Методичні рекомендації щодо використання психодіагностичного інструментарію в корекційно-розвивальній роботі

Методичні рекомендації щодо використання психодіагностичного інструментарію в корекційно-розвивальній роботі

На основі психодіагностичного інструментарію психолог здійснює підбір методик та обирає рівень їхньої складності відповідно до мети дослідження. Обстеження проводиться у 2-3 етапи по 20-25 хвилин (до розробки індивідуального навчального плану, індивідуальної програми розвитку та індивідуальної корекційно-розвивальної програми). Інформацію про дитину та результати її психодіагностичного обстеження психолог вносить в індивідуальну                

картку розвитку учня.

На основі інформації отриманої за допомогою психодіагностичних досліджень психолог формулює психодіагностичний висновок, розробляє рекомендації, адресовані конкретному суб’єкту (вчитель, соціальний педагог, батьки) та планує свою подальшу роботу.

ПСИХОДІАГНОСТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ

1.1. Індивідуальна бесіда.

 І. Обізнаність у собі та оточенні:

1. 1. Як тебе звати? Назви свої прізвище, ім’я, по батькові.

 1. 2. Скільки тобі років? А скільки буде через рік?

 1. 3. Як звати твою маму, тата? Ким вони працюють?

 1. 4. Чи є у тебе брат або сестра? Хто із вас старший?

 1. 5. Ти дівчинка чи хлопчик? Чи є у тебе друзі, як їх звати?

ІІ. Просторово-часова орієнтація:

2. 1. Де ти живеш? Назви свою адресу.

 2. 2. Скільки кімнат у будинку/квартирі де ти живеш?

2. 3. Покажи свою ліву руку, праве вухо. Що знаходиться праворуч, а що – ліворуч у цій кімнаті?

2. 4. Яка зараз пора року? Чому ти так вважаєш? Коли можна покататися на санчатах: взимку чи влітку? Чому? Чому сніг буває взимку, а влітку його немає?

ІІІ. Загальна обізнаність:

3. 1. Яких ти знаєш тварин, пташок? Чим відрізняються свійські тварини від диких? Чим відрізняються тварини від птахів?

 3. 2. Що робить лікар, вчитель, продавець? Хто вчить, а хто лікує?

3. 3. Що більше: 5 чи 3, 8 чи 9? Порахуй від 5 до 3, від 6 до 9, від 10 до 1?

 3. 4. Твої найулюбленіші герої казок. Чому?

    2. 2. Дослідження просторових уявлень та просторового орієнтування.

Сформованість просторових уявлень та просторової орієнтації є важливим показником загального розвитку дитини, її здатності оволодівати рахунком, читанням, 12 письмом, малюванням, ручною працею.

До цього блоку входить три завдання різної складності: від найпростішого, де треба шляхом аналізу знайти ідентичні форми, до складання з деталей об'єкту за зразком.

Завдання цього блоку можуть пред’являтися як зі словесною інструкцією, так і без неї, їх виконання не потребує словесного звіту. У зв’язку з цим успішне виконання цих завдань свідчить про певний рівень інтелектуального розвитку, але не дає підстав для характеристики розвитку мовлення. Ці завдання мають особливу цінність для диференціації інтелектуального розвитку дітей з вадами мовлення.

2. 2. 1. «Панель».

Зміст завдання: накладання на фігуру-зразок відповідної фігури, яку потрібно скласти з двох симетричних частин.

Стимульний матеріал: планшет із зображенням фігур (або дошка з відповідної форми заглибленнями) та набір відповідних фігур, розрізаних симетрично на дві частини.

Хід дослідження: дитині демонструється планшет із зображенням фігур (чи дошка з відповідної форми заглибленнями) та кладуться на столі в довільному порядку симетричні частини фігур.

Інструкція: Накласти фігурки на їх зображення (заповнити заглиблення в дошці відповідними фігурами). «Склади такі самі фігури, як намальовані, та поклади кожну на своє місце».

Можливі рівні виконання завдання.

1. Повне самостійне виконання на рівні зорового орієнтування: дитина спочатку розглядає фігурки, шляхом зорового порівняння добирає відповідні до зображення на планшеті (заглиблення в дошці) частини та накладає їх, або добирає зразу дві, тримає їх у руці й кладе по одній, утворюючи потрібну фігуру. Оцінка — 4 бали.
2. Самостійне виконання завдання шляхом окремих проб. Поряд із зоровим співвіднесенням форм дитина застосовує практичні дії — прикладає до заглиблення частини фігурок і з допомогою таких спроб знаходить потрібні. Оцінка — 3 бали.
3. Завдання виконується після демонстрації зразка виконання (психолог сам накладає одну чи дві фігурки). Оцінка — 2 бали.
4. Спільне з дорослим виконання завдання. Дитина накладає частину фігурки на відповідне зображення після того, як першу покладе психолог. Оцінка 1 бал.
5. Завдання не виконано. Оцінка — 0 балів.

Інтерпретація. Для дітей з нормальним інтелектом характерне виконання завдання на рівні зорового співвіднесення форм. Іноді так виконують це завдання і діти із затримкою психічного розвитку, хоча частіше вони вдаються до проб (2 рівень). Іноді їм буває потрібна і демонстрація зразка (3 рівень). Діти з легкою розумовою відсталістю найчастіше потребують демонстрації зразка. Трапляються у них і грубіші порушення ідентифікації форми, коли співвіднесення кожної фігури потребує допомоги (4 рівень). Можливе й успішне виконання завдання. Зауважимо, що це завдання дуже легке для старших дошкільників і молодших школярів. Тому будь-які труднощі під час його виконання повинні насторожувати щодо недорозвинення функції зорового сприймання, просторової орієнтації, що може бути й у дітей з нормальним інтелектом як парціальне порушення, яке дуже негативно позначається на формуванні шкільних навичок (письма, читання).

                 3. 2. 2. «Будиночок».

Зміст завдання: складання «будиночка» з чотирьох деталей — двох квадратиків та двох прямокутних трикутників.

     Стимульний матеріал: вирізані з картону чи пластику дві фігурки «будиночка», одна з них розкреслена на відповідні складові частини (два квадратики, що являють собою стіни «будиночка» і два трикутники — дах) та набір деталей — два квадрати, два прямокутні трикутники.

     Хід дослідження. Дитині демонструють не розкреслений зразок «будиночка» і пропонують скласти такий самий з деталей, що лежать поруч.

     Інструкція: «Подивись на «будиночок» і склади такий самий з цих деталей, що лежать поруч».

Можливі рівні виконання:

1. Самостійна побудова «будиночка» за не розкресленим зразком. Оцінка — 8 балів.

2. Виконання завдання шляхом самостійного примірювання деталей до не розкресленого зразка. Оцінка — 6 балів.

3. Виконання завдання на основі розкресленого зразка. Оцінка — 3 бали.

 4. Спільне з психологом виконання: психолог накладає деталі на розкреслений зразок, після чого пропонує дитині скласти відповідну фігуру поряд зі зразком та допомагає добирати деталі й надавати їм потрібного ракурсу. Оцінка — 1 бал.

 5. Завдання не виконано — 0 балів.

Інтерпретація. Перший рівень виконання завдання спостерігається лише у частини дітей з нормальним інтелектуальним розвитком та високим рівнем просторового гнозису. На другому рівні виконує завдання велика частина дітей з нормальним інтелектуальним розвитком та деякі діти із затримкою психічного розвитку. Серед останніх найбільше таких, що виконують завдання на третьому рівні. Такий рівень трапляється й у частини дітей з розумовою відсталістю, але переважно вони виконують завдання спільно з психологом, не виявляючи при цьому достатньої продуктивності.

3. 2. 3. «Кораблик».

Це найскладніше завдання з блоку. Складнішою є сама фігура, для її відтворення потрібна більша кількість деталей. Крім того ці деталі потрібно знайти серед зайвих, схожих на них.

      Стимульний матеріал: два однакові «кораблики», вирізані з картону чи пластику, один з яких розкреслений на деталі, і набір деталей. П’ять з них (основні) ідентичні складовим «кораблика» (човник, два вітрила — прямокутні трикутники, щогла, прапорець з двома зубцями) і п'ять лише схожих на них (тонша щогла, вітрила іншої форми й менші за розміром, прапорець більший).

      Хід дослідження: дитині демонструють не розкреслений зразок «кораблика» і пропонують скласти такий самий, вибравши потрібні деталі серед тих, що лежать поруч. При невдачі пропонується розкреслений «кораблик» з таким же завданням і 15 при необхідності надається допомога.

Інструкція: «Розглянь добре цей кораблик і фігурки, які лежать поруч. З цих фігурок добери ті, з яких можна скласти такий самий кораблик, і склади його».

Можливі рівні виконання:

1. Самостійне складання «кораблика» за нерозкресленим зразком. Оцінка — 12 балів.

2. Самостійне виконання завдання за нерозкресленим зразком, але з примірюванням деталей до нього чи окремими помилками, які самостійно виправляються. Оцінка — 8 балів.

 3. Самостійне викладання кораблика за розкресленим зразком — оцінка 4 бали.

 4. Спільне виконання — дитина разом з дорослим примірює кожну деталь до розкресленого зразка, після цього складає кораблик поруч зі зразком. Оцінка — 1-2 бали в залежності від міри участі дитини в спільній діяльності.

 5. Завдання не виконане. Оцінка — 0 балів

Інтерпретація. Самостійне складання «кораблика» за нерозкресленим зразком властиве дітям з нормальним інтелектом, у яких добре розвинений просторовий гнозис. Велика частина дітей з нормальним розвитком виконує завдання за нерозкресленим зразком, помиляючись та виправляючи помилки, а деякі діти потребують і розкресленого зразка. Діти із затримкою психічного розвитку найчастіше виконують це завдання за розкресленим зразком, в окремих випадках діють спільно з дорослим. Розумово відсталі діти мають великі труднощі у виконанні завдання. Частина з них більш-менш продуктивно будує фігуру разом із дорослим.

3. 3. Дослідження узагальнення змістовного матеріалу з опорою на наочність.

До цієї групи входить чотири завдання різної складності. Об’єднує їх те, що змістом їх є узагальнення предметів за спільною суттєвою ознакою. Цю ознаку дитина має виділити у зображених предметах, абстрагуючись від їх наочно поданих несуттєвих у даному випадку ознак. Робити це дитина може, лише маючи знання про функціональне призначення предметів, про їх родові ознаки.

3. 3. 1. Групування предметів за функціональними ознаками.

Зміст завдання: утворення пар предметів за функціональними ознаками.

Стимульний матеріал: планшет, на якому вряд зображено 8 окремих предметів, і 8 окремих карток, на кожній з яких зображено один предмет, що функціонально пов'язаний з одним із предметів, зображених на планшеті.

Хід дослідження. Дитині демонструються зображення на планшеті та на окремих картках. Планшет кладеться так, щоб під кожним зображенням, розміщеним на ньому, можна було покласти зображення на окремій картці. Далі дитина одержує завдання підібрати кожне зображення на картці до відповідного на планшеті. Якщо дитина після певної паузи не починає працювати, інструкція повторюється і в разі необхідності надається допомога. Після розкладання малюнків дитина пояснює свої дії.

Інструкція: «Будемо гратися. Ось ці малюнки (кладеться планшет із малюнками) — мої, а оці (розкладаються малюнки на окремих картках) — твої. Розглянь малюнки й до кожного мого малюнка поклади свій так, щоб він чимось підходив. Поясни, чому так треба покласти».

       Для дітей, що не розмовляють, або мають недостатньо розвинене мовлення, інструкція може  супроводжуватися демонстрацією утворення першої пари. Від них не вимагають пояснення своїх дій

     Можливі рівні виконання:

1. Самостійне правильне утворення пар, пояснення зв’язку між ними. Оцінка — 4 бали.

2. Самостійне виконання, але з помилками, які дитина сама не помічає, виправляє з допомогою, недостатньо пояснює пари або правильне виконання завдання після демонстрації зразка, тобто після утворення однієї пари психологом, самостійне пояснення функціонального зв'язку. Оцінка — 2 бали.

3. Виконання здійснюється спільно з психологом, який по черзі бере маленькі картки й запитує, куди їх треба покласти. Якщо дитина визначає місце малюнка неправильно, психолог говорить про це, пропонує ще подумати, дає навідні запитання («Нащо зайчику чоботи, хіба він їх носить?»). Оцінка — 1 бал.

 4. Завдання не виконано. Оцінка — 0 балів.

Інтерпретація. Діти, що розвиваються нормально, не мають особливих труднощів під час виконання цього завдання. Вони правильно розкладають малюнки й дають більш чи менш розгорнуті пояснення. Так само успішно виконує це завдання і частина дітей із затримкою психічного розвитку. Другий рівень виконання завдання характерний переважно для дітей 6-7 річного віку із затримкою психічного розвитку і частково для розумово відсталих. На третьому рівні виконують завдання розумово відсталі діти.

3. 3. 2. Групування предметів за родовими ознаками.

Зміст завдання: утворення пар предметів за родовими ознаками. Це завдання відрізняється від попереднього іншим набором предметів, які треба згрупувати в пари за родовими ознаками.

Інструкція: демонстрація стимульного матеріалу та хід дослідження аналогічні групуванню предметів за функціональними ознаками.

Велика зовнішня схожість цих двох завдань і водночас різні підстави для попарного об’єднання малюнків ставить «під навантаження» гнучкість мислення дитини, що надає послідовному виконанню двох завдань додаткової діагностичної значущості.

Рівні виконання.

1. Самостійне утворення пар (можливі помилки, які самостійно виправляються), та пояснення принципу поєднання малюнків за спільністю родової ознаки. Оцінка — 4 бали.

2. Правильне виконання завдання після демонстрації зразка (утвореного психологом) та самостійне пояснення принципу поєднання пар предметів. Оцінка — 3 бали.

 3. Самостійне виконання завдання з помилками, які дитина сама не помічає, виправляє їх з допомогою, вербалізація недостатня, відсутні узагальнюючі слова. Оцінка — 2 бали.

4. Виконання завдання здійснюється разом з психологом, який бере кожну кар-  тку і запитує дитину, куди малюнок підходить. Звіт недостатній. Оцінка — 1 бал.

5. Завдання не виконано — 0 балів.

Інтерпретація. Переважна більшість дітей з нормальним інтелектуальним розвитком виконує це завдання самостійно з поясненням. Інколи вони орієнтуються на спосіб виконання попереднього завдання, починаючи групувати предмети за функціональними ознаками, а не за родовими, але далі самі помічають помилку і виправляють її. Частині дітей з нормальним розвитком та деяким дітям із затримкою психічного розвитку буває потрібен зразок виконання. Третій рівень властивий більшості дітей із затримкою психічного розвитку і почасти розумово відсталим. Інколи недостатньо вербалізують свої дії й діти з нормальним інтелектом, але педагогічно занедбані, з недорозвиненням мовлення, коли у словнику дитини дуже обмежена кількість узагальнюючих слів. Спільно з дорослим без достатнього звіту виконують завдання розумово відсталі діти.

3. 3. 3. «Четвертин зайвий».

Зміст завдання: об'єднання трьох предметів, що мають загальну суттєву ознаку, і виключення четвертого предмета як такого, що не має цієї ознаки.

Стимульний матеріал: два набори малюнків по чотири в кожному.

Хід дослідження: дитині пропонується перший набір. Якщо вона його виконала і пояснила свої дії, їй пропонується другий набір. Якщо ж дитина не справляється з цим набором, переходять до другого набору і в разі труднощів навідними запитаннями домагаються правильного його групування. Після цього повертаються до першого. Успішне його виконання свідчить про здатність дитини використовувати набутий досвід.

Інструкція: «Серед цих чотирьох малюнків три підходять один до одного, вони мають щось спільне, схоже, а один не підходить до нього. Знайди цей один предмет, відклади його і скажи, що є спільного в трьох, які залишилися».

             Можливі рівні виконання.

1. Правильне самостійне виконання обох завдань зі словесним звітом — 4 бали.

2. Правильне самостійне групування першого набору тільки після групування 19 другого, правильне обґрунтування своїх дій. Оцінка — 3 бали.

 3. Виконання завдання лише за навідними запитаннями без самостійного пояснення принципу групування. Оцінка — 2 бали.

 4. Завдання не виконано. Оцінка — 0 балів.

Інтерпретація. Повністю з поясненням завдання виконують діти з нормальним розвитком. Частина дітей виконує перше завдання після виконання другого (легшого). Так само виконують завдання й окремі діти із затримкою психічного розвитку. Іноді перший і другий рівень виконання завдання можуть показати й розумово відсталі діти, якщо такі види роботи проводилися з ними в спеціальному дитячому навчальному закладі чи вдома. Виконання завдання за навідними запитаннями та з участю дорослого властиве переважно розумово відсталим дітям, іноді дітям із затримкою психічного розвитку.

                                 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Готовність дитини до навчання / Упоряд.: С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. – К.: Мікрос-СВС, 2003. – 112 с. – (Психологічний інструментарій).

2. Ільїна М. М. Підготовка до школи: розвивальні вправи й тести. – СПб.: Дельта, 1999. – 224 с.

3. Комплексна корекційна програма для роботи з першокласником з вадами розумового розвитку / автор-укладач А. В. Бережна – Голобородьківський НВК, 2014. – 123с.

4. Мислення дитини/Упоряд.: С. Максименко, Л. Кондратенко, О. Главник. – К.: Главник, 2004. – 112 с. – (Психол. Інструментарій).

6. Освіта Полтавщини назустріч дітям (з досвіду впровадження інклюзивної освіти у навчальних закладах області) : інформаційно-методичний посібник / [упорядник І.О. Калініченко] – Полтава : ПОІППО, 2012. – 62 с.

7. Пам’ять дитини/ Упоряд.: С. Максименко, Л. Терлецька, О. Главник. – К.: Главник, 2004. – 112 с. – (Психол. Інструментарій). Бібліогр.: с. 93. 8.Педагогічний словник для молодих батьків. – К.: ДЦССМ, перевидання 2003. – 348 с.

9. Просвітницька програма «Хто сказав, що ми не можемо змінити світ» / авторукладач О. А. Диниско. – Комсомольськ, 2014. – 52 с.

10. Психологу про дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітній школі/ Антоніна Обухівська, Тамара Ілляшенко, Тамара Жук. – К.: Редакції загальнопед. газет, 2012. – 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).

11. Регіональна модель здійснення психологічного визначення готовності дитини до школи. Матеріали обласного навчально-практичного семінару. – Полтава: ПОІППО, 2006. 31 с.

12. Стадненко Н.М., Ілляшенко Т.Д., Обухівська А.Г. Методика діагностики відхилень в інтелектуальному розвитку молодших школярів. Видання друге, п і доповнене. — Кам'янець-Подільський: Видавець ПП Зволейко Д.Г., 2006. — 36 с.: Дидактичний матеріал: комплект А і Б (45 арк.).