УДК 373. 811.161.2+821.161.

Автор: Олійник І.В., викладач  української мови та літератури

Рецензент: :  Г.П. Дяченко, викладач-методист, голова комісії викладачів філологічних дисциплін Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського, голова методичного об’єднання викладачів філологічних дисциплін педагогічних коледжів Західного регіону України, відмінник освіти України, нагороджена знаком «А.С.Макаренко»

 

 

 

Запропоновані методичні, психологічні та теоретичні поради призначені для  викладачів та студентів І-ІІ курсів закладів вищої освіти, що здійснюють загальноосвітню підготовку. Це ще одна спроба  розставити акценти на тих аспектах, котрі сприятимуть якісній підготовці студентів до зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури.

     Матеріал посібника можуть використовувати всі, хто зацікавлений в успішному подоланні «першого серйозного іспиту на дорослість, на реалізування себе в майбутньому».

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 Вступ………………………………………………………………………...…......4

1.  Психологічний супровід підготовки до ЗНО…………………………….…6

2. Системність у підготовці до складання ЗНО з української мови………..9

3. Підготовка до складання ЗНО  на нестандартних заняттях з української мови…………………………………………………………………...………...16

4. Інноваційний підхід щодо розвитку творчих здібностей студентів на заняттях української літератури…………………………………….......….23

5.Самопідготовка – найважливіший елемент підготовки до  тестування…………………………………………………………….……..…30

6. Робочий зошит як компонент навчально-методичного комплексу підготовки до ЗНО з української літератури……………………………...38

7.Тестування  – перший екзамен дорослого життя…………………….……44

8. Використання тестових технологій на заняттях української мови та літератури………………………………………………………………….......52

9.Корекція орфографічної  і пунктуаційної грамотності студентів вищих навчальних закладів  І–ІІ рівнів акредитації………………………….….55

10.Підготовка до написання власного висловлювання………………….…61

12.ТОП-10 порад, як здати ЗНО і ДПА на 200 балів………………………...74

Скарбничка  корисних сайтів………………………………………………….78

Список використаної літератури……………………………………………...79

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

     Зовнішнє незалежне оцінювання з української мови і літератури є обов'язковим для випускників загальноосвітніх навчальних закладів, а також для студентів  закладів вищої (коледжів та технікумів) та професійної освіти, які цього року завершуватимуть здобуття повної загальної середньої освіти.

    Мета зовнішнього незалежного оцінювання: підвищення рівня освіти населення України та забезпечення реалізації конституційних прав громадян на рівний доступ до якісної освіти, здійснення контролю за дотриманням Державного стандарту базової і повної середньої освіти й аналізу стану системи освіти, прогнозування її розвитку.

      Забезпечення зовнішнього незалежного оцінювання здійснюється 

Українським центром оцінювання якості освіти у співпраці з місцевими органами управління освітою, обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти, навчальними закладами. Результати ЗНО з української мови (базовий рівень) зараховуються як результати державної підсумкової атестації.

      Впровадження зовнішнього незалежного оцінювання принесло гарні результати щодо значного підвищення якості середньої та вищої освіти в Україні, позитивно позначилося на загальному рівні освіченості та стало вагомим фактором у боротьбі з корупцією.

     З уведенням  зовнішнього незалежного оцінювання   українська освіта потребує переосмислення підходів до навчально-виховного процесу, оскільки сучасний студент повинен бути конкурентоспроможним, здатним застосовувати набуті знання й навички в реальному житті.

     Запорукою успішного проходження ЗНО є завчасна підготовка до нього. У сучасній практиці тестові технології контролю навчальних досягнень посідають належне місце, бо забезпечують найбільш об’єктивне і всебічне оцінювання досягнень учнів із навчального предмета.

    Для того, щоб студенти могли впевнено впоратись з тестом у напруженій обстановці, потрібно готуватися заздалегідь, тому викладачам необхідно посилити роботу з відпрацювання завдань різної форми і різного ступеня складності, практикувати тестування як навчальний прийом і контрольну форму перевірки знань, умінь і навичок.

     З метою якісної підготовки до ЗНО проводиться систематична робота на заняттях української мови та літератури, під час повторення навчального матеріалу, при виконанні різнорівневих домашніх завдань та  індивідуальної роботи зі студентами, які потребують особливої педагогічної уваги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ПІДГОТОВКИ ДО ЗНО

Для того, щоб студент упевнено почував себе під час проходження тестування, йому потрібна спеціальна психологічна підготовка.

Основна мета психологічної підготовки до ЗНО – це забезпечення оптимальної реалізації психічних можливостей студентів закладів вищої освіти та проявлення у максимальній мірі отриманих знань, умінь та навичок під час тестування.

Психологічна допомога під час зовнішнього незалежного оцінювання передбачає, перш за все, профілактику стресів та психологічну підготовку до процедури тестування.

             Найбільшою проблемою в ситуації тестування стає наше хвилювання. Гормон, який виділяється, коли людина відчуває страх, тривогу, впливає на продуктивність функціонування пам'яті та мисленнєвих процесів. Надмірна кількість гормону страху в організмі, може бути причиною того, що деякі учні та студенти закладів вищої освіти на іспитах забувають вивчений матеріал. Саме тому важливим у підготовці до ЗНО буде створення власного життєвого проекту, наприклад,  «Я складу  ЗНО на високі бали!»

Такий спеціальний проект – це оптимальний засіб підготовки (подолання перешкод) до ЗНО та успішного його складання. Уявлення про бажаний наслідок стає причиною життєвої активності.

Причиною хвилювання можуть бути сумніви у повноті та міцності знань, у власних здібностях: логічному мисленні, вмінні аналізувати, можливостях уваги та пам’яті. Стрес у незнайомій ситуації, стрес через відповідальність перед батьками і школою посилює хвилювання і додає тривоги. Допоможіть студенту відчути впевненість в своїх силах, сформулюйте програму успішного проходження ЗНО.

Порекомендуйте студентам пройти пробне тестування, створюйте ситуації незалежного тестування (в ігровій формі або як варіант оцінювання) під час навчально-виховного процесу – це допоможе адаптувати психічну сферу до процедури тестування. Якщо під час проведення пробного тестування випускники отримають необхідну підтримку, вони будуть більш впевнено почувати себе в ситуації реального екзамену.

       Психологічна готовність до тестування – це: сума особистого досвіду, знань, умінь та навичок; уміння користуватися своєю інтелектуальною стратегією; розвинута інтуїція; подолання почуття невідомого; формування впевненості в собі; формування певного ставлення до тестових завдань, тестової ситуації взагалі.

        Отже, система психологічного супроводу підготовки до ЗНО містить: надання інформації учням та студентам щодо завдань та функцій проведення тестування, правил  проходження ЗНО; індивідуальна підтримка для конкретних учнів та студентів з урахуванням їх індивідуальних особливостей; залучення батьків, ознайомлення їх зі специфікою ЗНО в процесі підготовки до нього; здійснення психологами та соціальними педагогами психологічної підтримки.

        Важливим завданням викладача в підготовчий період є формування у студентів таких установок:

1.   Формування позитивної установки до тестування.
2.   Подолання почуття невідомого, формування впевненості в собі.
3.   Формування позитивного ставлення до тестових завдань і тестової

ситуації взагалі.

4.   Набуття навичок роботи з тестовими завданнями.
5.   Усвідомлення подібності принципів розв’язання завдань у тестах.
6.   Зниження вірогідності прояву негативних установок.

Пам'ятайте: перемога не завжди прихо­дить до найсильнішого чи найспритнішого, але рано чи пізно вона приходить до того, хто повірить у себе.

      Пропонуйте студентам формулу  конструктивного налаштування на тестування, доповнюючи твердження:

• Я успішно складу тестування, тому що ... .

• Я успішно складу тестування, навіть якщо ... .

• Я успішно складу тестування, незважаючи на ... .

• Я успішно складу тестування завдяки ... .

• Я успішно складу тестування, спираючись на ...

• Я успішно складу тестування, бо прагну ... .

            Повір у себе, щоб виграти!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.СИСТЕМНІСТЬ У ПІДГОТОВЦІ ДО СКЛАДАННЯ ЗНО З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Джозефу Редьярду Кіплінгу належать слова: «Освіта – найважливіше із земних благ, якщо вона якісна. Інакше вона абсолютно даремна». На сьогодні все більшим пріоритетом у ЗНЗ стає підготовка високоосвіченої людини, здатної до творчої праці. При цьому модернізується система освіти, змінюються основні цілі навчання та виховання, переосмислюється роль викладача в навчальному процесі та вводяться відповідні корекції у його діяльності. Зокрема, відійшло те правило, за яким викладач старається якомога більше дати студенту знань без належної турботи  про якість цих знань, адже, як доводить практика, це приводить до низьких успіхів. Підсумком роботи викладача є результати учасників зовнішнього незалежного оцінювання. ЗНО дає зріз знань наших студентів або висвітлення результатів навчальної діяльності кожного навчального закладу і його викладачів зокрема. Отже, може виконувати функцію одного з найпотужніших інструментів моніторингу стану освіти взагалі, якості освіченості випускників кожної школи і студентів кожного закладу вищої освіти, зокрема й конкретно з основних предметів.

І. Л. Лікарчук, директор УЦОЯО, аналізуючи результати ЗНО з української мови і літератури за 2015 рік, зазначив, що число тих, хто не пройшов пороговий бал, становить 22 тис.610 осіб, або 8,9 % від загальної кількості тих, хто складав цей тест. До того ж, якби експертна комісія не знизила поріг, то ця кількість становила б 35 тис. 634 особи. Саме стільки абітурієнтів, на думку експертів, не мають мінімально необхідного рівня знань з української мови та літератури. Але навіть після зниження порогового бала загальні результати цього тесту невтішні. 80% абітурієнтів, що складали ЗНО з української мови та літератури, не володіють щодо правильної вимови глухих і дзвінких приголосних; 70 – не вміють узгоджувати числівник з іменником; 90 – не знають, де треба ставити кому в реченні з однорідними членами речення; 80 % – не знають, де треба ставити двокрапку в безсполучниковому складному реченні.

Як покращити ситуацію? Напевне, основним запитанням має стати не «Як підготувати студентів до ЗНО з української мови та літератури?», а «Як організувати навчальний процес, щоб забезпечити набуття  студентами всіх визначених предметних компетентностей?»

Очевидно, формулу успішного проходження тестування з української мови та літератури, як і з будь-якого іншого предмета, можна виразити приблизно так: «систематизовані знання, сформовані предметні компетентності + досвід роботи з тестами» .

Однією з рекомендацій, на мою думку, яка може поліпшити якість навчального процесу добре організований зворотній зв’язок та об’єктивний контроль, які у свою чергу залежать від майстерності викладача і є основним потенціалом для формування стійких знань, умінь та навичок студентів. Отже, у діяльності викладача важливо продумати організацію належного вимірювання: «… вимірювання – права рука навчання. Без вимірювання не може бути оцінювання. Без оцінювання не може виникнути зворотній зв’язок з навчанням. Без зворотного зв’язку немає інформації про досягнуті результати. Без інформації про досягнуті результати не може виникнути систематичного навчання» (1973 р., Парнелл) .

Вітчизняна й світова педагогіка напрацювала багато форм контролю навчальної діяльності. Як відомо, залежно від специфіки вибору організаційних форм навчання, розрізняють контроль, що здійснюється викладачем: фронтальний, груповий, індивідуальний, комбінований і самоконтроль студентів. Кожна з цих форм може бути використана з найбільшою ефективністю на певному занятті.

У комбінованій формі контролю (так зване ущільнене опитування) досягається вдале сполучення індивідуального контролю з фронтальним і груповим. Особливістю цієї форми контролю є одночасний виклик викладачем для відповіді декількох студентів, з яких один відповідає усно, 1–2 готуються до відповіді, виконуючи на дошці необхідні  роботи, а інші за окремими партами виконують індивідуальні письмові чи практичні завдання.

Переваги ущільненого опитування полягають в тому, що воно дає можливість ґрунтовно перевірити багатьох студентів при порівняно невеликій витраті часу.

Самоконтроль студентів забезпечує функціонування внутрішнього зворотного зв’язку в процесі навчання, одержання студентами інформації про повноту і якість вивченого програмного матеріалу, міцність сформованих умінь і навичок. Самоперевірка має велике психологічне значення, стимулює навчання. З її допомогою студент має змогу переконатися в міцності отриманих знань, перевіряє правильність виконання вправ шляхом зворотних дій, оцінює практичну значимість результатів виконаних завдань.

В організації контролю та самоконтролю студентів доречно застосовувати інноваційні та інформаційні технології: відтворити схему, завершити ряд, конкурс питань, проблемний діалог, «піймай помилку», диференційоване опитування, «ажурна пилка», переформулювання, «2–4 – всі разом», «мозкова атака», «зразкова відповідь», «мікрофон» тощо.

Тестування – один із методів вдосконалення контролю навчальних досягнень студентів, який посідає особливе місце у підготовці до ЗНО. Тому викладачеві варто організувати забезпечення студентів завданнями тестового характеру, довідковою літературою для організації успішної роботи на заняттях і вдома.

Велику роль для формування систематизації знань, умінь, навичок студентів відіграє система роботи викладача. Оскільки основними функціями контролю і оцінювання навчальних досягнень студентів є: мотиваційна, діагностувальна, коригувальна, прогностична, навчально-перевірювальна, розвивальна, виховна, від організації яких залежить їх ефективність, то роль системи роботи викладача є особливою.

Зокрема, якісний контроль і оцінювання в процесі навчання студентів є одним із важливих засобів мотивації і стимулювання їх учбово-пізнавальної діяльності.

Тобто оцінка у поєднанні з іншими мотивами навчання сприяє розкриттю перспектив успіху, створює і підтримує позитивний емоційний настрій, викликає бажання вчитися, сприяє формуванню адекватної самооцінки. Контроль сприяє розвитку волі, уваги, мислення, пам’яті, мовлення студентів, їх пізнавальної активності і самостійності. Тому у процесі контролю доцільно формувати вміння взаємо- і самоконтролю (взаємо- і самоперевірки, взаємо- і самооцінювання), взаємо- і самокоригування, що є одним із його найважливіших завдань, а також розвивати рефлексивні уміння – здатність обмірковувати свої дії, критично оцінювати їх і свідомого ставитися до навчання. Варто зазначити, що результати контрольно-оцінної діяльності мають також велике виховне значення. Адже об’єктивно і методично правильно організований контроль розвиває пізнавальний інтерес і стимулює студентів до систематичної наполегливої праці, зумовлює формування важливих якостей особистості: відповідальності, здатності до подолання труднощів, самостійності. У процесі перевірки й оцінювання необхідно досягати систематичності, об’єктивності визначення рівня навчальних досягнень студентів за основними вимогами відповідно до конкретних цілей та індивідуальних особливостей розвитку пізнавальних здібностей, мовлення, темпу роботи тощо.

Систему роботи з повторення, узагальнення та систематизацію краще починати з І курсу за програмою ЗНО. Варто спланувати цю роботу разом зі студентами , поставити перед ними перспективні завдання, створити атмосферу успіху і співпраці. Важливо обумовити дві складові успіху в підготовці до ЗНО: системна робота на занятті і вдома.

Частину кожного заняття слід відводити на повторення. На початку заняття проводити «хвилинку мовної грамотності»: фонетичну (записати слова в транскрипції), орфографічну хвилинку у вигляді словникового диктанту чи самодиктанту, у яких важливо передбачити приклади на різні випадки орфограми, що перевіряється. У самодиктанти ввести винятки з різних правил або приклади на вживання, наприклад, певної літери. Підчас фразеологічної хвилинки, яку готує визначений студент, інші пояснюють значення фразеологізмів. Під час хвилинки культури мовлення студенти або викладач читають неправильні вирази – інші виправляють помилки у них. Причому мовний матеріал важливо підбирати з урахуванням його практичної значимості. Наприклад:

 

ПРАВИЛЬНО	НЕПРАВИЛЬНО
Два вагони	Два вагона
Двадцять чотири чоловіки	Двадцять чотири чоловіка
Два тижні	Дві неділі
Двома словами	В двох словах
Декількома словами	В декількох словах
День відкритих дверей	День відчинених дверей
Деякою мірою	В деякій мірі
Дитячий будинок	Дєтський приют
Дитячий майданчик	Дєтська площадка
Для унаочнення	Для наглядності
До запитання	До востребовання
Добрий за вдачею	Добрий по натурі
Дорожчий над усе	Дорожчий всього
Думки збігаються	Думки співпадають
Є студентом	Являється студентом

і подібні.

З огляду на те, що студентам складно визначати будову речення, членувати мовленнєвий потік, розставляти розділові знаки, корисною на занятті є хвилинка пунктуаційної грамотності, під час якої студентам пропонується доповнити схеми розстановкою розділових знаків, накреслити схеми речень, виправити помилки у розстановці розділових знаків і т.п..

А правильно будувати речення, пояснювати суть помилок такого типу студенти вчаться на хвилинках граматичної вправності.

Означені види роботи мають велике практичне значення за умови системного, планового і творчого підходу до їх реалізації, до того ж не займають багато часу.

Тематичне опрацювання (повторення) теоретичного матеріалу проводиться студентами самостійно вдома із конспектуванням в окремому зошиті. Це дуже важливо для них, оскільки в такий спосіб знання запам’ятовуються найкраще, є можливість повторити опрацьоване, виділити головне в матеріалі, встановити для себе приблизні межі виучуваного і таким чином забезпечити впевненість у своїх знаннях, що є важливим психологічним чинником для кожного студента.

Закріплення теоретичних знань з опрацьованої теми завершувати виконанням завдань тестового характеру, що укладені згідно з вимогами чинних програм для загальноосвітніх навчальних закладів. З метою забезпечення психологічної стабільності під час ЗНО слід акцентувати увагу студентів на швидкості виконання тестових завдань, рекомендувати шляхи для найшвидшого їх розв’язання (ключі).

Виконання завдань практичного характеру потрібно завершувати  само- чи взаємоперевіркою виконаних завдань, оскільки студенти повинні знати, над чим слід працювати вдома, на факультативних заняттях.

Роботу над повторенням корисно завершувати рефлексією, наприклад, у формі інтерактивної вправи «Мікрофон»:

«Раніше я не знала, що...»

«Мені треба додатково повторити, опрацювати...»

На основі рефлексії студенти записують індивідуальне завдання додому.

У кінці семестру варто провести семінарські заняття із тем, запропонованих студентами, яких необхідно залучати до організації та проведення цих занять.

Окреме заняття із розвитку зв’язного мовлення варто відвести на опрацювання опорного конспекту на тему: «Як працювати над власним висловлюванням», акцентувати увагу студентів на критеріях оцінювання тестового завдання з розгорнутою відповіддю, на причинах низьких балів за даний вид роботи. Студенти не повинні боятися таких завдань, виконувати їх із зацікавленням, усвідомлювати, що так демонструють свою дорослість, бажання заявити про свою думку з приводу важливого питання. Виконання творчих завдань слід проводити в окремих зошитах, щоб прослідковувалась динаміка росту вправності студента, його робота над помилками. На змінних стендах в аудиторії української мови бажано помістити зразки творчих робіт.

Забезпечення якісної освіти – складне завдання, але системний, творчий підхід до його вирішення – запорука успіху в цій роботі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.ПІДГОТОВКА ДО СКЛАДАННЯ ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ НА НЕСТАНДАРТНИХ

ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Соціально-політичні зміни, що відбуваються в суспільстві, потребують відповідного перенесення акцентів у освітній галузі. Нова освітня філософія визначила пріоритетні напрями педагогічної діяльності, серед яких особливої ваги набирає стратегія спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенціальних можливостей та здібностей студентів. Перед педагогами стоїть завдання навчити студентів здобувати інформацію, самостійно приймати рішення, орієнтуватися в мінливому світі.

За умов переходу України до сучасного інформаційного суспільства дедалі більш актуальним стає питання про інтеграцію інноваційних методик навчання, насамперед інформаційних технологій, у традиційну педагогічну методику. Ефективність їх використання значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості студента. Принцип особистісної орієнтації навчання передбачає забезпечення викладачем оптимальних умов для різнобічного мовленнєвого розвитку кожного слухача, урахування його індивідуальних потреб, інтересів, прагнення, заохочення до самостійності у вивченні української мови, самопізнанні та саморозвитку.

Саме нестандартні заняття більше подобаються студентам, ніж буденні навчальні заняття. У них незвичайні задум, організація, методика проведення. З одного боку багато педагогів бачать у нестандартних заняттях прогрес педагогічної думки, правильний крок у демократизації. З іншого боку – перетворювати нестандартні заняття у головну форму роботи, вводити тільки їх недоцільно через відсутність серйозної пізнавальної праці студентів, невисокої результативності, великої втрати часу.

Нестандартне заняття – це імпровізоване навчальне заняття, що має нестандартну структуру. Назви занять дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширенішими типами нестандартних занять є: заняття-прес-конференції, заняття-семінари, заняття-лекції, заняття-аукціони, заняття-творчі звіти, заняття-заліки, заняття-експромт-екзамени, заняття-консультації, заняття-консиліуми, заняття - взаємонавчання, заняття-ділові ігри, заняття-занурення, заняття типу КВК, заняття-аукціони, заняття-турніри, заняття-вікторини, заняття-конкурси, заняття-ілюстрації, заняття-консультації, комп’ютерні заняття, кінозаняття, театралізовані заняття, заняття з груповими формами роботи, заняття взаємного навчання, заняття-спектаклі, заняття-концерти, заняття-заліки, заняття-сумніви, заняття-творчі звіти, заняття-формули, заняття-конкурси, заняття-фантазії, заняття - «суди», заняття-захисти дисертацій, заняття - «Слідство ведуть знавці», заняття-імпровізації, заняття-драматична гра, заняття-пошуку істини, заняття-розвідки, заняття-лабораторні дослідження, заняття-наукові дослідження, заняття-концерти, заняття-діалоги, заняття-усні журнали, заняття-репортажі, заняття-панорами, заняття-протиріччя, заняття-парадокси, заняття-рольові ігри, заняття-екскурсії, інтегровані заняття, заняття-психотренінги тощо.

Теоретичною основою запровадження інтерактивних методів навчання мусять бути системний, особистісно зорієнтований, діяльнісний та комунікативний підходи до побудови дидактичних процесів, теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю. К. Бабанський, М. М. Поташник), а також інваріантність процесу навчання, заняття як конкретної форми існування процесу засвоєння знань і методу навчання як мікродіяльності навчання. Методологічною основою є розробки сучасних українських та зарубіжних педагогів у галузі методів та технологій навчання (В. Гузєєв, А. Гін, О. Пометун, Л. Пироженко, А. Фасоля).

У посібнику Н. П. Волкової «Педагогіка» з’являється спроба певної класифікації нестандартних занять. Автор називає 12 типів нестандартних занять, але кожний тип має свої параметри, за якими окремі заняття відносяться до певного типу. Багато інших авторів намагалися навести загальну класифікацію нестандартних занять, але ними, як правило, не виділялися певні узагальнені основи такої класифікації (О. Й. Антипова, В. Ф. Паламарчук, Д. І. Румянцева, Т. К. Селевко, М. М. Фіцула та ін.).

Так програмою передбачено, що «... заняття з української мови треба будувати так, щоб кожен із проведених видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб студенти успішно оволодівали монологічним і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення». Потрібно складати більше діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної з життєвим досвідом студентів, з особистими враженнями, спостереженнями, з характеристикою людей при зустрічі, знайомстві, прощанні, телефонній розмові, диспуті...

Отже, визнання пріоритетності всебічного розвитку особистості прийшло на заміну «гармонійному розвитку особистості» і включає в себе відповідну сукупність технологій розкриття й розвитку в особистості задатків, якостей і здібностей, що забезпечують творчу діяльність.

Це передбачає: формування в молоді мотивації до учіння; розвиток логічних (аналіз, синтез, класифікація, порівняння) та інтелектуально-евристичних (уява, фантазія, інтуїція та інших) здібностей; розкриття світоглядних, моральних, естетичних та комунікативних якостей; розвиток індивідуальних особливостей особистості; формування почуття прагнення до самовдосконалення.

Ураховуючи вікові особливості студентів, у навчально-виховному процесі досить ефективним є використання рольових, дидактичних ігор. Гра – це творчість і водночас праця. У процесі гри зазвичай виробляється звичка зосереджуватися, самостійно мислити, розвивається увага, прагнення до знань. Зрозуміло, що підготовка заняття-гри потребує більше часу, ніж підготовка до звичайного заняття. Але педагогічний результат такого заняття буде значно більшим (інтерес студентів до нових знань, активність їх в проведенні заняття, позитивний настрій викладача й студентів та ін.).

Недарма деякі заняття називають інтегрованими (інтеграційними) не тільки за змістом матеріалу і за формами організації навчання, а й за поєднанням різних педагогічних технологій навчання. Наприклад, у посібнику «Універсальні інтелектуальні ігри» розглядаються деякі типи таких ігор та методика їх організації і проведення (ланцюжок, «Так чи ні?», КВК, «Ерудит» «Поле чудес», брейн-ринг, «Перший мільйон», «О, щасливчик», «Щасливий випадок», «Блеф», «Бізнес», інтелектуальний хокей, вікторина, рольова гра, ділова гра (імітаційні, театралізовані, гра-конференція).

Серед пріоритетних методичних засобів формування мовленнєвих і комунікативних умінь на заняттях з української мови чільне місце належить ситуативним завданням як виду рольових ігор.

Є багато видів інтерактивних вправ, але найбільш поширеними з них є моделюючі. Кожна така вправа відбувається за певною схемою: студенти «вводяться» в ситуацію, на основі якої вони отримують інтерактивне завдання. А після завершення сценарію – обговорення, рефлексія того, що відбулося, усвідомлення студентами отриманого досвіду на теоретичному рівні. Інтерактивні вправи ситуативного характеру створюють сприятливий психологічний та емоційний настрій, атмосферу вільного спілкування [1, с. 12].

Наприклад, розглядаючи тему «Виступ на зборах, семінарах (підготовлений і заздалегідь не підготовлений). Розгорнута відповідь на занятті (екзамені)», можна запропонувати таку інтерактивну вправу, як «Мистецтво красномовства». Завдання: підготуватися до виступу на зборах на одну з тем: «Як потрібно говорити, щоб тебе не слухали, а чули (особливості виголошення промови)». «Якого оратора я хотів би слухати (особистісні риси промовця)».

Вивчаючи тему: «Основні групи фразеологізмів, багатозначність, синонімія та антонімія фразеологізмів». Цікавими є такі інтерактивні вправи «Зберіть крилаті вислови про мову, про слово», «Дібрати фразеологізми до малюнків», «Фразеологічна математика»: наприклад, завдання: Вставте числа, числівники у відомі фразеологізми. «Знайди відповідник»:наприклад, завдання: Доберіть до фразеологічних зворотів антонімічні. Поясніть їх значення. «Відгадай загадку»: наприклад, завдання: Згадавши відомі крилаті вислови їх значення, відгадайте загадані слова. Чим менше підказок для цього знадобиться, тим краще.

Серед інтерактивних форм роботи на заняттях української мови, які збільшують пізнавальну самостійність студентів та мотивують потребу самовдосконалення, поширення набуває робота в групах, в парах. По-перше, студенти працюють у групі однолітків, де вони можуть досить вільно висловлювати власні думки, мобілізувати знання, виявити творчий, організаторський та лідерський потенціал. По-друге, після закінчення роботи групи розпочинають дискутувати, обмінюватися думками та аргументами. Такий метод можна використовувати на заняттях з культури мовлення та виразного читання під час вивчення теми: «Мовленнєва майстерність». Мета викладача при цьому полягає в тому, щоб вірно організувати й контролювати роботу груп, а також об’єктивно оцінити їхні результати, намагаючись акцентувати увагу не на бажанні бути кращими, а на досягненні поставленої мети. Наприклад, пропонуємо студентам виконати інтерактивну вправу «Чи комунікабельна ти людина?». Студентам потрібно скласти діалог, обіграти одну із запропонованих життєвих ситуацій. Під час розмови слід пам’ятати про інтонацію, жести, міміку. Ситуативні завдання:

1. Уявіть ситуацію: вийшли вулицею, і раптом хтось вас покликав: «Гей, ти!» як ви до цього поставитесь?

2. Уявіть ситуацію: під час прогулянки містом вам довелося звернутися до незнайомої людини. Яким буде ваше звертання, якщо це перехожий, підліток, продавець?

 3. Вас запросили в гості, де є люди різного віку і статі: дідусь, мати вашого друга, його старша і молодша сестри, брат і незнайомі вам досі родичі (тітка, дядько). Привітайтеся з кожним. Представтеся. Зав’яжіть розмову з кимось із родичів вашого друга.

4. Ви зайшли до комп’ютерного кафе. Там зібралося товариство ваших знайомих і друзів. Розмова точиться навколо останнього телефільму. Включіться в розмову так, щоб не перервати її.

5. До вас звернулися з проханням дати касету з новим відеофільмом. Ви не можете цього зробити без дозволу батьків. Сформулюйте відмову.

6. Ви звертаєтеся на вулиці до інтелігентної жінки похилого віку з проханням показати дорогу.

На будь-якому занятті можна використовувати такі інтерактивні вправи, як «Майстерня лінгвіста». Це коли студенти виконують роль мовознавців, лінгвістів, наукових працівників. Завдання надзвичайно різноманітні: підготувати відповідь на одне із питань по темі заняття, дослідження тексту, лінгвостилістичний чи ідейно-художній аналіз тексту. Студентам подобається відчувати себе в ролі студента-лектора.

«Лінгвістичний волейбол». Ця інтерактивна вправа є ефективною під час закріплення знань та умінь студентів з вивченої теми. Викладач кидає по черзі м’яч при цьому озвучує питання, студент ловить м’яч і повинен дати відповідь на поставлене питання.

Отже, у процесі організації навчальної діяльності потрібно прагнути до гнучкості у виборі прийомів, нестандартності, створення ситуацій, які «оживлюють» заняття, при цьому враховувати навчальні потреби студентів, їх індивідуальні здібності. Виявляючи пізнавальний рівень кожного студента й групи, планувати свою діяльність у відповідності з цим. Це допомагає досягти певних результатів як із слабкими студентами, так і сильними.

Сьогодні суспільству необхідно мати випускника, який не тільки знає і вміє здійснювати якісь операції, а людину компетентну, в якій поєднано освіченість і соціально-культурна поведінка, ініціативність, здатність працювати в групі, прогнозувати й досягати своєї мети. Важливо формувати навички й уміння, які студентська молодь зможе реалізовувати, застосовувати упродовж усього життя для свого сталого саморозвитку.

Визначальними пріоритетами нашої практичної діяльності є особистісно орієнтований підхід, орієнтація на конкретного студента, його потенційні можливості як партнера, який свідомо здобуває знання, розвиває здібності, набуває досвіду спілкування в діалозі, аргументовано відстоює власну думку. Атмосфера доброзичливості та співробітництва, яку намагаюся створити на своїх заняттях, сприяє інтелектуальній розкутості студенів, вільному обміну думками, реалізації їх пізнавальних потреб та інтересів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ЩОДО РОЗВИТОКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ НА ЗАНЯТТЯХ

УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Питання розвитку творчих здібностей студентів є досить актуальним на сучасному етапі становлення гуманітарної освіти.

Творчість дозволяє людині реалізовувати свій фізичний та духовний потенціал, швидко та адекватно адаптуватися у навколишньому середовищі та змінювати його. Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі студенти переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути та вдосконалити здібності до творчого рівня. Але для розвитку творчих здібностей деяким студентам важливою є саме роль викладача. Завдання педагога – керувати процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості студента, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв’язувати дедалі складніші творчі завдання. Для цього потрібні такі педагогічні технології, які не лише забезпечують поповнення знань і вмінь з предмета, а й розвивають пізнавальну активність, самостійність, здатність творчо виконувати завдання. Ймовірно, що саме інтерактивні технології навчання є нині найефективнішими.

Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості та досягненню успіху.

      З метою розвитку творчої діяльності можна використовувати такі підходи:

 оволодіння алгоритмами творчого процесу й побудова відповідних моделей різноманітних творчих рішень;

 створення найсприятливіших умов для творчості.

Викладач, ураховуючи специфічну природу творчості, може працювати у двох напрямках:

• виявлення творчих здібностей студентів;
• створення нестандартних ситуацій з метою активізації та розвитку творчих здібностей.

Поруч із традиційними технологіями у своїй педагогічній практиці викладач має можливість використовувати сучасні технології навчання:

 особистісно зорієнтованого;

 інтерактивного;

 інформаційно-комунікаційного.

Упроваджуючи особистісно зорієнтоване навчання, викладач дбає, перш за все, про розвиток особистості. У центрі уваги цього типу навчання – розвиток особистісно-смислової сфери студентів, ознакою якої є їх ставлення до дійсності. Завдання викладача – стимулювати самостійну діяльність студентів, яка розглядається як індивідуально значуща для кожного з них і здійснюється на основі власного досвіду.

Отже, особистісно зорієнтоване навчання програмує народження думки у процесі педагогічної співпраці, де студент стає на шлях пізнання, дослідницького навчання, а викладач опановує способи розвивальної допомоги, педагогічної підтримки.

Серед багатьох методів роботи з технології ОЗН, які стимулюють інтерес студентів до нових знань, сприяють їх розвитку через розв’язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності, можливим є використання методу проектів.

В основі проекту лежить дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності студентів, адже відбувається перехід від традиційної форми заняття до особистісно зорієнтованого навчання, що надає свободу у виборі теми, методів, форм роботи. Студенти усвідомлюють велику відповідальність. Теми для проектів обираються ними виключно за бажанням. Були створені проекти у вигляді узагальнюючих схем, мультимедійних презентацій, буклетів з української літератури для підготовки до ЗНО.

Інтерактивні технології на заняттях української  літератури є важливим чинником особистісно зорієнтованого розвиваючого навчання. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного та інтерактивного навчання на заняттях. Майстерність викладача допомагає студентам досягти найкращих результатів тими засобами, які найоптимальніші в кожній окремій ситуації.

Заняття української літератури, організовані за інтерактивними технологіями, сприяють розвитку мислення студентів, умінню вислухати думку іншого, зробити висновки, аргументувати свою точку зору. Тому можна активно застосовувати групову навчальну діяльність – модель організації навчання в малих групах, об’єднаних спільною навчальною метою.

Викладач повинен намагатись ввести дидактичне завдання у коло інтересів того, хто навчається. Для цього необхідно добре знати бажання, вікові особливості студентів у цілому і кожного окремо. На сучасних заняттях літератури повинні переважати колективні форми роботи. Ще Л. Виготський твердив, що в співпраці дитина може зробити більше, ніж самостійно.

Впровадження прийомів і методів інтерактивної технології навчання залежить від теми, етапу заняття. Відповідно до цього обираються форми роботи: кооперативна, індивідуальна, групова. Наприклад, метод «Мікрофон» використовуємо найчастіше на етапі мотивації навчальної діяльності та рефлексії. Студенти  мають висловити власну думку про те, чого вони очікують від заняття, виходячи з теми, або чому навчилися, що було найцікавішим чи найскладнішим на занятті. 

«Незакінчені речення» – цей метод часто поєднується з «Мікрофоном» і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлювання власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає можливість  долати стереотипи, відпрацьовувати вміння говорити стисло, але по суті й переконливо.

«Асоціативний кущ» – цей метод особливо вдається під час уроків-аналізів образів літературних героїв.

«Мозковий штурм» – метод колективного обговорення, що широко використовується для вироблення кількох рішень конкретної проблеми, спонукає студентів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Мета «мозкового штурму» полягає в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо вирішення проблеми від усіх студентів протягом обмеженого періоду часу.

«Ажурна пилка» – цей метод використовується для створення на занятті ситуації, яка дає змогу студентам працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Тому він є ефективним і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до студентів перед проведенням основного заняття або доповнює таке заняття. Це заохочує студентів допомагати одне одному вчитися, навчаючи.

«Вироби особисту позицію» – це метод корисний під час проведення дискусії стосовно суперечливої теми.

Дискусія дає чудову нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з приводу суперечливого питання. Для того, щоб розмова була відвертою, необхідно створити атмосферу довіри та взаємоповаги. При її проведенні використовуємо роботу в парах, кожна з яких обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

«Коло ідей» – цей метод залучає всіх студентів до дискусії. Він добре спрацьовує, коли ставлять запитання або виступають доповідачі від малих груп.

«Метод прес» слід використовувати тоді, коли виникають суперечливі питання та під час обговорення, коли треба обрати відповідну позицію з обговорюваної теми.

«Акваріум» – форма діяльності, що ефективна для розвитку спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати й аргументувати свою думку.

Важливим є те, що, впроваджуючи елементи інтерактивного навчання на заняттях української літератури, слід учити студентів бути демократичними, критично мислити, співпрацювати, приймати рішення, спілкуватися з іншими.

Використання інформаційних технологій на заняттях української літератури призначено для того, щоб полегшити усвідомлене, отримати неформальні сталі знання студентами, зробити цей процес творчим, цікавим, яскравим, щоб на основі сформованого інтересу закласти підвалини потреби в самоосвіті, самовдосконаленні в подальшому житті. З метою підвищення пізнавального інтересу студентів до вивчення предмета, кращого його опанування ефективними є такі технології:

 комп’ютерних ігрових програм;

 тестових комп’ютерних навчальних програм;

 комп’ютерних презентацій;

 творчих завдань на основі інформаційних технологій.

На заняттях із застосуванням комп’ютерних дидактичних ігор знаходять втілення такі елементи, як загадки, ребуси, міні-презентації, відео та аудіо записи.

Оцінювання засвоєних знань є суттєвим чинником у формуванні особистості, а контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів – обов’язкова складова навчального процесу. Контроль досягнень студентів, що відбувається протягом навчального року, спрямований на виявлення рівня знань, умінь, навичок і сприяє розкриттю причин слабкого засвоєння матеріалу, дає змогу своєчасно вжити потрібні заходи для корекції знань та ліквідації в них прогалин. Із різних форм контролю найбільш незалежним є комп’ютерне тестування, так як воно не відображає суб’єктивного ставлення викладача до студента і є найбільш об’єктивним.

З метою якісної підготовки до ЗНО слід проводити зі студентами поточне і підсумкове тестування з тем, а також можливе використання електронної програми із серії «Готуємось до зовнішнього оцінювання. Українська мова та література». Ці електронні посібники стають у нагоді і на додаткових заняттях для якісної підготовки до ЗНО.

Комп’ютерна презентація – це авторське бачення теми, розробка певного сценарію виконання і представлення аудиторії. Комп’ютер дає можливість для пошуку інформації в мережі Інтернет, дозволяє ілюструвати та естетично оформлювати сторінки, застосовувати ефекти анімації. Студенти вчаться бути послідовними у відборі найсуттєвішої інформації, що і є завданням інформаційно-проектної технології, – через проектну діяльність, яка передбачає розв’язання проблеми чи низки проблем на основі певної суми знань, показати їх практичне застосування. Наприклад, під час вивчення великих епічних творів доцільно запропонувати  самостійно заповнити таблиці, що містять проблемні питання та алгоритми їх вирішення. Завдання творчого рівня передбачають написання листів головним героям творів, підбір прикладів з історії, життя. Це допомагає студентам якісно підготуватися до написання власного висловлювання під час ЗНО.

Творчі завдання на основі застосування інформаційно-комунікаційних технологій за своїм змістом і методами виконання найчастіше носять ситуативний характер. Дидактичною метою таких завдань є вироблення діяльнісних компетенцій і виявлення особистісного ставлення до розв’язуваної проблеми на основі творчого застосування наявних знань, умінь, навичок. Студенти  охоче виконують такі завдання, що надають можливість їм виявити творчу індивідуальність.

Зрозуміло, що заняття з використанням інформаційно-комунікаційних технологій потребують значної підготовчої діяльності педагога. Викладач повинен вміти користуватися різноманітними програмами: графічними, flesh-анімації, web-редактора, програмами для створення презентацій та для роботи зі звуком та відео тощо. Це уможливлює подання інформації у формі відео, презентації, web-сторінки, різноманітних роликів.

Отже, використання комп’ютерних технологій вносить істотні зміни у діяльність педагога та розвиток студента як особистості, ставить нові вимоги до професійної майстерності викладання предмета, вимагає чіткої організації та індивідуальної роботи з кожним студентом під час навчально-виховного процесу, сприяє розвитку творчих здібностей.

Саме тому зазначимо, що лише вдала інтеграція сучасних педагогічних технологій особистісно зорієнтованого, інтерактивного, інформаційно-комунікаційного навчання на основі постійного розвитку здібностей студента дає можливість формувати творчу особистість.

Цей процес відбувається завдяки вмілому поєднанню педагогічних технологій, що сприяє активізації розумової діяльності студентів, стимулює їхнє мислення, змушує думати, порівнювати, аналізувати. Удосконалення розвитку пізнавальних інтересів студентів до навчання – це результат плідної співпраці викладача й студента.

Можна зробити висновок про те, що творчість являє собою системну наполегливу працю, спрямовану на вирішення творчих задач, що ставить життя. Тому викладач повинен постійно вдосконалювати свої знання, щоб розвивати творчий потенціал студентів. Адже творча особистість значно краще адаптується до соціальних, побутових та виробничих умов, ефективно використовуючи набуті знання, удосконалюючи і змінюючи їх відповідно до життєвої ситуації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.САМОПІДГОТОВКА – ЦЕ НАЙГОЛОВНІШИЙ ЕЛЕМЕНТ ПІДГОТОВКИ ДО ТЕСТУВАННЯ

Ніяка хороша школа, жоден репетитор не підготує учнів чи студентів закладів вищої освіти до тестів, якщо він не буде працювати самостійно. Самопідготовці варто приділяти щодня певний час. Пам᾿ятайте, що найкраще «відкладається» в голові той матеріал, який людина засвоїла самостійно.

Самостійно  можна :

• читати підручники (більше, ніж написано у підручнику, на тестах запитувати не будуть);
• виконувати мовні вправи  (за підручниками чи посібниками);
•  читати художні твори та критику до них;
•  вивчати напам᾿ять поезію;
• проходити тести попередніх років (щоб звикнути до формату тестування);
•  робити оригінальні конспекти  вивчених тем, тезові нотатки, схеми, таблиці (це дозволить систематизувати знання);
•  спілкуватися   на тему вивченого матеріалу з другом, товаришем, який також готується до ЗНО;
•  повторювати матеріал;
• тренуватися писати твори.

      Повторювати весь матеріал потрібно  за рівнями мови: фонетика, морфологія, синтаксис… Це найоптимальніший варіант: знання накопичуються від простих до складних, так з᾿являється системне уявлення про мову.

     Підготовку слід будувати за принципом «теорія-практика»: пройшли розділ – потренувалися. Якщо тема нескладна, досить  пройти тести, а якщо виникають труднощі – виконувати розгорнуті вправи з підручників та посібників.

      Повторення з літератури  треба робити в хронологічному порядку –  від фольклору та давньої літератури до сучасних творів. Для успішного складання  тестів потрібно знати : жанрову специфіку творів, імена та характеристики персонажів. Найбільше студентів лякають завдання із цитатами, коли потрібно, наприклад, встановити автора.  Потрібно  вчитись шукати в кожній цитаті підказку.

     Також можна знаходити в Інтернеті  цікаві статті про творчість українських письменників і читати на дозвіллі, а також переглядати екранізації їхніх творів.

     Переказ тексту своїми словами сприяє кращому його запам'ятовуванню, ніж ба­гаторазове читання, оскільки це активна організована робота. Узагалі будь-яка аналітична ро­бота з текстом сприяє кращо­му його запам'ятовуванню. Це може бути перекомпонування матеріалу, знаходження пара­доксальних формулювань для нього, залучення контрастного фону чи матеріалу тощо.

     Запам᾿ятати легше те, що розумієш; розподілене заучування краще від концентрованого.

    Учіть з перервами, не все підряд: краще невеликими частинами.

     Більше часу витрачайте на повторення по пам᾿яті. Це ефективніше за просте багаторазове читання.

     Якщо працюєте із двома матеріалами – великим і меншим – розумно починати з більшого.

Обираючи літературу для підготовки, слід звертати увагу:

• на наявність грифів, які засвідчують, що те чи інше видання рекомендовано до використання Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, Українським центром оцінювання якості освіти,
• на рік видання (перевидання) посібника,
• на те, за специфікацією якого року укладені тренувальні вправи.

Як найкраще запам'ятовувати матеріал

     Психологи розкрили секрет «магічної сімки». Виявляється, такий у середньому обсяг нашої пам'яті. За умови одночасного сприймання вона здатна утримати і потім відтворити в середньому сім об'єктів. Причому сім літер запам'ятовується не легше, ніж сім слів і навіть сім фраз. Тому, якщо обсяг матеріалу, котрий треба запам'ятати, дуже великий, краще поділити його на змістові уривки, прагнучи, щоб їх було не більше семи. Ще один висновок з цього правила: змістовні частини матеріалу треба збільшувати і узагальнювати, переда­ючи головну думку однією фразою.

Шукайте зв'язки

    Серед другорядного треба ви­явити найголовніше. Через те не слід поспішати,  щоб запам'ятати складний текст, не розібравшись у його внутрішніх зв'язках, не зро­зумівши ходу міркувань автора.

 Використовуйте асоціації

      Метод локальної прив'язки, або «метод місць», полягає в по­будові для кількох об'єктів, що запам'ято­вуються, другого ряду — опорного, який складається з добре знайомих об'єктів або таких, що легко запам'ятовуються. Послі­довність об'єктів в опорному ряду організо­вана так, чітко визначено порядок їх переліку.

     Людина спочатку заучує опор­ний ряд, а потім використовує його елементи, щоб зіставити з ними елементи ряду, який тре­ба запам'ятати. Відомо, що згодом систему локальної прив'язки ви­користовували Цицерон, Джордано Бруно та багато інших видатних людей.

Використання правил мнемоніки під час підготовки  до ЗНО допомагає  краще запам᾿ятовувати конкретну перелічувальну інформацію.  Цікаво і корисно буде знати такі мнемонічні вирази, що  допомагають  швидше пригадувати певні правила української мови.

1.       Де  Ти  З’їСи  Ці  ЛиНи?       Після приголосних з цієї фрази – Д, Т, З, С, Ц, Л, Н – можна писати м’який знак (козацький, сьомий, лялька).

2.      Де  Ти  З’їСи  Цю  ЧаШу  ЖиРу        Правило “дев’ятки”: після приголосних  з цієї фрази – Д, Т, З, С, Ц, Ч, Ш, Ж, Р – пишемо голосний  И в іншомовних словах, а не І (директор, таксист, режим).

3.      Ми  ВиНиЛи  РіЙ (або МіНеРаЛоВиЙ)  М, В, Н, Л, Р, Й – сонорні приголосні.

4.      МаВПа БуФ  ( або   КаФе « ПТаХ») Б, П, В, М, Ф – губні приголосні. Після них перед я, ю, є, ї пишемо апостроф (б’ють, в’юн, черв’як).

5.      Ще їЖДЖу       Ш, Ч, Ж, ДЖ – шиплячі приголосні.

6.      СЦе їЗДЗу (вимовляємо “ще їжджу” по-дитячому:))     С, Ц, З, ДЗ – свистячі приголосні.

7.      КаФе «ПТаХ»      Перед К, П, Т, Ф, Х завжди пишемо префікс с-, а не з- (схопити, сфотографувати, стерти).

8.  уСе Це КаФе «ПТаХ і ЧаШа»   С, Ц, К, Ф, П, Т, Х, Ч, Ш – глухі приголосні.

Найцікавіші форми роботи з розвитку  асоціативного мовлення:

• асоціативний ланцюжок;
• асоціативний  диктант;
• асоціативний малюнок;
• асоціативне дерево;
• асоціативний кущ;
•  творча робота асоціативного характеру – сенкан, сінту, діаманта;
•  «вільне письмо»;
•  кубування;
• дослідження асоціативних зв’язків і співвідношень між словами;
• асоціативні пари;
• асоціативні розминки;
• асоціативні задачі.

Приклади використання асоціативних вправ  на заняттях

української мови

     Речення, зашифроване в малюнку, допомагає запам᾿ятати слова, у яких апостроф не вживається. Малюнок- «розшифровка» має сюжетний характер, тому  досить легко  запам᾿ятовується.

      

   Евристичний метод вивчення орфографії – це асоціативні пари. Він ефективний  для запам᾿ятовування  складних випадків написання  під час вивчення таких тем, як: «Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом», «Уподібнення приголосних звуків».

     В основу сприймання та запам᾿ятовування  відповідних орфограм покладено принцип асоціативних пар. При цьому сумнівний голосний  у слові-відповіднику повинен бути під наголосом, а з приголосного, що уподібнюється, починатиметься асоціативний відповідник.

                       

        Вправа  «Асоціативне коло» не тільки  збагачує мовлення  образними словами і висловами, а й сприяє розвитку асоціативного мислення, створенню умов до виявлення зацікавленості, заохоченню до активної пізнавальної діяльності.

    

Приклади використання асоціативних вправ  на заняттях

української літератури

 Асоціативне дерево цікавих життєвих фактів з біографії Лесі Українки

 

 

Асоціативний диктант перевіряє, як студенти орієнтуються в біографії та творчості письменника. Викладачем диктуються дати, географічні об’єкти, назви творів, прізвища людей, які мають певне відношення до автора. Студенти розшифровують ці поняття усно чи письмово.

Асоціативний диктант  «Життя та творчість Тараса Шевченка»

Село Кирилівка, Енгельгард, Вільно, Ширяєв, Літній сад, 22 квітня 1838 р., Академія мистецтв, 1843 рік, "Живописная Украина", 1840 рік, "Три літа", Кирило-Мефодіївське товариство, каземат, Орська фортеця, Кос-Арал, Варвара Рєпніна, Ликера Полусмакова, "Буквар", 22 травня 1861 року.

 

 

 

6. РОБОЧИЙ ЗОШИТ ЯК КОМПОНЕНТ  НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ПІДГОТОВКИ ДО ЗНО З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Невід’ємною складовою сучасної середньої освіти є ЗНО як сукупність організаційних процедур (передусім – тестування), спрямованих на визначення рівня навчальних досягнень учнів загальноосвітніх шкіл та студентів закладів вищої освіти . Українська література разом з українською мовою становлять єдиний комплекс тестів перевірки якості знань.

Серед пріоритетних напрямів розвитку національної освіти є оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу. Його реалізація потребує оновлення навчально-методичного забезпечення. Робочий зошит у системі засобів навчання займає важливе місце та значення, оскільки є носієм інформації, сприяє формуванню системи знань, умінь і навичок та їх застосуванню у практичній діяльності студентів. Такий поліфункціональний засіб навчання доповнює та конкретизує основний матеріал підручника.

За своїм функціональним призначенням робочі зошити та підручники є взаємодоповнюючими засобами навчання. Їхня відмінність полягає в тому, що текст підручників, перш за все, спрямований на висвітлення навчального матеріалу, тоді як робочі зошити призначені для його усвідомлення, а тому містять систему орієнтирів для поетапного формування розумових дій.

Робочий зошит – посібник з друкованою основою для безпосередньої роботи в ньому. Цей компонент навчально-методичного забезпечення застосовується переважно на перших етапах вивчення теми з метою збільшення об’єму практичної та самостійної діяльності, урізноманітнення змісту, форм роботи, а також видів діяльності студентів. Вважаємо, що застосування робочих зошитів у навчальному процесі покращує якість навчання, підвищує його ефективність, сприяє реалізації «перспективних» методів навчання.

Варто визначити педагогічні умови конструювання робочого зошита, а саме: вплив робочого зошита на вирішення проблеми диференціації й індивідуалізації процесу навчання на заняттях, спрямованість робочого зошита на підвищення ефективності засвоєння студентами виучуваного матеріалу, формування загальнонавчальних умінь, способів удосконалення їхньої самостійної діяльності.

Технологія створення робочого зошита – це процес добору, систематизації, узагальнення дидактичних матеріалів і формування на їх основі особливого типу навчальних посібників. Складовими технології створення зошитів провідні методисти визначають такі: визначення місця й ролі зошитів у навчальному процесі, розробка проблемних завдань, відбір ілюстративного матеріалу, науково-популярної інформації як засобу стимулювання пізнавального інтересу до вивчення навчальної дисципліни.

Саме тому для підготовки до ЗНО провідні вчителі  послуговуються різноманітними навчально-методичними матеріалами: програмами, підручниками та посібниками.

Зокрема, методичний посібник «Робочий зошит з української літератури (підготовка до ЗНО)» у форматі робочого зошита є компонентом навчально-методичного комплексу підготовки до ЗНО з української літератури. Дидактичний матеріалу ньому чітко структурований і систематизований у межах кожної теми, передбачених програмою ЗНО, складається з таких розділів: «Усна народна творчість», «Давня українська література», «Література кінця XVIII – початку XX століття», «Література XX століття», «Твори українських письменників-емігрантів» та «Сучасний літературний процес». Кожний із зазначених розділів поєднує відомості про основні віхи життя письменника, «паспорт літературного твору», основні теоретико-літературознавчі поняття, елементи аналізу художніх творів, додатковий матеріал з теорії літератури.

Заповнюючи пусті графи, акцентуємо увагу на елементах аналізу літературного твору, визначаючи рід, жанр, тему та ідею, сюжет та композицію, художній напрям, авторський стиль, проблематику твору.

Аналізуючи ліричний твір, звертаємо увагу на вид лірики, мотив, зображувально-виражальні засоби (тропи), елементи поетичного синтаксису, особливості римування, віршовий розмір.

Додатковий матеріал з теорії літератури допомагає систематизувати та поглибити знання про літературний процес загалом і його складники зокрема; виробити вміння розрізняти елементи композиції твору, засоби виразності (тропи, стилістичні фігури), форми римування, віршові розміри, типи віршових строф; орієнтуватися в царині літературних родів та жанрів, навчити класифікувати літературні твори за стилями та напрямами.

У робочому зошиті вміщено блок-схеми, які візуалізують основні елементи аналізу художніх творів (наприклад, «Образна система «Слова про похід Ігорів», «Чорна рада», «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Мина Мазайло» тощо), розвивають зорову пам’ять студентів. Портрети письменників, ілюстрації до творів увиразнюють дидактичний матеріал.

У робочому зошиті не залишились поза увагою літературно-критичні цитати, які не лише розвивають ерудованість студентів, а й використовуються в тестах ЗНО. Наприклад, «Павло Григорович Тичина – це «шукання й шукання, праця й вимогливість і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший наймузикальніший…» (О. Гончар).

«Словник літературознавчих термінів» систематизує основні поняття з теорії літератури. У зошиті також виокремлено місця для нотаток – думок про творчість письменників, що сприятиме розвитку творчого мислення.

Останній блок у робочому зошиті – перелік та коротка характеристика літературних організацій 20-х років, літературних організацій в еміграції та сучасних літературних організацій. Наприклад, про літературну організацію ВАПЛІТЕ подаємо таку інформацію:

ВАПЛІТЕ (Вільна Академія Пролетарської Літератури):

•     створена за ініціативи М. Хвильового
•     М. Хвильовий, В. Яловий, Г. Коцюба, М. Куліш, А. Любченко,  М.Бажан, П. Тичина, П. Панч, О. Досвітній, І. Дніпровський та ін.

•     видавався однойменний журнал
•     Харків
•     1926-1928
•     перетворилась на «Пролітфронт».

Основні дидактичні переваги робочого зошита:

• активізація розумової діяльності студентів
• оптимізація навчального процесу
• розвиток творчого мислення
• підвищення інтересу та загальної мотивації  підготовки до ЗНО
• формування вмінь самостійно здобувати знання
• залучення до активної навчально-пізнавальної діяльності.

Технологія використання робочих зошитів на заняттях літератури та вдома забезпечує реалізацію таких функцій навчального посібника:

• інформаційну
• систематизуючу
• узагальнюючу
• мотивуючу
• функцію самоосвіти та самоконтролю.

Навчально-методичний посібник призначений для випускників шкіл, абітурієнтів, їхніх репетиторів, учителів та усіх, хто бажає якісно підготуватися до зовнішнього незалежного оцінювання з української літератури.

Зразок сторінки робочого зошита

ПАВЛО ТИЧИНА

(1891–1967)

Павло Григорович Тичина – це «шукання й шукання, праця й вимогливість і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший…» (Олесь Гончар).

Ранні твори П. Тичини – це учнівське шукання свого шляху в поезії. Вони позначені емоційним піднесенням, сповнені інтимними мотивами.

О ПАННО ІННО

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури
Жанр
Мотиви	Туга за втраченим коханням, що поєднується зі спогадами про нього
Віршовий розмір
Художні особливості
Художній напрям
Примітки

 

АРФАМИ, АРФАМИ…

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури
Жанр
Мотиви	Гімн весні, молодості, вірі в щастя
Віршовий розмір	Вірш написаний не одним розміром, а кількома. Це створює дивну музикальність і тонку мелодійність
Художні особливості
Художній напрям
Примітки

 

ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ…

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури
Жанр
Мотиви	Вираження емоцій, які народжують в душі юного ліричного героя від почуття першого кохання; гімн коханню, радості буття, що невіддільне від природи.
Віршовий розмір
Художні особливості
Примітки

 

Теорія літератури

Кларнетизм – світоглядна концепція П. Тичини, унікально виражена за допомогою багатьох поетичних засобів: звукових (асонанс, алітерація, звуконаслідування, анафора й епіфора), зорових (епітет, метафора, індивідуально-авторські слова), формальних (розміщення строф і рядків у них) тощо.

     Кларнетизм характеризують такі поняття: «кольоровий слух», «слуховий колір», аристократичність духу, поетичний всесвіт, філософська ідея всеєдності тощо.

ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ ПАВЛА ТИЧИНИ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

 

 

7.    ТЕСТУВАННЯ – ПЕРШИЙ ЕКЗАМЕН ДОРОСЛОГО ЖИТТЯ

«…Учень – це не посудина, яку потрібно наповнити,

а факел, який треба запалити…»

К.Ушинський

Кожна людина обов’язково повинна вчитися, щоб здобути потрібну освіту, а після – знайти своє гідне місце в житті, заняття, в якому зможе удосконалювати свої навички. Для цього дуже важливе копітке навчання, постійна робота над собою. Зовнішнє незалежне оцінювання – це досить складне й важливе випробовування. А його результати – індикатор не лише персональної навчальної діяльності студента, а й успішності роботи навчальних закладів, у яких він здобував освіту і, насамперед, результатом роботи викладача-словесника. Питання ЗНО надзвичайно актуальне сьогодні. Спираючись на науково-педагогічні праці можна вважати, що тестові завдання мають суттєві переваги над іншими формами контролю: тести дозволяють викладачу  в динаміці визначати рівень засвоєння студентами теоретичного матеріалу й уміння його застосовувати на практиці та відповідно корегувати цей рівень. Саме за допомогою тестів процес перевірки навчальних досягнень студентів (рівень їхніх знань з предмета, сформованість у них практичних умінь і навичок) значно об’єктивується й убезпечується від суб’єктивної думки викладача. Ця перевага тестів над іншими формами контролю є найсуттєвішою, оскільки й студенти, і їхні батьки, і керівники навчальних закладів між усіма іншими вимогами до оцінювання на перше місце ставлять саме його об’єктивність.

Переваги тестування над традиційними формами контролю навчальних досягнень студентів полягають також у тому, що за їхньою допомогою знімається емоційна напруженість, характерна для проведення контрольних робіт, адже контроль здійснюється у формі, яка створює відчуття комфорту й розвиває позитивну налаштованість студентів  щодо нього.

Викладач має пам’ятати, що до кожної студента в аудиторії слід виявляти чуйність, щирість, не виділяти надмірною увагою обдарованих і не принижувати слабких.

Правильно організована робота допоможе кожному студентові відчути себе здібним, потрібним, цікавим для викладача і своїх однокласників. Саме це – надійний стимул перевірки знань з певної теми.

Досвід роботи дозволяє розвивати, удосконалювати, підібрати оптимальний зміст завдань з позиції особистих запитів студентів і норм навчальної програми, модернізує процес навчання на сучасному етапі.

На відміну від інших методів, які використовуються в сучасній педагогіці – усного опитування, письмової роботи, інтерв’ю, діалогів тощо, тестування свідчить про те, що метод тестової діагностики більш ніж інші відповідає критеріям якості при визначенні рівня теоретичних знань, умінь і навичок студентів та дозволяє їм якісно підготуватися до складання тестів.

Звісно, що зовнішнє тестування – це ще й тест для викладача. Уміння викладача підготувати студентів до такого виду роботи можна розцінювати як його компетентність у своїй професії. Оскільки тест містить репродуктивне й творче завдання, то педагог змушений працювати за двома напрямами: формування теоретичних понять та вміння  студентів застосовувати свої знання на практиці. Над чим же потрібно працювати викладачу-словеснику при підготовці студентів до зовнішнього сертифікаційного тестування?

Перш за все, знайти і ознайомитись з помилками, що траплялися цього року у творчих завданнях студентів і, вочевидь, траплятимуться й надалі. Такий перелік необхідно назвати:

• це – розділові знаки при вставних словах, складносурядних та складнопідрядних реченнях, реченнях з різними видами зв’язку, написання власних назв, не з різними частинами мови, дефіс у складних словах, написання складних прислівників;
• це – помилки лексичного та граматичного характеру;
• фактичні помилки.

На жаль, у педагогічній практиці побутує значна кількість неправильних тестів (псевдотестів), створених некомпетентними авторами, що завдає лише шкоди педагогічній діагностиці. Зокрема студентові – тим, що результати його навчальної діяльності неправильно оцінюють і дають неправильні рекомендації; педагогові – тим, що створює ілюзію його професіоналізму у цій сфері, привчає його до неправильних дій, отже, має негативний моральний вплив; громадськості – тим, що в неї формується хибне уявлення про результативність вітчизняної системи освіти та негативне ставлення до тестування взагалі як методу, зневіра в його можливостях. За умови постійного використання псевдотестів студенти звикають до них і не можуть упоратись із завданнями ЗНО, в яких, на відміну від неправильних тестів, усі варіанти відповідей є правдоподібними і приблизно однаковими за обсягом. Це убезпечує від прямої підказки.

Ось зразок такого завдання (з тесту для підготовки до ЗНО з української мови за минулий рік):

Фразеологічний зворот ужитий в реченні:

А  Вір до кінця у власні сподівання.

Б  Дивлюся на сині обрії землі з калинових небес моєї долі.

В  Його постійною мрією було швидше вийти в люди.

Г  Не звикай утертими стежками йти за другими сліпо, як у дим.

У наведеному завданні правильною відповіддю є варіант В – це речення містить фразеологізм вийти в люди. Водночас інші варіанти відповідей також вірогідні. Саме з такими тестами школярі мають працювати постійно, під час поточних тематичних контрольних робіт.

Практика показала наступні переваги тестування над іншими формами контролю знань:

•         упродовж досить обмеженого часу може бути перевірена якість знань, навичок у зазначеної кількості студентів;
•         можливий контроль знань, умінь, навичок на необхідному, заздалегідь запланованому рівні;
•         реальним є самоконтроль;
•         знання оцінюють більш-менш об’єктивно;
•         увага студентів фіксується не на формуванні відповіді, а осмисленні її суті;
•         створюють умови для постійного зворотного зв’язку між студентами і викладачем.

Проте тестовий контроль знань має й істотні недоліки:

•         ймовірність випадкового вибору правильної відповіді;
•         можливість при застосуванні тестів закритого типу оцінки тільки кінцевий результат (правильно – неправильно), у той час як сам процес, що привів до нього, не розкривається;
•         психологічний недолік – стандартизація мислення без врахування рівня розвитку особистості;
•         велика затрата часу на складання необхідного «банку» тестів, їх варіантів, трудомісткість процесу;
•         тести не сприяють розвитку мови.

Дуже важливим при проведені тестового контролю є дотримання організаційного моменту (пояснення мети, порядку виконання та оформлення тесту, визначення часу та його виконання, забезпечення кожного студента бланком відповідей стандартного зразка, що великою мірою заощаджує час і студента, і викладача).

Ми практикуємо такі розробки занять, в яких запропоновані контрольні мовні теми, навчальні тести, зразкові тести з правильними відповідями, зразки ланцюгової системи тестових завдань закритої та відкритої форми, шаблони для здійснення самоперевірки виконаної тестової роботи на занятті, зразки аналізу засвоєння студентами навчального матеріалу, сприяють розвитку в студентів уміння концентруватися, робити правильний вибір, усувати неточності й неповноту у формулюванні певних тверджень.

У пошуках шляхів підвищення ефективності системи перевірки рівня засвоєння студентами певної теми з української мови насамперед застосовую систематичне тестування. Тести впроваджую поступово, що дає змогу психологічно підготувати студентів. Спочатку пропоную прості завдання з вибірковими відповідями і лише через деякий час пропоную більш складні конструкції.

Використовую різноманітні тестові завдання під час проведення поточного й тематичного оцінювання, широко практикую тестування не тільки як контрольну форму перевірки знань, умінь і навичок студентів, але і як продуктивний навчальний прийом, намагаюсь відпрацьовувати у студентів навички виконання тестових завдань різної форми й різного ступеня складності

Практикою доведено, що надзвичайно продуктивним є використання навчальних тестів, підготовлених на основі методу ключових ситуацій. Інформація в питанні тесту може подаватись у будь-якій формі – тексту, графічного зображення, звукового повідомлення, відео сюжету, формули тощо. У процесі навчання застосовую відкритість та доступність бази тестів, тобто зміст тестів відомий студентам. Але при цьому тести постійно поновлюються з урахуванням змін у реаліях сьогодення. Тестування з української мови гарантує об’єктивність оцінки знань, умінь, навичок студентів, сприяє усуненню проявів суб’єктивізму, а відтак і формуванню позитивного ставлення до занять з української  мови.

Студентам, які допустили помилки, пропоную письмово або усно відповісти на запитання: Чому вибрана відповідь неправильна? Навести докази на користь правильного варіанта. Робота над помилковими відповідями, усвідомлення помилки, її причини, знайдення помилкової ланки в ланцюгу розумових дій значно зменшують ймовірність запам’ятовування помилкових знань, «витіснення» правильних відповідей. Таким чином викорінюється практика «вгадування» учнем правильного рішення поставленого в тесті завдання.

Наступним етапом впровадження та використання тестування в процесі вивчення певної теми – це електронна форма. Така форма, як правило, викликає додатковий інтерес у студентів, а крім того, дозволяє їм самостійно без участі викладача перевірити та оцінити рівень власних знань з конкретної теми. У комп’ютерній програмі тестування використовуються анімаційні, звукові, ігрові елементи, а також система реєстрації ходу перевірки та її результатів, зокрема, таких показників, як час виконання певного завдання, кількість помилкових і правильних відповідей, підсумкова оцінка.

Важливою умовою тестування, як універсального педагогічного інструмента, є частота його проведення, яка залежить від дисципліни, її ролі і місця в навчальному плані, особливостей засвоєння знань. Слід зробити тестування звичною і зручною формою регулярного контролю знань студентів. Необхідно пам’ятати, що тестування – це не самоціль, а ефективна форма повторення – узагальнення і впорядкування вивченого. Контрольно-оцінювальна функція навчання – це лише елемент добре організованого і технологічно продуманого навчально-виховного процесу. Якщо студенти матимуть міцні знання, то їх оцінювання не становитиме особливих труднощів, в якій би формі воно не проводилось.

Уведення української літератури до переліку обов’язкових предметів на зовнішньому незалежному тестуванні (у складі загального тесту «Українська мова та література») поставило перед викладачем української літератури важливі завдання:

– оптимізувати методику роботи зі студентами, спрямовану на якісну підготовку до тестових завдань різних рівнів і творчого завдання;

•       відібрати і систематизувати потрібний для тестування матеріал відповідно до програми ЗНО;
•       виробити вміння застосовувати здобуті знання;
•       розвивати творчі й комунікативні здібності студентів, їхнє самостійне критичне мислення, вміння аргументувати власну думку тощо.

Основні об’єкти тестового оцінювання з української літератури – знання про власне літературні твори, літературний процес; біографічні відомості про письменників і теоретико-літературні поняття. Тож запорукою успіху у підготовці до ЗНО є вироблення у студентів усвідомленого підходу до глибокого розуміння художнього твору як цілого і творчої особистості митця як учасника літературного процесу. Тому я орієнтуюся на створення у свідомості студента цілісного уявлення про кожну мистецьку постать і кожен художній твір у їхній взаємодії з часовими (визначення місце і ролі твору у процесі розвитку літератури), жанровими (виявлення особливостей та новаторства жанру), стильовими (визначення ознак належності до напряму, течії) і структурними (особливості побудови сюжету й композиції) категоріями. Значний обсяг інформації, який потрібно освоїти і швидко відновити у пам’яті для успішного складанні тестів, потребує систематизації та чіткого структурування

Грамотне використання матеріалу таблиці під керівництвом викладача – забезпечення проведення знань у навчальну систему, допоможе запам’ятати важливі факти, зосередитися на основному, полегшить повторення и запам’ятовування.

Використання таблиці найдоцільніше на етапі узагальнення здобутих знань. За допомогою такого тренажера зручно готуватися до тестових завдань на зіставлення типу художній твір – автор, художній твір – жанр, художній твір – напрям, автор – псевдонім та ін. Також таблиця дає смогу легко зорієнтуватися в тому, у який період працював митець і в чому новаторство чи специфічність його творчості; може допомогти у пошуку прикладів для розкриття тієї чи іншої проблеми, порушеної у творі – роздумі (творчому завданні). Звичайно, таблиця не може бути надто обтяжною, містити деталі, бо її головна мета – виділити основне, подати стрижневу інформацію.

 

ОПОРНА ТАБЛИЦЯ «ОБРАЗНА СИСТЕМА»

Вергілій			І. П. Котляревський
Головні персонажі	Засоби творення	Приклади з тексту	Головні персонажі	Засоби творення	Приклади з тексту

 

 

 

ОПОРНА ТАБЛИЦЯ ЗА ПОЕМОЮ «МОЙСЕЙ»

Поема «Мойсей
Основні проблеми	Герої, через яких розкриваються проблеми	Художні засоби, які сприяють розкриттю проблем

 

Отож, маючи завжди перед собою таку підказку, студент може в будь-який момент відновити в пам’яті основні відомості про художній твір чи літературну постать. Також, велике значення має самостійна підготовка студентів до ЗНО. По-перше, слухання аудіо книги-так легше сприймати і запам’ятовувати інформацію. По-друге, це різноманітні посібники та зошити для ЗНО. Третє – он-лайн тести в Інтернеті. І четверте – це мистецтво. Інтернет-вистави, які поставлені українською мовою.

Отже, підготовка до тестування – досить клопітка і наполеглива праця. Тому вже сьогодні потрібно готувати себе до іспиту – зокрема, і до життя загалом. Адже без знання державної мови, без уміння точно і грамотно формулювати свої думки випускникам буде важко знайти своє місце в житті. А тестування – це перший серйозний іспит на дорослість, на розуміння природи речей, на реалізування себе в майбутньому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. ВИКОРИСТАННЯ ТЕСТОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ЗАНЯТТЯХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Підготовку студентів до виконання тестових завдань з української мови та літератури слід здійснювати насамперед за моделями, пропонованими Міністерством освіти і науки України та Українським центром оцінювання якості освіти.

     Використання тестових технологій  здійснюється в три етапи:

•  теоретична й практична підготовка викладача до проведення тестування;
• організація тестування;
•  аналіз і корекція результатів.

      На першому етапі викладач здійснює відбір або самостійно розробляє тестові завдання.  Головними вимогами до них є відповідність меті навчання, багатоваріантність, побудова неправильних відповідей на основі типових помилок.

     Другий етап включає в себе пояснення процедури, режиму. Правил виконання тестових завдань, умов оформлення робіт, демонстрування алгоритмів виконання завдання.

     Важливим для викладача є дотримання головної вимоги в освоєнні тестових технологій –  від простих завдань до складніших. Освоєння кожної нової форми тестових завдань слід починати з детального ознайомлення з інструкцією щодо їх виконання.

     На третьому етапі здійснюється   виявлення типових та індивідуальних помилок. Аналіз результатів проводиться в довільній, найбільш зручній для вчителя й школярів формі.

    Викладачеві варто пам᾿ятати, що на виконання завдань з вибором однієї правильної відповіді треба відводити орієнтовно одну хвилину, а кількох правильних відповідей або встановлення відповідності – півтори хвилини.

 Важливо  привчати студентів виконувати завдання не лише правильно, але й швидко, щоб максимально наблизити їх до умов, у яких вони працюватимуть під час зовнішнього оцінювання. На цьому етапі викладачеві слід навчати студентів алгоритмів виконання тестових завдань різних форм, аналізувати результати тестування, виявляти типові помилки й визначати шляхи їх усунення. Доцільно давати студенту конкретні інструкції, як виправити виявлені помилки.

    Проектуючи тест, треба враховувати, що запропоновані завдання мають бути різноманітними за змістом і формою, що дасть змогу уникнути монотонності та забезпечити постійну й стійку мотивацію студентів до роботи.

 Не варто обмежуватися тільки завданнями закритої форми, доцільно пропонувати також і відкриті завдання, у яких вони самостійно мають записати повну відповідь на запитання.

     Викладач  повинен пам᾿ятати, що  основу  завдання треба формулювати переважно  у формі стверджувального речення, воно має бути максимально коротким, точним і однозначним, а варіанти відповідей доступними для розуміння студентами. Не слід указувати після використаного в тексті речення прізвище його автора, щоб не переобтяжувати завдання зайвою інформацією і не відволікати його від головного.

Особливу увагу слід приділити темам, які завжди були  надзвичайно складними для учасників тестування, а саме: «Дзвінкі та глухі приголосні звуки», «Уподібнення приголосних звуків», «Рід незмінюваних іменників», «Закінчення  -а, я, у, ю в родовому відмінку однини іменників ІІ відміни»,

«Відмінювання числівників» тощо.

     Викладач може запропонувати  студентам такі рекомендації щодо тактики виконання тестів:

•  Тренуйтеся! Перед офіційним тестуванням варто виконувати якнайбільше тестів –  просто заради тренування. Це дає можливість отримати досвід самоспостереження  й оптимальної саморегуляції під час тестування.
•  Поспішайте! Тренуйтеся із секундоміром в руках.
• Пропускайте! Треба  навчитися пропускати складні або незрозумілі завдання. Пам᾿ятайте: у тесті завжди знайдуться такі, з якими можна легко впоратися.
•  Виключайте! Багато завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно виключати ті, які точно не підходять.
• Думайте  тільки про поточне завдання! Коли читаєте нове завдання. забувайте все, що було в попередньому.
•  Читайте завдання до кінця!  Поспіх   може  приводити до того, що студент намагається зрозуміти завдання за «першими» словами і добудувати кінцівку у власній уяві.  Так можна зробити прикрі помилки в питаннях.

• Заплануйте два кола! Сплануйте час виконання тесту так,  щоб пройти всі завдання «по першому колу», а потім повернутися до тих завдань, які спочатку довелося пропустити.

Використання тестових технологій забезпечує:

• високий рівень навчальних досягнень;
• виховує ціннісне ставлення до навчання;
• розвиває пам᾿ять, логічне мислення;
• розвиває вміння робити правильний вибір;
• знижує рівень тривожності;
• допомагає викладачеві здійснювати корекцію знань.

  Отже, тестування  може надати істотну інформаційну підтримку викладачеві в організації навчально-виховного процесу, підвищити якість та ефективність навчальних методик, реалізувати індивідуальний підхід до кожного студента.

9.    КОРЕКЦІЯ ОРФОГРАФІЧНОЇ І ПУНКТУАЦІЙНОЇ ГРАМОТНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І–ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

Потреба досконало володіння мовою ні в кого не викликає сумніву. Глибоке знання української мови, належний рівень культури усного й писемного мовлення є необхідною, обов’язковою ознакою і показником високого інтелекту освіченої людини, громадянина нашої країни.

Відповідно до Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, з урахуванням Загальноєвропейських рекомендацій до мовної освіти, завданнями освітньої галузі у ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації є подальший розвиток базових лексичних, граматичних, культуромовних, стилістичних, орфоепічних, правописних умінь і навичок на основі узагальнення й поглиблення знань студентів про мову як суспільне явище, вироблення комунікативних умінь і навичок ефективного спілкування в різних життєвих ситуаціях.

Ключовим завданням курсу «Українська мова» для студентів коледжів є корекція орфографічної та пунктуаційної грамотності, удосконалення їх правописних навичок.

Сучасними дослідниками (О. Біляєв, В. Мельничайко, М. Стельмахович, Л. Скуратівський, М. Пентилюк, К. Плиско, І. Хом’як, Г. Шелехова та ін.) запропоновано ряд рецептів поліпшення становища, але проблема підвищення орфографічної грамотності залишається актуальною.

Процес вироблення грамотного письма дуже складний і потребує постійної наполегливої праці. «Орфографічна грамотність – складник загальної мовної культури, який формується внаслідок вивчення теорії, свідомого засвоєння правописних правил і виконання системи тренувальних вправ, що забезпечують вироблення необхідних умінь і навичок».

Правописні теми учні розглядають на уроках мови в основній школі, проте підлітки недостатньо мотивовані на свідоме вироблення орфографічних і пунктуаційних правил. Вони віддають перевагу заучуванню правил, а практичний досвід свідчить, що цим шляхом важко навчитися грамотно писати.

Специфіка роботи викладача української мови в коледжі полягає в тому, що він, починаючи роботу з учорашніми випускниками 9-х класів, не знає їх індивідуальних особливостей, їхнього мовного чуття, справжнього стану мовної грамотності. Через те йому необхідно з перших занять мовного спілкування зі студентами-першокурсниками здійснити діагностику їх загальної грамотності, щоб скоригувати методи і прийоми її покращання, враховуючи індивідуальний рівень мовної грамотності кожного студента. Для цього вже на другому занятті з української мови ми проводимо контрольну директорську роботу (диктант) як засіб первинної діагностики загальної мовної грамотності студентів-першокурсників. Зрозуміло, що результатпроведення такого диктанту не дадуть повної об’єктивної картини рівня мовних навичок й умінь студентів, але вони визначать якоюсь мірою градацію першокурсників стосовно їх високого, достатнього чи середнього рівня мовної грамотності, що суттєво допоможе викладачеві в його подальшій роботі з удосконалення цієї грамотності.

Роботу з поліпшення мовної грамотності студентів умовно поділяємо на три взаємопов’язані між собою складові: поліпшення орфографічної, пунктуаційної грамотності та умінь і навичок зв’язного мовлення.

Зупинимося детально на питаннях удосконалення орфографічної грамотності студентів у коледжі.

Перед вивченням будь-якої теми з орфографії великого значення надаємо вступній бесіді, яка має на меті пов’язати відоме з невідомим, оскільки новий матеріал ґрунтується на засвоєному раніше. Актуалізуючи первинні знання студентів, вступна бесіда розвиває їхню ініціативу, самостійність, полегшує сприймання наступної теми. Важливо також, щоб при цьому, діалог відбувався не між викладачем і одним студентом, а  щоб вся група активно працювала.

Щоб бути грамотним, самого лише знання орфографічних і пунктуаційних правил недостатньо, потрібна різноманітна й ефективна практика письма, взаємопов’язана з постійним мисленням. У зв’язку з цим, окрім традиційних форм роботи з правопису (орфографії та пунктуації), ми використовуємо такі, що спрямовані на осмислення й аналіз орфограм і пунктограм, порівняння й зіставлення мовних явищ, розвиток творчих здібностей, уміння міркувати й узагальнювати. Так на етапі перевірки домашнього завдання широко практикуємо нестандартні прийоми – «Вірю – не вірю», «Знайди помилку», «Рецензія»; при вивченні нових понять – «Бачено-небачено», «Тісний кошик», «М’яч зі словами»; а на етапі закріплення та узагальнення – «Аукціон», «Перепиши параграф по-своєму», «Ораторські змагання». Постійно використовуємо орфографічний і пунктуаційний практикуми: систематичне виконання вправ із певною орфограмою чи пунктограмою.

Застосовуємо такі види робіт, як кодова робота, лінгвістична діагностика, лінгвістичний експеримент, завдання «Ти – редактор», «Перевір себе» та ін. Такі вправи не лише доповнюють, розширюють і поглиблюють вивчений мовний матеріал, а й спрямовують на практичне оволодіння правописними нормами української літературної мови.

Реалізуємо дослідницький, пошуковий підхід у процесі формування правописної грамотності такими видами дослідницьких завдань, як: аналіз, моделювання, зіставлення, реконструювання, відновлення, переклад, граматична трансформація, творче конструювання тощо.

Така пошукова робота допомагає студентам виробляти вміння знаходити орфограми і пунктограми. На нашу думку, є два шляхи вироблення вмінь знаходити орфограму: шукати сумнівні щодо написання місця на інтуїтивній основі, за допомогою цільових настанов та пошук на теоретичній основі внаслідок ознайомлення першокурсників з умовами, які вказують на орфограму. Пропонуємо, наприклад,  виконати  такі завдання:

– скласти вправу-завдання з відповіддю на зворотному боці картки;

• скласти кросворди, наприклад, про частини мови; гру-завдання;
• виписати з художніх творів фразеологізми і за словником пояснити їх значення;
• виписати прислів’я, приказки, афоризми і пояснити орфограми та пунктограми;
• укласти тематичний словник на самостійно обрану тему;
• дібрати слова до словникового диктанту на певну тему («Подвоєння приголосних»);
• написати підготовчий матеріал (слова, словосполучення, речення) до вказаної теми;
• виконати комплексний розбір певного слова.

Обов’язковою умовою виконання роботи є її захист.

Для підвищення грамотності студентів у пригоді може стати зошит або словник для орфограм і пунктограм. Такий вид записів має ряд переваг: дає змогу повторити основні правила граматики, оскільки записи компактні; сприяє ефективній роботі над помилками; розвиває орфографічну і пунктуаційну пильність; ним можна скористатись на будь-якому занятті.

Найефективнішими видами письмових робіт для оволодіння орфографією вважаємо словникові диктанти, ускладнене і неускладнене списування, самодиктанти, диктанти «Перевіримо себе», диктанти-завдання та вікторини, вправи «Коректор», «Свої приклади», вправи без інструкцій, вправи з елементами програмування, твори за опорними словами, із заданими орфограмами тощо.

Для розвитку у студентів допитливості та зацікавленості використовуємо лінгвістичні ігри («Захистіть орфограму», «Хто швидше?»), різні види мовних аналізів об’єднуємо у комплексний розбір «Розкажи все про слово».

Одним з ефективних видів роботи, найбільш перевірених на практиці, і одним із засобів підвищення грамотності є диктанти, перекази, твори.

Проводячи їх, можна за короткий час повторити значний обсяг матеріалу, з’ясувати прогалини в знаннях. Крім того, вони сприяють виробленню автоматизму грамотного і швидкого письма, вчать визначати і коментувати орфограми.

Перевірка здійснюється різними способами: студенти самі читають слова і пояснюють їх, звіряють з написаним на дошці, за таблицею чи підручником, коментують або перевіряють за орфографічним словником. У будь-якому разі викладач домагається того, щоб студент пояснив, що він вивчає, для чого, з якою метою, де він це застосує.

Серед різноманітних засобів, що застосовуються для досягнення глибоких знань з мови, дуже важливе місце відводиться роботі над виправленням помилок. Практика переконує: словесник має регулярно забирати для перевірки зошити як з аудиторними, так і з домашніми роботами. Така систематична фронтальна перевірка спонукає завжди пам’ятати, що кожна робота може бути перевірена й оцінена викладачем.

Щоб зменшити розрив між теоретичними знаннями і практичними вміннями й навичками, на занятті надаємо перевагу, крім практичної, самостійній роботі студентів (опрацювання опорних схем, складання презентацій, робота з електронними підручниками, підготовка проектів тощо).

Правильно організована самостійна робота дає можливість формувати у студентів свідомі і міцні знання, удосконалює орфографічні уміння і навички, навчає користуватися набутими знаннями, розвиває пізнавальні здібності (спостережливість, допитливість, логічне мислення), виховує культуру розумової праці, виробляє потребу самостійно підвищувати свій освітній рівень.

Досвід роботи з удосконалення правописних знань студентів на заняттях української мови в коледжі дає нам підстави говорити про ефективність цієї роботи, що здійснюється у такій послідовності: діагностика орфографічної грамотності студентів → аналіз типових орфографічних помилок → групова і самостійна робота студентів над цими помилками → узагальнення та систематизація правописних знань студентів.

Щоденна практика і роздуми, постійний пошук форм і методів сприяють виникненню твердого переконання, що позитивних результатів можна досягти, коли викладач зумів створити на занятті атмосферу співпраці, взаємоповаги, доброзичливості. А кінцевою метою словесника має бути вільне володіння студентами рідною мовою, уміння використовувати її багатства для висловлення своїх думок в усіх життєвих ситуаціях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10.ПІДГОТОВКА ДО НАПИСАННЯ ВЛАСНОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ

      На заняттях розвитку зв'язного мовлення  необхідно ознайомити студентів із правилами побудови та перевірки власного висловлювання на ЗНО. Надати приблизні теми. Їх можна взяти із посібника  О. М. Авраменка «Українська мова та література: Збірник завдань у тестовій формі». І протягом року вчити підбирати доречні приклади до них із творів українських і зарубіжних письменників, бо це є найскладнішим для старшокласників та студентів.

    Викладач  повинен формувати  вміння зупинятися, фокусувати на темі, вчити працювати з нею – аналізувати, розшифровувати, розгадувати приховані в ній варіанти її розкриття. Побачити у формулювання теми всю перспективу шляхів її осмислення – це велике мистецтво, якому варто навчитися, щоб бути успішним  у написанні власного висловлення на ЗНО.

Ефективність заняття, відведеного на підготовку до написання твору-роздуму, залежить від:

• поінформованості студентів;
•  поетапного опрацювання кожної  частини  роздуму;
•  залучення всіх студентів до роботи.

      Для цього потрібно підготувати  необхідний ілюстративний матеріал (структура  твору-роздуму, вимоги до його будови,  перелік спеціальних конструкцій у висловленні,  план дій для формулювання кожної складової частини твору).

    Доцільно використовувати метод «Прес»  під час   організації дискусії на занятті, при підготовці  до написання творів – роздумів.

      МЕТОД «ПРЕС»

1. Я вважаю, що  ...
2. Тому що...
3. Наприклад...
4. Таким чином...

     Наприклад, узагальнюючи знання з теми «В.Стефаник, «Кам’яний хрест» розв’язуємо проблему: «Еміграція – зрада чи вимушений крок, прагнення самореалізації?», або з теми українські народні балади: «Маруся Богуславка – патріотка чи зрадниця?”»

     Працюючи над власним висловленням, зосередьтеся на:

• логічній структурі твору;
• чіткості наведених аргументів;
• доцільності прикладів;
•  наявності чітко сформульованої тези й висновку.

       Варто пам’ятати, що штучне нагромадження в тексті твору художніх засобів, написання його у віршованій формі, висловлення оригінальних думок ще не є запорукою високої оцінки.

     Створення презентацій з яскравими  ілюстраціями та цитатами   – це повторення вивченого матеріалу з української  літератури та  допомога під час написання твору.

   

 

 

 

 

 

           У роботі з прикладами також можна застосувати метод «Мозковий штурм» і дати завдання  записати один із озвучених  прикладів як фрагмент твору: з відповідними словами, елементами аналізу теми чи проблеми. 

 

Ілюстративна добірка найпоширеніших мовних помилок

    Щоб навчити студентів редагувати твір,  продуктивною може бути така форма роботи:  обговорення  твору, виявлення помилок, стилістичних недоліків,  колективний пошук кращого варіанта.

Неправильно	Правильно
Моя власна думка	Моя думка
Являється захисником	Є захисником
Наведу наступні приклади	Наведу такі приклади
Автор піднімає проблему	Автор порушує проблему
«Україна в огні» вже не звучить  як гімн краси природи.	«Україна в огні» вже не звучить  як гімн красі природи.
Олександру Довженко дуже прикро, що за час свого існування     люди   так і не навчилися  цінувати те прекрасне, що оточує нас.	Олександру Довженку (ові) дуже п прикро, що за час свого існування   люди   так і не навчилися  цінувати те п прекрасне, що оточує нас.
Та один із братів іде на самий страшний гріх.	Та один із братів іде на найстрашніший гріх.
Шевченковина  книга  була найцікавішою.	Шевченкова  книга  була найцікавішою.
У шестидесятих роках. У двох тисячі десятому році.	У шістдесятих роках.  У дві тисячі десятому році.
Якщо ми будемо жити в гармонії з при  природою, оберігати та захищати її,   її, тоді вона неодмінно нас віддячить.	Якщо ми будемо жити в гармонії з при  природою, оберігати та захищати її,   її, тоді вона неодмінно нам віддячить.

 

Підготовка до написання

Зовнішнє незалежне оцінювання асоціюється у всіх абітурієнтів з тестами. Все правильно! Тестів достатньо. Хтось знатиме точну відповідь на них, хтось «плаватиме», а дехто – просто вгадуватиме. Так чи інакше, але ці завдання виконають всі. А що робити з так званим «Власним висловленням» з української мови? Адже його прийдеться писати всім без винятку! Дехто особливо до нього не готується: то часу нема, то надіються на шалений злет власної музи під час ЗНО, то просто відкладають на невизначений термін. Так не можна! 20 балів (максимальна оцінка за твір) може  врятувати, прикривши «ляпи» на тестах.

1. Без паніки

Не панікувати, не боятись. Під час написання творчого завдання, повірте, спокій ваших нервів зіграє неабияк важливу роль. Тому вже зараз час від часу повторюйте собі подумки: «Все обов’язково буде добре.»

 

 

2. Попередня підготовка

Малоймовірним є той факт, що абітурієнти пишуть вдома тренувальні висловлювання. Але хоч один твір спробуйте навіть для того, щоб чітко визначитися з часом, який вам необхідно залишити для роботи з творчим завданням. Орієнтуйтесь мінімум на годину.

3. Пишемо твір. Алгоритм дій

Крок перший

Уважно читаємо тему твору хоча б два рази. Надзвичайно важливо зрозуміти її. Не зробивши цього, категорично не можна йти далі! Спростіть тему, «витягніть» з неї найважливіше.

Крок другий

Формуємо власну позицію щодо теми. Якщо в умові завдання звучить: «Підтримайте або спростуйте думку», маємо щонайменше три шляхи, якими можна піти:

1)     Погодитися цілком із думкою(ідеєю), висловленою у темі.

2)     Не погодитися зовсім із думкою (ідеєю), запропонованою в темі.

3)   Частково погодитися, а частково не погодитися.

Якщо ж  завдання звучатиме: «Викладіть Ваш погляд на цю проблему», то алгоритм думок буде дещо інший:

1)   Зосередьтесь, спробуйте згадати все, що ви знаєте про цю проблему.

2)   Визначтесь з власною позицією щодо проблеми (підтримую, не підтримую, частково підтримую).

3)   Мої ідеї щодо вирішення проблеми.

Крок третій

Розташування частин твору може бути здійснене кількома способами. Розглянемо найбільш прийнятні алгоритми:

 

АЛГОРИТМ №1

Теза. Я думаю так!

Аргумент 1. Я так думаю, тому що..

Приклад до аргументу 1. Мої міркування найточніше ілюструє такий приклад…

Міні-висновок до аргументу 1.

Аргумент 2. Я думаю так ще й тому, що…

Приклад до аргументу 2. Мій аргумент найточніше може проілюструвати такий приклад…

Міні-висновок до аргументу 2.

(Аргумент 3, 4, 5…, приклади 3, 4, 5…, висновки до них)…

Загальний висновок.

АЛГОРИТМ №2

Теза. Я думаю так!

Аргумент 1. Я так думаю, тому що..

Аргумент 2. Я думаю так ще й тому, що…

(Аргумент 3, 4, 5..)

Приклади до аргументів 1 і 2. Мої аргументи можна проілюструвати багатьма прикладами. Наведу деякі з них…

Загальний висновок.

Обидва алгоритми мають свої переваги. Утім, зручніший все ж таки є перший. Зрештою, вирішуйте самі.

Крок четвертий

Послідовне написання частин твору

Першою частиною будь-якого тексту є вступна. Її називають по-різному: вступ, зачин, теза, експозиція, преамбула. Одразу важливо визначитися з різницею між вступом в тезою, оскільки у творі може бути як вступ, так і теза.

Вступом може вважатися:

Теза – це ідея, думка, яку ви будете доводити всім подальшим твором. Це те, що ми «витягуємо» з теми, намагаючись зрозуміти її, всебічно осмислити.

За умовами тестового завдання ви повинні забезпечити тезу аргументацією (доводами, підтвердженнями на користь істинності саме вашого погляду на ту чи іншу проблему). Зауважте, аргументування – це етап, який іде після формулювання тези й до надання прикладів.

Щодо прикладів, то доречно один подати з літератури або інших видів мистецтва, другий – з історії або з суспільно-політичного життя, або ж з власного життя.

Запам’ятайте чітку послідовність частин твору.

Вступ

Теза

Аргументи

Приклади

Висновки

 

Крок п’ятий

Перечитуємо написаний твір. Замінюємо, де потрібно, повтори, виправляємо помилки тощо. Якщо не знаєте правильного написання слова, заміть його на слово-синонім або ж перефразуйте речення. Простежте, щоб використані вами в наступних реченнях займенники не мали стосунку до кількох слів із попереднього речення. І ще. Старайтесь логічно бувати речення. Не захоплюйтесь складними синтаксичними конструкціями навіть тоді, коли знаєте всі правила пунктуації.

Фрази-кліше, які можуть вам стати у пригоді

1.     Вводимо тезу:

Я вважаю, що…

На мою думку,…

На моє глибоке переконання,…

Переконаний, що важко не погодитись з тим…

Цілком справедливим буде твердження..

Я не погоджуюсь…

Хочу піддати сумніву..

Мені здається..

Переконаний/а…

2.     Аргументи:

Щоб підтвердити свою думку…

На підтвердження виправданості своєї позиції наведу такий, як на мене, переконливий аргумент.

Які ж аргументи можуть бути запропоновані на користь мого погляду (думки, ідеї) стосовно…? Наведу декілька, як на мій погляд, найпереконливіших. Передусім.. Крім цього…

Доказом цього може бути…

Тому що..,

3.     Приклади

Наприклад:

Яскравим прикладом цієї ситуації може бути історія…

Прикладів, які наочно підтверджують запропонований аргумент, безліч. Зупинюсь на одному.

Прикладом може слугувати…

Для прикладу…

4.     Висновок

Отже,..

Таким чином, …

Підсумовуючи сказане, хотілося б ще раз наголосити…

Завершуюючи свій шлях пошуку відповіді на питання, хотів би підкреслити…

Узагальнюючи,…

Крок 6

Переписуємо твір на чистовик. Не забувайте, шановні абітурієнти, про культуру письмового оформлення тексту, про правила перенесення частин слова з рядка на наступний рядок. Будьте уважні, старайтесь писати розбірливо та акуратно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11. ХОЧЕШ ДОБРЕ СКЛАСТИ ЗНО-ПОВТОРЮЙ ВИНЯТКИ

З досвіду підготовки до ЗНО з української мови

  

 

 

 

 

 

 

 

      До ЗНО з української мови залишилось зовсім мало часу,але ти ще можеш підготуватися. Що для цього потрібно? По-перше,не боятися.По-друге, повторювати щодня і повторювати,зверни на це увагу, ВИНЯТКИ з правил.

В основному тестові завдання з мови ти зможеш безпомилково виконати, знаючи напам’ять винятки з орфографії.

1.М’який знак

Завжди пишемо м’який знак: різьбяр, тьмяний няньчин, бриньчати, женьшень.
Не  пишемо м’який знак: Маньчжурія,  мадяр, нюанс, триляж, дяк, Касян, Наталя, Омелян, Севастян, Тетяна, Уляна.

Баский, різкий, боязкий, в’язкий, дерзкий, різкий, ковзкий, плаский.

 

2. Апостроф

Апостроф не пишеться перед я, ю, є, ї після б, п, в, м, ф,якщо перед ними

стоїть кореневий приголосний, крім р та префікса :свято, різдвяний, медвяний, тьмяний, мавпячий, духмяний, дзвякнути,  морквяний,  цвях, рутвяний, різьбяр, брязкіт.

 

 

 

3. Спрощення в групах приголосних

Спрощення не відбувається в групах приголосних: зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк, надкістниця, шістнадцять, шістдесят, шістсот і п’ятдесят; випускний, пропускний, рискнути, вискнути (від виск), тоскно, скнара, скніти, брезкнути, пискнути (і писнути).

У прикметниках, утворених вiд iменникiв iншомовного походження на cm, т (вiдповiдний звук не вимовляється): контрастний, баластний,

пацифістський, форпостний, компостний, протестний, студентський, гігантський, курсантський.

 

4.Правопис суфіксів

У іменниках з суфіксами  ев,єв 

Ма́рево, зарево, маєво, сяєво

 

5 .Зміни приголосних при словозміні та формотворенні

Бангкокський, баскський,  іракський, казахський, ла-маншський, меккський,тюркський, нью-йоркський, герцогський, цюріхський, тюркський, шахський, малаккський.

Дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні «бідолашний»), соняшник, торішній, вчорашній, всеношна.

Галичина.

 

6.Подвоєння та подовження приголосних

Подвоєння нн у прикметниках  старослов’янського походження:

блаженний, огненний, мерзенний, благословенний,  стражденний,

священний, притаманний, натхнення, смиренний, достеменний, старанний, але  священик, шалений.

У словах  бовван, бовваніти, овва, лляний, ссати, ссавець, Ганна, Ганнуся.

У прислівниках зрання, спросоння, попідтинню, попідвіконню, навмання.

7.Подвоєння та подовження приголосних у словах іншомовного походження

У словах іншомовного походження загальної назви:

панна, манна, ванна, бонна, донна, мадонна, пенні, аннали, панно, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра, брутто, нетто, бритти, мотто, гетто, алло, апперцепція.

 

8.Уживання великої літери

Велика літера:Булонський Ліс (парк), Біловезька Пуща(заповідник), Ярославів Вал(вулиця), День Незалежності, Свято Перемоги, День Перемоги.

Київський вокзал, Дніпропетровський вокзал, станція Дніпропетровськ,

медаль «За відвагу», але орден князя Ярослава Мудрого, орден Дружби народів.

Мала літера:

- імена та прізвища людей,що стали загальними: донжуан, галіфе, дизель, рентген.

 - імена та прізвища,вжиті зневажливо: гітлери, квіслінги.

• прикметники із суфіксом –ськ ,утворені від власної назви, якщо вони

• фразеологізми,наукові терміни: ахіллесова п’ята, бертолетова сіль.

 

9. Написання складних слів

 Пишемо разом: трудодень, жовтогарячий, червоногарячий, золотогарячий,  глухонімий, хитромудрий, зловорожий, народнопоетичний, військовополонений, військовозобов’язаний,

іванофранківець; інтерконтинентальний, контрудар.

Пишемо через дефіс: люби-мене (назва квітки), контр-адмірал , дуб –велетень, дівчина – красуня, хлопець – богатир, Дніпро - ріка, сон-трава.

Пишемо окремо: суспільно корисний, суспільно необхідний, всесвітньо відомий, красуня дівчина, богатир хлопець, велетень дуб.

 

10 .Правопис частки  НЕ з дієсловом

 Ненавидіти, нехтувати, нестямитись, незчутися, неволити, невгавати.

Написання деяких дієслів з  не  залежить від лексичного значення:

нездужати(хворіти) - не здужати (не змогти), неславити(ганьбити) - не

славити (не прославляти), непокоїтися(хвилюватися) - не покоїтися (не

бути похованим), недоїдати (жити впроголодь) - не доїдати(залишати

частину їжі).

 Розрізняте прислівник  НЕМА (НЕМАЄ) від дієслова НЕ МАЄ

    У нього немає…   Він не має…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     12.ТОП-10 порад, як здати ЗНО і ДПА на 200 балів

Напевно, Ніцше мав рацію, коли казав: «Все, що нас не вбиває, робить сильнішими». Після тестування відчуєш це на собі. Здобути високі бали не просто, але можливо. Для цього знадобляться корисні поради, яким способом  готуватись до ЗНО і ДПА, щоб побачити результат 200.

Як добре підготуватися та знайти мотивацію? Цим питанням ломав собі голову не один викладач і студент. Мотивація – це вже половина шляху до успіху.

1. Зрозумій, для чого тобі це потрібно

Треба розуміти , що  ЗНО не  обов’язок, а  можливість. Якщо ти вже обрав для себе професію мрії та ВНЗ, у якому хочеш отримати знання з цієї спеціальності, – це чудово, тоді маєш конкретну мету, а тестування дасть змогу її реалізувати.
Якщо ж в тебе є сумніви щодо спеціальності – це також не велика проблема. Спробуй дізнатися більше про професії, які тобі цікаві: порозпитуй знайомих, що працюють у галузях, котрі тобі імпонують, відвідай майстер-класи. Важливо, щоб ти хотів отримати освіту з конкретної спеціальності, тоді й ЗНО здаватиметься лише перехідним етапом, який тобі під силу.

 

2. Зацікався предметами, з яких складатимеш ЗНО

Перший пункт виконав, але самі предмети, які потрібні для вступу на тобою омріяну спеціальність, не надихають? Буває, що предмет пересікається з майбутньою професією опосередковано. Цю проблему  також можна виправити.
    Наприклад, якщо тобі не цікава історія, прочитай історичний роман або переглянь історичний фільм – як мінімум, захопишся періодом, який описують у книзі чи показують у кінострічці, і захочеш більше дізнатися про нього та про історію загалом. Не подобаються твори, на яких базується ЗНО з літератури? Не страшно, таке теж буває. Подивися фільми, зняті за цими творами або сходи на відповідні вистави. Фізикою, біологією, географією, математикою також не складно себе зацікавити – є чимало художніх і документальних фільмів про природні явища, наукові факти та вчених. З іноземними мовами ще простіше: можеш переглядати серіали, відео TED або канали на YouTube мовою оригіналу про все, що тебе цікавить, – мотивація для вивчення мови з’явиться одразу.

 

3.    Сформуй власний режим підготовки

Тайм-менеджмент – це, звичайно, добре, але якщо 11 років ти вчився в одному режимі, намагатися перелаштувати себе – марна трата надзвичайно дорогоцінного часу. Усе простіше. Ти міг не помічати, що протягом певних годин тобі навчатися краще та зручніше. Спробуй проаналізувати і визначити, який час є найпродуктивнішим. Спробуй використовувати переваги свого режиму дня.

 

4. Почни з цікавого

Хтось радить стартувати від найскладнішого, а хтось вважає, що для початку треба виконати дріб’язкові завдання. Але у підготовці до ЗНО, на мою думку, краще  розпочати з найцікавішого. Якщо є тема, яку ти дуже хочеш сьогодні вивчити, не відкладай її на десерт. Перший пункт у списку вивчення на кожен день має починатися з того предмета, який тобі подобається та вдається найбільше. Підготовка до нього пройде просто і цікаво, тож буде легше перейти до наступних тем.

 

5. Використовуй всі наявні ресурси

Є чимало онлайн-курсів, сайтів, які допоможуть підготуватись. Дорогою додому ти можеш слухати аудіоурок з певного предмету. Використай переваги сучасного світу – вся необхідна інформація, яка потрібна для підготовки, є у відкритому доступі.

 

 

6. Фільтруй інформацію

Цей пункт є важливим доповненням до попереднього. Не всі матеріали з певного предмета потрібні для складання ЗНО. Обов’язково ознайомся з програмою тестувань. Якщо тобі справді цікавий предмет, можеш вивчати його глибше, але пам’ятай, що тести мають обмеження. Іноді зайва інформація стає перешкодою: завдання може здатися надто простим, тому починаєш шукати в ньому хитрість, і, зрештою, помиляєшся сам.

 

7.               Не вір тим, хто каже, що ти не впораєшся без репетитора

Головне – це бажання. Потрібно справді хотіти вчитися – тоді все вийдеі без репетитора. А репетитори, зазвичай, змушують готуватися, коли не вистачає сили волі та пояснюють незрозумілі моменти. Вчиш ти все одно сам. Просто, чим вищий у тебе бал, тим кращий ВНЗ можеш обрати і тим більше можливостей отримаєш. Але обирати  лише тобі, готуватись самому чи з чужою допомогою.

Як зорганізуватися на самому ЗНО

8.    Дотримуйся формальностей

На ЗНО про формальності не треба забувати. Будь уважним, коли переносиш відповіді: пропустиш одне завдання – не в тих клітинках позначиш і наступні. Тому краще витратити хвилину часу на перевірку бланку відповідей.

 

9.    Не відволікайся

Перед тобою хтось безперестанку натискає на кнопку ручки? Годинник йде надто голосно? Чуєш дихання за своєю спиною? Чуєш своє пришвидшене серцебиття?  Ще й наглядачі вирішили, що саме зараз їм потрібно поговорити про погоду? Не відволікайся! Це забирає час і нерви. Ще перед ЗНО спробуй декілька разів повчитися в шумному місці або просто ввімкни телевізор у кімнаті. При цьому зосереджуйся лише на завданнях.

 

10.  Keep calm (зберігай спокій)

Адже саме хвилювання часто стає причиною помилок, які учні не зробили б, якби перебороли страх і невпевненість у собі. Якщо за твоїми плечима є досвід олімпіад і конкурсів, тобі пощастило. Значить, ти вже був у ситуації, коли на парті лише листок і ручка, у класі – тиша, і ти мусиш час від часу перевіряти годинник, щоб встигнути все написати. Тоді ЗНО не завдасть надзвичайних хвилювань. Сприймай це, як черговий конкурс. Якщо ж такий тип перевірки знань для тебе новий – це теж не проблема. Ти готувався до тестування, читав, вчив – будь впевненим у своїх силах і знаннях. Усвідом, що ти не сам, ще тисячі учнів та студентів у цей час в аналогічній ситуації.

Ну ось і все, бажаю успіхів!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Скарбничка корисних сайтів

1.     http://www.testportal.gov.ua Уся інформація щодо проведення ЗНО. Характеристики тестів із усіх предметів і критерії оцінювання завдань із розгорнутою відповіддю. Два рівні складності сертифікаційної роботи (тесту) з української мови та літератури
2.     http://osvita.ua  Особливості тесту  ЗНО - 2015 року з української мови і літератури та матеріали для  підготовки  до ЗНО з української мови (Завдання тестів ЗНО з української мови та літератури минулих років, тести ЗНО онлайн з української мови та літератури).
3.          http://testzno.com.ua   На сайті можна перевірити свої сили в написанні тестів ЗНО з різних предметів, у т.ч. з української мови та літератури. Тестування проводиться анонімно без попередньої реєстрації. Інформація про тестування учасника є конфіденційною.

Електронні посібники для підготовки до ЗНО. Характеристика героїв, аналіз творів. Словник фразеологізмів. Матеріали для написання творів. Тести ЗНО минулих років. Твори у форматі ЗНО та усе необхідне для їх написання.

4.          http://skripnikmarina.ucoz.ua  Сайт вчителя української мови та літератури Скрипник М.Ю. Тут є online тести з української мови та літератури (за темами), де учні можуть перевірити свої знання й отримати оцінки; довідники, кросворди, розробки уроків, презентації, аудіо- та відеоматеріали з української літератури тощо.
5.          http://pavlicksvetlana.blogspot.com  Блог вчителя української мови та літератури Павлик С.Д.  Матеріали для написання власного висловлення (добірка творів та презентацій). Аудіоматеріали   та фільмотека (до творів з української літератури, за класами).
6.          http://infomist.ck.ua/10-porad-ukrayinskomu-filologovi-shhodo-uspishnogo-skladannya-jogo-uchnyamy-zno-z-ukrayinskoyi-movy-ta-literatury-chastyna-1
7.          http://dt.ua/columnists/vid-kolyadnikiv-ya-y-dosi-ne-mayu-vidboyu-178140_.html
8.          http://zavantag.com/docs/1172/index-83346.html
9.          http://zno.if.ua  

Список використаної літератури

1. Авраменко О. М. Українська мова і література : довідник. Завдання в тестовій формі : І частина / М. Б. Блажко, О. М. Авраменко. – К. : Грамота, 2015 – 560 с.
2.  Булгакова В. М. Формування комунікативної компетентності учнів (підготовка до написання власного висловлювання під час проведення ЗНО) / В. М. Булгакова // Вивчаємо українську мову і літературу. – 2010. – № 23. – С. 35–43.
3. Вовк О. М. Прийоми оцінювання навчальної діяльності учнів на уроках української мови (методичні рекомендації) / О. М. Вовк // Вивчаємо українську мову і літературу. – 2014. – № 22. – С. 2–13.
4. Гнатюк Л. П. Українська мова. Особливості практичного застосування / Гнатюк Л. П., Бас-Кононенко О. В. – К. : Знання-Прес, 2006.
5. Гуйванюк Н. В. Українська мова : тестові завдання / Гуйванюк Н. В., Бузинська В. Є. та ін. – К. : Літера ЛТД, 2015.
6. Дияк О. В. Довідник для абітурієнтів та школярів з української мови : навч. посіб. / О. В. Дияк, В. М. Прудка. – К. : Літера ЛТД, 2010.
7. Довгополова Я. В. Впровадження тестової методики в процес навчання у вищих навчальних закладах / Я. В. Довгополова // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.  Серія «Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов».  Випуск 67.  Харків, 2011.  С. 173–178. .
8. Івашкіна Н. О. Активізація навчальної діяльності учнів на уроках української мови / Н. О. Івашкіна // Вивчаємо українську мову і літературу. – 2015. – № 25. – С. 2–11.

9. Канчура О. Мовно-мовленнєва підготовка учнів старшої школи до зовнішнього незалежного оцінювання з української мови / О. Канчура // Методичний пошук : викладацько-студентські наукові роботи з питань методики викладання мови і літератури. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. – Випуск ХІІ. – Ч. ІІ. – С. 14–17.

10. Козачук Г. О. Підвищення грамотності учнів / Г. О. Козачук. – К. : Освіта, 1995. – 161 с.

11. Кухар Л. О., Сергієнко В. П. Конструювання тестів. Курс лекцій: навч.посібн. – Луцьк, 2010, – 182с.

12. Парфенюк Т. Г. Тестовий контроль як засіб оптимізації навчального процесу [Електронний ресурс] / Т. Г. Парфенюк.  Режим доступу : http://nauch.com.ua/matematika/17284/index.html.

13.  Пометун О. Інтерактивні технології навчання : теорія, практика, досвід / О. Пометун, Л. Пироженко. – К. : А.С.К., 2002. – 135 с.

14. Пентилюк М. І. Актуальні проблеми сучасної лінгводидактики / М. І. Пентилюк. – К. : Ленвіт, 2011. – 256 с

15. . Пентилюк М. І. Словник-довідник з української лінгводидактики . – К. : Ленвіт, 2015. – 320 с.

16. Пересунько Т. М. Інноваційні технології навчання у розвитку творчих здібностей на уроках української мови та літератури [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/mova/8360.

17. Садкіна В. І. 101 цікава педагогічна ідея. Як зробити урок,— X. : Вид. група «Основа», 2009,— 88 с,— (Серія «Золота педагогічна колекція»).

18. Сиротенко Г. О. Сучасний урок : інтерактивні технології навчання / Г. О. Сиртенко. – Х. : Основа, 2003. – 185 с.

19. Слободянюк Л. М. Використання сучасних інтерактивних технологій як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови та літератури. Навчально-методичний посібник / Л. М. Слободянюк. – Бар, 2014. – 60 с.

20. Щурова Т. В. Готуємося до творчого завдання. –  Х.: ТОВ «Українська  книжкова мережа», 2010.– 64с.

21. Яцик І. С. Використання інтерактивних методів навчання при викладанні гуманітарних дисциплін з метою виховання толерантності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: onf.vstu.edu.ua.