Міністерство освіти і науки України

КЗ «Житомирський обласний інститут післядипломної

педагогічної освіти» Житомирської обласної ради

Кафедра  педагогіки й андрагогіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Випускна робота

 

 

 

СУЧАСНІ  ПІДХОДИ  ДО ОРГАНІЗАЦІЇ  ТА ПРОВЕДЕННЯ КОЛЕКТИВНИХ ПОСТІЙНО ДІЮЧИХ ФОРМ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

 

 

 

 

 

 

 

                   Виконала

                                                   Войтюк Лариса Леонідівна,

                                                слухачка курсів підвищення

                                                             кваліфікації заступників директорів

                                                   з навчально- виховної роботи 

                                                                    загальноосвітніх навчальних закладів,

                                     заступник директора

                                                       з навчально-методичної роботи 

                                                                    Ушомирської гімназії Коростенського        

                                                           району, учитель російської мови,

                                                           першої кваліфікаційної категорії,

                                                                проходження курсів  з 17 жовтня по

                                       15  грудня 2017 року

                                                    моб. телефон +380978293163

 

 

 

 

Житомир-2017

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………………….…3

РОЗДІЛ І.  ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕТОДИЧНОЇ

РОБОТИ В ШКОЛІ…………………………………………………………………………..……..6

1.1. Основні форми організації навчально-методичної

роботи в школі……………………………………………………………….…………………6

1.2.  Нормативні та організаційно - методичні засади 

навчально-методичної роботи  вчителів загальноосвітнього

навчального закладу………………………………………………………………………......22

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ

КОЛЕКТИВНИХ ПОСТІЙНО ДІЮЧИХ ФОРМ

МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ…………………………………………………….……………………25

         2.1.  Особливості  управління навчально-методичною

роботою вчителів загальноосвітнього навчального закладу………..…………...….25

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………….……..33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….……….…..…..35

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………..….…………....38

ВСТУП

Школу можна удосконалювати тільки удосконалюючи кваліфікацію вчителя. Який вчитель – така школа.

Ян Амос Коменський.

 Актуальність і доцільність дослідження.  Створення національної школи в незалежній Україні потребує нового підходу до мети освіти, змісту навчання та виховання. Показником позитивних зрушень у процесі реформування вітчизняної освіти є поява в Україні загальноосвітніх навчальних закладів нового типу: гімназій, ліцеїв, колегіумів. Їх досвід роботи підтверджує, що підготувати нову генерацію інтелектуальної еліти для відродження Української держави неможливо без якісного оновлення системи роботи з педагогічними кадрами. У Національній доктрині розвитку освіти в розділі XII «Освіта і наука» визначається, що «поєднання освіти й науки є умовою модернізації освіти, головним чинником її подальшого розвитку, що забезпечується: розвитком освіти на основі наукових і технологічних досягнень; інноваційною освітньою діяльністю у навчальних закладах усіх типів, рівнів акредитації та форми власності». Таким чином, науково-методична робота, яка охоплює коло зазначених проблем, є важливою рухливою силою в розвитку загальноосвітньої школи України. Проблема якості і ефективності науково-методичної роботи в ЗНЗ стала наріжним каменем у реформуванні освітніх систем. Модернізація навчальних закладів, поява їх нових типів і різних форм власності потребують створення адекватних моделей управління, які базуються на засадах сучасного наукового менеджменту.

 Методична і науково-методична робота завжди була предметом уваги вчених і педагогів-практиків. Проте, в умовах перебудови вітчизняної освіти оновлюється її зміст, організаційні форми і методи роботи. Відомо, що науково-методична робота має здійснюватись у певній системі і тому її організація потребує науково обґрунтованого управління.

Не потребує доведення, що педагоги повинні постійно підвищувати свою професійну кваліфікацію, вдосконалювати професійну майстерність, забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання навчальних дисциплін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання змісту та організації методичної і науково-методичної роботи знайшли відображення в працях Т.С.Гриценко, Р.С.Гуревич, Г.С.Данилової, Н.В.Дудніченко, А.М.Єрмоли, Н.В.Житнік, А.М.Зубка, Н.Г.Комаренко, А.В.Литвина, С.М.Мартиненко, Н.В.Михайловської, О.Є.Остапчук, В.В.Семенюка, О.Л.Сидоренко, В.П.Стельмашенка, Л.Л.Сушенцевої, де приділено увагу обґрунтуванню організаційних і педагогічних умов, створення яких сприяє підвищенню результативності навчально-виховного процесу в навчальних закладах.

Оскільки основна мета функціонування системи науково-методичної роботи – підвищення професійної кваліфікації педагогів, то важливими для нас стали  наукові праці, зміст яких розкриває шляхи вдосконалення підготовки педагогів. Йдеться про наукові роботи: О.А.Абдуліної (загаль-нопедагогічна підготовка вчителя); І.М.Богданової (професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів); М.І.Городиського (педагогічні умови забезпечення змісту правової освіти вчителя); О.Е.Коваленко (дидактичні основи професійно-методичної підготовки викладачів); В.А.Ковальчук (методичні основи підготовки вчителів); В.І.Маслова (теорія і методика організації неперервного підвищення кваліфікації керівників шкіл) та ін.

Актуальність та недостатня вивченість окресленого кола проблем зумовили вибір теми дослідження: “Сучасні підходи до організації та проведення колективних постійно діючих форм методичної роботи”.

Об’єкт дослідження: процес організації та проведення колективних постійно діючих форм методичної роботи.

Предмет дослідження: організаційно-педагогічні умови організації та проведення колективних постійно діючих форм методичної роботи.

Мета дослідження полягала у виявленні, теоретичному обґрунтуванні ефективних умов організації та проведення колективних постійно діючих форм методичної роботи.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження були визначені основні завдання дослідження:

• розкрити   процес   становлення  і   розвитку   системи   навчально-методичної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах в умовах реформування вітчизняної освіти;
• виявити та обґрунтувати зміст, форми організації науково-методичної роботи і сучасні вимоги до професійних якостей вчителів;
• визначити та теоретично обґрунтувати організаційно-педагогічні умови організації та проведення колективних постійно діючих форм методичної роботи;
• підвести підсумки дослідження.

 Методи дослідження. В процесі дослідження використовувався комплекс  методів,  адекватних  предмету,  меті  та   поставленим  завданням: 

а) теоретичні: ретроспективний, порівняльний і системний аналіз для співставлення різних поглядів учених на проблему управління системою науково-методичної роботи та уточнення понятійного апарату з проблеми дослідження; загальнонаукові методи (абстрагування, узагальнення, систематизація, моделювання), що дозволило моделювати систему науково-методичної роботи і розробити організаційну модель оперативного управління нею, сформулювати висновки дослідження;          

б) емпіричні: бесіда, інтерв’ю, за допомогою яких вивчався сучасний стан управління ЗНЗ; спостереження.

 

РОЗДІЛ І.  ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕТОДИЧНОЇ

РОБОТИ В ШКОЛІ

1.1. Основні форми організації навчально-методичної роботи

 

Розглянемо детальніше деякі основні форми організації навчально-методичної роботи вчителів, які використовуються в загальноосвітній навчальних закладах.

Робота над єдиною науково-методичною темою

Робота над єдиною науково-методичною темою є однією із важливих форм методичної роботи

Робота педколективу над єдиною науково-методичною темою (проблемою) – колективна форма пошукової роботи щодо вирішення актуальної психолого-педагогічної проблеми з метою вдосконалення навчально-виховного процесу та підвищення професійно-кваліфікаційного рівня вчителів.

Дуже важливим є правильний вибір науково-методичної теми. І.П.Жерносєк, Б.Л.Тевлін виділяють такі основні вимоги до визначення єдиної науково-методичної теми:

• актуальність даної проблеми для даної школи;
• відповідність теми сучасним педагогічним ідеям та концепціям;
• колегіальність вибору теми усім педагогічним колективом з урахуванням думок найавторитетніших членів педколективу;
• діалектичний зв’язок з проблемою, над якою працюють педколективи району, з існуючим ППД;
• цілісність – науково-методична тема має об’єднувати як навчальну, так і виховну роботу [1, с.20].

Робота над визначеною проблемою буде оптимальною, ефективною, результативною, коли педагогічні колективи будуть дотримуватись таких рекомендацій:

• скласти перспективний план роботи по її реалізації;
• розробити алгоритм роботи педагогічного колективу над науково-методичною темою. При його розробці радимо використати алгоритм роботи над єдиною методичною темою, запропонований А.М.Єрмолою, О.М.Василенко.
• здійснити розподіл доручень кожному педагогові своєї ділянки роботи в колективному дослідженні проблеми;
• забезпечити діяльність педагогічної ради з питань реалізації роботи над науково-методичною темою;
• організувати творчу групу, яка забезпечуватиме створення перспективного досвіду роботи по даній проблемі і пропагуватиме його серед учителів;
• оптимізувати самоосвітню діяльність педпрацівників в рамках реалізації даної теми.

Педагогічна рада

Педагогічна рада є колегіальним органом управління школою, забезпечує колективне вирішення навчально-виховних завдань школи, стимулює розвиток творчого потенціалу педколективів, сприяє росту професійної майстерності вчителів.

Як показують результати вивчень діяльності педагогічних рад на їх засідання традиційно виносяться актуальні питання:

• удосконалення методичного забезпечення навчально-виховного процесу в школі;
• обговорення і затвердження річного плану роботи школи;
• підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
• стану викладання навчальних предметів, виховної роботи в школі;
• впровадження в навчально-виховний процес досягнень науки і ППД та інші.

Тематика і форми проведення педагогічних рад визначаються загально-шкільною науково-педагогічною проблемою. Однак, як показує аналіз, у частині шкіл у роботі педагогічної ради мають місце суттєві недоліки: одноманітність тематики, відсутність належної підготовки засідань, стандартний підхід до їх проведення та прийняття рішень, відсутність контролю за їх виконаннями.

При виборі тематики педагогічних рад З.М.Онишків радить враховувати такі вимоги: актуальність, ідейність, науковість, педагогічну доцільність, наступність, перспективність.

Надзвичайно важливо обирати ті питання, які цікавлять весь педагогічний колектив і колегіальне вирішення яких сприятиме формуванню атмосфери творчого пошуку, стимулюватиме розвиток творчого потенціалу педпрацівників, забезпечить істотне піднесення якості навчально-виховного процесу [12, с.23].

Методичні об’єднання

Методичні об’єднання є домінуючою колективною формою методичної роботи в школі.

Методичні об’єднання знайомлять педагогів із досягненнями психолого-педагогічної науки, ППД, допомагають вчителям у формуванні, поглибленні фахових знань, із спеціальностей суспільних предметів.

Діяльність МО має не зводитись лише до проведення засідань, а носити повсякденний навчально-методичний характер.

Робота методичних об’єднань передбачає:

• діагностику утруднень членів методичного об’єднання;
• вибір актуальних тем, форм проведення засідань МО на основі отриманих результатів діагностування запитів і потреб педпраців-ників;
• розробку методичних рекомендацій з питань підвищення якості організації навчально-виховного процесу, удосконалення форм, методів, прийомів, змісту організації освітньо-виховної діяльності [10, с.84-85].

Найбільшого поширення в роботі МО набули такі форми:

• розгляд нормативно-правових документів про організацію навчально-виховного процесу;
• опрацювання та вивчення методичних матеріалів;
• актуальні проблеми методики викладання шкільних дисциплін, основних форм і напрямків активізації пізнавальної діяльності учнів у позаурочний час;
• огляди науково-методичної, періодичної педагогічної преси;
• обмін досвідом ефективної педагогічної діяльності;
• відкриті уроки та позакласні заходи;
• вивчення навчальних програм;
• організація роботи з новими підручниками та інші;
• участь у атестації педпрацівників;
• вивчення, узагальнення, пропаганда перспективного педагогічного досвіду, створення банку ППД;
• затвердження матеріалів для здійснення підсумкової державної атестації в 9 класі.

На засіданнях методичних об’єднань здебільшого розглядаються такі питання:

• робота з Державними стандартами освіти;
• вивчення й реалізація основних положень нормативних і директивних документів про освіту;
• опрацювання інструктивно-методичних листів з питань організації навчально-виховного процесу;
• вивчення вікової педагогічної психології, психолого-педагогічних особливостей дітей різних вікових груп;
• оптимальні методи і прийоми здійснення моніторингових дослід-жень;
• шляхи подолання перевантажень учнів;
• підвищення ефективності і якості уроку шляхом впровадження сучасних форм організації навчальної діяльності учнів;
• ефективні форми і методи пропаганди здорового способу життя на уроках та в позаурочній діяльності.

Методичні оперативки

Методичні оперативки є традиційною формою підвищення наукового, фахового рівня педагогічної діяльності, попередження можливих помилок, виправлення допущених недоліків у роботі педпрацівників

Ефективність даної методичної форми в школі полягає в тому, що вона займає мало часу, може проводитись до уроків, після уроків, під час великої перерви; дозволяє обговорити питання, які неможливо передбачити заздалегідь. Доцільність їх проведення диктується виробничою необхідністю.

основним змістом їх роботи є:

• оперативне ознайомлення педколективу з директивними, нормативними документами, наказами, інструктивно-методичними листами, положеннями, інструкціями Міністерства освіти і науки України, обласного управління освіти і науки, інституту після-дипломної педагогічної освіти, районного відділу освіти;
• ознайомлення з інноваційними технологіями, навчання та виховання, ППД;
• інформування членів педколективу про нові науково-методичні посібники, педагогічні періодичні видання, нові навчальні програми, підручники;
• розгляд поточних навчально-виховних завдань планування роботи методичних формувань, навчально-виховної роботи школи, підготовка та організація проведення методичних заходів, ведення шкільної документації, підготовка до державної підсумкової атестації, моніторингу, організація роботи гуртків (предметних, за інтересами) секцій, проведення олімпіад, конкурсів тощо;
• заслуховування інформації про стан навчально-виховної роботи в школі, класі, результати внутрішньошкільного контролю, моніторингу, про участь у методичних заходах, виконання доручень тощо [4, с.57].

Семінар

Серед колективних форм методичної роботи великою популярністю користуються семінари. Семінар – це форма науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, спрямована на підвищення їх кваліфікації.

Основна мета семінарів – активізація самостійної роботи вчителів у ході навчання, вивчення літератури, спонукання до осмислення і більш глибокого вивчення теоретичних проблем, застосування отриманих знань на практиці, розвиток здібностей до практичного аналізу, до науково обґрунтованої аргументації власних думок, ведення діалогу, дискусії, формування інтересу до науки та наукових досліджень.

За періодичністю семінари можуть бути:

• постійно діючими;
• епізодичними.

Тематика постійно діючих семінарів визначається в першу чергу тими завданнями, які стоять перед школою для забезпечення рівного доступу до якісної освіти.

Проблема семінару має бути:

• співзвучною до науково-методичної проблеми навчального закладу;
• враховувати наявні педагогічні труднощі вчителів з окремих аспектів організації навчально-виховного процесу в школі;
• передбачати виконання запитів, потреб членів педколективу у глибокому вивченні конкретних інноваційних технологій, ППД з метою використання їх у своїй практичній діяльності і т.д.

З метою забезпечення цілеспрямованості, наступності в роботі постійно діючих семінарів радимо планувати їх на перспективу (на 2-3 роки). План роботи постійно діючого семінару складається, як правило, на рік, з періодичністю засідань 2-4 рази.

Як показує практика, проблеми, що виносяться на обговорення семінарів мають бути актуальними, сприяти розвитку творчого мислення, індиві-дуальних можливостей вчителів, створювати мотивацію для самоосвітньої діяльності педагогів [8, с.19].

Школи молодого вчителя

Ефективними формами роботи з молодими вчителями є школа адаптації молодого вчителя (1 рік роботи) з проблеми «Формування особистості вчителя – основа розвитку освіти» та школа майстерності молодих вчителів (2-3 рік роботи) з проблеми «Становлення молодого вчителя – основа розвитку освіти».

Метою школи адаптації вчителя є надання допомоги у розв’язанні першочергових проблем щодо методики викладання, планування своєї практичної діяльності, організації роботи з шкільною документацією, сприяння професійному становленню молодого педагога, формування потреби у безперервному навчанні.

Основним же завданням школи майстерності молодого вчителя є удосконалення процесу формування основних професійних якостей, вироблення власного стилю роботи, розвиток фахової майстерності. Якщо у перший рік роботи молоді вчителі працюють у школі адаптації за єдиною програмою, незалежно від фаху, рівня підготовки у ВНЗ, то в школі майстерності їх навчання диференційоване відповідно до вищеназваних факторів.

Школа майстерності молодих спеціалістів розрахована на два роки. В її діяльності по розвитку професійних здібностей вчителів-початківців виділено два етапи.

І етап триває півроку і розв’язує такі завдання:

• накопичення знань і вмінь по методиці навчально-виховної роботи, попередження найбільш серйозних недоліків у професійній діяльності;
• підготовка методичних матеріалів (різні варіанти поурочних планів, плани-конспекти, дидактичні матеріали тощо);
• вивчення, поглиблення і застосування знань щодо вдосконалення форм, методів і прийомів організації і здійснення навчально-виховної діяльності вчителя і учня;
• вивчення, апробування активних, інтерактивних методів навчання і виховання.

ІІ етап включає розв’язання таких завдань:

• закріплення отриманих науково-теоретичних, методичних знань, умінь і навичок;
• формування професійної майстерності і створення індивідуальної лабораторії.

При організації роботи з молодими вчителями радимо враховувати такі принципові вимоги: правильне визначення змісту роботи, перспективи зростання майстерності педагога, врахування його позитивних і негативних якостей, що забезпечує підвищення результативності занять.

Ефективно, раціонально спланувати роботу шкіл молодих вчителів допомагає діагностування, врахування аналізу відвіданих уроків, виховних заходів у молодих вчителів, результати моніторингу навчальних досягнень учнів [8, с.21-22].

Психолого – педагогічний семінар

Одним із важливих напрямків розвитку школи є психологізація освітнього процесу. Це зумовлено в першу чергу тим, що в останні роки збільшились обсяги шкільного навантаження. Все це супроводжується інтелектуальним та фізичним перевантаженнями, які впливають на стан психічного здоров’я дітей.

Вирішити вищесказані проблеми допоможе підвищення психологічної культури вчителя. В.О.Сухомлинський писав «Психологізація повинна стати компасом в практичній діяльності кожного вчителя, кожного колективу».

Психолого-педагогічний семінар – одна з основних форм методичної роботи, яка полягає в ознайомленні з новітніми досягненнями психолого-педагогічної науки і передового досвіду та обговоренні слухачами повідомлень, доповідей, рефератів, виконаних ними за результатами досліджень самостійно під керівництвом спеціалістів в даній галузі.

Забезпечити результативну ефективну роботу психолого-педагогічного семінару можливо за умови призначення його керівником компетентного вчителя – доброго організатора методичної роботи, створення при проведенні семінару обстановки творчості, невимушеності, неформальних відносин, взаємоповаги [14, с.56-57].

Особливістю проведення занять психолого-педагогічного семінару є взаємозв’язок теорії і практики питань, які виносяться на обговорення, налагодження співпраці з районною психологічною службою, центром практичної психології та соціальної роботи КОІППО, іншими науковими установами, вищими навчальними закладами, яких створені кафедри.

Оптимальна кількість проведення семінарів - 4 рази на рік.

На засіданнях психолого-педагогічних семінарів радимо опрацювати такі актуальні питання психологізації навчально-виховного процесу в ЗОШ:

• Психолого-педагогічні аспекти створення іміджу сучасної школи.
• Психологія спілкування учитель-учень.
• Педагогіка співпраці.
• Психологічний супровід інноваційної діяльності вчителя.
• Теоретичні та психологічні основи розвивального навчання.
• Психолого-педагогічні умови реалізації проектної технології в школі.
• Психолого-педагогічні умови інтелектуального, соціального, духов-ного розвитку учнів.
• Організація роботи з «важкими учнями».

• Шляхи створення соціально-економічних умов особистісного саморозвитку учня.
• Соціально-педагогічні аспекти творчості.
• Психологічне забезпечення розвитку творчих здібностей учнів.
• Формування передумов успішної соціалізації шкільної молоді в сучасних умовах.
• Креативність як складник творчого потенціалу вчителя.

Творча група

Творча група – невеликий колектив педагогів, які поглиблено працюють над певною педагогічною проблемою, технологією, ППД і забезпечують творче їх застосування.

Діяльність творчих груп носить випереджаючий, пошуковий, дослідницький характер. Членами творчих груп є як досвідчені. так і молоді вчителі, як одного профілю, так і різних. Головне, щоб їх об’єднувала науково-методична проблема, яку вони досліджують.

Тривалість роботи творчої групи залежить від складності розв’язання науково-методичної проблеми, над якою вона працює.

Виділяють два види творчих груп:

• творчі групи, що працюють над впровадженням результатів наукових досліджень з певної науково-методичної проблеми;
• творчі групи, що працюють над впровадженням відомого ППД.

Основні напрями, діяльності творчих груп наступні:

1.              Науково-дослідна робота

• поглиблене вивчення актуальної науково-педагогічної проблеми;
• створення теоретичного банка даних із проблеми, яка вивчається;
• трансформування науково-педагогічної проблеми, яка вивчається, через розробку нових моделей організації освітнього процесу, проектів, рекомендацій з даної проблеми;
• проведення педагогічних досліджень і формування аналітичних висновків про інноваційні напрямки діяльності розвитку виховного процесу.
  2.              Конструювання окремих форм організації навчально-вихов-ного процесу:

• методичних розробок уроків, планів-конспектів в класі-комплекті, класі з малою наповнюваністю учнів;
• структури типів уроків у класах з малою чисельністю учнів та у класах-комплектах:

• однопредметні (об’єднуються однакові предмети);
• однотемні (різні предмети, які мають теми, близькі за змістом).

• розробка сценаріїв позакласних заходів, предметних тижнів;
• розробка програми з окремих напрямків роботи вчителя-предметника та класного керівника;
• розробка дидактичного матеріалу.
  3.              Розробка загальношкільних програм з окремих напрямків реалізації науково-методичної проблеми навчального закладу (програма підготовки вчителя до інноваційної діяльності, програма вивчення, моделювання, впровадження інноваційних технологій, ППД).
  4.              Вивчення, моделювання, узагальнення, впровадження ППД членів творчої групи.
  5.              Вирощування перспективного педагогічного досвіду. Створення банка даних щодо впровадження інноваційних технологій, ППД, напрацювань творчої групи в практику роботи навчальних закладів.

 

Творча педагогічна майстерня

Творча педагогічна майстерня – добровільне об’єднання педагогів з високою творчою активністю, з властивим баченням проблем освітнього процесу та шляхів їх розв’язання, з високими результатами власної педагогічної діяльності [4, с.66].

Творча майстерня організовує роботу за розробленим планом роботи на начальний рік відповідно до обраної проблеми.

До основних завдань творчої педагогічної майстерності належать:

• адаптація, моделювання, апробація, впровадження інноваційних технологій, ППД;
• вдосконалення змісту, форм, методів організації навчально-виховного процесу в школі;
• напрацювання певних методик викладання навчальних предметів;
• апробація нових навчальних програм, підручників, посібників.

Ефективними формами діяльності творчої педагогічної майстерні є: круглі столи, семінари-практикуми, тренінги, методичні студії, презентації, педагогічні виставки, педагогічні вітальні тощо.

Підвищенню професійної компетентності вчителя, його творчої активності сприяють школи педагогічної майстерності. Школа педагогічної майстерності об’єднує педагогів з високою творчою активністю, з високими результатами педагогічної діяльності і має на меті створити умови для самореалізації кожного учасника в їх професійному поступі.

Головною метою діяльності школи є пошук ефективних форм, методів організації навчально-виховного процесу, вироблення оригінального педагогічного стилю, розробка, моделювання, апробація, корекція та реалізація освітніх технологій, презентація та поширення результатів діяльності закладу освіти за визначеною проблемою.

Школа педагогічної майстерності створюється при наявності 5-7 педагогів. Зарахування до школи проводиться на основі врахування запитів, потреб педагогів та їх бажання.

 

Школа перспективного педагогічного досвіду (ШППД)

 

Школа перспективного педагогічного досвіду (ШППД) є джерелом трансформування ППД в педагогічну практику фахової компетентності педагогів.

Дана форма роботи створюється на базі вчителя, досвід якого узагальнено та схвалено педагогічною радою (методичною радою) школи.

Піднесенню результативності та якості роботи ШППД сприяє організація діяльності школи відповідно до Положення про школу перспективного досвіду. Проте дане положення застаріле і потребує доопрацювання.

Найбільш актуальними напрямами діяльності ШППД та творчої майстерності є:

•      удосконалення змісту, форм і методів навчання та виховання учнів в умовах забезпечення якісної освіти;
•      оптимізація навчально-виховного процесу на основі диференційова-ного підходу та індивідуальної роботи з учнями;
•      використання інноваційних технологій у навчально-виховному процесі;
•      формування національної свідомості особистості;
•      розвиток інтелектуально-пізнавальних та творчих здібностей дитини та інші [36,c.83].

Школа передового педагогічного досвіду працює з постійним складом слухачів (5-10 осіб), відповідно до плану роботи з періодичністю занять не менше 4 разів на рік.

За орієнтовну структуру плану ШППД можна взяти таку:

•      вступ (мета школи, основні завдання, термін діяльності);
•      список слухачів;
•      тематика засідань.

Основними формами навчально-методичної роботи є:

•     співбесіди керівника школи із слухачами з метою роз’яснення суті та особливостей досвіду його роботи;
•     опрацювання літератури, зміст якої відповідає суті досвіду;
•     екскурс у творчу лабораторію керівника ШППД;
•     передача авторського досвіду;
•     моделювання слухачами уроків, позакласних заходів за допомогою керівника школи;
•     відвідування керівником школи занять слухачів з метою надання допомоги щодо застосування ідей досвіду;
•     співбесіди, консультації;
•     семінари-практикуми;
•     конференції;
•     тренінги.

Майстер-клас

Майстер-клас є однією з форм передачі перспективного педагогічного досвіду педагога-майстра з конкретної науково-методичної теми.

Очолюють майстер-класи досвідчені, творчі педагоги, майстри педагогічної праці, досвід роботи яких вивчено та узагальнено.

Основними завданнями майстер-класу є:

•     підвищення рівня професійної компетентності педагогічних працівників;
•     поширення та передача перспективного досвіду керівника майстер-класу;
•     презентація членами майстер-класу напрацьованого досвіду з метою його взаємообміну.

При виборі цієї форми роботи необхідно визначити:

•      тему, мету, завдання, очікувані результати майстер-класу;
•      керівника майстер-класу;
•      учнів майстер-класу;
•      регламент роботи майстер-класу;
•      орієнтований зміст роботи;
•      форму підведення підсумків роботи.

Успіх роботи майстер-класу, в першу чергу, залежить від бажання керівника представити свій досвід роботи, від якості проведення методичного заходу.

Підвищити ефективність проведення засідань майстер-класу допоможе врахування його керівником таких аспектів:

• актуальність, відповідність теми заняття проблемі майстер-класу;
• оригінальність, доступність висвітлення педагогічної ідеї;
• вибір форм проведення уроку чи позакласного заходу;
• презентація результатів педагогічного досвіду, враховуючи думку колег, учнів, батьків;
• якість самоаналізу уроку чи позакласного заходу.

Актуальними темами роботи майстер-класів можуть бути:

• Навчальні методи та прийоми сучасного уроку у класі – комплекті.
• Особистісно орієнтований підхід до проведення уроку;
• Раціональне використання робочого часу учнів на уроці в класі-комплекті.
• Розвиток особистості учня в системі компетентісно-орієнтованого підходу до навчання і виховання.
• Створення на уроці психолого-педагогічної атмосфери.
• Врахування індивідуальних особливостей учнів в класі з малою чисельністю учнів.
• Особливості організації роботи з обдарованими дітьми в умовах ЗОШ.
• Особливості диференційованого підходу до планування уроку в класі-комплекті.
• Фахова підготовка уроку в класі з малою чисельністю учнів.

 

У рамках проведення методичних днів, тижнів педколектив має змогу ознайомитися з роботою своїх колег, з їх “творчою спадщиною”, надбаннями і знахідками з вирішення окремих проблем.

При плануванні методичного тижня можна використати орієнтовний план його проведення.

Рекомендуємо до тематики методичних днів, тижнів включити:

• Форми та методи удосконалення сучасного уроку в школі;
• Використання інтерактивних методів навчання;
• Впровадження педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського;
• Методи стимулювання навчальної діяльності учнів;
• Майстерність учителя у керівництві пізнавальної діяльності учнів класу-комплекту;
• Впровадження комп’ютерних технологій навчання.

Вважаємо доцільним у ході методичних тижнів при проведенні відкритих уроків чи позакласних заходів обов’язково проводити їх глибокий методичний аналіз та самоаналіз.

Завершити методичний тиждень можна днем молодого спеціаліста.

Сучасні школи пріоритетного значення надають співпраці з районними методичними кабінетами, фаховими районними методичними об’єднаннями, іншими методичними формуваннями.

 

 

1.2. Нормативні та організаційно - методичні засади 

навчально-методичної роботи  вчителів загальноосвітнього навчального закладу

 

Методична робота в школі будується на досягненнях науки, ППД, системою аналітичної, організаційної, діагностичної, пошукової, дослідниць-кої, науково-практичної, інформаційної діяльності з підвищення наукового, загальнокультурного рівня педагогічних працівників, удосконалення їх професійної компетенції та підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

 Головною метою в методичній роботі школи є: навчально-методичне забезпечення педагогічного процесу, організація удосконалення відповідної фахової освіти, згідно з чим і працювали методичні структури школи.

 Усі засідання методичних комісій мають відповідну структуру, де обговорюють, проводять, аналізують:

• результати навчально-виховної роботи:

• динаміку зростання (спаду) успішності учнів;
• результати контрольних робіт (державної підсумкової атестації), навички  читання;
• діяльність членів методичних комісій щодо розвитку творчого потенціалу  учнів, залучення їх до різних видів позаурочної діяльності;
• аналіз стану викладання предметів:

• стан виконання навчальних планів і програм;

• інновація, її ефективність;
• апробація електронних засобів навчального призначення для загальноосвітніх  навчальних засобів;
• стан реалізації принципу єдності навчання, виховання і розвитку  особистості;
• робота факультативів, наукових товариств, гуртків;
• стан позакласної роботи вчителів з предметів;
• система та результативність підвищення професійного рівня вчителів;
• результати участі учнів в олімпіадах, конкурсах;

• аналіз роботи за рік та перспективне планування.

 Бібліотекарі школи повинні дбати про науково-методичне забезпечення роботи методичних комісій знайомити учителів з новинками методичної та науково-педагогічної літератури, робити бібліотечно-бібліографічні огляди.

 У школі постійно повинен працювати консультаційний центр з усіх навчальних дисциплін, де колеги-предметники можуть ознайомитись з матеріальною базою, творчими надбаннями, відвідати уроки, отримати компетентну та ділову пораду, консультацію, рекомендацію [12, с.24].

Повинна також бути організована робота резерву керівних кадрів, вчителів-наставників.

Систематично повинна проводитись внутрішкільна методична робота з питань:

• Самоосвіта педагогічних працівників;
• Атестація і творчі звіти педагогів:
• Курсова перепідготовка;
• Семінари-практикуми (міські та шкільні);
• Конкурс “Учитель року”;
• Кращий урок року;
• Випуск методичних інформаційних бюлетенів;
• Зустрічі з науковцями;
• Творчі відрядження;
• Індивідуальні та групові консультації для учителів та батьків;
• Участь у роботі предметних декад, панорамі методичних ідей, методичних оперативок;
• Випуск друкованої продукції з авторськими та інноваційними матеріалами з досвіду роботи педагогів;
• Робота з підготовки учнів до участі у Всеукраїнських олімпіадах з базових дисциплін;
• Поповнення матеріалами інформаційно-аналітичного центру навчально-виховної роботи.
• Поповнення кабінетів методичною та довідковою літературою, розробками  уроків, виховних заходів, матеріалами з досвіду роботи учителів;
• Участь учнів та вчителів у конкурсах, тренінгах, конференціях  і т.д.

  Усі засідання методичних комісій повинні проводитись згідно з планом роботи. До засідань готуються педагогічні виставки методичних розробок з даної теми, відкриті уроки з подальшим їх детальним аналізом і обговоренням.

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ

КОЛЕКТИВНИХ ПОСТІЙНО ДІЮЧИХ ФОРМ

МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

2.1.  Особливості  управління навчально-методичною роботою вчителів загальноосвітнього навчального закладу

 

 За умов практичної реалізації Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті, Державної програми “Вчитель” виняткового значення набуває проблема підвищення кваліфікації педагогічних працівників, упровадження у навчально-виховний процес досягнень психолого-педагогічної науки й передового педагогічного досвіду. Розв'язати цю проблему можна різними шляхами, але, передусім, через організацію внутрішньо шкільної науково-методичної роботи.

І якою б не була точка зору на місце науково-методичної роботи в освітньому процесі, спільною є думка, що науково-методична робота — цілісна система взаємопов'язаних дій і заходів, яка ґрунтується на досягненнях науки, передового досвіду й конкретному аналізі утруднень учителів, і спрямована на підвищення професійної майстерності кожного вчителя, на збагачення й розвиток творчого потенціалу педагогічного колективу школи, а в результаті — на підвищення якості освітнього процесу.

Основні завдання й зміст управління науково-методичною роботою загальноосвітніх навчальних закладів нового типу охоплюють такі напрямки:

• аналіз умов забезпечення психофізичного здоров'я учнів, стану викладання предметів і навчальних курсів, підготовка рекомендацій щодо приведення їх у відповідність до державних стандартів освіти;
• створення організаційних умов для безперервного вдосконалення фахової освіти і кваліфікації педагогічних працівників;
• організація вивчення якості забезпечення навчально-виховного процесу кадрами з відповідною педагогічною освітою;
• керівництво роботою методичних кафедр, комісій та координація їх діяльності;
• проведення методичних заходів, спрямованих на розвиток творчих можливостей педагогів, вивчення, узагальнення й поширення ППД;

• залучення педагогів до науково-дослідної роботи в статусі методистів-кореспондентів відповідних кафедр регіональних інститутів післядипломної педагогічної освіти;
• апробація та введення нових освітніх технологій і систем;
• створення умов для збереження, систематичного поповнення та ефективного використання методичного фонду літератури, аудіо- та ві деоматеріалів;
• координація змісту управління науково-методичною роботою зі змістом діяльності методичних і науково-методичних установ регіону [10, с.85].

Вихідними положеннями управління науково-методичною роботою у загальноосвітньому навчальному закладі нового типу є:

• колегіум, гімназія, ліцей - це відкрита система для інноваційних технологій та передового педагогічного досвіду, що адаптуються відповідно до мети і завдань навчального закладу;
• включення педагогів в інтенсивну багатофункціональну науково-методичну діяльність нерозривно пов'язане з процесом формування творчої особистості педагога, розвитком його професійної діяльності, а також ефективності навчально-виховного процесу;
• розвиток педагогічної діяльності вчителя та закладу в цілому можливий лише за умов дослідницького підходу до розгляду ключових завдань педагогіки і освіти, відповідно до цього аналіз різних аспектів НВП, узагальнення результатів педагогічної діяльності здійснюється на засадах досліджень, які проводяться;

• педагогічне дослідження не є виключною прерогативою вчених, а основою практичної педагогічної діяльності кожного вчителя;
• педагог - це особистість, яка безперервно розвивається та вдосконалюється, самостійно визначає цілі, засоби їх досягнення, реалізації, контролює відповідність їм отриманих результатів.

Структура управління науково-методичною роботою  складається із взаємопов'язаних   та  взаємодіючих   елементів,   які   відповідають   цілям   і завданням, що стоять перед загальноосвітнім закладом нового типу    та втілюються у різних формах, методах і засобах (див.рис.2.1.).

Кожна підсистема управління науково-методичною роботою, тобто кожний його структурний елемент (творчі, динамічні групи; семінари, конференції тощо) має своє специфічне завдання. Будь-який структурний елемент «працює» на реалізацію проблеми та на підвищення майстерності окремого вчителя й всього педагогічного колективу загалом.

 

 

Рис. 2.1. Структура управління науково-методичною роботою

Науково-методична рада як професійний колективний громадський орган посідає чільне місце в структурі управління науково-методичною роботою гімназії. В компетенції науково-методичної ради — організація роботи з підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, розвитку їх творчої ініціативи, впровадження досягнень науки і передового педагогічного досвіду, взаємодія з науковими установами, громадськими організаціями тощо.

Науково-методична рада:

• організує роботу з розвитку професійної майстерності вчителя; ініціює та здійснює мікродослідження;
• сприяє створенню колективу однодумців, які працюють над постійним професійним вдосконаленням, підвищенням продуктивності педагогічної праці;
• розглядає та затверджує плани, програми, проекти усіх підрозділів щодо науково-методичної роботи;
• координує діяльність з питань науково-методичної роботи з науково-методичним центром міського управління освіти;
• інструктує та консультує педагогів з питань виконання нормативно-правових документів, організації навчально-виховного процесу;
• інформує педагогів про досягнення психолого - педагогічної науки, кращий педагогічний досвід працівників гімназії, міста, області, країни.

• організовує та стимулює ініціативу педагогічного колективу до науково-дослідної, експериментальної та творчої діяльності, спрямованої на вдосконалення, оновлення й розвиток навчально-виховного процесу у ЗНЗ нового типу;
• консультує педагогів з проблем інноваційної діяльності, дослідницької роботи, професійного вдосконалення;
• вивчає професійні досягнення педагогів, узагальнює прогресивний досвіду кожного та впроваджує його у практику роботи педколективу;
• створює умови для використання в роботі педагогів діагностичних методик і моніторингових програм з прогнозування, узагальнення та оцінки результатів педагогічної діяльності [14, с.55].

Коротко охарактеризуємо масові форми управління НМР. Педагогічна рада  -   вищий   орган  гімназії,   який  визначає   основні напрямки і завдання, конкретні форми роботи педагогічного колективу та приймає рішення з основних принципових питань діяльності. Головою педагогічної ради є директор. Робота педагогічної ради проводиться відповідно до плану, який складається, як правило, на навчальний рік та затверджується на першому засіданні педагогічної ради. Педагогічна рада має право виносити рішення при наявності не менше двох третин її членів.

Одним із шляхів трансформації педагогічної ідеї в практику є розробка актуальної для педагогіки й загальноосвітнього навчального закладу нового типу науково-методичної проблеми.

Ще однією масовою формою управління науково-методичної роботи є педагогічні читання, які мають на меті аналіз, осмислення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду й проводяться з актуальної педагогічної тематики. Педагоги впродовж певного періоду працюють над окремими темами, проблеми і на педагогічних читаннях доповідають про результати свого дослідження.

Ефективною формою управління науково-методичною роботою є науково-практична конференція для вивчення й узагальнення передового досвіду. З темою конференції педагогічну громадськість ознайомлюють заздалегідь. На пленарному засіданні розглядають основні питання проблеми, яка виноситься на обговорення, а під час роботи секцій обговорюють конкретніші питання, відвідують уроки та заходи. Відповідно до теми конференції вчителі вивчають літературу й осмислюють власний досвід, а також досвід колег. На підсумковому пленарному засіданні заслуховують звіти керівників секцій, обговорюють і приймають рекомендації науково-практичної конференції з даної проблеми

До групових форм управління науково-методичною роботою відносяться:

• науково-методичні кафедри;
• семінари-практикуми;
• психолого-педагогічний семінар;
• школа педагогічної майстерності;
• творчі групи;
• наукове товариство гімназії [8, с.55-56].

Однією з групових форм управління науково-методичною роботою у загальноосвітніх   навчальних  закладах  нового  типу   є  науково-методичні кафедри, які на відміну від методичних об'єднань загальноосвітніх шкіл обов'язково планують, організують, здійснюють керівництво, контроль за дослідницькою (дослідно-експериментальною, інноваційною) діяльністю, здійснюють моніторинг процесу та результатів експериментальної роботи кожного члена кафедри. Будь-яка модернізована чи нова навчальна програма, розроблена вчителем, нова методика або форма організації НВП піддягає обов'язковому рецензуванню кафедри. Важливими новими напрямками діяльності кафедр є: міжциклова, міжпредметна, міжкурсова координація навчального матеріалу по ступенях, паралелях, класах різних типів, як усередині кафедри, так і між ними. Кафедра забезпечує цілісність (системність) змісту навчального матеріалу й технологій навчання в рамках тих предметів, якими вона опікується. Наприклад, науково-методична кафедра класних керівників, що забезпечує використання тих чи інших методик розвиваючого виховання учнів у позакласній діяльності, зобов'язана вступити у взаємодію з іншими кафедрами й забезпечити повну наступність у вихованні дітей за цими методиками. До роботи науково-методичних кафедр залучаються науковці, що забезпечує відмінний від методичних об'єднань досвід, спрямований на забезпечення нововведень в систему роботи загальноосвітніх навчальних закладів нового типу, навчання усіх категорій педпрацівників, подальше впровадження інноваційних технологій, створення банку інновацій, допомогу молодим учителям.

Всі науково-методичні кафедри, як учасники психолого-педагогічного семінару-практикуму, займаються удосконаленням педагогічних умінь та навичок в управлінні процесом соціалізації дітей, вивчають та узагальнюють систему роботи педагогів. Значна увага у роботі приділяється науково-дослідній роботі вчителів. Кожен вчитель працює за теоретичною та практичною темами, і має змогу поділитися власними напрацюваннями під час проведення заходів як традиційних, так і нетрадиційних. Одним з показників  розвитку творчого  потенціалу  кожного  педагога  є  наявність педагогічних знахідок,  ідей, які  в  подальшому утворюють  педагогічний досвід.

Серед групових форм управління науково-методичною роботою добре себе зарекомендували творчі групи вчителів. До їхнього складу входять теоретично підготовлені, досвідчені, творчі вчителі (8-10 осіб). Завдання цих груп — розв'язувати актуальні проблеми НВП (особливості роботи за новою програмою, підручником, створення на уроці проблемних ситуацій тощо), які є новими в педагогічній теорії і практиці.

Цікавою є така форма групової роботи педагогів, як робота Наукового товариства, яка здійснюється за різними формами: у вигляді уроків, лекцій, лабораторно-практичних та семінарських занять, диспутів, дебатів. У ході діяльності Наукового товариства найчастіше здійснюються:

• розробка програми співробітництва з всеукраїнськими та міжнарод-ними громадськими організаціями, діяльність яких спрямована на пошук і розвиток обдарованих дітей;
• укладання угод з науковими установами, вищими навчальними закладами щодо цілеспрямованого відбору та навчання обдарованих дітей;
• проведення олімпіад, інтелектуальних конкурсів, турнірів;
• участь педагогічних працівників та обдарованої молоді у міжнарод-них програмах, науково-практичних конференціях, змаганнях і конкурсах;
• забезпечення науково-педагогічного супроводу роботи вчителів з обдарованими дітьми;
• розробка рекомендації щодо проведення індивідуальних занять (консультацій) як важливої форми роботи з обдарованими учнями; щодо організації роботи з обдарованими дітьми, критеріїв їх виявлен-ня;
• розробка програм спецкурсів та факультативів
• критерії оцінювання результатів роботи обдарованих учнів;
• систематичне проведення психологічних досліджень щодо актуаль-них питань розвитку учнів на різних вікових етапах;
• залучення працівників психологічної служби до експертизи інновацій;
• розвиток міжнародних партнерських зв'язків; залучення до співпраці міжнародних та неурядових організацій, фондів, представників шкільних євроклубів, педагогічної, учнівської й батьківської громадськості;
• налагодження дієвих зв'язків із засобами масової інформації;
• навчання вчителів-предметників методам практичного застосування мультимедійних технологій у навчальному процесі [12, с.23].

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши різноманітну наукову літературу з проблеми дослідження, класифікувавши та узагальнивши отриману інформацію, ми дійшли наступних висновків.

Науково-методична робота є цілісною системою взаємопов’язаних дій і заходів, яка ґрунтується на досягненнях науки, передового досвіду й конкретному аналізі утруднень учителів і спрямована на всебічне підвищення професійної майстерності кожного вчителя, на збагачення й розвиток творчого потенціалу педагогічного колективу школи, а в результаті – на підвищення якості освітнього процесу.

Уточнено функції науково-методичної роботи (гностична, стимулююча, креативна, аналітично-рефлексивна), які дозволяють вирішувати теоретичні і практичні проблеми модернізації та розвитку науково-методичної роботи з педагогічними кадрами в загальноосвітніх навчальних закладах.

Управління науково-методичною роботою відбувається на основі врахування сучасних тенденцій системи освіти, післядипломної педагогічної освіти, інноваційних пошуків і досвіду, урахування ресурсів можливостей закладу; функціонуюча система управління науково-методичною роботою позначається на піднесенні рівня професійної компетентності й педагогічної майстерності вчителів та якості їх праці.

Використання програмно-цільового підходу до реалізації етапів науково-методичної роботи в практичній діяльності загальноосвітніх навчальних закладів зумовлює підвищення ефективності науково-методичної роботи, її перехід на якісно новий рівень організації, оскільки дозволяє урахувати стан, специфіку і тенденції розвитку науково-методичної роботи, передбачає єдність і взаємозв’язок її мети, завдань, змісту, форм і методів та послідовну реалізацію етапів, орієнтує на комплексний підхід у використанні ресурсів, досягнення максимально значущих кінцевих результатів.

Проведене дослідження дозволило розробити методичні рекомендації, врахування яких в процесі організації науково-методичної роботи в школі зумовить підвищення її ефективності, що позначиться на рівні професійної компетентності педагогів і навчальних досягнень учнів.

Проведене дослідження дало можливість визначити перспективні напрями подальшої розробки проблеми організації науково-методичної роботи в школах: підготовка організаторів науково-методичної роботи, самоосвітня діяльність педагогів, удосконалення науково-методичної роботи в умовах застосування дистанційного навчання.

Отже, нами виявлено, що науково-методична робота у загальноосвітніх навчальних закладах нового типу розуміється як цілісна, заснована на досягненнях науки система взаємопов'язаних заходів, дій, засобів, спрямованих на підвищення професійної майстерності кожного педагога, керівника, збагачення і розвиток творчого потенціалу педагогічного колективу, а в кінцевому результаті - на досягнення оптимальних результатів освіти, виховання і розвитку особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. Ампілова, Л. П. Річний план роботи школи [Текст] / Л.П.Ампілова. - X.: Основа, 2008. – С.20-34.
2. Березняк Є.С. Реалізація принципу демократизації в управлінській діяльності директора школи: метод, посібник [для керівників шкіл] / Є.С.Березняк. - К: АПН України; Ін-т педагогіки, 2010. - 64 с.
3. Бондар В.І. Теорія і технологія управління процесом навчання в школі / В.І.Бондар. - К:  АПН України; Національний педагогічний   університет ім. М.П.Драгоманова, 2013. - 192 с.
4. Горлова Г. Модернізація змісту та структури науково-методичної діяльності // Робота методкабінету / Упоряд. Г.Галіцина. – К.: Вид. дім “Шкільний світ”: Г.Галіцина, 2011. – С. 56-72.
5. Грищенко Н.А. Розвиток комунікативних умінь учителів у системі методичної роботи загальноосвітньої школи. Методичний посібник. “Імекс-ЛТД” Кіровоград, 2006.
6. Гуменюк В.В. Науково-методична робота з педагогічними кадрами. – Х.: Видав.група “Основа”, 2014. – 40 с.
7. Даниленко Л.І. Сучасні наукові підходи до управління загальноосвітніми навчальними закладами: конспект лекції [для слухачів курсів підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навч. закл.] / Л.І.Даниленко. - К: ЦІППО, 2004. - 39 с.
8. Даниленко Л. Менеджмент інновацій в освіті / Л.Даниленко. — К.: Шк. світ, 2015. — 120 с.
9. Демчук В. С. Основи освітнього менеджменту / В.С.Демчук. — К.: Ленвіт, 2013. — 263 с.
10. Дивак В.В.   Організаційно-педагогічні   основи  методичної роботи / Дивак В.В. - К.: УШКККО, 2010. – 180 с.
11. Дичкіеська І.М. Інноваційні педагогічні технології / І.М.Дичківська. — К.: Академвидав, 2009. — 352 с.
12. Дорохова Г.А. Законодательство о народном образовании. Теоретические проблемы   совершенствования  /   Г.А.Дорохова. - М.:   Наука,   2008. - С.23-24.
13. Єганоеа Т. Приватна школа — дзеркало змін у суспільстві / Тетяна Єганова // Загальноосвітні заклади приватної форми власності в системі освіти України. — Одеса: Іміджпрес, 2013.
14. Єльникова Г.В. Основи адаптивного управління: тексти лекцій / Г.В.Єльникова. - X.: Основа, 2016. - Вип. 3 (15). - 124 с.
15. Жерносек І.П. Науково-методична робота в загальноосвітній школі: Навч.-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998.
16. Забродська Л.М. Інформатизація закладу освіти: управлінський аспект. – Х.: Видав.група “Основа”, 2011. – 240 с.
17. Калашнікоеа С.А. Підготовка і проведення тренінгів на основі компетентнісно орієнтованого підходу / С.А.Калашнікова. — К.: Проект «Рівний доступ до якісної освіти в Україні», 2008. — 57 с.
18. Калініна Л.М. Система інформаційного забезпечення управління загаль-ноосвітнім навчальним закладом: Моногр. –— К.: Айлант, 2005. — 275 с.
19. Карамушка Л. Актуальні проблеми психології управління загально-освітніми закладами освіти, заснованими на приватній формі власності / Людмила Карамушка // Загальноосвітні заклади приватної форми власності в системі освіти України. — Одеса: Іміджпрес, 1999.
20. Касьянова О.М. Моніторинг в управлінні навчальним закладом / Касьянова О.М. Управлінський супровід моніторингу якості освіти / Волобуєва Т.Б. – Х.: Видав. гр. “Основа”, 2009.
21. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В.Г.Кремень. - К.: Грамота, 2008. - 431 с.
22. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації. (Факти, роздуми, перспективи) / В.Г.Кремень. - К.: Грамота, 2010. - 216 с.
23. Кремень В.Г. Поступ до нової філософії освіти / В.Г.Кремень // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні / Академія педагогічних наук України. - Ч. 1. - X.: “ОВС”, 2012. - С. 15.
24. Луговий В.І. Управління освітою: навч. посіб. / В.І.Луговий. - К.: Вид-во УАДУ, 2010. –321 с.
25. Маноха І.П. Експертиза. Енциклопедія освіти / І.П. Маноха / Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г.Кремень. - К.: Юрінком Інтер, 2011. - 1040 с.
26. Методична робота школи / Упоряд. Н.Мурашко. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004.
27. Онишків З.М. Основи школознавства: Навчальний посібник для студентів педагогічних вузів. – 3-є видання, доповнене і перероблене. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2003.
28. Петренко Л.М. Педагогічна експертиза: технологія експертного оціню-вання результатів навчальних досягнень учнів / Л.М.Петренко. - X.: Вид. група «Основа», 2007. - 176 с.
29. Софій Н.З. Інноваційні методи навчання та викладання: теоретичне підґрунтя та методика використання / Н.З.Софій. — К.: Проект «Рівний доступ до якісної освіти в Україні», 2008. — 60 с.
30. Тевлін Б. Довідник завуча: Штурманам шкільного корабля. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004.
31. Тевлін Б.Л. Професійна підготовка учителів. – Х.: Вид. група “Основа”, 2006.
32. Хрикое Є.М. Управління навчальним закладом / Є.М.Хриков. — К.: Знання, 2006. — 365 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Організаційно-функціональна модель системи методичної роботи

 

Основна мета – підвищення рівня майстерності педагогів.

 

Основні блоки

 

Пізнавальна діяльність	Тематична діяльність	Узагальнююча діяльність
Мета: формування свідомості педагогів, відкритої до вирішення освітніх проблем; Вивчення нових ідей і технологій.	Мета: визначення шляхів вирішення актуальних проблем, які постали перед педколективом.	Мета: закріплення позитивного інноваційного досвіду, впровадження нових педагогічних технологій.

 

Реалізація:	Реалізація:	Реалізація:
Теоретичні семінари. Семінари-практикуми. Методичні оперативки. Групові методичні консультації. Самоосвіта. Індивідуальна методична консультація. Робота над індивідуальною методичною темою. Робота над науково-дослідницькою темою.	Розробка нових педагогічних ідей і технологій та їх адаптація в практику. Науково-методична рада. Методичні об’єднання. Тематичні поради. Школа перспективного педагогічного досвіду. Творчі групи. Проблемні лабораторії. Тимчасові творчі колективи. Оволодіння практичними вміннями і навичками інноваційної педагогічної діяльності..	Науково-практичні конференції. Підсумкові проблемні педради. Фестивалі педагогічних ідей. Методичні тижні. Творчі звіти.

 

Додаткові блоки

 

Діагностична діяльність	Дослідницька діяльність	Оригінальні ідеї
Мета: сприяння доцільному вибору методичної роботи та конкретному плануванню.
Діагностика рівня професійної підготовки. Вивчення рівня задоволеності педагогів педагогічною діяльністю. Діагностика особистісних якостей вчителя.	Проблемні групи. Проблемні пари.	«Мозковий штурм». Гра «Аукціон ідей». «Прибій». «Референдум».

 

 

Додаток Б

Алгоритм

роботи над науково-методичною проблемою

 

I. Психолого-педагогічна підготовка колективу.

1. Аналіз результатів педагогічного процесу з метою виявлення загальних та окремих проблем науково-методичної роботи в школі.

2. Дослідження реального рівня професійної майстерності, творчих здібностей педагогів, потреб та інтересів як всього колективу, так і кожного вчителя. Для цього потрібні наступні заходи: відвідування уроків, позакласних занять, застосовування експертних оцінок, проведення анкетування, бесід, аналіз змісту педагогічних рад, творчих конференцій, методичних об’єднань, аналіз вчителем власної діяльності.

3. Регулярне виявлення ступеня розбіжності між реальним рівнем компетентності педагогів, що виявляється в узагальненому результаті їхньої праці, та вимогами суспільства до рівня діяльності педагогічних колективів.

4. Діагностика педагогічних умов, що спричинили такий розбіжність.

5. Ознайомлення педагогічного колективу з досягненнями психолого-педагогічної науки та інформаційними педагогічними технологіями, що стосуються проблем, визначених у системі підвищення кваліфікації вчителів району.

II. Теоретичне обґрунтування науково-методичної проблеми школи.

1. Вибір і формування теми (проблеми) школи на основі результатів підготовчого етапу:

• опрацювання творчою групою 3-4 проблем (мета, форми та методи впровадження);
• підготовка діагностичного матеріалу для обговорення його педагогічним колективом школи.

2. Ознайомлення всіх членів колективу з обраними варіантами тем та вибір одного з них для колективу школи.

3. Обговорення методичної теми, планування форм роботи над нею: розробка плану теоретичної підготовки до виконання даної теми; підготовка членів методичного об’єднання до практичної реалізації теми.

4. Ознайомлення всіх членів педагогічного колективу з проектом реалізації єдиної методичної теми, її обговорення та затвердження педагогічною радою школи.

III. Теоретична підготовка до впровадження теми.

1. Загальна теоретична підготовка педагогічного колективу до впровадження в практику нових наукових ідей, концепцій, рекомендацій:

• лекційно-практичні заняття з питань впровадження науково-методичної роботи в школі;
• обґрунтування вибору проблеми, визначення її місця у системі науково-методичної роботи школи.

2. Аналіз літератури з теми.

3. Аналіз досвіду впровадження теми в практику.

4. Опис власного досвіду кожного члена педагогічного колективу в межах обраної теми.

5. Розробка творчою групою моделі впровадження: виділення основних положень, рекомендацій, прийомів, методів роботи; визначення змін у функціях усіх категорій педагогічних кадрів, коригування діяльності учасників, виявлення специфічних засобів реалізації завдань моделей, експертна оцінка реального досвіду.

 IV. Творчий етап.

1. Творче опрацювання кожним учителем педагогічної ідеї у своїй навчально-виховній діяльності.

2. Самоосвіта педагогів:

• формування особистої педагогічної проблеми й узгодження її з науково-методичною проблемою школи;
• вибір, аналіз, експериментальна перевірка нових методів роботи, використання їх на практиці;
• осмислення, узагальнення своєї діяльності та порівняльний аналіз позитивних результатів з рекомендаціями.

3. Звіт про хід реалізації науково-методичної теми:

• використання масових форм методичної роботи (цільові семінари, науково-методичні конференції);
• оформлення постійно діючої педагогічної виставки;
• проведення відкритих уроків.

4. Варіанти організаційних форм роботи колективу школи над проблемою:

• кожен учитель вивчає на різних об’єктах одне питання;
• різні групи опрацьовують різноманітні аспекти даної теми;
• вивчення та розв’язання членами творчої групи складних науково-педагогічних питань.

5. Створення банку даних щодо результатів науково-методичної роботи.

V. Поточний аналіз та управління процесом впровадження.

1. Аналіз та самоаналіз учителями результатів впровадження: як впливає використання пропонованих методів та прийомів на якість знань учнів.

2. Контроль адміністрацією школи роботи колективу над науково-методичною темою: аналіз інформації про стан реалізації, планування контролю за виконанням науково-методичної теми, координація роботи над темою колективу школи та науково-дослідницьких груп, закладів освіти (інститут, райметодкабінет), організація семінарів, лекцій, конференцій, відкритих уроків з метою узагальнення досвіду роботи над єдиною проблемою.

3. Контрольно-аналітична діяльність методичної служби школи в процесі виконання роботи за темою: порівняльний аналіз проблематики та ходу роботи  педагогічного колективу над темою зі станом її розробки в науці та практичними результатами, координація й об’єднання зусиль усіх ланок систем освіти, забезпечення переходу від стихійного пошуку до моделювання та проектування роботи колективу над темою, посилення компетентного керівництва використанням науково-методичної інформації, стимулювання діяльності вчителів.

VI. Підбиття підсумків роботи.

1. Обговорення результатів роботи над єдиною темою на педагогічній раді.

2. Вироблення і прийняття рекомендацій.