Методичний посібник " Методика розучування пісні з дітьми дошкільного віку"

МЕТОДИКА 

РОЗУЧУВАННЯ ПІСНІ

З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

                              музичний керівник

                                           Біла Лілія Володимирівна

Вступ

«Музика, мелодія, краса музичних звуків – важливий засіб морального та розумового виховання людини, джерело благородства серця і чистоти душі».

В. Сухомлинський

     Ефективність музичного виховання дошкільнят значною мірою визначається особистістю самого педагога, його світоглядом і професійною підготовкою, педагогічним талантом і майстерністю, багатством інтелекту і душевною чуйністю. Потрібно по  - справжньому любити, добре знати й розуміти музику, вміти захопити нею дітей, бути інформованим у питаннях педагогіки, психології, естетики й мистецтвознавства, постійно збагачуватися новими знаннями.

       Працюючи музичним керівником у ДНЗ №5 «Казка», я планую свою роботу до вимог Державної програми «Українське дошкілля», де чітко розподілені завдання, рекомендований репертуар до кожної вікової групи.

    Щоб іти в ногу з часом, мені, як музичному керівнику слід прагнути до збагачення своїх знань, удосконалювати виконавську майстерність. Теорія і практика музичного виховання постійно розвиваються, і  не можна бути байдужим до досягнень сучасної науки, адже сьогодні вже не можна працювати так, як колись. Треба вміти самостійно розібратися у складності методичних проблем, дійти правильних висновків щодо застосування кращих досягнень у практиці. Потрібно яскраво відчувати педагогічний пульс сьогодення і спрямовувати свою працю в русло постійного творчого пошуку.

    Одним із важливих завдань музичного заняття у дитсадку є навчання дітей співу. Ця проблема протягом багатьох років залишається актуальною, тому що колективна форма співацького виконання розвиває музичні здібності, формує високі людські якості, добре впливає на фізичний стан співаків.

    Саме виходячи з потреб дошкільної практики і сучасних вимог до організації навчального музично – виховного процесу я вибрала  тему своєї роботи «Методика розучування пісні з дітьми дошкільного віку».

     Моя музично-педагогічна діяльність в дитячому садку визначається педагогічною ідеєю навчити дитину співати гарно, чітко, виразно, з любов'ю і настроєм, а найголовніше красиво, з великою самовіддачею, що і намагаюся реалізувати в процесі занять.

   Формування співочих навичок - один з найбільш складних і важливих розділів музичного виховання дітей дошкільного віку. Навчаючи малюків вокалу, я враховувала, що голосовий апарат дитини крихкий, ніжний, безперервно зростає відповідно з розвитком всього організму дитини. Тому необхідно не тільки володіти методикою навчання співу, але і берегти голос дитини, мною були підібрані такі прийоми вокальної техніки, які найбільш ефективно сприяли розвитку дитячого голосу. Системна робота дозволяє врахувати фізіологічні та вокальні особливості кожної дитини, тому пріоритетним у роботі вважаю індивідуально-диференційований підхід до здібностей кожної дитини

Для реалізації мети були поставлені завдання:

1. «До» - виховання у дітей любові та інтересу до співочої діяльності;

2. «Ре» - розвиток емоційної чуйності у дітей;

3. «Мі» - формування співочих навичок;

4. «Фа» - розвиток виконавської майстерності;

5. «Соль» - розширення музичного кругозору та уявлення про навколишній світ;

6. «Ля» - засвоєння навичок хорового співу;

7. «Сі» - розвиток дитячого пісенного творчості.

Спів, як вид музичної діяльності дошкільнят.

    Провідною музичною діяльністю на музичних заняттях є спів. Це найбільш доступний і масовий вид музичного мистецтва. Його виховне значення дуже велике. Воно впливає на дітей, як унаслідок єдності музики та слова в пісні, так і самої природи співацького звучання, що викликає сильні емоції. Спів – основний вид музичного мистецтва, якому послідовно навчають в дитячих садках, школі, чисельних гуртках для дорослих.

   Працюючи у дошкільному закладі, я зробила висновок, що спів - основний засіб музичного виховання, найбільш близький і доступний дітям. Діти люблять співати. Виконуючи пісні, вони глибше сприймають музику, активно висловлюють свої переживання і почуття. Спілкування з дітьми, допомагає мені більше дізнатись про потреби, смаки та захоплення дітей на рахунок співу.                  

     Співи є неодмінною частиною кожного музичного заняття у дошкільному навчальному закладі. Слід відмітити, що спів позитивно впливає на дитячий організм – зміцнює  голосовий апарат, розвиває дихання, а також сприяє розвитку мовлення дітей, їхньої творчої фантазії, і безсумнівно музичних здібностей: музичного слуху, відчуття ритму, музичної пам’яті.

    Як на мене, в першу чергу на музичних заняттях необхідно розвивати емоційний відгук на музику. Правильно підібраний  і художньо виконаний пісенний репертуар допоможе успішному вирішенню цієї задачі. Через активний спів у дітей закріплюється зацікавлення до музики, розвиваються музичні здібності.

    Я вважаю, що спів є природною потребою дитини і необхідний для вираження її почуттів. Адже спів -  є високим, досконалим мистецтвом. Пісня супроводжує життя людини з самого раннього віку.

     Спів може безпосередньо виражати глибину людських почуттів, найяскравіші переживання. Він справляє велике враження на дітей, викликає у них емоційний відгук.

У процесі співу розвиваються:

• слухові уявлення;
• мелодичний слух;
•  ладове чуття;
•  відчуття ритму;
• музична пам’ять;
•  емоційний відгук на музику.

       Під час співу діти навчаються музичної мови, що підвищує сприйнятливість до музики. Поступово вони пізнають жанрову основу пісні. У них формується здатність відчувати темброві, висотні і ритмічні зміни в музиці. Дитина-дошкільник не просто пізнає музичну мову, вона починає свідомо активно ним користуватися в своїй виконавській діяльності.

Спів об'єднує дітей загальним настроєм, вони привчаються до спільних дій.

Вплив співу на розвиток вокальних  здібностей дітей та формування естетичного ставлення до музики.

    Одним із важливих завдань музичного заняття у дошкільному закладі є навчання дітей співу. Ця проблема протягом багатьох років залишається актуальною, тому що колективна форма співацького виконання розвиває музичні здібності, формує високі людські якості, добре впливає на фізичний стан співаків.

     Функції хорового співу різносторонні, корисні, привабливі і ефективні практично для кожної дитини. Однак, мабуть, найважливіше, що хоровий  спів – найбільш доступна і демократична форма виконання. Тому він розглядається у дошкільних закладах, як надзвичайно впливовий засіб виховання смаку дітей, підвищення їх загальної культури.

     Вивчаючи з дошкільнятами різноманітні пісні,  розумію для того що б робота над музичним твором приносила задоволення і радість, слід проводити її жваво і захоплююче. Тільки творча атмосфера дозволить дитині по справжньому вільно передавати свої почуття і переживання, мимоволі осягати таємниці вокально-хорового мистецтва, а це означає, що відкривається шлях до швидкого оволодіння і закріплення того чи іншого досвіду. «Тільки емоційне пробудження розуму дає позитивні результати в роботі з дітьми», - говорив В. О. Сухомлинський.

      Голосовий апарат дитини не лише виконує функцію відтворення, але й бере активну участь у процесі сприймання музики. Отже, вокальне виховання в дошкільному віці може сприяти формуванню, як співочого голосу так і загальних музичних здібностей. Воно буде позитивно впливати на розвиток мовлення. При всій своїй відмінності розмовна і співоча функції тісно пов’язані між собою. Ця близькість особливо велика у дитячому віці.

    За роки роботи у дитячому садку, я помітила, що більшість дітей  не мають потрібних співацьких навичок. Найчастіше зустрічається неправильне дихання, відкрите звучання голосних, плоский звук, затиснута нижня щелепа, погана дикція та ін..

     І тому перед собою ставлю завдання – навчати дітей співати правильно, виразно, світлим і чистим звуком. Внаслідок специфіки голосового апарату (короткі й тонкі голосові зв’язки, мала місткість легенів та ін.) дитячий голос відрізняється від голосу дорослих співаків. Йому притаманне «високе» (головне) звучання, менший діапазон, «м’якість» тембру, обмеження сили звуку.

      Видатний лікар І. Левідов встановив декілька етапів розвитку дитячого голосу. Один з них -  дитячий етап -  від наймолодшого віку, характерний для дошкільнят. Голоси цієї групи відрізняються виключно фальцетним звучанням, невеликим діапазоном (максимум октава  до1 – до2).

     У своїй роботі з дошкільнятами звертаю  увагу на індивідуальний розвиток співацького голосу дитини, оскільки навіть звичайний голос вимагає розвитку.

     В процесі систематичних, правильно організованих занять, коли враховуються особливості діяльності голосового  механізму у дітей, що інтонують не точно, з’являється необхідна координація слуху і голосу, в результаті чого інтонація поступово виправляється.

   Варто відмітити, що під час  навчання співу порушуються численні проблеми, які необхідні для естетичного розвитку дитини:

• розширення музичного світогляду;
•  формування музичного і художнього смаку;
•  виховання зацікавленого і підготовленого слухача;
•  збагачення і розвиток емоційної сфери;
• розвиток музичних здібностей. 

 Як на мене, для навчання обов’язково потрібна:

• відповідна підготовка до кожного заняття;
• поєднання в своїй поведінці на занятті емоційності і стриманості, вимогливості і доброзичливості, справедливості і дисциплінованості;
•  забезпечення умов для активної і творчої участі в роботі кожного малюка і всієї групи (створення радісно-ділової атмосфери в процесі занять, чергування методичних прийомів, пробудження інтересу до кожного завдання і підтримання його для широкого використання ініціативи дітей, заохочення їх до самостійності);
•  виховання в дошкільнят уміння і бажання творчо працювати на музичних заняттях.

   Хорове виконання пісень вимагає від дітей володіння комплексом вокальних навичок:

• правильна постава корпусу;
•  дихання;
• дикція;
• звукоутворення та інтонування.

     Як відомо у дошкільному закладі  жодне сято, розвага не проходить без пісні. Але крім співу діти ще танцюють, грають на музичних інструментах, музичні ігри та ін. Тому інколи влаштовую для старших дошкільників та батьків пісенне свято, де домінує пісня (див. дод №1).

      Власна практика показує, що такі свята не тільки приносять велику користь для розвитку вокальних та артистичних навичок, а ще й задоволення та позитивні емоції для самих малюків і дорослих.

Особливості розучування пісні на музичних заняттях

     Співи є неодмінною частиною кожного музичного заняття у дошкільному навчальному закладі. Спів позитивно впливає на дитячий організм – зміцнює  голосовий апарат, розвиває дихання, а також сприяє розвитку мовлення дітей, їхньої творчої фантазії, і безсумнівно, музичних здібностей: музичного слуху, відчуття ритму, музичної пам’яті.

Тому у вокальній роботі з дошкільниками ставлю перед собою такі завдання:

• розвивати природний голос кожної дитини, поступово розширюючи її діапазон;
• формувати у дітей співацькі навички та вміння співати виразно;
• розвивати у дітей музичний слух;
• навчати дітей співати під музичний супровід та без нього;
• допомагати дітям в імпровізації поспівок та невеличких пісень;
• навчати дітей використовувати розучені пісні в різних видах музичної діяльності.

     Для мене основною вимогою до пісенного матеріалу на музичних заняттях з дошкільниками в першу чергу мають бути - доступність тексту та художніх образів. Тематика пісень може бути різноманітною. Проте головне, щоб вона відповідала віку дошкільників, була їм зрозумілою та цікавою.

    У підборі пісень для музичних занять насамперед потрібно враховувати співочий діапазон вихованців, оскільки для кожного віку характерні свої відмінності.

     Процес навчання співу потребує великої уваги та зосередженості з боку дітей. Адже під час співу діти вчаться:

• стежити за своїм диханням, за правильним звукоутворенням та дикцією, чистотою інтонації, за ритмічним малюнком пісні тощо;
• прислухатися до виконання мелодії на фортепіано;
• порівнювати свій спів зі співом інших;
• злагоджено виконувати пісні під час колективного співу.

     Щоб розв’язати ці завдання необхідні знання певних методичних прийомів, зокрема:

• застосування диригентського жесту під час роботи з дітьми над темпом та динамікою твору;
• показ напрямку руху мелодії за допомогою руки;
• виконання вокальних вправ та поспівок для покращення чистоти інтонування, для формування правильного звукоутворення та дихання;
• виконання різних ігрових вправ на покращення дикції та відчуття ритму.

     Як правило, на кожному музичному занятті діти виконують 2-3 пісні. Але перш ніж розпочати розучувати нову пісню, потрібно обов’язково виконати з дітьми вправи для розвитку голосу і слуху. І лише після цього можна розпочинати роботу над новою піснею.

   Нова пісня розучується з дітьми у три етапи – упродовж  6-7 занять.

      Для правильної організації роботи над піснею необхідно знати можливості і особливості дітей, їх голосовий діапазон і на яких звуках їм зручно співати. У роботі над піснею, намагаюсь навчати дітей співу в сприятливій обстановці:  вселяю в них упевненість в тому, що  все вийде; що вони можуть і уміють співати виразно і красиво. Постійно працюю над чистотою інтонації і звукоутворенням. При цьому  налаштовую дітей на потрібну тональність, проспівую для зразка початкові звуки пісні з наступним їх повтором дітьми. При розучуванні мелодії можу  проспівувати її на різні склади: ля, ма, та, що одночасно сприяє розвитку дикції. Для поліпшення артикуляції використовую скоромовки, чотиривірші;  вимовляємо пошепки короткі фрази, часто використовую співацький прийом, який подобається малятам – це виконання приспів групою, а заспів — сольно.

    Коли складно проспівати  певний інтервал, треную  дітей і використовую характерну інтонацію для вираженого в пісні художнього образу. Наприклад: якщо розучується пісня «Ку — кушечка», муз. М. Красева, то використовується звуконаслідування «ку-ку».

     Також розвиваю дитячу пісенну творчість за допомогою завдань: «Заспівай власну колискову», «Доспівай пісеньку», «Поклич подругу або друга», «Питання і відповіді» і тому подібне.

    При розучуванні пісні часто використовую  прийом:  доручаю дітям виконувати одну фразу, а сама співаю усю пісню.

   Сенс цього прийому полягає в тому, що дитина виконує одну фразу, але активно слухає усю мелодію і вивчає її. Складніший прийом — розподіляю окремі фрази між декількома дітьми -виконавцями. З одного боку, це сприяє цілісному сприйняттю пісні, а з іншої — допомагає показати тотожність і відмінність фраз. Наприклад, пісню «Прогулянка», муз. Е. Тиличеевой, сл. Н. Найденової, можна співати по фразах: одна дитина — першу музичну фразу куплету, а інша дитина — другу,  потім навпаки. Для заохочення, даю маленькому виконавцю дитячий мікрофон – це стимулює її увагу, старанність і таким чином розвивається артистичність.

Ейдетика у вивченні текстів пісень.

      Дітям дошкільного віку притаманне емоційно-образне сприйняття навколишнього світу, зазвичай вони не можуть швидко запам’ятовувати та відтворювати “суху” інформацію, наприклад - тексти віршів, пісень, слова ролей тощо. Саме тому корисно використовувати у роботі з дітьми ейдетику. Відтак малята успішно засвоюють інформацію, адже її сприйняття відбувається кількома різними аналізаторами – слуховими, зоровими, тактильними тощо.

   Ейдетична пам’ять притаманна усім дітям, тож впровадження ейдетики у процес навчання та виховання викликає у них природній позитивний відгук.

    Саме слово «ейдетика» не є новим, воно виникло у Давній Греції і означає запам’ятовування за допомогою образів, що дає змогу спиратись на образне мислення дитини-дошкільника. Ейдетична пам'ять притаманна усім дітям, тож використання ейдетики викликає у дітей позитивний відгук. Завдяки цій технології, діти легше засвоюють текст пісні, жанри музики, засоби музичної виразності. Важливо й те, що інформація засвоюється блоками, а не окремими поняттями. Для використання ейдетики на музичних заняттях необхідний різноманітний дидактичний матеріал (див. дод.№ 3).

      Піктограми – це нескладні рисунки або значки, у яких зашифровані певні слова. Можна зображати у вигляді піктограм будь-який текст, який потрібно запам’ятати, наприклад, слова пісні. Для цього потрібно:

•  вигадати піктограми до слів пісні;
•  зобразити піктограми на папері;
•  пояснити дітям, яким словам пісні відповідають піктограми;
• запропонувати дітям за піктограмами відтворити слова пісні;
• попросити дітей заплющити очі, пригадати зображення піктограм та відтворити слова пісні по пам’яті.

Послідовність розучування пісні.

1 заняття: 

• Ознайомлюю дітей з піснею, її характером.
• Показую ілюстрації чи іграшки.
• Повторно прослуховуємо вибрану для вивчення пісню.

2 заняття:

• Продовжую глибше ознайомлювати дітей з піснею.
• Навчаю розуміти її зміст, визначаємо динаміку.

3 заняття:

• Тут вчу дітей підспівувати пісню, інтонувати мелодію.
• Звертаю увагу на музичний вступ до пісні, його характер.

4 заняття:

• На цьому етапі привчаю дітей пізнавати пісню за вступом, чисто інтонувати її, правильно вимовляти слова, співати одночасно.

5 заняття:

• Працюю над тим, щоб діти пізнавали пісню за мелодією (без слів).
• Звертаю увагу на чисте інтонування інтервалів та спів природним голосом у повільному темпі (на склад «Ля»).

6 заняття:

• Вчимося виразно виконувати пісню, правильно вимовляти слова.
•  Слідкую за правильністю дихання під час співу.
• Граємо з дітьми в «Підказку»: співаю пісню з зупинками і чекаю, коли діти підкажуть слово, яке «забула». Або пропоную відгадати по губах слово, яке забули діти. На наступних етапах розучування звертаю увагу на те, щоб діти без запізнення, вчасно починали кожен куплет.

7 заняття:

• Виконання пісні окремими групами виразно та   мелодійно.

8 заняття:

• Самостійне виконання пісні дошкільників під музичний супровід, слідкую щоб малята чисто інтонували мелодію, правильно вимовляли слова й додержувалися всіх музичних відтінків.

   Діти вже оволоділи співочими навичками і вільно виконують вивчений матеріал. Якщо пісня сподобалась, діти співають її за власним бажанням не тільки на заняттях. Вони надовго запам'ятовують її, включають в ігри, із задоволенням «виступають» перед глядачами.

Охорона дитячого голосу.

      Голос - це унікальний інструмент, який ми використовуємо, коли розмовляємо , співаємо, кричимо, сміємося  чи  плачемо. Усім, а не лише тим, хто професійно займається співом, треба  пам’ятати , що пошкодивши голос у дитячому віці, можна зіпсувати красу його звучання на все життя. А це позначиться на загальному рівні розвитку мовлення людини, на її нервово-психічному стані. Саме тому, працюючи з дітьми, звертаю увагу на основні правила гігієни та охорони дитячого голосу. Під час музичних занять намагаюсь  запобігати щонайменшому перенапруженню голосових  зв‘язок дітей, слідкую, щоб динамічний режим дитячої розмови був помірним, зокрема  забороняю дітям надто голосно сміятися, вигукувати.

      У роки дошкільного дитинства голосовий апарат  малюків ще не сформований (зв'язки тонкі, небо малорухливе, дихання слабке, поверхневе) і зміцнюється разом із загальним розвитком організму і дозріванням так званого вокального м'язу.

     Співоче звучання зважаючи неповного змикання голосових зв'язок і коливання тільки їх країв характеризується легкістю, недостатньою дзвінкістю і вимагає до себе дбайливого ставлення.

      Охорона дитячого голосу передбачає правильно поставлене навчання співу. Цьому багато в чому сприяє продуманий підбір музичного матеріалу - репертуар, відповідний співочим віковим можливостям дітей.

   Правильному вибору репертуару допомагає вивчення діапазону звучання дитячого голосу.

   Співочий діапазон - це обсяг звуків, який визначається інтервалом (відстанню) від найвищого до найнижчого звуку, в межах якого добре звучить голос.

     Під час навчання дошкільнят співу  спочатку визначаю діапазон голосу кожної дитини і прагну систематично його зміцнювати, щоб більшість дітей могли вільно володіти своїм голосом. Поряд з цим  створюю сприятливу "звукову атмосферу", що сприяє охороні голосу і слуху дитини. Намагаюсь  стежити, щоб діти співали і розмовляли без напруги, не наслідуючи зайвої гучності співу дорослих.

   Слідкую, щоб пісні,  вправи  відповідали  вокально - технічному та загальному музичному рівню маленьких співаків . Формуючи репертуар для дошкільного віку,  враховую властиве їм коротке дихання. 

   Голоси хлопчиків і дівчаток до 10 років схожі між собою і мають єдину назву -  дискант.

    Еталонне звучання дитячого дисканту має такі характеристики: дзвінке, витончене, легке. Варто зауважити, що іноді дитячий спів може мати і протилежні характеристики: низький, сиплий, хрипкий, форсований та напружений . Це трапляється тоді, коли діти не дотримуються гігієни голосу, голосового режиму та неправильно використовують натуральні регістри свого голосу - віддають перевагу грудному регістру замість             головного( фальцетного).

  Гігієна голосу - це галузь науки, пов’язана з вивченням будови голосового  апарату  людини ,  механізму  голосоутворення , способів використання  голосу  тощо. Гігієна голосу передбачає, що слід дотримуватися певних правил догляду за голосовим апаратом, аби забезпечити його здоров’я.

Отже, на мою думку важливо дотримуватись певних правил:

• уникати крику, тривалого мовленнєвого навантаження;
• не співати під час хвороби;
• не співати на вулиці у холодну пору року;
• обмежувати вживання гострих, солоних, занадто гарячих або холодних страв, газованих напоїв.

  А ще уберегти дитячий голос від пошкоджень допоможе дотримання співацького режиму.  Голосовий апарат, як і будь-який інший орган, у дитинстві активно розвивається .  Саме тому  задля охорони  дитячого голосу  розрізняю етапи його розвитку та особливості  його  звучання  у  різні  періоди.   

     Мені, як музичному керівнику потрібно не тільки знати репертуар дитячих пісень, володіти методикою співу, а й берегти голос дітей, стежити за тим, щоб діти співали природним голосом, не форсуючи звуку, не говорили надто голосно. Вихователь теж має піклуватись про створення спокійної обстановки, про зменшення шуму в групі, і тим самим оберігає дитячий голос. Крик, шум псують голос, притупляють слух і негативно впливають на нервову систему дітей.

     Для закріплення співочих навичок потрібно, щоб пісня звучала не тільки у стінах дитячого садка, але і в сім'ї. Тому  слід проводжу відповідну роботу з батьками, знайомлячи їх з дитячими піснями, пояснюю шкоду крикливого співу, голосної розмови, особливо на вулиці в сиру холодну погоду.  Попереджаю батьків, щоб вони не дозволяли дітям пити холодну воду, їсти морозиво, щоб уникнути застуди, захворювань голосового апарату. І саме тому розробила рекомендації для батьків щодо охорони дитячого голосу (див. дод №4)

    Не слід заохочувати спів дітьми дорослих пісень з великим діапазоном, які вони чують удома і по радіо. Неправильне, фальшиве виконання таких пісень не сприяє розвитку музичного слуху у дитини, а особливо гучне їх виконання завдає шкоди слабким голосовим зв'язкам малюка.

Шляхи підвищення ефективності роботи, щодо засвоєння та розвитку співацьких умінь дітей.

     За роки роботи у дошкільному закладі, можу зробити висновок, що у формуванні співацьких навичок дітей особливо важлива роль музичного керівника, адже потрібно забезпечити правильну організацію навчання.                      По перше, особливу увагу приділяю показу пісні. Саме наслідувальна діяльність дітей не є пасивним процесом, а являється активним способом оволодіння знаннями і навичками. Якщо пісня на початку захопить дитину, то це спонукає її до активного розучування. Добре, коли перед прослуховуванням коротким повідомленням зацікавлювати дітей, це мобілізує їхню увагу.

      На музичних заняттях, які я проводжу з дошкільниками намагаюсь використовувати вище згадані прийоми. Емоційне виконання пісень, що розучуються, знаходить відповідний відгук у дітей, викликає різні почуття: радість, смуток, жаль, захоплення та ін.

     Виразний спів розкриває художні образи твору, характер мелодії, її побудову. Крім цього, в тексті пісень обов’язково виділяю і пояснюю важкі і незрозумілі слова, поетичні звороти, а також використовую засоби наочності – малюнки або іграшки. Таке активне сприйняття твору викликає у дітей бажання вчити його. Тут доречно згадати слова Ушинського, який надавав великого значення наочному навчанні і писав: «… це таке навчання, яке будується не на абстрактних уявленнях та словах, а на конкретних образах, безпосередньо сприйнятих дитиною…»

      Дієвим є використання методу спостережень явищ природи, відображеній в пісні. До прикладу пісня               Н. Рубальської «Листячко осіннє», де яскраво автор описує зміни у природі восени.

     Оскільки від якості виконання пісні залежить не тільки яскравість сприйняття, а й якість відтворення твору дітьми. Виконуючи той чи інший уривок твору, обов’язково показую дітям, як і коли треба взяти дихання , пояснюю характер, динамічні особливості твору, звертаю увагу на чистоту інтонування. Наприклад, розучуючи пісню             А. Філіпенка «Соловейко» на слова Г. Бойка – пояснюю дітям, що мелодія заспіву виконується наспівно, а приспів (тьох – тьох, тьох-тьох, тіу-тіу-тьох) співається уривчасно, адже це відображає спів солов’я.

     У роботі з дітьми, часто помічаю, що більшість дітей наслідують мою поведінку під час співу,  переймають поставу, манеру брати дихання. Власний досвід показує, що інтерес дітей до пісні зростає навіть від незначної зміни виразу обличчя. Іноді достатньо ледь помітного руху брів чи губ, щоб створити потрібний настрій. Часто свій спів супроводжую плавними або уривчастими рухами руки (диригування), це також сприяє ефективнішому засвоєнню основних співочих умінь та навичок.

       На музичних заняттях намагаюсь диференційовано підходити до дітей, приділяючи особливо велику увагу несміливим, сором’язливим та недисциплінованим. Несміливість і сором’язливість у дітей долаю заохоченням, зацікавлюю, лагідний тон. Підтримую успіхи, стимулюю працю, старанність. В практиці обов’язково застосовую короткі індивідуальні або групові заняття. На таких заняттях особливу увагу приділяю дітям, що співають не чисто, знаю, що наполегло працюючи згодом отримаю хороший результат: неправильний спів удається виправити (за винятком дітей з фізичними вадами голосового та слухового апаратів).

    Наступним етапом у процесі роботи над пісню є закріплення. Для мене важливо, щоб відбувалося воно не автоматичним повторенням. І тому використовую інсценування, показ іграшок, ігрові ситуації.

      На етапі повторення важливо перевірити, як діти засвоїли пісню, їхні співацькі навички і визначаю рівень музичного розвитку. Показником цього рівня є здатність дитини до естетичних переживань, про наявність яких дізнаюсь у ході індивідуальних бесід з малятами. Завжди приємно чути, що пісні, які розучувались з дошкільнятами для багатьох з них стали улюбленими, малюки виконують їх у побуті, сім’ї.

      Належну увагу приділяю на добір репертуару. Серед пісень, що рекомендується сучасною програмою для  дитячого садка,  багато яскравих за змістом, динамічних і співучих творів. Таким чином, у процесі вивчення цих пісень безперечно розвиваються і голоси дітей і їх музичний слух. Ці твори дають можливість ставити різні завдання перед дошкільниками – співаками, враховуючи індивідуальні особливості кожного. Тому готуючись до зустрічі з дітьми на музичному занятті, обов’язково достатньо опрацьовую кожен пісенний твір, зважую яка пісня краще дасть можливість розвивати здібності вихованців, формування їх співацьких навичок.

     Вокальне виховання дошкільників вимагає наполегливої роботи щодо розвитку правильного звукоутворення. Для подолання даної проблеми використовую такі прийоми: розспівка на основних тонах пісні, спів по групах окремих фраз мелодії, проспівування вправ, мелодій і окремих фраз без супроводу.

      Велике значення у вокальному вихованні має голосний «О», і саме тому у своїй роботі використовую спів    вправ і мелодій на «О», що допомагає виробити у дошкільнят округле, гарне звучання.

    Кажуть, що голосні у співі річка, а приголосні – її береги. Приголосні повинні вимовлятись не тільки чітко, але й дуже коротко й енергійно. Тому й звертаю увагу дітей на дикцію й артикуляцію.

     Власний досвід показав, що особливої уваги і особливого підходу заслуговують діти з мало розвиненими вокальними навичками і музичним слухом. Коли співає вся група, ці малюки несміливо підтягують, ледве чутно «гудуть». Вміло використовуючи співаночки з їх яскравими образами і простою мелодією, домагаюсь значних успіхів у роботі з такими дітьми.

         Під час навчання співу, розподіляю дошкільнят на групи, враховуючи їх індивідуальні особливості:

• перша група – ті,які добре співають, їх саджу в третьому, останньому ряді;
• друга група – ті,які невпевнено і не завжди правильно співають, розміщую їх у другому ряді, щоб їм допомагали ті, хто позаду;
• третя група – «гудівники», їх місця у першому ряді. Своїм гудінням вони менше заважають іншим, а самі будуть більш організовані, уважні.

   Саме таке розміщення дітей – гудівників допоможе  краще  вдосконалити їх вокальні навички через те, що вони чутимуть позаду голоси правильно співаючих дітей, а по переду їх направляє мій голос та гра інструмента. Якщо не робити такого розподілу, то розсіяні по всьому колективу невірно співаючі діти збиватимуть з правильного тону й інших, особливо дітей другої групи.

      Розподіл дітей на групи проводжу поступово. Насамперед встановлюю контакт з дітьми, викликаю інтерес до співу, виконуюю і розучую з ними цікаві пісеньки.  

       Отже, оволодіння співацькими навичками дає можливість дітям – дошкільникам емоційно сприймати і відтворювати пісню. Пісня приносить радість, дещо хвилює дитину. У неї з’являються улюблені пісні, що в свою чергу створює передумови формування музичного смаку.

    Підводячи підсумки своєї роботи, хочеться підкреслити, що методів і прийомів для формування співочих навичок дошкільнят досить багато, але організовуючи роботу в даному напрямку, слід, перш за все, орієнтуватися на можливості дітей, роботу проводити систематично і послідовно, активно залучати до співпраці вихователів та батьків.

    В майбутньому я планую продовжувати роботу з навчання дітей співу, розвитку їх вокальних навичок, розширення співочого діапазону кожного вихованця, використовуючи напрацьований досвід.

Додоток №1

«ЗАСПІВАЙМО ПІСНЮ ВЕСЕЛЕНЬКУ»

Спільне свято для старших дошкільнят, батьків, працівників дитячого садка.

    Зал святково прикрашений вишиванками. На столиках – серветки і вази з квітами.

Господиня закінчує останні приготування. Заходять гості. Дорослі й діти вітаються з господинею, дарують дарунки. Декілька дітей підносять господині квіти:

      Даруємо вам ці квіти,  щоб весело було жити.

1 мама:     Принесли ми вам мішечок гречки,

                щоб у садку між дітьми не було  суперечки.

2 мама:    А ми принесли в дарунок мішечок вівса,

                Щоб садкова родина була здорова уся.

1 батько:   Дарую всім підкову на щастя.

3 мама:      Даруємо хліб і сіль, щоб велося у вас добро.

4 мама:      Додаю ще й цукор, щоб солодко жилося дітям у цьому домі.

2 батько:    Даруємо вам мед, щоб завжди щиро приймали гостей.

Господиня:  Щира дяка за ваші вітання та гарні побаання і щедрі дарунки. Запрошуємо вас всіх з діточками на теплу і щиру розмову, на гарну українську пісню. Які ж сьогодні гарні гості у нашому садочку!

Ансамбль вихователів та дітей виконує пісню

«Зеленеє жито, зелене»

Господиня:  Народна пісня – це ніби цілюще джерело з якого чим більше п’єш, тим більше хочеться пити, чим більше співаєш, тим більше хочеться співати. В українській пісні і ніжність, і ласка. А все починається з маминої колискової.

(дівчинка з хлопчиком виконують колискову)

Пісня «Мамина колискова»

Вед.: Оголошуємо конкурс. Хто заспіває кращу колискову для своєї дитини, або внука чи внучки? (участь у конкурсі беруть мами, тата, баусі чи дідусі).

Господиня: (після відзначення і нагородження переможців конкурсу) Кажуть, що по піснях, як по книжках, можна історію вивчати. Ось навіть взяти пісню, яку й досі співають у нашому краї «Ой, на горі там женці жнуть». Або пісня «Ой, попід гай зелененький». Давайте пригадаємо одну з цих пісень. А ви, діточки, вслухайтесь у нашу історію, виспівану у пісні, і підспівуйте своїм батькам.

Пісня «Ой, на горі та женці жнуть»

Вед. Була пісня порадником у радості й горі, допомагала в праці. (ведуча зачитує вірш І. Франка «Пісня і праця»)

Господиня: А знаєте, як любив народну пісню великий Кобзар? Улюбленими піснями Тараса Шевченка були «Ой, на горі жита много», «Тече річка невеличка», «Віють вітри, віють буйні», «Ой, ходила дівчина бережком»

Пісня «Тече річка невеличка»

Господиня: А хто відгадає, які пісні найільше люблять співати в гуцульському краю?

Діти: Коломийки

Господиня: А спробуймо заспівати і затанцювати коломийки?

(можна влаштувати змагання постоликах, за якими сидять діти і дорослі. Після коломийок можна запропонувати загальний танець)

Вед.:  А тепер проведемо змагання хто кого переспіває.

(Усі дорослі й діти діляться на дві команди. Вед. По черзі дає можливість заспівати один рядок або строфу української пісні кожній з команд.

Господиня:   Співали, гостоньки, співали у решето пісні складали,

                       Де не взялися горобці решето забрали так й пісні поховали.

              Отож, і закінчується наше свято української народної пісні. Але співаймо скрізь і завжди, бережімо і передаваймо з роду в рід багатство й красу нашої пісні.

на закінчення всі дорослі й діти співають

Пісня «І в вас, і в нас хай все буде гаразд»

Додаток №2

Пісня «Сонячна капіж»

слова І.Вахрушевої, переклад Н.Куфко

муз. С.Сосніна

1. Над вікном бурульки плакали,

          Під ласкавим сонцем танули,

          Кришталеві сльози капали,

         Зовсім бідненькі розтанули.

Дін - дон, дін – дон, дін – дон(4 р.)

2. Ще поля й ліси засніжені,

          Ще від холоду так болісно.

          Простягнув долоні ніжненькі,

          Голубий маленький пролісок.

Дін – дон, дін – дон, дін – дон(4 р.)

3. День заглянув у віконечко,

          Він веде весну – цариценьку.

          І співа матусі сонечко

          Березневу гарну пісеньку.

Дін – дон, дін – дон, дін-дон(4 р.)

Додаток №3

Поради та рекомендації батькам, щодо охорони дитячого голосу:

• стежити за рівнем навантаження на голосовий апарат;
• не допускати зловживання високими нотами, криком під час гри;
• не допускати великі мовні навантаження, спів під час хвороби;
• необхідно уникати різкої зміни температури, а також спеки, холоду, пилу тощо;
• з розпаленим голосовим апаратом не можна виходити на вулицю в холодну пору року, необхідно охолонути;
• рекомендується уникати їжу та напої, що дратують слизову оболонку горла - гострого, зайво солоного, надмірно гарячого або холодного;
• у разі хвороби органів голосового апарату необхідно вчасно звертатися до лікаря.

Список використаної літератури:

1. Кацер О.В «Ігрова методика навчання співу» вид. «Музична палітра», С-П-2005р

2. Орлова Т. стаття «Вчимо дітей співати» // «Музичний керівник» №5,6-2004р., с.21, №2-2005р., с.22

3. Тарасова К. стаття «До постановки дитячого голосу» // «Музичний керівник» №1-2005р., с.2

4. Шереметьєв Ст. стаття «Хоровий спів в дитячому садку // «Музичний керівник»№5-2005, №1-2006р.

5. Волкова Г.В. «Логопедична ритміка». М., Владос, 2002.

6. Тиличеева Е. «Маленькі пісеньки». Вокальні вправи для дітей дошкільного віку». М., Музика, 1978.

7. Орлова Т. М., Бекина С. В. «Вчіть дітей співати». Москва, 1998.

8. Ємельянов В.В. Розвиток голосу. Координація та тренаж, СПб, 1997.

9. Ветлугина Н.А. «Музичний буквар». М.: Просвіта, 1985.

10. Битус А.Ф. «Співоча азбука дитини». Мінськ: ТетраСистемс, 2007.

11. Тютюннікова Т.Э. стаття «Щоб навчитися співати, треба співати» //Музична палітра, №5, 2004.

З М І С Т

Вступ……………………………………………………...3

І.   Спів, як вид музичної діяльності дошкільників………6

ІІ.  Вплив співу на розвиток вокальних  здібностей дітей 

      та формування естетичного ставлення до музики…....8

ІІІ.  Особливості розучування пісні на музичних заняття……………………………………………………...11  

        3.1. Ейдетика у вивченні текстів пісень………….17

        3.2. Послідовність розучування пісні…………….18

IV.   Охорона дитячого голосу……………………………20

5. Шляхи підвищення ефективності роботи, щодо засвоєння та розвитку співацьких умінь дітей……..24

Додатки:

• Сценарій свята «Заспіваймо пісню веселеньку»...31
• піктограма до пісні «Сонячна капіж»……………34
• поради батькам, щодо охорони дитячого голосу........................................................................36