Методичні рекомендації "Використання дитячого фольклору у соціально-реабілітаційній роботі з дітьми з особливими потребами"

КЗО «Навчально-реабілітаційний центр «Мрія»

Дніпропетровської обласної ради»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використання дитячого фольклору

у соціально-реабілітаційній роботі з дітьми

з особливими потребами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Кам’янське

2018 рік

 

Укладач: Орлова Вікторія Петрівна, вихователь початкових класів, спеціаліст вищої категорії.

 

Рецензенти: Шевель Тетяна Іванівна, директор КЗО «Навчально-реабілітаційний центр «Мрія» Дніпропетровської обласної ради», спеціаліст вищої категорії, «вчитель-методист».

 

Голуб Лариса Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи КЗО «Навчально-реабілітацій-ний центр «Мрія» Дніпропетровської обласної ради», спеціаліст вищої категорії, «вчитель-методист».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Обговорено на засіданні методичного об’єднання вихователів початкової школи КЗО «Навчально-реабілітаційний центр «Мрія» Дніпропетровської обласної ради» і затверджено на педраді № 6 від 27.12.2017 р.

Методичні рекомендації складено на допомогу вчителям та вихователям, які працюють з дітьми з особливими потребами.

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………… 4 ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Загадки…………………………………………………..……………….....5

2. Скоромовки та чистомовки………………………... ……………………17

3. Лічилки…………………………………………………. …………….......22

4. Казки……………………………………….. ……………………………..25

5. Ігри…………………………………………………………………………32

6. Приказки та прислів’я…………………………………………………….37

ДОДАТОК 1 ………………………………………………………….…….……42

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………….50

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Народна творчість - це невичерпне джерело педагогічного матеріалу, одна з основ мовного, морального, естетичного, патріотичного виховання. Використання в роботі з дітьми і освоєння ними культурної спадщини українського народу формує інтерес до нього, оживляє педагогічний процес, надає особливий вплив на емоційну і моральну  сторони особистості.

Фольклор – універсальний засіб розвитку дитини. Спостерігаючи за дорослим, який читає книжку, та розглядаючи ілюстрації, дитина намагається наслідувати вираз обличчя дорослого, передавати рухи і міміку персонажів – показує, як вони радіють, дивуються, сумують, вчиться розуміти емоції інших, співчувати, передавати власні почуття. Таким чином здійснюється емоційний розвиток.

Слухання творів сприяє формуванню фонематичного слуху та правильної звуковимови, збагаченню словника дитини, розвитку зв’язного й контекстного мовлення.

Твори народної творчості розширюють кругозір, розкривають таємниці природи, ознайомлюють дитину з подіями минулих часів, відкривають йому красу невідомих країн, стимулюючи пізнавальну активність.

Усвідомлюючи зміст творів, дитина засвоює загальнолюдські чесноти. Вона прагне наслідувати улюблених персонажів – стати доброю, справедливою, надавати комусь допомогу – так формуються моральні риси. Засобами художнього слова здійснюється й національне виховання.

Під час слухання фольклорних творів дитина вчиться бути уважною, передбачає розвиток подій, фантазує. Таким чином розвиваються уява, мислення, здатність установлювати причинно-наслідкові зв’язки.

Дитячий фольклор має свою специфіку: відповідає віковим особливостям дітей у виборі тем, образів, ідей; характеризується поєднанням словесного матеріалу з елементами гри, супровідними рухами; у багатьох творах проявляється виражене виховне спрямування.

За М.Стельмаховичем, дитячий фольклор охоплює словесну творчість дорослих для дітей (колискові пісні, пестушки, потішки, забавлянки, небилиці, казки про тварин, чарівні казки, бувальщини, билиці), творчість дорослих, яка з часом перейшла в дитячий репертуар (заклички, примовки, приспівки, ігрові пісні, лічилки), і безпосередньо дитячу творчість (скоромовки, дражнили).

В своїй роботі я використовую наступні жанри дитячого фольклору, а саме: загадки, приказки, прислів’я, казки, ігри, чистомовки, скоромовки, лічилки.

 

 

 

 

 

 

ЗАГАДКИ

Загадки збагачують словник дітей за рахунок багатозначності слів, допомагають побачити вторинні значення слів, формують уявлення про переносне значення слова.

Загадка, збуджуючи розумову активність дитини, завжди ставить його на шлях вирішення певної проблеми. Розгадування загадок розвиває здатність до аналізу, узагальнення, формує уміння самостійно робити висновки, умовиводи. Загадка вчить чітко виділяти найхарактерніші, виразні ознаки предмета або явища, яскраво і лаконічно передавати образи предметів, розвиває у дітей поетичний погляд на дійсність.

Загадки про природні явища

Пухнаста вата     Летить орлиця

Пливе кудись.     По синьому небу,

Чим вата нижче,     Крила розпластала,

Тим дощик ближче. (Хмара)   Сонечко застелила. (Хмара)

 

Без крил летять,      По синьому морю

Без ніг біжать,      Білі гуси пливуть. (Хмара)

Без вітрил пливуть. (Хмари)

  

На хвилину в землю вріс    Скачуть по доріжці

Різнобарвний диво-міст.    Білі горошки. (Град)

Диво-майстер змайстрував

Міст високий без поручнів. (Веселка)

  

Розсипався горох      На дворі переполох:

На сімдесят сім доріг;     З неба сиплеться горох.

Ніхто його не підбере:     З'їла шість горошин Іра -

Ні цар, ні цариця      У неї тепер ангіна. (Град)

Ні красна дівиця. (Град)

  

 Я кажу братові:      Без рук, без ніг,

- Ох, з неба сиплеться горох!    А вікно вибиває. (Град)

- От дивак, - сміється брат, -

Твій горох адже це... (Град)

 

Молоко над річкою пливло -    У білому оксамиті село

Нічого не видно було.     І паркани, і дерева.

Розчинилося молоко -     А як вітер нападе,

Стало видно далеко. (Туман)    Цей оксамит відпаде. (Туман)

 

 

Сивий дідусь біля воріт    Над річкою, над долиною

Всім очі заволік. (Туман)   Повисла біла холстина. (Туман)

 

Нашуміла, нагремела,    Спершу - блиск,

Всі промила і пішла.    За блиском - тріск,

І сади і городи     За тріском - плескіт. (Гроза)

Усієї округи полила. (Гроза)

 

Голосно стукає,     Мене ніхто не бачить,

Дзвінко кричить,     Але всякий чує,

А що говорить,     А мою супутницю

Нікому не зрозуміти    Кожен може бачити,

І мудрецям не впізнати. (Грім)  Але ніхто не чує. (Грім і блискавка)

 

Летить вогняна стріла,    Розпечена стріла

Ніхто її не зловить. (Блискавка) Дуб звалила у села. (Блискавка)

 

Живе без тіла,     Що, ледь доторкнувшись,

Мови не має,     Перетворює в дим дрова? (Вогонь)

А всім відповість. (Луна)

 

Батько гарячий і красний,    Ось якийсь ненажера є:

Буває він небезпечний,     Все на світі може з'їсти.

А син злетить птицею -     А коли води поп'є -

До отця не повернеться. (Вогонь, дим)  Обов'язково засне. (Вогонь)

 

Наказало сонце: стій,     Чути чую,

Семиколірний міст крутий!    А бачити не бачу.

Хмаринка приховала світло сонця -   Про все розповім,

Звалився міст, і трісок немає. (Веселка)  Нічого не покажу. (Луна)

 

Вранці намисто заблищали,   Фарбоване коромисло

Всю траву собою заткали.   Над річкою повисло. (Веселка)

А пішли шукати їх вдень,

Шукаємо, шукаємо - не знайдемо. (Роса)

 

Ввечері на землю злітає,   Без рук, без ніг

Вночі на землі перебуває,   Під вікном стукає,

А вранці знову відлітає. (Роса)  В хату проситься. (Вітер)

 

Гуляє в полі, та не кінь,    Без крил, а літає,

Літає на волі, та не птиця. (Вітер)  Ніхто її не б'є, а вона плаче. (Хмара)

 

Як по небу, з півночі,     Сильніше сонця,

Пливла лебідь сіра,     Слабкіше вітру,

Пливла лебідь сита,     Ніг немає, а йде,

Вниз кидала-сипала     Очей немає, а плаче. (Хмара)

На поля-озерушки

Білий сніг та пір'ячко. (Снігова хмара)

  

Наді мною, над тобою     Шумить він у полі і в саду,

Пролетів мішок з водою,    А в дім не попаде.

Наскочив на далекий ліс,    І нікуди я не піду,

Продірявився і зник (Хмара)    Поки він йде. (Дощ)

 

Хто всю ніч по даху б'є     Хто не плаче,

Так постукує,      А сльози течуть? (Дощ)

І бурмоче, і співає, заколисує? (Дощ)

  

 Мене частенько просять, ждуть,   Крупно, дрібно зачастив,

А тільки покажусь,     Всю землю напоїв. (Дощ)

Ховатися почнуть. (Дощ)

 

Не колючий, світло-синій  І не сніг, не лід,

По кущах розвішаний...(Іній)         А сріблом дерева прибере. (Іній)

 

Цю зимову господиню     Подивилися ми у вікно -

Всі бояться, навіть зайчик    Аж очам не віриться!

Не боїться лише квітень     Все навколо білим-біло

Сніжно-білу... (Завірюха)    І мете... (Метелиця)

 

Росте вона вниз головою    Біла морква

Не влітку зростає, а взимку.    Взимку зростає. (Бурулька)

Але сонце її припече -

Заплаче вона і помре. (Бурулька)

 

Сонце приховає, з вітром завиває,   Не смокчіть, шибеники,

Небо синє закриє      Крижані льодяники!

І поземка стелиться     Сам я ковтаю пілюльки,

Зимова... (Метелиця)     Тому що їв... (Бурульки)

 

З неба зірки падають,    Що за зірочки різьблені

Ляжуть на поля.     На пальто і на хустці?

Нехай сховається під ними   Всі наскрізні, вирізні,

Чорна земля.     А візьмеш - вода в руці. (Сніжинка)

Багато-багато зірочок

Тонких, як скло;

Зірочки холодні,

А землі тепло! (Сніжинки)

 

Без рук малює,     На дворі горою,

Без зубів кусає.     А в хаті водою. (Сніг)

Не вогонь, а пече. (Мороз)

 

Тільки випали сніжинки,

Побіг я по стежинці,

А за мною вони біжать,

Весь маршрут мій видають. (Сліди на снігу)

 

Наче пір'я Жар-птиці,  Щоб осінь не промокла,

Весь виблискує і іскриться,  Не розкисла від води,

Запорошив ліс, лужок  Перетворив він калюжі в скло,

Зимовий біленький... (Сніжок)  Зробив сніговими сади. (Мороз)

 

Хто тільки взимку росте? (Замет)

Загадки про людину

Нас не було – воно було,    Воно належить мені,

Нас не буде – воно буде,    Але інші його вживають

Ніхто ні в кого його не бачить,   Частіше за мене. (Ім’я)

А в кожного воно є. (Ім’я)

 

Підійшла одна людина до другої й каже:

«Ти мені син,а я тобі не батько». Хто вона? (Мати)

 

Одного батька й однієї матері дитина,  Без рук,без ніг,

А нікому із них не син. (Дочка)   А всіх кладе в постіль. (Сон)

 

Ношу їх багато років,а ліку їм не знаю.   (Волосся)

 

У вовні,а не вівця,     Завжди в роті,

Літо й зиму труситься. (Борода)   А не проковтнеш. (Язик)

 

Двоє лисенят завжди поруч сидять. (Вуха)

 

Два ряди сорочок,а між ними фартушок.          (Зуби, язик)

 

Стоїть погрібець,а в ньому два ряди яєць.       (Зуби)

 

Кістьми хліб б’є,та в кучу кладе.        (Зуби)

 

 

Сопе, хропе, часом чхає,    У хлівці

Сюди-туди зазирає,     Два ряди баранців,

На морозі замерзає,     І всі біленькі.     (Зуби)

Бо одежини не має.    (Ніс)

 

Між двох світил я посередині один.    (Ніс)

 

У щуки зовсім їх немає,  Було собі два брати

А білий гриб одну лиш має,  І обидва Кіндрати,

Курчатко – дві,а що з трьома?  Через доріжку живуть,

Нехай кмітливий їх має шість …  А один одного не бачать. (Очі)

 

Що це таке – хто відповість? (Ноги)

  

Кругле,маленьке,

А до неба дістане. (Око)

 

Віконниці то зачиняються,то відчиняються. (Очі)

 

Брат з братом через дорогу живуть,

А один одного не бачать. (Очі)

 

Круглі озерця ніколи не замерзають. (Очі)

 

Своїх очей не маю,

А іншим бачити допомагаю. (Окуляри)

 

У двох матерів      Що то за штука

по п’ятеро синів,      День і ніч стука?       (Серце)

у кожного своє ім’я    (Пальці)

 

Солоне,а не сіль,

Біжить,а не річка,

Блищить,а не золото.

Коли б угадати

Та менше його знати!          (Сльози)

 

Прийшла біда – тече вода    (Сльози)

 

Крутиться-вертиться, Якби його не було –

А в ополонку не впаде. (Язик)  Не зміг би нічого сказати. (Язик)

 

 

 

Загадки про тварин

 

Біла латка,  В лісі вогник рудуватий

Чорна латка  Шишки лускає завзято. (Білка)

По дереву скаче. (Сорока)

 

Я руда, низького росту,     Гостроносий і малий,

Хитра я і довгохвоста.     Сірий, тихий і незлий.

На курей я вельми ласа –    Вдень ховається.

В них таке смачненьке м’ясо…   Вночі йде шукать собі харчі.

Вовку-брату я сестриця,     Весь із тонких голочок.

А зовуть мене… (Лисиця)    Як він зветься?… (Їжачок)

 

Не князівської породи,     Звірята рогаті,

А ходить в короні,     Та ще й бородаті,

Не їздець, а зі шпорами,     Ходять пастись в лози.

Не сторож, а рано будить.(Півень)   Хто? Вгадайте! (Кози)

 

 Буркотливий, вайлуватий,    Дуже товсті ноги маю,

Ходить лісом дід кошлатий:    Тихо їх переставляю.

Одягнувся в кожушину,     Височезний я на зріст,

Мед шукає і ожину.     Біля рота маю хвіст!(Слон)

Літом любить полювати,

А зимою — в лігві спати.

Як зачує він весну —

Прокидається від сну. (Ведмідь)

 

Довгі ноги  — довгий ніс.    Хоч годинника не має,

Прилетів – обід приніс.     Вранці він нас піднімає.

Смачних жабеняток     Кожен прокидається –

Для своїх маляток. (Лелека)    З сонечком вітається. (Півень)

 

Він такий смугастий,     Пухнастий клубочок

Він такий ікластий,     Виліз на дубочок,

Найстрашніший у тайзі,     Жолуді зриває

Перед ним тремтять усі,     І в дупло ховає. (Білка)

Як роззявить пащу: игрр!

Називають звіра … .(Тигр)

 

І вдень, і вночі     Маленьке, сіреньке,

У кожусі на печі. (Кіт)     А хвостик як шило. (Миша)

 

Куди повзе –  По горах, по долинах

За собою хату везе. (Черепаха)  Ходить шуба і свитина. (Вівця)

Не ходжу я,  а скакаю,     Довговухий пострибайчик.

Бо нерівні ноги маю.     Відгадайте, хто це? (Зайчик)

Через поле навмання

Перегнав би я коня. (Заєць)

 

Довгі вуха,       Котиться клубочок

Куций хвіст,      Зовсім без ниточок.

Невеличкий сам на зріст.    Замість ниточок –

На городі побував  —     Триста колючок. (Їжак)

Нам капусту попсував. (Заєць)

 

Ось хатина, в ній – співак

Як цю пташку звати… (Шпак)

 

Швидко скрізь цей літає,    Ліс обійшов, поїв весь мед,

Безліч мошок поїдає,     В барлогу ліг і спить…

За вікном гніздо будує,     А мед він любить, не секрет,

Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)  На те він і … (Ведмідь)

 

За вікном летить сніжок,    Величезний на зріст,

Піднялася віхола.      Пишним віялом хвіст.

Але бачу я пташок     До колін борода.

Що сидять під стріхою!     Що за горда хода!

Чи-чив-чив, чив-чив-чив-чив!    По усьому двору

Хто співати їх навчив?     Розганя дітвору

Сірі пташенята ці      Порозгоняв і зник

Звуться, діти, … (Горобці)    Був це, діти … (Індик)

 

Крізь зимові заметілі     Швець – не швець,

Пташенята прилетіли.     Кравець – не кравець,

В них червоні гарні груди –    Тримає в роті щетину,

Ніби яблука усюди     А в руках – ножиці. (Рак)

Хтось розвісив у дворі.

Звуться пташки… (Снігурі)

 

Хто це землю вигортає,         Пір’я є, та не літає,

Мов купини навертає?         Ніг не має, а не здоженеш. (Риба)

То підземний хід риє, риє… (Кріт)

 

Тіло як у черв’ячка,     Очі гарні. Пишні вії.

Вуса наче у жучка,     Має дуже довгу шию

Крила гарні, кольорові,     Добре це, бо зручно їсти

Наче квіточки казкові. (Метелик)   Із дерев зелене листя. (Жираф)

 

Довгі вуса має, а не кіт.     Наче сонячні клубочки 

Бивні є , та на слона не схожий.   Хтось розсипав біля квочки. 

Є плавці у нього, та не кит.    Хто це там пищіть, малята?

Хто це, діти? Здогадались?.. (Моржик)  Здогадалися?…(Курчата)

 

У кого біле черевце  Він ікластий і сердитий,

І чорна-чорна спина?  Дуже любить землю рити.

Всі діти знають відповідь:  Жолуді весь час шукає

Звичайно, у … (Пінгвіна)  Й малюків смугастих має. (Кабан)

 

Наче птиця, крила має,    Ану, хто з дітей вгадає,

Все літає і співає:     Що за звір ніг вісім має?

- Я медок вам ношу,    Снує з ниток тонкі сіті,

Не чіпай же, бо вкушу.    Щоб мушки в них ловити? (Павук)

Так лякає нас мала,

А зовуть її… (Бджола)

 

Край дороги, по обніжку,   Не лікар, а дерева лікує. 

Йде тваринка — тонконіжка,   З дерева лунає звук:  

Одна ніжка, п’ята ніжка…   Хто там стукає: тук-тук? (Дятел)               Там іде… (Сороконіжка)                            

    

Уночі гуляє,    Маленький, сіренький 

А вдень спочиває,    По гаях літає, уночі співає. 

Має круглі очі,    Як сонце заходить,

Бачить серед ночі. (Сова)  Він чарівний спів заводить. (Соловейко)

 

Хто гнізда свого не має,    Пір’ям махає,

Яйця іншим підкладає,    Хвостом управляє,

А у лісі в холодку     А на повітрі помирає. (Риба)

Все кує, мудруля,

Хто вона? (Зозуля)

 

До квіточки лечу,     Ходить диво по рівнині,

Лечу – дзижчу.     Дві гори несе на спині. (Верблюд)

Дум-дзум-жу-жу.

Як звуть не скажу. (Бджілка)

 

Лиш торкнись до колючок –   Я маленький, я вухатий,

Він згортається в клубок.   Сірий, білий, волохатий.

Не вгадаєте ніяк?     Я стрибаю, я тікаю,

Підказати вам? (Їжак)    Дуже куций хвостик маю. (Заєць)

 

 

Загадки про рослини

Що ж це за дівчина:     Росте зелений кущик,
Не швачка, не майстриня,    Доторкнешся - вкусить. (Кропива)
Нічого сама не шиє,
А в голках круглий рік. (Ялинка)

 

З-під снігу розквітає,
Раніше всіх весну зустрічає. (Пролісок)

 

Сидить баба на грядках вся закутана в хустках. (Капуста) 

 

Зубів не має, а кусає. (Кропива) 

 

Ні вікон, ні дверей - повна хата людей. (Гарбуз) 

 

В земляній сиджу коморі, а коса моя надворі. (Морква) 

 

Стоїть півень на току в червоному ковпаку. (Мак)

 

Золоте решето, а в ньому чорних хатинок повно! (Соняшник)

 

Має шкір сім, витискає сльози всім. (Цибуля)

 

Маленьке, кругленьке, а зачепи - плакати будеш! (Цибуля)

 

Літом виростають, а восени опадають. (Листочки)

 

Що повітря очищає,     В теплий дощик народився,

вдень від спеки захищає    Парасолькою накрився,
ще й від вітру в час негоди,    Може б з лісу пострибав,

є частинкою природи. (Дерево)   Якби другу ногу мав! (Гриб)

 

Стрімко вибігли на гору    Зелені їжачки
Дві подружки білокорі.    Почіплялись за гілки.
Дощик їм полоще кіски,    Хто зірветься з деревини,
Звуть тих подружок ... (берізки).   Той колючу шубу скине. (Каштан)

 

Як дерево називається,
що влітку в білий пух одягається? (Тополя)

 

У вінку зеленолистім,     Викупана в сонечку, 
У червоному намисті     Стоїть собі донечка, 
Видивляється у воду     Бджоли сонячний медок 
На свою хорошу вроду. (Калина)   Дістають з її квіток. (Липа)

На «я» починається,     Сережки я повісила 
І на «я» кінчається.     Тонесенькі такі 
В саду росте,      І радісно і весело 
На ній плоди є. (Яблуня)    Готуюсь до весни. (Береза) 

 

Квітка гарненька,     На гілках висять шари, 
Із сонечком схожа    Посиніли від жари. (Сливи) 
Краї біленькі, 
Серединка - жовта. (Ромашка) 

 

Я найпершим зацвітаю     Сидить баба на грядках 
Синім цвітом серед гаю.    Вся одіта в кожушках. 
Відгадайте, що за квітка,    Хто її роздягає, 
Бо мене не буде влітку. (Пролісок)   Той сльози проливає. (Цибуля) 

 

Що то за голова, що лиш зуби та борода. (Часник) 

 

Що за гостя в нас така:     Білі зуби маю, та усі ховаю,

І зелена, і струнка?     довгі коси маю, та не заплітаю. 
Сяє зірка угорі,         (Кукурудза)
На гіллі скрізь ліхтарі 
І ростуть на ній не шишки, 
А цукерки та горішки? (Ялинка)

 

Що за грона висять     Я кругленька, червоненька,

І на сонечку блищать?     З хвостиком тоненьким. 
Вони прикрашають сад.    На городі мене рвуть 
Це солодкий... (Виноград)    І до столу подають. (Редиска)

 

Сидить баба серед літа     Сидить баба на грядках

в сто сорочок одіта.  (Капуста)   вся закутана в латках. (Капуста)

 

Печуть мене, смажать і варять,    Без рук, без ніг,
Їдять мене і дуже хвалять. (Картопля)   А в'ється, як батіг. (Квасоля)

 

Сидить Марушка в семи кожушках.
Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля)

 

На городі в нас грядки,    Лампочка вгорі висіла, 
На грядках – рясні листки:    Стала смачна, пожовтіла. 
Там зростають малюки,    Діти лампочку зірвали,
Зелененькі … (Огірки)     З апетитом скуштували. (Груша)

 

 

Загадки про меблі

Є комп’ютерний, письмовий,    Одяг у собі збирає,

Однотонний, кольоровий.     По поличках розкладає.

Ми за ним навчаємось,      Є стандартна, є висока,

Пишемо і граємось. (Стіл)     Є вузька, а є глибока. (Шафа)

 

Є твердий, а є м’який,     Односпальне чи двоспальне,

Є важкий, а є легкий.     Прямокутне чи овальне.

Ми на ньому сидимо,     Ми на ньому лежимо,

І вчимося, і їмо. (Стілець)    А як ніч прийде – спимо. (Ліжко)

 

Він не ліжко, хоч спимо,

Лежимо і сидимо.

Не простий, а розкладний,

Невеликий і зручний. (Диван)

 

Дивлюсь — такий, як і я, там хлопчик: брови, очі, ніс і вуха.

Ну, то хто з вас відгадає, що воно за штука? (Дзеркало)

Загадки про побутову техніку

Всю білизну позбирає     Суп, морозиво, ковбаси,

І старанно покупає.     Сало, м’ясо, яйця, кваси...

Буде знову вся чистенька,    Все в животику ховає

Незабруднена, гарненька.    І свіженьким зберігає.

(Пральна машина)    (Холодильник)

 

Зробить гарними гардини,    Де кого нагородили,

Сукні, светрики, кофтини.   Де супутник запустили,

Всі їх складочки знайде!    Фільми, казочки, новини

Розізлиться – пара йде!..    Він транслює щохвилини.

(Праска)      (Телевізор)

 

Сміття все попідбирає     Функцій в нього є чимало:

І пилинки позбирає     Перемеле м'ясо й сало,

Наш надійний помічник,    Може моркву покришити,

Працьовитий робітник.    Свіжий сік для нас зробити.

(Пилосос)      (Кухонний комбайн)

 

Розморожувати вміє,

Що потрібно – розігріє.

Піцу зробить за хвилину,

Нагодує всю родину.

(Мікрохвильова піч)

Загадки про професії

Він з комп’ютером на ТИ,    Літаком керує вправно
Розумніших не знайти,      Коли навіть в небі хмарно,

Віртуальний творить міст     Посміхається з висот

Диво-майстер… ПРОГРАМІСТ.    Найхоробріший… ПІЛОТ.

 

Професії (це кожен знає)     Він, як лікар Айболить,
Важливішої немає!      Знає що і де болить,
Він — наставник і навчитель,    Кличуть фермер і свинар,
Мудрий, приязний… УЧИТЕЛЬ   — Порятуй… ВЕТЕРИНАР!

 

Він навчить твого собаку   Зникло світло, що робити?
Як прогнати розбишаку,   По кімнаті як ходити?
Не страшний вже буде ворог,   Мама каже: «Без істерик,
Коли учить пса… КІНОЛОГ.   Допоможе нам… ЕЛЕКТРИК».

 

Хто людей з біди рятує  Хоче знати дітвора
І хвороби всі лікує -  Звідки виросла гора,
Призначає процедури  Таємниці зніме полог
І таблетки, і мікстури? ЛІКАР  Мандрівник-герой… ГЕОЛОГ.

 

У кафе чи ресторані  Її давно корівки знають,
Допоможе пану й пані,  Веселим муканням стрічають.
Страв обрати варіант  І за її нелегкий труд
Пособить… ОФІЦІАНТ.  Все молоко їй віддають. ДОЯРКА

 

Він закони добре знає,  Як прикрасу оновити?
Помилку відраз впізнає,  Треба майстра попросити!
Будь-який важливий лист  Сяє перстень краще зір!
Враз напише вам… ЮРИСТ.  Допоміг нам… ЮВЕЛІР.

 

Він дізнається для нас  Як рубанком дошку чистить,
Про Китай і про Канзас,  Летить стружка золотиста.
Про найдовший в світі міст  З-під рук майстра той-же колір.
Розповість нам… ЖУРНАЛІСТ.  Як цей майстер зветься?.. СТОЛЯР

 

Судно, скарб, людей, печери…  Золоті у нього руки:
В мулі залишки галери…  Робить зачіски й перуки,
Відшукає все це враз  Підстриже і пофарбує,
Під водою... ВОДОЛАЗ.  Гарний настрій подарує.

          ПЕРУКАР

 

 

СКОРОМОВКИ ТА ЧИСТОМОВКИ

Вправляння у вимовлянні скоромовок (чистомовок) є мовленнєвою вправою, що розвиває артикуляцію, впливає на вироблення культури мовлення, тому використовується з метою корекції мовленнєвих вад у логопедичній роботі. Народні скоромовки є своєрідними логопедичними веселими вправами-іграми, які також виконують лексико-образну функцію. Їхня дія спрямована на формування правильного, чіткого й виразного мовлення дітей в емоційно піднесеному настрої під час гри, а також на психологічну розрядку дітей, відволікання від певної вади. Вправляння у вимовлянні скоромовок, дозволяє дітям самостійно переборювати труднощі, досягати поставлених завдань, що розвиває емоційно-вольову сферу дітей з особливими потребами.

 Хитру сороку спіймати морока,
А на сорок сорок — сорок морок.

 ***
Ти, малий, скажи малому
Хай малий малому скаже,
Хай малий теля прив'яже.

  ***

 Кричав Архип, Архип охрип,
Не треба Архипу кричати до хрипу.

  ***

Босий хлопець сіно косить,
Роса росить ноги босі.

 ***

Синку, принеси синьку.
Принеси синьку, Васильку.

 ***

Че-че-че,
Че-че-че – 
Бабуся калачі пече.

Ча-ча-ча,
Ча-ча-ча –
Дай, бабусю, калача.

Чі-чі-чі,
Чі-чі-чі – 
Їж, будь ласка, калачі.

 ***

Па-па-па – розсипана крупа.
Пе-пе-пе – кошеня сліпе.
По-по-по – річка Лімпопо.
Іп-іп-іп – зеленіє кріп.
Ап-ап-ап – травку щипле цап.
Уп-уп-уп – поживний суп.
Оп-оп-оп – у річці короп.
Пу-пу-пу – по широкому степу.
Пи-пи-пи – золотаві снопи.

 ***

Ав-ав-ав – не лови гав.
Ва-ва-ва – книжка нова.
Ву-ву-ву – вип’ємо каву.
Ув-ув-ув – новину почув.
Ві-ві-ві – здивувались паві.
Ів-ів-ів – льон зацвів.
Во-во-во – намальовано криво.
Ов-ов-ов – накололи дров.
Ив-ив-ив – я квіти полив.
Ви-ви-ви – чорні брови.

 *** 
Ра-ра-ра – висока гора.
Ро-ро-ро – гостре перо.
Рі-рі-рі – сонце угорі.
Ру-ру-ру – не псуй кору.
Ри-ри-ри – книжку бери.
Ір-ір-ір – великий двір.
Ир-ир-ир – голландський сир.
Ря-ря-ря – ясна зоря.
Ар-ар-ар – вправний кухар.
Ер-ер-ер – молодий шофер.

 ***
Ма-ма-ма —  холодна зима.
Му-му-му —  молока кому?
Мо-мо-мо —  до школи йдемо.
Ми-ми-ми —  нові килими.
Мі-мі-мі —  веселій кумі.
Ме-ме-ме —  хто книжку візьме?
Ам-ам-ам —  нікому не дам.
Ом-ом-ом —  помиємо з милом.
Ем-ем-ем —  туди не підем.
Ум-ум-ум —  у класі шум.
Им-им-им —  від багаття дим.
Ім-ім-ім — збудуємо дім.

 ***
Ла-ла-ла — бігла край села. 
Ля-ля-ля — зелене гілля. 
Та-та-та — спіймали кота. 
Тя-тя-тя — довести до пуття. 
Ду-ду-ду — у кіно піду. 
Дю-дю-дю — зустріну суддю. 
Са-са-са — вкусила оса. 
Ся-ся-ся — малина уся. 
Зу-зу-зу — боюся грозу.
Зю-зю-зю — намажуся маззю.
На-на-на — тепла весна. 
Ня-ня-ня — купали коня. 
Ра-ра-ра — висока гора. 
Ря-ря-ря — вранішня зоря. 
Ца-ца-ца — смачна піцца. 
Ця-ця-ця — лагідна киця.

 ***

Ло-ло-ло: Снігом землю замело. 
Ля-ля-ля: Стала білою земля. 
Лі-лі-лі: Ось замети чималі. 

 ***

Ра-ра-ра: Дуже рада дітвора. 
Ар-ар-ар: Ми поїдем в зоопарк. 
Ро-ро-ро: Доберемось на метро. 
Ру-ру-ру: В зоопарку кенгуру. 
Ру-ру-ру: Риє кріт собі нору. 
Ру-ру-ру: Заєць обдира кору. 
Ра-ра-ра: Закінчилася в нас гра. 

 ***

Рі-рі-рі: Що ти бачиш угорі? 
Рю-рю-рю: Бачу ясную зорю. 
Рі-рі-рі: Ще що бачиш угорі? 
Ря-ря-ря: Небо синє, як моря. 
Рі-рі-рі: Ще що бачиш угорі? 
Ри-ри-ри: Там літають комари. 
Ра-ра-ра: З комарами мошкара. 
Ра-ра-ра: Розбігаймось до утра! 

 ***

Язик угору - ша-ша-ша, 
Наша маша в ліс пішла. 
Язик донизу - са-са-са, 
Укусила в ніс оса. 
Язик угору - ши-ши-ши, 
Машу в лісі ми знайшли. 
Язик донизу - си-си-си, 
Вуса, вуса у оси. 

 

Я жук, жук - жу-жу, 
Навколо кружу, жу-жу-жу. 

Вітерець у лісі - ш-ш-ш, 
повзе вуж у траві - с-с-с, 
прилетів жук - ж-ж-ж, 
заспівав комарик - з-з-з, 
чайник пару випускає - к-к-к. 

 ***

Ям-ям-ям - важко взимку горобцям,
Ти-ти-ти - їм зерняток не знайти.
Ати-ати-ати - треба крихт їм накидати,
Ать-ать-ать - щоб їм під стріхою дрімать.

 ***

Ги-ги-ги - ой, як біло навкруги!
Узі-узі-узі - птахи - наші гарні друзі.
Ді-ді-ді - допоможем їм в біді
Ди-ди-ди - в осінні й зимні холоди.

 ***

Ами-ами-ами - вже весна не за горами.
Іти-іти-іти - їй зрадіють усі діти
Ки-ки-ки - і звірята, і пташки,
Ля-ля-ля - зрадіє матінка-земля!

 ***

Із-із-із - барсучок в нору заліз. 
Ди-ди-ди - наступилиі холоди. 
Ить-ить-ить - барсучок тут смачно спить
Ни-ни-ни - аж до самої весни. 

 ***

Росте липа біля Пилипа.

 ***

Кит кота по хвилях катав -
Кит у воді, кіт на киті.

 ***
Обережний хитрий лис
До нори вечерю ніс.

 ***
Заболіло горло в горили - 
Бо горила багато говорила. 

 ***
Бурі бобри брід перебрели,
Забули бобри забрати торби.

 ***
У зливу жахливу під кущем
Дуже змокли жук з джмелем.

Черепаха чаплю вечором
Пригощала чаєм з печивом.

 ***
Чорно-білий чорногуз
У болото чорне вгруз.

 ***

Тигренятко з тигром-татом
Тренувалися стрибати.

 ***

Скриню зі скарбом
Знайшли карась із крабом.

 ***

Горох у городі виріс небувалий
Горобці город пограбували.

 ***
Миші в шафі шаруділи
Шість шарфів шерстяних з`їли.

 ***
Пироги перепечені
Перцем переперчені.

 ***
Бабин біб розцвів у дощ.
Буде бабі біб у борщ.

 ***
Старий сказав своїм синам:
- Сини,  соліть сало сухою сіллю.

 ***
Семен сіно віз – не довіз.
Лишив сани, узяв віз.

 ***
Ворона сороці намисто купила,
В намисті сорока намистинки лічила.

 ***
Пиляв Пилип поліна з лип.
Притупив пилку Пилип.

 ***
Мила митися не вміла.
Мила мило з рук не змила.

 ***
Ніс Гриць горіх через поріг.
Став на горіх, упав на поріг.

 

 

 

ЛІЧИЛКИ

Дидактичне значення лічилок полягає в тому, що вони в ігровій формі легко, доступно й швидко підводять дітей до засвоєння числових понять у їх практичному застосуванні, до кількісного аналізу предметів. Тож жанр лічилок має пізнавально-виховну функцію в роботі з дітьми з особливими потребами. Промовляння лічилок сприяє формуванню ритміко-мелодичній основі мовлення, дикції й артикуляції, водночас збагачуючи словниковий запас дітей. Тож лічилки варто використовувати в логопедичній ритміці задля розвитку правильного мовлення та корекції мовленнєвих відхилень.

Бомба вибухає,
Гра починається.
На початку гри:
Раз, два, три,
Вогонь, пали!

 ***

В гаражі стоять машини -
Волга, Чайка, Жигулі,
Від якої береш ключі?

 ***

Випав сніг на поля,
Прибігла дітвора.
Раз, два, три, чотири, п'ять -
Будемо бігати і скакати,
Будемо ми в сніжки грати.

 ***

Вийшов місяць із туману,
А я буду капітаном.
Рано-рано вранці
Я зберу команду.
Ти не вішай носа,
Будеш ти матросом.

 ***

До-ре-мі-фа-со-ля-сі,
Сіла кішка на таксі,
А кошенята причепилися
І безкоштовно прокотилися.

 ***

Їхав кіт на бочці,
Продавав квіточки.
Синій, червоний, блакитний -
Вибирай собі будь-який.

 

За морями, за горами, 
За залізними стовпами, 
На пагорбі теремок, 
На дверях висить замок, 
Ти за ключиком йди 
І замочок отомкни.

Коні-коні, коні-коні 
Ми сиділи на балконі 
Чай пили воду пили, 
По-турецьки говорили: 
Чяби, чяряби 
Чяряби, чяби-чяби. 
Ми набрали в рот води 
І сказали всім - замри, 
А хто перший відімре, 
Той отримає шишку в лоб!

 ***

Коні-огони
Сиділи на балконі,
Чай пили,
По-турецьки говорили:
- Чоби, ачоби,
Челябичи і чоби,
Челябичи і чоби,
Закінчується гра!
Ми набрали в рот води
І сказали всім:
- Замри!

 ***

Хто взимку білий,
Влітку сірий?
Хто вгадає -
Той з нами грає.
Раз, два, три -
Можливо, це ти!

 ***

На дубі дупло
В тому дуплі тепло,
У дупла зовні -
Мороз і холоднеча.
У дуплі сім'я живе,
Білка горіхи гризе.
У білки п'ятеро білченят -
Раз, два, три, чотири, п'ять.
Білченята маму слухають,
Горіхи з грибиками їдять.
Раз, два, три, чотири, п'ять -
А тепер почнемо грати.

 ***

На вербі галка,
На березі галька,
Під галькою палиця,
Палиця під галкою.
Раз, два, три -
Іди гальку збери.
Три, чотири, п'ять -
Нам пора всім тікати.

 ***

Раз, два, три, чотири! 
Жили миші на квартирі, 
Чай пили, 
Чашки били,
По три гроші платили!
Хто не хоче платити,
Тому і водити!

 ***

Як у нас на сіннику 
Дві жаби ночували. 
Вранці встали, щей поїли, 
А тобі водити веліли!

 ***

Чайки жили біля причалу, 
Їх річка хвилею качала.
Раз, два, три, чотири, п'ять,
Допоможи їх порахувати.

 ***

Ати-бати - йшли солдати,
Ати-бати - на базар,
Ати-бати - що купили?
Ати-бати - самовар.
Ати-бати - скільки коштує?
Ати-бати - три рубля.
Ати-бати - хто виходить?
Ати-бати - ти і я.

 

 

 

 

КАЗКИ

Казки мають повчальний характер, і в них завжди є певна мораль. Завдяки казці учні оволодівають різноманітними знаннями у сфері щоденної практики, моральності, естетичних відчуттів. Для молодшого школяра вона стає засобом усвідомлення, обдумування і пояснення явищ дійсності, а для дітей з особливими потребами казка допомагає повноцінно інтегруватися в суспільство. Робота з казками будить думку дитини, зму­шує її мислити, аналізувати, шукати відповіді на те чи інше питання. Ось чому невеликий казковий матеріал доречно використовувати для розвитку мислення і зв'язного мовлення дитини. Треба лише правильно спрямовувати думку дитини різноманітними запитаннями, спілкуванням до­рослих із маленьким слухачем і читачем.

Два цапи

Два упертії цапики подибались раз на вузькій кладці, поставленій через глубокий потік. Обом перейти через кладку не було можна; треба було котрому з них вернутися назад і почекати на березі потока. Але вони не хотіли. Один з них сказав: «Уступись мені з дороги!» Другий відповів: «Овва, який мені великий пан! Уступися сам!» — «Ні, братику, я старший від тебе, і мені уступити тобі, молодшому? Ніколи в світі!..»

Тут оба, не думаючи довго, зачали битися головами, зчепилися рогами, оперлись о кладку ногами і дуцкались. Но кладка була мокра, оба посковзнулися і полетіли просто в воду!..

Бджоли і ведмідь

Дикі бджоли мали гніздо в дуплавім дереві. Довідавшись о тім ведвідь і надіючись на свою силу, приходить до них і каже:

– Ви дрібні і слабі сотворіння! Дайте мені ваш мед, бо інакше дерево виверну, мед з’їм, а вас видушу!

– Добре, – кажуть бджоли, – пробуй; якщо даш нам раду, ми піддамося.

Ведведя розгнівала така відвага бджіл, вткнув він голову свою в дерево і висунув язик по мед, но нараз учув такий біль, що і за свою силу забув, бо бджоли в язик, вуха, ніс накололи його боляче своїми жалами, а він, утікаючи, не слухав, як бджоли кликали за ним:

– Пам’ятай, що і малі сотворіння вміють боронитись!

Тут така наука: навіть малими, але згуртованими силами можна багато доброго зробити і від ворогів оборонитись.

 

 

 

Кіт і пес

Було це чи не було, а зустрілися якось кіт і пес. Пес цілий день гасав луками, допомагав пастухові череду пасти, а ввечері гарно вечеряв, що там давав йому хазяїн, і міцно засипав.

От кіт і питає у пса:

— Скажи-но мені, як це так: життя твоє таке клопітне, а їси ти всмак і спиш добре. Тим часом я живу в теплі, без турбот, а проте не маю ні спокійного сну, ні смаку до їжі.

Пес і каже котові:

Потрудись, побігай, а тоді вже обідай. Поробиш усю роботу, то й поспиш в охоту.

Хвалькувата муха

Раз тягнули чотири волики тяженький плуг вечором з поля додому. Тягнуть вони, тягнуть; аж надлітає уперта муха, сідає собі поважно на ріг одного вола і їде з ним помаленьку. Надлітає тим часом друга муха і питає ту, що сидить на розі вола:

• А ти звідки їдеш, сестро?
• З поля, – відповідає та, – цілий день орала з волами, аби люди мали хлібця досить!

Що варт такий чоловік, котрий чужою працею хвалиться?..

 

Солом’яний бичок

 

Жив собі дід та баба. Дід служив на майдані майданником, а баба сиділа дома, мички пряла. І такі вони бідні — нічого не мають: що зароблять, то проїдять, та й нема. От баба й напалась на діда: зроби та й зроби їй солом’яного бичка і осмоли його смолою.

• Що ти говориш? Навіщо тобі той бичок здався?
• Зроби, я вже знаю навіщо.

Дід — нічого робити — взяв зробив солом’яного бичка й осмолив його смолою.

Переночували. От на ранок баба набрала мичок і погнала солом’яного бичка пасти; сама сіла, пряде кужіль і приказує:

• Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!

Доти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору біжить ведмідь з обдертим боком. Наскочив на бичка:

• Хто ти такий? — питає. — Скажи мені! А бичок йому:
• Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.

Ведмідь каже:

• Коли ти солом’яний, смолою засмолений, то дай мені смоли обідраний бік залатати!

Бичок нічого, мовчить; ведмідь тоді його хап за бік, давай смолу віддирати. Віддирав, віддирав та й зав’яз зубами, ніяк і не вирве. Сіпав, сіпав — затяг того бичка хто знає куди!

От баба прокидається — аж бичка нема. «Ох, мені лихо велике! Де це мій бичок дівся? Мабуть, він уже додому пішов». Та мерщій днище та гребінь на плечі та додому. Коли дивиться — ведмідь у бору бичка тягає; вона до діда:

• Діду, діду! Бичок наш ведмедя піймав, іди його забери!

Дід вискочив, віддер ведмедя, взяв і кинув його в погріб.
От на другий день, ще ні світ ні зоря, баба вже взяла кужіль і погнала на толоку бичка пасти. Сама сіла, пряде кужіль і приказує:

• Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!

Доти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору вибігає сірий вовк та до бичка:

• Хто ти такий?
• Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений!
• Коли ти смолою засмолений,— каже вовк,— то дай і мені смоли засмолити бік, а то собаки обідрали!
• Бери!

Вовк зараз до боку, хотів смоли віддерти. Дер, дер та зубами й зав’яз, що ніяк уже й не віддере: що хоче назад, то ніяк. Вовтузиться з тим бичком!
Прокидається баба — аж бичка й не видно. Вона й подумала: «Мабуть, мій бичок додому побрів»,—та й пішла; коли дивиться — у лісі вовк бичка тягає. Вона побігла, дідові сказала. Дід і вовчика у погріб вкинув.
Погнала баба і на третій день бичка пасти: сіла та й заснула.
Аж біжить лисичка.

• Хто ти такий? — питає бичка.
• Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.
• Дай мені смоли, голубчику, прикласти до боку: капосні хорти трохи шкури не зняли!
• Бери!

Зав’язла й лисиця зубами в смолі, ніяк не вирветься. Баба й цього разу дідові сказала, дід вкинув у погріб і лисичку. А далі й зайчика-побігайчика отак упіймали. От як назбиралось їх четверо, дід сів над лядою в льох та й давай гострити ножа. Ведмідь почув та й питає його:

• Діду, навіщо ти ножа гостриш?
• Щоб з тебе шкуру зняти та пошити з тієї шкури і собі, й бабі кожухи.
• Ох, не ріж мене, дідусю, пусти краще на волю: я тобі багато меду принесу.
• Ну гляди! Тільки принеси …

Взяв та й випустив ведмедика. Далі сів над лядою, знов ножа гострить. Вовк його й питає:

• Діду! Навіщо ти ножа гостриш?
• Щоб з тебе шкуру зняти та на зиму теплу шапку пошити.
• Ой, не ріж мене, дідусю, я тобі за те цілу отару овечок прижену.
• Гляди ж, прижени!

І вовка дід випустив. Сидить далі та ще ножа гострить. Виткнула мордочку лисичка та й питає:

• Скажи мені, будь ласкавий, дідусю, навіщо ти ножа гостриш?
• У лисички, — каже дід, — гарна шкура на опушку й на комірець, хочу зняти.
• Ой, не знімай з мене, дідусю, шкури, я тобі й гусей, і курей принесу!
• Ну гляди! Принеси!

І лисичку дід пустив. Зостався один зайчик; дід і на того ножа гострить. Зайчик його питає: «Нащо?» А він і каже:

• У зайчика шкурка м’якенька, тепленька—будуть мені на зиму рукавички й капелюх.
• Ох, не ріж мене, дідусю, я тобі стрічок, сережок, намиста доброго нанесу, тільки пусти на волю!

Пустив дід і його. От переночували ніч, коли на ранок, ще ні світ ні зоря, аж-дер-дер!—щось до діда в двері. Баба прокинулась:

• Діду, діду! Щось до нас у двері шкряботить, піди подивись!

Дід вийшов, коли то ведмідь цілий вулик меду приніс. Дід узяв мед, та тільки ліг, аж у двері знову дер-дер! — повен двір овець вовк понагонив. А незабаром лисичка принесла курей, гусей — усякої птиці; зайчик понаносив стрічок, сережок, намиста доброго… І дід радий, і баба рада. Взяли вони попродали овечки та накупили волів, та став дід тими волами ходити чумакувати. А бичок, як не стало вже треба, доти стояв на сонці, поки й розтанув.

 

Хитрий їжак

 

Одного разу бігла лисиця до саду і здибає по дорозі їжака: «Добрий день, їжаче!» Каже їжак: «Добре здоровля!» — «Ходи зо мною у товаристві у виноград». А він каже: «Ой страшно, лисичко, бо там господар накладає усе сильце; можем упасти у біду».— «О, я,— каже,— не боюся, я маю школи покінчені, то дам си раду!» І пішли.

Наїлися вони винограду і вертаються, та й лисичка ймилася у сильце. «Ей,—каже,—їжачку, братчику, рятуй!»-— «Ой ні, не поможу, бо я казав, що не знаю; та ж ти мені казала, що маєш школи покінчені».— «Ой,— каже,— я уже зі страху забула геть усе».

Уздрів їжак, що біда, і зачав їй радити. «Ніц,— каже,— не роби, лиш як ґазда прийде, а ти ся зроби неживою — опусти голову, ноги, так як би-с була мертва, і, може, си ця штука удасть». Акурат входить господар. Став над лисицею і каже: «От,— каже,— шкода, що я не був штири дні у саді, аж си прочутила...» Узявся одною рукою за ніс; а другою імив лисичку за хвіст та й викинув її через пліт.

Але лисиці лиш цього було треба. Схопилася та й пішла додому. Щось четвертої днини іде лисичка знов у виноград. Іде попри їжакову нору і знов кличе його у товаристві у виноград. «Та ти забула уже, що з тобою було?» — «Ходи, ходи». Но, наїлися вони знов винограду та й лиш зачали іти, а то їжак упав у сильце. «Ей,— каже,— сестричко-лисичко! Рятував я тебе, порятуй і ти мене».— «Но, що я тобі поможу? Я тобі не поможу нічо!» Та й іде геть. «Рятуй, бійся бога!» Але лисичка і не чує. Але їжак заплакав: «Сестричко! Дуже-сми жили файно, ходи хоть розпрощайся зо мною».

Но, вернулася лисичка, та й ся обіймили обоє. «Ой,— каже їжак,— поцілуймося обоє, бо знаєш, що ми смерть зараз». І лисиця вивалила язик і хоче їжака цілувати. Тогди їжак зловив лисицю зубами за язик і моцно тримає. Зачала лисиця пищати не своїми голосами так, що учув господар та й убіг до саду. Є що видіти! Но, узяв він борзо та й лисицю убив, а їжака поволеньки вибрав із сильця і пустив у сад та й від того часу дуже їжаків шанував, бо видів користь.

 

Як собака знайшов собі господаря

 

Довго жили собаки самі собі так, як і досі ще живуть вовки, аж поки не народився такий собака, якому не сподобалося вільне собаче життя. Набридло йому блукати самому, шукаючи для себе їжі й повсякчас боятися дужчих від себе.

Довго він думав, як йому своє життя змінити, й надумав стати за наймита до найдужчого звіря. Надумав ото так та й іде собі. Коли зустрічає свого найближчого родича — великого, дужого, злого вовка.

— Куди йдеш, собако? —питає вовк.

— Та оце шукаю собі господаря, може, ти наймеш? Вовк згодився, й собака пішов за ним.

Йшли вони, йшли, аж дивиться собака: підняв вовк носа, понюхав повітря й швиденько звернув з стежки в кущі, серед яких почав потихеньку пролазити далі.

— Що з тобою, господаре? Чого ти злякався?

— Хіба не бачиш ? Он ведмідь стоїть, а він і тебе, й мене з’їсти може!

Побачив собака, що ведмідь дужчий за вовка, та й вирішив іти прохатися у найми до ведмедя. Кинув вовка й пішов. Ведмідь охоче прийняв собаку за наймита та й каже:

— Ходім до череди, візьму я собі корову; обидва добре наїмося!

Коли тільки почали вони до череди підходити, аж там страшенний заколот; корови ревуть і тікають хто куди… Глянув ведмідь з-за дерева — та мерщій і собі тікати далі в ліс.

— Ох, невчасно я сюди прийшов! — каже він до собаки.— Тут уже лев господарює.

— А хто ж то такий лев?

— Хіба не знаєш? Та це ж найдужчий звір у світі!

— Коли він найдужчий за всіх звірів, то бувай здоров! Коли вже бути наймитом, то тільки в найдужчого звіря.

Промовивши це, пішов собака прохатися в найми до лева. Лев прийняв. І почав собака служити левові.

Довго, дуже довго був собака наймитом у лева, й жилося йому добре, бо не було дужчого за лева звіря в лісі й ніхто собаку не насмілювався зобідити.

Та одного разу йдуть удвох серед голих скель, коли це лев зупинився… Заревів на весь голос та з серця щосили як рване лапою землю, так зразу яму й вирив, а сам потихеньку-потихеньку — та назад.

— Що таке, господарю? — запитав здивований собака.

— Людина сюди йде… Треба тікати швидше, бо лихо буде!

— Ну, бувай здоров, леве! Коли вже мені служити в наймах, то в того, хто за тебе дужчий!

І пішов собака до людини. З того часу служить собака в людей.

Давно, дуже давно це було, а собака все служить людині, й дужчого від неї господаря він так-таки й не знайшов.

 

Калинова сопілка

 

Був собі дід да баба. У діда дочка, і в баби дочка. От і пішли вони в гай по ягоди. Так дідова збирає да й збира, да й назбирала повну миску, а бабина візьме ягідку, то і з'їсть. От і каже дідова:

  – Ходімо, сестро, додому, поділимось.

  От ідуть да йдуть шляхом, а бабина говорить:

  – Ляжмо, сестро, відпочиньмо.

  Полягали, дідова, втомившись, заснула, а бабина взяла ніж да й устромила їй у серце, да викопала ямку, да й поховала її. А сама пішла додому да й каже:

  – Дивіться, скільки я ягід назбирала.

  А дід і пита:

  – Де ж ти мою дочку діла?

  – Іде ззаду.

  Коли ж ідуть чумаки да й кажуть:

  – Станьмо, братця, от тут одпочинем.

  Да й стали. Глянуть – над шляхом могила, а на могилі така гарна калина виросла! Вони вирізали з тії калини сопілку, да й став один чумак грає, а сопілка говорить:

Ой помалу-малу, чумаченьку, грай,

Да не врази мого ти серденька вкрай!

Мене сестриця з світу згубила –

Ніж у серденько да й устромила.

  А другі кажуть:

  – Щось воно, братця, значить, що калинова сопілка так промовляє.

  От прийшли вони в село да й натрапили якраз на того діда:

  – Пусти нас, діду, переночувать, ми тобі скажемо пригоду.

  Він їх і пустив. Тільки вони увійшли у хату, зараз один сів на лаві, а другий став біля його да й каже:

  – А ну, брате, вийми сопілку да заграй!

  Той вийняв. Сопілка і говорить:

Ой помалу малу, чумаченьку, грай,

Да не врази мого ти серденька вкрай!

Мене сестриця з світу згубила –

Ніж у серденько да й устромила.

  Тоді дід каже:

  – Що воно за сопілка, що вона так гарно грає, що аж мені плакати хочеться! А ке, я заграю!

  Він йому й дав. А та сопілка говорить:

Ой помалу-малу, мій таточку, грай,

Да не врази мого ти серденька вкрай!

Мене сестриця з світу згубила –

Ніж у серденько да й устромила.

  А баба, сидя на печі:

  – А ке, лиш сюди, старий, і я заграю!

  Він їй подав, вона стала грать,– сопілка й говорить:

Ой помалу-малу, матусенько, грай,

Да не врази мого ти серденька вкрай!

Мене сестриця з світу згубила –

Ніж у серденько да й устромила.

  А бабина дочка сиділа на печі у самому куточку. І злякалась, що дізнаються. А дід і каже:

  – А подай їй, щоб заграла!

  От вона взяла, аж сопілка й їй одказує:

Ой помалу-малу, душогубко, грай,

Да не врази мого ти серденька вкрай!

Ти ж мене, сестро, з світу згубила –

Ніж у серденько да й устромила!

  Тоді-то вже всі дізналися, що воно є. По дідовій дочці обід поставили, а бабину прив'язали до кінського хвоста да й рознесли по полю.

 

 

 

 

 

 

 

ІГРИ

Рухливі ігри зміцнюють здоров’я дитини, коригують і компенсують дефекти рухового розвитку, сприяють розвитку зорової орієнтації, оптико-просторових уявлень, активному переміщенню у просторі та самостійності дій щодо відображення просторових і часових компонентів. Народні дитячі ігри володіють величезним потенціалом для розвитку рухової сфери: загальної, дрібної, мовленнєвої моторики. Діти під час ігор та під час співу набувають навичок правильного носового та ротового дихання, розвивається фізіологічне і фонаційне дихання. Участь у рухових іграх допомагає дітям вчитися ходити, бігати, повзати, що впливає на нормалізацію роботи нервової системи, дітям прищеплюються рухові навички, зміцнюється їхній опорно-руховий апарат,з’являється м’язовий тонус,розвивається координація рухів, стимулюється розвиток психіки і мовлення дитини. Музично-рухливі ігри навчають дітей різним видам рухів, допомагають у подоланні деяких фізичних вад, тим самим виконуючи здоров’язберігальну функцію. Серед традиційних народних дитячих ігор особливо багато рухливих, у яких драматизація поєднується із змаганнями – біганням навздогін, наввипередки, пошуком, прориванням кола чи «ланцюга», що є характерним для веснянок, гаївок, русальних ігор-пісень. Така ігрова діяльність забезпечує входження дитини в коло однолітків і налагодження з ними взаємодії. Це започатковує процес інтеграції дитини з особливими потребами в соціум, навчає правил та узгодженої поведінки.

Ігри з ходьбою та бігом

1. ПТАШКИ В ГНІЗДЕЧКУ

Мета: вчити дітей ходити і бігати врозсип, не наштовхуючись один на одного; привчати їх швидко діяти за сигналом вихователя, допомагати одні іншим.

Хід гри: діти сидять на стільчиках, розставлених в кутках кімнати. Це – гніздечка. За сигналом ведучого всі пташки вилітають на середину кімнати, розлітаються в різні боки, присідають, розшукуючи корм, знову літають, розмахуючи руками-крилами. За сигналом «Пташки, в гніздечка!» діти повертаються на свої місця.

Вказівки до проведення: вихователь стежить за тим, щоб діти-пташки діяли за сигналом: летіли від гніздечка щонайдалі й поверталися тільки до свого гніздечка.

Для гніздечок можна використовувати великі обручі, покладені на підлогу. Це можуть бути і кола, накреслені на землі, в яких діти присідають навпочіпки.

Вихователь вчить дітей бути уважними під час бігу. Діти привчаються поступатися місцем тим, хто біжить назустріч, щоб не зіштовхнутися; акуратно вистрибувати з гніздечок (обручів), контролювати власні рухи, враховуючи загальний темп гри.

 

2. МИШІ Й КІТ

Мета: привчати дітей легко бігати на носках, не наштовхуючись один на одного; орієнтуватися в просторі, змінювати рухи за сигналом вихователя.

Хід гри: діти сидять на ослонах чи стільчиках. Це миші в нірках. З протилежного боку кімнати чи майданчика сидить кіт. Він засинає (заплющує очі), а миші розбігаються по всій кімнаті. Але нарешті кіт прокидається, потягується, нявкає і виходить на полювання. Миші швидко тікають і ховаються в нірках (займають свої місця). Пійманих мишей веде до себе. Коли всі сховаються, кіт ще раз проходить кімнатою, потім повертається на своє місце і знову засинає.

Вказівки до проведення: миші можуть вибігати з нірок тільки тоді, коли кіт заплющить очі й засне, а повертатися до нірок – коли кіт прокинеться і занявкає.

Вихователь стежить, щоб усі діти вибігали і розбігалися щонайдалі від своїх місць.

Нірками, крім стільців, можуть служити дуги для підлізання. Коли миші повертаються назад, вони можуть просто забігти за свій стільчик чи дугу і сховатися, присівши за ними.

3. ДІТИ І ВОВК

Мета: вчити дітей виконувати рухи згідно зі словами; закріплювати вміння бігати у різних напрямках. Розвивати спритність, упевненість.

Хід гри: ділянка або кімната зображують ліс. Діти з вихователем збирають сунички. Дорослий, який зображує вовка, ховається.

Вихователь промовляє:

Ми сунички спілі

У лісі збирали.

На полянках, на горбочках

Смачненькі шукали.

Але раптом гілки хрусь… (пауза).

Діти, діти, поспішайте, вовк за дубом – всі тікайте!

Діти розбігаються, а вовк ловить.

4. ПО ДОРІЖЦІ

Мета: вправляти дітей в ходьбі по обмеженій площині, розвивати відчуття рівноваги, спритності.

Хід гри: вихователь проводить на підлозі дві паралельні лінії (або кладе дві мотузки) завдовжки 2,5-3 м на відстані 35-30 см і каже дітям, що це вузька довга доріжка в лісі, якою вони підуть гуляти. Іти потрібно дуже обережно. Діти йдуть повільно один за одним, а потім повертаються по ній.

Вказівки до проведення: діти не повинні наступати на лінії чи мотузки, заважати одне одному, наштовхуватись на того, хто йде попереду.

5. СЛІПИЙ ПАНАС

Мета: привчати діяти за сигналом, орієнтуватися у просторі; бігати не наштовхуючись одне за одного. Виховувати витримку.

Хід гри: вихователь зав’язує собі очі. Він є Панас. Діти промовляють:

Панас, Панас, лови швидше нас.

Діти тікають, а Панас їх ловить.

6. ПТАШКИ ТА КІТ

Мета: Розвивати у дітей рішучість, вправлятися з бігу з вивертанням.

Опис: На землі креслиться коло або кладеться шнур зі зв'язаними кінцями. Вихователь обирає ловця який стає в центрі кола. Це кішка. Решта – пташки, які знаходяться поза колом. Кішка спить, пташки влітають за зернятками в коло. Киця прокидається, бачить пташок і ловить їх. Всі пташки вилітають з кола. Той, кого торкнулася кішка, вважається спійманим і йде на середину кола. Коли зловлять 2-3 пташок – обирається нова кішка.

Правила:

Кішка ловить пташок тільки в колі.

Кішка може торкатися пташок, але не хапати їх.

Варіанти: Якщо кішка довго не може нікого зловити, додати ще одну кішку.

7. ЛИСИЦЯ В КУРНИКУ

Мета: Розвивати у дітей спритність та вміння виконувати рух за сигналом, вправлятися з бігу з вивертання, у лазінні, стрибках.

Опис: На одному боці майданчика відкреслюється курник. В курнику на сідалі (на лавках) розташовуються кури, діти стоять на лавках. З іншого боку майданчика знаходиться нора лисиці. Все інше місце – двір. Один з гравців призначається лисицею, інші кури – вони ходять і бігають по двору, клюють зерна, ляскають крилами. За сигналом «Лисиця» кури тікають в курник та підіймаються на сідало, а лисиця намагається потягти курку, яка не встигла піднятися на сідало. Відводить спійману курку до себе в нору. Кури зістрибують з сідала і гра поновлюється.

Правила:

Лисиця може ловити курей, а кури можуть підійматися на сідало тільки за сигналом вихователя «Лисиця!».

Варіанти: Збільшити число лисиць. Курям вилізти на гімнастичну стінку.

Ігри з киданням та ловінням м’яча

 

1. ЛОВИ М’ЯЧ

Мета: навчити дітей кидати м’яч у певному напрямку і ловити м’яч у повітрі.

Хід гри: діти стають у коло. Вихователь з м’ячем у руках стоїть у центрі й каже: «Іро, лови м’яч!». Потім кидає його дівчинці. Та ловить і кидає назад.

Вказівки до проведення: вихователь стежить, щоб діти енергійно кидали м’яч двома руками знизу, а ловили його, злегка витягуючи руки вперед і хапаючи м’яч кистями, не притискаючи до грудей.

2. ВЛУЧ У ВОРІТЦЯ

Мета: розвивати елементарні навички влучення в ціль, учити дітей оцінювати відстань між предметами.

Хід гри: діти сидять на лаві. По черзі вони встають, підходять до позначеного місця, попереду якого на відстані 2-3-х кроків стоять ворітця (дуга). Дитина нахиляється, бере м’яч, прокочує його, прагнучи влучити у ворітця. Прокотивши 3-4 м’ячі, дитина йде і збирає їх. Завдання виконує наступний.

Вказівки до проведення: м’яч можна відштовхувати однією або двома руками. Коли діти навчаться влучати у ворітця, можна ускладнити гру – збивати кеглі.

3. ГРА З М'ЯЧЕМ

Мета: привчати діяти за сигналом, орієнтуватися у просторі; виконувати рухи з м’ячем. Виховувати витримку та уважність.

Хід гри: діти стоять півколом. Вихователь співає пісеньку, називаючи ім'я дитини.

Валю, ти сховай мерщій м’яч великий, голубий.

М’ячик цей ми всі знайдемо, і тобі ми принесемо.

Дитина підходить і бере м’яч. Всі діти відвертаються або заплющують очі, а вихователь з дитиною ховає м’яч, а діти його шукають.

4. М’ЯЧИК ПО КОЛУ

Мета: привчати дітей розміщуватися по колу; розвивати вміння передавати м’яч одне одному. Виховувати наполегливість та уважність.

Хід гри: всі діти встають в коло на відстані витягнутих рук одне від одного. Один із гравців одержує м’яч і передає його другому, третьому (по колу). Поступово швидкість передачі зростає. Кожний намагається впіймати м’яч.

Вказівки до проведення: дитина, яка опустила м’яч або кинула його неправильно, підтримується словами вихователя: «У Дмитрика все вийде, спробуй ще». Якщо в дитини знов не виходить, вихователь допомагає передати м’яч іншій дитині.

5. ГРА ІЗ ЗАЙЧИКОМ

Мета: вчити дітей бігати, стрибати в різних напрямках, імітуючи «зайчика». Розвивати спритність.

Хід гри: діти сидять півколом. Вихователь бере в руки зайчика, з ним підходить до дитини і співає пісеньку або промовляє слова, називаючи ім'я дитини.

Зайчик до Сашка підбіг, біля нього скік та скік.

Скік-скок, скік-скок, дожени мене, дружок.

Після слів «Дожени мене, дружок» вихователь із зайчиком тікає, а дитина доганяє її (ускладнення – дитина стрибає).

 

Ігри з різноманітними рухами

 

1. ЖУЧКИ

Мета: вчити дітей діяти за змістом віршованого тексту, вчити дітей бігати в різних напрямках, імітуючи «жучка», укріплювати вестибулярний апарат дитини засобом кружляння навколо себе, закріплювати вміння присідати.

Хід гри На мелодію української пісні «По дорозі жук»:

Ось летять, летять жучки,

Крильцями тріпочуть - (діти бігають, тріпаючи кистями рук)

Покружляли, покружляли,

Танцювати хочуть. (діти кружляють)

По дорозі жук, жук,

По дорозі чорний,

Подивіться ви на нього,

Який він моторний. (виконують пружинку)

По дорозі пробіжить

І на спину ляже,

Догори підніме лапки,

Танець нам покаже.           (діти падають на спину і тріпають ніжками)

По доріжці жук, жук,

По доріжці чорний,

Упіймаю я жука,               (вихователь робить вигляд, що ловить жучків,

Хоч він і моторний. діти розбігаються).

2. КУРОЧКА ТА КУРЧАТА

Мета: вчити дітей виконувати рухи згідно зі словами; закріплювати вміння імітувати повадки птахів, вчити дітей бігати в різних напрямках, стрибати, кружляти навколо себе. Виховувати дружні стосунки з однолітками.

Хід гри: діти виконують рухи під читання вірша вихователем:

По доріжці курочка ходила, маленьких діточок учила:

Підніміть крильця, усміхніться, сонечку ясному поклоніться.

Не сваріться, помиріться,

Пострибайте весело, покрутіться.

мої любі діти, грайтесь, розбігайтесь!

А як буде яструб близько, – до мене збігайтесь.

3. ГРА В СХОВАНКИ

Мета: привчати діяти за сигналом, орієнтуватися у просторі; вчити дітей знаходити певний предмет, виконувати танцювальні або загальнорозвиваючи рухи за показом вихователя та самостійно. Виховувати витримку.

Хід гри: діти ховаються, а вихователь шукає їх, співає або каже:

По кімнаті я ходжу, діток не знаходжу,

Ну куди ж мені іти, діточок своїх знайти?

Зараз дудочку дістану і на дудочці зіграю.

Всі почують, прибіжать і в таночок поспішать.

Вказівки до проведення: наспівуючи або промовляючи другий куплет, вихователь підходить до столу, на якому лежить дудочка, бере її і грає. Діти вибігають і танцюють або виконують різні рухи разом з вихователем.

 

ПРИКАЗКИ ТА ПРИСЛІВ’Я

 

Використовуючи у своїй промові приказки і прислів'я, діти можуть навчитися лаконічно, яскраво і ясно висловлювати свої почуття і думки, навчитися фарбувати свою мову, розвинути вміння творчо вживати слово, образно описувати предмети, даючи їм яскраві і соковиті опису. У роботі з дітьми над прислів'ями та приказками, необхідно спиратися на принципи поступовості і послідовності ускладнення матеріалу. Спочатку йде безпосереднє знайомство з прислів'ями та приказками, потім разом з дітьми намагаємося зрозуміти їх зміст і призначення в мові, і тільки після цього переходимо до виконання різних творчих завдань, таких, як складання невеликих оповідань за прислів'ям і малювання прислів'їв.

 

Про весну

 

• Весна — наші батько й мати.
• Весна всім красна.
• Весна красна квітками, а осінь — плодами.
• Весна багата на квіти, а хліба в осені позичає.
• Весняний день рік годує.
• Весна ледачого не любить.
• Весняний дощ зайвим не буває.
• Весня відмикає джерела й річки.
• Весна кличе в поле.
• Весняне сонце як дівчини серце.
• Високо і швидко пливуть у небі хмари — на гарну погоду.  
• Довгі бурульки — на тривалу весну.
• Ластівки низько літають — дощ обіцяють.
• Грак прилетів — через місяць зійде сніг.
• Зійшов у березні сніжок — берися за плужок.
• Коли квітень з водою, то травень з травою.
• Ластівка в квітні день починає, а соловей кінчає.
• Сухий березень, теплий квітень, мокрий май-буде каша й коровай.
• Травневий дощ все одно, що з грибами борщ.
• Якщо у березні вода не тече, у квітні трава не росте.
• Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
• Березень березовим віником зиму вимітає, а весну в гості запрошує.
•  Березень у зими кожуха купив, а на третій день продав.
• У березні не байдикуватимеш — восени і на зиму до столу матимеш.
• У березні сім погод на дворі: сіє, віє, крутить, зверху ллє, знизу мете.

Про калину

 

• Похолодніло, риба не ловиться, калина у цвіт вбирається.
• Любуйтеся калиною, коли цвіте, а дитиною — коли росте.
• Заливається, як соловейко на калині.
• Дівчина, як у лузі калина.
• Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
• Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоним.
• У лузі калина з квіточками, неначе мати з діточками.
• Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати дитині.
• Без верби і калини нема України.
• Гарна калина, як рідна ненька Україна.
• Де у дворі калина – там порядна родина.
• Калина для мікробів яд, а для здоров’я – лад.
• Калинові пироги – здоров’ю не вороги.
• Кетяги калини для здоров’я людини.
• Компот з калини – здоров’я для родини.
• Хто з калиною знається, той в здоров’ї купається.
• Хто калину ламає – щастя не має.

 

Про здоров’я

 

• Без здоров'я немає хорошого життя.
• Безпричинна втома - передвісник хвороби.
• Бог дав життя, Бог дасть і здоров'я.
• Хвороба входить пудами, а виходить золотниками.
• Хвороба шукає жирну їжу.
• Хвороба знаходить того, хто її боїться.
• Хвороба нікого не мине, допоможи хворому.
• Хвороба від слабкості, а слабкість від хвороби.
• Біль без язика, та позначається.
• Хворий - лікуйся, а здоровий - хвороби бережися.
• Хворому і золоте ліжко не допоможе.
• Хворій людині і мед гіркий.
• У будинку, де свіже повітря і сонячне світло, лікар не потрібен.
• В здоровому тілі - здоровий дух.
• У стоячій воді всяка нечисть заводиться.
• Вечірні прогулянки корисні, вони видаляють від хвороби.
• Де душно, там і недужно.
• Гірким лікують, а солодким калічать.
• Рухайся більше - проживеш довше.
• Тримай голову в холоді, живіт у голоді, а ноги - в теплі.
• Добру справу живить і розум, і тіло.
• Добре слово лікує, а зло калічить.
• Добра людина здоровіша злого.
• Добрим бути - довго жити.
• Поганий характер - без болю хвороба.
• Їж часник і цибулю - не візьме недугу.
• Жадібність здоров'ю - недруг.
• Жарок день - піди в тінь.
• Бажання одужати своє візьме.
• Бажання вилікуватися допомагає лікуванню.
• Життя не прощає безтурботного ставлення до свого здоров'я.
• За шкідливі звички не тримайся.
• Захворіти легко - вилікуватися важко.
• Заболить ніс - висунь на мороз, сам відвалиться і здоровий буде.
• Затхле повітря і брудна вода для здоров'я біда.
• Здоров'я дорожче золота.
• Здоров'я і щастя не живуть один без одного.
• Здоров'я на хворобу не міняй.
• Хліб та вода - здорова їжа.
• Чистота - запорука здоров'я.

 

Про працю

• Скінчив діло - гуляй сміло.
• Терпіння і труд все перетруть.
• Без труда нема плода і рибки зі ставка.
• Справа майстра боїться.
• Мала бджілка, та й та працює.
• Старанна миша і дошку прогризе.
• Любиш кататися - люби і саночки возити.
• Сім разів відміряй, один - відріж.
• Без охоти нема роботи.
• Без роботи день роком стає.
• Без трудів не їстимеш пирогів.
• Будеш трудиться, будеш кормиться.
• В ліс не поїдемо, то й на печі змерзнемо.
• Вік живи, вік учись і вік трудись.
• Вміння і труд все перетруть.
• Вовка ноги годують.
• Вставай до сходу сонця, працюй до ночі, то їстимеш калачі.
• Гірка робота, а солодкий хліб.

Про дружбу

• Гусь свині не товариш.
• Друга шукай, а знайдеш - бережи.
• Друг пізнається в біді.
• Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти.
• Ситий голодному не товариш.
• Друзі - нерозлийвода.
• Старий друг краще нових двох.
• Друга за гроші не купиш.
• Не в службу, а в дружбу.
• Не май сто рублів, а май сто друзів.
• Дружба дружбою, а служба службою.
• З ким поведешся, від того й наберешся.
• Всі за одного, один за всіх.
• Міцну дружбу і сокирою не розрубиш.
• Людина без друзів, що дерево без коріння.
• Один у полі не воїн.
• Друзів (приятелів) багато, та друга немає.
• Одна бджола багато меду не принесе.
• Дружба – велика сила.

Про мову

• Слово - не горобець: вилетить - не спіймаєш.
• Тримай язик за зубами.
• Язик мій - ворог мій.
• За словом в кишеню не полізе.
• Німий, як риба.
• Не спіши язиком, квапся ділом.
• Ніхто за язик не тягне.
• Язик до Києва доведе.
• Мовчання – золото
• Твоїми б устами та мед пити.
• Більше діла — менше слів.
• Будь господарем своєму слову.
• Від теплого слова і лід розмерзається.
• Говори мало, слухай багато, а думай іще більше.
• Говорити не думаючи — все одно, що стріляти не цілячись.
• Грамоті вчиться — завжди пригодиться.
• З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
• Дурний язик — голові не приятель.

Про їжу

• Голод і вовка з лісу гонить.
• Голодний, як вовк.
• Голод не тітка, пиріжка не підсуне.
• Солодкого не наїсися досхочу.
• Натщесерце і пісня не співається.
• І пес перед хлібом упокорюється.
• Покласти зуби на полицю.
• Без їжі і віл не потягне.
• Водою ситий н будеш.
• По саме горло ситий.
• Хто сит, той гадає, що вже ніколи не зголодніє.
• Калач приїсться, а хліб ніколи.
• Без зубів лихо, а без хліба ще гірше.
• Без хліба і без води погано жити.
• Без солі, без хліба немає обіда.
• І рибка без хліба бридка.
• Легкого хліба захотів.

Прислів'я та приказки про час

• Семеро одного не чекають.
• Тихіше їдеш - далі будеш.
• Поспішиш - людей насмішиш.
• Всякому овочу свій час.
• Обіцяного три роки чекають.
• Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.
• Вік прожити - не поле перейти.
• Справі час, потісі годину.
• Гроші пропали - наживеш, час пропало - не повернеш.
• Час все лікує.
• Час – найліпший лікар.
• Час минає, а не вертає.
• Час – не кінь: не підженеш, та й не зупиниш.
• Час усього навчить.
• Все на світі — до пори до часу. 
• Згаяного часу й конем не доженеш.
• Краще на п’ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше. 
• Куй залізо, поки гаряче. 
• Сьогодні пан, а завтра пропав.
• Сьогодні густо, а завтра пусто.
• Краще яйце сьогодні, ніж завтра курка.

ДОДАТОК 1 Ілюстрації до казок

 

«Два цапи»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Хвалькувата муха»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Солом’яний бичок»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Бджоли і ведмідь»

 

 

 

 

 

 

 

 

«Калинова сопілка»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Як собака знайшов собі господаря»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Хитрий їжак»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Кіт і пес»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Діти з особливими потребами: поради батькам / В.І.Бондар, В.І.Берзінь, Л.В. Борщевська та ін.; за ред.: В.І.Бондаря, В.В.Засенка. – К.:Наук. Світ, 2004 – 232 с.
2. Довженюк, Г.В. Український дитячий фольклор: Віршовані жанри / Г.В.Довженюк. – К.: Наукова думка, 1981. – 272 с.
3. Зыкова М. Н. Фольклоротерапия : учеб.-метод. пособие / М. Н. Зыкова. - М. : [МПСИ ; Воронеж : МОДЭК], 2004. - 160 с. - Из содерж.: Музыка как средство и музыкотерапия как направление психотерапии. - С. 72-84.
4. Казки про тварин (Українська народна творчість) – Київ: Наукова думка. – 1976 – 575 с.
5. Лановик, М. Усна народна творчість: навч. посіб. / М.Лановик, З.Лановик. – К.: Знання-Прес. – 591 с.
6. Н.Орлова «Використання прислів’їв та приказок у роботі з дітьми»,

«Д /» - 1984 № 4.

7. Л.Павлова «Фольклор для маленьких», «Д/В» - 1990 № 4, 1990 № 7, 1990 № 12.