В Україні, як і в багатьох державах світу, освіта вважається найважливішою складовою суспільного, економічного, культурного життя країни і необхідною умовою стабільного інноваційного розвитку. Без якісної освіти неможливе становлення демократичного суспільства, що здійснюється доволі активними темпами і висуває нові вимоги до рівня освіченості молодого покоління.

Метою державної освітньої політики України є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, здатної до свідомого вибору, яка сповідує і примножує цінності національної і світової культур, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей. Саме такі громадяни зможуть сприяти розбудові України як демократичної держави на сучасному етапі її інтеграції до європейської і світової спільноти. 

Останнім часом зросла увага до навчання іноземних мов як важливого інструмента спілкування в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. У контексті трансформацій, що відбуваються в освітньому процесі України, вперше в історії вітчизняної педагогічної практики навчання іноземних мов як загальноосвітнього предмета почало здійснюватися з 1-го класу; постійно зростає кількість шкіл, у яких вивчається дві й більше іноземних мов. Це свідчить про творчі пошуки педагогів ефективних новітніх шляхів удосконалення особистості випускника школи і його адаптації до сучасних європейських та світових стандартів.

Відповідно до вищезгаданих завдань окреслюється і зміст навчання іноземної мови у школі.

Слід зазначити, що у загально дидактичному плані зміст навчання становить все те, що залучається до діяльності викладання (діяльність учителя) та учіння (діяльність учня), а також навчальний матеріал і процес його засвоєння (В.В. Краєвський).

При оволодінні іноземною мовою як засобом спілкування зміст навчання полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, тобто здатності спілкуватися іноземною мовою в типових ситуаціях повсякденного життя в межах засвоєного програмного матеріалу.

До складових комунікативної компетенції учені-методисти відносять наступні компетенції:

•     мовленнєву;  мовну (лінгвістичну);

•     соціокультурну;

•     соціолінгвістичну;

•     країнознавчу;

•     навчальну;

•     стратегічну;

•     дискурсивну тощо.

Так, мовна компетенція включає мовні знання (лексичні, граматичні, фонетичні та орфографічні) і відповідні навички; мовленнєва компетенція включає чотири види компетенцій: в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі.

Формування мовленнєвих умінь неможливе без оволодіння мовним матеріалом (фонетичним, лексичним, граматичним). Але лише знання мовного матеріалу не забезпечує формування мовленнєвих умінь, необхідні ще навички володіння цим матеріалом для породження та розпізнавання інформації. Мовленнєві навички є складовою частиною мовленнєвих умінь.

Проте, як відомо, досягнення комунікативної компетенції неможливе без оволодіння певним обсягом культурної інформації, без ознайомлення учнів з культурою народу, мову якого вони вивчають. У зв'язку з цим компонентом змісту навчання поряд з комунікативною компетенцією виступає також і соціокультурна компетенція, яка складається з країнознавчої та лінгвокраїнознавчої компетенцій.

Лінгвокраїнознавча компетенція передбачає володіння учнями особливостями мовленнєвої та немовленнєвої (міміка, жести, що супроводжують висловлювання) поведінки носіїв мови в певних ситуаціях спілкування, тобто сформованість в учнів цілісної системи уявлень про національно-культурні особливості країни.

Країнознавча компетенція — це знання учнів про культуру країни, мова якої вивчається (знання історії, географії, економіки, державного устрою, особливостей побуту, традицій та звичаїв країни, тощо).

Якщо порівнювати різні національні культури, то можна зробити висновок, що вони ніколи не співпадають повністю. Це пояснюється насамперед тим, що кожна культура складається з національних та інтернаціональних елементів. Для кожної культури сукупність цих елементів буде різнитися.

У сучасній методиці навчання іноземним мовам володіння та процес оволодіння іншомовною комунікативною діяльністю кваліфікується як міжкультурна комунікація [4, c. 37].

Найбільш повне визначення міжкультурної комунікації сформульовано І.І. Халеєвою. «Міжкультурна комунікація є сукупність специфічних процесів взаємодії людей, що належать до різних культур, але при цьому й усвідомлюють той факт, що кожний з них є «іншим» і кожний сприймає інорідність «партнера» [15, c. 11]».

Таким чином, оволодіння німецькою мовою, як і будь – якою іншою іноземною мовою можна із впевненістю кваліфікувати як компонент загальної культури особистості, за допомогою якого вона (особистість) прилучається до світової культури. Проте, міжкультурна комунікація (діалог культур), може бути реалізована тільки на усвідомленій національно – культурній базі рідної та іноземної мов. Такий діалог можливий лиш за тих умов, якщо учні усвідомлюють свою власну культуру, а відповідно й культуру та історію свого рідного краю, а також на достатньому рівні володіють знаннями про іншомовну культуру.

Формування країнознавчої компетенції потребує не тільки знань в області історії, мистецтвознавства, літературознавства, природознавства, але й привчає школярів всім цим цікавитися та підвищувати свій культурний рівень, читати відповідну літературу.

Якщо співвіднести елементи змісту іноземної культури із аспектами навчання, можна визначити компоненти іншомовної культури як цілі навчання:

1)               навчальний аспект – соціальний зміст мети. Даний аспект включає в себе оволодіння німецькою мовою як засобом міжособистісного спілкування, а також набуття навичок самостійної роботи, як процес вдосконалення рівня іншомовної культури;

2)               пізнавальний аспект – лінгвокраїнознавчий зміст мети. Використовується як засіб збагачення духовного світу особистості та реалізується переважно на базі рецептивних видів діяльності: читання та аудіювання.

3)               розвиваючий аспект – психологічний зміст мети. До даного аспекту входить головна мета – розвиток мовленнєвих здібностей, психічних функцій, вмінь спілкуватися, відповідного рівня мотивацію, яку треба наполегливо та систематично розвивати спеціальними засобами, в даному випадку, дуже корисною буде краєзнавча інформація.

4)               виховний аспект – педагогічний зміст мети. Навчання німецької мови та одночасно культури являє собою засіб виховання з усіх боків.

Широкий культурологічний фон сприяє як розвитку лінгвістичних навичок та вмінь (збагачення лексики, навички перекладної діяльності, вміння працювати з фразеологізмами), так і знайомить учнів із певними аспектами іноземної та паралельно рідної культури. Такий підхід дозволяє зняти багато труднощів, з якими зустрічаються учні при вивченні іноземної мови.

Питанням підвищення мотивації, збереження і розвитку у школярів інтересу до предмету «іноземна мова» приділяється велика увага як в психології, так і в методиці навчання цьому предмету. Складність і багатогранність даного явища підкреслюють у своїх працях багато методистів і відповідно до цього пропонують різні підходи до вирішення цієї проблеми. 

Переважна більшість дослідників пов’язують вирішення проблеми забезпечення мотивації із:

1)   створенням спеціально розробленої системи вправ, виконуючи які учні відчували б результат своєї діяльності;

2)   залученням емоційної сфери учнів в процесі навчання;

3)   характером педагогічних дій вчителя, зокрема наявністю стимулів і підкріплень;

4)   використанням на уроках аудіовізуальних засобів;

5)   використанням прийомів особистісної індивідуалізації;

6)   розробкою системи позакласних занять, що підсилюють мотиваційну сторону вивчення мови [12, c.32-33]. 

Також завдяки спостереженням, можна сказати, що підвищення мотивації йде через:

1)               залучення учнів в самостійну роботу на уроці;

2)               створення проблемних завдань і ситуацій;

3)               диференційований контроль знань умінь і навичок учнів;

4)               використання пізнавальних ігор;

5)               широке використання країнознавчого матеріалу на уроках німецької мови

6)               створення сприятливої атмосфери на уроці, доброзичливого відношення до учнів.

Згідно з психологічними дослідженнями мотивації і інтересу при навчанні іноземній мові, зусилля вчителя повинні бути направлені на розвиток внутрішньої мотивації навчання школярів, яка виходить з самої діяльності і має найбільш спонукальну силу. Внутрішня мотивація визначає відношення школярів до предмету і забезпечує прогрес в оволодінні іноземною мовою. Якщо школяра спонукає займатися сама діяльність, коли йому подобається говорити, читати, сприймати іноземну мову на слух, дізнаватися про щось нове, тоді можна сказати, що у нього є інтерес до предмету «іноземна мова» і забезпечені умови для досягнення певних успіхів. З вищесказаного можна зробити висновок, що в даний час є достатня кількість досліджень психологів і методистів, що дозволяють використати їх в подальших пошуках вирішення проблеми і здійснити ціннісний підхід до її розгляду.

Аналіз програм з німецької мови для загальноосвітніх шкіл показує, що розвитку країнознавчої компетенції приділяється набагато менше уваги, ніж розвитку лексичних, граматичних навичок, навичок письмового і усного мовлення, аудіюванню.

Найчастіше навчання країнознавству є не основною, а лише другорядною метою уроку, країнознавчий матеріал вивчається не сам по собі, а окремими частинами в рамках певних лексичних тем. З одного боку, це дозволяє економити час, але з другого боку, приводить до фрагментарних і поверхневих знань учнів. Але, як стверджують науковці і педагогипрактики, саме вивчення країнознавчого матеріалу сприяє підвищенню інтересу до предмету і, відповідно формуванню внутрішньої мотивації.

При цілісному розгляді проблеми мотивації вивчення школярами іноземних мов дослідники виходять з того, що в навчанні взаємодіють наступні складові:

1)               Учень і те, як він опановує іншомовними знаннями, уміннями і навиками: які мотиви спонукають його до діяльності.

2)               Вчитель і те, як він навчає, керуючись певними методичними принципами, використовуючи методи, прийоми, засоби і форми навчання.

3)               Сам предмет «іноземна мова» — тобто ті лінгвістичні та лінгвокраїнознавчі знання, якими повинні оволодіти учні.

Таким чином, при формуванні позитивного відношення школярів до предмету необхідно враховувати чинники, що витікають з того, кого ми навчаємо, як навчаємо і чому навчаємо [14, c.31-32].

Мотиваційно-стимулюючий компонентвключає уміння формувати у учнів внутрішню потребу користуватися іноземною мовою як засобом спілкування в ситуаціях опосередкованої і безпосередньої міжкультурної комунікації:

а) шляхом включення автентичних матеріалів (текстів, віршів, пісень,

відеоматеріалів і ін.) в процес вивчення мови; 

б) шляхом використання активних форм навчання (проблемних завдань, ролевих ігор соціокультурної спрямованості), які сприяють ефективнішому засвоєнню особливостей іншомовної культури; 

в) шляхом залучення учнів до різних видів позакласної роботи (культуро-країнознавчі вікторини і конкурси, листування із зарубіжними партнерами тощо), направленим на вирішення конкретних завдань. [10, c.36-

37].

                 Отже,     за     допомогою     використання     в     навчальному     процесі

лінгвокраїнознавчого підходу можна зберегти інтерес у учнів до вивчення німецької мови. Виховання інтересу до іноземної мови вважається однією із першочергових завдань учителя іноземної мови у школі.

При використанні під час навчання іноземних мов лінгвокраїнознавчого матеріалу, реалізації соціокультурного підходу до навчання іноземних мов, слід використовувати додатковий різноманітний автентичний мовний матеріал – різноманітні тексти, аудіо матеріали, навчальні відеофільми, художні фільми та твори літератури. Використання матеріалів журналів „Juma“, „Schrumdirum“, „Deutschland“ позитивно відображається на відношенні учнів до предмету. При відборі країнознавчої інформації слід акцентувати увагу учнів на теми і проблеми, актуальні для відповідної вікової групи.

Формування країнознавчої компетенції в процесі вивчення іноземних мов слід розпочинати уже на молодшому ступені навчання. Школярі не просто вивчають лічилки і пісні, вони знайомляться із звичаями і традиціями німецького народу і дізнаються багато нового і цікавого із життя німецьких дітей. Елементи країнознавства при навчанні іноземній мові містять певні форми етикету, рекомендації про правильне оформлення кореспонденції, про норми поведінки вдома, у громадських місцях. На початковому етапі навчання дітям можна запропонувати, наприклад, таку рифмовку: 

Wenn Menschen dir helfen, auch bei deinen Fragen, vergiss niemals

„bitte“ und „danke“ zu sagen.

Спочатку учні прослуховують подібну рифмовку, далі їм можна запропонувати стисло передати її зміст. Учитель пояснює також, що у німецькомовних країнах „bitte“, „bitte sehr“ говорять, коли потрібно щось попросити, запитати або у відповідь на подяку за якусь послугу, що прийнято і у нас, тому не варто забувати говорити «спасибі» і «будь ласка» частіше.

При відборі текстів слід враховувати принципи автентичності інформації, тобто їх пізнавальної цінності, а також принцип доступності, системності і логічності викладу. З одного боку всі матеріали повинні бути повністю автентичні, тобто узяті з оригінальних німецьких джерел, з другого боку вони мають викликати інтерес школярів, спонукаючи їх до порівняння власної культури з культурою і життєвим досвідом однолітків в країні мови, що вивчається. Робота над такими матеріалами дає учням можливість розширити їх кругозір та певні лінгвістичні знання, створює не тільки умови для активізації пізнавальної діяльності, але і для виховання таких якостей як почуття поваги до іншої культури, розвиваючи при цьому почуття гордості і любові до своєї власної.

Важливу роль у формуванні уявлень про культуру країни, мова якої вивчається, виконують чинники рідного соціокультурного середовища. Подача матеріалу йде в постійному порівнянні двох культур, оскільки істинне розуміння чужої культури можливе тільки при глибокому знанні історії і культури свого краю. Це стимулює учнів до пізнавальної активності, пошуку цих матеріалів.

Змістовний план підручників значно розширений і направлений на ознайомлення школярів з визначними пам'ятками, духовними і матеріальними цінностями не тільки Німеччини, але і інших німецькомовних країн, наприклад, Австрії. І тут необхідно створювати ситуації, які викликали б інтерес, з яких учні одержували б нову інформацію.

Яку ж інформацію можуть одержати учні? Перш за все, доцільно повідомити, що Австрія – країна, що дала світу відомих композиторів, артистів, архітекторів. Географічне положення Австрії сприяло тому, що австрійська культура ввібрала в себе разом з німецькими також романські і слов'янські елементи. Продовжуючи порівнювати, включаємо в учбовий процес карту Німеччини і Австрії.

357022 km2

Завдання: знайти самостійно інформацію про національні та державні символи цієї країни і розповісти про них.

Велика група слів – реалій пов'язана з народними звичаями австрійців, а також релігійними святами. Наприклад, можна повідомити, що відомий українським дітям Св. Миколай у Австрії – Nikolaus. Його прототипом був, згідно переказу, єпископ, що врятував дітей від голоду. Святкують його в Австрії 6 грудня, в день його іменин (Nikolaustag). У цей день до дітей приходять люди у єпископському одязі, дарують їм іграшки, солодощі. Krampus – злий супутник Ніколауса, який карає неслухняних дітей.

Досить цікавою для учнів є також інформація про щоденне життя інших народів. Наприклад, багато хто думає, що німці – це пиво, ковбаса.

Говорячи про жителів австрійської столиці, можна згадати про їх особливу пристрасть до кави.

Цікавою для учнів буде і країнознавча інформація по темі «Die Schule in Österreich», де українські школярі зможуть дізнатися про систему оцінювання у австрійській школі. Учні взнають, що оцінки в австрійських школах наступні: 

1-               sehr gut

2-               gut

3-               befriedigend 4- ungenugend

У Австрії їх називають:

1-  ein Eiser

2-  ein Zweier

3-ein Dreier

4-  ein Vierer

5-  ein Fünfer

Табель успішності з п'ятірками називають «Glanz-und-Gloria-Zeugnis». 

При відповіді на питання Wodurch ist Deutschland/ Österreich bekannt?, учні складають таблицю:

Deutschland	Osterreich
Goethe  Schiller die Blasmusik die Bierfeste Wartburg die Autos die Fußballspieler Apfelstrudel Denkmalpflege . . .	Mozart Schubert der Walzer die Operette Stephansdom die Fiaker die Schifahrer Sachertorte . . .

Важливість розширення знань культурологічного характеру зростає останнім часом при розширенні можливостей іноземних контактів. Важлива робота із стійкими виразами. У складі фразеологізмів сучасної німецької мови, як і в інших мовах, є група фразеологізмів, яка зобов'язана своїм походженням старовинним звичаям і святам. Вправи з фразеологізмами допомагають виробити лінгвокраїнознавчий підхід при вивченні іноземної мови. Учні можуть виконувати наступні завдання:

1)  Як ви розумієте німецьке прислів'я:

« Viele Kocher verderben den Brei»?

2)  Розкажіть епізод, який закінчується словами:

« Wer А sagt, muss auch B sagen ».

3)  Виразіть згоду із запропонованою приказкою:

Ich meine: «Besser spät als nie». Was sagen Sie dazu?

У старших класах учні виявляють жваву цікавість до науково-дослідної роботи. Можна займатися дослідницькою діяльністю по темі «Фразеологізми із значенням якісної оцінки людини». Як джерело фразеологізмів і ілюстративного матеріалу, що показує вживання в живій мові, широко використовувати сучасну, головним чином художню літературу німецькою мовою.

Художні тексти дозволяють учню пов'язати одержані відомості з його життєвим досвідом, з його знаннями певної епохи, традицій. Робота з фразеологізмами значуща у тому, що вона може бути використана як додатковий матеріал при вивченні фразеології на уроках німецької мови, при підготовці до науково-практичних конференцій, сприяє розвитку комунікативної спрямованості, підвищенню соціокультурної  компетенції.

Пізнавальна діяльність полягає, перш за все, у набутті інформації про культуру країни, мова якої вивчається. Одним з її яскравих прикладів можуть бути дитячі вірші «Elfchen», які часто пов'язані з історичними подіями, видатними людьми, звичаями і вдачами країни, мова якої вивчається.

Робота з віршами спонукає інтерес до культурних пошуків. Підлітки роблять перші «Elfchen» по схемі:

X

X   X 

X   X   X 

X   X   X   X

X

Так, при вивченні теми «Österreich», учні можуть складати по даній схемі  «Elfchen». Innsbrucker sind lustig!

Innsbrucker sind treu.

Sie laufen Schi mit Froh!

Далі йде звичайно завдання:

1)       Wie findet ihr das Gedicht? 

       Begrundet eure Meinung!

      -Ich finde das Gedicht …, weil  ….

2)       Was meint ihr, was will die Autorin mit dem Gedicht sagen?

-   Ich glaube,  dass   ….                              -Ich weiß nicht, aber….

-   Ich bin der Meinung, ….                        -Ich finde, dass….     

-   Ich würde sagen, ….                               -Ich denke,  …   .

Формуванню навиків креативного письма сприяє наступна вправа: Versucht vollstandige Sätze zu den Anfangsbuchstaben Ihres Namens zu schreiben, zum Beispiel:

Katerina.

Kindergartnerin  hat viel Geduld.

Autofahrer hat gute Autos.

Tischler ist ein typischer Mannerberuf.

Erzieherin beschaftigt  sich mit den Kindern.

Reiseleiterin arbeitet in einem Reiseburo. 

Informationsmakler liefert seinen Kunden verschiedene Informationen.

Naherin ist ein Beruf fur die Frauen.

Automechaniker repariert Autos.

Для тренування мовленнєвих кліше можна використовувати навчальні пісні. Пісні знайомлять учнів з формами вітання на німецькій мові, допомагають їм легко запам'ятати, як вони повинні представлятися співбесіднику при зустрічі і запитати його ім'я. З пісні вони взнають, що німці при зустрічі обов'язково поставлять питання «Wie geht’s?», а у відповідь можуть почути: «Danke, prima», «Danke, gut». Прощаючись один з одним, вираз Auf Wiedersehen – нейтральний і вживається без обмежень, а вирази Bis bald!, Tschuss!, Tschao! або Ade! (у швабів) – недоречні в офіційній розмові. Можна пояснювати учням, що вираз  Auf Wiederhoren! уживається при розмові по телефону. Про всі ці подробиці діти дізнаються з веселих, ритмічних пісеньок.

Останніми роками в Німеччині стали говорити простіше, популярні такі прості фрази, як: „alles klar“ («все ясно»), „alles in Ordnung“ («все порядку»), „wie geht’s?“ («як справи?»), тощо. Часто можна почути вітання  „Hallo!“. Так звичайно вітають одна одну молоді люди і руку не подають.

У ряді випадків порядок розгортання певного сценарію може носити національно – культурні риси. Телефонна розмова в німецькомовних країнах відкривається представленням типа Hier ist P.  Guten Tag!, тоді як відповідний україномовний сценарій розгортається інакше, наприклад: Здрастуйте! Покличте, будь ласка, П. !

Учні складають сценарій телефонної розмови за допомогою наступних мовних засобів:

-                    Guten Tag! Hier. . ., die Reporterin der Zeitung „Alles fur Sie“. Ich möchte gern . . . sprechen.

-                    Hallo,  was wünschen Sie?

-                    Können Sie ein Interview unserer Zeitung geben?

-                    Ja/Nein, . . .

Німці люблять титули. Колеги по роботі можуть багато років бути між собою на «Ви», наприклад,  „Guten Tag, Herr Hoffmann“. Якщо хтось захистив дисертацію на звання «докторa», починають звертатися: „Herr Doktor Hoffmann“, „ Frau Doktor Hoffmann“. До професорів – „Herr Professor …“, „Frau Professor…“.  

Як закінчити розмову? Учні можуть користуватись наступною таблицею:

Одним з проявів культури і традицій країни є національна кухня. 

Німецька кухня – це нескінченна різноманітність місцевих кулінарних традицій. Смажені ковбаски з капустою, пиріг з цибулі, котлети поберлінськи, гострий браунколь – більше тридцяти німецьких регіональних кухонь задовольнять будь-якого гостя.

Основний прийом їжі – обід – Mittagessen- буває між 12 і 13 годинами. Всі бажають один одному „Guten Appetit!“ Без запрошення в будинок приходять тільки хороші друзі. При вивченні теми „Essen“  вчимося писати запрошення.

                                          Einladung zum Essen

Anschrift                                                                                                     Datum Liebe/Lieber. . .

Am. . . wollen wir. . .

Wir freuen uns sehr, . . . 

. . . 

Viele Grüße

Під час неофіційних, приватних запрошень прийнято запізнюватися на декілька хвилин, господині прийнято дарувати квіти. Коли щось пропонують за столом, то відповідають „Ja, bitte“. „Danke“ означатиме «Ні, дякую».

Таким чином, чим більше дізнаються учні про країну, мова якої вивчається, тим успішніше вони вивчатимуть і мову. При підготовці країнознавчих матеріалів слід надавати більше уваги стимулюванню і раціоналізації пізнавальної діяльності учнів, а також розвитку їх країнознавчих умінь.

Різноманітність форм і методів роботи є головним для формування інтересу учнів до предмету і для якнайповнішого розвитку їх навчального потенціалу. В процесі навчання німецькій мові слід проводити різноманітні види занять: семінари, екскурсії, конференції, вікторини, заліки, узагальнення матеріалу, олімпіади, матеріал до яких готувати із залученням нової країнознавчої інформації. Використовування в навчальному процесі країнознавчї інформації викликає живий інтерес у учнів і підтримує пізнавальну мотивацію при навчанні німецькій мові, сприяє підвищенню рівня знань і умінь школярів.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Велику роль у підтриманні мотивації до вивчення іноземної мови відіграє використання на уроках елементів країнознавства. Такі тексти, аудіо- та відеоматеріали країнознавчого характеру стають все популярнішими в процесі навчання іноземних мов. Завдяки цим матеріалам учні знайомляться з реаліями країни, мова якої вивчається, одержують додаткові знання у області географії, освіти, культури тощо. Зміст країнознавчих текстів повинен бути значущим для учнів, містити певну новизну, чи то загальні відомості про освітні установи, про державний устрій, про дитячі і юнацькі організації країни, мова якої вивчається, або про особливості мовленнєвої поведінки і етикету. Уроки країнознавства викликають у учнів потребу надалі самостійно вивчати особливості життя та культури народу, мову якого вони вивчають, з країнознавчими матеріалами.

І саме лінгвокраїнознавство повинне слугувати основою для підтримки мотивації, оскільки воно включає два аспекти:

1)   сприяє вивченню мовного матеріалу – зокрема лексичного;

2)   знайомить учнів з життям країни, мову якої вони вивчають, її звичаями та традиціям.

Навчання іноземної мови передбачає комплексну реалізацію практичної, виховної, освітньої і розвиваючої цілей; при цьому виховна, освітня і розвиваюча цілі досягаються в процесі практичного оволодіння іноземною мовою.

Проте, як видно з аналізу навчальних програм, практична мета протиставляється всім іншим, де всі розділи відносяться до практичної мети а про інші цілі згадують лише частково, тобто, не перераховано ніяких конкретних вимог до того, що повинно бути досягнуто засобами іноземної мови в плані виховання, освіти і розвитку. Але для формування особистості всі інші цілі такі ж важливі, особливо в умовах сучасної школи, як і навчальна або практична мета.

Комплексний підхід до цілей навчання вимагає введення всіх аспектів як компонентів мети на рівних правах, що означає не абсолютно рівномірний  розподіл часу на всі аспекти, а їх рівноправність щодо значущості для формування особистості учня.

При визначенні мети навчання повинні бути названі не тільки уміння, але і функції, які зможе виконувати людина, опираючись на ці уміння у своїй практичній діяльності. Таким чином, практична орієнтація навчання полягає в соціальному змісті мети.

Крім того, мета навчання іноземним мовам має ще лінгвокраїнознавчий, педагогічний і психологічний зміст.

Країнознавчий матеріал – аудіокасети з текстами, піснями і казками, книги, журнали, листівки, відеокасети, листи є при вивченні іноземної мови одним з головних чинників інтенсифікації процесу навчання іноземної мови у школі, оскільки саме це допомагає учителю у формуванні всебічно розвиненої особистості, допомагає краще підготовити молоду людину до життя в сучасних умовах. При правильному використанні країнознавчий матеріал має велике виховне значення, підвищує інтерес учнів до іноземної мови, сприяє вдосконаленню їх іншомовних навиків і умінь, активізує іншомовну мовленнєву діяльність учнів.

 

ДОДАТКИ

Додаток 1 

Країнознавчий матеріал по роботі з географічною картою

Німеччини

 

Представлений матеріал ілюструє роботу з географічною картою і її робочими варіантами. Основною практичною метою є вивчення федеральних земель Німеччини, їх столиць, міст, їх географічного розташування. Завдання з картою мають також на своїй меті розвиток уваги, уміння концентруватися, розвиток зорової пам'яті, аналітичних умінь. 

Особливістю представлених завдань є те, що в них використовується не тільки фізична і політична карта Німеччини, але і так звана “робоча” карта, де залежно від учбової необхідності, рівня підготовленості учнів і матеріалу учнів, можуть бути вказані в різному об'ємі назви федеральних земель, їх столиць, міста, позначені гори, річки і озера. На прикладі одного завдання це дозволяє вчителю регулювати рівень складності завдань, здійснювати диференційований і індивідуальний підхід до учнів. 

Доцільним представляється почати роботу по вивченню карти Німеччини, здійснюючи принцип від простого до складного, з карти-пазла, де не вказані федеральні землі і географічні об'єкти. Представлена робоча карта (Мал. 1) розрізається по контурах федеральних земель, елементи карти перемішуються. 

Перший етап роботи. Учні складають карту-пазл, метою роботи є лише первинне знайомство з картою Німеччини: кількість федеральних земель, їх співвідношення за площею і їх розташування. 

Другий етап роботи. За допомогою інформації, даної вчителем, учні самі намагаються визначити назви федеральних земель і їх столиці, звертаючи увагу на географічне положення кожної федеральної землі, наприклад: 

•              Das größte Bundesland heißt Bayern. 

•              Das Bundesland Hamburg besteht aus zwei Städten. 

•              Die Hauptstadt Sachsen ist Dresden. 

 

 

Рис. 1

Учні розташовують картки з назвою федеральних земель і їх столиць на робочій карті. При виконанні даного завдання можна використовувати картки трьох кольорів (Мал. 2): картки першої групи: Stadtstaaten (Berlin, Bremen, Hamburg), картки другої групи: Freistaaten (Bayern, Sachsen, Thuringen), картки третьої групи: andere Bundesländer (Baden – Würrtemberg, Schleswig – Holstein, Niedersachsen, Nordrhein – Westfalen, Hessen, Rheinland – Pfalz, Saarland, Sachsen – Anhalt, Brandenburg, Mecklenburg – Vorpommern), що сприяє встановленню асоціативних зв'язків, а детальніше виділені групи можуть бути розглянуті пізніше.

 

Рис. 2

Третій етап роботи. Учні доповнюють свою карту-пазл країнами, що межують з Німеччиною. Важливим є не тільки визначення країн – сусідів на заході, сході, півночі і півдні, але і визначення морських кордонів. 

                 Четвертий         етап

роботи. Учні співвідносять результати своєї роботи із зразком      –        політичною картою Німеччини. 

Для   закріплення матеріалу   може бути використана та ж робоча карта, де вже можуть бути вказані     федеральні землі або їх столиці, а учням необхідно вказати відсутню інформацію. Можливий також комбінований       тип завдання,       що          вимагає більшої   уважності   при співвідношенні       представлених географічних назв з групою назв столиць або федеральних земель. 

                                                                                                   Рис. 3

 

Ускладнити подібне завдання можна за допомогою введення нової інформації – гербів федеральних земель. (Мал. 3). Завдання учнів полягає в тому, щоб співвіднести герб і назву федеральної землі з місцем на карті, де знаходиться ця федеральна земля. Складнішим видом роботи є завдання з гербами, де необхідно вказати назву федеральної землі, що має даний герб, або співвіднести герб з назвою федеральної землі і правильно розташувати їх на робочій карті.

Для закріплення матеріалу може бути використане наступне завдання, яке виконується з опорою на фізичну карту або без неї. Завдання учнів полягає в заповненні відсутньої інформації таблиці, яка може мати наступний вигляд:

Bundesland	Städte	Landschaft
…	…	Alpen
…	Köln	…
Mecklenburg - Vorpommern	…	…

  

Дане завдання можна виконувати в групі або парами.

Виконання завдання наступного типу передбачає виключно роботу в групі. Суть завдання полягає у тому, що кожний з учнів одержує робочий лист у формі таблиці, яку потрібно заповнити, зіставляючи всі дані, і карту Німеччини як опору при визначенні федеральної землі. Записи в таблиці повинні носити схематичний, дуже короткий характер, кожен осередок повинен містити одне – два слова або цифру. Дані, які повинні бути занесені в таблицю, можуть бути встановлені тільки в ході комунікації між членами групи, коли вони діляться інформацією, якою володіють і будуть також уважні до інформації, представленої в невербальній формі.

	Herr Braun	Frau Schulze	Markus	Petra
Bundesland
Stadt
Alter
Beruf

 

Інформація, запропонована першому учню, картка №1

Herr Braun ist 5 Jahre alter, als Frau Schulze.

Markus lebt in der Hauptstadt von Bayern.

Petra lebt in Dusseldorf.

Картка №2

Frau Schulze ist 35 Jahre alt.

Herr Braun liebt Kinder. 

Die Ärztin lebt in der Hauptstadt Deutschlands.

Картка №3

Petra ist genau so jung, wie Markus.

Markus ist Software – Spezialist.

Herr Braun lebt in Bonn.

Картка №4  

Markus ist 27 Jahre alt.

Petra ist Verkäuferin.

Herr Braun arbeitet in der Schule.

Особливим видом робочої карти є карта, де вказані найважливіші визначні пам'ятки міст, символи земель, представлені зображення відомих людей. Карти подібного вигляду достатньо багатоманітні і відрізняються об'ємом і змістом представленої інформації. Загальними є завдання, супроводжуючі їх: визначити місто або федеральну землю по тій інформації, що є. Подібна карта представлена в підручнику “Tangram” 1B.(Мал. 4) Особливий інтерес у учнів викликає наступне завдання: їм необхідно встановити пари міст, визначні пам'ятки яких переплутані. (Мал. 5) Зображення можуть бути представлені на окремих картках, якими потрібно доповнити карту-пазл, або розмістити на фізичній / політичній карті. В даному випадку доцільним представляється використати географічну карту великого масштабу і прикріпити її до дошки, а картки із зображенням визначних пам'яток на плоских магнітах розміщувати на карті. Учні можуть бути розбиті на декілька груп, кожна з груп одержує певний набір карток із зображенням символів і визначних пам'яток федеральних земель. Завдання полягає у тому, щоб, не показуючи свої картки іншим групам, ставити питання про визначні пам'ятки, що цікавлять їх. Вони повинні зібрати комплект карток, відповідної федеральної землі/міста. Об'єм комплекту карток залежить від рівня підготовленості учнів. Федеральні землі/міста можуть бути розподілені вчителем до початку виконання завдання, або кожна група самостійно робить вибір, не кажучи про нього іншим учням, що ускладнює завдання, оскільки декілька команд можуть збирати один і той же комплект. 

Подібна карта може послужити опорою для складання діалогу або полілогу, в ході якого учні повинні визначити маршрут своєї подорожі і обґрунтувати його вибір.

 

 

 

 

                                                          Рис. 4                                                                          Рис. 5

 

Особливістю представлених завдань є те, що вони легко комбінуються, можливим стає використовування індивідуальних, групових і парних видів роботи залежно від поставлених цілей і задач уроку. Перевагою даних завдань є легкість і швидкість контролю, можливість самоконтролю учнів, диференціація завдань як за об'ємом і рівню складності представленого матеріалу, так і по ступеню надання допомоги вчителем. При виконанні даних завдань тренується граматичний матеріал (наприклад, зворотні дієслова, прийменники “in” і “nach”), лексичні одиниці, орфографічні навики (особливою складністю є написання географічних назв), навики говоріння. Подібні розробки націлені на розвиток пам'яті, уяви, аналітичних здібностей учнів (виділення головного, зіставлення, порівняння). Використовування таблиць, схем і карт економить час на уроці, яскравий наочний матеріал підвищує мотивацію і інтерес учнів.