Методичні рекомендації "Сенсорне виховання дітей дошкільного віку за методикою М.Монтессорі"

   Сенсорне виховання дітей дошкільного віку

                 за методикою М. Монтессорі.

       Італійський лікар і педагог Марія  Монтессорі вважала період дитинства від трьох до шести років найважливішим для  виховання чуттів (зір, слух, смак, нюх, дотик), оскільки  їх розвиток сприяє розвитку вищої психічної діяльності. Саме виховання чуттів готує істинний фундамент, на якому ґрунтується ясний і сильний дух. Ось головне положення і вихідна точка для М.Монтессорі.

   Виховання чуттів будується на добиранні стимулів або предметів, що становлять мінімум, необхідний для практичного виховання чуттів. Така  систематизована колекція предметів і є дидактичним матеріалом Монтессорі,  який дає поштовх до самовиховання. Отримавши будь-який з дидактичних предметів в порядку певної поступовості, дитина зацікавлюється грою і прагне залишитися віч- на-віч зі своїм завданням. Якщо вона припустилася помилки - сама її помічає і виправляє. Таким чином, дидактичний матеріал «контролює» кожну помилку. Саме в цих помилках полягає величезне виховне значення. Вони примушують дитину зосереджувати увагу, наприклад,  на різниці розмірів і порівнювати, а в цьому порівнянні полягає психосенсорна вправа.

        Уся суть вправ — у самовиправленні, самонавчанні. Якщо ж дитина виконує якусь вправу безпомилково і швидко, то вона її переросла, і цей матеріал для неї некорисний.

        Під час використання дидактичного матеріалу вихователь не повинен активно втручатися, він більше  спостерігає, лише демонструє предмети, що, по-перше, приваблює увагу дитини, а по-друге, містить раціональну поступовість стимулів.

        Спочатку увага дитини зосереджується на окремих стимулах (предметах), тобто поле свідомості дитини обмежується одним предметом, і для цього в деяких випадках, наприклад, при вихованні чутливості, Монтессорі радить ізолювати інші чуття. Так, наприклад, вправи на виховання чуття слуху виконують у темряві, використосовують пов’язку на  очі, тихий голос, шепіт.

       Повторні вправи у вихованні чуттів, при самоконтролі та самовиправленні з боку дитини, на думку Монтессорі, ведуть її від відчуттів до ідей, від конкретного до абстрактного та до асоціювання ідей, інакше кажучи, до розумового виховання.

       Через те, що виховання чуттів (за Монтессорі), полягає у повторенні вправ заради самих вправ, ці вправи і є розумовою гімнастикою, а  гімнастика сприяє формуванню інтелекту.

     У дошкільній педагогіці дидактичні вправи з давніх-давен вважали важливим  засобом сенсорного виховання. На них майже повністю покладається завдання формування сенсорного розвитку дитини: ознайомлення з формою, розміром, кольором, простором, звуком. Дидактичні ігри — впливовий засіб формування сенсорних здібностей у дітей молодшого дошкільного віку.

Кілька дидактичних  вправ та фрагмент заняття

(за методикою М. Монтессорі)

Рамка з ґудзиками

Вік: 3–5 років.

Матеріал: щільна  квадратна рамка, обтягнута тканиною з двох половинок (інший подібний дидактичний матеріал), застібка з великими ґудзиками (5 шт.).

Пряма мета: навчитися розстібати і застібати ґудзики.

Опосередкована мета: розвивати моторику, координацію рухів; виховувати самостійність; готувати руку до письма.

Рамка з кнопками

Вік: 3–5 років.

Матеріал: щільна квадратна рамка, обтягнута тканиною з двох половинок; застібка з 5 кнопок (інший подібний дидактичний матеріал).

Пряма мета: навчитися застібати і розстібати кнопки.

Опосередкована мета: розвивати моторику, координацію рухів; незалежність, акуратність; готувати руку до письма; виховувати самостійність.

Рамка з ремінцями

Вік: 3–5 років.

 Матеріал: дерев’яна квадратна рамка, до правої та лівої рейок якої прикріплені полотнища тканини такого розміру, що вони з’єднуються в стик на вертикальній осі рамки (інший подібний дидактичний матеріал). У вихідному положенні полотнища зімкнуті й утримуються у такому вигляді чотирма ремінцями.

Пряма мета: навчитися розстібати і застібати ремені.

Опосередкована мета: розвивати моторику, координацію рухів; формувати навички соціального спілкування; виховувати самостійність.

Метелики та квіти

Програмовий зміст: ознайомлення дітей з квітами, життям метеликів (літають, кружляють, сідають на квіти, махають крильцями); продовжувати вчити розрізняти й називати кольори (червоний, жовтий, синій), віднаходити предмети однакового кольору та розміру; вправляти у конструюванні з різнобарвних мочалок та прищіпок; розвивати пам’ять, увагу, мислення, дрібну моторику рук, пластичність (під час виконання імітаційних вправ); виховувати доброзичливість, любов до природи.

Матеріал: будиночок, прикрашений штучними метеликами; іграшковий зайчик з лялькового театру; фланелеграф; картинки до нього — площинні зображення сонечка, хмаринки, метелики та квіти червоного, синього, жовтого кольорів; штучні різнобарвні метелики та квіти таких самих кольорів — для рухливої вправи; сині прищіпки, жовта велика  кругла мочалка, маленькі жовті  паперові прямокутнички.

Хід заняття

Вихователь збирає дітей біля себе. За ширмою, декорованою штучними метеликами, з’являється Зайчик. Він ловить метеликів сачком.

Зайчик. Ой, не піймав! Знову не піймав!

Вихователь. Зайчику, що ти робиш?

 Зайчик. Метеликів ловлю. Ось так, ось так! (Продовжує ловити.)

 Вихователь. Не роби цього! Поглянь, які вони гарні, різнобарвні, веселі! З ними трапляються різні цікаві історії. Хочеш послухати, Зайчику? А ви, малята? (Діти сідають на лави. Вихователь показує казку на фланеграфі.)

 — Жили-були три метелики: червоний, жовтий та синій. (Вихователь по черзі викладає метеликів, діти повторюють.) Щодня метелики тільки й робили, що гралися, танцювали, пурхали з квітки на квітку. (Викладає на фланелеграфі площинні зображення різнобарвних квітів.) А коли сонечко пригрівало, метелики раділи по-особливому. Разом із ними раділи світлу й теплу духмяні яскраві квіти. Діти, погляньте на квіточки!

 — Ось квітка синього кольору — синя. (Діти повторюють.)

— Ось квітка червоного кольору — червона. (Діти повторюють.)

— Якого кольору ця квітка? (Показує жовту квітку.)

 — Так, жовтого.

Одного дня з’явилася на небі велика синя хмара. (Викладає площинне зображення хмари.) І пішов з неї холодний дощ.

Гра з прищіпками «Дощова хмарка»

Вихователь пропонує зобразити за допомогою прищіпок дощ. Малята беруть по одній прищіпці й кріплять їх до хмаринки одну за одною. Сідають на стільці.

— Метелики злякалися дощу. Де їм сховатися? Підлетіли вони до синьої квітки й увічливо попросили: «Будь ласка, сховай нас від дощу під своїми листочками».

 Синя квітка їм мовила: «Добре, синього метелика сховаю, бо він схожий на мене, а червоний і жовтий хай шукають інше місце».

Синій метелик сказав на це: «Якщо не хочеш сховати моїх друзів, то і я до тебе не піду! Краще разом мокнутимемо під дощем!».

А дощ припустився. Підлетіли метелики до червоної квітки й попросилися у неї: «Люба квітко, сховай нас, ми геть промокли!».

Червона квітка вислухала прохання й відповіла: «Добре, я сховаю червоного метелика, бо він на мене схожий, а синій і жовтий хай шукають собі інше місце».

 Розсердився червоний метелик: «Якщо не допоможеш моїм друзям, то й мені не потрібно. Краще мокнутимемо разом під дощем».

Тут метелики помітили жовту квітку й полетіли до неї.

— Мила квітко,— мовили вони,— сховай нас під своїми пелюстками, будь ласка! У нас так намокли крильця, що ми вже не можемо літати.

 Жовта квітка відповіла: «Жовтого метелика можу залишити — він на мене схожий, а синій і червоний хай шукають інше місце».

 Розсердився жовтий метелик і каже: «Якщо мої друзі тобі не подобаються, то й мене не приймай. Краще разом під дощем мокнути!».

 Почуло все це сонечко. (Вихователь пропонує малятам зобразити сонечко за допомогою мочалок.)

Гра з мочалками «Сонечко»

Вихователь кладе на стіл велику жовту круглу мочалку, а діти розміщують навколо неї маленькі жовті паперові прямокутники, зображуючи промінчики. Після завершення роботи малята порівнюють промінчики завдовжки.

— Сонечко вирішило допомогти метеликам — хутко висушило їхні крила. Пурхають метелики, веселяться, перелітають з квітки на квітку. Лише до синьої, жовтої та червоної не наближаються.

 Так ті й понурили голівки, зів’яли, бо сумно самим та й соромно.

 А метелики бавилися, кружляли над квітами аж до вечора.

Вихователь. Діти, Зайчику, сподобалася казочка?

 — Малята, а ви хочете політати, немов метелики? Погляньте, які чудові квіти ростуть на галявині. (Вихователь викладає на підлозі різнобарвні штучні квіти.)

— Якого вони кольору? (Відповіді дітей)

— Ви будете метеликами. (Роздає дітям по штучному метелику, просить назвати кольори.)

Рухлива гра-вправа «Посадимо метеликів на квітку»

Барвисті метелики над лужком кружляють,

(Імітують рухи.)

 На яскраві квіточки легесенько сідають.

— Молодці! Пограймо ще! Покажіть жовтого метелика.

 — На яку квітку він сів? (Жовту.) (Повторюють вправу-гру.)

Вихователь

 Метелики на квіти сіли спочивати.

 Ми ж вийдемо тихенько, щоб їм не заважати.