"Методичні розробки за темою:Диференційований підхід до учнів з урахуванням стану їхнього здоров'я,рівня фізичного розвитку,рухової підготовленості та статі.Модуль . "

Методичні розробки

за темою:

«Диференційований підхід до учнів з урахуванням стану їхнього здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості та статі»

Модуль «Футбол»

Вступ

Для того, щоб відповідати сучасним викликам, освіта має бути інноваційною, йти попереду тих вимог, які суспільство поставить перед особистістю вже через декілька років. Інноваційність освіти полягає в постійному оновленні й удосконаленні змісту.

Сьогодні, в століття науково-технічного прогресу, діти дуже мало займаються фізичними вправами. Ходьбу, біг, ігри, прогулянки на свіжому повітрі, домашню роботу замінили автомобіль, телевізор, комп'ютер, посудомийні і пральні машини. Навіть для того, щоб переключити канал телевізора, не потрібно вставати з дивана, є пульт. Єдине місце, де діти все-таки займаються фізичними вправами, є уроки фізичної культури і спортивні секції.

Фізичне навантаження вкрай необхідне дітям! Воно не тільки тренує серце, м'язи і судини, але і розвиває їх. Щоб дитина розвивалася нормально, вона повинна займатися будь-яким фізичним навантаженням не менше 3 годин!

Досвід роботи вчителем фізичної культури показав, що методика навчання розрахована на так званого "середнього" учня. Внаслідок цього на уроках фізичної культури учні з високим і початковим рівнями фізичного розвитку і фізичної підготовленості не можуть реалізувати своїх можливостей повною мірою, що не відповідає вимогам сучасної школи. Виникає необхідність застосування диференційованого підходу до учнів на уроках фізичної культури.

В сучасних умовах необхідно здійснювати як індивідуальний, так і диференційований підхід до учнів, створювати оптимальні умови для дітей з різними можливостями.

Загальна характеристика роботи

Проблема над якою працюю: «Диференційований підхід до учнів з урахуванням стану їхнього здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості та статі»

Основні завдання, які ставлю перед собою – забезпечити виконання головних вимог до сучасного уроку, а саме:

• забезпечення диференційованого підходу учнів, особливо з початкових класів, з урахуванням стану їхнього здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості та статі;
• забезпечення оптимізації навчально-виховного процесу із застосуванням елементів інноваційних методів навчання та здійснення між предметних зв’язків;
• забезпечення освітньої, виховної, оздоровчої та інструктивної спрямованості;
• формування умінь і навичок самостійно займатися фізичними вправами.

Метою моєї діяльності і є сприяння фізичному розвитку особистості учня, удосконалення життєво важливих рухових навичок, зміцнення здоров’я на засадах диференційованого підходу в організації процесу фізичного виховання.

Успішне здійснення диференційованого навчання можливе за умов, коли вчитель:

•             уміє передбачати труднощі, що можуть виникнути в дітей під час засвоєння матеріалу;
•             враховує загальну готовність здобувачів освіти до наступної діяльності, тобто рівень сформованих знань, здатність самостійно працювати, ставлення до роботи;
•             використовує в системі диференційовані завдання індивідуального та групового характеру;
•             проводить перспективний аналіз: для чого плануються завдання, чому їх треба використати на цьому етапі уроку, як продовжити роботу на наступних уроках.

Теоретико-методологічні засади індивідуалізації та диференціації навчання досліджувалися багатьма науковцями у різних аспектах:

— Ш. Амонашвілі, Л. Виготський, С. Рубінштейн вивчали загальні психофізіологічні особливості дитини як основу індивідуального підходу;

— Л. Венгер, Г. Лавреньєва, О. Проскура розробляли діагностичні методи для виявлення індивідуальних особливостей дітей;

— Я. Ковальчук, Т. Кондратенко, В. Кузьменко, Д. Ніколенко та інші обґрунтовували необхідність і можливість оптимізації навчання на основі індивідуально-диференційованого підходу.

Дослідженнями в галузі теорії і методики фізичного виховання, здійсненими О. Аракеляном, В. Вільчковським, В. Зуєвим, Л. Кармановим, В. Мануйловим, доведено нерівномірність і різночасовість розвитку рухової активності у дітей різної статі, визначено динаміку вікових змін у фізичному вихованні.

У ході реалізації оздоровчих, навчальних та виховних завдань, намагаюся максимально використовувати кожну хвилину робочого часу на всіх уроках фізичної культури.

Психолог Б.А.Вяткін вважає, що при здійсненні диференційованого підходу в процесі навчання фізичним вправам, в першу чергу слід враховувати ступінь біологічного розвитку школярів - у школярів з сильною нервовою системою в умовах гри результати значно краще, а у школярів зі слабкою нервовою системою - гірше. На учнів зі слабкою нервовою системою в процесі навчання рухам найбільш позитивний вплив надає похвала, а найгірше - осуд і погана оцінка. На успішність навчання школярів з сильною нервовою системою найзначніше діє осуд і оцінка. Учні зі слабкою нервовою системою легше засвоюють техніку рухів. Під час змагань у них настає перезбудження, що заважає їм виконувати рухові руху. Тому для них в процесі навчання рекомендується використовувати змагальний метод.

При проведенні уроків фізичної культури обов'язково враховую віково-статеві особливості учнів. Учням до 11 років слід давати вправи, розвиваючі швидкість, спритність, рухливість в суглобах і витривалість; з 11-12 років потрібно збільшити питому вагу силових вправ. У вправах, спрямованих на розвиток сили і витривалості, фізичне навантаження для дівчаток дещо менше, ніж для хлопчиків. У той же час у вправах на швидкість, спритність їм можна давати більш важкі вправи, ніж хлопчикам.

У підлітковому віці покращується нервова регуляція м'язового апарату, що створює хороші умови для оволодіння складними руховими діями. Для дітей 13-14 років скорочується число вправ, пов'язаних з тривалою статистичної навантаженням. На уроках фізичної культури слід постійну увагу приділяти зміцненню дихальних м'язів, збереженню правильної постави. Дівчаткам в цьому віці стає важко виконувати вправи в підтягуванні, лазінні, висіти  на брусах. З особливою обережністю потрібно давати їм такі вправи, як піднімання тягарів, стрибки з великої висоти. На уроках тривалість повільного бігу може становити у дівчаток 4-5 хв, а у хлопчиків 6-8 хв. Для дівчаток потрібно скоротити довжину дистанції та інтенсивність бігу в 1,5-2 рази в порівнянні з хлопчиками.

У заняттях зі старшокласниками значне місце приділяю вправам, спрямованим на вдосконалення рухового аналізатора, а, зокрема, вправам, які розвивають точність просторової і тимчасової орієнтування, оцінки силових параметрів рухів, координацію. Старшокласники мають високорозвиненим почуттям рівноваги, збереження заданого темпу і ритму рухів. У цьому віці є сприятливі умови для розвитку силових якостей. Темпи зростання витривалості до тривалої силової роботі і приросту показників швидкості рухів в старшому шкільному віці нижче, ніж в середньому. М'язова сила у дівчат менше, ніж у юнаків. Тому їм важче виконувати такі вправи, як підтягування, розгинання рук в упорі, лазіння, біг, стрибки, піднімання ніг. Однак всі ці вправи повинні використовуватися в роботі з дівчатами, слід лише полегшити умови для їх виконання.

Дівчатам протипоказані піднімання і перенесення великих тягарів, стрибки з великої висоти, але обов'язкові вправи з помірним навантаженням для зміцнення м'язів черевного преса, спини, тазового дна. Вони мають у своєму розпорядженні меншими функціональними резервами для інтенсивної і тривалої роботи, ніж юнаки. Фізичне навантаження у них викликає велике збільшення частоти пульсу, але менше підвищення кров'яного тиску, а період відновлення цих показників до вихідного рівня триває трохи довше, ніж у юнаків.

Особливості диференційованого підходу

У своїй роботі використовую деякі прийоми диференційованого підходу: 

1. Вивчення індивідуальних особливостей учнів:

• Стать

•  Вік

•  Дані медичного обстеження

•  Показники контрольних нормативів.

2. Управління діяльністю учнів:

•  Диференційований розподіл учнів на групи

•  Визначення фізичних навантажень

•  Організаційно-методичні заходи.

3. Активізація самостійної діяльності учнів:

•  Виявлення помічників і проведення з ними занять

•  Розробка диференційованих домашніх завдань.

1. Групування за рівнем фізичного розвитку: ділю учнів на групи залежно від їхнього рівня фізичного розвитку. Наприклад, створюю групи для учнів з високим, середнім та низьким рівнем фізичної підготовки. Кожній групі можна надати завдання та вправи, які відповідають їхнім можливостям.

2. Індивідуалізовані завдання: надаю здобувачам освяти індивідуальні завдання, які враховують їхній стан здоров'я та рухову підготовленість. Наприклад, для учнів з обмеженими можливостями можна розробити спеціальні завдання, які дозволять їм активно брати участь у заняттях.

3. Різноманітність вправ: забезпечую різноманітність вправ на уроках фізичної культури, щоб кожен учень міг знайти щось, що відповідає його індивідуальним потребам та інтересам. Наприклад, деякі учні можуть віддавати перевагу аеробним вправам, тоді як інші - силовим тренуванням.

4. Партнерська робота: сприяю співпраці між учнями різних статей та рівнів фізичного розвитку. Партнерська робота дозволяє учням взаємодіяти, взаємопідтримувати один одного, вчитися разом, поважати думку іншого та зміцнювати дружбу.

5. Індивідуальні консультації: надаю можливість учням звертатися для індивідуальних консультацій щодо їхнього фізичного розвитку та потреб. Це дозволяє краще розуміти їхні потреби та надавати індивідуальну підтримку.

Модуль "Футбол".  «Техніка ведення та передачі м’яча»,  « Техніка виконання ударів та техніка обведення»

Футбол (від англ. football) – командний вид спорту, в який грають дві команди по одинадцять гравців зі сферичним м'ячем. Близько 250 мільйонів чоловіків і жінок із більш ніж 200 країн грають у футбол, що робить його найпопулярнішим у світі видом спорту. Футбол – олімпійський вид спорту. У футбол грають на прямокутному полі з воротами на кожному кінці. Мета гри полягає в тому, щоб забити м'яч у ворота протилежної команди. Гравцям не дозволено торкатися м'яча руками, поки він перебуває в грі, якщо вони не воротарі (і тільки тоді, коли він перебуває в їхньому штрафному майданчику), або під час укидання м'яча. Інші гравці здебільшого використовують свої ноги, щоб завдати вдару або передати м'яч, але можуть також використовувати голову і тулуб. 

Вважаю, що футбол являє собою такий вид спорту, який найбільшим чином сприяє різнобічному фізичному розвитку людини і разом з тим пред'являє організму виключно високі вимоги.

Гра у футбол, пов'язана з необхідністю підтримувати високу працездатність протягом тривалого часу і виконувати роботу максимальної інтенсивності на тлі значного загального стомлення і стресу, вимагає високої стійкості у взаємозв'язку функціональних систем.

Тому, за мету при вивчення даного модуля ставлю:

1. Виховування морально і фізично здорової особистості із почуттям відповідальності за своє здоров’я;
2. Навчання основних елементів техніки гри у футбол;
3. Тренування основних фізичних якостей школярів;
4. Профілактика травматизму на уроках футболу;
5. Активізація пізнавального інтересу до уроків фізичної культури;
6. Сприяння розвитку рухових якостей;
7. Виховання у здобувачів освіти любові до щоденних занять фізичними вправами, дисциплінованості, дружби, взаємної підтримки, гендерної взаємоповаги.

Основними завданнями модуля є:

1. Ознайомити учнів з правилами безпеки під час уроків футболу;
2. Навчити передачі м’яча внутрішньою та зовнішньою сторонами стопи;
3. Навчити ведення м’яча внутрішньою та зовнішньою сторонами підйому;
4. Розвивати спритність навчальною грою у футбол;
5. Розвивати координацію рухів;
6. Навчити техніці володіння та контролю над м’ячем;
7. Розвивати координацію рухів, спритність, точність.

Побудувати урок правильно і педагогічно грамотно — це, насамперед, раціонально використати відведений на нього час. Організація уроку повинна починатися ще до заняття і включає дотримання порядку в місцях переодягання учнів, підготовку інвентарю, виконання черговими своїх обов’язків, тобто формування попередніх умов. Добра підготовка до уроку забезпечує  високий  рівень  його  проведення,  створює позитивний емоційний фон, сприяє інтенсивній і плідній роботі.

Центральне місце в підготовчій частині уроку займає функціональна підготовка організму. Ця мета досягається за допомогою легко дозованих вправ, які не потребують тривалого часу на підготовку та виконання. Зміст підготовчої частини уроку повинен бути тісно пов’язаний з наступною діяльністю юних футболістів на полі. Тому тут використовую загальнорозвиваючі та акробатичні вправи, комплекс вправ для зміцнення різних типів м’язів та формування постави, бігові вправи. 

Мета уроку досягається в його основній частині. Вона може мати кілька етапів. Найскладніші завдання, пов’язані з опануванням нового матеріалу, розв’язуються на початку основної частини уроку. При цьому варто дотримуватися такої послідовності:

1. Ознайомлення.
2. Деталізоване вивчення.
3. Вдосконалення.

Основна частина уроку має передбачати навчання техніко-тактичним діям з обов’язковим закріпленням їх в іграх або ігрових вправах. При цьому, основну частину бажано умовно поділити на чотири часові інтервали. Перший і третій з них призначені для вивчення одного і того ж технічного прийому (наприклад, удару внутрішньою стороною стопи), а другий і четвертий — на закріплення цього ж технічного прийому в ігрових вправах або навчальних двосторонніх іграх.

У заключній частині уроку треба забезпечити продумане поступове зниження функціональної активності організму. Для цього добираю легко дозовані навантаження. Домашнє завдання — самопідготовка.

Жодна людина не народжується із вродженими навичками гри у футбол. Для того щоб розвинути свої сильні та зміцнити слабкі сторони, потрібні роки тренувань. Наприклад, гравець може бути дуже швидким, але не надто сильним, або він може добре подавати кутові, але погано грати в пас. Проте з практикою необхідні навички поступово розвиваються. Якщо ви щодня виконуватимете ряд корисних вправ, то, зрештою, станете дуже непоганим гравцем. Про всі ці особливості щоразу наголошую учням, щоб запобігти психологічним та моральним розладам, втраті зацікавленості, для посилення мотивації, впевненості у своїх діях, кращого сприйняття матеріалу, посилення командної роботи.

Висновки

Упевнений, що до кожної дитини у класі потрібно виявляти щирість, чуйність, не виділяти надмірною увагою обдарованих і не принижувати моралізаторством слабших. Тому намагаюся організувати роботу так, щоб допомогти кожному учневі відчути себе здібним, потрібним, цікавим для вчителя та однокласників, адже це – надійний стимул для майбутнього навчання, занять фізкультурою із захопленням, відчуттям власної гідності.

Вважаю, що в сучасних умовах у навчальний процес необхідно впроваджувати сучасні ефективні методи організації навчання учнів, підвищувати емоційність викладання шляхом використання музичного супроводу, ігрових та змагальних елементів, мультимедійних засобів навчання.

Модуль «Футбол» спрямований на створення сприятливого середовища для розвитку футбольних навичок учнів, враховуючи їхні індивідуальні особливості. Диференційований підхід до тренувань дозволяє кожному учневі розвиватися відповідно до його потреб та можливостей, сприяючи його загальному фізичному і психологічному розвитку та сприяти вихованню гендерної рівності.

Список використаних джерел

1. https://urok.osvita.ua/materials/sport/timbilding-na-urokah-fizicnoi-ukulturi/
2. https://naurok.com.ua/urok-diferenciyovaniy-pidhid-na-urokah-fizichno-kulturi-z-dosvidu-praci-3053.html
3. https://vseosvita.ua/library/embed/0100fywl-f113.doc.html
4. http://repository.ldufk.edu.ua/