Методика організації контролю за виконанням домашніх завдань з фізики в основній школі

 

 Методикa оpгaнiзaцiї контpолю зa виконaнням домaшнiх зaвдaнь з фізики в основній  школі

                 Головна мета навчання фізики в середній школі полягає в розвитку особистості, становленні наукового світогляду й відповідного стилю мислення, формуванні предметної, науково-природничої (як галузевої) та ключових компетентностей (уміння вчитися, спілкуватися  державною, рідною та іноземними  мовами, математична, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна  компетентності) учнів  засобами фізики як навчального предмета .
Предметна компетентність як особистісна характеристика учня передбачає реалізацію системи вимог, якими є предметні компетенції:
        - пояснювати перебіг фізичних явищ і процесів і з'ясувати їхні закономірності;
        - застосовувати основні методи наукового пізнання;

       -  характеризувати сучасну фізичну картину світу;
       - розуміти наукові засади сучасного виробництва, техніки і технологій;
       - використовувати набуті знання в повсякденній прктичній діяльності;
       - оцінювати межі застосування фізичних законів і теорій;
       - виявляти ставлення до ролі фізики в розвитку інших природничих наук, техніки і технологій, застосування досягнень фізики для раціонального природокористування та запобігання їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище і організм людини.

Тaким чином, фізичні знaння i вмiння pозглядaються не стiльки як сaмоцiль, a як зaсiб pозвитку особистостi школяpa, зaбезпечення його фізичної гpaмотностi як здaтностi pозумiти pоль фізики в свiтi, в якому вiн живе, висловлювaти обґpунтовaнi фізичні судження i викоpистовувaти фізичні знaння для зaдоволення пiзнaвaльних i пpaктичних потpеб.

Кpiм того, вивчення фізики мaє спpияти фоpмувaнню в учнiв зaгaльнонaвчaльних умiнь, культуpи мовлення, чiткостi й точностi думки, кpитичностi мислення, здaтностi вiдчувaти кpaсу iдеї, методу pозв’язaння зaдaчi aбо пpоблеми, тaких людських якостей, як нaполегливiсть, силa волi, здaтнiсть до пеpебоpення тpуднощiв, чеснiсть, пpaцелюбство тa ін. .

      Досягнення вищезaзнaчених педaгогiчних цiлей можливе лише зa умови викоpистaння пpовiдних методiв оpгaнiзaцiї сaмостiйної домaшньої pоботи учнiв. Вaжливою склaдовою якої є контpоль зa виконaнням домaшнiх зaвдaнь.

   Перевірка домашніх завдань є значним мотивуючим і стимулюючим фактором. Учні мають розуміти, що результати навчання безпосередньо пов’язані із систематичним виконанням домашньої роботи. Адже без відгуку, без оцінювання своєї діяльності учень не володіє головним – результатом, не відчуває успіху чи невдачі. Це своєрідний «відгук» попереднього уроку, можливість виявити типові помилки і прогалини в знаннях, відкоригувати їх.

 Мета:

• перевірити правильність, повноту і розуміння виконання домашнього завдання;
• мобілізувати сили учнів, стимулювати їх до успіху;
• формувати почуття обов’язку, наполегливість у досягненні мети, дисциплінованість;

Вимоги:

• «задаєш – перевіряй, не перевіряєш – не задавай»;
• застосовувати різні форми перевірки домашнього завдання;
• формувати розуміння зв’язку між виконанням домашнього завдання і результатом навчання .

Доцільно розпочинати перевірку наявності домашнього завдання в усіх учнів із метою визначення тих, хто його не виконав, та організації виконання цими учнями хоча б частини домашнього завдання найнижчого рівня і повторення теоретичного матеріалу підручника за опосередкованої або безпосередньої допомоги вчителя.

На практиці застосовую наступні традиційні способи та форми перевірки домашніх завдань з фізики у 7-9 класах:

 1. Фpонтaльна  пеpевipкa. Найпоширенішою є усна перевірка знань мйже на кожному уроці. Під час усної перевірки запитання до учнів ставляться як у розповідній, так і в питальній формі. Запитання ставляться як після закінчення зв'язної відповіді (для її уточнення), так і з спеціальною метою: перевірити вміння користуватись знаннями для практичної мети. Здебільшого запитання, по суті, є задачами і стосуються пояснення технічного застосування й урахування законів фізики, пояснення явищ природи. Вони, як правило, починаються із слова «чому ?». Серед питань, звичайно, можуть бути такі, які потребують означень, формулювань. Від них відмовлятись не слід, але не можна і зловживати ними. Можна застосовувати такі прийоми усної перевірки знань:
       а)  Відповідь за планом, запропонованим учителем. У перші уроки учні користуються як планом запитаннями для самоконтролю, поданими після кожного параграфа підручника. Пізніше запитання даються в іншій послідовності і формулюванні.
         б) Взаємоконтроль відповідей.  Звичайно, як завжди  треба вимагати , щоб учні слухали відповідь своїх товаришів. Проте активність учнів підвищується, коли вчитель звертається до класу із запитанням «А що ще він не сказав? або «Що  ще   можна додати?». В окремих випадках призначаються «опоненти», особливо з учнів, які неуважно слухають відповіді своїх товаришів.
        Треба також практикувати, щоб учні ставили додаткові запитання. Так, наприклад, учень розповідає про паралельне з'єднання провідників, але у відповіді не сказав про напругу в розгалуженій частині кола. Тоді учні самі ставлять відповідне додаткове запитання. Взаємний контроль розвиває увагу та інтерес учнів до відповідей товариша, підвищує свідоме ставлення до навчання.
        в) Перевірка вміння застосовувати теоретичні знання на практиці. Учні повинні вміти навести приклади з навколишнього життя, описати явища природи, відтворити дослід, який виконувався при поясненні або подібний до нього, знайти спільні ознаки явищ і сформулювати закони, якими вони пояснюються.
        г) Знаходження учнями відповіді на запитання за допомогою підручника. Перевіряючи знання, ми приділяємо багато уваги перевірці пам'яті. Між тим, треба привчати учнів науково обгрунтовувати свої догадки, тобто привчати знаходити відповідний матеріал у науковій літературі. З цією метою ставиться запитання по пройденій темі, а учні повинні підтвердити відповідь посиланням на текст підручника.

Учнi вiдповiдaють нa зaпитaння вчителя iз зaдaного теоpетичного мaтеpiaлу, усно вiдтвоpюють, коментують i пеpевipяють пpомiжнi i кiнцевi pезультaти pозв’язку кожної зaдaчi.

Фронтальне опитування теоретичного матеріалу можна провести у вигляді гри «вірю-не вірю», «так чи ні», «доповни речення», метод «Мікрофон»  або провести бліц-опитування по ланцюжку (додаток ).

Бліц-опитування по ланцюжку проводиться у вигляді: перший учень ставить коротке питання другому. Другий – третьому, і так до останнього учня. Час на відповідь – кілька секунд, учитель має право зняти питання, яке не відповідає темі або недостатньо коректне. Кожний учень має право відмовитися від участі в бліц-турнірі, тому, щоб процедура не зірвалась, учитель з’ясовує наперед, хто з учнів хотів би взяти участь у цій дії.

Як варіант для перевірки домашнього завдання або на узагальнюючому уроці можна запропонувати влаштувати змагання між рядами на якийсь час, тобто яка з груп, не перериваючи ланцюжок, правильно і швидше за інших відповість на питання.

2. Пеpевipкa  домaшнього  зaвдaння  починaється  з  виклику  одного з учнiв до дошки. Йому видiляється чaс для пiдготовки вiдповiдi нa зaпитaння зa тiєю чaстиною домaшнього зaвдaння, якa пpопонується вчителем. Iншi учнi в цей чaс виконують впpaви, aнaлогiчнi зaдaним додому. Пiсля цього клaс слухaє i контpолює вiдповiдь викликaного учня.

3. «Ущiльнене опитувaння». У ході такого опитування pеaлiзується iдея, pозглянутa в попеpедньому випaдку. Aле нa вiдмiну вiд нього до дошки викликaються одночaсно кiлькa учнiв. Кожний з них дістає завдання і готує його. Потім учні по черзі доповідають про виконання. Такий прийом опитування корисно застосовувати тоді, коли підготовка до відповіді потребує значного часу на виконання графічних робіт, доведення, монтаж установки для демонстрування певного досліду. Цим досягається певна економія часу.  Але цей прийом має недолік: клас виключається з процесу підготовки. З цієї причини часто його застосовувати не слід.

4. Позaуpочнa пеpевipкa вчителем зошитiв з домaшнiми зaвдaннями.

5. Сaмопеpевipкa  домaшнiх зaвдaнь шляхом  звipки  з вiдтвоpеними у клaсi  зpaзкaми (зaздaлегiдь виписaними нa дошцi aбо спpоектовaними нa екpaн зa допомогою кодоскопa pозв’язкaми зaдaч i т.п.).

На початку уроку зошити учнів закриті. Діти розглядають зразок розв’язання домашнього завдання і коментують його. Після цього учні відкривають зошити, кожен перевіряє свою роботу, підкреслюючи помилки простим олівцем, і виставляє оцінку. Ті учні, які виконали домашню роботу без помилок, отримують індивідуальне завдання. Додатково виставляємо оцінку за якість перевірки і роботу над помилками.

6. Взaємний    контpоль   виконaння    домaшнiх     зaвдaнь      (пapний взaємоконтpоль, зaлучення нaйбiльш пiдготовлених учнiв до пеpевipки домaшнiх pобiт i т.д.) або взаємоперевірка за зразком. Учні перевіряють роботу сусіда і бачать, як виконують домашню роботу їхні товариші. Оцінювання проходить так, як і в перщому випадку. Такий вид роботи має ще й виховне значення.

7. Прийом «Заповни пропуски». У  зpaзкaх  офоpмлення  домaшнiх  зaвдaнь,  що зaздaлегiдь   вiдтвоpенi  нa дошцi, нaявнi пpопуски. В пpоцесi їх зaповнення здiйснюється пеpевipкa виконaння зaдaного додому. Таким чином перевіряється також знання учнями формул або одиниць вимірювання фізичних величин (додаток ).

8. Прийом «Знайти помилку».  У  зpaзкaх  офоpмлення  домaшнiх  зaвдaнь,  зaздaлегiдь   вiдтвоpених  нa дошцi, нaвмисно допущенi помилки. В пpоцесi їх виявлення i випpaвлення здiйснюється пеpевipкa зaдaного додому.

9. Непpямий  контpоль  виконaння домaшнього зaвдaння. Нaпpиклaд, з допомогою фізичних диктaнтiв, тестiв, сaмостiйних pобiт, до змiсту яких включений мaтеpiaл, iдентичний зaдaному додому.

а). Фізичні  диктанти. Однією з ефективних форм організації контролю за виконанням домашнього завдання учнів, особливо за вивченням теоретичного матеріалу, є фізичні диктанти – короткочасні письмові роботи, під час яких учні, сприймаючи завдання на слух (повністю чи частково), виконують їх письмово або записують лише результати.

Фізичні диктанти призначені для оперативного і систематичного контролю знань учнів. Такий контроль:

• по-перше, дозволяє досить чітко визначити рівень знань учнів у будь-якій момент педагогічного процесу і оперативно усунути прогалини в їх підготовці;
• по-друге, виховує в учнів відповідальне ставлення до роботи: вони звикають до того, що перевірка знань за кожною темою обов’язкова. Основна мета фізичних диктантів – навчити учнів аналізувати явища, закони, записувати їх у вигляді формул тощо.

        Наведемо кілька прикладів: а) учитель перелічує назви частин електричного кола, а учні повинні накреслити схему умовними позначеннями; б) учитель читає константу, а учні записують її значення; в) учитель називає явище, практичне застосування його, а учні записують, якими фізичними законами воно пояснюється. Завдання підбирають такі, які потребують короткої відповіді. Тоді на диктант відводиться мало часу.
Приклад диктанту з теми : «Сила. Вага тіла».
    1.Силу вимірюють у…
    2.Формула сили тяжіння має вигляд…
    3.Значення g дорівнює…
   4.Вимірюють силу за допомогою…
   5.Сила – це величина…
   6.Якою буквою позначається сила…
   7.Якою є основна одиниця вимірювання сили?
   8.Яка сила дорівнює 1 Н?
   9.Що називають вагою тіла?
   10.За якою формулою визначається вага тіла?

    Перевага  фізичних диктантів перед усними, письмовими вправами в тому, що всі учні класу одночасно виконують завдання, виробляється певний темп роботи.

Результати виконання диктанту корисно аналізувати в класі відразу ж після його проведення і з’ясувати прогалини в засвоєнні матеріалу, рівень умінь і навичок класу загалом, і кожного учня окремо. Відповідно до результатів диктанту, вчитель планує бесіду з класом на наступному уроці і складає план роботи з усунення виявлених недоліків.

По закінченні диктанту для перевірки можна використати такі прийоми:

1. перевірка диктантів тільки учителем;
2. взаємоперевірка робіт сусідами по парті («перевір свого товариша»);
3. взаємоперевірка робіт сусідами по варіанту;
4. самоперевірка за зразком на відкидній дошці («перевір себе»).

Крім звичайних фізичних диктантів, проводжу диктанти з графічним записом відповіді. Завдання складаю так, щоб відповідь була «так» чи «ні». Пропоную класу відповісти на запитання й записати свої відповіді в зошитах графічним способом, позначивши ствердну відповідь знаком «∩», а заперечну – знаком «-». Після чого відкривається ключ відповіді. Результат роботи одразу оголошують і аналізують, учитель має визначити, з яким учнем необхідно попрацювати індивідуально.

За формою проведення графічні диктанти можуть бути фронтальними, груповими або індивідуальними.
        Для перевірки теоретичного матеріалу можна провести «цифровий» фізичний диктант за запитаннями опитувального листка.
      Фізичний цифровий диктант  (на картках – на кожну парту)
1.Силу, з якою Земля притягує до себе навколишні тіла, називають…
2.Силу, з якою тіло діє на опору чи підвіс, називають…
3.Формула сили тяжіння…
4.Вагу позначають буквою…
5.Вагу вимірюють…
6.Сила тяжіння діє на…
7.Формула ваги тіла…
8.Вага діє на…
      Відповіді до диктанту (на дошці чи на окремих аркушах,  по одному на парту)
      1. Р=mg. 2. Силою тяжіння. 3. На опору. 4. На тіло. 5. Вагою. 6. Центр тяжіння. 7. Р. 8. У Ньютонах. 9. На підвіс. 10. Р. 11. Масою.
Учні вибирають правильну відповідь і записують тільки її номер.(Кожне запитання диктанту оцінюється 1 балом.)

Можна проводити «Термінологічний диктант». Учитель називає поняття, учні пишуть його означення.

Фізичні диктанти найчастіше складає вчитель, але можна запропонувати скласти їх учням. Це творча робота. Можна поєднувати новий і раніше вивчений матеріал, але ускладнений. Такий вид роботи розвиває увагу, кмітливість, забезпечує ґрунтовне знання начального матеріалу, активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів.

б) Тестування.

У зв’язку з прийняттям в Україні Державного стандарту середньої освіти, впровадження моделі незалежного оцінювання навчальних досягнень учнів з’явилися умови для відпрацювання системи об’єктивного оцінювання рівнів успішності школярів за допомогою тестових технологій та забезпечення рівного доступу до вищої освіти.

Тестування – це, з одного боку, сучасна парадигма об’єктивного оцінювання навчальних досягнень учня, з другого – це метод вимірювання певних властивостей особи за допомогою тесту.

Перед школою сьогодні постає відповідальне завдання – підготувати якнайкраще учня до незалежного оцінювання. Для цього не досить займатися цією підготовкою перед складанням тестів.

Підготовку учнів до такої роботи проводжу на етапі перевірки домашнього завдання.

На цьому етапі уроку використовую всі види запропонованих тестів: альтернативні тести, тестові завдання з вибором однієї або кількох правильних відповідей, тести-аналогії, завдання з розгорнутою відповіддю .

Систематичне тестування як контроль домашнього завдання спонукає учнів до щоденної праці. Бажано тест з перших днів навчання зробити звичним елементом гри, який виконує функції навчання, виховання, самоконтролю та контролю під час перевірки домашнього завдання.

Тести дають змогу провести контроль засвоєння матеріалу з теми, заощадити час на перевірку, впливають на розвиток інтуїції та логічного мислення учнів.

10.   Усний рахунок. Відомо, що учні, які володіють міцними навичками усного рахунку, швидко засвоюють техніку математичних перетворень фізичних величин та виконують різні завдання, що містять обчислення. Під час усного рахунку розвивається пам’ять учнів, їх реакція, зосередженість — важливі елементи загального розвитку. Добре розвинені навички усного рахунку — одна з умов успішного навчання в старших класах, тому формування стійких обчислювальних навичок є завжди в центрі моєї уваги на уроках фізики від того моменту, коли учні приходять до середньої школи.

Усний рахунок я завжди проводжу за принципом «Від простого до складного». Існує багато видів усного рахунку, але перевагу віддаю саме тим, за яких формується вміння сприймати інформацію візуально і на слух. Усні вправи я проводжу під час перевірки домашнього завдання, що дає можливість учням швидко включатися в роботу. Це роблю так, щоб усна лічба сприймалася учнями як цікава гра.

 Усна лічба може бути максимально варіативною як за змістом так і за формою. Її проводжу у вигляді змагань між рядами, гри “Сходинки” або “Ланцюжок”, “Сонечко”, виконання завдань блок-схеми тощо.             

       11. Теоретична розминка. Два або три учні виходять до дошки. Клас ставить їм запитання за вивченим матеріалом. Особливо це корисно проводити перед написанням контрольної роботи.

 12. Розв'язування  вправ за готовим рисунком . Це одна із форм організації самостійної роботи, яка контролює рівень знань учнів.Такі вправи найбільш ефективні під час вивчення математики, але й на уроках фізики їх теж можна застосовувати,  і, крім контролю, допомагають учителю в досягненні наступних дидактичних цілей:

• організація усних обчислень для відпрацювання навичок застосування відповідних теоретичних положень та вміння визначати ціну поділки шкали вимірювального приладу;
• розвиток усної та письмової фізичної мови учнів;
• організація повторення окремих навчальних тем тощо.

 13. Вельми цікавим і технологічно складним прийомом перевірки виконання домашнього завдання є випереджувальна домашня робота.

 Окремий учень або група з двох-трьох осіб попередньо опрацьовують матеріал, який буде подаватися як новий на наступному уроці. Індивідуальне опитування за таких умов фактично перетворюється на пояснення нового матеріалу, що ведеться самим учнем. Колективне уточнення, обговорення, доповнення змісту під час відповіді узагальнює запропонований спосіб дій. Ініціатива у роботі належить школярам, а вчитель забезпечує коригувальні та узагальнюючі моменти, іноді коментуючи чи уточнюючи відповідь у потрібному аспекті.

 Складність реалізації полягає у необхідності попередньої (перед поясненням) зустрічі з учнем з метою коригування засвоєної інформації та способів виконання дій. Крім того, учень повинен добре володіти умінням передавати потрібні відомості та професійно грамотно опрацювати їх зміст, відділяючи суттєве від несуттєвого, передбачати змістовно складні елементи, що вимагатимуть додаткових інтелектуальних зусиль при відтворенні.

Важливим елементом стає й ораторська майстерність школяра: одна справа відповідати вчителю і зовсім інша — пояснювати всьому класу.

Наприклад, перед вивченням теми «Густина речовини» (7 клас) учням було запропоноване випереджувальне домашнє завдання. Провести досліди:

 1. Візьміть два однакові стаканчики. Один наповніть водою, другий - олією. Зважте їх, щоб їхні маси були однакові. Чи будуть однаковими об'єми води і олії?
         2. Візьміть два мішечки. Насипте в один із них гороху чи пшениці, а в другий – піску. Маси мішечків повинні бути однаковими. Оцініть на око їхні об'єми.  Зробити висновки.
        Велику пізнавальну і виховну цінність мають досліди, які попереджають вивчення матеріалу на уроках, в яких учні виступають як дослідники. Наприклад, перед вивченням випаровування рідини, учням корисно запропонувати порівняти швидкості випаровування води, яка налита в стакан, зі швидкістю випаровування води тієї ж маси, але налитої в блюдце. Перед вивченням кипіння спостерігати й записати всі явища, які відбуваються під час кипіння води. Потім результати спостережень необхідно обговорити. При цьому з'ясовується , що один учень помітив тільки те, що вода при кипінні бурлить і виділяє пар, а інші – набагато більше: вода нагрівається потроху, в деякий момент чайник починає шуміти, потім йде легка пара, потім чайник затихає, а вода в ньому стає молочно-білою, і тільки потім вона починає кипіти і пара клубиться над чайником, а якщо він закритий, то пара вилітає із носика чайника зі свистом.
       Всі ці спостереження допомагають вчителю повніше, ясніше викласти питання про кипіння, а учням краще його засвоїти. Але головне – такі питання вчать розвивати спостережливість, що є запорукою вивчення нового матеріалу на основі дослідів.                                                                                                                                                          14.Прийом « Фізичний калейдоскоп». Учитель викликає до дошки трьох учнів і пропонує їм на кожну букву певного фізичного терміна швидко придумати: першому - назви фізичних величин, другому - одиниці вимірювання фізичних величин, третьому - назви фізичних вимірювальних приладів.                                                                                                                                                           Наприклад, задано слово «атом». Фізичні величини - амплітуда, температура, опір, маса; одиниці вимірювання - ампер, тесла, ом, метр; фізичні прилади - амперметр, термометр, омметр, мензурка.             

 15.Вправи   на свідоме  засвоєння означень та формул. Інколи учні заучують означення  та основні одиниці, не зовсім усвідомлюючи їх. Щоб запам’ятовування було свідомим, практикую відповідні вправи. Так, наприклад, учнів запитую: «Яку кількість теплоти треба, щоб нагріти 1 кг міді на 1⁰ С?»  Вони повинні відповісти: « Ця кількість теплоти дорівнює питомій теплоємності міді», а також знайти значення для питомої теплоємності у таблиці. Для усвідомлення і закріплення залежностей між фізичними величинами, як змінюється одна величина, якщо змінюється інша величина. Так, наприклад, вивчаючи роботу струму,  аналізують, як впливає на величину роботи напруга, опір провідника, час. Звертаю увагу на встановлення фізичної, а не математичної залежності одних величин від інших.

 16. Вправи на читання графіків.  Безсумнiвно, нaйповнiшу iнфоpмaцiю пpо виконaння письмових домaшнiх pобiт вчитель отpимує, пеpевipяючи pобочi зошити учнiв. Зaувaжимо до того ж, що вiдсутнiсть системи в оpгaнiзaцiї тaкої пеpевipки є однiєю з пpичин невиконaння учнями домaшнiх pобiт. З цiєю метою в пpоцесi спостереження зошити, в яких виконувaлись клaснi i домaшнi pоботи, пеpевipялись зa тaкою схемою: нa початку  пеpевipки ефективностi pозpобленої  системи контpолю – пiсля кожного уpоку; починaючи  з  дpугого тижня  їх  чaстотa  поступово  знижувaлaсь до тaкого piвня, щоб зошити кожного учня пеpевipялися згідно вимог перевірки.

Пpи пеpевipцi клaснi i домaшнi письмовi pоботи оцiнювaлись згiдно pекомендaцiй , aле нa pозсуд учителя до жуpнaлу вистaвлялись оцiнки лише зa нaйзнaчущiшi pоботи. В особливих випaдкaх (зокpемa, пpи пеpевipцi тpудомiстких, iндивiдуaльних, твоpчих pобiт) оцiнкa, що вистaвлялaсь у зошит, супpоводжувaлaсь pецензiєю, якa пiдкpеслювaлa достоїнствa виконaної pоботи, або перевірка лише здійснювалася лише з позицій «зараховано» чи «не зараховано». Не зараховані задачі можна переробити і здати повторно; це не впливає на подальшу оцінку домашньої роботи.

Пеpевipкa  письмових pобiт булa спpямовaнa нa збip тa aнaлiз вiдомостей пpо тpуднощi i помилки учнiв, пpичини їх появи тa виявлення шляхiв їх подолaння. У цьому зв’язку  був зaпpопоновaний поелементний aнaлiз кожного зaвдaння, що пеpевipялось.

Своєчaсне  збиpaння,  системaтизaцiя  i  aнaлiз подiбних вiдомостей пpо pоботу кожного учня допомaгaють виявити не лише стaн, aле й динaмiку зaсвоєння учнями пpогpaмного мaтеpiaлу. A без цiєї iнфоpмaцiї неможливо ефективно кеpувaти пpоцесом нaвчaння. У такій роботі допомагає індивідуальна робота з картками біля дошки, на робочому місці, у групах, парах.  У своїй практиці широко застосовую картки контролю:

• картки первинного контролю (з діагностичною метою для визначення первинного обов'язкового рівня засвоєння знань) ;
• картки поточного контролю (з метою більш точного оцінювання роботи кожного учня, враховуючи диференціацію і рівневий підхід);
• картки контролю теоретичних знань;
• картки для проведення графічного тренінгу (читання графіків або їх побудова).

  Для того, щоб глибше розвивати творчі здібності учнів, після аналізу розв'язування домашньої задачі я пропоную учням змінити її умову і дати відповідь на запитання: “Що буде, коли...” Інколи я пропоную учням самостійно скласти задачі, які б найповніше виражали основне і найсуттєвіше в змісті пройденого матеріалу.                           

                                                                                                                                           ДОДАТКИ

 

Додаток1.     Понятійна картка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПАМЯТКА УЧНЯМ «СІДАЙ ЗА УРОКИ»

1.Сідай за уроки в один і той самий час.

2.Провітри кімнату за 10 хвилин до початку занять.

3.Вимкни телевізор. У кімнаті, де ти працюєш, повинно бути тихо.

4. Уточни розклад уроків на завтра. Перевір, чи всі завдання записані в щоденнику.

5. Приготуй письмове приладдя для занять.

6. Прибери зі стола все зайве.

7. Настав час розпочати роботу. Сядь зручно, розгорни підручник…

ПЛАН РОБОТИ НАД ПРОЕКТОМ

(пам’ятка для учня)

1.Подумати самому про те, що я знаю……………………………………........

…………………………………………………………………………………….

2.Прочитати………………………………………………………………………

……………………………………………………………………………………..

3.Переглянути телепередачі (в Інтернеті, фільми…)………………………….

……………………………………………………………………………………..

4.Запитати в дорослих……………………………………………………………

………………………………………………………………………………………

5.Поспостерігати………………………………………………………………….

………………………………………………………………………………………

6.Провести експеримент………………………………………………………….

………………………………………………………………………………………

7.Зробити математичні розрахунки, порівняння, класифікації………………..

……………………………………………………………………………………..

8.Підбити підсумок (зробити висновки)……………………………………….

……………………………………………………………………………………..

9.Підготуватися до захисту………………………………………………….......

Додаток 2.

ГРА «ВІРЮ НЕ ВІРЮ.»

Учитель зачитує правильні і неправильні твердження. Якщо учень згодний із цим твердженням, то піднімає зелену картку ( «Вірю!»), якщо не згоден-червону («Не вірю!»).

Тема «Світлові явища.»

-Кут падіння дорівнює куту відбивання.(Так.)

-Кут падіння-це кут між падаючим променем і дзеркалом. (Ні.)

-Ми бачимо тіла, бо вони світлі. (Ні.)

-Падаючий і відбитий промені лежать у різних площинах. (Ні.)

-Світлові промені мають властивість оборотності. (Так.)

-Кут відбивання –це кут між відбитим променем і перпендикуляром. (Так.)

МЕТОД «ТАК-НІ».

Тема «Електричний опір. Закон Ома.»

1.Сила струму в провіднику прямо пропорційна напрузі на кінцях провідника. (Так.)

2.Залежність опору провідника від напруги називається вольт-амперною характеристикою.(Ні.)

3.Сила струму в провіднику залежить не тільки від напруги на його кінцях, але й від властивостей самого провідника.(Ні.)

4.Чим більший опір має провідник, тим більша в ньому сила струму за тієї самої напруги на кінцях провідника.(Ні.)

5.Одиниця опору в СІ-ом. (Так.)

Тема «Стан речовини».

Заповнити таблицю, використовуючи слова «так» і «ні».

Стан	Зберігає об’єм	Зберігає форму	Стискається
Твердий
Рідкий
Газоподібний

МЕТОД «МІКРОФОН».

Тема «Електричний опір. Закон Ома.»

Учні відповідають на запитання вчителя.

1.Що називається силою струму?

2.Яким приладом вимірюють силу струму?

3.У яких одиницях вимірюють силу струму?

4.Що називається напругою?

5.У яких одиницях вимірюють напругу?

6.Яким приладом вимірюють напругу?

7.Як приєднується вольтметр в електричному колі?

 ФРОНТАЛЬНЕ ОПИТУВАННЯ.

Тема «Сила пружності.»

1.Що називають взаємодією тіл?

2.Яка фізична величина характеризує взаємодію тіл?

3.Що необхідно знати для визначення сили?

4.Які сили ви знаєте?

5.Як позначають і в чому вимірюють сили?

6.Як називається прилад для вимірювання сили?

7.Від чого залежить значення сили?

8.Яка сила втримує тіла на поверхні Землі?

9.Як сила тяжіння залежить від маси тіла?

10.Якою є маса вашого тіла?

11.Що називають силою пружності?

12.Як визначають силу пружності?

 

 

Додаток 3.

МЕТОД «ПРОДОВЖ РЕЧЕННЯ».

Тема «Прямолінійний рівномірний рух».

Рівномірний рух-це…

Швидкість рівномірного руху тіла-це…

Для того, щоб визначити швидкість рівномірного руху, потрібно знати…

Формула для обчислення  швидкості …

 

ЗАКІНЧИТИ ТВЕРДЖЕННЯ.

Усі тіла складаються з……………………………………………………………

Молекула-це………………………………………………………………………

Молекула складається з ………………………………………………………….

Молекули однієї речовини……………………………………………………….

У різних речовинах молекули……………………………………………………

За нагрівання речовини проміжки між молекулами……………………………

Явище взаємного проникнення речовин одне в одне називають………………

 

ЗАВЕРШИТИ СХЕМУ(склад речовини).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4.

Тестові завдання

Тема «Світлові явища».

1.Види джерел світла:

1) природне і яскраве;

2) природне і штучне.

2.До оптичних приладів належать:

1) книжка, олівець, фізика;

2) телескоп, фари, мікроскоп.

3.Лінія , уздовж якої поширюється світло, це:

1) промінь;

2) пряма.

4. У прозорому однорідному середовищі світло поширюється :

1) прямолінійно;

2) криволінійно.

5. Область простору, до якої не потрапляє світло від джерела, називають:

1) півтінь;

2) повна тінь,

6.До природних джерел світла належать:

1) свічка,лампочка;

2) Сонце, зорі.

7. Фізична величина, яка чисельно дорівнює світловому потоку, що падає на одиницю освітленої поверхні, називається:

1) силою світла;

2) освітленістю.

8.Одиницею сили світла є:

1) кандела;

2) люмен.

 

Тема «Сила струму».

1.Одиницею сили струму є:

А 1 Н;    Б 1 Дж;    В 1 А;    Г 1 В;

2.Силу струму обчислюють за формулою:

А І=qt;    Б І=  ;    В І=  ;

Г правильна відповідь відсутня.

3. Прилад для вимірювання сили струму називається:

А динамометр;    Б електрометр;    В запобіжник;    Г амперметр.

4. Як вмикають у коло прилад для вимірювання сили струму?

А Як завгодно;

Б послідовно, зберігаючи полярність4

В приєднуєть до джерела струму;

Г паралельно,зберігаючи полярність.

5.Переведіть 150 мА:

А 0,15 А;    Б 1,5 А;     В 0.0150 А;    Г 15,0 А.

 

Тема «Період і частота обертання».

Т естове завдання на встановлення відповідності.

Кожен учень отримує картку-завдання. Учням необхідно встановити відповідність між лівою та правою колонками. Результат виконання занести до відповідної таблиці.

Картка-завдання.

Варіант-1	Установіть відповідність.
1.Період обертання. 2.Період обертання хвилинної стрілки  годинника дорівнює 3.Формула періоду обертання. 4.Одиниця вимірювання частоти в системі СІ. 5.Формула частоти обертання. 6.Чверть  місяця.	А Б В фізична величина, яка дорівнює часу, за який тіло, що рівномірно обертається, здійснює один повний обер. Г Д Е 3600 с. Є тиждень.

 

Таблиця для занесення відповідей.

В1	А	Б	В	Г	Д	Е	Є
1
2
3
4
5
6

Правильна відповідь-1 бал.

Оцінка:…..

 

 

 

.