Використання ігрових технологій

на уроках французької мови в початкових класах

 

Зростаючі потреби в спілкуванні та співпраці між країнами і людьми з різними мовами та культурними традиціями, нова освітня система в Україні вимагають суттєвих змін у підході до виконання, оновлення, змісту та методів навчання іноземних мов. Знання іноземних мов є важливою передумовою для особистих, культурних, професійних та економічних контактів. Оновлення цілей та змісту навчання зумовлює оновлення освітніх технологій. У середній школі закладаються основи практичного володіння іноземною мовою. Основна мета шкільного курсу вбачаться в тому, що сформувати комунікативну і соціокультурну компетенцію учнів, розвинути їхню здатність використовувати французьку мову як інструмент спілкування у діалозі культур. Учні мають бути ознайомлені з особливостями життя та побуту народів країн франкомовного світу, з духовною спадщиною України, її внеском у світову культуру, сучасним життям українців. Необхідно також формувати навчальні вміння учнів.

Як відомо, вивчення французької мови вимагає старанності та неабиякого терпіння. Перетворити заучування матеріалу на захоплюючу гру, навчити учнів ефективних прийомів запам'ятовування - один із шляхів до активізації пізнавальних інтересів учнів. Психологи доводять, що знання, отримані без зацікавленості, не підкріплені позитивними емоціями, не є корисними. Це - пасивний вантаж, який обтяжує пам'ять учнів. Тому зацікавити учнів і залучити їх до творчої cпiвпpaцi на гуманно-особистісних засадах є першочерговою метою вчителя.

Навчання іноземних мов передбачає практичне опанування учнями мовленнєвих умінь на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі в типових ситуаціях. Ефективність будь-якої системи залежить від усіх її компонентів. Якщо якийсь з них недостатньо виконує свої функції, то система не спрацьовує так, як прогнозувалося.  Як і кожна система, система навчання іноземної мови має свої компоненти. До таких характерних компонентів належить учитель, підручник, учень. Історія теорії і практики навчання іноземних мов знає багато методичних систем, що грунтуються на різних дидактичних і методичних концепціях та підходах до оволодіння мовою. Успішне досягнення цілей навчання іноземної мови безпосередньо пов’язане з рівнем професійної підготовленості вчителя. Від учителя залежить доля підручника .        

Сучасний учитель іноземної мови повинен володіти професійними знаннями, зокрема знати:

• основні положення загальнодержавної політики в галузі освіти, у тому числі навчання іноземних мов;

- систему мови та основні лінгвістичні категорії, а також історію, культуру, сучасні проблеми країни, мова якої вивчається;

• основні закономірності процесу навчання;
• психологію особистості учня, сфери його інтересів і нахилів;
• зміст програми з навчання іноземних мов;
• основні положення дидактико-методичної концепції;
• основні вимоги суспільства до особистості сучасного вчителя.

На уроках іноземної мови необхідно приділяти увагу розвитку мовленнєвих навичок, користуватися комунікативними засобами викладання, що сприятиме ефективному засвоєнню навчального матеріалу.

Одним із засобів підвищення інтересу до вивчення іноземної мови є різноманітність засобів і прийомів роботи на уроці, використання активних форм навчання. Однією із таких активних форм пізнавальної діяльності учнів, яку я використовую на уроках французької мови, є гра або ігрова ситуація.

Готуючись до уроку необхідно пам’ятати, що гра займає велике значення в житті дитини і, хоч вона зовні здається безпечною та легкою, проте вимагає від гравців максимум енергії, розуму, самостійності.

Ігрові форми навчання дозволяють використовувати всі рівні засвоєння знань: від відтворювальної діяльності до творчо-пошукової.

Розкриваючи поняття гри, можна виділити такі загальні поняття:

 ●  гра є самостійним видом діяльності, яка розвиває дітей різного віку;

 ●  гра дітей – це найвільніша форма їх діяльності, в якій усвідомлюється, вивчається оточуюче середовище, відкривається широкий простір для особистісної творчості, активності самопізнання, самовираження;

 ●  гра – це перша сходинка діяльності дитини, початкова школа його поведінки, нормативна і рівноправна діяльність;

 ●  гра – це практика розвитку. Діти грають, тому що розвиваються, і розвиваються, тому що грають;

 ●  гра – це свобода саморозкриття, власного розвитку, спираючись на підсвідомість, розум і творчість;

 ●  гра – це головна сфера спілкування дітей; у грі розв’язуються проблеми міжособистісних відносин, набувається досвід взаємовідносин людей.

У процесі навчання іноземної мови в початковій школі гра виконує такі функції: моделюючу, інформуючу, формуючу, коригуючу, стимулюючу.

Моделююча функція гри полягає у створенні умов для сприяння соціальному розвитку дитини;  інформуюча – передбачає ознайомлення дітей в ігровій формі з пізнавально-цінною інформацією, а також з правилами та нормами поведінки у певних ігрових ситуаціях;  формуюча – полягає у розвитку мотиваційної і пізнавальної сфер дитини, у формуванні її як особистості, як індивіда і як суб’єкта навчальної діяльності;  коригуюча – дає змогу виявити під час гри рівень навченості учнів (фонетичної, лексичної, граматичної), рівень сформованості мовленнєвої поведінки у відповідних ситуаціях, а також обрати засоби психолого-дидактичного впливу на кожного окремого учня;  стимулююча функція гри забезпечує мажорний тон спілкування, позитивний емоційний настрій, усунення негативних психологічних бар’єрів.

Працюючи з учнями початкових класів слід пам’ятати, що навчальна діяльність учнів залежить від спрямованості їх особистості, що головним чином проявляється в потребах і мотивах. Характерними для молодших школярів є потреби у грі, рухах, зовнішніх враженнях, пізнавальні потреби. Отже навчання іноземної мови в початкових класах має моделювати такий навчальний процес, в якому широко використовуються цікаві пізнавальні завдання, ігрові елементи, прийоми драматизації, колективна діяльність. Всі ці прийоми дозволяють подолати труднощі, пов’язані з «умовним» характером іншомовного спілкування. На своїх уроках комбіную різні види ігрових вправ, потенційно спроможних стимулювати мовленнєві та мовні дії дітей в ігровій формі, а саме:

 ●  рольові ігри, які психологи вважають дійовим засобом соціалізації дитини;

 ●  пізнавально-художні дидактичні ігри, наприклад: «Послухай і намалюй», «Прочитай і намалюй», «Намалюй і розкажи»;

 ● рухливі дидактичні ігри з інтелектуальним навантаженням, наприклад: гра з м’ячем, скакалкою, що супроводжується виконанням певної мовленнєвої дії; гра-пантоміма, що ілюструє певні дії людей, тварин, які називає вчитель або учень;

 ●  ігри-драматизації змісту пісень, віршів, рисівок, сюжетів коміксу або тексту підручника, над яким працюють учні, казки тощо;

 ●  лексичні та граматичні ігри з елементами змагання, побудовані за принципом “снігової грудки”, “естафети”. “мовленнєвого ланцюжка”;

 ●  ігри-конкурси: на кращого читця, декламатора, актора, диктора радіо тощо;

 ● спокійні інтелектуальні ігри, наприклад: відгадування мовних загадок, чайнвордів, кросвордів, ребусів, математичних задач, вікторини.

Обираючи той чи інший тип гри, чітко уявляю, яку він має мету:

   1. Освітню

            а) сприяння глибокому засвоєнню учнями навчального матеріалу;

            б) сприяння розширення світогляду учнів, використовуючи додаткові джерела.

         2. Розвиваючу

            а) сприяння розвитку в учнів творчого мислення;

            б) сприяння у практичному застосуванні вмінь та навичок, набутих на уроці.

         3. Виховну

          а) виховання моральності поглядів та переконань;

      б) сприяння у вихованні особистості, яка здатна на самовиховання та емоційну повноту, самореалізацію.

У роботі з учнями за технологією ігрових форм навчання використовую різноманітні засоби навчання:

• підручник;
•  робочий зошит;
•  ілюстрації навчального посібника;
•  кросворди, шаради, ребуси;
•  навчальні тематичні картини;
•  листівки;
•  оригінальні тексти;
•  роботи учнів – малюнки, кросворди.

       До матеріалів уроків намагаюсь залучати чіткі, конкретні образи, не забуваючи про емоційну повноту.

Кожен урок в початкових класах розпочинаю з ігрової ситуації, знаходячи образ того, кому діти довірятимуть,  кого вони не боятимуться, кого сприймуть як реальну істоту і, нарешті, кого вони полюблять. З перших уроків до дітей приходить французька дівчинка Caroline і навчається разом з ними. Попередньо учням повідомила, що є гість, вона приїхала з Франції і хоче навчити їх своєї мови. Вона не знає жодного слова українською мовою, тому розмовляти з нею можна лише її рідною мовою. Для зустрічі з нею треба підготуватись. Щоб познайомитися з нею, потрібно вивчити необхідні мовні зразки. Діти уважно слухають кожне слово, намагаючись правильно повторити його. Сама Caroline  пропонує різноманітні завдання для учнів. Так, вивчаючи нову лексику, пропоную дітям завдання від Caroline: «Намалюйте певний предмет, скажіть, що це за предмет!»  Caroline пропонує влаштувати виставку цих предметів. Наприклад, діти малюють яблуко (або якийсь інший предмет), виходять зі своїм малюнкам до дошки і представляють їх: «C’est une pomme». Після того, як всі учні представили свої малюнки, Caroline розглядає їх і схвалює дану роботу: «C’est super!», «C’est bravo!»

На іншому уроці французький одноліток Éric  пропонує зробити  виставку портретів учнів класу і представити їх за зразком: «Regardez! C’est un garcon. C’est Dimа» . Таким чином нудний і монотонний процес повторення готових фраз перетворюється на вмотивований процес вивчення мовних одиниць для спілкування з уявним «носієм мови».

Відомо, що учні початкових класів швидко втомлюються, тому практикую на уроках проведення різноманітних рухливих ігор, які допомагають розрядити напруження. Причому підходжу до цього моменту теж у вигляді гри. На кожній парті лежить три малюнки у вигляді крокі із зображенням людей в різних  емоційних станах.  Коли бачу, що учні стомилися і не сприймають певний матеріал, то запитую: «Сomment ça va?». Учні, показуючи певний малюнок, відповідають: «Ça va mal !» («Comme ci, comme ça !» , «Ça va très bien !»). Після цього проводжу певну гру.

 

 

 

 

     Comme ci,comme ça !       Ça va mal !                 Ça va très bien!                                       

                                                                                                                                                            Підготовчий етап до гри також проводжу в ігровій формі.                        Наприклад, у багатьох іграх потрібен ведучий. Щоб обрати його пропоную такий варіант:

     - Учні стають у коло. Вчитель пропонує дітям назвати кольори. Ведучим стає той, хто назве більше кольорів і т.д. (Гра «Зоопарк»)

Особливо популярними серед учнів є рольові ігри. Рольова гра – це невелика п’єса, яка ставиться учнями. як правило в її основі лежить імпровізація. Її мета – інсценізувати незвичайні для учнів ситуації та події. Рольові гри сприяють кращому розумінню цих ситуацій, а також формування участі щодо тих, про кого йдеться в грі.

Для проведення гри  необхідно:

       ●  сформулювати проблему, яку буде ілюструвати рольова гра.;

       ●  визначитися щодо сценічних ситуацій, інтриги і дійових осіб.

      Спільно з учнями визначте кількісний склад учасників рольової гри і спостерігачів, а також подумайте, як доцільніше працювати над грою: всім класом чи одночасно з кількома малими групами. Заохочуйте нерішучих учнів до співучасті.

       ● Також подумайте, як буде проходити рольова гра. Сценарій можна скласти у вигляді:

           - розповіді, під час якої ведучий вводить всіх у курс справи, а решта учнів озвучують її, розкриваючи зміст через роль «своїх» персонажів;

            -  інсценізації, під час якої герої діють спонтанно, без підготовлених діалогів.

       ● Дайте учням час на обдумування ситуації і своїх ролей. Якщо для проведення гри треба переставити меблі, зробіть це саме зараз.

         ● Часом  доцільно  зупинити  гру  в  критичний  момент,   щоб  опитати учасників і спостерігачів про те, що відбувається на сцені.

         ● Після рольової гри важливо, щоб учні задумалися над тим, що, власне, відбувалося,  щоб вони усвідомили,  що це не  просто гра,  а ще й життєвий урок. При плануванні рольової гри обов'язково залишайте час у кінці для обговорення її мети і висновків.

         ● Якщо  рольова  гра  пройшла  неуспішно,   запитайте  учнів,   що  слід зробити, щоб її покращити. Якщо ж усе вдалося, то варто було б показати її усій школі, ти самим пояснюючи тему, яку вона ілюструє.

Запам'ятайте:

           ●  Оскільки рольові ігри імітують реальне життя, вони повинні зачіпати проблеми, на які немає однозначної відповіді. Наприклад, правильна і неправильна поведінка уявних персонажів. Не намагайтеся створити враження, що існує єдино правильна відповідь на кожне запитання, якщо насправді такої немає. Дуже важливо, щоб учні і вчителі вміли приймати різні точки зору природно, як нормальне явище. Вчителі не повинні нав'язувати своє бачення спірних проблем або добиватися консенсусу (згоди) за будь-яку ціну. Однак Ви можете підсумувати ті моменти, в яких вдалося досягти згоди, і залишити відкритими ті, які потребують подальшого обговорення.

           ● Рольові ігри потрібно проводити з обачністю. Вчителі повинні рахуватися з почуттями окремих учнів і соціальним станом класу.

    Так, в початковій школі , під час вивчення теми «Моя сім’я» можна розприділити  ролі членів родини між учнями групи, і кожен розповідатиме про «свого героя», наслідуючи голос, міміку, жести. А вивчаючи тему  «Тварини», кожен учень перетворюється на мешканця зоопарку. (Учні отримують картинки із зображенням тварин, але не показують їх один одному. Їхнє завдання – не називаючи тварину, описати її так, щоб решта учнів здогадалась, про кого йдеться).

Вправи ігрового характеру використовую також в роботі  з учнями середніх класів. Вони дозволяють здійснити диференційований підхід до учнів, залучити кожного учня до роботи, враховуючи його інтереси, рівень підготовленості. Використовую ігри, різні за своїм призначенням, змістом, способами організації і їх проведення, кількості учнів і т.д.

Для найбільш глибшого засвоєння лексичного матеріалу пропоную слідуючи вправи ігрового характеру:

•    Хто найшвидше відшукає антоніми до слів, написаних на дошці?
• Хто швидше знайде відмінності між малюнками,
•    Знайдіть на малюнку предмети, які не є типовими для конкретної ситуації.
•    Закінчіть фрази, вживаючи слова un chien, un oiseau, un éléphant ...

         Fort comme un …

Fidèle comme ...

Rusé comme  ...

Grand comme ...

Petit comme ...

• Хто якнайшвидше вирішить слідуючи проблему:

«Прочитати вирази, дані в другій колонці і знайти необхідні слова, які починаються на літеру «j»:

    1. J _ .                       1. Pronom personnel.

2.J  _ _ .                    2. Exercice amusant.

3. J _ _ _ .                 3. Synonim de “beau”.

4. J _ _ _ _ .              4. Le quatrième jour

                                      de la semaine.

5. J _ _ _ _ _ .           5. La presse, qu’on

                                      lit chaque jour.

 Практикую проведення групових, колективних ігор , що допомагає залучити кожного учня до роботи.

Розподіл учнівського колективу на групи вимагає дотримання правил етики, врахування симпатій, антипатій.

Один із відповідальних моментів у дитячих іграх – розподіл ролей, які можуть бути активними чи пасивними, головними або другорядними. Розподіл повинен залежати від статі дитини, її віку та фізичних особливостей. Для деяких ігор потрібно обирати капітана. Враховуючи, яка роль особливо корисна для дитини, можна використовувати такі форми:

1. призначення на роль безпосередньо дорослим;
2. призначення на роль через капітана, ватажка команди;
3. вибір на роль відповідно результатам ігрових конкурсів (кращий проект, костюм, сценарій, вірш);
4. добровільне прийняття дитиною ролі;
5. виконання ролі по черзі.

Так, вивчаючи тему «Школа», для автоматизації ЛО - назв шкільних предметів, запропонувала кожній групі намалювати якісь символи, предмети, що символізують той чи інший  шкільний предмет. Один представник від групи ставить іншій групі запитання:

• Quelle est cette matière ?
• Quelle jour nous avons cette matière ?

При вивченні теми «Одяг» пропоную групам виставити на аукціон певний предмет одягу. Учні повинні за 5 хвилин підготуватися і представити свою річ для продажу. При цьому описати всі його якості і переваги та загадати ціну. Клас повинен відгадати, скільки коштує дана річ. Виконуючи це завдання, учні не тільки активізують вживання ЛО з теми «Одяг», а й вживання числівників.

Проводжу на уроках змагання. Наприклад, на дошці записані слова у дві колонки, але не в однаковій послідовності. Клас ділиться на дві команди. Вчитель називає слово, а учні повинні його закреслити. Перемагає та команда, яка  правильно і швидше закреслить всі слова.

Нижче пропоную ігри та ігрові вправи, за допомогою яких можна закріпити новий лексичний, граматичний матеріал та рухливі ігри, які доцільно використовувати в урочний та позаурочний час.

 

Фонетичні ігри та ігрові вправи

 

1.     «Téléphone arabe»

                        («Зіпсований  телефон»)

 Мета гри: повторити  певні фонетичні одиниці

Ця гра відома учням з раннього дитинства. Учитель ділить учнів на дві команди. Гравці вибирають капітанів. Учитель шепоче слово першим гравцям обох команд. Діти намагаються якомога чіткіше вимовляти пошепки почуте слово, щоб воно дійшло до останнього гравця і зберегло свою форму. Виграє та команда, капітан якої правильно скаже слово. Для продовження гри команди міняють капітанів.

 

2.     «Dis comme moi»

                         («Скажи так,  як я!»)

Мета гри: тренуватись в артикуляції певних фонем

Групу поділяють на дві команди. Члени команд стають один проти одного так, щоб кожен мав пару, відстань між парами не повинна бути занадто малою. Один учень вимовляє слово, словосполучення, коротке речення (залежно від віку) якомога тихіше, але чітко артикулюючи. Його напарник повинен вимовити це слово вголос. За правильну відповідь команда одержує бал. Для збільшення відстані  можна поставити партнерів по діагоналі, а після відповіді вони поступаються місцем наступному гравцеві і переходять в інший кінець класу.

 

Лексичні ігри та ігрові вправи

 

1. «Train» ( «Потяг»)

Мета гри: активізувати вивчені ЛО з теми «Noël»

                      ( «Різдво» )

Перший учень складає речення з вивченими словами. Другий повторює перше речення і пропонує своє, додаючи нові слова. Третій повторює перше речення, друге і додає своє ...  Виграє той, хто зможе повторити більше речень, не помилившись. Modèle:

1 – Je décore le sapin avec une boule.

2 - Je décore le sapin avec une boule. Je décore le sapin avec une boule rouge et la guirlande (bleuе , verte ...)

 

2. «Lis et dessine!»

                  («Прочитай і намалюй!»)

Мета гри: закріпити ЛО і МЗ з теми «Ма journée de travail» ( «Мій робочий день» )

Перед кожним учнем лежить картка з малюнками та текстом. Учні читають текст та домальовують на годинниках вказаний в тексті час. Потім учні за даним зразком розповідають про свій робочий день.

«Aujourd'hui, c'est dimanche ! Je me réveille à neuf heures et demie et je me lève à dix heures. Je prends mon petit déjeuner à dix heures et quart. J'écoute de la musique à onze heures moins le quart. Je regarde la télévision à onze heures et demie. Et je m'habille à une heure dix !»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                     3. «Trouvez les mots cachés» 

                        («Знайдіть заховані слова»)

Мета гри: закріпити ЛО з теми «Animaux»  («Тварини»)

За допомогою малюнків дітям пропонується відшукати в кросворді назви тварин та перекласти їх на французьку.

c	r	o	1	a	p	o	u	1	e
l	o	i	s	e	a	u	k	e	p
x	u	1	e	c	a	n	a	r	d
w	1	i	e	1	e	c	h	a	t
l	e	s	e	r	p	e	n	t	y
l	1	e	c	h	I	e	n	m	n
t	o	1	e	m	o	u	t	o	n

 

4. «Journaliste»  («Журналіст»)

Мета гри: автоматизувати вживання ЛО з теми «Repas» («Їжа») та МЗ  Qu’est-ce que tu prends au petit              déjeuner ?  та  Je prends ..., Il (Elle) prend … .

         Ця гра проводиться в групах. Учень в ролі журналіста опитує своїх сусідів та заповнює таблицю:

• Va interviewer tes camarades!

 

Qu’est-ce que tu prends au petit déjeuner ? Tu prends du café ? du thé ?
Prénoms	du café	du thé	du chocolat	du jus  d’orange	du lait
Dima		+
. . .
. . .
. . .

 

    Dima prend du thé.

   . . . prend . . .

   . . . prend . . .

 

 

5. «Mimodrame»  («Пантоміма»)

Мета гри:  за допомогою міміки та жестів відгадати почуття людини.

        На дошці записані вирази. Один учень за допомогою міміки та жестів зображує ці почуття, а інші повинні відгадати, що це за слово.

           avoir peur                                  être malade

 froid                                          fier

 soif                                            amoureux

 besoin                                        fatigué

 

Граматичні ігри та ігрові вправи

 

                 1. «La photografie» («Фотографія»)

 

Мета гри: вправляти у вживанні passé composé, imparfait та  виразу “étre en train de”; розвивати вміння описувати фізичний стан людини, події.

Кожен учасник гри приносить фотографії зі свого дитинства.

1. Учні розглядають та коментують їх.

     2. Потім кожен , дивлячись на фотографію, описує свій фізичний стан, вік, одяг ...

Exemple: «Là, sur cette photo, j’avais ... ans.

J’aitais ..., je portais ... «.

3.Після цього учні описують час та події, зафіксовані на фотографії. Exemple: «C’était l’été. J’avais chaud ...».

 4. У кінці учні за допомогою своїх товаришів відтворюють зображене на фотографії.

 

            2.  «Toc-Toc»  ( «Тук-Тук»)

Мета гри: закріпити наказовий спосіб, дієслово entrer, та структуру ce n’est pas … .

На фланелеграфі прикріплено декілька малюнків дверей. За кожними дверима захований один із 5-6 персонажів, представлених вчителем (Voilà X, voilà Y). Ведучий загадує одного із персонажів, зображуючи його і стукає по столі (toc-toc). Учні по черзі повинні повинні відгадать, про кого йде мова, показати двері, за якими цей персонаж захований та запросити його зайти (Entre, X). Той, хто відгадає задуману назву персонажа, стає ведучим.

 

3.          «Féminin ou masculin?» 

        («Відгадай, якого роду слово»)

Граматичний матеріал: родова опозиція adjectifs de nationalité.

Учитель промовляє слово. Якщо це слово жіночого роду, то учні роблять реверанс.

Якщо слово чоловічого роду, тоді – роблять жест, ніби підкидають вгору шляпи (так, як це робили мушкетери). Той,  хто помилиться виходить з гри.

 

4. «Dites correctement!»

    («Скажіть правильно!»)

Граматичний матеріал: adjectifs de nationalité, en, au, aux, de, du, des.

Один із учнів  пропонує однокласникам  розібратися із завданням, яке йому потрібно виконати. Це дуже цікаве завдання, але він не може зрозуміти певних позначень, тому й просить допомоги у товаришів.

Модель: A. est Français. Il habite en France. Il est de Nice.

 

Опора:         1)  A. – F  ♂  Nice

2. B. – A  ♀  Bonn
3. C. – GB  ♂  Londres
4. D. – I  ♀  Rome
5. E. – EU  ♂  Chicago
6. F. – E  ♀  Madrid

 

 

 Рухливі ігри

 

1. «Un, deux, trios, soleil!» 

        («Один, два, три, сонце!»)

Всі учасники гри шикуються в один ряд. Ведучий стає на 10-15 кроків попереду, обличчям до стіни, спиною до інших гравців. Поки ведучий вимовляє «Un, deux, trоіs, soleil!» всі інші роблять кілька кроків уперед. Але щойно він закінчує фразу й обертається, усі завмирають. Якщо ведучий помічає, що хтось рухається, він повертає цього гравця на вихідну позицію. Виграє той, хто першим дійде до стіни. Він стає ведучим і гра починається спочатку.

 

2. «Cache-mounchoir»

    («Сховай хусточку»)

Гравці ховають якийсь предмет, а ведучий повинен його знайти. Для того, щоб йому допомогти, слід сказати:

• Tu gèles! C’est glacial! Мороз! Дуже холодно!
• C’est froid! Холдно!
• C’est chaud! Тепло!
• C’est brûlant! Tu brûles ! Гаряче! Ти гориш!

 

3. «Enfile ton aiguille»

              Enfil ton aiguille,

                             Charmante couturière.

                             Enfile ton aiguile,

                             Et le temps passera.

Шикується ланцюжок гравців. Діти беруться за руки. Крайній з одного боку спирається рукою на стіну. Той, хто стоїть з іншого боку, як голка нитку, веде за собою весь ланцюжок, пробігаючи по черзі під зчепленими руками гравців. А потім, з тими ж словами, цей ланцюжок розплітається у зворотному напрямі.

 

4. «Guillaume, Guillaumette»

 Mon âne ! Mon âne

As-tu bien déjeuné ?

«Oui! Oui! Madame,

J’ai mangé du paté !»

Du paté d’alouette,

Guillome, Guillaumette,

Chacun s’embrassera,

Et Guillaume restera.

Діти стають у коло. Ведучий у центрі. Він грає роль віслюка. Діти йдуть по колу і співають пісеньку. Зі словами «Chacun s’embrasserа» кожен учасник гри повинен знайти собі пару. Той, хто залишається один, стає ведучим.                                       

Таким чином, беручи за основу вище сказане, можна говорити що гра як засіб, який гарантує позитивний емоційний стан, підвищує працездатність і зацікавленість педагогів і учнів, на відміну від монотонного виконання певних завдань, що призводить до напівсонної обстановки в класі. Гра на уроці французької мови допомагає учням молодших класів подолати несміливість; повірити в себе, у свої сили; вивчити нову лексику; мовні конструкції; розвиває кмітливість; дає можливість уникнути перевантажень; сприяє підвищенню пізнавальної активності. Отже ігри, що формують мовні навики мають на меті: навчити учнів вживати мовні зразки, що містять певні граматичні труднощі; створити природну ситуацію для вживання даного мовного зразка; розвинути мовну творчу активність учнів; тренувати учнів у вживанні лексики в ситуаціях, наближених до природної обстановки; активізувати мовнорозумову діяльність учнів; розвивати мовну реакцію учнів; познайомити учнів із сполучуваністю слів. В цілому на всіх етапах розвитку особистості гра сприймається, як цікава, яскрава, необхідне для життєдіяльності заняття, і чим старший учень, тим більше він відчуває розвиваюче і виховне значення гри. У зв’язку з цим можна повністю погодитися з думкою про те, що гра – це життєва лабораторія дитинства, яка дає той аромат, ту атмосферу молодого життя, без якої ця пора її була б непотрібною для людства. У цій грі спеціального відпрацювання життєвого матеріалу є найбільш цінне ядро розумної школи дитинства. Підсумовуючи вищезазначене, можна сказати, що ігрова діяльність – явище поліфункціональне. В навчальному процесі з іноземної мови вона може виконувати такі функції:

• навчальну, мотиваційно-збуджувальну;
• орієнтуючу, компенсаторну;
•  виховну.

Навчальну функцію - оскільки вона виступає як особлива вправа, метою  якої є оволодіння навичками і вміннями діалогічного мовлення в умовах міжособистісного спілкування. Реалізує мотиваційно-збуджувальну функцію, тому що вона приводить у дію механізми мотивації. Як модель міжособистісного спілкування, вона викликає потребу в ньому, стимулюючи інтерес учнів до участі в іншомовному спілкуванні.

Орієнтуюча функція виявляється в тому, що вона орієнтує учнів на планування власної мовленнєвої поведінки і передбачення поведінки співрозмовника, розвиває вміння оцінювати вчинки (свої та інших).

Компенсаторна функція означає, що гра дає змогу розв'язувати протиріччя, що виникають між потребою учня

виконати мовленнєву дію і неможливістю здійснити операції, що їх вимагає дія. Завдяки розширенню контексту діяльності учнів враховується їх прагнення виглядати дорослими, задовольняються не здійснені раніше бажання.

Виховна функція реалізується завдяки тому, що через гру забезпечується всебічний вплив на учнів. Відповідно - ігрова діяльність є провідним містком в методиці викладання іноземної мови і сприяє формуванню позитивних якостей особистості, активної життєвої позиції учня в колективі та суспільстві.

Отже, гра є інструментом навчання, яка активізує розумову діяльність учнів, дозволяє зробити навчальний процес цікавим, заставляє їх хвилюватися і переживати. З використанням ігор засвоєння навчального матеріалу учнями проходить легше й ефективніше, зменшується фізичне напруження під час уроку.