Методичні засади формування соціальної компетенції молодшого школяра

Методичні засади формування

соціальної компетенції

молодшого школяра

Реалізація нової освітньої парадигми в Україні у вигляді нових державних освітніх стандартів викликає потребу в оновленні змісту навчання й виховання молодших школярів. Особливого значення в цьому аспекті набуває формування ключових компетентностей, зокрема соціальної компетентності.

Оскільки особистість - істота соціальна, то формат соціальної компетентності охоплює як соціальні мотиви, знання, навички, необхідні для успішної взаємодії із соціальним середовищем, так і самопочуття та самосприйняття особистості в мінливому соціумі. Прояв соціальної компетентності молодшого школяра під час процесу соціалізації характеризується такими показниками:

-      приймати соціальні правила і норми, знаходити правильні орієнтири для побудови своєї соціальної поведінки;

-      проявляти гнучкість у сприйнятті нових вражень та їх оцінці, прилаштовуватися до вимог соціальної групи, зберігаючи водночас власне обличчя;

-          добирати корисні для свого соціального розвитку ролі, поводитися відповідально, співвідносити чекання інших з власними можливостями і домаганнями;

-     орієнтуватися у своїх правах та обов'язках;

-     уміти брати до уваги думку інших людей, рахуватися з їхніми бажаннями та інтересами, визнавати сильні сторони;

-      гнучко поводитися з партнерами по спілкуванню; адекватно реагувати на їхні слова і дії; вміти вислуховувати, погоджуватися, відстоювати власну точку зору, домовлятися;

-           виявляти толератність, емпатію, здатність співчувати і співрадіти;

-           налагоджувати з однолітками та дорослими гармонійні взаємини, домовлятися з ними; уникати конфліктів або розв'язувати їх мирним шляхом, утримуватися від образливих слів та агресивних дій;

- оптимістично ставитися до труднощів, уміти мобілізовуватися на їх подолання; проявляти витримку в стресових ситуаціях;

-              бути здатною до самопокладання відповідальності; ініціювати допомогу та підтримку іншому;

-              розраховувати на себе, рідних, близьких, знайомих, товаришів;

-     гідно вигравати та програвати;

-     узгоджувати свої бажання з можливостями та вимогами;

-     контролювати та регулювати свою поведінку, утримуватися від негативних проявів;

-            довіряти власному досвіду, спиратися на реалістичну самооцінку;

-     уміти в разі потреби звернутися до людей за допомогою;

-     володіти мовленнєвим етикетом, бути здатною ініціювати, підтримати та культурно завершити розмову;

-     уміти тримати дистанцію, відчувати межу бажаної-небажаної поведінки;

-         орієнтуватися в понятті «авторитет», пов'язувати його зі справжніми чеснотами і цінностями;

-      поводится совісно за відсутності контролю з боку дорослого;

-          бути людяною, справедливою людиною, вміти приймати точку зору іншої людини .       

Організація навчального процесу в початковій школі, спрямованого на формування соціальної компетентності особистості учня, полягає у створенні умов для формування у нього досвіду пізнавальної діяльності, різних способів та досвіду практичної й творчої діяльності, інтеграцію теоретичного і практичного змісту освіти, моделювання за допомогою педагогічних технологій контекстного навчання предметного та соціального змісту життя й діяльності молодшого школяра, а також ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Забезпечити реалізацію цих вимог повинні педагогічні технології.     

1.Особистісно-орієнтована технологія.

Ключовими ознаками якої  є:

-          опора вчителя на суб'єктний досвід учня , що не несе в собі негативної оцінки;

-          поняття вживається на означення обумовленого процесом соціалізації емоційно-ціннісного ставлення особистості до певного факту, явища;

-          суб'єкт-суб'єктні відносини учасників навчального пронесу (учень стає суб'єктом діяльності тільки тоді, коли реально може впливати на неї на всіх етапах: цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінювання);

-          діяльнісна основа (учні вчаться самостійно здобувати і застосовувати знання).

           2. Інтерактивні технології.

         Активним засобом соціалізації  учнів є використання інтерактивних технологій навчання, які  дозволяють вирішувати  наступні  завдання :

• Активне включення кожного учня в процес засвоєння учбового матеріалу.

• Підвищення пізнавальної мотивації.

• Формування навичок  успішного спілкування (уміння слухати і чути один одного, вибудовувати діалог, ставити питання на розуміння).

• Розвиток навичок самостійної учбової діяльності: визначення провідних і проміжних завдань, уміння передбачати наслідки свого вибору, його об'єктивна оцінка.
• Виховання лідерських якостей.

• Уміння працювати з командою і в команді.

• Переймати на себе відповідальність за спільну і власну діяльність по досягненню результату.

           Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні.

       Робота в парах. Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

       Групова (колективна) технологія навчання передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється у процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною за певними ознаками, може бути постійною і мобільною.

Групові форми навчання дають змогу диференціювати та індивідуалізувати процес навчання. Формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації. Сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність.

           Мікрофон. Цей метод  є різновидом фронтального обговорення певної проблеми, яка дає можливість кожному сказати щось швидко, відповідаючи по черзі. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний “мікрофон”.                                                           

          Метод ситуативного моделювання.Учні намагаються діяти так, як у реальному житті, чи, принаймні, так, як вони хотіли б діяти в реальності.

До інтерактивних методів навчання, які базуються на залученні і співпраці, відносяться уроки-тренінги. Такі уроки проходять енергійно, цікаво і продуктивно. Важливою умовою формування знань, умінь і навичок учнів є зацікавленість, продуманість, добре організоване дослідження, вивчення, повторення, закріплення та узагальнення навчального матеріалу. 

На уроках-тренінгах відбувається співпраця - спільна діяльність для досягнення загальних цілей, коли учні починають розуміти: вони можуть досягти своїх особистих цілей тільки за умови, що їхні товариші з групи також досягнуть успіху. Успіх кожного - це успіх групи.

Технологія розвитку критичного мислення. Розвиток критичного мислення  розглядається як засіб  самореалізації особистості в умовах демократичного суспільства. Технологія розроблена на інтерактивній основі, її прийнято розглядати як модель локальних стратегій ( асоціативний кущ,  гронування, мозковий штурм, сенкан).

        Мозковий штурм. Загальновідомий  метод, суть якого полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань. Мозковий штурм спонукає учнів виявляти творчість, розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію. За короткий термін (до 3 хв.) вдається зібрати велику кількість ідей. На завершальному етапі ці ідеї систематизують, аналізують, обговорюють та виділяють абсурдні, хибні й ті, що допоможуть розв'язати проблему.

Інтегральна технологія. Ідея інтеграції останнім часом є предметом теоретичних і практичних досліджень в зв’язку з початком процесу диференціації у навчанні. Численні наукові дослідження в початковій школі свідчать про те, що майже всі предмети містять інтегровані знання.  Самий найцікавіший спосіб проведення інтегрованих уроків – це проведення їх на основі інтеграції навчального матеріалу з різних предметів, об’єднаних навколо однієї теми. Інтегративно-тематичний підхід до розробки і проведення уроку полягає в тому, що змістовною, методичною і організаційною одиницею процесу навчання виступає не урок, а навчальна тема (розділ) навчальної дисципліни. Цей підхід дає змогу розкрити перед дитиною поняття, явища, розглянути їх всебічно ( з точки зору різних наук ), отримати повну і цілісну інформацію.

Ігрові технології навчання . Технології ігрового навчання - це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, "проживання" ситуації). Сьогодні віддають перевагу терміну "імітація" замість "гра" (акцент переноситься на внутрішню сутність дії). Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.

Види ігор:

• навчальні, тренувальні, узагальнюючі;
• пізнавальні, виховні, розвиваючі;
• репродуктивні, продуктивні, творчі.

           Мультимедійні технології пов'язані із створенням мультимедіа-продуктів: електронних посібників, презентацій, відеороликів. У цих продуктах об'єднаються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп'ютер на повноцінного співрозмовника, дозволили учням  можливості бачити, чути, читати.

З метою соціалізації педагогічні  технології можуть бути використані на різних етапах уроку:

                       під час первинного оволодіння знаннями,

                       під час закріплення й удосконалення,

                       під час формування вмінь та навичок.

                       їх можна застосовувати також як фрагмент заняття для досягнення певної мети або ж проводити цілий урок з використанням окремої технології.                                                        

                Молодший шкільний вік - це перший період системного залучення дитини до громадського життя. Саме в цей період відбувається ціла низка особистісних утворень, необхідних для формування соціальної компетентності:

-        мотивація соціально значимої діяльності, у рамках якої орієнтація на успіх є позитивною основою для формування соціальної компетентності, оскільки вона спрямована на досягнення конструктивних, позитивних результатів, що визначає особистісну активність дитини;

- вміння керувати психічними процесами розвитку пізнавальної сфери, яке створює основу становлення здатності до довільної регуляції поведінки;

-    діалогічність свідомості, критичність до себе і до інших людей; дитина стає здатною до адекватної самооцінки, а задоволеність собою і досить висока самооцінка виступають важливими складовими соціальної компетентності;

-    складається новий тип відносин з людьми, засвоюються певні соціальні норми, втрачається орієнтація на дорослого і відбувається зближення з групою однолітків, де необхідними виявляються навички конструктивної взаємодії; молодший школяр починає розуміти, що від його поведінки залежить вирішення багатьох життєвих ситуацій, зокрема й складних стосовно соціальної взаємодії, а значить, вона здобуває готовність до оволодіння навичками конструктивної поведінки в проблемних ситуаціях .

Таким чином, соціальну компетентність молодшого школяра можна вважати сформованою, якщо він:

-       володіє елементарними знаннями про соціальні явища, події, людей, взаємини, способи їх налагодження;

-       цінує, визнає значущість для себе всього, що пов'язано із соціальним життям, цікавиться ним;

-       називає словами, вербалізує основні назви, пов'язані із соціальним життям;

-       передає свої враження, пов'язані із соціальними подіями та взаєминами людей, художніми образами (малює, складає оповідання тощо);

-       пов'язує соціальну активність людей і власну з виконанням соціально схвалюваних стандартів;

-       реалізує свої знання та інтереси у соціально зрілих формах поведінки;

-       проявляє у поведінці конструктивну творчість;

-       збалансовує особисті та соціальні інтерес