Методичний матеріал "Гуманітарні можливості фізики"

Кузьмич Петро Павлович 15 листопада 19 Відгуки відсутні

Про матеріал

В поданому матеріалі розглянуті аспекти гуманітаризації природничих наук. Акцентується увага на нерозривному зв'язку гуманітарних і природничих дисциплін.
Перегляд файлу

Гуманітарні можливості фізики


Школа завжди була і залишається важливим навчальним закладом, діяльність якого визначається характером соціального замовлення у відношенні до формування майбутніх громадян держави. Якщо підійти аналітично до сучасного стану викладання (всіх без виключення) дисциплін, якості знань учнів, результатів участі наших учнівських команд у міжнародних олімпіадах (що є не останнім показником навченості), то не можна заперечити очевидний спад інтересу більшості учнів до навчання. Серед причин є і такі, як небачення смислу в навчанні, знецінення соціального престижу освіченості, невдалі підручники, програми.

Реформування освіти вкрай необхідне. Міністерство освіти, Академія педагогічних наук та Національна Академія наук розпочали опрацювання державних вимог до змісту, структури, обсягу навчального навантаження та рівня загальноосвітньої підготовки молоді — державного стандарту загальної середньої освіти.

Звісно, що існує стереотипна думка — гуманітарні предмети це ті, які виховують позитивні риси характеру учнів, високі моральні почуття, духовність. Такими є література, музика, мистецтво, історія, мови. Предмети ж хімія, фізика, астрономія — технічні. Вони дають знання, які можуть знадобитися у житті в тому випадку, якщо людина пов'яже своє майбутнє із певною сферою праці — технічною. Отже і тлумачний словник Ожегова нам пояснює, що гуманність — це людяність у суспільній діяльності у відношенні до людей; гуманітарний — звернений до людської особистості; гуманітарними дисциплінами називаються такі, які мають відношення до вивчення суспільства, культури, історії народу на відміну від природничих та технічних.

Якщо вникнути у сказане в словникові, то це спонукає до таких роздумів: чи гуманітарні «гуманітарні дисципліни» та чи не гуманітарні «технічні». Ми свідки того, що «гуманітарні» не завжди виконують свою місію цілком: інколи одні й ті самі літературні герої чи видатні політичні діячі на певному етапі розвитку країни розглядались на уроках як герої, на їхніх прикладах виховувалося ціле покоління, на іншому етапі — вони вже негідні для наслідування. А в якому незручному становищі опиняється учитель! Можливо, поняття гуманності відносне.

Технічні науки, як правило, звинувачують у зайвому технократизмі. Але на них можна дивитись і по-іншому, якщо технократизм розглядати як можливий шлях до гуманітаризації та якщо вважати, що техніка — це матеріалізована сила людського знання, що за технічним виробом стоїть творча особистість.

Природничі предмети повинні забезпечувати необхідний компонент людської культури — сучасне світорозуміння, тому що кожен мусить уявляти, хоча би в загальних рисах, як побудований світ, в якому живе, вірно орієнтуватися в глобальних проблемах, які стоять перед людством. Особливо це стосується фізики, котра була і залишається лідером природознавства. Американський учений І. Рабі казав, що «фізика складає серцевину гуманітарної освіти нашого часу». І це справедливо, бо, навчаючи фундаментальним законам, учитель фізики має прекрасну можливість виховувати учнів засобами предмета. Сприяє йому в цьому значний арсенал методів і прийомів.

Прийоми, характерні природничникам, специфічні:

— показ різноманітностей | світу, його краси, гармонії;

— використання експерименту, який не тільки навчає, а й полегшує навчання;

— розв'язання задач з історичним матеріалом;

— постановка дослідів із застосуванням старовинних і пристроїв, побутової техніки;

— доведення справедливості Теорій дослідницьким наочним шляхом;

— вивчення екологічних проблем, пошук шляхів їх вирішення.

Використання прикладів формує в учнях наукове уявлення про людину. Наприклад, функціонування людської клітини описується 28 фізичними процесами. Деякі з них: ефект Холла, фотоелектричний ефект, фотопровідність, ефект Фарадея, сцинтиляція, ефект Вавилова тощо.

У гуманітарних предметів запозичено:

— емоційно-художній вплив на учня для більш ефективного сприймання навчального матеріалу (використання

художніх творів, музики, прислів'я, приказок, народної мудрості, фольклору);

— показ естетичного начала в фізиці (краса, ефектність фізичних дослідів, симетрія в (природі);

— пояснення народних звичаїв з точки зору науки;

— порівняння, аналогії;

— вивчення прикладів із життя і діяльності творців науки.

Справедливим, у деякій мірі, є твердження, що фізиків, хіміків називають технократами, реалізувати величезний гуманітарний потенціал змісту фізики може тільки учитель віртуоз. Цьому аж ніяк сприяють умови процесу навчання:

— переобтяжені програмно наукоподібні підручники далекі від життя, обсяг матеріалу необхідного для вивчення не відповідає кількості годин

— зменшення кількості годин на вивчення фізики тенденцією, за підсумками реформування освіти 1969 р. відводилось 610 г. (6-Ю кл.), у 1993 - 347 г. (по курсу А), 410 (по курсу за проектом пропонується природознавство 16% всього навчального часу;

— погіршення матеріальної бази, припинення випуску наочних приладів та обладнання;

— відсутність наступності в навчанні в початковій школі методичний аналіз підручників з природознавства, ознайомлення з навколишнім середовищем в 1—4 класах свідчить постійне зменшення питомої ваги елементів фізичних знань у порівнянні з минулими десятиріччями.

В Україні крім гуманітарних (у звичайному розумінні) проблем не вирішеним залишається значний спад технічного розвитку. Для поліпшення цього становища необхідні кваліфіковані спеціалісти, формування яких починається зі школи. Допомогти людині комфортно себе відчувати в високорозвиненому технологічному суспільстві призвані математика, фізика, хімія, на яких базуються виробничі технології. Тому і відношення до них в школі повинно бути відповідним.



До питання про гуманітаризацію

викладання фізики у школі

Школа як один з важливих соціальних закладів, який до того ж взаємодіє із найширшими верствами населення, у своєму функціонуванні не може не керуватись потребами суспільства на кожному, етапі його розвитку; водночас школа, від якої у досить значній мірі залежить формування прийдешніх поколінь, безпосередньо впливає на розвиток суспільства. Це приводить до найтіснішого взаємозв'язку між школою і суспільством, при якому, з одного боку, зміни у шкільній освіті спричиняються до змін — позитивних чи негативних — у суспільстві (причому запізнювання цих змін у часі відносно змін у освітній галузі значно ускладнює своєчасний аналіз та корекцію роботи школи, спричиняючись до необхідності ретельного їх прогнозування з урахуванням якомога більшого числа факторів та можливих взаємозв'язків між ними), з іншого ж боку — зміни у суспільстві з необхідністю мають своїм наслідком зміни у школі, спроби ж не брати до уваги зміни у суспільстві не є життєздатними: невідповідність роботи школи запитам суспільства не тільки веде до невиконання освітніми закладами існуючого соціального замовлення на свою роботу, а й супроводжується зневірою учнів та їхніх батьків у правильності форм, методів та цілей роботи школи, ускладнюючи та навіть унеможливлюючи її продуктивне функціонування на незмінних основах.

Бурхливі політичні події осінніх років, які привели до здобуття Україною незалежності та входження у вельми складний та відповідальний етап зміни суспільного ладу, найменували собою закінчення звичного та рутинного життя в мовах «розвиненого соціалізму» з мріями про світле майбутнє. Перед Україною і її суспільством постали питання розбудови державності, переходу до ринкової економіки, побудови демократичного громадського суспільства — і виявилось, що суспільство, виховане та виплекане попередньою тоталітарною державою з урахуванням своїх потреб, у значній мірі не є готовим до достойного життя та продуктивного функціонування в змінених умовах.

Коли у нових умовах «за лихоманило» суспільство, звичайно разом з ним «за лихоманило» і школу. Оскільки радянською школою, попри необхідність пристосування до існуючих суспільних умов, був накопичений досить потужний потенціал, це без зайвих затримок привело до усвідомлення необхідності перебудови роботи школи відповідно до сьогодення й пошуку шляхів такої перебудови, виникнення шкіл нового типу, появи нових курсів у шкільній програмі та переробки існуючих, пошуку нових напрямів роботи школи та нових методик викладання. Пошук шляхів перебудови школи відповідно до сучасних умов та потреб мав своїм логічним наслідком досить чітке та всеохоплююче формулювання напрямів, по яких мають проводитись зміни: гуманітаризація змісту освіти та гуманітаризація і гуманізація учбового процесу.

Звичайно, гуманітаризація освіти при цьому не може розглядатись як суто механістичне розширення гуманітарно-суспільних предметів за рахунок предметів природничо-наукового циклу. їх роль у формуванні людської особистості, здатної до адекватної орієнтації у житті при знятті догматичного закріпачення, важко переоцінити, оскільки саме природничі науки формують критично-аналітичне мислення, звичка до якого є вкрай необхідною при стиканні різних інтересів для вироблення взаємоприйнятних варіантів вирішення проблеми, для свідомого пошуку нестандартних шляхів розв'язування найрізноманітніших задач; недостатній рівень критично-аналітичного мислення широких верств населення створює сприятливі умови для розповсюдження у суспільстві різноманітних містичних уявлень. При цьому слід зазначити, що критично-аналітичне мислення не вступає у непримиренне протиріччя з релігійними вченнями як такими, воно лише допомагає спробувати в них дещо краще розібратись і сприйняти або не сприйняти. Проблеми ж, які виникають з деякими новітніми «релігійними вченнями», свідчать про нагальну необхідність у сучасних умовах розвитку у людей, насамперед молоді, раціонального, критично-аналітичного мислення.

Але знову ж таки це не означає, що слід розширювати викладання природничо-наукових предметів. Вірний шлях полягає у піднесенні їх викладання до якісно нового рівня, зробивши знання особисто значимими для учнів, надавши їм зміст необхідного елементу культури кожної окремої людини.

Питанню гуманітаризації викладання природничих наук останнім часом приділяється досить значна увага, при цьому до розглядуваного питання застосовуються вельми різноманітні підходи. Уданому короткому повідомленні йдеться про один з можливих напрямів гуманітаризації викладання природничих наук у школі, який, вважається досить важливим на даному етапі розвитку нашої держави, коли суспільство стає дедалі більш відкритим. На цьому етапі для української наукової спільноти значно розширюються можливості по входженню до світової наукової спільноти, в якій, як відомо, за мову міжнародного спілкування виступає англійська мова. З різних причин, не останнє місце серед яких посідає недостатнє для викладання мови володіння англійською мовою викладачами природничих наук загальноосвітніх та спеціалізованих навчальних закладів, це питання залишається поза увагою широкого загалу викладачів. Автором розроблено нову методику викладання англійської мови для спеціальних застосувань, «метод вкраплень», та створено з її використанням курс лекцій «Фізика з англійською» для спеціалізованої фізико-математичної школи, 10 та 11 класи; ця методика та курс пропонуються увазі учителів, насамперед учителів фізики. Пропонований «метод вкраплень» не вимагає від учнів попередньої особливої мовної підготовки і за наявності певної допомоги викладачу може бути використаний практично кожним викладачем фізики незалежно від якості і обсягу його попередньої мовної підготовки.

Фахівцям добре відомо, що англійську мову, яка на певному етапі становлення людини як спеціаліста стає конче необхідною, для користування нею у своїй галузі доводиться довчати у процесі практичної роботи, витрачаючи на це чимало зусиль та часу навіть за умови непоганої загальної мовної підготовки. З огляду на це і пропонується винести початок вивчення мови для спеціальних застосувань через практичну роботу із застосуванням англійської мови у старші класи школи, на які припадає також і основна частина розширення мовного запасу рідної мови щодо спеціальних предметів. Це дасть змогу викладачам спеціальних предметів приєднати свої зусилля до зусиль викладачів власне англійської мови з метою розширення мовних можливостей та навичок майбутніх фахівців.

При цьому, звичайно, викладання спеціального предмета повністю іноземною мовою не вважається доречним, оскільки навіть у випадку вільно володіючого мовою викладача та добре підготовленої аудиторії додаткове мовне навантаження погіршить засвоєння учнями найскладніших питань. Принести користь учням у мовному плані можна і менш «драконівськими» методами, не жертвуючи при цьому самим предметом…

В прямому ефірі
Інтернет-конференція: ШІ та цифрові інструменти для організації навчання в умовах блекаутів