Автори:

 

Горохова А.А   Жинжир А.І.   Снегірьова Н.А.	практичний психолог ДНЗ №16,   практичний психолог ДНЗ №36,   практичний психолог ДНЗ №27.

 

 

 

 

 

 

Рецензент:

Пересада В. О.	Вихователь-методист ДНЗ№36

 

Розглянуто та затверджено рішенням методичної  ради ДНЗ №36, Управління освіти Бахмутської  міської ради  (від 01.02.2019 р., протокол №2 ).

 

 

 

      У посібнику подано матеріал з психологічного супроводу національно-патріотичного виховання, який може бути творчо використаний практичними психологами та  педагогами у роботі з дітьми дошкільного віку.

  Збірник призначений для практичних психологів та педагогів

дошкільних закладів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

Передмова………………………………………………………………….	4
1.1.Теоретичні аспекти психологічного супроводу національно-патріотичного виховання………………………………………………….	5
1.2. Діагностування батьків та педагогів з національно-патріотичного виховання………………………………………………….	8
1.3.Заняття з патріотичного виховання дітей дошкільного віку………………………………………………………………………….	9
1.4.Розвивальні ігри з національно-патріотичного виховання…………	16
1.5.Консультації для педагогів та батьків з національно-патріотичного виховання…………………………………………………	17
1.6. Психологічна просвіта педагогів та батьків з питань національно-патріотичного виховання………….............................................................	21
Рекомендована література……………………………………...................	27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Передмова

 

     Виховання патріотизму дитини - важлива психолого-педагогічна проблема. Її рішення зачіпає діяльність всіх освітніх інститутів і є одним з можливих засобів залучення підростаючого покоління до духовних цінностей.

   Дошкільне дитинство унікальне за своєю природою і являє собою складне соціально - культурне, психологічне і педагогічне явище, яке володіє самоцінністю і індивідуальною логікою розвитку. У цьому віці закладаються основи для морального становлення людини, початком тих моральних почуттів, які в майбутньому стають фундаментом для розвитку більш складних особистісних якостей: патріотизму, громадянськості, інтернаціоналізму. Метою патріотичного виховання дошкільнят є формування у них основи патріотизму як моральної освіти особистості.

      Сподіваємося, що даний посібник стане корисним всім практичним психологам і педагогам,  хто прагнуть прилучити підростаюче покоління до духовних скарбів українського народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1. Теоретичні аспекти

психологічного супроводу національно-патріотичного виховання

 

        Патріотизм як інтегрована якість особистості являє собою структурну модель, що включає когнітивний, емоційний і діяльнісний компоненти, які реалізуються в сфері соціуму і природи. При цьому для дошкільнят провідним є емоційний компонент.

   Емоційний компонент патріотизму грунтується на тому, що всі сторони життя дошкільника зафарбовані яскравими переживаннями. Емоції для дитини - матеріал для узагальнення уявлень про батьківщину і формування на їх основі патріотичних почуттів. Вивченням емоційного розвитку дитини займалися такі психологи, як А.І. Захаров, Е. Ізард, Р. Кеттел, В.С. Мухіна, О.В. Новикова, М.А. Панфілов, М. Раммер і ін.

   Однією з умов розвитку людини як особистості, на думку багатьох відомих педагогів і психологів (В. В. Давидов, С. Л. Рубінштейн, Д. Б. Ельконін, П.М. Якобсон, М.Г. Яновська та ін.), є становлення його емоційної сфери. Тільки ставши предметом стійких емоційних відносин, цінності, ідеали, норми поведінки перетворюються в реальні мотиви діяльності. Емоції - один з найважливіших компонентів людського "я". Вони є формою переживання суб'єктивного ставлення до навколишньої дійсності. Виникнення і розвиток почуттів висловлює формування своєрідних "емоційних констант".

   Вся діяльність дошкільника є емоційно насиченою. Все, у що включається дитина, повинно мати емоційне забарвлення, інакше діяльність не відбудеться або швидко зруйнується. Емоції, пов'язані з уявленням , виникають на основі механізму емоційного передбачення. Ще до того як дошкільник почне діяти, у нього з'являється емоційний образ, що відображає і майбутній результат, і його оцінку з боку дорослих. Якщо він передбачає результат, що не відповідає прийнятим нормам виховання, у нього виникає тривожність - емоційний стан, здатне загальмувати небажані для оточуючих дії. Передбачення корисного результату дій і викликаною ним високої оцінки з боку близьких дорослих пов'язане з позитивними емоціями, додатково стимулюючими поведінку.

   Останні події в нашій країні оголили низку соціальних проблем, серед них і прогалини у формуванні патріотизму українського народу – кризові явища українського суспільства зумовлені значною мірою кризою патріотичної свідомості його громадян. Сензитивним для формування основ патріотизму є старший дошкільний вік, що пояснюється розвитком самосвідомості, інтенсивним розвитком психічних процесів, емоційною чутливістю (О. Запорожець, В. Котирло, С. Ладивір, Г. Люблінська, Т. Піроженко й ін.). Соціальне замовлення держави на формування основ патріотизму в дошкільному віці задекларовано низкою державних документів у галузі дошкільної освіти: Закон України «Про дошкільну освіту», Базовий компонент дошкільної освіти як Державний стандарт, чинні програми розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку. Однак, в практиці дошкільної освіти, патріотичне виховання, яке набуло особливого сплеску в 90-х роках, поступово стало витіснятися надмірною інтелектуалізацією освітнього процесу в дошкільних закладах і втратило системність роботи.

   Поняття "патріотизм" є міждисциплінарною категорією, адже виступає предметом дослідження низки соціально-гуманітарних наук (філософії, історії, соціології, психології, педагогіки). Аналіз різних наукових підходів до визначення поняття патріотизму дає змогу виокремити такі аспекти цього явища: 1) патріотизм як вище моральне почуття; 2) патріотизм як один з мотивів соціальної діяльності; 3) патріотизм як система поглядів, ідей, що є результатом засвоєння культури, традицій, звичаїв свого народу.

   Як зазначають І.Д. Бех, М.Й. Боришевський, Д. Ельконін, І. Кон, новоутворення, що з’являються у старшому дошкільному віці, свідчать про можливість і необхідність спеціальної роботи з патріотичного виховання дітей.

   В психологічних дослідженнях, патріотизм розглядається як синтетична єдність когнітивного, емоційного і діяльнісного компонентів. Когнітивний компонент охоплює уявлення дітей про країну, її історію, символи, звичаї, тощо. Когнітивний компонент забезпечує зміст роботи з формування основ патріотизму. Знання є основою для орієнтування дошкільника в сучасному житті, вироблення власного ставлення до навколишнього світу, суспільства, Батьківщини. Емоційно-ціннісний компонент є визначальним у формуванні патріотизму дошкільника. Цей компонент охоплює стійкі оцінювальні ставлення і судження, систему моральних, гуманістичних цінностей. Діяльнісний компонент містить уміння і навички, що відображаються в поведінці, передбачає усвідомлене виконання дій, пов`язаних з державними та народними символами. Особливістю прояву патріотизму в дошкільників є й те, що моральний досвід обмежений рамками тієї практичної діяльності, у яку вони включаються (гра, спілкування з дітьми і дорослими, праця). Діяльнісний компонент, як основа патріотизму старшого дошкільника, формується завдяки набуттю досвіду, соціалізації, залучення його до різних видів суспільної діяльності. Психологічними дослідженнями доведено, що основою патріотичної поведінки у дошкільників є відпрацьований механізм дії, формування систем умовних рефлексів. Тому, поряд з розширенням та поглибленням уявлень, переживань, О. Каплуновська  акцентує увагу на необхідності вправляння дітей у посильних для них моральних вчинках і поведінці.

   Узагальнення різнопланових психологічних праць, в яких піднімається проблема формування патріотизму, дозволяє виокремити психологічні механізми формування основ патріотизму у дітей дошкільного віку.

1.               Приклад дорослих, що виступає зразком для наслідування. Важливу роль відіграє близький або значущий дорослий, адже діти значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають усвідомлено засвоювати знання (О. Каплуновська). Справжні патріотичні почуття здатний виховувати високоосвічений патріот –батьки, старші члени родини, педагоги, які разом з дітьми щиро радітимуть успіхам вітчизняних спортсменів, учених; на власному прикладі показуватимуть любов до українського, прагнення зробити державу кращою («купуємо українське», «допомагаємо нашій армії», «розмовляємо державною мовою» тощо). В цілому патріотичні почуття не з’являються самі собою – це результат тривалого виховного впливу на дитину, починаючи з раннього віку.
2.               Включення емоцій. Емоційний компонент в структурі патріотизму є, на даному віковому етапі, провідним, оскільки впродовж дошкільного дитинства емоції залишаються генетичними формами регуляції поведінки й формування інтелектуальної сфери .
3.               Вчинок. Усвідомлення себе частиною нації можливо лише в процесі діяльності, під час якої дитина переживає сплеск позитивних емоцій. Дієві прояви патріотизму дитини мають обов’язково підкріплюватися оцінкою дорослого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Діагностування педагогів та батьків з національно-патріотичного виховання.

 

Анкетування батьків

 з патріотичного виховання

 

Шановні батьки! Для вдосконалення cпільної роботи закладу і сім’ї в напрямі патріотичного виховання вашої дитини і групи в цілому просимовас заповнити цю анкету. В анкеті два типи запитань: тестові, де необхідно просто підкреслити ваш варіант відповіді, та відкриті, де відповідь треба вписати. Нагадуємо, що неправильних відповідей бути не може!

 

1. Чи вважаєте ви патріотичне виховання необхідною умовою гармонійного розвитку вашої дитини?

• Так;

• ні;

• я не замислювався (-лась) над цим питанням.

2. Хто повинен займатись патріотичним виховання вашої дитини?

• Дошкільний заклад;

• батьки;

• бабусі та дідусі;

• комплексний підхід.

3. Чи знає дитина походження свого імені, прізвища?

• Так;

• ні;

• частково.

4. Чи відвідуєте ви разом з дитиною музеї, театри?

• Так;

• ні, не вважаю це потрібним;

• ні, не маю часу;

• іноді.

5. Як і де ви проводите час поза домівкою?

6. Які традиції існують у вашій родині?

7. Чи залучаєте ви дитину до посильної участі в підготовці сімейних свят?

• Так;

• ні, не вважаю це потрібним;

• іноді;

• ваш варіант: (рядок).

8. Як часто дитина спілкується з дідусями та бабусями (з прабабусею та прадідом)?

9. Чи є у дитини в сім’ї свої обов’язки і які?

 

Дякуємо за співпрацю!

 

 

1.3. Заняття з патріотичного виховання дітей

 

1. "Мій перший віночок"

(для дітей молодшого дошкільного віку)

     Освітні завдання: дати дітям поняття про український національний одяг. Поглибити знання дітей про український віночок , символічне значення квітів у вінку. Вчити викладати і наклеювати окремі елементи предмета, що складається з кількох частин. Продовжувати розвивати у дітей образне сприймання, відчуття кольору та діалогічне мовлення. Виховувати емоційно-естетичні почуття, акуратність у роботі.

     Матеріал: ляльки Оксанка та Іванко в українському національному одязі, художній матеріал. заготовки квітів для віночків, приладдя для аплікації.

Хід проведення.

(Стук у двері. Заходять ляльки в українських костюмах.)

      Вихователь:  Діти, до нас завітали гості. Подивіться, хто до нас прийшов: незнайомі нам дівчинка і хлопчик. 

Спитайте, як їх звати. (Діти запитують, ляльки відповідають.)

      - Мене звати Оксанка.

      - Мене звати Іванко. Ми хочемо з вами познайомитися і подружитися.

      (Діти запрошують гостей сісти.)

      - Діти, подивіться, в який гарний одяг одягнені Оксанка та Іванко. Це – українські костюми. Подивіться і скажіть: що одягла Оксанка, ідучи до нас в гості? (Відповіді дітей: вишиту сорочку, спідничку, плахту, фартушок. На шиї у неї намисто, а на голові – віночок.)

      - А в що взута Оксанка? (В червоні чобітки).

      - Молодці, діти! Ви добре розказали про Оксанчин костюм. Наші дівчатка теж вдягалися в такі костюми, коли в нас було свято.

       - От ми з Оксанкою і познайомилися. А хто розкаже про костюм Іванка? Я вам допоможу. У що ж одягнений Іванко?

(Відповіді дітей: у вишивану сорочку, у червоні штани та червоні чоботи.)

      - Так, правильно. Ці штани називаються шароварами, а підперезаний Іванко поясом. От і з Іванком ми познайомилися. Діти, я бачу, що гості щось нам принесли. Давайте спитаємо в них, що вони нам принесли.

(Діти звертаються до ляльок із запитаннями.)

      Оксанка: (Вих.) – У моєму костюмі мені найбільше подобається віночок, бо ж цей віночок оберігає дівчаток від усього злого і дає здоров’я, доброту і ніжність. Нам з Іванком хочеться, щоб ви “сплели” віночки для ляльок.

      - Вихователь: Діти, чи погоджуєтеся ви виконати таку роботу? (Діти відповідають.)

      - Тоді давайте розглянемо Оксанчин віночок.

З яких квітів сплетений цей віночок? Чи знайомі вам ці квіти? Назвіть їх.

(Діти розглядають віночок, називають квіти: ромашки, незабудки, чорнобривці, барвінок.)

      - Так, правильно, ми вже не раз говорили про ці квіти і милувалися їх красою. А чи згадаєте ви, що означають ці квіти, що вони несуть  людям?

      Ромашка лікує від різних хвороб і несе доброту. Барвінок – символ життя.

      Незабудка розвиває зір. Чорнобривці вплітають у віночок, щоб голова не боліла і щоб дівчина була чорнобривою.

      Вих: Молодці, діти. Бачиш, Оксанко, як гарно наші діти розповідають про ці чарівні квіти, з яких сплетено твій віночок? Скажіть, діти: як потрібно ставитися до квітів, до всього живого?

      Діти: За квітами треба доглядати, поливати, а не можна топтати і зривати.

      Вих: Добре, а щоб ви це краще запам’ятали, ми вивчимо віршик.

Я квітку чарівну не стану рвати,

ЇЇ додому я не понесу,

Бо вдома їй джмеля не погойдати,

І не попити ранками росу.

      - Діти, ось Оксанка з Іванком принесли нам віночки з барвінкових гілочок і квіти, які треба помістити на віночок. Якого кольору листочки в барвінку?

      - (Зеленого, ця рослина завжди зелена) - А це яка квітка? (Ромашка).- Які в неї пелюстки, серединка? (Відповіді дітей).   - А якого кольору ця квітка? (Показати незабудку). - (Голубого).- Як вона називається? - (Незабудка). - Добре, а ця жовтогаряча квітка як називається?   - (Чорнобривці).

      - Молодці, діти! Ви гарно знаєте всі ці квіти. Тепер я вам роздам квіти, а ви їх приклеїте на віночки в ті місця, де намальовані кружечки. Покажіть мені пальчиком, куди будете наклеювати квіти.

(Діти накладають квіти на кружечки і приклеюють їх. Робота супроводжується записом пісні “Чорнобривці”, Оксанка та Іванко оглядають готові роботи.)

      Оксанка: (Вих.) – Нам дуже подобаються ці віночки, ви дуже гарно виконали роботу, молодці. Якщо ви дозволите, то ми віднесемо ці віночки нашим подружкам. Вони будуть дуже раді. Ми дякуємо вам, діти, за такі гарні дарунки.

(Діти прощаються з ляльками і запрошують їх прийти ще в гості.)

 

  

2. " ДЕРЖАВНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ"

(для дітей старшого дошкільного віку)

    Освітні завдання: розвивати мову, мислення дітей, пам’ять, увагу, естетичні почуття; дати поняття про державні та національні символи; ознайомити з історією України. Розвивати патріотичні та естетичні почуття. Формувати  бажання якомога більше дізнатися про історичне минуле своєї Батьківщини. Виховувати почуття любові і гордості за неї, бажання берегти народні звичаї, традиції.

    Матеріал: легенди, вірші, приказки, прислів’я про державні та національні символи України; вишитий рушник, вишиванка, прапор, герб, запис Гімну України; матеріали для СХД.

 

Хід заняття

    На землі великій є одна країна: гарна, неповторна, красна, як калина. І живуть тут люди добрі, працьовиті і скажу, до речі, ще й талановиті. Землю засівають і пісні співають, На бандурі грають і вірші складають про ліси і гори, і про синє море, про людей і квіти, то скажіть же діти, що це за країна? — Наша славна Україна!

- Сьогодні ми з вами спробуємо вирушити в цікаву і незвичайну мандрівку, в якій ми ознайомимося з народними і державними символами України та скарбами нашого народу. Але ці скарби незвичайні: їх відчувають люди серцем і душею, а ми з вами побачимо сьогодні їх. І в ході подорожі будемо збирати скарби, якими багата наша Україна, ось в цю скриню.

    Перша зупинка, яку ми зробимо, буде називатися «Без верби й калини – нема України».

Чому вона так називається, ви розумієте зараз. Про вербу, скромну нашу вербу написано в народі немало. Чим заслужило шану це дерево? Український звичай – висаджувати вербу на городі та біля ставків. Вона оберігає джерельця та річки від замулювання. У народі кажуть. «Там, де живе верба, – жили й річки».

З верби робили ясла для худоби, плели кошики. Гілкою верби вітають зі святом вербної неділі. Ось скільки цікавого пов’язано з вербою – символом України.

    А зараз відгадайте загадку:

У віночку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. (калина)

- Так, це калина.   І друга наша зупинка називається «Не ламай калину».

Другою улюбленою рослиною українців є калина. Здавна говорили:

«Посади калину – будеш мати долю щасливу».

- Діти, помилуйтеся червоною калиною. Ягідки яскраво-червоні, палають, як жар. На що схожа?

- А знаєте, діти, чому кущ назвали калиною?

Калинка – це ім’я української дівчинки. Ішла вона якось повз городи, луги, і натрапила на криницю. Задивилася  Калинонька на свою красу, замилувалася. А з криниці – голос: «Не дивись довго у воду, калиною станеш». Не послухалася дівчина та й зачерпнула води…І перетворилася на калину – прекрасний кущ. Зашуміла листям, потягнулася своїми гілочками до людей , до сонця, до хмар, до вітру: «Поверніть мені дівочу красу», але ніхто її слухати не хотів. Минав час. Пролітав мимо журавель, задивився на калину – сумну та самотню – накинув на неї чарівне намисто і стала вона ще кращою. Так і стоїть вона до цього часу гарним кущиком – калиною.

Про калину складено багато легенд, віршів, прислів’їв. А які ви знаєте прислів’я?

Діти називають прислів’я.

Без верби і калини – нема України.

Любиш Україну – посади калину.

Дівчинка у вінку – мов калина у цвіту.

- У народі цінують калину за її цілющі властивості.  З ягід варять кисіль, джем, варення. Тому й садили калину біля осель, а особливо біля криниць, щоб вода в криниці була прохолодною і смачною.

Існувало повір’я, що калину нівечить не можна, бо ганьба вкриє голову кривдника. Дітям, щоб не рвали цвіту калини, казали. «Не ламай калину, бо накличеш морози»!

Ось, діти, ми й ознайомилися з народними символами України – вербою і калиною, але подорож наша ще не закінчилась. Наступна наша зупинка «І на тім рушникові».

- Багато символів має наша Україна: це й різноманітні вишиванки, й українські барвисті  костюми, й вишиті сорочки, й українські віночки.

Важливе місце в житті українського народу займає рушник. Не було жодної хати без вишитого рушника. Ним прикрашали стіни, вкривали хліб, витирали руки. Хліб – сіль на вишиваному рушнику – ознака гостинності українського народу. Без рушника не святкували ні народження дитини, ні весілля. Коли син вирушав у дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. А дочок навчали вишивати рушники ще з малечку.

Рушник цінується в народі. Із червоної нитки і білого льону, Як до рідної пісні, усяк із нас звик.

В будень день і у свято, В Карпатах, за Доном, Наш народ давно Вигадав диво – рушник.

Народна гра «Голочка і ниточка».

Сюди-туди голка,

Сюди-туди нитка.

Як рушник повішу,

Хата буде – квітка.

    Наступна наша зупинка «Чий віночок найкращий».

Віночок В. Паронова

    Всього в українському ві­ночку 12 квіточок, і кожна – лікар, оберіг.
Плести віночки – то ціла наука і дійство. Наші прабабусі знали різні секрети, як плести і коли, як зберігати квіти у віночках.

Тепер віночки рідко плетуть із живих квітів, добирають їх зі штучних. Але й до цих віночків треба ставитися з повагою. Дівчинку завжди по віночку впізнають: хто вміє віночок вити – той вміє життя любити. Який вінок – такий голосок.

Народна гра «Віночок».

Візьмемося за руки,

Підемо на луки.

Там сплетемо віночок,

Станемо в таночок.

В’язати стрічки теж треба вміти, символи їх знати. Наприклад, найпершу у віночку – посередині – в’яжуть світло-коричневу стрічку – символ землі-годувальниці. Пообіч неї – жовті стрічки – символ сонця; за ними-світло-зелені – символ краси й молодості. Потім голубі, сині — символи неба й води, що дають силу і здоров’я; далі в’яжуть жовто-гарячу – символ хліба, фіолетову - символ мудрості людини, малинову – символ душевності, щирості, рожеву – символ достатку.

У віночок вплітали чорнобрив­ці, незабудки, барвінок, ромашки, маки, волошки, безсмертник, цвіт яблуні, любисток. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися болю голови, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

Ділимось на дві підгрупи:

Дидактична гра «Склади віночок» (діти викладають віночок з квітів)

Прив’язують стрічки до віночка.

Гарний віночок – краса дівчини;

Віночок на голові для здоров’я;

У віночку калина – гарна дівчина;

Який віночок – такий голосочок.

Діти, ми наблизились до передостанньої зупинки –«Державні символи України». Тут ми дізнаємося про три основні державні символи України. Послухаємо легенду.

Вихователь розповідає легенду.

Колись давно жила жінка. І було у неї три сина. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя.  Попідростали і вирішили піти в світ прославляти свою матір. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, яка зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя дали першому синові ім’я Тризуб.

Із історії тризуба:у побуті українців найбільш уживаним було зображення тризуба. Важко визначити точно, коли він з’явився на наших землях. Існує понад сорок версій, що пояснюють походження цього знака. Наприклад, знаряддя праці, якими давні люди обробляли землю, ловили рибу, захищалися, своїм виглядом нагадували тризуб.

У Київській Русі тризуб був великокнязівським знаком. Його зображення вперше відоме з печатки князя Святослава. Згодом тризуб карбується і на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича. Виконані у бронзі чи сріблі, тризуби також прикрашали пояси дружинників княжого війська, зброю і знамена.

Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними справами прославив матір. Одержав середній син ім’я Прапор.

А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків спів. І одержав син за свій джерельний голос і великий спів імя Гімн.

І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор і Гімн – прославляють неньку. І там, де вони проходять – лунає урочиста пісня. Герб, Прапор, Гімн – це, діти, три основні національні символи України. Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади. Герб – це частина корони, яку носив київський  Князь. А чому саме тризуб вважають гербом? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. А ще у тризубі відображено триєдність життя – це Батько, Мати, Дитина, які символізують Силу, Мудрість, Любов.

Національний прапор України – це синьо-жовтий стяг. Хто знає, що означає синій колір?

Це колір  – неба, води, миру. А жовтий? Так, це колір хліба, життя.

Національний гімн України – це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Коли грає  Гімн, всі люди встають і слухають його уважно, стоячи. Ось ми і вивчили державні символи України.

    Слухання Гімну.

На останній зупинці давайте пригадаємо, чи запам’ятали ви щось для себе?

Запитання до бесіди:

Чи сподобалася вам подорожувати?

Які ви знаєте улюблені рослини українців?

Які ви знаєте скарби нашого народу?

Назвіть національні та державні символи України?

Саме цим ми і закінчуємо свою подорож. А як відомо, з подорожі ми щось привозимо додому. Тож слід повернутися не з порожніми руками.

- А тепер свої враження давайте відобразимо в творчій діяльності.

Діти разом з вихователем розглядають свої роботи та милуються ними.

Підсумок: - Ми повинні знати минуле нашої  Батьківщини. Наша колиска – це наше рідне місто Прилуки, будинок, в якому ви живете, мати й батько. Справжній патріот повинен пам’ятати  державні та національні  символи своєї  країни.

 

3. «Віночок – народний символ України».

(для дітей старшого дошкільного віку)

Програмовий зміст: продовжити знайомити дітей з державними символами України: Державним гербом, гімном, прапором; ознайомити дітей із роллю українського віночка, особливості стрічок в ньому. Виховувати почуття патріотизму.

Матеріал: зображення герба України – Тризуба, синьо-жовтий прапор,  вірші                             про Україну, пейзажі української природи,Український віночок,олівці, папір.

ХІД  ЗАНЯТТЯ

 - Діти, давайте розглянемо  пейзажі. Правда вони чудові. Ця прекрасна природа – це наша Батьківщина. Яким словом можна охарактеризувати нашу Україну? (Велика, багата, чудова, прекрасна .

Так, ми живемо в Україні, любимо її, гордимося нею. Україна  - це Батьківщина всіх людей, які живуть на її території. Батьківщина – це найкраще, найдорожче, найрідніше місце в світі.

 

 

 

        Послухайте вірш:

                                                  Знаєш ти, що Батьківщина?

              Батьківщина – це ліс осінній,

              Це домівка твоя і школа,

              І гаряче сонячне коло.

     Батьківщина - це труд і свято, 

     Батьківщина – це мама й тато,

     Це твої найщиріші друзі

     І бджола у веснянім лузі,

             Батьківщина – це рідна мова,

             Це дотримане чесне слово,

             Лан пшеничний і небо синє,

             Це твоя і моя Україна! (Надія Красоткіна)

 В Україні є державні символи, за якими впізнають її в усьому світі. Це державний прапор, гімн , герб.

Також в Україні є народні символи: жито,барвінок,калина, верба, лелека,соловей,віночок,вишитий рушник.

Сьогодні ми з вами поговоримо про український віночок.

 

Український віночок -  є частиною українського національного костюма. В давнину їх носили тільки дівчата. Плели з живих квітів. Вважалось, що в них є чаклунська сила, здатна захистити від будь-якого лиха. Тому український віночок не просто прикраса, а й оберіг.

Традиційно український віночок прикрашали різнокольоровими стрічками. Кожен колір мав свою символіку.

Так, коричневий — це символ землі, жовтий — символ сонця, синій — символ неба і води, зелений — символ мудрості, рожевий — символ врожаю, малиновий — символ здоров'я, фіолетовий — символ мудрості.

Втомилися,давайте трішки відпочинемо.

Фізкультхвилинка. «Руки в сторони та вгору»

Дидактична гра « Домалюй візерунок »

Програмовий зміст : вправляти дітей у розвитку уваги, пам‘яті, розвивати чуття симетрії з подальшим розфарбуванням.

Хід гри : на аркуші паперу намальований початок візерунку. Дітям потрібно продовжити візерунок далі  розфарбувати.

Молодці діти! Тож ми сьогодні пригадали про Державні символи України,познайомились з  таким народним символом України як віночок, дізналися що кожна стрічка має свою символіку.

 

 

 

 

 

 

1.4. Розвиваючі ігри з національно-патріотичного виховання.

 

«Маленькі помічники»
Мета: підводити дітей до розуміння, що потрібно допомагати рідним людям і віддавати їм свою любов; учити дітей розповідати про свою допомогу в родині; розвивати зв’язне мовлення, мислення. 
Матеріал: скринька, ведмедик. 
                                                         Хід гри .
    До дітей «завітав засмучений ведмедик». Він «посварився з мамою», тому що «не хотів прибирати на місце свої іграшки». А тепер не знає, як помиритися із мамою. 
Вихователь: Діти, а ви ображаєтесь на рідних, коли вони вас сварять? Рідних потрібно любити і допомагати їм. Як ви допомагаєте вдома своїм рідним? У мене є бабусина скринька, усю свою допомогу ви складете в неї, а саму скриньку подаруємо ведмедикові для того, щоб він також учився допомагати своїй мамі та не забував про це. 
Діти по черзі розповідають про те, як вони допомагають удома мамі, татові, братикові, сестричці, бабусі, дідусеві, а свої розповіді складають у скриню. Ведмедик «дякує» дітям за «чарівну скриньку» і повертається до лісу миритися з мамою та допомагати їй. 

«Скажи пестливо»
Мета: учити дітей ласкаво, із любов’ю звертатися до своїх рідних; розвивати зв’язне мовлення, мислення; виховувати любов до своєї сім’ї. 
Матеріал: м’яч. 
                                                            Хід гри 
    Вихователь кидає м’яч дитині та пропонує назвати певне слово пестливо: наприклад, мама — матуся, тато — татусь тощо.

 

 

     «Збери сім’ ю»

Мета: поповнювати словник назвами членів родини дівочого та чоловічого роду;  розвивати мовлення, увагу; виховувати повагу до  сім ’ї.

Матеріал: предметні картинки .

                             Хід гри

      Вихователь пропонує дітям погратися з пальчиками.

Пальчикова  гімнастика «Моя сім’ я»

            Питання до дітей: Хто у ваших родинах найстаріший? А хто така бабуся? Дідусь? Прабабуся? Прадідусь? За що ви любите свою бабусю (прабабусю)? Чому про бабусь кажуть, що то мудрість народу? А що цікавого вам розповідав дідусь? Як ми повинні ставитися до найстаріших членів родини? Якими ласкавими словами  називаємо їх?

1.5. Консультації для педагогів та батьків з національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

 

Консультація для педагогів.

 

1. Формування патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку.

       Патріотичне почуття за своєю природою – інтегральне, оскільки об’єднує в одне ціле всі сторони розвитку особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, фізичну. Воно формується поступово під впливом навколишнього середовища та інших виховних чинників.

     Бути патріотом – означає любити материнську мову, свій дім, батьків і усіх людей, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції народу, людську працю, прагнути не лише зберігати  духовні скарби народу, а й примножувати їх. Саме ці проблеми і є визначальними у громадському вихованні дітей дошкільного віку.

Патріотизм – це, образно кажучи, сплав почуття й думки, осягнення святині - Батьківщини – не тільки розумом, а й передусім серцем…

Патріотизм починається з любові  до людини.

Патріотизм починається з колиски                             (Василь Сухомлинський)

     Людина сильна своєю громадянськістью, своїми почуттями любові до рідної землі, до духовних надбань свого народу.. Дитина набирається вражень та знань про навколишнє: про близьких людей, про свою милу Батьківщину, які залишають у душі її незабутні спогади на все життя.  З ранніх років закладати в малюка готовність захищати й примножувати здобутки народу, рідного краю. Як відомо, у житті є різні цінності.  Але є й такі святині, які ні з чим не можна зіставити і порівняти. Вітчизна, ввіданість рідній землі й народові.

       Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак це лише передумови. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася. У  цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку. 

     До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста); формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
•     толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

2. Патріотичне виховання  дітей старшого дошкільного віку.

   Дитинство – час незабутніх переживань, яскравих вражень, які довго зберігаються в пам"яті людини і стають органічною частиною її духовного світу, що пов"язує з рідною домівкою, місцями, де вона народилася і зросла. Дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку патріотичних почуттів.

      Патріотичне почуття це переживання, з яких у майбутньому виросте громадянська позиція особистості, її людська та національна гідність. У дитинстві вони виявляються в любові до, рідної оселі, міста, в якому народилися, рідної землі, шанобливому ставленні до культури своєї родини, мови.  Дошкільник тільки починає осягати ці складні почуття і його не можна квапити.

     Патріотичні почуття дошкільників формуються в процесі спілкування з оточуючим середовищем людьми, виконання з ними спільної діяльності.

     Вони спрямовані на розкриття і формування спільно людських моральних якостей особистості любов, гідність,вірність, відданість батькам,залучення до джерел національної культури,збереження природи рідного краю.

     Виховання емоційно - діяльнісного ставлення та почуття причетності до оточуючих. Саме тому робота з патріотичного виховання охоплює цілий комплекс завдань, серед яких патріотичними є :

- виховання в дитини любові і почуття причетності до своєї сім"ї, до дитячого садка,вулиці,міста;

- формування бережливого ставлення до природи рідного краю;

- формування толерантності, почуття поваги до інших людей;

- формування поваги до моральних цінностей,традицій, звичаїв,культури рідного народу;

- ознайомлення дітей із символами держави.

    Патріотизм кожної дитини починається з рідної домівки, домашнього вогнища. Неньчина колискова пісня та її ніжне слово, мовлене рідною мовою, батькова мудра настанова та наука, бабусині казочки та дідусеві легенди, родинні традиції та звичаї - з усього цього виростає патріотизм. Бо все це глибоко западає в душу і ніколи не забувається.» З родини йде життя людини», « Без сім"ї немає щастя на землі»саме так говорить народна творчість про родину.

 

 

 

 

 

 

Консультації для батьків.

1. Як залучити дітей до морально-патріотичного виховання вдома?

 

1. Привчайте дитину дбайливо ставитися до речей, іграшок, книжок. Поясніть, що в кожну річ вкладено працю багатьох людей. Сходіть з дитиною в бібліотеку і подивіться, як там зберігають книги. Цей ігровий прийом "як у бібліотеці" допоможе привчити дитину до дбайливого ставлення до книги.

 

2.Дошкільники дуже рано починають проявляти інтерес до історії країни, краю. Якщо в місті є пам'ятники, організуйте до них екскурсії і розкажіть все, що ви знаєте, про те, як вшановують пам'ять загиблих. По нашій країні і по всьому світу можна здійснювати захоплюючі подорожі по глобусу, картах і фотографіях.

 

3.Запропонувати дитинi збудувати будинок. Коли будинок побудований, пограйте з дитиною в "новосілля", допоможіть розмістити ляльок, зайчиків, ведмедиків. Подивіться, чи міцно побудований будинок, чи красивий, чи зручний для житла.

 

4.Виховуйте у дитини шанобливо-дбайливе ставлення до хліба. Поспостерігайте за тим, як привозять і розвантажують хліб. Розкажіть, як вирощують хліб, скільки праці в нього вкладено вмести з дитиною посушите залишки хліба, зробіть сухарики.

 

5.Любовь до Батьківщини - це і любов до природи рідного краю. Спілкування з природою робить людину більш чуйним, чуйним. Взимку на лижах, влітку на велосипеді або пішки, корисно відправитися з дитиною в ліс, щоб помилуватися його красою, дзюрчанням струмка, співом птахів. Виховуючи любов до рідного краю, важливо привчати дитину берегти природу, охороняти її.

 

2. Яку людину ми називаємо громадянином?

 

      Бути громадянином – значить свідомо і активно виконувати цивільні обов'язки і громадянський обов'язок перед суспільством, Батьківщиною, володіти такими якостями особистості, як патріотизм, красивее ставлення до людей. Зачатки цих якостей треба формувати в дитині якомога раніше.

     Дитина вперше відкриває Батьківщину в сім'ї. Це найближче його оточення, де він черпає такі поняття, як «праця», «обов'язок», «честь», «Батьківщина».
Відчуття Батьківщини починається в дитини з відносини до найближчих людей – батька, матері, дідуся, бабусі. Це коріння, що зв'язують його з рідним домом і найближчим оточенням.

    Патріотичне виховання необхідно для будь-якого народу, будь-якій державі, інакше вони приречені на загибель. Однак здійснюватися це виховання має дуже чуйно і тактовно, і займатися нею треба спільно, з малих років прищеплюючи дитині повагу і любов до рідної землі.

     Сформувати моральну основу і допомогти дитині успішно увійти в сучасний світ, посісти гідне місце в системі відносин з оточуючими неможливо без виховання любові до близьких і своєї батьківщини, поваги до традицій і цінностей свого народу, доброти і милосердя.

     Сім'я займає провідне місце в системі патріотичного виховання. У сім'ї, як первісного осередку суспільства, починається  виховання особистості, формування і розвитку патріотизму, який надалі триває в освітніх установах.

    Починаючи з молодшого віку, педагоги дитячого садка ведуть роботу з формування у дітей уявлень про себе як про особистість, яка має право на індивідуальні відмінності від інших. Однією з таких відмінностей є ім'я дитини. Така робота дозволяє допомогти дитині усвідомити власну індивідуальність, підвищити самооцінку, зрозуміти власну значущість в серцях своїх батьків. Дорослі пояснюють, що означає ім'я дитини, чому воно вибрано, наводять приклади, як лагідно можна назвати.

    Відчуття Батьківщини починається з захоплення тим, що бачить перед собою маленький людина, чим він дивується і що викликає відгук у його душі. З молодшого віку вихователі знайомлять дітей з найближчим оточенням – дитячим садком, його працівниками, з професіями в дитячому саду, вулицями, будівлями, будівлями, рідним містом… Треба показати дитині, що наше місто славиться своєю історією, пам'ятками, кращими людьми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.6. Психологічна просвіта педагогів.

 

 

Круглий стіл на тему:

«Психолого-педагогічні умови становлення ціннісних орієнтацій як чинник національного виховання дітей»

 

Мета:  налагодження інтегральної взаємодії дошкільного навчального закладу, сім’ї, школи; обговорення та визначення пріоритету виховних цінностей у забезпеченні формування у кожної дитини національної свідомості як мінімального освітнього ядра.

Хід.

1.Психологічна гра: «Мене звуть.., мої очікування від зустрічі» — (5хв.)

Мета: створення ситуації успіху, комфортної атмосфери, виявлення очікувань учасників заходу.

Дія: кожний учасник називає своє ім’я, ділитися своїми очікуваннями від зустрічі

2.Міні-лекція: «Психолого-педагогічні умови становлення ціннісних орієнтацій як чинник національного виховання дітей»

1.Виступаючі: ДНЗ — завідувач, вихователь — методист, практичний психолог – (15 хв.)

2.Виступаючі: ЗОШ – завуч початкової шкільної ланки,  вчителі — (20 хв.)

3.Психологічна гра: «Ми справжні громадяни» — (10хв.)

Мета: підготовка до активної комунікації, підготовка до теми круглого столу.

Дія: всі учасники об’єднуються в пари, протягом 2 хвилин діляться враженнями, своїми спогадами щодо виховання в родині.

4.Круглий стіл. Правила обговорення у колах (відео ролик)– (5 хв.)

Питання які будуть вирішуватися у колах  — (40хв.)

1) Що ви вважаєте самим важливим з національно-патріотичного розвитку дошкільників?

2)У чому ви вбачаєте пріоритет виховання щодо національно-патріотичного розвитку (фізичне, інтелектуальне, моральне, емоційне виховання). Чому ви так вважаєте?

3) Яким чином (способом, формою, методами) ми можемо посилити виховне значення  реалізації  національно-патріотичного виховання в сім’ї, дитячому садку, школі?

4)Які психолого-педагогічні умови становлення ціннісних орієнтацій необхідно створювати для здійснення національного виховання дошкільників?

5.Рефлексія: «Мікрофон» — 10 хв.

Мета: встановити і зафіксувати емоційний зв’язок.

Дія: всім учасникам пропонується об’єднатися в одине велике коло, по черзі висловити свої відчуття, почуття з приводу заходу.

 

CЕМІНАР ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

«Впровадження моделей національно- патріотичного

 виховання дошкільників»

        Дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку патріотичних почуттів. Патріотичне почуття це переживання, з яких у майбутньому виросте громадянська позиція особистості, її людська та національна гідність. У дитинстві вони виявляються в любові до , рідної оселі, міста , в якому народилися, рідної землі, шанобливому ставленні до культури своєї родини , мови. Дошкільник тільки починає осягати ці складні почуття і його не можна квапити. Патріотичні почуття дошкільників формуються в процесі спілкування з оточуючим  середовищем людьми, виконання з ними спільної діяльності. Вони спрямовані на розкриття і формування спільно людських  моральних якостей особистості любов, гідність,вірність, відданість батькам,залучення до джерел національної культури,збереження  природи рідного краю. Виховання емоційно- діяльнісного ставлення та почуття причетності до оточуючих.

Саме тому робота з патріотичного виховання охоплює цілий комплекс завдань,серед яких патріотичними є :

Виховання в дитини  любові і  почуття причетності до своєї сім"ї, до дитячого садка, вулиці,міста;

Формування бережливого ставлення до природи рідного краю;

Формування толерантності, почуття поваги до інших людей;

Формування поваги до моральних цінностей,традицій, звичаїв,культури рідного народу;

Ознайомлення дітей із символами держави.

Патріотизм кожної дитини починається з рідної домівки, домашнього вогнища. Неньчина колискова пісня та її ніжне слово, мовлене рідною мовою, батькова мудра настанова та наука, бабусині казочки та дідусеві легенди, родинні традиції та звичаї - з усього цього виростає патріотизм. Бо все це глибоко западає в душу і ніколи не забувається.» З родини йде життя  людини», « Без сім"ї  немає щастя на землі» саме так говорить народна творчість про родину.

Пригадайте, шановні педагоги, прислів"я про родину.

Саме в родині  закладаються засади патріотично – моральної  та  національної свідомості: в ході щоденного життя, в його радостях і смутках зароджується взаємоповага між людьми,любов,симпатія. При цьому важливо,щоб дитина навчилася не тільки брати, але й віддавати любов,турбуватися про  рідних з дитинства ,бути уважною до близьких людей.

Ми навчаємо дитину з перших років життя любити батьків, допомагати їм.  Однак для того щоб ці         почуття стали початком любові до Батьківщини , важливо ознайомлювати дітей із роллю батьків , як громадян, працівників, що вносять свій вклад в майбутнє нашої країни. Це можуть бути спільні з дітьми прогулянки містом, де батьки звернуть увагу дітей на чистоту або  забрудненість міста, бесіди з дітьми про  необхідність берегти природу рідного краю, задля збереження здоров"я та життя свого ,  в першу чергу,  та рідних. Це може  бути спільна праця біля подвір"я: висадка дерев, квітів, – прибираємо,прикрашаємо  – робимо  разом наше місто чистим , гарним; Розповіді батьків про свою роботу, яку користь вони приносять суспільству дають можливість дітям усвідомити значення кожного в розвитку рідної держави , краю.

Виховний вплив  батьків на дітей постійний. Вони впливають навіть тоді, коли нічого не роблять спеціально – просто своїми вчинками , прикладом, висловлюваннями тощо. Наслідуючи батьків, як найближчих і найбільш авторитетних людей, дитина засвоює норми поведінки, ставлення до  природи ,до людей ,що оточують ,до рідного міста.

 ( Розгляд ситуацій) 

Велике значення в патріотичному вихованні дошкільнят   мають традиції та звичаї сім"ї. Потрібно, щоб діти пам"ятали  в дошкільному віці, звичайно, з допомогою дорослих, про дні народження батька та матері, сестер та братів, бабусь та дідусів, своїх товаришів, не забували про подарунки для них. Добре , коли діти дарять те, що зроблено своїми руками. А навчити їх цьому приємному заняттю наша з вами справа. ( Декупаж на тарілочці «Подарунок бабусі»).

А головне свято день  народження самої дитини. Як не складно про це говорити , але дитячі свята, дорослі частіше створюють для себе. У дорослих свої інтереси, бесіди і дітям на такому святі  не цікаво і сумно  : ніхто не пам"ятає про винуватця свята. Його залишають за спільним столом, він стає свідком дорослих розмов, нерідко  долучається до них. Щоб звернути увагу на себе, дитина робить  не завжди   продумані  вчинки. Дорослі роблять вигляд , що це весело, чекають від нього нових «подвигів».Дитина звикає бути центром уваги, що виховує в ньому нескромність та розв"язаність і аж ніяк не морально – етичні почуття.

 Частиною патріотичного виховання є виховання любові до природи рідного краю. А почуття до природи розвиваються в ході природоохоронної діяльності. Бувайте якомога частіше з дитиною на природі в лісі, біля моря, на лимані, біля каналу, в парках та скверах рідного міста. Звертайте увагу дітей на   неповторну красу  навколишньої природи і хоча б одне деревце , або кущик  щорічно саджайте разом з дитиною, доглядайте і спостерігайте за ростом та розвитком рослини, отримуйте задоволення самі  і вчіть дитину насолоджуватись  спільними  здобутками. Знайомте дітей з назвами  дерев, квітів, трав;розповідайте відомі вам легенди про рослини рідного міста.  Розгадування       кросворд) ( Квітка )

По справжньому полюбивши природу, діти не будуть байдужі до рідного містечка  , до Батьківщини. 

Рідне місто… Нам необхідно  показати дошкільникам , що рідне місто славетне своєю історією, традиціями, пам"ятниками, кращими людьми. Діти повинні зрозуміти, що їхнє місто – частина Батьківщини. Добре, якщо діти будуть знати,які визначні пам"ятники, музеї в місті, відомі люди,які прославляють не тільки місто , а й країну. Батькам необхідно знайомити дітей з історією рідного міста , архітектурою , походженням назв вулиць , парків.  

 

Заморочки з бочки.

1.  Що б ви розповіли своїм дітям про Історію виникнення нашого міста?

2.   Від чого походить назва нашого міста —Бахмута ?

3.   Чи  знаєте  ви  легенди,  оповідки, пов'язані з рідним містом?

4.   Які історичні  місця  нашого міста вам відомі?

5.  Які історичні місця нашого міста ви відвідували з дітьми?

6.  Чи зацікавлюються ваші діти пам'ятниками під час прогулянок міс­том?

7.  Чи можете ви доступно для дитини розповісти про той чи інший пам'ятник,історичну подію?

8.  Чи є у вашій групі традиція відвід­увати пам'ятні місця, покладати квіти?

9.   Чи приймаєте ви участь разом з дітьми у впорядкуванні квітників на території  свого майданчика?

10.Чи знаєте ви походження назв вулиць?

 

 

Виступ практичного психолога на батьківських зборах,

присвячених національно-патріотичному вихованню.

 

- Шановні  батьки! Сьогодні  свій  виступ  хочу  розпочати  українською  легендою.

Це  було  давно. В  одному  селі  дівчата  й  жінки  вирішили  показати  свою  майстерність. Домовилися , що  в  неділю  всі  прийдуть  на  сільський  майдан  і  кожна  принесе  найкраще,  що  вона  зробила  своїми  руками: вишитий  рушник, полотно, скатерку, одяг. У  призначений  день  усі  дівчата  й  жінки  прийшли  на  майдан. Принесли  безліч  дивовижних  речей. У  старих  людей  людей, яким  громада  доручила  назвати  найкращих  майстринь, очі  розбіглися: багато  було  талановитих  жінок  і  дівчат.  Дружини  і  дочки  багатіїв  принесли  вишиті  золотом  і  сріблом  шовкові  покривала, тонкі  мережані  занавіски, на  яких  були  вив’язані  дивні  птахи. Але  переможницею  стала  дружина  бідняка – Олена. Вона  не  принесла  ні  вишитого  рушника, ні  мережива, хоч  усе  це  вміла  чудово  робити. Вона  привела  п’ятирічного  сина  Петруся. А  Петрусь  приніс  жайворонка, якого  сам  вирізав  з  дерева. Приклав  Петрусь  жайворонка  до  губів – заспівала, защебетала  пташка, як  жива. Всі  стояли  на  майдані, не  поворухнувшись, усіх  зачарувала  пісня, і  раптом  у  блакитному  небі  заспівав  справжній, живий  жайворонок, якого  привабив  спів  на  землі.

„Хто  творить  розумну  і  добру  людину ,– найкращий  майстер” – таке  було  рішення  стариків.

  -  Усі  ви  працюєте, і  кожен  чогось-таки  уже  досягнув  у  своєму  житті, чогось  надбав, щось  створив  своїми  руками  і  розумом. Та  все-таки „ людина залишає  себе  в  людині. Якщо  хочеш  залишитися  в  серці  людському – виховай  своїх  дітей”, - повчає  великий  український  педагог. Істина  ця  для  вас  не  нова. Але  кожен, хто  має  дітей  і  серйозно  займається  їх  вихованням, напевне, усвідомлює: виховання  дітей  не  лише  найважливіше, але, мабуть, і  найскладніше  наше  завдання.

      У  ранньому  віці  діти  прагнуть  бути  хорошими. Це  прагнення  у  них  яскраво  виражене. Для  них  ще  недосяжне  поняття  морального  чи  аморального. Винагородою  за  чемність  і  слухняність  для  них  є  похвала  старших, отримана  іграшка, якісь  ласощі  або  інша  бажана  річ, поцілунок  мами, ласкаве  ставлення  тата, яких  треба  заслужити...           

     - Шановні  батьки, матері! Однією  бесідою  чи  лекцією, якби  навіть  вона  була  висококваліфікованою, не  висвітлиш  усіх  сторін  і  методів морального  виховання. Мета  нашої  розмови – насторожити  вас, спонукати  до  глибоких  роздумів, звернути  увагу  на  архіважливість  цього  напряму. Будьте  уважними  до  своїх  дітей, звертайте  увагу  на  кожний  їхній  вчинок, кожне  слово. Немає  потреби  вам, людям  дорослим  і  розумним, нагадувати  азбуку  моральності. Ви  ж  бо  добре  знаєте, що, за  законами  писаними  і  не  писаними, вважається  високоморальним, а  що  є  не  гідним  людини, що  є  етичним, а  що  суперечить  нормам. Хай  знають  ваші  діти, що  для  вас  святая  святих – Заповіді  Божі, що  ви  поважаєте  звичаї  і  традиції  рідного  народу. Найбільшим  багатством  вважаються  чесноти  і  добре  ім’я  серед  людей, найбільша  мрія  ваша – бачити  їх, своїх  дітей, людьми, хорошими, порядними, високоморальними, гідними  поваги, що  нікли  ні  словом  ні  ділом  не  зганьблять  свого  роду.

            Бажаю  вам  успіху  у  виконанні  своєї  батьківської  місії. 

Пам'ятка для батьків

Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дити­на засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади стар­ших.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх

гро­мадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі   багатств  рідної  землі,   а  її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність збе­рігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квіту­чих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:

*  Йдучи вулицею рідного міста, роз­повісти про визначні пам'ятники, які

зна­ходяться на цій вулиці.

*  Познайомити дітей із назвою вули­ці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?

*    Відвідати разом всією родиною краєзнавчий    музей.    Після    відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там поба­чили.

*  Побувати в пра бабусь та пра дідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, при­казки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.

* Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалю­вати свої враження від прогулянки.

*   В День Перемоги всією родиною відвідати парк Пам'яті. Вшануйте вете­ранів Великої Вітчизняної війни, покла­діть квіти до пам'ятника.

*  Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим.

*  Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.

*    Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи про­живають і донині в рідному місті.

*  Знайомте дітей зі звичаями та тра­диціями рідного краю.

*  А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співай­те, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і пись­менників.

*    Запропонуйте дітям намалювати Кам"янку  в майбутньому.

*  Створіть сімейний фотоальбом «Я і місто моє — Кам"янка  ». Разом з дити­ною придумайте вірші про рідне місто. Запишіть їх під фотографіями.

Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турбо­тливе ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного міста, району.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1.Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К., 1992.

2.Важеніна О.Г. З барвінкового лугу . – К., 1997.

3.Воропай О. Звичаї нашого народу: у 2 т. – К., 1991.

4.Демянюк Т.Д. Народознавство в школі. – К., 1993.

5.Енциклопедія українознавства. – К., 1993, тт..1,2.

6.Ковальчук О.В. Українське народознавство. – К., 1992.

7.Кононенко В.І. Рідне слово. – К., 2001.

8.Основи національного виховання. – К., 1993.

9. Павленко Л. Цілющі скарби землі. – К., 1990.

10.Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. – К., 1995.

11.Українські міфи, демонологія, легенди. – К., 1967.

12.Чорі Ю.С. Прикмети і повір'я отчого подвір’я. Ужгород, 1994.