Методичні рекомендації "Як зробити урок цікавим"
Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації
КЗ КОР «Богуславський гуманітарний фаховий коледж імені І.С.Нечуя-Левицького»
Як зробити урок цікавим
(методичні рекомендації студентам)
Богуслав 2020
Як зробити урок цікавим (Методичні рекомендації студентам – майбутнім вчителям)
Укл. О.С.Прудиус. Богуслав, 2020. – 33 с.
Обговорено і схвалено на засіданні циклової комісії
викладачів педагогіки та психології (шкільної)
КЗ КОР «Богуславський гуманітарний фаховий коледж імені І. С. Нечуя-Левицького»
(Протокол № 13 від 12.06.2020 р.)
Укладач:
Прудиус О.С. – викладач педагогіки, викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист КЗ КОР «Богуславський гуманітарний фаховий коледж імені І.С.Нечуя-Левицького»
У посібнику подано рекомендації та поради щодо підвищення інтересу учнів до уроку як основної форми навчання.
Друга частина посібника вміщує теоретичні відомості про етимологію слова як важливого фактору розвитку пізнавального інтересу учнів, а також вправи на етимологічний аналіз слів, передбачених для вивчення учнями 1-2 класів початкової школи з української мови.
Матеріали посібника можуть бути використані студентами – майбутніми педагогами під час підготовки до різних видів практики та вчителями-практиками.
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………….4
- Передумови цікавого уроку…………………………………………………...7
- Етимологічний аналіз слів – один із шляхів формування пізнавального інтересу учнів…………………………………………………………………14
2.1. Теоретичні відомості про етимологію слова………………………..14
-
Види етимологічних вправ та методика їх проведення…………..17
- Вправи, розраховані на пояснення слів учителем……...17
- Вправи на спостереження і встановлення етимології слів за допоміжним матеріалом………………………………22
- Вправи на самостійне пояснення учнями етимології
слів…………………………………………………………28
Висновок………………………………………………………………………….32
Література………………………………………………………………………..33
Вступ
У національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті зазначено: «Головна мета української системи освіти – створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України...», а Закон України «Про загальну середню освіту» стверджує: «Завданням загальної середньої освіти є формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань».
Нові завдання шкільної освіти в Україні, що спрямовані на гуманізацію та демократизацію всього навчального процесу в школі, визначають нові пріоритети навчання і виховання, потребують формування ініціативної особистості, здатної до раціональної творчої праці. Ми живемо у третьому тисячолітті, у час комп'ютеризації та інтенсивного розвитку всіх галузей науки та виробництва, і глибоко усвідомлюємо незворотність демократичних змін, що відбуваються у суспільстві і освіті зокрема. Тому ми не повинні забувати про те, що сучасні діти не такі, якими були ми, отже, вони потребують від сучасного навчання чогось нового. Те, що було гарним учора, не є актуальним сьогодні.
Необхідною умовою шкільного навчання є наявність зацікавленості процесом отримання знань. Не випадково інтерес образно порівнюють з потужним каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням цікавитися основами наук. З перших днів дитини у школі треба вірити в розум дитини, її можливості, в її право здобувати знання з радістю. Розвиток психологічних чинників навчальної успішності, внутрішні функціональні зміни в структурі пізнавальної сфери учня, динаміка інформаційної ваги психічних функцій навчальної успішності молодших школярів залежать від ефективності розвитку їх пізнавальних інтересів. Стійкий пізнавальний інтерес – ознака готовності дитини до навчання в школі. Він є основою всієї навчально- виховної роботи з дітьми в період їх підготовки до школи. Знання сприяють виникненню, розширенню і поглибленню зацікавленості до дійсності. Важливо збуджувати пізнавальну активність учня, що виявляється у запитаннях, діях. Маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина успішно навчатиметься, в неї з'явиться зацікавленість до навчальної діяльності. Пізнавальна активність учня початкових класів виявляється в навчальній діяльності. Молодший школяр застосовує набуті в дошкільному дитинстві знання й активно діє, робить відповідні висновки, здатний виконувати складні розумові операції.
Найголовнішим завданням педагога на кожному уроці є активізація пізнавальної діяльності. Тому щоразу, обдумуючи урок, учитель має спочатку розв'язати принципове завдання, як найдоцільніше організувати передачу нового матеріалу – повідомлення, евристична бесіда, відкриття, роздум, розв'язання проблеми, самостійна робота тощо. Необхідно перетворити кожний урок на урок спілкування, мислення, де істина постає як суперечка про істину, як діалог.
З метою активізації пізнавальної діяльності раджу на кожному уроці застосовувати елементи інтерактивних технологій, творчі проблемні завдання, що забезпечують розвиток тих здібностей і якостей, які перебувають у стадії формування.
Пізнавальний інтерес – це один із важливих мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального навчання робота навіть у слабких учнів відбувається продуктивно. Пізнавальний інтерес за умов правильної організації педагогічної діяльності учнів та системності повинен впливати на розвиток дитини.
Пізнавальний інтерес - це міцний засіб навчання. Класична педагогіка минулого стверджувала: «Смертельний гріх учителя - бути нудним». Тому потрібно надавати перевагу тим методам, що передбачають залучення учнів до активного здобування знань. Дослід чи проблемне навчання не можна протиставляти інформаційним методам або репродуктивному засвоєнню знань. Тільки вміле їх поєднання дає можливість підвищити ефективність навчання. Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей.
Ні для кого не секрет, що діти люблять і пам’ятають цікаві уроки. Вони із задоволенням і захопленням виконують завдання, запропоновані вчителем, розв’язують проблемні завдання, проводять дослідницьку діяльність.
Але чи буде урок цікавим – залежить, в першу чергу, від вчителя.
Тому посібник вміщує поради та рекомендації щодо підвищення зацікавленості учнів навчальним процесом.
Друга частина посібника вміщує теоретичні відомості про етимологію слова та вправи з методичними рекомендаціями щодо проведення етимологічного дослідження слів. Адже саме дослідницька діяльність є однією з передумов цікавого уроку, сприяє розвитку у дітей пізнавальних інтересів, пам’яті, мислення, вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки, збагачує словниковий запас учнів, викликає бажання дізнаватись щось нове.
Перед тим, як приступити до роботи над етимологією слова з молодшими школярами, варто проаналізувати зміст навчання Букваря та рідної мови (2 клас, тема «Іменник») і виявити тематичні групи лексики, яка є опорною для вправ етимологічного аналізу.
Такий підхід дає змогу розробити систему вправ з методичними рекомендаціями для студентів – майбутніх вчителів та молодих педагогів – практиків.
Надіюся, що даний посібник допоможе учителям поглибити інтерес молодших школярів до вивчення української мови.
Передумови цікавого уроку
А. Ейнштейн: "Уміє вчити той, хто вчить цікаво".
Учитель сердито запитує учня, чому він щохвилини дивиться на годинник.
- Тому, - відповідає учень, - що я турбуюся, як би дзвоник не перервав такий разюче цікавий урок.
Як зробити урок цікавим? Що треба для того, щоб урок вдався, сподобався учасникам, щоб його запам’ятали і він був результативним?
Дуже важливо зробити, щоб процес навчання не перетворювався для учнів у нудне й одноманітне заняття. Адже наявність в учнів інтересу до предмета є передумовою до появи складнішого його різновиду - пізнавального інтересу. А пізнавальний інтерес сприяє активності учнів під час уроків і зростанню якості знань.
Який він, цікавий урок? Учитель скаже: це коли діти добре відповідали, багато що опрацьовано тощо. Але я не впевнена, що учні дадуть аналогічну відповідь. Для учнів урок цікавий, якщо він не нудний і якщо здається, що він швидко закінчується. Тож нам – фахівцям – треба його так організувати. Для цього вчитель має необмежені можливості обирати технологію, методи та прийоми, адаптовані відповідно до особливостей класу, організовувати індивідуальну, групову, фронтальну роботу. А ще використати комп’ютер, магнітофон, телевізор, а тепер уже й проектор.
Відомий дидакт Г.І.Щукіна вважає, що цікавий урок можна створити за рахунок наступних умов:
- особистості вчителя (часто навіть нудний матеріал, який пояснює улюблений учитель, добре засвоюється);
- змісту навчального матеріалу (коли дитині просто подобається зміст даного предмета);
- методів і прийомів навчання.
Якщо перші два пункти не завжди нам підвладні, то останній – поле для творчої діяльності будь-якого педагога.
Для проведення цікавого та ефективного уроку вчитель може і повинен використовувати такі стратегії навчання:
- інноваційні освітні технології ;
- нестандартні уроки чи нестандартні цікаві завдання;
- ігрові форми роботи;
- засоби мультимедіа;
- міжпредметні зв’язки.
Цей перелік можна продовжувати. Зупинимося на деяких можливостях зробити урок цікавим.
Інноваційні освітні технології (інтерактивні, інформаційно-комунікаційні, проектні тощо) вже в силу своєї новизни зацікавлюють учнів, стимулюють їх активність; усі вони націлені на ефективний і цікавий урок.
Нестандартні уроки
Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке викликало б інтерес в учнів, сприяло їх оптимальному розвитку і вихованню. До нестандартних уроків належать:
1. Уроки змістовної спрямованості, тобто засновані на змісті програмового матеріалу — уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції.
2. Уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки-панорами). Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об'єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову тощо.
3. Уроки міжпредметні. Мета їх — «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів.
4. Уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси).
5. Уроки суспільного огляду знань (уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості їх у опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми. Проводять їх наприкінці чверті, семестру, року.
6. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами).
7. Уроки театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіноуроки, дидактичний театр). Вони викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.
8. Уроки-подорожі, уроки-дослідження. Пов'язані з виконанням певних ролей, відповідним оформленням, витівками.
9. Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, «Слідство ведуть знавці», уроки-імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ.
Гра сама по собі захоплива, але найголовніше – вона наближає тематику уроку до внутрішнього світу учня, отже, стимулює навчальну діяльність.
Наприклад, урок у 6 класі з теми «Відсотки» під назвою «Бізнес-гейм». Учнів класу поділено на три команди, і весь урок вони працюють за груповим методом. Кожна команда сидить за окремим великим столом. Ідея уроку полягала в тому, що учні — гості, які приїхали у місто «Відсоток», а вчитель — бізнесмен, мешканець цього міста, знайомить їх з ним і його мешканцями. Під час цієї мандрівки з учнями трапляються цікаві пригоди — вони витрачають і заробляють гроші, займаються бізнесом, а допомагають їм у цьому відсотки. Урок краще проводити в кінці теми, щоб діти були знайомі з усіма типами задач на відсотки.
Варто пам'ятати, що, готуючись до уроку будь-якого типу, треба дотримуватись таких правил:
Залучати всі види пам'яті для осмисленого засвоєння теми уроку.
Не повідомляти те, що діти можуть збагнути самі, лише підвести їх до цього.
Розумно використовувати роздатковий матеріал та ігрові атрибути (не перевантажувати стіни класу наочністю - дивлячись на них, дитячі очі повинні відпочивати).
Не грати заради самої гри, кожна гра повинна чогось навчати, мати пізнавальний і розвивальний ефект.
Навчальним матеріалом впливати не тільки на розум, свідомість, а й на почуття, емоції дітей.
Обов'язково робити поетапний підсумок уроку, щоб викликати почуття задоволення від досягнутого.
Варто пам’ятати, що ефективність нестандартних уроків забезпечується тільки за умови володіння вчителем методикою їх проведення та вмілого використання таких уроків у цілісній системі, а не тільки на випадок показового заняття, і обов'язково в поєднанні з традиційними формами роботи.
Сприяють зацікавленості й нестандартні завдання. Вони відрізняються від традиційних своїм зв’язком з творчою діяльністю. Є й інші їх ознаки:
- самостійний пошук учнями варіантів розв'язання поставленої навчальної проблеми;
- незвичні умови роботи;
- активне відтворення раніше отриманих знань у незнайомих умовах.
Наприклад, прийом, який дозволяє з’ясувати, що знають учні про матеріал, який збираються вивчати. Прийшовши в клас, учитель роздає учням папірці й пропонує записати слова, які стосуються теми, що будуть вивчати. За п’ять хвилин учні записують і підраховують, скільки слів вони записали. Їх кількість у кожного буде різна, залежно від учня. Можна деякі зачитати. Учитель і учні знатимуть, яким колом понять вони володіють. Далі йде робота з навчальним матеріалом. За кілька хвилин до кінця уроку варто прийом повторити, тільки записувати на зворотному боці папірця. Кількість понять збільшується. Якщо цей прийом використовувати час від часу, то він покаже особливості засвоєння програми і дасть можливість узагальнити вивчене протягом уроку.
Нестандартні завдання можуть бути у вигляді проблемних ситуацій, рольових і ділових ігор, конкурсів і змагань й інших завдань із елементами цікавості.
Як показує досвід, вони допомагають оживити урок. Незвичайність завдань викликає в школярів подив на початку їх виконання, радість від своєї роботи, задоволення побачити її результати, все це пробуджує інтерес як до досліджуваного питання, так і до навчального предмета взагалі.
Як доказ хочу навести розповідь учня, вичитану мною з Інтернету.
«Сьогодні зі мною на рівному місці трапився дуже цікавий випадок. На уроці англійської нам дали виконати одну вправу за граматичними правилами. Все просто, з першого погляду. Проте в двох реченнях, які потрібно скласти, треба було описати те, про що жалієш, що хотів би, щоб трапилось по-іншому. Я не зміг скласти ці два речення! Просто я не знайшов жодного моменту в своєму житті, про який міг би жаліти... Усвідомлення цього в ту мить подарувало мені неймовірну радість та задоволення!» (приємно за дитину), але далі учень пише «А висновок такий - ходіть на уроки англійської, там багато цікавого.»
Використання засобів мультимедіа
Засоби мультимедіа – це усі засоби для запису та відтворювання звуку, фото та відео зображення. Вони надають можливість подавати інформацію в незвичайній формі. Це можуть бути:
· презентації PowerPoint ;
· розвиваючі предметні комп’ютерні ігри;
· відеоролики (до речі, їх можна об’єднати, тобто відеоматеріали вставити у презентацію);
· діафільми;
· фотографії;
Відеоролики особливо допоможуть для демонстрації дослідів, слайд-шоу, музичний супровід перетворить його на цікавий кліп.
За допомогою цих засобів можна подати різноманітну інформацію, текст, звук, нерухомі або діючі зображення.
Мультимедіа використовується для посилення навчального ефекту, унаочнення, для підключення одночасно декількох каналів представлення інформації, для доступнішого пояснення навчального матеріалу.
Наприклад, технологія опорних конспектів В.Ф. Шаталова набуває абсолютно нової якості, коли на екрані в заданому режимі з'являються фрагменти «опори». У будь-який момент учень може за допомогою гіперпосилань перейти до деталізації кожного інформаційного блоку, «пожвавити» матеріал, що вивчається, за допомогою анімації і т.д.
Доведено, що при усній подачі інформації (традиційний урок) учень здатен за хвилину прийняти та опрацювати біля однієї тисячі умовних одиниць інформації, а при підключенні органів зору до 100 тисяч таких одиниць! Звісно, помилково буде думати, що чим більше комп'ютерної наочності, тим краще. Важливо правильно організувати урок: розподілити час перегляду, опрацювання теми та закріплення. Практика показує, що, завдяки мультимедійному супроводу занять, вчитель економить до 30% навчального часу, порівняно з роботою біля класної дошки.
Проте за найоптимістичнішими підрахунками фахівців лише близько 10% вчителів регулярно використовують в своїй повсякденній діяльності електронні засоби.
Налагодження міжпредметних зв’язків.
Міжпредметний зв’язок – один із найважливіших принципів освіти. Такий зв’язок активує пізнавальну сферу учнів, сприяє замисленню, синтезу, засвоєнню та узагальненню знань із різних предметів. Наприклад, математика дуже тісно переплітається із фізикою, хімією, історією. Фізику можна з легкістю зв’язати з музикою, хімією, літературою, кресленням. Якщо уважно подивиться, то усі предмети мають значно більше спільного, ніж це здається. До того ж, використовуючи цей прийом, ми розвиваємо творче мислення учнів, формуємо їх пізнавальну активність, самостійну зацікавленість до знань.
Наприклад, здійснюючи міжпредметні зв’язки з уроками біології, на уроці фізики учні отримують таке завдання. «Протягом усієї своєї історії людина вчилася у природи. Наведіть приклади використання принципів і властивостей біологічних систем для розв’язання інженерних завдань». Учні знаходять відповіді: - кажан – ехолокація; - будова кістки – Ейфелева вежа; - будова соломини – Останкінська телевежа.
Ніхто не заперечуватиме, що основою шкільного навчання була та ще довго буде триєдина система «Учитель-дошка-крейда», але якщо додати до цього нетрадиційні форми та методи, новітні технології, то отримується та унікальна формула, яка дозволить досягати найвищих результатів, а заодно й зробити урок цікавим.
А щоб не склалася думка, що наша ціль – тільки веселити й розважати учнів, хочу звернутися до вислову К.Д. Ушинського:
«Зробивши цікавим свій урок, ви можете не боятися, що надокучите учням, та пам'ятайте, що не все може бути цікавим, а є й нудні речі, і вони мусять бути. Привчіть дитину робити не тільки те, що її цікавить, а й те, що не захоплює, — робити заради задоволення виконувати свій обов'язок».
Теоретичні відомості про етимологію слова
Слово «етимологія» вживається у двох значеннях. Коли ми говоримо, наприклад, що етимологія слова біляк не викликає особливих труднощів, то маємо на увазі етимологію як встановлення походження слова. Поряд з цим термін «етимологія» вживається також у значенні «розділ науки про мову, який вивчає походження слова». Практично це подвійне слововживання не викликає особливих труднощів.
Давньогрецьке слово etymologia (етюмологіа) вперше зусрічається в творах стародавніх-філософів стоїків. Походження цього слова, його етимологію можна встановити без особливих труднощів: грецьке etymos (етюмос) означає «справжній, правильний, вірний», а logos (логос) – «зміст, значення». Таким чином, етимологія прагне відшукати «правильне значення» слова – чому ми називаємо що-небудь так, а не інакше.
Але встановлення «первісного» значення слова не вичерпує завдань етимологічного дослідження. У своєму розвитку слова піддаються різноманітним змінам. Змінюється, наприклад, звуковий вигляд слова (фонетичні зміни). Наприклад, архаїчна форма слова заутра в сучасних російській та українській мовах звучить як завтра. Встановлення давнішої форми дозволяє прояснити етимологію слова. Саме по собі воно незрозуміле в етимологічному відношенні. А ось форма заутра все ставить на свої місця: заутра – завтра – це час, який настане «за утром, после утра».
Із зміною часу змінюється не лише звуковий вигляд слова, але і його семантика, його значення (семантичні зміни). Так, слово позор в давньоруській мові мало значення «зрелище», тобто, буквально: «то, что представляется взору». Це ж значення знаходимо і в таких давньоруських словах, як позоратель – «свидетель, очевидец», позоратай – «зритель» та ін. Ключем до розуміння того, як із давнього значення «зрелище» у слова позор розвивається його сучасне значення, може служити давній звичай виставляти злочинця біля ганебного стовпа.
Сучасне слово стріляти вже не пов’язане з уявленням стріли. Але саме значення «пускати стріли» було первісним у дієслова стріляти. Це давнє значення дозволяє надійно установити етимологію цього слова.
Не менш важливу роль відіграє також і аналіз тих формальних засобів, за допомогою яких утворене слово (словотворчий аналіз). Наприклад, ми хочемо з’ясувати, яке походження слова мішок. Виділяємо в цьому слові суфікс –ок. Знаходимо цілий ряд слів з тим же суфіксом, які співвідносяться з простими безсуфіксними утвореннями: смішок – сміх, душок – дух, пушок – пух і под. Якщо в цей ряд включити слово мішок, то його можна легко співвіднести зі словом міх. Таким чином, словотворчий аналіз дозволив прояснити етимологію слова мішок (буквально: «маленький міх»).
Так, етимологічний аналіз слова не вичерпується лише установленням його первісного значення. Завдання, які стоять перед етимологом, значно ширші: встановити повністю (наскільки це можливо) всю «біографію» слова, яке досліджується, тобто встановити, яких фонетичних і семантичних змін зазнало слово за всю історію свого існування, встановити, за допомогою яких словотворчих засобів воно було утворене.
Слова не виникають випадково. Ті семантичні і словотворчі зв’язки, які ми спостерігаємо в сучасній мові, існували і в сиву давнину, хоч проявлялись вони в іншій, більш стародавній формі. Але протягом століть і тисячоліть ці зв’язки нерідко втрачались. Кожна мова знаходиться в процесі постійних змін. Одні слова поступово стають застарілими і навіть зовсім відмирають, інші, навпаки, появляються. Для того, щоб з’ясувати походження таких слів, необхідно звернутися до історії мови і встановити втрачені колись давні зв’язки між словами.
Інколи мовознавці змушені звернутися до матеріалу споріднених мов, в яких нерідко зберігаються етимологічні зв’язки, втрачені в сучасній нашій мові.
Вивчення та встановлення етимології слів на наукових засадах вимагає послідовного застосування поняття фонетичного закону. Потрібно, щоб відповідності в звуках між попереднім етапом історії тієї самої мови (діалекту, говору і наступними охоплювали не окремі слова, а в основному всю суму слів, де відповідний звук (фонема) перебуває в тому самому положенні .
Якщо в українській мові внаслідок занепаду зредукованих ъ, ь старовинні перехід послідовно спостерігається у всіх словах, де він мав відбутися: кот – кіт, вол – віл, печь – піч, нести – ніс, везти – віз і т. д.
Знання фонетичних закономірностей дає можливість установити стародавнє звучання слова. А порівняння із спорідненими та індоєвропейськими формами дуже часто прояснює походження аналізованих слів, дозволяє встановити їх етимологію.
Точне слідування системі фонетичних відповідностей – необхідна умова будь-якого етимологічного дослідження, яке виходить за рамки однієї мови.
Але фонетична сторона не є єдиною в етимологічному аналізі. Не менш важливе значення має також словотворчий і семантичний аспект етимологічного дослідження.
Якщо уважно придивитися до слів, які є навколо нас, то можна помітити, що багато з них легко розкласти на складові частини.
Візьмемо, наприклад, слово підводниками. В цьому слові під- префікс, -вод- - корінь, -ник- - суфікс, -ами – закінчення орудного відмінка множини.
Саме аналіз афіксів часто дозволяє проникнути в таємницю етимології слова. Встановити, як воно утворилося, врахувавши, зокрема, й ті фонетичні зміни, які сталися на стику морфем, зокрема кореневої й суфіксальної.
У процесі семантичного аналізу можна залучати матеріал не тільки близькоспоріднених мов, хоча в галузі семантики порівняння з близькоспорідненими мовами звичайно дає більш ефективні результати, тому що спільність походження наклала на близькоспоріднені мови свій відбиток.
Етимологія має виняткове багатство об’єктів дослідження.
Розглянемо деякі з них, а саме ті, використання яких можливе в початкових класах.
З учнями 1-4 класів можна вивчати походження назви окремих рослин, тварин, птахів. Це стосується також деяких власних назв, зокрема імен, прізвищ, назв міст, сіл, географічних назв тощо.
Види етимологічних вправ та методика їх проведення
Загальновідомо, що молодші школярі не вміють виконувати етимологічний аналіз слів, якщо їх спеціально тому не вчити. Тому пропоную навчати учнів 1-2 класів у 3 етапи:
- Спочатку вчитель, користуючись методом розповіді, повідомляє учням походження того чи іншого слова, у разі потреби звертає увагу на правопис контрольних моментів.
- Учні виконують вправи, в яких міститься пояснення походження того чи іншого слова. завдання учнів – знайти «підказки» і пояснити походження потрібного слова.
- Самостійне пояснення учнями походження слова.
Відповідно до цих етапів пропоную етимологічні вправи:
- Вправи, розраховані на пояснення слів учителем.
- Вправи на спостереження і встановлення етимології слів у допоміжному матеріалі.
- Вправи на самостійне пояснення учнями етимології слова.
- ВПРАВИ, РОЗРАХОВАНІ НА ПОЯСНЕННЯ СЛІВ УЧИТЕЛЕМ
При виконанні таких вправ учитель має дбати про доступне і цікаве пояснення походження слів. Розповідь учителя не повинна бути тривалою. Щоб зацікавити учнів, розповідь можна поєднати із загадуванням загадок, ребусів, показом ілюстрацій, предметів, про які йде мова. Наприклад:
- Велосипед
- Діти, відгадайте загадку:
Натискаю на педалі –
Їду, їду, їду далі.
Їду швидко я вперед,
Мчиться мій … (велосипед)
У загадці є слова «їду швидко я вперед, мчиться мій велосипед». А чи знаєте ви, що слова «швидкий» і «велосипед» - родичі? Слово велосипед утворилося від латинського «велокс», що означає «швидкий», і «редис» – нога. Разом – «швидконіг».
2. Ведмідь
- Діти, подивіться на малюнок. Всі ви добре знаєте цю тварину. Правильно, це ведмідь. Але, мабуть, ніхто не здогадується, чому його так назвали. Слово «ведмідь » утворилося є двох коренів - «мед» і «ведь». А в українській мові сталася перестановка приголосних звуків «м» і «в». Корінь «вед» утворився від слів «відати», «довідатись», тобто «знати». Корінь «мід» поступово перейшов у «мед». Отже, ведмідь – «той, хто знає, де мед».
3. Слон
- В тексті ви зустріли багато назв тварин. Одна з них – слон. А чи знаєте ви, як утворилось це слово? Можна припустити, що воно виникло від слов’янського дієслова «слонятися». Але це не так. Прийшло це слово до нас з давніх часів. В перекладі з тюркської мови воно означає «лев». Чому ж слона назвали левом?
Слонів до нас привозять з інших країн. Раніше люди їх ніколи не бачили і тому змішували назви заморських тварин. В результаті помилки слон і по сьогоднішній день носить таку назву.
- Дятел
-
Діти, а зараз спробуйте відгадати загадку:
Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу.
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників їм добуваю.
- Хто ж це такий?
- Так, це дятел. А назва його пішла від слов’янського слова, яке означало «той, що довбає». А чому його так називають, ви, певно, вже здогадались. Птах тому так зветься, бо він довбає кору дерев, знищує комах.
-
Комбайн Діти, про що йде мова в загадці:
Де йшла сотня косарів, Вийшло п’ять богатирів. Косять, в’яжуть заодно І молотять на зерно.
- Слово комбайн прийшло до нас з англійської мови. Дослівно перекладається як «з’єднання, комбінування». Отже, комбайн, це – комбінована збиральна машина. Тобто, як сказано в загадці, ця машина і косить, і молотить пшеницю на зерно.
6. Січень
- Діти, як називається перший місяць року?
- Так, січень. Про цей місяць люди склали багато прислів’їв. Послухайте одне з них: «Січень січе, ще й морозить, господар з лісу дрова возить».
- А от чому цей місяць назвали січнем, я вам розповім. Назва цього місяця походить від старовинного слов’янського слова «сікти». Саме в цю пору давні слов’яни вирубували ліс, чагарник, готуючи землю для посіву зерна. Від основи дієслова «сікти» і утворився іменник січень. Ось звідки походить назва цього місяця.
7. Березень
- Діти, в якому місяці ми відзначаємо мамине свято, свято всіх жінок?
- Вірно, в березні.
- Чи знаєте ви, чому його так назвали?
- Назва першого місяця весни – березня – пов’язана з розвиванням у цей час берези, із збиранням її соку. Недаремно в деяких місцевостях, зокрема у Білорусії, третій місяць року називають «січнем», «соковиком».
8. Страус
- Відгадайте загадку:
Хто це йде до нас такий
Довгоногий і стрункий?
Чорно-білий, дуже гарний,
Хто літати не зугарний?
Та хоч він і не літає, -
Як біжить, переганяє
І верблюда, і коня,
І машину доганя.
- Правильно, це страус. Слово страус в перекладі з грецької мови означає «птах».
9. Пінгвін
- Подивіться на малюнок. Як називається цей птах? Запишіть його назву. А чи знаєте ви, що свою назву пінгвін одержав від латинського слова «пінгус», що означає «жирний»?
Як можемо перевірити написання цього слова?
10. Пояснення походження жіночих імен
- Сьогодні ми з вами здійснимо подорож у Країну імен.
У X столітті у нас з’явились Марини, Оксани, Олени, Зої, Валентини. А що вони означають, вам допоможе дізнатись ось такий вірш:
Допитлива дівчинка наша Наталка,
Її називають Наталка-питалка.
Питає Наталка: «Чому я так звуся?
І чому Мариною зветься мамуся?
Найкраща подружка моя – Катерина,
А в класі у нас і Оксана, й Ірина,
І Зоя, і Соня, і Клара, й Галина,
Лариса, Олена та ще й Валентина?»
«Імення ці давні, - вчителька каже, -
Із Греції, з Риму, із Заходу й Сходу
Вони нам дістались від різних народів.
А що вони значать, послухай, дитино:
Галина – спокійна, міцна – Валентина,
Наталія – рідна, морська – то Марина,
А Зоя – життя, чистота – Катерина,
Оксана – чужа, ну, а мир – то Ірина,
Олена – то світла, Лариса – то чайка.
Усе зрозуміла, мала запитайко?
Софія – премудра, а Клара – ясна.
Ось що означають дівчат імена.
11. Пояснення походження чоловічих імен
- Ми дізналися, що означають жіночі імена, а про чоловічі вам розкаже ось такий віршик:
Ось Костя, наприклад, це значить постійний,
Кирило – господар і мужній – Сашко,
Степан – це вінок, а бадьорий – Гришко,
А Петрик – то камінь, хоробрий – Андрій,
Найбільший – Максим, захисник – Олексій.
Не наші слова в цих звучать іменах,
Дали імена нам чужі племена.
А наші ти знаєш із коренем «слав».
Дивись: Святослав, Владислав, Мирослав.
12. Тюльпан
- Про яку квітку йде мова в загадці: Я гордо голову тримаю
І перед вітром не схиляю.
Я жовтий, білий, полум’яний
І, наче яблуко, рум’яний.
В саду я квітну навесні.
Скажи, яке ім’я мені?
- Так, ця квітка має назву тюльпан. Походить вона від персидського слова «тюрба» - чалма, пов’язка на голову. Отже, назва з’явилася за схожістю.
Доповнюючи лексику на позначення квітів, можна пояснити назви таких квітів: гладіолус, айстра, орхідея.
13. Орхідея
- Хто знає, як називається ця квітка?
- Правильно, це орхідея. Орхідея – в перекладі українською мовою означає глечик, горщик, бо форма квітки нагадує цей посуд.
14. Гладіолус
- Подивіться на малюнок і скажіть, як називається ця квітка. Слово гладіолус запозичене з латинської мови. Означає «маленький меч». Так назвали цю квітку за форму листка, що нагадує меч. Це слово було відоме нашим предкам ще у XVI столітті під назвою «гладіолова трава».
15. Айстра
- А на цьому малюнку зображена айстра. Айстра – від німецького слова «астер», що означає «зірка». Придивіться до цих квітів. Коли вони ростуть на клумбі. Хіба не нагадують вони розкидані по небу зірки?
16. Конвалія
- Пізньої весни в лісі можемо зустрітися зі скромною і ніжною квіткою. Послухайте про неї загадку і відгадайте, що це за рослина:
Дзвіночки-перлинки на ніжці тонкій,
Такі запашні і ніжні такі,
В широкому листі, немов у гіллі,
Ховають від сонця голівки малі.
- Назва цієї квітки – конвалія – утворена від повного латинського «конвалярія майаліс», що означає «лілія, яка цвіте в долині у травні».
17. Флокса
- Ось на цьому малюнку зображені флокси. Це квіти з білими і рожевими шапками. Вони бувають багато- і однорічні. Однорічні найчастіше яскраво-червоного кольору, за що й одержали назву флокса – у перекладі з грецької – «полум’я». В Україні ці квіти звуть полум’яниками.
18. Матіоли
- Часто влітку ви вдихаєте пахощі блідо-бузкових квіточок. Це матіоли. Названі так на честь італійського вченого-ботаніка, який вивчав рослини, - Матіоли.
19. Маргаритки
- Довідатись, чому квіти звуться маргаритками, ви зможете самі, коли послухаєте віршик:
Запитала в мами Ритка:
«Чому зветься маргаритка
Ця маленька ніжна квітка?
На пелюсточці росинка,
А пелюстка – мов перлинка?»
Каже мама їй: «Дитино,
Слово це прийшло з латини –
Маргарита – це перлина,
А на неї схожа квітка.
Так і зветься – маргаритка».
20. Кукурудза
- Ось як про своє походження розповіла сама кукурудза:
Я з Румунії прийшла,
Звідти й назву принесла.
Наче шишки на ялині,
На міцній росту стеблині.
Звідси й назва йде моя:
«Ялинкова шишка» я.
Доповнюючи лексику на позначення тварин та птахів, можна пояснити етимологію таких слів: лебідь, рись, ящірка, змія.
21. Ящірка
- Подивіться на малюнок і скажіть, що це за тварина. Як її звуть? Де можна її побачити?
Слово ящірка означає «та, що швидко утікає». Скажіть, чи правильно її назвали?
22. Рись
- Хто зображений на малюнку?
-Правильно, це – рись. Придивіться, на вушках у неї китички, а очі – хижі. Рись - означає «рудувата», так забарвлена у неї спинка.
- ВПРАВИ НА СПОСТЕРЕЖЕННЯ І ВСТАНОВЛЕННЯ ЕТИМОЛОГІЇ СЛІВ ЗА ДОПОМІЖНИМ МАТЕРІАЛОМ
До цього типу вправ входять такі, що містять підказку в самому тексті. З цією метою варто використовувати віршовані тексти, бо, як відомо, діти люблять читати вірші. Крім того, невеличкі віршовані рядки легко завчаються, а отже, діти краще запам’ятають походження того чи іншого слова, збільшується їх словниковий запас, розвивається мовлення, мислення, пам'ять.
Іншим варіантом цього типу вправ можуть бути такі, що розраховані на пояснення походження слова, коли відоме походження його окремих частин.
Такі вправи можна проводити у формі змагань: хто швидше розкриє таємницю походження слова. Звичайно, тут також можуть бути використані загадки, ілюстрації, прислів’я.
- Буряк
-
Діти, якщо хочете дізнатися, чому буряк так назвали, уважно послухайте віршик:
Місяць не один мине,
Доки виростиш мене.
Вимагаю я турботи,
Звусь в арабів «батько поту».
-Отже, хто може пояснити, звідки прийшло до нас слово буряк? Чому його так назвали?
2. Редиска
- Про який овоч іде мова в загадці:
Я кругленька, червоненька,
З хвостиком тоненьким.
На городі мене рвуть,
Мене ріжуть, мене труть
І до столу подають.
Як мене в народі звуть?
- Послухайте, що розповіла редиска:
Я у Франції вродилась,
В цілім світі полюбились.
Означаю – «корінець».
Ось і загадці кінець.
- Соняшник
- Серед українських назв рослин є слова настільки прозорі, що коли дібрати до них споріднені слова, легко можна встановити їх походження. Спробуйте відгадати загадку. Хто в ній про себе говорить?
На сонечко я схожий і сонечко люблю,
До сонця повертаю голівоньку свою.
Стою стрункий, високий, в зелених шатах я
І золотом убрана голівонька моя.
- Чому соняшник так звуть?
4. Огірок
- Щоб дізнатись про походження слова огірок, треба бути дуже уважним. Послухайте, як розповідають про це самі огірки:
Нас нестиглими прозвали
древні греки,
бо вважали,
що коли ми достигали,
то смаку свого не мали.
- Отже, хто зумів розкрити таємницю огірків? Хто їх так назвав? Чому?
5.Капуста
- Свою назву капуста пояснює так:
Ось вам відповідь жива:
«Капут» – значить голова.
«Капуціо» італійське –
Це капуста українська.
6. Помідор
- Якщо хочете дізнатися про походження назви помідор, послухайте такий віршик:
Ми з Італії прийшли,
Там і назву нам дали.
Подивись, які ми гожі,
З яблуками трохи схожі.
Ось тому й назвались ними,
Яблуками золотими.
7. Їжак
Цей маленький їжачок –
Не простий лісовичок.
Його назва означає:
«Той, котрий і змій з'їдає».
8. Заєць
- Куцо хвостику вухатий,
Чому зайцем тебе звати?
- Так давно мене назвали
І на вуха не зважали.
Бачили, що молодець,
І назвали – «стрибунець».
Бо «заяти» - то «стрибати».
Сам ти можеш порівняти:
Продавець – від «продавати»,
Видавець - від «видавати»,
Ну, а заєць – від «заяти».
9. Телевізор, телеграма, телефон
- Що спільного в словах телевізор, телеграма, телефон?
Діти пояснюють, що в цих словах є спільна частинка – теле.
-
Ця частинка є й в інших словах: телебачення, телеміст. Спробуйте самі пояснити назви цих слів, використовуючи записані на дошці пояснення їх складових частин: теле – далеко, візор – бачити, грама – запис, фон – звук.
Аналогічну роботу можна провести, пояснюючи слова автомобіль, автобус.
10. Стіл
- Про які меблі йде мова в загадці:
З головою він накритий,
Несуть йому їсти й пити.
Та він страви не вживає –
Все хтось інший поїдає.
- Так, правильно, це стіл. А чи знаєте ви, чому стіл так називають? Послухайте вірш і спробуйте відповісти на це питання:
Різну думку вчені мають.
Одні кажуть: «Так він зветься,
Бо стоїть і не схитнеться».
«Стіл» споріднене з «стояти».
Інші кажуть, що від «слати».
Кажуть так: «Столом назвати
Можна те, що слід заслати».
11. Бра
- Якщо хочете дізнатися, що означає слово бра, послухайте віршик:
Біля ліжка в мене бра.
«Що це?» - каже дітвора.
- Це світильник на стіні.
Хочеш – світить, хочеш – ні.
По-французьки бра – «рука».
Це задача нелегка.
Ну до чого тут рука?
- У палаці старовиннім
Ці світильники настінні
Форму рук звичайно мали.
Руки ці завжди тримали
Димний факел, жовту свічку
А чи лампу невеличку.
- Діти, то чому ж бра має таку назву?
12. Фламінго
- Якщо хочете дізнатись, чому ці птахи так звуться, послухайте віршик:
Поглянь, які птахи стрункі,
А шиї довгі та гнучкі,
Самі ж – немов рожевий цвіт,
Як сонця вранішній привіт.
Всі люди звуть фламінго їх.
За кольором пір’їн своїх.
Вони виправдують ім’я:
Фламінго – значить «полум’я».
13. Лебідь
- Відгадайте, про яких птахів іде мова в загадці:
Що це ще за чудеса?
Подивись, яка краса!
Птахи дивляться у воду
На свою чудову вроду,
Легко змахують крильми,
Ніби перший сніг зими.
Шиї довгі і гнучкі.
Що за красені такі?
- Правильно, це лебеді. А чому їх так називають, розповість один з них:
Так мене тому назвали,
Що віддавна дивувались
Моїй сніжній білизні
У далекій стороні.
Я не голуб сизокрилий.
Лебідь – значить «білий-білий».
14. Змія
- Відгадайте мою загадку: В’ється вірьовка,
На кінці головка.
-
А чому змія так зветься, розповість вона сама:
Не літаю, не крич-ч-чу,
Все с-с-сичу, с-с-сичу, с-с-сичу.
Від з-з-землі не відривась-сь,
На з-з-землі в клубок з-з-звиваюсь,
То ж проз-з-звали люди з-з-злі:
«Та, що ліз-з-зе по з-з-землі».
15. Кенгуру
- Діти, чи хочете ви дізнатися, чому кенгуру так зветься? Якщо хочете, то послухайте, що він сам про себе розповідає:
На наш материк прибули іноземці,
Побачили нас і питають туземців:
«Як звірі ці звуться?»
А ті: «Кенгуру».
Ще двох запитали –
Ті знов: «Кенгуру».
Насправді ж туземці не нас називали.
Не знаючи мови, вони відказали:
«Я не розумію, нічого не знаю.
То ж наше ім’я саме це й означає».
16. Верблюд
- Діти, хто знає, яка тварина зображена на малюнку? Ось послухайте, що розповів про себе верблюд:
Багато ходив по безмежній пустелі,
Не бачив води, ні людської оселі.
Сухі колючки по барханах шукав.
То й звусь я – «той, хто багато блукав».
17. Пояснення походження прізвищ
- Діти, ми з вами вже здійснювали подорож у Країну імен, а сьогодні здійснимо подорож до Країни прізвищ.
Зараз я прочитаю вірш, а ви постараєтесь самостійно розкрити значення прізвищ, згаданих у ньому:
Ким наші прадіди були
Нам прізвища розповіли.
У кожнім класі, в кожній школі
Кравців і Гончарів доволі,
Шевців, Ткачів і Бондарів,
Килимників і Снісарів.
Кушнір є, Линник, Золотар,
Котляр, Тютюнник і Ківшар.
Хто краяв сукні, став Кравець,
Хто шив взуття, прозвали Швець.
Котли виготовляв Котляр,
А ківшик для води – Ківшар.
Кушнір кожухи добре шив,
А Снісар – дерево різьбив.
Для сала бодню збив Бодняр,
Горшки випалював Гончар.
Для суден линви чи канати
Робили Линники, мій брате.
Цирульник бороди голив,
Калашник калачі ліпив.
Трудились з ранньої зорі
Землі твоєї трударі.
Яких тільки прізвищ на світі нема:
І Вечір, і Ранок, Мороз і Зима.
Хоробрий мисливець із вовком змагався,
На все життя потім Убийвовком звався.
Сміливий – Орел, а чи Сокіл, чи Тур.
Якщо полохливий – то Заєць чи Щур.
Був добрий – то Голуб, Добрій, Добродій,
А хитрий – то Лис, чи Хитрун, чи Крутій,
Індик – гордовитий, а Півень – хвастун,
Був хлопець смішливий – назвали Чмихну.
18. Пояснення походження слів на позначення назв столиць держав можна пояснити за допомогою такого вірша:
Назви міст – це не просто слова,
Це історія краю жива.
Ось узбецька столиця Ташкент –
В водограях і зелені центр.
«Місто з каменю» - так його звали,
Коли ще в давнину будували.
А Тбілісі, грузинська столиця,
Значить – «місце, де тепла водиця».
А найбільший Туркменії град –
«Миле місто» - звемо Ашхабад.
Казахстан – і земля зацвіта,
«Гори в яблунях» - Алма-Ата.
Мінськ за річкою Міна назвали,
А Москву на Москві збудували.
Увічнився у Києві Кий,
Князь могутній, мисливець меткий.
3. ВПРАВИ НА САМОСТІЙНЕ ПОЯСНЕННЯ УЧНЯМИ ЕТИМОЛОГІЇ СЛОВА
Вправи цього типу вимагають абсолютної самостійності учнів, а отже, певних умінь здійснювати етимологічний аналіз. Тому до таких вправ включаються слова з «прозорою» етимологією. Це можуть бути слова, що складаються з двох відомих учням основ, слова, походження яких пов’язані з назвами рослин, тварин, предметів тощо.
Наприклад:
- Пояснення походження деяких назв професій людей:
- Діти, прочитайте назви професій: продавець, лікар, лісник. Хто може пояснити, як виникли ці назви?
Продавець – той, хто продає; лікар – той, хто лікує; лісник – той, хто доглядає за лісом.
- Назви яких ще професій ви можете пояснити самі? (Учні можуть назвати такі слова: учитель, вихователь, будівельник).
2. Пояснення походження слова жито
- Діти, уважно прислухайтесь до слова жито. З яким словом воно схоже? (Жити). Яким чином пов'язані ці два слова між собою? Як ви можете через слово життя пояснити слово жито? (Жито – повноцінний продукт, дуже важливий для життя).
3. Пояснення походження слів пароплав, вертоліт, теплохід
- Діти, подивіться уважно на малюнки. Які види транспорту ви бачите?
Діти самостійно пояснюють . Що назва «пароплав» утворилася тому, що машина плаває за допомогою пари; «теплохід» - плаває (ходить) за допомогою тепла; «вертоліт» - поєднує в собі корені двох слів: «вертіти» і «літати».
4. Пояснення походження слів голуб, снігур
- Діти, зверніть увагу на такі назви птахів – голуб, снігур. Які слова нагадують вам ці назви?
- Отже, виходячи з власних спостережень, поясніть, чому цих птахів так назвали? (Голуб – від прикметника голубий, бо голубого кольору буває пір’ячко на шиї цього птаха. Снігур – сніговий птах, не боїться снігу).
5. Пояснення походження слова півень
- Діти, сьогодні я задам вам досить складне завдання. Ми з вами вже не раз пояснювали походження слів. Але то були легкі слова, а сьогодні ми зустрінемось із складнішим словом. Спочатку виконайте перше завдання – скажіть, про кого говорять, що його пісні будять всіх?
- Отже, спробуйте пояснити, як утворилась назва цього птаха?
Українська назва «півень» походить від слова «співати». Для того, щоб пояснити походження цього слова, учням потрібно добирати однокореневі слова. Якщо вони одразу не здогадаються це зробити, учитель повинен показати їм «ключик» до розкриття таємниці: спробуйте дібрати однокореневі слова до слова «спів» (співати, співак, співець). Саме в цих словах ви знайдете потрібний вам «ключик» до пояснення походження назви свійського птаха.
- Пояснення походження назв місяців лютий, травень, листопад
- Діти, послухайте прислів’я: «Лютий лютує, але весну чує». Як ви думаєте, чому останній місяць зими дістав назву лютий? (Лютий – слов’янське слово, означає «злий», «жорстокий». Лютневі морози бувають дуже дошкульними).
- Спробуйте самостійно пояснити походження назв місяців травень, листопад. (Травень означає місяць буйного розвитку трав. Листопад – місяць, коли падає листя).
- Назви яких місяців ви ще можете пояснити? (Учні можуть пояснити походження назв таких місяців: серпень, жовтень, липень, квітень).
Щоб спонукати учнів до пояснення походження слів, можна пропонувати і такі завдання:
- Пригадайте назви населених пунктів, які утворились від людських імен (Наприклад: Андріївка, Петрівка, Миронівка, Михайлівське).
- Подумайте і поясніть походження назв кольорів: малиновий, салатний, апельсиновий, абрикосовий, вишневий, коричневий, бурячковий, бузковий).
- Доберіть назви населених пунктів, які мають корені, спільні з назвами дерев чи кущів (Лозове, Черемушне, Малинівка, Синиця).
- Пояснення походження назви квітів дзвіночки
-Діти, про які квіти йде мова в загадці:
Хто з вас, діти, нас не знає?
Ми у лісі проживаєм,
Дзвоном сонце зустрічаєм,
Маєм гарні сині очки,
Називаємось …(дзвіночки)
- Поясніть самостійно назви квітів дзвіночки, ротики, підсніжник.
8. Пояснення походження квітів незабудки
- Відгадайте загадку:
Ту дівчину синьооку
Завжди стрінеш край потоку.
В неї ніжки вмиті в росах,
В неї небо сяє в косах.
- Що це за квітка? Як утворилась її назва?
-
Пояснення походження слова носоріг
- Про яку тварину йде мова в загадці?
З-поміж інших тварин
Всяк його впізнає.
Із усіх тільки він
Ріг на носі має.
- Як утворилась назва цієї тварини?
На самостійне пояснення походження слів-назв предметів можна винести з попереднім завданням таку лексику: самовар, чайник, годинник, електробритва, м’ясорубка, програвач.
- Дайте відповідь на запитання: як утворились назви транспорту: самоскид (сам + скидає), панелевоз ( машина, яка возить панелі).
- Подумайте і скажіть, що означають імена: Віра, Надія, Любов?
- Спробуйте самостійно пояснити походження прізвищ: Килимник, Золотар, журавель, Соловей, Вовк, Лисиця.
- Спробуйте пояснити назви птахів – очеретянка, синиця. (Очеретянка живе в очереті, тому її так назвали. Синичка має пір’ячко жовтого і синього кольорів, але більше синього).
- Як видумаєте, чому дітей, які ходять до школи, називають учень, учениця, школяр, школярка?
- Хто може відповісти, чому дні тижня звуться понеділком, середою, п’ятницею, неділею?
Слід також спонукати учнів до складання своїх власних завдань і запитань, спрямованих на етимологічний аналіз слів, що сприяє розвитку усного мовлення, збагачення словникового запасу, формування умінь аналізувати, порівнювати, узагальнювати, робити висновки.
Наприклад, учні можуть колективно шукати відповіді на такі запитання своїх товаришів, як:
- Що означають імена Людмила, Світлана, Володимир?
- Як утворилось слово літак?
- Від чого виникла назва професії доярка?
Поява таких запитань і свідчить про виникнення в учнів пізнавального інтересу.
Учитель має стимулювати учнів до самостійного здійснення етимологічних екскурсів. Тому будь-яка спроба дитини пояснити походження слова, нехай і помилкова, повинна схвалюватись, а не засуджуватись.
Звичайно, етимологічні екскурси не повинні стати самоціллю. На уроках їм потрібно відводити небагато часу, доцільно проводити їх у вигляді «етимологічних хвилинок». В результаті цього етимологічні екскурси сприяють розвиткові в учнів бажання дізнатися про походження значної кількості слів, позитивно впливають на розвиток мовлення дітей, дають змогу зменшити необхідність запам’ятовування правопису в майбутньому багатьох «словникових» слів. Крім того, така робота збагачує активний словник молодших школярів.
Висновок
Навчання - основна форма розвитку пізнавальної активності молодших школярів. З одного боку, під час навчального пронесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній світогляд, а з другого боку - у процесі активної пізнавальної діяльності розвішаються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нові, задовольняючи свої потреби в пізнанні. Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках варто будувати у такій послідовності: цікаво - знаю - вмію. Слід намагатися зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. «Важких наук немає. Є лише важке викладання».
Дитині має бути зрозумілою мета завдання, і тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи. Чим молодший вік, тим цікавіші слід давати завдання. Найцікавішим є те, що максимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думку. Викладання повинно бути захоплюючим - таким є один із принципів методики сучасного уроку. Однак, інтерес не має нічого спільного з розважальністю, що не містить пізнавальної мети. Кожне заняття повинно мати пізнавальний характер і водночас захоплювали як своїм змістом, так і способом викладання. За роки навчання в школі у дітей виробляється звичка задовольнятися матеріалом підручника, а це недостатньо забезпечує розвиток пізнавальної діяльності учнів. Матеріал підручника не може постійно стимулювати самостійну творчу діяльність та осмислення певних явищ, оскільки не асоціюється з реальними життєвими враженнями.
Література
1. Воскресенська Н. О., Красноперова О. В., Свашенко А. О.Вплив етимологічного аналізу слів на підвищення пізнавального інтересу та грамотності учнів. // Початкова школа, 1996, № 4.
2. Вукіна Н.В., Дементієвськаа Н.Л., Суизенко І. М. Критичне мислення: як цього навчити: Науково-методичним посібник / За наук. ред. О. 1. Пометун. -Х„ 2007.-190 с.
3. Глинський І.В.Твоє ім’я – твій друг. – К.: Веселка, 1995. – 82 с.
4. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології.- К.: Академвидав, 2004. – 185 с.
5. Етимологічний словник української мови в 7 томах. – К.: Наукова думка. Т.1,2. 1982.
6. Народ скаже – як зав’яже. Українські народні прислів’я, приказки,
загадки, скоромовки. Упор. Шумада Н.- К.: Веселка, 1985. – 68 с.
7. Тягло О. В. Критичне мислення,- X.: ВГ «Основа», 2008,- 190 с.
8. Савченко О. Я. Сучасний урок у початкових класах. - К.: Магістр-5,2007.-255 с. – 214 с.
9. Свашенко А.О. Цікаві завдання і вправи з лексики. – Українська мова і література в школі, 1993, № 4.
10. Сучасний урок у початковій школі. 33 уроки з використанням технології критичного мислення / Упор. Г. О. Ярош, Н. М. Седова.- X.: ВГ «Основа»,2005.
11. Чак Є. Мандрівка в країну слова.- К.:Веселка, 1986. – 48 с.
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку