Методичні рекомендації "Виховні аспекти уроків української літератури"

Виховні аспекти уроків української літератури

Утвердити в кожній людині доброту,

сердечність,   чуйність, готовність

надати допомогу, чутливість до всього

живого і красивого – елементарна азбучна

істина шкільного виховання,

з цієї  істини починається школа.

В. Сухомлинський

   Сьогодні, як ніколи, перед педагогами стоїть важливе завдання -виховувати у школярів доброту,  любов і милосердя. А українська література,  як навчальний предмет,  відіграє чи не найбільшу роль у формуванні світогляду, моральних якостей, духовності молодої людини.

· Як посіяти в серці школяра благородні ідеї художнього твору?

· Як прилучити учнів до прекрасного світу мистецтва?

· Як виховати вдумливого читача?

 Над цими питаннями словесник замислюється, йдучи на кожний урок.

 Зрозуміло, що найважливіше на уроці літератури — робота над текстом: читання його, коментування, бесіда за змістом, аналіз, визначення ролі засобів виразності, характеристика персонажів.  Така робота необхідна, щоб з’ясувати як школярі зрозуміли текст, вчинки й поведінку героїв, які думки та почуття викликав твір.

 Проблеми сучасного уроку не будуть  розв’язані, якщо ми не виховаємо освіченого й вдумливого читача. Сучасний учень має багато джерел інформації (значно економніше за часом  програмовий твір переглянути фільмом, ніж його прочитати), але наше завдання постійно виховувати в школяра інтерес до художнього слова. 

 Кожен учитель шукає і знаходить цікаві форми проведення уроків та спілкування  з учнями. Це – уроки-діалоги, семінари, конференції, літературні обговорення, тобто такі форми, які б збагачували емоційну сферу школярів, їх естетичний досвід, формували моральні принципи. Кожен урок повинен стати і для вчителя, і для учня справжнім відкриттям, спалахом нових думок та почуттів,а не повторенням відомого.

 Однією з важливих особливостей уроку літератури завжди була і залишається його емоційна забарвленість. Фізичні закони, хімічні формули, математичні теореми можна сприйняти, зрозуміти, вивчити без особливих емоцій. Зовсім інше – художній твір. Його треба не лише зрозуміти, усвідомити, а й пережити. На уроках літератури ми  вболіваємо за долю Шевченкової Катерини, відчуваємо глибинну красу вірності Марусі, Соломії, Марічки , захоплюємося  високими життєвими прагненнями Остапа, проймаємося силою духу Григорія Многогрішного… 

 Разом із літературними героями ми вчимо школярів любити й ненавидіти, радіти та страждати. 

Ми розуміємо, що сучасне покоління втрачає емоційне сприйняття, почуття співпереживання чужому болю. Сучасний потік інформації навряд чи  торкнеться душі та серця людини. А з дітьми ще складніше, бо для того, щоб відчувати, переживати, треба мати відповідний емоційний життєвий досвід, якого школярі позбавлені внаслідок вікових обмежень. Тому емоційний виклад учителем теми, продумана й цікава робота з художнім текстом, глибокий аналіз твору – усе це збагачує духовний світ вихованців. Важливо навчити дітей читати твір так, щоб після його прочитання, вони хоч трохи стали   чутливішими до оточуючого світу, продовжували думати про героя твору, зіставляли своє життя з тим, що змалював автор.