Методичні рекомендації: ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ПРОСТОРУ ВЧИТЕЛЯ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Методичні рекомендації

на тему:

«ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ПРОСТОРУ ВЧИТЕЛЯ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ»

Розробник:

Лисенко І.М.

магістр фізіології, біолог

смт Магдалинівка 2020р.

Тема впровадження експериментальних методик викладання біології розширюється кожної хвилини. Та з розширенням об’ємності – створюються питання та аспекти, які заважають просуванню тих чи інших прийомів, для вдосконалення та універсалізації методик та адаптації їх для кожного школяра, не кажучи вже про соціальні групи.

Розділом теми універсалізації методик, зазвичай, є комфорт учня під час навчально-виховного процесу. Як ми бачимо із результатів нововведень «освітніми революціями» двох минулих років, комфортне перебування школярів у класах доведено до оптимуму, чого не скажемо про комфорт систем і методик викладання.

Одним із аспектів, впливаючих на процес пізнання та адаптації до теми, слугує присутність викладача. Як це суперечливо не звучить, але викладач грає одну з перших ролей у процесі навчально-виховної роботи. Та питання стає не у роботі педагога, а у знаходженні його у навчальному приміщенні. Виникає питання: «То що з цього?»…

Тепер, ми можемо поглиблено вивчити питання та сформулювати проблему. Однак, перед тим, як почати формулювати тему, ще раз згадаємо класичну класну кімнату, а точніше, її обстановку.

Рис 1. Класична обстановка навчального кабінету у навчальному закладі

То що ж такого у тому, що вчитель знаходиться у кабінеті? Крім того, що забезпечує навчальну атмосферу, сприяє соціалізації та адаптації учнів, веде науково-просвітницьку діяльність та виховний процес, - вчитель створює стресові фактори.

 Так, скаже більшість, стрес – це негативний фактор, якого треба позбутися під час уроку і дозволити дітям засвоювати матеріал у максимально-комфортній атмосфері, яка спонукає до творчості та викликає інтерес до предмету. І яким би позитивним та доброзичливим не був представник освітньої сфери, підтримуючи дисципліну, неможливо обійтися без прийомів психологічного впливу, які, у результаті, все одно є причиною страхів та тривоги.

Наша мета - звести до мінімуму стресовий фактор під час навчального процесу. І одним з прийомів є виділення робочої зони вчителя та маршруту по класу, який, якнайдалі пролягав би повз особистого простору учня чи соціальної групи.

Рис 2. Маршрут викладача, який не припустимо використовувати на уроках: лекція, комбінований, вікторина, робота у групах, контроль знань.

 На вищевказаній схемі результат багаторічних досліджень та спостережень, результати яких вказують на неприпустиме використання даного маршруту під час проведення уроків типу: лекція, комбінований, вікторина, робота у групах, контроль знань. Беручи до уваги тезисність даного матеріалу, результатом досліджень є 30% зниження уваги та 50% зниження швидкості виконання письмових робіт та творчого процесу.

Також, використання такого маршруту знижує на 30% інтерес та дисципліну під час навчального процесу.

Рис 2. Маршрут викладача, що займає нейтральну позицію, як і вплив на аудиторію

На схемі кабінету, зображений маршрут із нейтральним впливом, що негативно впливає на розвиток стресових відчуттів, та позитивно впливає на ріст уваги та сконцентрованості слухачів на об’єкті . Як результат – відсутність супротиву створює середовище для вільного розвитку.

Рис 3. Зображення маршрутів, що створюють комфортну робочу атмосферу під час трьох основних типів занять

 Визначені маршрути на графіку відповідають різним типам занять: урок-лекція – фіолетовий, комбінований – блакитний, контроль знань – зелений.

 Виникає справедливе питання, з приводу визначення таких маршрутів. Відповідно до площі, що потрапляє у поле зору вчителя, а також зони взаємодії з рядами робочих місць та їх візуального контролю, маємо складні маршрути зелений і блакитний. Їх розміщення, за результатами досліджень, близьке до еталону швидкості взаємодії, комфорту спілкування та доступу до наглядного матеріалу та керування наявним обладнанням. Маршрути покривають, за час уроку, усі зони та кути, які необхідно контролювати, підтримуючи дисципліну та, одночасно, залишаючи відкритими для огляду усі фронтальні робочі та інформаційні поверхні. Просування до інформаційних поверхонь, що знаходяться на бічних стінах, відносно дошки, не викликає потреби, так як весь матеріал, що містить комбіновану інформацію, повинен знаходитись у робочій зоні вчителя.

 Отже, осмислене використання свого робочого простору може сприяти високому рівню засвоєння матеріалу учнями, незалежно від кваліфікованості викладача. Втрата контролю над дисципліною викладання веде до порушення ритму та, у свою чергу, зниженню плідності зусиль викладача і створенню стресових умов. Тому важливим інструментом викладача є методичне планування та використання робочого простору для досягнення стабільного протікання навчання, розвитку дитячого інтелекту та навичок у дисциплінованому та продуктивному середовищі.