протяжності стежки (додаток №2)

Однією з важливих особливос­тей екологічної стежки є її інформа­тивність.

Щоб екологічна стежка справ­ді «заговорила», її потрібно облад­нати інформаційними знаками, вказівниками, стендами. Однак слід пам'ятати, що оформлення необхідне лише для орієнтування. Тому обов'язковим є стенд (щит) зі схемою на початку і в кінці маршруту, позначенням зупинок (оглядових майданчиків) відпо­відними знаками, вказівки марш­руту (пофарбовані значки на де­ревах). Слід вибирати прості засо­би, які б гармонували з навко­лишнім середовищем. Це можуть бути певної форми позначення на пеньках, деревах, камінні. Галя­вину відпочинку можна обладна­ти колодами.

Щит на першому об'єкті відображає загальну схему всієї стеж­ки та інформує відвідувачів про піз­навальне та освітньо-виховне її при­значення.

Щити на, кожному наступному об'єкті-зупинці теж несуть пізнаваль­ну, освітню і вказівну інформацію.

При необхідності на окремих щитах інформація, періодично поновлюється.

Подальше оформлення стежки залежить від умов, де вона розта­шована. Якщо поблизу школи чи станції юннатів, доцільно підго­тувати природоохоронний куто­чок з малюнками і підписами.

Для контролю за станом стежки необхідно запровадити шефство з боку місцевої школи чи станції юннатів. Ця організа­ція повинна мати стенд з по­вним описом і схемою екологіч­ної стежки.

ПІДГОТОВКА ЕКСКУРСОВОДІВ

Процес навчання з біології, географії, еко­логії та охорони природи неодмінно спирається на пізнання оточуючого середовища. Місцем такого пізнан­ня є природа, а засіб контакту - екс­курсія, зокрема, екологічною стеж­кою. Вона повинна бути цікавою, ін­формаційно-насиченою, включати ви­вчення біоценозів і лісу, і луки, і водо­йми, як таких, що зберегли первин­ну організацію, так і антропогенно порушені.

З різними категоріями відвідувачів працюють екскурсоводи різного рівня підготовки: вчителі, керівники гуртків, керівники шкільних лісництв. Для кожного з них пови­нен бути підготовлений і знаходитись в установі проспект екскурсії.

5.КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ

Методи навчання, які застосовуються вчителем для організації практичних занять під час екскурсій на стежці:

- інтерактивні - діалог, полілог з аудиторією;

- репродуктивні з елементами пошуку проблеми, дослідництва;

- евристичні - (класу пропонується проблема, навколо якої розгортається моделювання навчально-пізнавальної роботи на стежці);

- рефлексивно-дійові (проблеми розв'язуються в процесі практичної діяль­ності);             

- візуальні (формування навичок роботи зі схемами, графіками, згортання здобутої інформації у таблиці);

- сугестивні (у процесі моделювання практичної діяльності - екологічної гри застосовуються твори мистецтва - картини, вірші, музика);

- мультимедійні (застосування навчальних комп'ютерних технологій у про­цесі підготовки учнів до практичної діяльності на стежці);

- наочні (1\ЗН, відео, фрагменти кіно, фото, живі об'єкти для формування мотиваційної сфери учнів);

- релаксопедичні (сприяння розслабленню учнів, подоланню психологіч­них комплексів під час вивчення екологічних проблем, природних явищ, жи­вих об'єктів).   

Форми організації навчального простору на навчальній екологічній стежці:

- колективні;

- групова взаємодія;

- міжгрупова взаємодія.

Отже, особливістю організації навчально-пізнавальної діяльнос­ті на екологічній стежці є реаліза­ція ідеї практичної зорієнтованості навчально-виховного процесу з еко­логії.

Робота на екологічній стеж­ці відбувається за різними напря­мами. Продуктивним є практично-екскурсійний. У процесі екскур­сії відпрацьовуються практичні, ла­бораторні роботи, спостереження, проективна, науково-дослідницька, спортивно-оздоровча, імітаційна (ігрова) і творча діяльність.    

Учителю слід заздале­гідь пройти стежкою з метою дослі­дження її санітарного стану, безпеки для життя та здоров'я учнів, розстав­лення позначок, встановлення зупи­нок. Продумати форму звітності для учнів, щоб після ознайомлення з нею легко побачити, наскільки корисною була проведена екскурсія і рівень на­вчальних досягнень.

Попередня підготовка школярів до проведення екскурсій на екологічній стежці починається на уроках.

Завдання екскурсії на екологіч­ній стежці повинні бути доступними учням для виконання. Для того, щоб уникнути недоречності під час робо­ти на стежці, радимо звернути увагу на наступне:

1. Пройдіть екскурсійним марш­рутом.

2. Зберіть і опрацюйте матеріали екскурсії.

3. Зробіть висновки про екологіч­ний стан довкілля.

4. Запропонуйте пропозиції щодо покращення екологічного ста­ну досліджуваного природного комплексу (ліс, лісова галявина, водойми, луки).

Перед проведенням екскурсії про­ведіть інструктаж. Учням пропонуєть­ся самостійно розробити пам'ятку-пораду щодо поведінки та прове­дення   спостережень   за   живими об'єктами, обговорити її.

Без проведення екскурсій еколо­гічна освіта в умовах міста не буде повноцінною, знання залишатимуть­ся пасивними. Метою цих екскурсій є навчити учнів визначати екологіч­ний стан окремих компонентів приро­ди й довкілля лісопаркової зони міс­та, проводити прості екологічні спо­стереження, моніторинги, навчитися переносити здобуті знання у реаль­ні життєві умови. Зміст екскурсійних екологічних маршрутів може бути різ­номанітним, залежно від місцевості, об'єктів, пори року.

РОЗДІЛ ІІ. ПРИКЛАД ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ НА ЕКОЛОГІЧНІЙ СТЕЖЦІ.

Маршрут проходить: капличка Писанка - печери Прийма І -заказник „Стариці Дністра" - річка Дністер

Зупинка №1

Окрасою і гордістю міста Миколаєва є капличка ,яка жителями названа Писанкою.

Писанка невипадково стала однією із найдорожчих перлин у віночку християнських світлин. Український народ особливо вшановує писанку і має у своїй культурній скарбниці багато легенд про її походження. Одна із них говорить, що коли Пречиста Діва ідучи за своїм Сином і плакала, то її сльози, які падали на криваве каміння перетворювались на барвисті писанки. Інша легенда свідчить, що писанка є символом нового життя.

Казковим і вражаючим куточком Миколаєва є гора Під дірявим каменем ( фото.1). З тієї вершини можна побачити весь краєвид міста. Тому й не дивно, що така ще молода капличка-писанка знайшла собі пристанище у такому місці, мов на вишиваному рушничку.

Природа своєю чарівністю і вродою милує і пестить душі кожного, хто приходить до неї, як до храму.

Миколаївчани вірно і віддано люблять свій маленький куточок.

Зведена вона на честь 2000-ліття від Різдва Христового на зібранні громадою Миколаєва кошти. Будівництво було не легким і сповнене випробувань. Була побудована за проектом львівського архітектора Костянтина Макарчука і за допомогою всіми знаного і шанованого майстра своєї праці Омеляна Іваніва (фото.2 ).

Фото. 2. Капличка - Писанка.

Капличка не лише розташована у прекрасному місці на фоні мальовничої природи, а й розписана прекрасними образами з вдало дібраними фарбами (художник Ігор Леськів ). На гору до Писанки вірних веде Хресна Дорога, до будівництва якої спричинилися небайдужі миколаївчани.

Щодня Писанка проводжає і зустрічає сонечко. Воно, здається, лиш зникає не там десь за горою, а в лоні каплички. Кожної пори року вона якась особлива. Взимку - як горда пані. Навесні - як молоде, сповнене щастям дівча. Влітку - як царівна. А восени - як щаслива матір в колі своїх дітей. Свій день народження Писанка святкує, як не дивно грудневими днями. Адже, саме в грудні відбулася посвята. Влітку капличка красується у віночку з м'яти, материнки, ялівця, чебрецю.

А як зворушливо, коли до Писанки ідуть молоді подружжя за благословенням, немов на другий шлюб.

Писанка-капличка є єднанням усіх конфесій миколаївщини і творить атмосферу спокою, добра і єднання у кожному єстві.

Аналогів Писанці-капличці у світі немає.

Зупинка №2

Миколаївщина - надзвичайно багатий історією регіон. Ця територія вщент заповнена археологічними пам'ятками та історичними місцями.

У 1987р. перша палеолітична пам'ятка в печерах регіону була відкрита в печерно-скельному ансамблі Прийма І (фото.3), де роботи проводяться уже протягом 18 років. Пункт зафіксований на лівому, північному березі каньйону, пересихаючого влітку потічка Безіменний, лівої притоки Дністра. Печерний комплекс, що має місцеву назву Дірява, розташований за 2,3км. на схід від Дністра. Печерно-скельний комплекс карстового типу, його верхня точка знаходиться 347 м. над рівнем моря. Крім гроту у печерно-скельному відслонені виділяються ще чотири основні яруси - верхня (І) і нижня (II) печери, а також два навіси - верхній (І) і нижній (II), причому верхній навіс був заселений людськими спільнотами щонайменше шість разів.

У верхньому ярусі у гроті розкопано кістки тварин, часто звуглені. Серед решток переважають кістки печерного ведмедя. За аналізом кісток, комплекс датується 45600 ± 450 років від наших днів. Згідно наявної інформації він є найдавнішим поселенням у печерних утвореннях материкової України.

Багатошарове   поселення   було   досліджене   у   верхньому(І) навісі. Тут розкопано і виявлено більше 15 тис. знахідок, при значному переважанні кісток тварин, наявності невеликої кількості кам'яних і керамічних виробів.

Незважаючи на незначну кількість кам'яних виробів (33 екземпляри), в печерному комплексі досить виразні форми. Сировиною для виробництва виробів слугував темно-блакитний місцевий кремінь.

Серед знайдених речей 49% складають знаряддя, перш за все, специфічні ножі з притупленою спинкою, вістря, скребки, наконечники. Аналогічний ніж знайдений в печері на Ченстоховській височині в Польщі. Згідно припущень дослідників, що кістяні вістря, наконечники, підвіски-амулети з просвердленими отворами із зубів викопних тюленів чи оленів, а також окремі кістки могли належати тогочасній людині.

У пізньопалеолітичному шарі зафіксовано багато решток різноманітних тварин. Відзначимо кістки мамонта, волохатого носорога, печерного ведмедя, печерного лева, коня, північного та благородного оленів, інших тварин. Наявність таких гігантів як мамонт, носоріг і печерний ведмідь-яскравий показник значної ролі мисливства у господарській  діяльності  поселенців  цього   печерного   ансамблю.

Опрацювання матеріалів доводить про наявність води, вогню, харчових ресурсів. Аналіз кам'яних виробів, фауністичні особливості, можливості загонного полювання і інші показники дозволяють припускати заселення порожнини переважно у зимовий період.

Завдяки сприятливим природним умовам людина проживала тут і в наступний час (Середньокам'яна епоха), що датується ІХ-ІУ тисячоліттями до нашої ери. Природні умови вже стають близькими до сучасних. Втім, внаслідок інтенсивної, часом хижацької, мисливської діяльності людини, основні тварини-гіганти були тут, очевидно, винищені. Широкого розповсюдження набуває вживання лука та стріл, особливо ефективних при полюванні. Вдосконалюється і техніка обробки різноманітних матеріалів, зокрема каменю. Набуває широкого впровадження використання вкладишів, коли у кістяні та дерев'яні руків'я вмонтовуються невеликі, але добре загострені, або притуплені леза ножів, скребків, різців, тощо.

На території Миколаївського району вже відомо більше 50 місць, де відкриті археологічні пам'ятки - сліди різноманітних об'єктів, залишених нашими далекими предками. Завдяки сприятливим умовам, на багатьох з них люди поселялися неодноразово і в різні епохи. В межах району люди вели напівпечерне життя, бо основні печерно-скельні порожнини невеликі (до 5Х6 м).

Експедиція під керівництвом доктора історичних наук, професора Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича Леоніда Мацкевого натрапила в печері Прийма, під час археологічних розкопок, на рештки древньої людини. (фото. 4). Фахівці Бюро судмедекспертизи України підтвердили, що це рештки неандертальця, який жив на цих теренах понад 45 тис. років тому.

Фото . 4. Всередині гроту (місце археологічних розкопок)

У чому унікальність цієї знахідки? Кожне таке відкриття саме по собі унікальне. Зі сторінки шкільного підручника з історії на сучасного читача дивиться неандертальський хлопчик з грота Тешик-Там у Криму. Його рештки знайдено у 1938 р.

Для довідки: перший неандерталець був знайдений у 1856 р. у печері в долині Неандерталь (звідки і назва) поблизу Дюссельдорфа (Німеччина). Основна кількість залишків неандертальців і їх попередників „пренеандертальців" (приблизно 200 індивідів) виявлено у Європі.

Чимало людей скептично ставляться до еволюційної теорії Дарвіна. Чи був неандерталець нашим пращуром? Майже ніхто з фахівців не вважає неандертальця предком людини сучасного типу. Це один із видів гомінідів, який не витримав випробувань часом, хоч дехто і нині вважає інакше, ототожнюючи неандертальців зі сніговою людиною. Генетичні дослідження доводять, що неандерталець стояв значно далі від людини, ніж мавпа шимпанзе. Його зовнішність також дуже відрізнялася від зовнішності сучасних людей: більший мозок, загальна маса тіла понад 90 кг, невеликий, за сучасними мірками зріст (150-160 см), коротші нижні кінцівки, видовжений череп із великим надбрівним валиком. Усе це цілком правдивий документальний портрет, що ґрунтується на археологічному матеріалі. Неандертальці мислили, виготовляли одяг, мисливську зброю та примітивні господарські знаряддя, будували житло. Проте, цього виявилось недостатньо, щоб конкурувати зі співмешканцями - власне людьми. Це не означає, що люди винищили неандертальців. Можна стверджувати хіба те, що людина виявилась досконалішою, аби виживати та розмножуватись у складних природних умовах. Отож, неандертальців знищила цивілізація.

Сучасна господарська діяльність привела до знищення або малодоступності багатьох пам'яток природи, історії і культури.

На сьогодні десятки тисяч археологічних знахідок підтверджують думку вітчизняних і зарубіжних вчених, про те, що за показниками розвитку матеріальної і духовної культури, місцеве населення вже з кам'яної доби досягло світових зразків. Необхідно продовжувати дослідження таких об'єктів, частина яких уже руйнується у зв'язку із розпочатими на них розкопками.

Подібні західноєвропейські пам'ятки приваблюють тисячі туристів. Сподіваюся, що таким привабливим місцем у майбутньому стане грот Прийма - найдавніша археологічна знахідка на території України. Для цього, звичайно, потрібні кошти - на закінчення дослідження, впорядкування пам'ятки. До речі, професор Л. Мацкевий має надію, що у печері будуть знайдені ще і інші останки людей, бо наразі опрацьовано лише 25% її території.

Зупинка № 3

У долині річки Дністер поблизу села Верин знаходиться ландшафтний заказник республіканського значення „Стариці Дністра" .Створенний у 1989 році. (фото.5 ) Його площа 150 гектарів.Це обширні заболочені річкові стариці із незамерзаючими джерелами. Єдине місце на Львівщині, де ще зберігся сокіл-сапсан. Тут гніздиться єдина пара цих птахів, занесених до Червоної книги. Крім того, на цій території виявлені в гніздовий період скопа, орлани-білохвости, орли-могильники. Всі вони занесені в Червону книгу і є унікальними живими пам'ятками рідної природи не лише в області, але й в усій Європі.

У заказнику гніздяться колонії куликів-травників, великих веретенників, бекасів, чайок, окремі пари соколів-боривітрів, соколів-геглоків і кібчиків. Також водиться багато річкових качок, крижнів, чирків, широконіжок, почали гніздуватися ниркові качки - червоноголові та білоокі чернеті навіть чубата чернеть. Тут надзвичайно багатий пташиний комплекс, до 125 - 133 видів, і серед них рідкісні в нашій області: болотяна сова, лугові луні, синьошийки, вухаті сови, сіра качка, очеретянки, річкові цвіркуни, ремези, голубі рибалочки, кропив'янки та інші. Восени цей район надзвичайно важливий для мігруючих куликів, турухтинів, тулесів, які можуть тільки в цьому місці зупинятися і здобувати собі корм.

Дуже цікава ця територія і в ботанічному відношенні. Зустрічаються тут весняні квіти - підсніжники, конвалії, рябець великий, які стали рідкісними в Україні. Але саме в орнітологічному відношенні цій ділянці землі просто немає ціни.

 Зупинка №4

Ця річка левадою тече відколи світ.

В ній вишеньки за хатою купають білий цвіт.

Вона біжить у затінку, я хвильку в ній ловлю.

Цю річку, як матінку, як білий світ люблю.

Наступним об'єктом нашої подорожі стала річка Дністер, яка знаходиться на схід від зупинки №3.

Дністер відомий ще з праць давніх греків від Геродота (V ст. до н.е.) до Птоломея (II ст. н.е.) під назвою Тирас. З IV століття річку іменують Данастр, що означає „швидка річка" (від скіфського дон - „річка" і фракійського істрос - „сильна водна течія", „потік").

Знайома нам ще така легенда про походження назви річки.

У старого карпатського Бескида було чимало синів і дочок, та тільки були замкнені в камінних палатах і лиш там могли бавитися. Але раз весною один старшенький хлопчик заглянув із понурої палати крізь мале віконце і побачив ясний світ. Побіг він до батька тай каже:

- Батеньку, ти держиш нас і не випускаєш у світ побавитися на свободі. Пусти мене трохи, я тільки погляну і скоро вернуся до дому.

Подумавши, батько сказав:

- Жаль мені тебе, сину, бо як вийдеш туди, уже, мабуть, не вернешся до мене, старого. Але пропало. Коли ти вже побачив світ, ніяка сила тебе в хаті не вдержить. Іди ж собі в божу путь, а на дорогу для забави візьми собі ці два камінчики. По них я тебе впізнаю, що ти мій син, бо не пущу тебе малим хлопчиком у світ. Там з'їли б тебе звірі, але я тебе заміню в воду, в чистий потічок, щоб ти побігав по світі.

А якщо захочеш повернутися, то застукаєш тричі й покажеш ці два камінчики, тоді я повірю, що ти моя дитина. Старий Бескид дав хлопцеві два камінчики, відчинив у скелі маленьку шпарку і зробив знак рукою. Хлопець замінився в джерело чистої води і з радістю та сміхом вибіг на двір. З камінчика на камінчик став він стрибати, згори в долину почав він радісно котитися, а його срібний голос наповнив гори і ліси. Відбіг уже наш потічок далеко-далеко від батьківської палати і не думає вертати. Навкруги така краса, така ясність, такі чуда! Між садками хатки біліють, люди ходять, діти над його берегами бавляться. А там далі видно місто, високі доми. Пливе, біжить він без упину. По дорозі стали приставати до нього нові посестри й побратими, з правого й лівого боку, і йшли далі й далі в невідомий світ.

Одного разу на світанку побачив здалека перед собою ніби важкий безмежний став, повний води темнішої, як у його берегах.. То було Чорне море. На його водах колисалися гарні кораблі з вітрилами, ніби великі крилаті птахи, а деякі стали плисти і його струєю. Наш хлопець-ріка зрадів, що від нього є комусь користь, і думає собі:

- Не верну я вже до батька! Перекажу, нехай не чекає мене в своїй темній палаті!

Послав він вістку вітром до батька, що не вернеться. А старий Бескид питає:

А де ж його камінчики?

Він їх на дні стер, - відповідає вітер. І гомоном пішло по горах слово: дні-стер, дні-стер!

Відтоді називається та велика ріка, що вийшла малим хлопцям ручаєм з Бескиду: Дністер.

З народних уст.

Миколаїв розташований на лівому березі річки Дністер, яка протікає в двох кілометрах від південно-західної частини міста.

Швидкість течії повільна. Живлення мішане: домінуюче значення мають підземні води, але у весняний період основним джерелом є талі снігові води, а з травня по жовтень - живлення дощове.

Характерною рисою Дністра є часті паводки, які спричиняють повені і завдають великої шкоди. Весняне підняття рівня починається в кінці лютого, на початку березня. Під час повені вода піднімається від 8 см до 166 см за добу, а в окремі роки до 3,5 - 5,5 м за добу. Повінь проходить декількома хвилями через посилення дощами. Для літньо-осіннього періоду характерні паводки, середня тривалість яких 10 - 25 днів, рівень води піднімається за добу до 0,5 -2 м. Під час теплих зим буває від 1 до 2 паводків тривалістю 15-30 днів.

Дністер разом із своїми притоками (Зубра, Щирок, Колодниця) має яскраво виражений гірський характер. Великі похили, особливо у верхів'ях, а також велика кількість опадів, які випадають у вигляді частих інтенсивних злив - все це обумовлює раптовість і бурхливий характер походження паводків, які практично не піддаються ніяким прогнозам.

Інтенсифікації паводків сприяє вирубка лісів при недостатньому їх відновленні. У заплавах річок проводиться будівництво протипаводкових дамб. Русла річок укріплюються русловими спорудами, одночасно проводиться укріплення берегів (фото.6).

Величезної шкоди приносять катастрофічні розливи, які завдають шкоди жителям десятки населених пунктів Миколаївського району, руйнуючи лінії комунікації та зв'язку. Повені, які спричиняються частими паводками, затоплюють сільськогосподарські угіддя, з полів змивається родючий шар ґрунту. Довкола водойм не створюються водоохоронні смуги, береги розорюються, з них змиваються у ріку мінеральні добрива і отрутохімікати.

Великої шкоди водоймі завдають виробничі побутові відходи, які вміщують різноманітні шкідливі речовини. В річку скидають хімікати із Стебницького хвостосховища. Очисні споруди ВАТ „Миколаївцемент" неспроможні профільтрувати стоки всіх підприємств м. Миколаєва і всі нечистоти, без будь-якого очищення потрапляють у Дністер. Отже, для успішної боротьби з паводками та руйнівною силою води необхідне комплексне вирішення цього питання в басейні в архіві р. Дністер. З метою покращення екологічного становища потрібно заборонити розширення існуючих і будівництво нових екологічно небезпечних виробництв. Завершити будівництво очисних споруд, промислових стічних вод.

Річки нашого краю волають про допомогу. Вслухаємося в дзюрчання і шум води і почуємо в них невеселу мелодію, а благання про допомогу.

Прикро те, що жителі на берегах річки складають сміття, роблять звалище гною. Всі ці нечистоти змиваються в річку, це і призводить до загибелі риби.

Річку люди використовують для різноманітних потреб. Біля річки напувають влітку худобу, поливають водою городи.

Ми маємо неоцінений дар - річку і тільки від нас залежить її доля. Чи буде вона чистою, з прозорою водою, чи перетвориться на стічну канаву? Оберігаймо ж чисті води річки, щоб нащадки дякували нам за збережену красу.

Фото. 6. Укріплення берегів

ВИСНОВКИ

Ми живемо в час ноосферно-космічної революції, у час змін і перетворень у всіх сферах життя суспільства.

Перед українською школою стоїть завдання сформувати особистість, яка буде здатною жити за правилами нової моралі в природі і суспільстві, знання і вміння якої слугуватимуть у майбутньому їй самій та Вітчизні.

Втілюючи отримані знання та результати пошуку в практику, учні усвідомлюють роль людського чинника у формуванні та відтворенні головних умов життя суспільства в період переходу людства до ноосферно-космічної цивілізації. Діти розуміють, що подальше їхнє існування, існування майбутніх поколінь пов'язане з навколишнім середовищем стан якого залежить від кожного з нас. Щоб світ став безпечнішим для людини, уже сьогодні потрібно відмовитися від хижацького споживання, переходити до життя за правилами нової моралі. Кожен учень має прагнути жити в умовах сталого розвитку, тобто такого, що не загрожує його здоров'ю і життю, бути готовими творити сьогодні своє майбутнє.

Участь учнів у екологічних законах розширює їх пізнавальний інтерес, формує вміння проводити фенологічні спостереження, спонукає до вирішення проблемних питань з екології. Діти проймаються тривогою за збереження життя на планеті, розуміючи, що природоохоронну діяльність потрібно постійно удосконалювати, пов'язувати із сучасністю.

Слід пам'ятати!

щороку землі України втрачають близько 24 мільйонів тонн гумусу;

підприємства Мінхімпрому й Міндобрив скидають у ріки й водойми. України щороку близько 50 мільйонів тонн агресивних речовин, що містить, зокрема, фтор, фенол, формальдегід, пестициди.

Кожну годину на нашій планеті:

• 1700 акрів продуктивної землі стає пустелею;
• близько 2000 дітей помирає з голоду;
• 55 чоловік отруюються й гинуть від пестицидів та інших хімічних речовин;
• 1000 чоловік вмирає від отруєння водою;
• 2000 тонн кислотних дощів випадає у Пн. Півкулі;
• 5-6 видів тваринного чи рослинного світу зникають з обличчя Землі.

Кожну хвилину:

• знищується більше 51 акра тропічних лісів;
• використовується близько 35 барелів нафти;
• знищується 50 тонн родючого грунту через неправильне його використання;
• виділяється більше 12 000 тонн вуглекислого газу в атмосферу;

Якщо нинішні підходи до експлуатації природного середовища збережуться протягом наступних 40-а років, настане остаточна деградація природи й життя на Землі стане неможливим !!!

Екологічна ситуація в Україні є кризовою !

Уся країна оголошена зоною екологічного лиха. Але екологічна криза - це не лише отруєні води, озонові дірки, мертві ліси...Це насамперед, - отруєні душі. Погіршилося фізичне і моральне здоров'я. Населення планети, 80% сучасних хвороб людини спричинені екологічними негараздами...

Сьогодні, очевидно, що лідером наук стала екологія - наука про стратегію і тактику виживання людства.

• Треба знати, що Земля не належить нам !
• Ми належимо Землі!
• Пропонуємо, надати збереженню і відновленню навколишнього середовища пріоритетного значення.
• Зобов'язати органи місцевої влади створити в кожному регіоні товариства з питань охорони природи.
• Вести пропаганду серед населення по охороні природи.

Зупинімось - останній є шанс,

Оглянімось-благаємо Вас,

Все задумано мудро в природі:

Жити всім разом в мирі і згоді.

Річка хай чиста тече,

Пташенятам підставим плече.

Як зрубаємо дерево, в мить

Поспішаймо хоч два посадить .

Полюбімо природу палко,

Не топчімо ногами фіалку...

Зупинімось - останній є шанс,

Ця планета не тільки для нас.

Вміймо природу любити,

Кожній стеблині радіти.

В парку, у лісі, над яром

Цвіту не вирвім задаром,

Гілки не втнім для забави,

Оберігаймо ж усюди

Шлях і стежину в гаю.

Все це окрасою буде

Нашого рідного краю.

Ми-діти вкраїнського поля

В блакиті його висоти.

Тому нам і випала доля:

Не гнутись - до сонця рости.

Що будемо вищими, вищими!

Нехай нам загубиться лік,

Якщо ми себе не понищимо,

Ніхто нас не знищить повік.

Додаток 1

ПАСПОРТ

1.   Розташування______________________________________

2.   Проїзд до стежки ___________________________________

3. Землекористувач _________________________________

4. Наявність установчих документів органів місцевого самоврядування про створення екологічної стежки             

_____________________________________________________

5.   Значення екологічної стежки

_____________________________________________________

6.   Короткий опис маршруту

_____________________________________________________

7.   Історичні відомості про оточуюче середовище

_____________________________________________________

8.   Опис екскурсійних об'єктів на маршруті

_____________________________________________________

9.   Стан навчальної екологічної стежки

_____________________________________________________

10. Режим користування

_____________________________________________________

11. Охорону маршруту здійснює _________________________

12. Організатори екологічної стежки

____________________________________________________             

13. Консультанти ____________________________________

14. Науковий керівник________________________________ 

15. Дата заповнення паспорта 

____________________________________________________

16. Відповідальний за організацію роботи на стежці

___________________________________________________ 

Додаток 2

МАРШРУТ ЕКОЛОГІЧНОЇ СТЕЖКИ

 вул. Радів         Прийма

                                   30 м

           вул.Шевченка

 Пн.

                                                                ШКОЛА

 Зх. Сх.

                          Пд.

УМОВНІ ЗНАКИ

                  - мішаний ліс   

 - окремо розміщені садиби                              - щільно    забудовані вулиці

• Горби і скелі(15 висота                                            - річка

                 у метрах)

ЛІТЕРАТУРА:

1.   Від екології природи - до екології душі: У 2 ч. /упорядники А.Назаренко, В.Якубенко//Дитячий садок. - 2004. - №25-26. - 4.1. 

2.   Від екології природи - до екології душі: У 2 ч. /упорядники А.Назаренко, В.Якубенко//Дитячий садок. - 2004. - №27-28. - 4.2.

3.   Стежинами екологічного виховання //Початкова освіта. - 2005. - №14.

4.   Поліщук Н. Дорога в дивосвіт//Дитячий садок. - 2004. - № 37. V  10.

5. Глухова Н. Екологічна стежина як елемент розливального предметного

середовища //Дитячий садок. - 1999. - № 29. У

6. Горопаха Н. Виховання екологічної культури дітей. - Рівне: Волинські оберіги, 2001.

7. На екологічній стежині. /В.Любарова, Т.Радченко // Дитячий садок. -2007. - №39.

8. Гончаренко Г.Є., Совгіра С.В., Тімець О.В., Козинська І.П. Екологічна стежина - одна із форм природоохоронної роботи. - К.: Інтерлінк, 2004. -56 с.

9. Ситник О.І., Козинська І.П., Кугай М.С. Сучасні особливості екологічного виховання учнів//Наук. Зап. Еколог. Лаборант. УДПУ. - Вип.6. - К., 2003.