Методичний посібник "Адаптація дітей шестирічного віку до школи"

 

Методичний кабінет

 Мирогощанського ліцею

Мирогощанської сільської  ради Дубенського району

Рівненської області

 

 

 

 

 

 

 

АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ

ШЕСТИРІЧНОГО ВІКУ ДО ШКОЛИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       2023

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анотація

    У посібнику широко представленні рекомендації щодо адаптації учнів  до навчання у першому класі, відомості про причини і способи попередження та подолання дезадаптації школярів. Розкрито психологічні особливості дітей  шестирічного  віку. Надані рекомендації щодо подолання труднощів, які виникають у процесі навчання та виховання у першокласників.

    Матеріали адресовані  вчителям початкових класів та  батькам першокласників .

 

 

 

Схвалено та затверджено на засіданні  методичної ради  Мирогощанського  ліцею.

Протокол № 3 від 17 січня 2023 року.

       

 

 

    Автор: Хіц Людмила Антонівна, вчитель початкових класів Липенської філії Мирогощанського ліцею с. Липа Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області.

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст розділів

1. Вступ…………………………………………………………………4

      ІІ. Психологічні особливості дітей шестирічного віку………………5-20

      ІІІ. Просвітницько-консультативний напрямок роботи……………...21

3.1. Адаптація до школи………………………………………………..21-27

3.2. Що таке дезадаптація. Як її подолати…………………………….28-30

      ІV. Скринька важливих порад та рекомендацій………………………31

4.1.Корисні поради для виховання здорового учня…………………....31

4.2. Режим дня першокласника…………………………………………33

4.3. Як пробудити апетит у дитини? ………………………………….. 34

4.4. Як домогтися того, щоб ваша дитина пила просту,                                                 ………чисту воду?............................................................................................34-35

4.5. Як готувати овочі для дитини – як змусити дитину                                                              ………їсти овочі? ……………………………………………………………..35-36

4.6. Сон дітей та підлітків – правила, поради, наслідки                                         ………поганого сну дітей………………………………………………………36

4.7. Спорт для дітей – користь від занять спортом………………………37-41

4.8. Як вберегти дитину від грипу та застуди? …………………………...42

4.9. Як правильно обрати якісний шкільний ранець ……………………43-44

4.10. Правила роботи за комп’ютером. Безпечний інтернет…................44-46

      4.11. 12 правил для батьків — розумних користувачів

               інтернету………………………………………………………………46-47

      V. Діагностичний супровід батьків……………………………………….48-55

      VІ. Використана література…………………………………………………56

 

 

 

 

 

 

І Вступ

Упродовж усього свого  життя ми стикаємося із проблемою адаптації. Дитина йде до дитячого садка, дошкільник починає навчання в школі, молодший школяр переходить до середньої ланки, випускник вступає до вищого навчального закладу, людина просто змінює місце проживання... Від того, наскільки успішним буде період адаптації, залежать подальше навчання та кар'єрні успіхи — тому, на наш погляд, цій проблемі слід при­ділити найбільшу увагу.

Особливості соціального життя учнів накладають певний відбиток на особистісні особливості, на самооцінку та самоповагу дітей. Варто вра­ховувати, що соціалізація — процес засвоєння форм і норм соціальної поведінки; необхідно пам'ятати проте, що підростаюче покоління засвоює норми поведінки, які ми, дорослі, пропонуємо їм на практиці незалежно від теорії.

Поступивши в школу, дитина стає школярем далеко не відразу. Це становлення, входження в шкільне життя відбувається впродовж  початкової школи, і поєднання рис дошкільного дитинства з особливостями школяра характеризуватиме важкий період молодшого шкільного віку. Всі діти, початківці   в школі, стикаються з тими або іншими труднощами.

Під час вступу до школи корінним чином змінюються умови життя і діяльності дитини. Ведучою стає учбова діяльність. У елементарних формах учбова діяльність здійснювалася і дошкільником, але для нього вона носила другорядний характер, як ведучої виступала гра; мотиви навчальної діяльності дошкільника також були переважно ігровими.

       Зовсім неочевидно, що перехід з однієї сходинки освітнього процесу на іншу обов'язково повинен мати кризовий характер, супроводжуватися різким розривом між попереднім і наступним способом життя. Інновацій­ною педагогічною практикою вже доведено, що багатьох кризових явищ переходу від дошкільної освіти до шкільної можна уникнути, якщо сам перехід будується як м'який і поступовий.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  ІІ. Психологічні особливості дітей шестирічного віку

                                                              Потрібно знати дитину,

                               знати її силу і слабкості,

розуміти її думки, переживання,

 бережно доторкнутися до її серця.

 

                                            В.О. Сухомлинський

        Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей, як в соціально - педагогічному, психологічному, так і фізичному плані.

Режим шкільних занять вимагає набагато вищого, ніж в дошкільному дитинстві, рівня довільності поведінки. Необхідність налагоджувати і підтримувати взаємини з педагогами і однолітками в ході спільної діяльності вимагає розвинених навиків спілкування. В зв'язку з цим особливої важливості набуває готовність до шкільного навчання, яка повинна бути сформована у старших дошкільників. Діти, що мають достатній досвід спілкування, з розвиненою мовою, сформованими пізнавальними мотивами і умінням довільно-вольової регуляції поведінки, легко адаптуються до шкільних умов.

Часто в більш виграшних умовах опиняються діти, що відвідували дитячий сад, оскільки там елементи готовності до шкільного навчання цілеспрямовано формуються педагогічною дією. Діти, що не відвідували дошкільні установи, користувалися пильнішою і індивідуалізованою увагою батьків. Вони, як правило, володіють певними перевагами в пізнавальній сфері, але часто не мають достатнього досвіду взаємин і взагалі стоять на егоцентричній особовій позиції. Труднощі, що виникають унаслідок недостатньої готовності до школи, можуть бути причиною дезадаптації дитини. Нездатність до адекватної поведінки і невдачі в навчальній діяльності, закріплюючись, сприяють виникненню так званих шкільних неврозів.

У перші тижні навчання може закладатися основа для розвитку в майбутньому слабкої успішності, тому багато дослідників велике значення надають питанням шкільної готовності, а також адаптації першокласника до нових умов систематичного навчання в колективі однолітків.

Отже, для того, щоб допомогти дитині відчути себе в школі комфортно, вивільнити що є у нього інтелектуальні, особові, фізичні ресурси для успішного навчання і повноцінного розвитку, педагогам і психологам необхідно знати дитину.

Педагоги повинні націлювати навчально-виховний процес на індивідуальні особливості, можливості і потреби дитини. Допомагати їй сформувати навики і внутрішні психологічні механізми, необхідні для успішного навчання і спілкування в шкільному середовищі.

 

 

Соціально-педагогічна діяльність по адаптації першокласників до школи здійснюється роботою психолога, соціального педагога, класного керівника, а також ведеться робота з сім'єю для виявлення рівня підготовки школярів, в рамках цієї роботи здійснюються наступні напрями діяльності:

-  Психолого-педагогічна діагностика, направлена на виявлення особливостей статусу школярів. Така діагностика протягом першого року проводиться двічі - на етапі вступу (зарахування) дитини до школи і в середині першого класу.

-  Розвиваюча психологічна і педагогічна робота. Вона здійснюється протягом всього року і наповнюється конкретним змістом залежно від завдань того або іншого етапу роботи.

-  Консультативна робота з педагогами і батьками. Вона здійснюється психологом, зв'язана, в основному, з обговоренням результатів проведеної діагностики, конкретним запитом педагога або батьків у зв'язку з проблемами навчання, спілкування або психічного самопочуття.

-  Методична робота, направлена на вдосконалення методики і модифікацію змісту навчання. Вона здійснюється педагогами, спільно з адміністрацією школи за наслідками аналізу психолого-педагогічного статусу першокласників.

-  Психокоректувальна робота, орієнтована на надання допомоги дітям, що зазнають труднощі в шкільній адаптації.

Ці труднощі можуть виявлятися в поведінці, навчанні, самопочутті дитини. Надання допомоги здійснюється у формі групової і індивідуальної психокоректувальної роботи.

Організаційно-консультативна робота з шкільною адміністрацією, направлена на вдосконалення процесу управління навчально-виховним процесом, створення соціальних і педагогічних шкільних умов, сприяючих успішній адаптації.

Всі позначені вище напрями роботи в рамках соціального - педагогічній діяльності на етапі шкільної адаптації наповнюються конкретним змістом відповідно до того або іншого етапу роботи.

Перший етап - вступ дитини до школи. Він починається в березні - квітні місяці одночасно із записом (або відбором) дітей в школу і закінчується на початку вересня місяця. В рамках цього етапу передбачається

1. Проведення психолого-педагогічної діагностики, направленої на визначення шкільної готовності дитини. Як правило, діагностика складається з двох складових частин:

 

 

- Спочатку здійснюється загальна експрес-діагностика, що дозволяє  аналізувати  рівень психологічної готовності і сформованості деяких навчальних навиків у дитини.

- Потім, по відношенню до дітей, що показали надзвичайно низькі результати, організовується другий діагностичний тур. Він направлений на виявлення причин низьких результатів. У ряді випадків, другий діагностичний зріз здійснюється в кінці літа - початку червня.

Така уточнююча діагностика ефективніша восени, перед початком навчання або в перші тижні занять.

2. Проведення групових і індивідуальних консультацій батьків майбутніх першокласників. Групова консультація у формі батьківських зборів - це спосіб повідомити батькам деяку корисну інформацію по організації останніх місяців життя дитини перед початком шкільних занять. Індивідуальні консультації, перш за все, проводяться для батьків, чиї діти показали низькі результати в процесі тестування і можуть зазнавати труднощі в пристосуванні до школи.

3. Групова консультація педагогів майбутніх першокласників, що носить на даному етапі загальний ознайомлювальний характер.

4. Проведення психолого-педагогічного консиліуму за наслідками діагностики, основною метою якого є вироблення і реалізація певного підходу до комплектування класів.

 

ТЕСТИ визначення готовності дітей до школи

Тести, звісно ж, для дітей. Але ви, батьки, проводитимете їх і підбиватимете підсумки.

     "Дайте нам такі завдання, які дають у школах для майбутніх першокласників. Ми підготуємо дітей до тестів", - просять деякі батьки. Підготувати, звісно, можна, хоча тести, природно, у різних школах різняться. Але просто "натаскувати" дитину нудно й маляті, й батькам. Значно цікавіше разом навчатися чогось нового й робити приголомшливі відкриття.

     Під час оцінювання тестів отримані результати слід позначати так:

високий рівень -  

середній рівень - 

 

низький рівень - 

 

   Для того щоб було зручно узагальнити результати, занотуйте їх у таблиці.

 

1. Слухова пам'ять

     Для початку перевіримо короткочасну слухову пам'ять. Запропонуйте дитині погратися: "Зараз я назву слова, а ти спробуєш їх запам'ятати". (Насправді ми перевіримо здібність дитини запам'ятовувати слова). Необхідно чітко й виразно назвати десять слів: будинок, квітка, літак, хлопчик, олівець, годинник, шишка, бджола, яблуко, стіл.

 

Обробка результатіві

Якщо дитина назвала 7 і більше слів - високий рівень.

Якщо дитина назвала 4 - 6 - середній рівень.

Якщо дитина назвала 1 - 3 слова - низький рівень слухової пам'яті.

 

2. Моторика

А тепер перевіримо, як у дитини розвинута моторика. Цей тест допоможе оцінити, наскільки її рука вже готова до письма. Попросіть дитину: "Візьми олівець і обведи лінії по стрілках".

  

 

 

 

 

 

 

Обробка результатів

 

    Вийшло красиво, акуратно, лінія не тремтить - м'язи руки дитини розвинені добре, отже, можна починати вчитися писати - високий рівень розвитку моторики.

    Лінія досить рівна, але часто виходить за контур лінії - середній рівень розвитку моторики.

   Лінія нерівна, часто виступає за контур, переривчаста - рука ще не готова до письма, справа тут зовсім не в старанні малюка - низький рівень розвитку моторики.

3. Логіка

    А як же без логіки?  її ми теж перевіримо. Це завдання дуже часто дають тоді, коли приймають дитину до школи. Скажіть малюкові: "Подивися на картинку. У кожній клітинці намальовані предмети. Як ти гадаєш. якого предмета бракує в останній клітинці?"

 

 

  

     Обробка результатів

     Послухайте, як дитина міркує, попросіть її пояснити, чому вона прийняла саме таке рішення.

     Правильне розв'язання з поясненнями - високий рівень розвитку логічного мислення.

     Правильне розв'язання без пояснень- середній рівень розвитку логічного мислення.

     Неправильне розв'язання, угадування без обмірковування - низький рівень розвитку логічного мислення.

 

 

 

 

 

 

4. Порівняння

     Уміння порівнювати - дуже потрібна навичка для першокласника. Запропонуйте дитині порівняти наведені цікаві картинки й знайти три відмінності.

 

 

 

 

 

 

 

   

 

  Обробка результатів

      Якщо дитина знайшла всі відмінності - високий рівень порівняння.

      Якщо дитина знайшла дві відмінності - середній рівень порівняння.

     Якщо дитина знайшла одну або жодної відмінності - низький рівень порівняння.

 

5. Уява

    Чи добре розвинена в дитини уява? Давайте перевіримо. Запропонуйте дитині: "Подивися на ці картинки. Забудькуватий художник не домалював їх. Допоможи завершити малюнки та розкажи, що намагався зобразити художник".

 

 

 

 

     Обробка результатів

    Малюк домалював усі картинки, використовуючи багато деталей, - високий рівень розвитку уяви.

    Малюк домалював усі картинки або три з них, але використовував не занадто багато деталей, - середній рівень розвитку уяви.

    Малюк домалював тільки одну картинку або не домалював зовсім - низький рівень розвитку уяви.

 

                                                   

6. Узагальнення понять

                                                         

     Важливо навчити дитину узагальнювати поняття. Зробити це можна, навіть не застосовуючи спеціальних вправ. Наприклад, коли ви з дитиною йдете вулецею, можна сказати: "Подивися, їдуть трамваї, тролейбуси й автобуси. Одним словом це називається транспорт. А ось ростуть береза, каштан, липа й верба. Це - дерева".

     Для того щоб зрозуміти, чи вміє ваша дитина узагальнювати, запропонуйте їй таке завдання: "Подивися на картинки і скажи, як можна одним словом назвати те, що намальоване у кожній рамочці".

 

 

 

 

   

 Обробка результатів

     Якщо дитина впоралася з п'ятьма - шістьма завданнями - високий рівень узагальнення.

     Якщо дитина впоралася із трьома - чотирма завданнями - середній рівень узагальнення.

     Якщо дитина впоралася з одним - двома завданнями або не впоралася взагалі - низький рівень узагальнення.

 

7. Увага

 А тепер перевіримо, наскільки дитина уважна. Попросіть її: "Бачиш, на картинці намальовані кружечки, трикутники й квадратики. Візьми олівець і викресли тільки кружечки. Будь уважний! Почали!"

 

     

 

 

Обробка результатів

     Якщо завдання виконане практично безпомилково (1 - 3 пропущених фігури) і швидко (2 хвилини) - високий рівень розвитку уваги.)

     Якщо завдання виконане з помилками (більше ніж 3 пропущених фігури) і довше ніж за 2 хвилини - редній рівень розвитку уваги.

     Якщо дитина відмовилась виконувати завдання або виконала його з великою кількістю помилок - низький рівень розвитку уваги

 

8. Зорова пам'ять

     Ще раз перевіримо пам'ять дитини. Тільки тепер попросимо її запам'ятати не слова, а картинки. Скажіть дитині: "Зараз я покажу тобі картинки, а ти спробуєш їх запам'ятати".

     Показуйте дитині картинки впродовж приблизно 25 секунд, але не називайте те, що на них зображено. Тепер скажіть: "Спробуй пригадати, які картинки ти бачив".

 

 

 

 

 

 

 

 

            

Обробка результатів

    Якщо дитина назвала 7 і більше слів - високий рівень.

    Якщо дитина назвала 4 - 6 слів - середній рівень.

   Якщо дитина назвала 1 - 3 слова - низький рівень короткочасної зорової пам'яті.

 

9. Дії за інструкціями

     Перевіримо, як дитина вміє діяти за інструкціями. Спочатку запитайте в дитини, де в неї права рука, а де - ліва. Потім поясніть завдання: "Зараз ми з тобою малюватимемо візерунок. Постав свій олівець у точку, що тут намальована. Я говоритиму тобі, куди вести лінію, а ти рухатимешся по клітинках. Отже, почали!

    Одна клітинка вверх. Одна клітинка праворуч. Одна клітинка вверх. Одна клітинка праворуч. Одна клітинка вниз. Одна клітинка праворуч. Одна клітинка вниз. Одна клітинка праворуч. А тепер продовжуй малювати цей візерунок самостійно".

 

 

      Обробка результатів

     Якщо дитина точно відтворила візерунок - високий рівень уміння дотримуватися інструкції.

     Якщо візерунок відтворений із помилкою в одній - двох лініях - середній рівень уміння відтворювати інструкції.

   

 

 

 

 Якщо візерунок відтворений із великою кількістю помилок або неправильно - низький рівень уміння відтворювати інструкції.

 

Узагальнення результатів

Що перевіряли	Високий рівень	Середній рівень	Низький рівень
Слухова пам'ять
Моторика
Логіка
Порівняння
Уява
Узагальнення
Увага
Зорова пам'ять
Дії за інструкціями

  Висновок

     Висновок ви можете зробити самостійно, тому що легко полічити, скільки у вас вийшло зірочок, сердечок і квіточок. Не важко здогадатися, що чим більше зірочок і менше квіточок, тим краще. Однак, який би ви не отримали результат - не засмучуйтеся і не сваріть дитину. 

Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей, як в психологічному, так і у фізичному плані. Поступивши в школу, дитина стає школярем далеко не відразу.

Цей момент є новим віковим періодом в житті дитини, провідною діяльністю якої стає учбова діяльність.

На основі цієї діяльності розвиваються психологічні новоутворення. У центр свідомості висувається мислення, відбувається перехід до стадії формальних операцій, розвивається пам'ять. У цей період сприйняття стає таким, що більш аналізує, приймає характер організованого навчання, емоційний стан починає впливати на відносини з товаришами. Молодший школяр стає імпульсним, з'являється схильність негайно діяти, загальна недостатність волі.

 Оптимальний адаптаційний період складає один-два місяці . Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умовам може бути різним: високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи - процес не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально - психологічну ситуацію.

 

 

Головна роль в створенні сприятливого клімату в класі належить вчителеві. Йому необхідно постійно працювати над підвищенням рівня навчальної мотивації, створюючи дитині ситуації успіху на уроці, під час зміни, в позашкільній діяльності, в спілкуванні з однокласникам.

Спільні зусилля вчителів, педагогів, батьків, лікарів, шкільного психолога і соціального педагога здатні понизити ризик виникнення у дитини шкільної дезадаптації і труднощів навчання.

Метою соціально - педагогічній діяльності є створення педагогічних умов, що дозволяють дитині функціонувати і розвиватися в шкільній системі відносин. Соціально - педагогічна діяльність по адаптації першокласників до школи здійснюється роботою психолога, соціального педагога, класного керівника, а також роботою з сім'єю. У забезпеченні комфортності навчання велику роль грають дорослі учасники освітнього процесу.

Дитина - це дзеркало життя своїх батьків. Як на краплині води відбивається сонце так у дітях відбивається життя сім’ї: працьовитість, духовне багатство родини, взаємовідносини.

  Батьки – найкращі вихователі , які за словами  А.С. Макаренка повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді коли їх немає вдома.

 В адаптаційний період тісною повинна бути співпраця педагогів з батьками першокласників.

При взаємодії з батьками вчитель повинен дотримуватися принципу доброзичливості, логічності, доступності та конфіденційності. Співпрацюючи з ними не можна будувати роботу орієнтуючись на інтуїцію. Необхідно знати особливості сучасної сім’ї, її ставлення до школи. Щоб вивчити сім’ю потрібно застосовувати  різноманітні методи: спостереження, бесіди, анкетування, малюнок сім’ї. Також у своїй роботі використовувати  традиційні форми роботи -  батьківські збори, батьківські конференції, засідання круглого столу та нетрадиційні ділові ігри,  тренінгові вправи,  аукціони сімейних ідей.

        Основна мета в період адаптації :                                                                                     

● ознайомити батьків з соціально-психологічними умовами розвитку школярів та труднощами, з якими зустрічаються учні в першому класі класів;

 ●  показати важливість підтримки сім’ї у пристосуванні першокласника до  навчання;

 ●  надати консультації та рекомендації батькам щодо виховання дітей та подолання проявів дезадаптації у першокласників;

 ● проводити з батьками просвітницьку роботу щодо  підтримки першокласників в період адаптації  навчання.

 

 

Щоб допомогти батькам подолати складний бар’єр  адаптації вчитель має працювати за такими напрямками: просвітницький, консультативний, діагностичний.

        Навчальні консультації батьки отримують під час проведення батьківських зборів, круглих столів, батьківських лекторіїв, конференцій. Під час таких зустрічей, вони збагачуються корисною інформацією, яка є досить актуальною для вирішення проблем в адаптаційний період їх дітей.

Вікові особливості вимагають від батьків вміння виховувати та підтримувати, проявляючи при цьому почуття відповідальності, терпіння в поєднанні з розумною любов’ю та повагою до дитини. При таких зустрічах, батьки аналізують поведінку своїх діток  в період адаптації, і вже спільними зусиллями  шукають оптимальний шлях для розв’язання проблем.           

Розглядаються питання, які спонукають батьків до роздумів, навіть відбуваються колективні дискусії. Саме такі колективні форми роботи з батьками дозволяють розглянути комплекс проблем, які мають дітки під час

переходу з  дошкільної в початкову ланку освіти.

Досить ефективною в нашому закладі є індивідуальна робота з батьками. Це і індивідуальне консультування , індивідуальне діагностування окремих батьків. Така форма роботи дозволяє встановити безпосередній контакт  з батьками, досягти більшого взаєморозуміння, усунути та з’ясувати причини конфліктів дітей  і батьків. Індивідуальні консультації проходять   в спокійній атмосфері, головна увага акцентується на позитивних якостях дитини. Намагаємося знайти підхід до батьків, а також здатність переконувати їх щодо застосування найбільш доцільних засобів впливу на дитину в період адаптації.

Створення і розвиток загального позитивного емоційного фону відносин в новому соціальному просторі, де співпрацюють  вчителі і батьки, забезпечує зниження рівня тривожності у всіх суб'єктів, що діють в нім. Це дозволяє зробити період адаптації першокласників недовгим, а результат його - високим.

 

 

Психологічні особливості дітей шестилітнього віку

       Пам’ять не втратила мимовільного характеру, але вже властиві прийоми довільного запам'ятовування. Розвивається словесна та словесно-логічна пам’ять.

 

 

 

 

       Увага нестійка, проте виникають первинні форми довільної уваги.

 

       Відчуття та сприймання стають цілеспрямованішими, стійкішими.

 

       Переважає наочно-образне мислення, логічна форма мислення хоча і доступна, але ще не типова, не характерна.

 

       Уява не лише репродуктивна але й творча.

 

       Інтенсивно поповнюється словниковий запас дитини.

 

       Не здатні до адекватної самооцінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Просвітницько-консультативний напрямок роботи

 

Адаптація дітей до школи

Адаптація до школи – це пристосування дитини до умов і вимог школи, які для неї є новими порівняно з умовами дитячого навчального закладу і сім'ї в дошкільному дитинстві.

Розрізняють адаптацію фізіологічну та  психологічну.

Фізіологічна адаптація - пристосування організму дитини до нових умов .

Психологічна або психічна адаптація – пристосування дитини як особистості до існування у школі згідно з її вимогами та власними потребами, мотивами та інтересами.

 

Рівні адаптації дітей до школи

 

Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, має у класі позитивний статус.

Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: Засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; майже завжди готується до уроків і виконує домашні завдання; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, в нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; потребує постійного контролю, систематичних нагадувань.

Ознаки успішної адаптації

 

 

 

Як батькам подолати труднощів період адаптації?

Надзвичайно велике місце в адаптації дитини до школи належить сім’ї. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження. Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини – як правильно підготувати її до школи, які проблеми спіткають майбутнього школяра вже в процесі навчання, як подолати труднощі адаптаційного періоду.

Як можуть допомогти батьки?

1. Пояснити дитині, що означає «бути школярем» та для чого це потрібно. Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і, відповідно, відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх здібностях.

2. Продумати режим дня і суворо його дотримуватися.

3. Навчити першокласника задавати вчителю питання (не боятися і т.д.).

4. Розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам.

5. Пояснити, що означає «акуратно», «старанно», формувати самооцінку.

6. Розвивати комунікабельні здібності.

7. Підтримувати бажання вчитися.

8. Вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в тій чи іншій ситуації.

9. Активно взаємодіяти з учителем і шкільним психологом.

Діти часто не розуміють власних потреб та почуттів, але у кожного з них є 5 найбільших потреб, які у кожної дитини виявляються в різній мірі. Знання цих потреб будуть корисні не лише батькам, а і вчителям. Деякі діти найбільше цінують час, який проводять з ними батьки, для інших важливіші подарунки чи допомога, а є діти які цінують обійми.

Батькам корисно знати про ці важливі потреби, щоб завжди мати тісний контакт з власними дітьми, а також вплів на них.

1. Слова підтримки . Дорослі рідко хвалять дітей, частіше помічають помилки ніж досягнення. Якщо для Вашої дитини найважливішою Вашою допомогою є слова підтримки – хваліть.

2. Час . Вам необхідно потрапити у світ вашої дитини. Постарайтеся, щоб його інтереси стали Вашими. Не жалкуйте для дитини часу. Грайте, навчайтеся, розмовляйте дивлячись в очі дитині, так, щоб дитина знала, що Ваш дорогоцінний час належить лише їй.

3. Подарунки . Не зловживайте подарунками. Вони можуть втратити вплив на Вашу дитину, а у дитини сформується неправильна система цінностей. Якщо Ви ретельно вибираєте подарунок, даруйте його зі словами «Цей подарунок я вибрав тому, що дуже люблю тебе». Навіть відмовляючись, щось подарувати можна виражати любов. Наприклад «Ні, ми не будемо купувати змію, я дуже сильно люблю тебе».

4. Допомога . Батьки повинні постійно допомагати своїм дітям, коли робите для дитини щось особливе, скажіть, що це ви робите тому, що дуже любите її.

5. Ласка .  Кожній дитині необхідна ласка. Але є діти для яких ласка найцінніший вияв любові батьків.

Важливо знайти індивідуальний підхід для кожної дитини. Якщо у Вас багато дітей, пам`ятайте всі вони різні та по своєму неповторні. Враховуйте вік дітей, темперамент, індивідуальні особливості. Я впевнена, що знання таких простих, на перший погляд, п`яти потреб дітей, зможуть бути корисними батькам та вчителям у роботі по адаптації.

Якщо ваша дитина має якісь особливі риси характеру (імпульсивність, образливість, підвищену чутливість тощо) або здоров’я, негайно повідомте про це класного керівника.

Ваша дитина чимось ображена, не треба негайно йти до школи і звинувачувати когось. Дитина, безумовно, говорить вам правду, але це тільки її бачення проблеми. Прислухайтесь і до інших учасників подій, тоді ви можете адекватно сприйняти події, що сталися.

Пам’ятайте, ви не зможете все життя прожити за дитину, вона повинна навчитися розв’язувати конфліктні ситуації самостійно.

Часто ви можете почути від своєї дитини, що їй тяжко, раніше було краще. Не підтримуйте цих розмов. Краще допоможіть дитині пристосуватися до нових умов життя. Вашій дитині зараз важко. Ви повинні бути поряд, щоб допомогти дитині перерости цей період!

Чому діти не хочуть вчитися? Більшість батьків вважають, що в основі відмови дитини готувати уроки лежить звичайна лінь. Але та ж сама «ледача» дитина годинами щось майструє або читає, охоче миє посуд, пилососить квартиру, ліпить пиріжки. Виходить справа не в природній ліні! А в чому ж?

1. У панічному страху невдачі.

Страх на стільки сильний, що він заважає дитині зосередитися. При чому дитина на відміну від дорослого далеко не завжди усвідомлює те, що з нею відбувається: від цього розгублюється ще більше. Поведінка цих дітей не передбачувана. Вигляд у них відчужений, майже безтурботний. Насправді дитина глибоко травмована шкільними невдачами і, якщо цю травму вчасно не усунути, може розвинутися так званий шкільний невроз. А він чреватий і нервовими зривами, і різними психічними захворюваннями. Тому слід запастися терпінням і допомагати синові або дочці готувати уроки. Навіть якщо, на вашу думку, вони цілком здатні робити їх самостійно.

2. В об’єктивних труднощах.

Якщо ваша дитина постійно ухиляється, наприклад, від занять з математики, не поспішайте навішувати на неї ярлик ледаря. Можливо, їй не дається логічне мислення. У цьому випадку, після того як труднощі залишилися позаду, вона зазвичай перестає ухилятися від уроків.

3. У бажанні привернути до себе увагу.

Таким дітям не вистачає батьківського тепла. Вони відчувають себе самотніми і розуміють, що шкільна неуспішність – це мало не єдиний спосіб викликати неспокій дорослих.

«Коли все нормально, мама мене не помічає. У неї дуже багато роботи», - чесно признаються вони. Такі діти не сідають у день за уроки, а чекають приходу батьків із роботи і потім цілий вечір «тягнуть резину», не даючи їм не хвилини спокою.

Погрози і покарання у цьому випадку неефективні. Адже по суті виходить, що дитину карають за її жадання любові. Тому перш за все батьки повинні оточити сина або дочку теплом і турботою. І навіть якщо їм здається, що вони отримують все це із лишком.

Коли дитина робить уроки, притуліться до неї ближче, погладьте по голові, по спинці, пошепчіть на вушко що-небудь ласкаве і підбадьорююче. Часто дітям потрібна не стільки реальна допомога, скільки відкритий вираз батьківських відчуттів. Тому головне не гарячкувати і не вважати втраченим той час, яким ви проведете, сидячи поряд з дітьми за письмовим столом.

Як допомогти дитині у навчанні?

Батьки повинні допомогти дитині в адаптаційний період (зазвичай це перша чверть навчального року), пояснити, що не все у навчанні цікаво. Навчання – це гарний спосіб виховувати свою силу волі, тому дайте дитині змогу розвиватися, не виконуйте за неї домашні завдання. Радійте разом з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи не карайте за погані оцінки. Це може викликати тільки негативне ставлення до шкільних предметів.

Допомагаючи дитині, підтримуйте зв'язок з учителями, щоб ваші вимоги і вимоги вчителів до навчання були однакові.

Обов’язковий прояв батьками інтересу до школи, класу, в якому вчиться дитина, до кожного прожитого нею шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після шкільного дня.

Обов’язкове знайомство з її однокласниками й можливість спілкування дітей після школи.

Неприпустимість фізичних засобів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших (членів родини, однолітків).

Врахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні й нетовариські діти набагато довше звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчують з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість.

Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація обгрунтованого контролю за її навчальною діяльністю.

Заохочення дитини, і не тільки за успіхами у навчанні. Моральне стимулювання досягнень дитини.

Правила відомого педагога і психолога Симона Соловейчика, які допоможуть батькам підготувати дитину до самостійного життя серед однолітків у школі під час адаптаційного періоду. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їхньою допомогою готувати дитину до дорослого життя:

Не віднімай чужого, а своїм ділися.

Попросили – дай, намагаються відняти – захищай.

Кличуть грати – іди, не кличуть – запитай дозволу грати разом, це не соромно.

Грай чесно, не підводь своїх товаришів.

Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Двічі ні в кого нічого не проси.

Будь уважним усюди, де потрібно виявити уважність.

Через оцінки не плач, будь гордим.

Із вчителями через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся.

Намагайся все робити вчасно й думати про гарні результати, вони обов’язково в тебе будуть.

Не зводь наклепів і не наговорюй ні на кого.

Намагайся бути акуратним.

Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.

Пам’ятай! Ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх!

Шановні батьки! Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.

Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень. Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми - купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися - купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

Тому недоліки і суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро і хворобливо. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників. Пам’ятайте про це.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Що таке шкільна дезадаптація?

 

Шкільна дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів пристосування  дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних відхилень, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, порушень в особистісному розвитку.

 

Ознаки шкільної дезадаптації

       Порушення у відносинах з однокласниками, батьками, вчителями.

       Небажання ходити до школи.

       Соматичні прояви: головний біль, порушення апетиту, пригнічений настрій, підвищена втомлюваність.

       Емоційні порушення.

       Зниження товариськості, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості та підвищені показники емоційної збудливості, тривожності, не здатності до тривалого зосередження, замикання у собі.

 

 

 

 

 

Форми, причини дезадаптації

Форми дезадаптації	Причини дезадаптації
Фізіологічна	Слабкий тип нервової системи, підвищена сенситивність, надмірне збудження, фізичні вади та захворювання
Інтелектуальна	Недостатній розвиток пізнавальних процесів, психомоторики, відсутність уваги з боку дорослих
Вольова	Не сформованість вольової регуляції поведінки, слабка саморегуляція поведінкових реакцій, не сформованість певного рівня довільності уваги
Соціальна	Брак досвіду спілкування з однолітками та дорослими, відсутність навичок поведінки у конфліктних ситуаціях в умовах дитячого колективу
Психологічна	Переважання ігрового мотиву діяльності, інфантилізм, тривожність; хибні методи виховання в родині (за типом «кумир сім’ї», батьківська вседозволеність, неприйняття дитини)

 

Психологічні рекомендації вчителям з профілактики дезадаптації першокласників до школи

 

1.               Урахування вікових та індивідуальних психологічних особливостей дітей.
2.               Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.
3.               Зняття неуспішних оцінок на перших етапах навчання.
4.               Використання системи фішок і грамот в оцінюванні діяльності дітей.
5.               Відділення оцінки конкретного вчинку від оцінки особистості дитини.
6.               Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.
7.               Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.
8.               Указуючи на помилки, намітити шлях до успіху.
9.               Акцентування уваги учня на його успіхах, перемогах.
10.          Створення ситуації успіху.
11.          Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.
12.          Запобігання частому використанню в мові слів-заперечень.
13.          Підтримка і заохочення проявів активності у роботі на уроці у скутих, сором’язливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших учнів на їхні успіхи, підвищувати їхній статус у класі.
14.          Бажано не наполягати на публічних виступах і відповідях перед усім класом тривожних, невпевнених дітей. Певний період їх можна включати в групи з 2-3 учнів, що разом будуть розповідати вірш, співати пісню і т.д., щоб вони відчули підтримку.

 

 

Ознаки дезадаптації:

 

     змучений, стомлений зовнішній вигляд дитини.

     небажання дитину ділитися своїми враженнями про проведений день.

     прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.

     небажання виконувати домашні завдання.

     негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників.

     скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою.

     неспокійний сон.

     труднощі ранкового пробудження, млявість.

     постійні скарги на погане самопочуття.

Чим можна допомогти ?

     Перша умова шкільного успіху першокласника - безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися.

     Створюйте умови для розвитку самостійності у поведінці дитини. У першокласника неодмінно повинні бути домашні обов'язки, за виконання яких він несе відповідальність.

 

СЛОВА, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ І ЯКІ РУЙНУЮТЬ ЇЇ ВІРУ В СЕБЕ

Слова підтримки

Знаючи тебе, я упевнений, що ви все зробили добре.

Ти робиш це дуже добре.

У тебе є деякі міркування з цього приводу? Чи готовий ти почати?

Це серйозний виклик. Але я впевнений. Що ти готовий до нього.

 

Слова розчарування:

Знаючи тебе і твої здібності. Я думаю. Ти зміг би зробити це набагато краще.

Ця ідея ніколи не зможе бути реалізована.

Це для тебе занадто важко, тому я сам це зроблю.

 

Підтримувати можна за допомогою:

окремих слів (гарно, чудово, чудово).

висловлювань («Я пишаюся тобою», «Спасибі», «Все йде добре» і т.д.).

дотиків (доторкнутися до руки, обійняти його і т.д.).

спільних дій (сидіти, стояти поруч і т.д.).

вираз обличчя (посмішка, кивок, сміх).

 

 

 

 

 

 

 

ІV. Скринька важливих порад та рекомендацій

 

1. Корисні поради для виховання здорового учня

 

2. Необхідно дотримуватися режиму навчання і відпочинку. Лягати спати і вставати по можливості в однаковий час. Тоді сон буде здоровим і відпочинок повноцінним.

 
2. Після сну корисний контрастний душ в області шиї. Це гартує і стимулює нервову систему.

3. З ранку обов'язково має бути повноцінний сніданок. Бажано каші, обов'язково солодкий чай для підтримки рівня глюкози, бутерброди.

4. Після школи, прийшовши додому можна годинку поспати, погуляти на свіжому повітрі. Потім можна приступати до уроків. Причому спочатку виконувати найважчі, поки нервова система ще свіжа і відпочила, а потім переходити до більш простим, не вимагають великого розумового напруження. Після кожного складного уроку перерва 20-30 хвилин. Бажано виключити хоча б комп'ютерні ігри і відкласти їх до вихідних.

5. І пам'ятайте, як би добре чи погано не навчався ваша дитина - ви завжди повинні її підтримувати морально. Якщо у неї щось не виходить - підбадьорюйте її.

6. Важливо правильно навчити дитину вчитися. Сформувати у неї правильне та позитивне ставлення до навчання. Це не повинно бути примус, оскільки викличе зворотну реакцію. Нехай це буде ненав'язливо. Покажіть їй всі плюси навчання, зацікавте результатом. Важливе значення мають приємні дрібниці: білосніжний папір, яскраві ручки і олівці, красивий, зручний і «модний» портфель. Зручний пенал, точила для олівців, барвисті зошити - все це полегшить дитині життя, принесе радість.

7. Якщо ваш школяр залишається після уроків на факультативи, подбайте, щоб у нього був з собою корисний перекус: яблуко, бутерброд. Вдома в меню включайте супи, каші, фруктові чаї. Не дозволяйте йому купувати газовані напої, чіпси, сухарики та іншу гидоту, яка труїть молодий організм. Слідкуйте за тим, щоб харчування було здоровим. Тоді розумовий і психологічний розвиток буде проходити успішно.

 

 

2. Режим дня першокласника

 

1. 12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 годин) для відновлення сил.
   
   2. Після школи не спішить садити дитину за уроки, їй необхідно 2-3 години відпочити (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків – з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.

3. Не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідно 10-15 хв. «перерви».

4. Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте можливість їй попрацювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Необхідні спокійний тон та підтримка («не хвилюйся», «давай з’ясуємо разом», «я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не вдається. Не акцентуйте увагу на оцінках («не дарма з письма в тебе одні «2» та «3»).
Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною. Успіхів вам!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Як пробудити апетит у дитини?

Причини зникнення апетиту у дитини бувають різні. До них відносяться хвороба, втома, лихоманка або одужання, стрес і т. ін. Дитина не голодна, але їй слід їсти, щоб мати сили для швидкого відновлення. Змушування її до їжі не завжди приводить до гарних результатів. Ось кілька порад, які допоможуть насолодитися їжею.

 

Етапи здійснення:

1. Один з фокусів полягає у тому, щоб дати дитині випити перед прийомом їжі води. Всі добре знають, що вода стимулює організм. Але давайте воду за 15 хвилин до їжі.                                                                             .
2. Інший спосіб це класти їжу у маленькі тарілки. Великий посуд розохочує і лякає дитину своїми розмірами. Поставте багато маленьких тарілок з різною їжею, це стимулюватиме апетит і дитині буде здаватися, що вона їсть менше ніж завжди.
3. Крім того пам’ятайте про гарний вигляд страви і про аромат (спеції…). Красиво оформлена їжа сама попроситься до рота і дитина швидко все з’їсть.

 

 

 

 

4. Як домогтися того, щоб ваша дитина пила просту, чисту воду?

З приходом моди на содову і інші солодкі газовані напої деякі діти відмовляються пити звичайну воду, або п’ють в дуже малій кількості. Якщо це про вашу дитину і ви не знаєте що робити ось кілька простих порад.

Етапи здійснення:

1. Для початку підіть купити склянку з вашою дитиною. Той факт, що дитина сама обирає для себе її власну склянку спонукатиме її до того, щоб її склянка як найчастіше використовувалася. Запропонуйте склянку з мультиплікаційними героями, такі прикраси прийдуться до смаку вашій дитині.
2. Створіть красивий і смачний лід. Покладіть у кожний маленький квадратик по шматочку фрукта або навіть цілу ягоду. Це може бути будь-що: аґрус, вишня, шматочки лимону, апельсину тощо. Заповніть квадратики водою і заморозьте. Ці симпатичні бурульки створять святковий настрій навіть для звичайної води…без газу!
3. Купіть комплект різних соломинок для коктейлів. Нехай ваші діти вибирають. Таким чином вони часто будуть хотіти пити воду тільки для того, щоб скористатися новою яскравою соломинкою. Є багато різних видів соломинок, оздоблених квітами, тваринками – ваші діти оцінять!

 

 

 

5. Як готувати овочі для дитини – як змусити дитину їсти овочі?

 

Корисні  поради  для мам, які хочуть змусити дітей їсти овочі.
Список необхідних речей:
- свіжі овочі
- кілька невеликих посудин (які можна поставити в мікрохвильову піч і морозилку)
- оливкова олія
- каструля

 

Етапи
1. Ми повинні спочатку підготувати овочі. Знайте, що ключем до всього є колір. Тобто овочі повинні бути яскравими. Кладіть овочі різних кольорів, а не тільки зелені, наприклад , бо дитині буде більш цікаво бачити на тарілці вибух кольору. Так само як і нам, чи не так ? Барвисто викладена тарілка з добре приготовленими овочами викличе апетит. Добре промийте і почистіть овочі, поріжте їх на дрібні шматочки.
2. Готуйте овочі на пару до тих пір поки вони не стануть м’якими, уважно слідкуючи, щоб вони не переварилися. Якщо у вас немає пароварки, то її легко замінити звичайним дуршлаком. Поставте його на каструлю з киплячою водою так, щоб він не торкався її поверхні. Пароварка зберігає аромат і вітаміни овочів.
3. Як тільки овочі приготуються дайте їм трохи охолонути і змішайте з краплею оливкової олії, розчавіть овочі ложкою. Оригінальність такого приготування полягає в замороженні різнокольорових кубиків з овочами у формочках. Це допомагає зробити харчування більш різноманітним. Візьмемо кубик моркви, шпинату, перцю, і вуаля, все готово, дитина кожного разу має різноманіття овочів і вітамінів.

 

6. Сон дітей та підлітків – правила, поради, наслідки поганого сну дітей

 

 

Сон дітей віком від 5 до 12 років Час сну зменшується до 12 годин на добу, можна виключити післяобідній сон. У 6 років дитині знадобиться 11 годин сну. З цього віку дитина втрачає близько 20 хвилин сну кожен рік. Її сон стає дуже глибоким. Це може викликати сомнамбулізм і нічні жахіття.

 

Сон підлітків

Цей сон більш легкий, в дитини можуть бути проблеми із засинанням. Підліток обмежується 8-9 годинами сну. Ритм введений академічними, соціальними обмеженнями не завжди співпадають з його власним ритмом. У підлітків дуже часто розвивається хронічний дефіцит сну.

    Наслідки поганого сну
 

Вони дуже численні і різноманітні: порушуються відчуття голоду і ситості, виникають проблеми з надмірною вагою, вони також впливають на розвиток нервової системи, відновлення тканин, функціонування імунної системи, а в деяких випадках навіть можуть викликати затримку росту. Шкільне життя також буде порушено (погіршення навчання, синдром відсутності уваги), а також життя сімейне (дитина, яка постійно кричить, плаче).

 

    Для гарного сну

Для того, щоб бути в гарній формі сон необхідний так само як і харчування. Деякі заходи можуть сприяти гарному сну: слід витрачати якомога більше енергії до 17-18 годин вечора, надавайте перевагу вечері з вуглеводами, спальна кімната повинна бути звукоізольованою і з комфортною температурою (перед сном кімнату слід провітрювати), зробіть з готування до сну певний ритуал, що буде повторюватися щовечора, в один і той самий час. Для маленьких, які бояться темряви використовуйте світильники.

 

Поради
1. Покладіть дитину спати раніше. Не зважаючи на те, що дитина каже, що не хоче спати. У дітей частот виникає брак сну.

2. Не дозволяйте дитині спати у вашому ліжку. Тим не менш ви можете собі дозволити трохи полежати з нею після обіду, але не слід повторювати цей досвід занадто часто особливо ввечері.

3. Не дозволяйте дитині дивитися телевізор перед сном. Безперервний потік образів і інформації, сцен насильства можуть порушити її сон.

4. Будьте в гармонії з ритмом вашої дитини. Навчіться розпізнавати ознаки втоми: дитина холодна, в неї злипаються очі, вона позіхає, тре ніс або очі.

 

7.     Спорт для дітей – користь від занять спортом

Заняття спортом корисні для розвитку і зростання дитини, він укріплює кістки, покращує фізичне самопочуття шляхом зміцнення серцево-судинної і легеневої системи, допомагає дитині краще володіти своїм тілом і попереджає надлишкову вагу.
Спорт також прекрасний інструмент соціалізації, він випрацьовує концентрацію, терпіння, дисципліну. Відвідування спортивного клубу також чудовий спосіб завести нових друзів. Нарешті спорт може позитивно вплинути на характер дитини, боязкі будуть завойовувати довіру і самовиражатися в командних видах спорту, а нервові діти будуть вчитися концентрації в одиночних видах спорту.

Однак для того, щоб дитина не ставилася до спорту як до обов’язку, а отримувала від нього задоволення слід дотримуватися кількох правил.

1.                 Спорт в першу чергу відноситься до особистого простору дитини, тому можна лише стимулювати її до заняття спортом, а не змушувати.

2. У дітей, біль не повинна супроводжувати заняття спортом, тренування повинні бути адаптовані до фізичних можливостей дитини.

3. У завантаженому графіку дитини спорт повинен зайняти своє гідне місце, все повинно бути збалансовано, спорт не повинен порушувати загальну рівновагу дитини.

4. Нарешті спорт повинен бути безпечним для дитини, тренування повинні проходити в оточенні компетентних людей.

 

У якому віці діти можуть займатися спортом?
Нервовий  і моторний розвиток дитини повинні бути прийняті до уваги у спортивній практиці.
 

З 2-7 років можна запропонувати дитячий спорт. Мета дитячого спорту (дитячий тренажерний зал, дитяче дзюдо) стимулювання рухових навичок відповідно до розвитку дитини. З 6-8 років, коли дитина вже окріпла вона може обрати вид спорту на свій смак. Починаючи з 8 років можна переходити до змагань.
Як приклад дитина може починати кататися на ковзанах з 3 років, плавати і кататися на лижах з 3-4, східними єдиноборствами з 4, баскетбол, футбол з 5, катання на конях з 5-6. Це якщо говорити про найрозповсюдженіші види спорту. Увага! Ця практика не повинна бути дуже частою і тривалою. Залучайте дитину до спорту повільно, поступово.

 

 

 

8. Навіщо дитині треба займатися спортом?

           Кожна мама хоче, щоб її дитина була найрозумнішою, найкрасивішою і здоровою. Розвиваючи малюка, потрібно пам'ятати про те, як важливі для нього заняття спортом. Саме вміння керувати своїм тілом, розвиток дрібної і великої моторики визначає розумові здібності дитини. Про те, як важливий спорт для здоров'я, говорять дослідження американських лікарів. Стурбовані стрімким омолодженням серцево-судинних захворювань, вони провели широкомасштабні дослідження серед дітей та підлітків. Результат був вражаючим.Виявилося, що вік від 5 до 8 років є визначальним у плані ризику розвитку у дорослої людини атеросклерозу та інфаркту міокарда. Причому, чим активніше дитина займалася спортом, тим менше цей ризик.Вчені приводять ще кілька вагомих доводів на користь регулярних занять спортом: • у 30% дошкільнят вже намічаються зміни постави (а в перші роки шкільних занять цей показник збільшується до 65%!); • більше 30% дітлахів важать більше, ніж належить. Але ж відомо, що дитяче ожиріння перемогти дуже складно;• від 20 до 25% малюків вже мають порушення кровообігу за типом вегетосудинної дистонії; • 40% дітлахів регулярно скаржаться на болі в спіне.

 Який вид спорту вибрати?

 Командні ігри - цей варіант найкраще підійде відкритим для контакту, товариським дітям. Або ж, навпаки, малюкам, які потребують розвитку цієї риси характеру.Не будемо зупинятися на перерахування всіх видів.Дівчатам зазвичай рекомендують спробувати себе в баскетболі, гандболі, волейболі, але віддавати дитину, наприклад, в жіночий хокей більшість навіть захоплених цим видом спорту батьків вважають недоцільним.Багато хлопчиськ з задоволенням поганяють у футбол або покидають м'яч у баскетбольний кошик. Так що, якщо у вас немає чітких пріоритетів серед спортивних видів, можливо, варто почати саме з цих. Професійні тренування починають зазвичай з 5 років.

 Водні види спорту.

 Ця стихія, без перебільшення, підходить всім без обмеження. Вчити плавання краще з самого народження.  На секцію плавання беруть дітей 4 - 5 років. Самі батьки, відправляючи дитину на секцію плавання, стрибків у воду, синхронного плавання або водного поло, часто аргументують своє рішення тим, що саме завдяки спортивним водним процедурам в дітей виробляється хороша постава і міцні м'язи. Та й сам факт, що чадо навчиться плавати і відчувати себе як риба у воді, не залишає багатьох батьків байдужими. Що вже говорити про роль загартовування!

 Верхова їзда

 Кінь може стати другом і тренером вашому малюкові. Крім гарної постави, зміцнення практично всіх груп м'язів, розвитку координації, дитина вчитися спілкуватися з твариною. Кінь і людина повинні стати одним цілим. Такі заняття рекомендують активним дітям, і малюкам, які відчувають труднощі зі спілкуванням. Науково доведений факт позитивного виляння верхової їзди на дітей-аутів. Медики дозволяють їздити на коні дітям з півтора року разом з інструктором або батьком. Професійний спорт відкритий для дітей від 10 років.

 Дитячий фітнес

 Він все більш міцно входить у наше повсякденне життя. Одні батьки сприймають його як альтернативу дитячому центру розвитку, а хтось вважає це несерйозною розвагою за гроші, а означає, і непотрібним. Але дитячий фітнес насамперед популярний як добре продумана дитяча фізкультура. Інакше й бути не може.Ці заняття спрямовані на загальний фізичний розвиток і зміцнення дитини. У дітей виробляються правильність і краса рухів, ходи, гарна постава, розвинена мова і гарний почерк. І все ж, незважаючи на те, що дитячий фітнес стає все більш поширеним. Займатися можна як тільки малюк навчитися впевнено ходити.

 Гімнастика

 Вона може стати першим щаблем у заняттях будь-яким іншим видом спорту (не дарма її називають матір'ю всіх спортивних занять), і починати тренування можна вже з чотирьох років. Ось куди фахівці сміливо рекомендують батькам відправляти дітей. Адже цей вид спорту розвиває практично все: поставу, координацію, м'язи, характер, грація, стрункість.               Особливо гімнастика улюблена і популярна серед дівчаток. Причин цьому багато.              І одна з них пов'язана з тим, що фігура гімнастки виглядає найбільш гармонійно - у дівчаток немає широких плечей, притаманних тим, хто займається водними видами спорту, немає різких, а часто незграбних рухів, які характеризують учасників командних видів спорту.

 Лижі та їх "брати"

  Це не тільки традиційні лижі, але й модні нині біатлон, сноуборд, стрибки з трампліну, гірські лижі і багато другое. Але фахівці настійно рекомендують дітям починати знайомство із зимовими видами спорту з традиційних лиж. Цей вид спорту особливо хороший з точки зору загартовування, адже дитина поступово звикає до постійного свіжому повітрю, розвиваються всі м'язи (перш за все ніг), координація рухів. Звичайно, існує загроза травматизму. Але цілковито безпечних видів спорту немає. Спорт є спорт. Про це забувати не варто. Знайомити з лижами дитину можна досить рано в 3 - 4 роки.

 Фігурне катання

 Дуже красивий і видовищний вид спорту, яким легко захоплюються і хлопчики, і дівчатка. Незважаючи на зовнішню простоту і красу, відноситься до найбільш складним, тому потрібно налаштуватися на те, що не всі відразу буде виходити, як хотілося б. Саме тут особливо сильно відчувається жорстка конкуренція.Безумовно, добре розвиваються м'язи ніг, рук, як у парників, так і сольних танцівників на льоду, координація, грація. Але фігуристам доводиться багато працювати не тільки на ковзанці, а й у залі - над хореографією. Приблизний вік юних фігуристів 4 - 5 років.

 Теніс

 Під час занять працюють практично всі групи м'язів, добре розвивається координація двіженій. Цей вид спорту, також допомагає виробити у дитини настільки необхідні в житті якості, як завзятість і наполегливість. Крім того, теніс не терпить зневаги.Для серйозного опанування технікою треба займатися 2-3 рази на тиждень, а кількість дітей у групі при цьому має бути не більше 4-5.               Час від часу також необхідні індивідуальні тренування. Двері в великий і маленький теніс відкриваються після першого (п'ятирічного) ювілею.

 

Бойові мистецтва

 Мають особливу популярність в останні десятиліття. Сюди відносяться дзюдо, самбо, карате, теквондо, айкідо, ушу і ще безліч варіантів єдиноборств. Ці види спорту розвивають координацію рухів, мускулатуру, вчать малюка швидко реагувати і правильно падати.Дівчатка займаються бойовими мистецтвами з не меншою охотою, ніж хлопчики. Це не дивно: у наш час вміння постояти за себе дуже корисний навик. Рівень травматичності при кваліфікованому викладанні не вище звичайного. Однак треба бути готовим до того, що після тренувань неминучі синяки.У ніжному віці рекомендуються лише безконтактні види єдиноборств: ушу, айкідо, карате. Перші уроки на координацію рухів можна починати з 2 років.

 Танці

 Хочете знайти більш простий і безпечний шлях прилучення вашої дитини до спорту? Почніть із звичайних танців. Це корисно в першу чергу для загального розвитку. До танців відносяться: спортивні, бальні танці, аеробіка, різновиди сучасних танців. Хто знає, може, це покликання вашої дитини? У клуби на такі програми беруть дітей з 3 років.

     Шахи та шашки

 Ці "тихі" види спорту, безумовно, допоможуть розвитку логічного мислення, уваги, пам'яті. Крім того, виховають характер дитини і посприяють вмінню спокійно і розважливо йти до перемоги. Ними дитина запросто може займатися з п'яти років. До вибору виду спорту потрібно поставитися гранично уважно.Важливо, щоб він відповідав характеру дитини. Не можна тиснути на малюка, через силу змушувати його ходити у спортивну секцію, адже спорт повинен приносити радість. Перш за все, уважно придивіться і прислухайтеся до свого чада.Ні в якому разі не можна скидати з рахунків його схильності і боротися з природою, намагаючись на свій розсуд "поліпшувати" дитину. Спробуйте виявити і розвинути все позитивне, що дісталося йому від народження. Не бійтеся експериментувати: не варто корити малюка, якщо він, півроку проходив у секцію, раптом рішуче відмовиться продовжувати заняття.

 

 

Як вберегти дитину від грипу та застуди?

Екслюзивні рецепти профілактики затуди та грипу від Наталії Земної (Зубицької) – народного цілителя, фітотерапевта з тридцяти річним стажем, академіка Української екологічної академії, президента Українського товариства природного лікування ЗЕЛЕНА ПЛАНЕТА

Колись я спілкувалася та працювала з народною цілителькою, фітотерапевтом і травницею Наталією Земною (Зубицькою). Звичайно поцікавилася у неї про методи профілактики застуди і грипу у дітей. Рецепти підходять і дітям і дорослим, тож знати їх буде корисно усім.

1. По хаті (крізь по кутках) потрібно розставити блюдця з посіченою ріпчастою цибулею. Її дія проста – вбиває мікроби та віруси в квартирі чи будинку.
   2. Перед виходом на вулицю і після повернення додому, потрібно полоскати горло та ротову порожнину розчином лимонного соку (натурального – з вичавленого лимону) з водою. Можна такий розчин закапувати і в ніс (захищає носоглотку).

3. Від запалення горла допоможе зварена тепла манна крупа. Їсти маленькими ложечками, повільно проковтуючи. Також можна покласти сиру манку на сковорідку, підігріти (не дай боже, щоб не була гарячою, бо можна обпектися), покласти до хусточки, зав’язати вузликом і прикладати або до запаленого горла, або до носових пазурів, якщо є нежить.
4. Важливе застереження!!! Краще не годувати дитину, та й себе (дорослих), кисломолочним сиром разом із медом! Це може викликати нудоту. Краще за все вживати сир разом із подрібленою до борошна шкаралупкою яйця.
5. Ніколи не забувайте про могутню силу часнику!!! Про часник і його лікувальну силу є згадки в Біблії. Він був відомий древнім грекам, римлянам і єгиптянам. Часник містить ефірне масло, в склад якого входить глікозид, алліїн, який, подібно до пеніциліну, може вбивати мікроорганізми. Він містить фітонциди і бактерицидні речовини, тому в народній медецині використовується, як дезінфектор. А ще часник багатий на вітамін С.
6. Важливе застереження!!! Але вже від директора медової компанії “Бартнік” В. С. Паньковського – неможна пити гарячий чай із медом!!! Для організму мед перетворюється на отруту! У вулику середня температура 41 градус за Цельсієм. Якщо підвищити температуру меду більше за 45-50 градусів – його неможна вживати!!! Тож лікуйтеся медом на здоров’я, але знайте, що додавати до чаю мед можна лише коли напій кімнатної температури.

 

9. Як правильно обрати якісний шкільний ранець?

 

Всім зрозуміло, що ранець – це не тільки сумка за плечима дитини, а ще й її здоров’я. Адже тягати на тендітних плечах підручники вагою більше за 2 кілограми – прямий шлях до ортопеда та хірурга. Для того, щоб уникнути візитів до лікарів, потрібно  озброїтися кількома важливими порадами щодо вибору шкільного ранцю.

Запам’ятайте, що за загальноєвропейськими вимогами маса порожнього ранця не повинна перевищувати одного кілограму! А вага ранця з усім вмістом (підручниками, пеналом, сніданком тощо) повинна становити не більше десяти відсотків від ваги дитини! Якщо брати за приклад учнів молодших класів, це приблизно 2-3 кілограми. Також, відповідно до європейських та вітчизняних вимог, у шкільних ранцях повинні використовуватися деталі з матеріалів контрастних кольорів, оздоблювальні деталі та фурнітура з елементами, що відбивають світло. За дослідженнями, найпомітніші кольори матеріалів – це жовтий та помаранчевий. Тому для безпеки дитини на дорозі, намагайтеся купувати ранці саме таких кольорів, аби дитина була більш помітною водіям.

Окрім ваги, кольорів та фурнітури, підчас примірки ранцю на дитину, зверніть увагу на ще 4 характеристики:

-         Ширина ранця має бути приблизно такою ж, як і ширина плечей дитини.

-         Верхній край ранця і плечі дитини повинні бути на одній висоті.

-         Нижній край ранця повинен розташовуватися на рівні попереку.

-         І останнє – ранець повинен щільно прилягати до спини дитини.

Ці параметри важливі для правильної осанки дитини та оптимального навантаження на хребет.

Однак, враховуючи всі вищезгадані показники якості шкільного ранця (або рюкзаку), не забувайте про психологічний аспект дитини – ранець має їй подобатися! Якщо ви будете наполягати, щоб синочок погодився на ранець із дівчачим малюнком – самі розумієте, з чим ви гратиметеся. До того ж не всі тематики малюнків, навіть якщо вони підібрані відповідно статі дитини, можуть сподобатися вашому сину чи донечці. Дитяча мода – це майже окрема наука. Комусь з дівчат подобаються Феї Вінкс, а комусь ляльки Барбі. Комусь із хлопчиків подобаються герої мультфільму «Мадагаскар» чи «Тачки», а комусь Спайдермен чи Бетмен. Обов’язково порадьтеся з дитиною – що їй більше до вподоби, перед тим, як купувати ранець. Дитині має бути не просто комфортно – їй має бути приємно носити його за плечима.

 

 

10.  Правила роботи за комп’тером

По-перше, монітор має стояти на відстані витягнутої руки – це вбереже не тільки здоровий хребет, а й зір.

У сидячому положенні, на рівні очей має бути центр монітора. Якщо монітор поставити нижче або вище – ваша шия напружуватиметься, підтримуючи голову або у нахиленому, або у піднятому положенні. Це може призвести до остеохондрозу.

Клавіатура має стояти на відстані 15 см (мінімум) від краю стола! Хоча рекомендується поставити її на стільки глибоко, щоб не тримати лікті у повітрі. Але слідкуйте за відстанню до монітора (нагадаю, відстань від очей до монітора має бути на відстані витягнутої руки).

Тримайте килимок для миші, та саму мишку, рівно праворуч від клавіатури (якщо ви правша), або ліворуч (якщо шульга).

На екрані монітора не має бути відблисків! Якщо вони є, візьміть дзеркало і підставте його на місце відблисків. Таким чином ви визначите що саме кидає світлове відображення (побачите предмет у дзеркалі). Якщо можливо, приберіть цей предмет. Якщо ні – прикрийте, щоб він не кидав променів світла на екран. Ваші очі напружуватимуться, коли розглядатимуть текст на екрані, відсіюючи відблиск.

Покладіть необхідні вам речі поруч із собою. Не потрібно тягнутися за степлером або телефоном, не обертайтеся назад, щоб дістати блокнот – всі зайві рухи в положенні сидячи можуть призвести до затиснення нервів. Ваші м’язи не розігріті, тому різкий рух вбік олівця, який лежить на верхній полиці, наприклад, може затиснути нерв у хребті, або м’язи спини можуть просто потягнутися.

Якщо ви часто користуєтеся телефоном, перейдіть на гарнітуру. Неможна притримувати телефонну слухавку плечем, притискаючи її до вуха – це призведе до остеохондрозу або затиску шийних м’язів.

Спинка крісла, на якому ви сидите, має здебільшого підтримувати нижню части хребта.

І, звичайно, піклуючись про осанку та здоровий хребет, не забувайте й про зір! Використовуйте біфокальні окуляри – окуляри для роботи з комп’ютером, що відсіюють мерехкотіння монітора та знімають напругу з очей. Часто кліпайте очима. Раз на годину закривайте очі на 5-7 хвилин.

 

Гігієнічні аспекти роботи за комп’тером

 

     Всім відомо, що після туалету потрібно мити руки. Але хіба комусь відомо, що й після роботи за комп’ютером теж потрібно ретельно мити руки?

     При цьому все одно – чи це великий комп’ютер, чи ноутбук, чи планшет – крізь знайдуться мікроби, які можуть призвести до зараження організму.
 Британські вчені стали вивчати гігієнічний аспект роботи за комп’ютером і виявилося, що клавіатури деяких офісних ПК грізніше за туалет у 400 разів! На клавішах та під ними у пилу розмножуються сотні видів небезпечних бактерій. До того ж, клавіатура (особливо ноутбука) завжди тепла, що ще більше сприяє розмноженню мікроорганізмів. Найменший термін використання чистої клавіатури та мишки (якщо ви купили комп’ютер з нуля) – лише 4 місяці.

      Тепер перейдемо до простих порад, які убезпечать вас від неприємних наслідків роботи з комп’ютером.

    По-перше, протирайте клавіатуру та мишку раз на місяць спиртом.

       По-друге, раз на рік, якщо ваша клавіатура це дозволяє, розберіть її та промийте з середини (теж спиртом).

По-третє, пилососьте клавіатуру спеціальними USB-приладами. Вони продаються в кожному комп’ютерному магазині і коштують недорого. Приділяєте увагу щілинам між клавішами – особливо це стосується власників ноутбуків.

По-четверте, щовечора, після завершення роботи з планшетом, протирайте екран спеціальним розчином для очищення планшетних ПК.

І, по-п’яте, МИЙТЕ РУКИ після кожного користування комп’ютера та в перервах, якщо ви працюєте із ним цілий день.

 

Безпечний інтернет

 Незалежно від того, чи ваші діти тільки-но починають виходити в онлайн, або вони вже добре розбираються у Web, ви можете допомогти їм використовувати Internet у міру того, як вони дорослішають і проходять різні стадії свого життя.

 Від 2 до 4 років: Початок

 На цій стадії онлайнова діяльність, скоріш за все, залучатиме батьків. Батьки можуть тримати дітей на колінах, переглядаючи сімейні фотографії, використовуючи Web-камеру для спілкування з родичами або відвідуючи дружні до дітей сайти, такі як «Знайка» та Baby Help.

 Від 5 до 6 років: Як робити це самим

 До того часу, коли діти досягають 5 років, вони вже, напевно, хочуть досліджувати Web самостійно. Важливо, щоб батьки проінструктували своїх дітей щодо безпечної роботи в Internet, коли діти самі почнуть використовувати його. Відвідайте дружні до дітей сайти «Знайка» та Baby

 Від 7 до 8 років: Інтерес зростає

 Одним із проявів звичайної поведінки дітей в цьому віці є бажання побачити, що вони можуть отримати. В онлайні це може включати відвідування сайтів або спілкування у чат-кімнатах, на які батьки їм не дали б дозволу. Звіти про онлайнову діяльність від MSN Premium (EN) або інших сервісів можуть бути дуже корисними на цій стадії. Діти не почуватимуться так, ніби у них за спиною стоять батьки, але ці звіти все ж таки покажуть, де вони були.

 

11.  12 правил для батьків — розумних користувачів Інтернету:

1. Розмістіть комп’ютер у кімнаті, яку використовують усі члени родини. Іноді діти тримають у секреті те, що вони користуються Інтернетом. Вони можуть не бажати того, аби їх батьки були у курсі їх дій в мережі. Важливо не реагувати досить емоційно, а зробити все можливе, аби зняти цю психологічну напругу.
2. Обговорювати можливі труднощі легше, коли комп’ютер знаходиться у спільній кімнаті. Крім того, ви можете використовувати Інтернет разом із дитиною. Таким чином, розмови про Інтернет та контроль за його використанням стануть повсякденною частиною вашого родинного життя.
3. Використовуйте будильник для обмеження часу, якій дитина проводить в Інтернеті. Заздалегідь погодьте тривалість перебування в Інтернеті. Бажано визначити час перебування дітей в он-лайні. Час, проведений за комп’ютером, необхідно обмежити для того, аби не нанести шкоду стану здоров’я дитини. Ігрова комп’ютерна залежність стала великою проблемою у всьому світі.
4. Обговоріть час перебування дитини в Інтернеті та домовтесь про використання будильника. Таким чином ви уникнете можливих конфліктних ситуацій.
5. Використовуйте технічні засоби захисту: функції батьківського контролю в операційній системі, антивірус та спам-фільтр.
6. Для роботи за комп’ютером зовсім необов’язково знати всі його функціональні               можливості. Запросіть спеціаліста, якій налаштує операційну систему вашого комп’ютера та покаже, як працювати із батьківським контролем. Краще один раз побачити, аніж багато разів почути. Не використовуйте у себе вдома комп’ютер, якій технічно є незахищененим.
7. Створіть «Сімейні інтернет-правила», що містять правила онлайн-безпеки для дітей.
8. Діти навчаються шляхом експериментування. Якщо ви зацікавлені у тому, аби ваша дитина навчалась не на своїх власних помилках — якомога частіше обговорюйте теми, пов’язані із Інтернетом. Ви можете розказати, наприклад, про достовірність інформації, розташованої в мережі. Так ви невимушено створите свої «родинні правила» Інтернет-безпеки. Традиції, норми та правила, які закріпились у родині — довговічні.
9. Проводьте більше часу із дитиною. Всіляко заохочуйте обговорення тем, пов’язаних з Інтернетом.
10.  В житті кожного трапляються помилки. Немає потреби сприймати помилки дітей як життєву проблему. Будуйте довірливі стосунки задля того, аби бути впевненими, що у будь-якій ситуації дитина звернеться за допомогою саме до вас. Щоб не сталось, ваша дитина повинна бути впевненою, що у будь якій ситуації вона може розраховувати на вашу підтримку та прийняття. Гарний рецепт побудови довірливих відносин — щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу. В невимушеній ситуації набагато легше обговорювати «складні» питання.
11.  Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті і не повідомляти конфіденційні дані онлайн.
12.  Повідомте дитині, що практично кожен може створити свій сайт, і при цьому ніхто не може проконтролювати достовірність інформації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

V. Діагностичний супровід батьків

 

1. Тест  «Ви і Ваша дитина»

 

 Сім’я – це перша модель світу в уяві дитини. І якщо бодай один з її елементів (членів) починає функціонувати в неправильному напрямі, весь механізм як цілісний організм починає хворіти. Вихованість наших дітей – це, перш за все, результат тих реальних міжлюдських стосунків у сім’ї, у які дитина включається з перших днів свого життя, і тільки потім – результат цілеспрямованого виховання в садочку, у школі. Адже виховує не якась спеціально організована дорослими поведінка, а ті щоденні конкретні взаємини, під час яких дитина день за днем активно вбирає в себе і переосмислює людські цінності, способи та норми поведінки, ставлення до себе та до оточуючих.

 Як же батькам віднайти той оптимальний варіант типу виховання дитини? Можливо, цей опитувальник допоможе вам, шановні батьки, адекватно оцінити власний стиль виховання дитини та зробити адекватні висновки з цієї інформації.

 Отож, оберіть варіант відповіді, який відповідає Вашим переконанням.

1. Ваш син прийшов додому зі слідами бійки. Як ви поведетеся ?

 А) оглядаєте синці, подряпини, умиваєте дитину, трохи покартаєте;

 Б) нервуєте, метушитеся; вирішуєте більше не випускати його на вулицю одного;

 В) дуже схвильовані тим, що трапилося, караєте дитину.

2. Ви подарували своєму сину годинник – річ, про яку він мріяв. Через кілька днів він повідомляє зі сльозами, що годинник загублений. Яка ваша реакція?

 А) заспокоюєте сина як можете, намагаєтеся відволікти його від переживань; вам зовсім не шкода загубленого годинника, але коли ви бачите, як безутішно плаче дитина, ваше серце розривається;

 Б) спочатку вирішуєте бігти на пошуки, потім розумієте їх марність; вирішуєте, що «таким невдячним і неуважним дітям не варто робити дорогі подарунки»;

 В) караєте сина, нагадуючи йому вартість речі.

3. Син передає, що вчитель хоче вас бачити. Як ви до цього поставитесь?

 А) ви спокійні і не панікуєте, але при першій можливості відвідаєте вчителя;

 Б) намагаєтеся з’ясувати, що ж накоїв син; обіцяєте йому суворе покарання, якщо вчитель поскаржиться на нього;

 В) вирішуєте негайно дзвонити, або йти до вчителя.

4. Ваш син отримав двійку. Для вас це несподіванка, бо хлопчик завжди мав позитивні оцінки. Як ви реагуєте?

 А) засмучені, але вважаєте, що це не трагедія; вирішуєте регулярно займатися з дитиною з цього предмета;

 Б) не знаєте, кого звинуватити в тому, що сталося: про сина думаєте – «хлопчик відбився від рук»; про чоловіка (дружину) – «це ж його (її) спадкова обмеженість»; про вчителя – «він нас просто зневажає, і я навіть знаю, чому»;

 В) у сім’ї скандал, вас заспокоює тільки те, що у багатьох однокласників теж двійки.

5. Ви посварилися з чоловіком (дружиною), дуже роздратовані, коли зі школи повертається ваш син. Хлопчик в гарному настрої – він отримав хороші оцінки і має надію піти з вами у цирк. Як ви поведетеся?

 А) нічим не видасте свого стану, йдете з сином до цирку;

 Б) стримано повідомляєте, що погано себе почуваєте, пропонуєте відкласти намічений похід;

 В) прихід сина ще більше дратує вас, про цирк не може бути й мови.

6. У вашого сина незабаром день народження, він запросив гостей і з нетерпінням чекає свята. За день ви дізнаєтеся, що терміново приїжджають ваші друзі, з якими ви довго не бачились. Як ви поведетесь?

 А) прибулі гості – не перешкода святу сина, ви прекрасно можете провести час усі разом;

 Б) пояснюєте дитині ситуацію, просите перенести свято;

 В) повідомляєте, що святкування дня народження відміняється.

7. Ви помічаєте, що з вашого гаманця починають зникати дрібні гроші. На свій жах, дізнаєтеся : це справа рук сина. Якою буде ваша реакція?

 А) ви збентежені, але поки що стримуєте себе; вирішуєте спершу з’ясувати, навіщо дитині потрібні були гроші, а потім вже карати;

 Б) негайно караєте сина;

 В) упевнені – ваш син – злодій!

8. Під час неприємної розмови з сином ви не стримались і образили його. Через деякий час ясно зрозуміли, що дитина цього не заслуговує. Що ви зробите в такому разі?

 А) попросите у сина вибачення, дасте собі слово надалі бути більш стриманим;

 Б) намагаєтеся встановити хороші стосунки з сином, але вибачатися не будете, вважаючи, що це може похитнути ваш авторитет;

 В) «Нічого, він сам мене довів! На те й батьки!» – відповідаєте йому.

9. Чим найбільше вас може порадувати ваша дитина?

 А) неабиякими здібностями (з математики, малювання, спорту);

 Б) відмінними успіхами у школі;

 В) беззаперечним послухом.

10. Чим – засмутити?

 А) посередніми здібностями;

 Б) двійкою у чверті;

 В) непослухом.

11. У чому – запорука успіху людини?

 А) у силі волі, наполегливості;

 Б) у міцному здоров’ї;

 В) у значних розумових здібностях.

12. В чому причина всіх невдач?

 А) у необдуманих вчинках;

 Б) через надмірну самовпевненість;

 В) «так складається життя».

13. Якою ви хочете бачити свою дитину, коли вона виросте?

 А) доброю людиною;

 Б) хорошим спеціалістом;

 В) знаменитістю.

14. Що найважче виховати у сина?

 А) чуйність;

 Б) працьовитість;

 В) порядність.

15. Яка якість важливіша для батьків?

 А) самовладання;

 Б) вміння на все дивитись з посмішкою;

 В) вміння вникати у справи дітей.

16. Чи вважаєте ви, що матеріальний добробут – головне у житті?

 А) ні;

 Б) мабуть, у сучасному житті – так;

 В) безсумнівно, так.

17. Який подарунок від сина вам найдорожчий?

 А) зроблений власноруч

 Б) букет квітів

 В) куплений сувенір, чи недорога, але потрібна річ

18. Чи вважаєте ви, що ваш син «пішов не у вас»?

 А) людей без недоліків не буває, у мене – свої, у нього – свої;

 Б) інколи мені так здається;

 В) звичайно, я таким не був (не була).

19. Як часто ви переконуєте дитину у правильності своєї точки зору?

 А) намагаюся це робити лише у принципових питаннях;

 Б) вважаю, що це необхідно робити завжди;

 В) звичайно, тільки називаю це не «нав’язувати свою точку зору”, а "наставляти на шлях істини”.

20. Чи вважаєте себе дуже хорошими батьками?

 А) дуже хороших батьків не буває, як не буває дуже хороших людей;

 Б) не вважаю;

 В) звичайно, бо не шкодую для своєї дитини ні часу, ні грошей, ні зусиль.

 

Шкала оцінки результатів відповідей:

А) - 1 бал; Б) - 2 бали; В) - 3 бали.

 Підсумуємо:

 Від 20 до 25 балів: Ви самі можете давати поради щодо виховання дітей; володієте психолого-педагогічними якостями.

Від 25 до 30 балів: В основному ростите дитину правильно, але не забувайте, що «нерви» – дуже поганий помічник у вихованні.

 Від 30 до 45 балів: Ви повинні переглянути свої погляди на сина (доньку) і на себе теж. Якомога частіше пригадуйте той час, коли самі були дитиною.

Від 45 до 55 балів: Часто буваєте несправедливі. Дивна річ : ви бачите різницю між поняттями «людина» і «дитина».

Від 55 до 60: Вам потрібно було б добре подумати, перш ніж народжувати дитину.

 

 

2. Тест  «Стосунки батьків і дітей»

 

Більшість батьків свято переконані, що вони гарні батьки. Про своїх дітей одні батьки розповідають стороннім лише хороше, а другі – не соромляться жалітися на них. Стосунки батьків і дітей – вічна проблема, з якою зіштовхується кожне покоління. Чому в одних сім’ях – мир і спокій, а в інших – сварки, крики і скандали? Якими бачать діти своїх батьків? Якими батьками ви насправді є? На ці запитання допоможе відповісти цей тест. Виберіть свої варіанти відповідей на 10 запитань і позначте їх.

1. Чи читаєте ви своїй дитині книжки перед сном?
- систематично - 3;
- інколи - 1;
- ніколи, читає дружина (чоловік, бабуся, дідусь тощо) - 0;
- а навіщо забивати дурницями дитині голову перед сном? - 2.

2. Чи довіряє вам дитина свої таємниці і переживання?
- у хвилини відвертості - так - 3;
- про всі таємниці дізнаюся від сусідів, вчителів, знайомих - 4;
- а навіщо мені її таємниці? - 1;
- як мені знадобиться дізнатися, натисну – і все скаже - 2.

3. Скільки часу за день ви спілкуєтесь з дитиною?
- стільки, скільки конче необхідно - 2;
- з ранку до ночі - 4;
- увесь вільний час - 3;
- я не маю часу для спеціального спілкування - 1.

4. Якщо вихователька (вчителька) не задоволена поведінкою чи результатами навчання вашої дитини, що ви зробите?
- дам прочухана, не дозволю дивитися мультики (піти погуляти тощо), примушу визубрити новий матеріал тощо - 2;
- допоможу дитині розібратися в ситуації (зрозуміти складний матеріал) - 3;
- дитина отримала зауваження (погану оцінку) – нічого страшного, наступного разу виправиться - 1;
- влаштую скандал виховательці (вчительці) - 4.

5. Як ваша сім’я проводить літній відпочинок?

- тато – в один бік, мама – в другий, діти – до бабусі (в табір тощо) - 1;
- намагаємося провести відпочинок разом - 3;
- відправляємо дітей до бабусі чи в табір, а самі їдемо відпочивати - 2;
- куди дитина захоче, туди й поїде - 4.

6. Після сварки з дитиною хто першим починає миритися?
- той, хто першим усвідомить свою провину - 3;
- ніхто і ніколи, все налагоджується само собою - 1;
- певна річ, дитина, вона ж наймолодша - 2;
- завжди я, шкода ж дитини! - 4.

7. Чи намагаєтеся ви виконати всі бажання своєї дитини?
- так, стараюся виконати усі - 4;
- так, якщо маю кошти і час - 3;
- бажання - так, примхи - ні - 2;
- це діти мають виконувати бажання дорослих - 1.

8. Як часто ви даєте дитині вказівки, поради, робите зауваження?
- постійно - 2;
- не втручаюсь в життя дитини - 4;
- у разі необхідності - 3;
- давати поради і вчити жити – безнадійна справа, тому я усім раджу цього не робити - 1.

9. Чи здатні ви віддати свою дитину надовго (більше місяця) на виховання державному закладу чи родичам?
- тільки якщо нема іншого виходу - 3;
- так я і роблю - 2;
- ніколи в світі - 4;
- де захоче, там і житиме - 1.

10. Якщо дитина без дозволу взяла гроші і потратила на свої витребеньки, що ви зробите?
- шкуру здеру! - 2;
- поговорю, поясню, чому так не можна робити - 3;
- то й нехай, «все найкраще – дітям!» - 4;
- в моєму домі гроші не валяються абиде - 1.

 

А тепер підрахуйте суму балів за усі ваші відповіді. Нижче наведені розшифровки отриманих чисел.

Від 10 до 15 балів. 

          Ви – байдужа мати чи батько. Для вас дитина – другорядний продукт вашого життя, досить обтяжливий додаток, щоб не сказати тягар. Ваше життєве кредо: "Хочу пожити для себе!", і саме на цьому базуються ваші стосунки з дитиною. Оскільки ви живете тільки власним життям, в якому для дитини місяця нема, то ваша байдужість, відповідно, рано чи пізно викличе байдужість до вас з боку дитини. Рік у рік емоційна відстань між вами і дитиною зростатиме і зрештою перетвориться на прірву. Ви не потребуєте і не відчуваєте радості і тепла від спілкування з дитиною. Вас пов’язують лише побут, матеріальні речі. Коли дитина виросте і стане самостійною, порвуться й ці ниточки, тож ви станете не потрібні одне одному навзаєм.

Від 16 до 25 балів. 

          Ви - тиран. Вважаючи себе найголовнішим членом сім’ї, на якому «все тримається», ви вимагаєте від дитини незаперечного послуху і покірності. Для вас існує лише ваша думка, а думка, бажання, проблеми дитини вас не цікавлять, оскільки не є важливими. Ви твердо знаєте, як треба виховувати дитину, і чітко дотримуєтесь своїх правил. Опір дитини вас обурює і доводить до шаленства. Можливо, ваша дитина намагається врятуватись від вас тим, що замикається в собі і мовчки, покірно вислуховує ваші нотації та виконує ваші вимоги. Цілком можливо, що коли „ваша слухняна овечка” виросте, то почне робити все навпаки, тож матимете цілковиту протилежність тому, чого ви навчали довгі роки. А можливо, збереже зовнішню слухняність і намагатиметься триматись від вас якнайдалі...

Від 26 до 34 балів.

          Ви – справді хороша мати чи батько. Маєте повний контакт з дитиною, знаєте її таємниці, проблеми, радощі й болі. Дитина вважає вас своїм другом, не хоче засмучувати вас своєю поведінкою, а якщо все-таки так стається, то ви швидко знаходите порозуміння, і конфлікт не переростає у хронічні скандали. Ви знаєте свою дитина і можете передбачити її реакцію чи поведінку у певних ситуаціях. Дитина почувається захищеною у сім’ї. У вас справжні близькі стосунки, що не переходять в панібратство, бо ви вмієте зберігати дистанцію і авторитет, бути вимогливим при потребі.

 

Від 35 до 40 балів. 

          Ви – прислуга своєї дитини. За власним бажанням ви обслуговуєте її не тільки в побутовому сенсі, а й у моральному: дитина крутить вами, як собі хоче, пристосовує вас до своїх потреб і виконання бажань, вважаючи себе пупом землі. Будьте готові до того, що коли вона виросте, то не буде рахуватися з вами. Можливо, ви свідомо приносите себе в жертву, але задумайтесь ще й про таке: плекаючи егоїста, ви виростите нещасну людину, бо рано чи пізно ваша дитина з’ясує, що світ таки не крутиться тільки навколо неї. І хтозна, чи зможе вона з цим примиритися...

 

Тест "Які Ви батьки?"

 

Відмітьте ті фрази, які Ви часто використовуєте у спілкуванні з дітьми:

1. Скільки разів тобі повторювати?

2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації?

3. Не знаю, що б я без тебе робила(в)?

4. І в кого ти такий(ка) удався(лася)?

5. Які в тебе чудові друзі?

6. Ну на кого ти тільки схожий(а)?

7. Ти моя надія і опора!

8. Ну, які в тебе друзі?!

9. Про що ти думаєш?

10. Який(а) ти в мене розумний(а)?!

11. А як ти вважаєш, сину(доню)?

12. У всіх діти як діти, а ти?!

13. Який(а) ти у мене чемний(а)!

 

Аналіз результатів.

Відповіді: 1,2,4,6,8,9,12 - 2 бали; 3,5,7,10,11,13 - 1 бал.

7-8 балів - ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з нею благотворно впливають на становлення її як особистості.

9-10 балів - ви дещо непослідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча й не завжди з вами відверта. На її розвиток часто впливають випадкові обставини.

11-12 балів - вам необхідно бути уважнішим у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток вашої дитини залежить від випадку більшою мірою, ніж від вас

13-14 балів - ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно. Між вами і дитиною існує недовіра. Поки не пізно, постарайтеся приділяти їй більше уваги, враховуючи її запити та інтереси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

VІ. Використана література

 

 

Список використаної  літератури

1. Активні методи в роботі шкільного психолога / Під ред. И.В. Дубровіной. М., 1991.

2. Безруких М.М., Ефімова С.П. чи Знаєте ви свого учня? - М. 1991.

3. Белкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.

4. Белкін А.С. Ситуація успіху. Як її створити? - М., Освіта, 1991.

5. Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998г.

6. Битянова М.Г. Організація психологічної роботи в школі. - М., 1997.

7. Бугаева Н.Н. Комфорт молодших школярів в освітній діяльності // Нач. школа. 2004, b 2.

8. Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.

9. Глассер У. Школа без невдах, Прогрес, 1991.

10. Гуткін Н.И. Психологічна готовність до школи. - М.: Освіта, 1996.

11. Діагностика шкільної дезадаптації. М., 1993

12. Діагностична і коректувальна робота шкільного психолога / Під ред. И.В. Дубровіной. М., 1987.

13. Зеленова М.Б. Психологічні особливості педагогічного впливу на адаптацію дитини в початковій школі: Канд. діс. М., 1991.

14. Каган В.Е. Психогенні форми шкільної дезадаптації // Питання психології. 1984. d 4.

15. Кравцова Е.Е. Психологічні проблеми готовності дітей до навчання в школі. М. 1983.