Методика проведення занять з учнями спеціальної медичної групи"

Бучанський навчально-виховний комплекс

" спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів -

загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів " №2

І.Л. Пасічник

Організація занять з учнями  загальноосвітніх навчальних закладів,

які за станом здоров’я віднесені

до спеціальної медичної групи

І.Л. Пасічник. Організація занять з учнями  загальноосвітніх навчальних закладів, які за станом здоров’я віднесені до спеціальної медичної групи: матеріали з досвіду роботи /І.Л.Пасічник - Буча, 2016. - 41 с.

  У посібнику представлено матеріали та методичні рекомендації щодо організації занять з учнями  загальноосвітніх навчальних закладів, які за станом здоров’я  віднесені до спеціальної медичної групи, а саме: для учнів, які мають  проблеми з плоскостопістю. Запропоновано комплекси вправ для  профілактики плоскостопості, види масажу, розробку та фрагмент уроку.

Рекомендовано для вчителів фізичної культури та основ здоров’я

Зміст

1.          Вступ ………………………………………………………………………........4
2.          Методичні рекомендації щодо організації занять з учнями 

 загальноосвітніх навчальних закладів, які за станом здоров’я  

 віднесені до спеціальної медичної групи ……………………………...........5

1.  Заняття з учнями,  які віднесені до спеціальної медичної групи …...6                                                        
2.  Особливості проведення уроків фізичної культури для учнів                                     

       спеціальної    медичної групи …………………………………………..........8

    2.3. Орієнтовно – структурна організація занять учнів спеціальної    

   медичної групи ………………………………………………………...........9

    2.4. Критерії оцінювання навчальних  досягнень  учнів  спеціальної   

           медичної  групи    ………………………………….........................................9

    2.5. Вимоги до учнів відповідно до рівнів навчальних досягнень …….............10

  3.  Плоскостопість, види плоскостопості …………………………………............11

3.1.Виявлення  та профілактика  плоскостопості  у дітей ……………......13

3.2.Масаж  при плоскостопості …………………….....................................21

4.    Додатки ………………………………………………………………………..25

         4.1.  Конспект  уроку  для  учнів, віднесених до  спеціальної  медичної  групи ………………………………………………………………………………....25

    4.2.  Фрагменти уроку спеціальної медичної групи …………………...………34

    4.3. Фотоматеріали ……………………………………………………………….38

  5.     Використані  джерела  ……………………………………………….………41

1. Вступ

Фізична культура є важливим засобом у системі освіти та вихованні учнівської  молоді, формуванні у них основ здорового способу життя, організації активного відпочинку, розвитку та відношення фізичних та духовних  сил,  реабілітації   та  корекції  здоров'я,  розвитку    позитивних моральних і вольових якостей.
          Здоров'я є інтегральною  якісною характеристикою  особистості та суспільства, яка  поєднує соціальний, духовний, психічний, фізичний компоненти  і  дає людині  відчуття внутрішньої  гармонії,  благополуччя  і загального задоволення    життям.  Тому   найважливіше   завдання   педагога  -   це    турбота    про   здоров'я   учнів,  адже   воно   є   запорукою   життєрадісності, бадьорості, повноцінного розвитку.
Однак  потрібно реально і без перебільшень оцінювати дійсний стан справ.  Фізична культура   і   спорт у  плані   збереження  і  відновлення  здоров'я повинні  займати   значно  вище  місце, ніж  вони  займають  нині,  тому  кожному   працівнику   охорони   здоров'я   і  вчителю фізичної  культури   потрібно    знайти   своє   місце   у   вирішені   завдань  із    впровадження    нових технологій для покращення та відновлення здоров'я.
           Процес фізичного виховання ослаблених хворобою учнів дуже складний. Лише при глибокому його осмисленні можна ефективно і правильно використовувати ті можливості, які є в навчальних закладах для успішної роботи з такими школярами.

     У наш час особливо необхідно поновити форми і методи роботи та спланувати шляхи виходу з хвороби учнів тимчасового або довготривалого характеру через засоби фізичної культури, а також  підвищити життєву активність органів і систем учнів, добитися індивідуально - стійкого поліпшення самопочуття, використати потенційні можливості школярів, формувати в них знання у сфері особистої гігієни та здорового способу життя.

2. Методичні рекомендації щодо організації занять з учнями загальноосвітніх навчальних закладів, які за станом здоров’я віднесені до спеціальної медичної групи

           Організація занять з учнями, які за станом здоров’я віднесені до спеціальної медичної групи проводиться відповідно до спільного наказу Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України «Про забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням учнів загальноосвітніх навчальних закладів» від 20.07.2009 р. за № 518/674 та «Інструкції про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури».

Медичний працівник навчального закладу після проведення поглибленого медичного огляду (медичне обстеження учнів у загальноосвітніх навчальних закладах проводиться в установленому законодавством порядку)  на підставі довідки про стан здоров'я, в якій визначається група для занять на уроках фізичної культури, здійснює розподіл всіх учнів на групи для занять фізичною культурою і списки подає директору школи.  Директор загальноосвітнього навчального закладу після розподілу учнів на групи видає відповідний наказ і затверджує списки учнів, віднесених до підготовчої та спеціальної медичної груп на поточний рік та доводить їх до відома вчителів фізичної культури, класних керівників під підпис. Даний наказ обов’язково дублюється перед початком нового навчального року, з відповідними змінами (якщо такі є).

       Учні, які не пройшли медичного обстеження чи рекомендованого додаткового обстеження, до навантажень на уроках фізичної культури не допускаються, про що повинні бути обов’язково поінформовані їх батьки.

            У подальшому адміністрація школи разом із медичним працівником, учителями фізичної культури постійно забезпечують медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів протягом навчального року. На підставі наказу класний керівник за участю медичного працівника навчального закладу оформляє  Листок здоров'я, який знаходиться в журналі обліку навчальних занять. За місяць до закінчення терміну перебування учня в спеціальній або підготовчій групі медичний працівник чи класний керівник письмово повідомляє учня та його батьків про необхідність проходження повторного медичного огляду з метою визначення групи для подальших занять фізичною культурою. У разі необхідності зміни щодо групи заносяться в Листок здоров'я класу з обов'язковим підписом класного керівника або медичного працівника навчального закладу.

2.1. Заняття з учнями, які віднесені до спеціальної  медичної  групи

     До спеціальної медичної групи відносяться учні зі значними відхиленнями постійного чи тимчасового характеру в стані здоров’я, що не перешкоджають навчанню в школі, але протипоказані для занять фізичною культурою за навчальною програмою і потребують суттєвого обмеження фізичного навантаження. Рівень їх функціонально-резервних можливостей низький або нижче середнього. Такі учні навчаються за окремою програмою для спеціальних медичних груп. Учні спеціальної медичної групи повинні обов’язково займатися на загальних  уроках фізичної культури у відповідному одязі й взутті. Вони беруть участь у підготовчій та заключній частинах уроку, закріплюють матеріал,  вивчений на заняттях в групі, а при стійкому покращенні стану здоров’я - виконують елементи рухів основної частини зі значним  зниженням фізичних навантажень, без затримки дихання, виключаючи стрибки, психоемоційне навантаження (елементи змагань). Таким учням можна виставляти поточну оцінку за знання і техніку виконання  корегувальних вправ (за  сприятливих для учня умов), а наприкінці навчального року - «Зараховано».

У програмі для спеціальної медичної групи обмежені вправи на силу, швидкість, витривалість, значно зменшені дистанції ходьби та  бігу, бігу на лижах та ковзанах, стрибки, пов’язані зі значним напруженням та вібрацією тулуба. Вона враховує стадію та динаміку патогенезу захворювань учнів даної групи.

Освоєння програми дає можливість покращити самопочуття учнів і підготувати  до  переведення їх до підготовчої, а згодом -  і до основної медичної групи. Такий підхід, навіть при довготривалих дисфункціях, дає можливість учням познайомитися з основами рухових умінь для формування професійних навичок у майбутньому.

Основною формою організації навчальної діяльності є індивідуальний підхід сумісний з груповим. Це завдання вирішується за рахунок диференціації методики (різні вихідні положення, ступені напруження, амплітуди рухів, дозування  та інше).

 Для занять у спеціальній медичній групі наказом по школі створюється група в складі 12 – 15 учнів. На тиждень проводиться не менше 2-х занять у позакласний час по 40-45хвилин. При несприятливих кліматичних умовах (при температурі нижчій за 10 градусів і вітряній погоді) тривалість уроку скорочується до 35 хвилин, щоб запобігти переохолодженню.

Формування групи здійснюється з урахуванням віку та стану здоров’я. Можливе об’єднання в групу учнів з різних класів  і з різними захворюваннями, тому що характер пристосування до фізичних навантажень і особливо пристосування серцево-судинної і дихальної систем в багатьох відношеннях схожі.                                                                                                                                   Можливе й міжшкільне об’єднання учнів в спеціальну медичну групу. Ця інформація доводиться до відома учнів та їх батьків.

         Як уже зверталася увага, знижені адаптаційно–захисні можливості організму учнів спеціальної медичної групи потребують тимчасового виключення деяких фізичних вправ за медичними показниками на силу, швидкість, витривалість, виконання темпових елементів  акробатики, лазіння по канату, стрибки зі значними струсами тулуба.

       Фізичні вправи прикладного й професійного спрямування не виключаються, але обов’язково виконуються з урахуванням пристосування організму учнів до подібних навантажень. Учні спеціальної медичної групи повинні бути під постійним лікарняно-педагогічним та батьківським контролем і обізнані з елементами самоконтролю за станом власного здоров’я.

Самоконтроль передбачає ряд простих практичних навичок самоспостереження за станом здоров’я під час занять фізичними вправами в школі та під час виконання домашніх завдань з корегування захворювання.

Самоконтроль передбачає:

- суб’єктивні показники (самопочуття, сон, апетит, настрій, бажання займатися фізичними вправами, ступінь втоми).

- об’єктивні показники (зміна ваги, м’язової сили, частоти серцевих скорочень та дихання).

      Рекомендовано учням вести щоденники самоконтролю з дотриманням рекомендацій керівника групи.

2.2. Особливості проведення уроків фізичної культури для учнів                                        спеціальної медичної групи

 На заняттях з учнями спеціальної медичної групи необхідно дотримуватись загальноприйнятої структури шкільного уроку фізичної культури, однак він складається не з трьох, а з чотирьох частин : вступна частина, підготовча,    основна, заключна частини.

І. Вступна частина

 У вступній частині уроку ( 3-4 хв.) вчитель організовує учнів, пояснює завдання уроку, повідомляє теоретичні відомості, сприяє виробленню правильної постави. Засобами вступної частини є гімнастичні шикування й перешиковування, ходьба, стройові вправи, дихальні вправи, а також підрахунок частоти пульсу і дихання.

ІІ.    Підготовча частина                                                                                                                      У підготовчій частині (12-15 хв.) проводяться загально-розвивальні вправи, ходьба з різними положеннями рук, танцювальні вправи, ігри з елементами стройових вправ, а також підготовчі й підвідні вправи.                                                                      ІІІ. Основна частина ( 20 – 25 хв.)

       Повторюються раніше вивчені рухи, учні знайомляться з більш складними фізичними вправами, передбаченими програмою, включають ігри малої і середньої рухливості.  Комплексне спрямування вивчення навчального матеріалу повинно бути таким, щоб фізіологічна крива частоти серцевих скорочень мала багатовершинний характер.

ІV. Заключна частина ( до 5 хв.)

       До заключної  частину уроку включаються як повільна ходьба, так і вправи на увагу, розслаблення, які виконуються в повільному темпі для відносного відновлення роботи серцево-судинної й дихальної систем.

     Після загального підсумку уроку задається домашнє завдання  з його показом і дозуванням.      
 Усі частини уроку спрямовані на розв'язання освітніх, виховних і оздоровчих завдань, органічно поєднані між собою і становлять єдине ціле.

2.3. Орієнтовно-структурна організація занять учнів спеціальної    медичної групи

1.   Практичне виконання компонентів вправ оздоровчої спрямованості для корегування захворювання (виконання компонентів оздоровчої спрямованості)  - до 13 хвилин (30%).
2.   Комплекси дихальних вправ – до 10 хвилин (22%).
3.   Навчальний матеріал відповідно до теми уроку за сприятливих для учнів умов згідно з лікарняними показаннями – до 15 хвилин (33%).
4.   Зняття психологічних і фізичних навантажень - до 7 хвилин (15 %).

2.4. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів спеціальної  медичної 

       групи

 Оцінки виставляються за:

1. Теоретичні знання: 

- загальної спрямованості відповідно до вимог навчальної програми;

- лікувально-оздоровчої спрямованості.

2. Практичні навички прийомів самоконтролю.

3. Техніку виконання загально-навчального матеріалу (за сприятливих умов для учнів у відповідності до лікарняних показань).

2.5. Вимоги до учнів спеціальної медичної групи відповідно до рівнів

       навчальних досягнень

Оцінки виставляються в журнал спеціальної медичної групи і переносяться до класного журналу, як оцінки за тематичні атестації, семестрові та річну.

І рівень - початковий (учень має уявлення про значення лікувально-оздоровчих заходів і комплексів);

ІІ рівень  -  середній ( учень виконує дві вимоги);

ІІІ рівень - достатній (учень виконує три вимоги  і володіє навичками самостійних занять);

IV рівень - високий (учень виконує три вимоги і творчо володіє навичками самостійних і колективних занять).

В межах рівня виставляється середній або вищий бал.

        Учителем фізичної культури на початку навчального року складається план-графік, тематичний план роботи та ведеться журнал обліку проведення занять з учнями, які за станом здоров’я віднесені до спеціальної медичної групи.

Особливу увагу слід звернути на:

1.               Форми роз’яснювальної роботи з батьками й учнями для усунення морально-психологічного бар’єру, який є одним із найвпливовіших факторів зниження потенційних можливостей учнів цієї категорії.
2.               Покращення матеріально-технічного забезпечення роботи групи.
3.               Дотримання вимог ДСанПІН 552008 – 01 при проведенні уроків з фізичної культури для учнів спеціальної медичної групи.
4.               Прийоми дієвого впливу педагогічного колективу на поліпшення фізичного розвитку й стану здоров’я учнів.                    

3. Плоскостопість, види плоскостопості

 Стопа утримує вагу тіла, не дає людині впасти під час ходьби, грає роль амортизатора і підйомного механізму. У виконанні всіх цих функцій велике значення мають склепіння стопи, в яке входять кістки стопи, її зв'язки і м'язи.

Плоскостопість – зміна форми склепінь стопи, що супроводжується втратою її амортизуючих (ресорних) функцій.  Різними формами плоскостопості страждає близько 45% всіх дорослих людей та 65 % дітей.   

Призначення склепінь стопи – утримання рівноваги і оберігання тіла від струсів під час ходьби.   При ослабленні м'язово-зв'язкових структур м'язи і зв'язки стопи перестають справлятися з високим навантаженням, стопа стає сплощеною, «осідає». При цьому її амортизуюча функція знижується. Струси під час ходьби передаються на вищерозміщені відділи (хребет і суглоби нижніх кінцівок), в яких через постійні перевантаження розвиваються дегенеративні зміни (остеоартрози, порушення постави, остеохондроз).

 Тому під плоскостопістю розуміють деформацію, що супроводжується сплощенням склепінь стопи. Плоска стопа характеризується опусканням її поздовжнього або поперечного склепіння. За формою розрізняють нормальну, сплощену і плоску стопу, яка визначається методом плантографія (відбитка сліду ноги).
 Нормальна  стопа  має 1 поперечний   і 2 поздовжні зводи, що забезпечують її ресорність, тобто здатність амортизувати струс тіла при ходьбі, бігу, стрибках і підвищують витривалість до осьового навантаження.
 У нормі стопа спирається об землю кісткою і голівками плеснових кісток, внутрішня її частина не торкається землі, що помітно по відбитку підошви. 
 Плоскостопість залежить від стану мускулатури ніг, підтримує зведення стопи; вона може виникнути в результаті передчасної постановки дитини (у віці до 1 року) на ніжки і навчання її ходьбі, коли дитина не зміцніла фізично.
   При плоскостопості одночасно зі зменшенням висоти склепінь відбувається скручування стоп, тому осьові навантаження припадають на сплощений внутрішній звід. Ресорне навантаження стопи при цьому різко знижується. При сплощенні зводу стопи відбувається натягнення зв'язок і підошовного нерва, що викликає біль при ходьбі. 
 З етіологічної точки зору розрізняють 5 видів плоскої стопи: вроджену,  рахітичну,  паралітичну,  травматичну  і статичну. 

 Вроджена плоска стопа зустрічається вкрай рідко. 
 Рахітична плоскостопість - є наслідком перенесеного рахіту - м'якість кісток при рахіті, і ослаблення м'язово-зв'язкового апарату призводять до сплощення стопи під впливом навантаження тіла дитини. 
 Паралітична плоскостопість - є наслідком поліомієліту. 
 Травматична плоска стопа - є наслідком різних переломів. 
 Статична плоскостопість - найпоширеніший вид плоскостопості. 
Основними причинами його вважаються: слабкість м'язового тонусу, невідповідність взуття 
 У ранньому дитячому віці маловиражені форми плоскостопості зазвичай безболісні, але  надалі   в   міру зростання   дитини цей недолік може збільшитися  і заподіювати багато неприємностей (втома,  біль) і навіть призвести до викривлення  хребта.  Тому   важливо  попереджати   плоскостопість, а якщо вона з'явилася, своєчасно її лікувати. 
 У більш старшому віці плоскостопість або недостатність розвитку стопи може бути серйозною перешкодою до занять багатьма видами спорту.
 У молодшому шкільному віці, коли організм відрізняється великою пластичністю, можна порівняно легко призупинити розвиток плоскостопості чи виправити її шляхом зміцнення м'язів і зв'язок стопи. 
          Ми вже звертали увагу на те, що причинами плоскостопості зазвичай бувають слабкість м'язів стоп і надмірне їх стомлення у зв'язку з тривалим перебуванням на ногах, тому необхідно включати до заняття спеціальні вправи і чергувати  перебування дітей  на ногах з відпочинком. Також велике значення у формуванні стопи у дітей молодшого шкільного віку має взуття. Воно не повинно обмежувати рухів і ускладнювати кровообіг. 
 Обсяг рухів дитячої стопи більший, ніж дорослого, внаслідок більшої еластичності  м'язово-зв'язкового апарату. Тому дитяча стопа менш пристосована   до  статичних  навантажень:  стрибків,  зіскоку з високих снарядів, швидко стомлюється і легко піддається деформації.
 Виходячи з вищесказаного, основними завданнями формування склепіння стопи є: нормалізація рухових функцій, підвищення загальної і силової витривалості м'язів нижніх кінцівок, фізичної працездатності та опірності організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища. 

3.1. Виявлення та профілактика плоскостопості у дітей                                                   Основним засобом профілактики і методом лікування плоскостопості  є спеціальна гімнастика, спрямована  на  зміцнення   зв’язково - м'язового апарату стоп і гомілок. При   різко   вираженій  плоскостопості   за  призначенням   лікаря   додаються   масаж,  ванни  для  ніг  і  грязьові  процедури.  Дуже    корисні  прохолодні   ванни  для   ніг перед  сном (починаючи з  температури води 36-35˚ і доводячи її до 30-28˚).
 Поява болю в області ступнів і гомілок  не є протипоказанням до продовження гімнастики, потрібно лише знизити навантаження.

 У заняття рекомендується включати вправи з дрібними предметами (м'ячами, кульками, кубиками, палицями),  давати учням завдання захоплювати їх пальцями ніг, ходити і бігати, ходити навшпиньках і зовнішніх зведеннях стоп. 
 При заняттях з дітьми слід застосовувати вправи, які  впливають на зміцнення як і всього організму, так і мускулатури ніг. 
 Профілактикою плоскостопості також вважається і ходьба босоніж по траві, піску, гальці або гравію - все це є зміцненням стопи дитини.
 Тому найбільший ефект дають вправи, які необхідно виконувати босоніж і по можливості кілька разів на день: вранці, як тільки дитина встала з ліжка, і вдень.  Лікарі рекомендують щодня перед сном протягом 5хвилин тримати стопи ніг у воді кімнатної температури. 

 Однією з проблем ЛФК для дітей молодшого шкільного віку є попередження та лікування плоскостопості. Стопа - вельми рухливе пристосування, в якому функції різних відділів тісно переплетені між собою, взаємодіють, становлять єдине ціле, сприяючи виконанню функції стояння і пересування. 
 Частіше зустрічається форма плоскостопості - статична. Основним фактором виникнення  є нервово-м'язова недостатність, що розвивається у зв'язку із загальними змінами в організмі на  грунті різних захворювань, статичних перевантажень,   перевтоми.   Слід   особливо підкреслити   важливість боротьби з плоскостопістю  саме  в дитячому віці. 
           Розпізнавання   захворювань  плоскостопістю  у  дітей  має  деякі особливості,   тому   що   стопа   зростаючого   організму   проходить   певні   етапи формування, які слід враховувати. 
 Анатомічні дослідження показують, що у новонароджених склепіння стоп добре виражені. Однак склепінчаста будова маскується рясно розвиненою підшкірною жировою клітковиною і при огляді  стопа здається плоскою. 
 З другого року життя, коли дитина починає ходити і вчиться бігати, спостерігається справжнє зменшення поздовжнього склепіння стопи під впливом навантаження на ще незміцнілу стопу. З трирічного віку відбувається значний розвиток і зміцнення зв'язок та м'язів, завдяки чому спостерігається поступове збільшення висоти склепінь. Тим самим склепінчаста структура будови стопи все більш і більш отримує свої зовнішні обриси. Чим старша дитина, тим краще при огляді у нього виражені склепіння стопи. Таким чином, зовні плоска форма стопи у молодших дітей не може бути віднесена до захворювання плоскостопістю, а є лише фазою нормального розвитку.                                                                        Масові обстеження здорових дітей підтверджують фазність формування склепінь стопи. Наприклад, за даними С.Ф. Годунова, заснованим на вивченні стоп у 4821 дитини, зовні плоскі стопи у віці 2 років були у  97,6%  обстежених, а в 9-річному віці плоскі стопи відзначені лише в 5,1% випадків. Слід  пам'ятати, що плоска стопа як варіант норми може зберегтися на все життя і не викликати при цьому ніяких функціональних розладів (людина може виконувати будь-яку роботу на ногах, з підйомом вантажів, і при цьому болі відсутні). 

 Розвитку істинної плоскостопості у дітей сприяють деякі несприятливі чинники, що ослаблюють в першу чергу м'язи і зв'язки. Сюди можуть бути віднесені: вроджена слабкість зв'язкового апарату, зниження сили м'язів після тривалого перебування в ліжку в результаті хвороби, внаслідок перенесених інфекцій, при ожирінні, діатезі, нераціональному харчуванні та загальному поганому фізичному розвитку; ослаблення зв'язкового-м'язового апарату в результаті перевантаження збільшеною вагою тіла в період зростання, при піднятті важких предметів, носіння молодших братів і сестер, за посилених заняттях балетом. На розвиток плоскостопості впливає носіння нераціонального взуття: з надмірно жорсткою або надмірно м'якою підошвою, при користуванні взуттям без каблука, від перегріву тканин стопи в теплу пору року у взутті: кедах, гумових туфлях, при стоптуванні взуття і т.п.               Несприятливим чинником є ​​ходьба з  широко розставленими стопами. Серед підлітків іноді спостерігаються випадки так званої м'язово-спастичної стопи, що розвивається під впливом перевантаження і гормональних впливів: є різке напруження м'язів, малорухливість і різкий біль в суглобах. 

        Вроджена плоскостопість

                Рахітична плоскостопість

                                                                          (наслідок перенесенного рахіту)

               Паралітична плоскостопість         

                                                                                  (наслідок  поліомієліту)

                                                                             Травматична плоска стопа

                                                                             (наслідок різних переломів)

       Статична плоскостопість

                                   (слабкість м’язового тонусу та невідповідність взуття)

 Ознаки, які можуть бути проявами плоскостопості
 При плоскостопості спостерігається відсутність амортизуючих властивостей стопи, що є причиною швидкого стомлення при ходьбі, болю в стопах, стегнах, гомілці, поперековому відділі.

 Перша стадія хвороби –

На цій стадії плоскостопість більше  схожа на  косметичний дефект та проявляється втомленістю  при  тривалій ходьбі, болями у стопах.

Друга стадія плоскостопості (комбінована)

                                                            На цій стадії  до вечора стопи втомлюються     

                                                               і набрякають, біль охоплює всю ногу аж до  

                                                               колінного суглобу

Третя стадія плоскостопості

                                                                    На цій стадії захворювання починає                                       

                                                                    боліти поперек, а ходьба (у взутті) стає 

                                                                    мукою. 

          Болі в ногах можуть поєднуватися з сильним  головним болем,  стопа деформується,  подовжується  і   розширюється   в   середній   частині, нога   наче    виросла -  доводиться купувати   взуття   на   розмір   більше,  стопа  стає широкою  настільки,   що   вже   не   влазить  в   улюблене   взуття,  на   старому взутті каблуки стоптані з внутрішньої сторони. 
 При     важких     ступенях      плоскостопості      значно    змінюється     хода: стає незграбною, скутою. 
       Для виявлення захворювань можна застосовувати такі  методи: 
 1. Для простого тесту на плоскостопість знадобляться дві речі - жирний крем і листок паперу. Змастити кремом підошву ноги і наступити на папір. Стояти рівно, спираючись на всю стопу, інакше результат може бути помилковим. Тепер уважно розглянути слід. У нормі по внутрішньому краю стопи йде виїмка (відбитка тут немає), яка посередині займає більше половини стопи.  Якщо цієї виїмки немає зовсім або вона вузька (половина стопи і менше) - це вказує на плоскостопість.             (Візуально-пальпаторний метод)

Мал.1. Відбитки стоп:     а - нормальна стопа;  б - плоска стопа. 
 

 2. Антропометричний метод

 Для визначення фізичного розвитку використовується індекс Кетле, індекс Ріса-Айзенка. Педометр (висота підйому стопи оцінюється за індексом Фрідланде). Плантографія і плантометрія (індекс Чіжина, індекс Штрітера). 

 Щоб позбутися плоскостопості, слід відновити нормальний тонус  м'язів, які підтримують склепіння стоп і утримують кістки ніг у їх природному положенні.   Масаж   і  пасивні     рухи   для   цього   не достатньо  ефективні. Для   цього  існують  спеціальні  корекційні   фізичні   вправи.   

 Профілактикою плоскостопості також вважається і загартовування. Тобто ходьба босоніж по траві, піску, гальці або гравію - все це є зміцненням стопи дитини і служить мірою профілактики плоскостопості. 
 При заняттях з дітьми слід застосовувати вправи, які надають вплив на зміцнення всього організму, так і мускулатури ніг. 
 Підводячи підсумок, хотілося б сказати і про те, що ЛФК відіграє величезну роль у лікуванні плоскостопості, бо,  як відомо, дана форма лікування є основною при даному захворюванні. Таким чином, заняття лікувальною фізкультурою в спеціальних медичних групах просто необхідні, щоб запобігти прогресивному розвитку хвороби і заради послаблення хвороби. 
 Фізичні вправи сприяють оновленню організму, його функціональному вдосконаленню.                                                                                                                          Сьогодні до трьох великих "китів" здоров'я: сонцю, повітрю і воді - слід неодмінно додати рух.  Широко використовуючи засоби фізичної культури,  можна, як казав Д.І. Писарєв, "не чинити і конопатити" свій організм, як " діряву туру", а створити раціональний режим, який допоможе нам зміцнити й зберегти здоров'я. 
 Тепер можна з упевненістю сказати про правильність висунутої гіпотези: якщо активно використовувати різні засоби ЛФК при плоскостопості у дітей, процес профілактики і корекції захворювання буде найбільш ефективний.                                                                                                         Плоскостопість означає повну втрату всіх ресорних функцій стопи. Можна  порівняти  це з поїздкою на двох машинах: з хорошими ресорами і зі зношеними. У першій вибоїни на дорозі "відгукнуться" лише легким погойдуванням, а в другій  - вже порядний струс - ось такий струс при ходьбі плоскостопість    дає      гомілці,   тазостегновому   суглобу.    Все    це       може  призвести до  артрозу. 
 Але, звичайно, найкраща боротьба з плоскостопістю - її профілактика. Полягає вона в зміцненні м'язів, що підтримують склепіння стопи. 
 Передній відділ стопи практично неможливо зміцнити масажем або гімнастикою, допоможе тільки правильний підбір взуття - з широким миском, жорстким задником і каблуком, щоб не перевантажувати пальці ніг. На початкових стадіях плоскостопості дітям краще не носити босоніжки з відкритими   п'ятами, м'які капці, валянки. Краще   підійдуть черевики з твердою підошвою, невеликим каблуком і шнурівкою. 
 Обов'язково     необхідно    стежити    за     масою     тіла     дитини,   щоб   вона не була вище норми.
 Природне зміцнення організму сприяє зміцненню стопи. Дитині корисно плавати - краще кролем, але можна і просто борсатися біля краю басейну - важливо, щоб  відбувався  гребок ногою. Корисно ходити босоніж - по піску або гальці. Бігати по купинах і пагорбах, ходити по колоді. 
 Заняття фізкультурою, а особливо ЛФК, безумовно, корисні  дітям з плоскостопістю.               Фізичне   навантаження    у    будь-якому    випадку    розвиває м'язи ніг і зміцнює звід стопи. 
 Таким чином,  діагностика   плоскостопості   необхідна з молодшого  віку, тоьу що, виявивши початкові ознаки  захворювання, можна попередити і провести корекцію різними засобами ЛФК. 
 Отже,   активне   використання    різних   засобів  ЛФК при плоскостопості у дітей   призводить   до   того,    що   процес профілактики і корекції захворювання стає найбільш ефективний. 

 3.2.  Масаж при плоскостопості

Масаж ступні 
         Сидячи на стільчику, витягнути ноги, поставити ступню правої ноги на верхню третину лівої гомілки і почати активно масажувати. По черзі виконувати масаж то однієї, то іншої ноги. 
Масаж литкового м'яза
 Для  виконання  масажних  прийомів  на  литковому м'язі  масажованого слід покласти  на  живіт,  а   під  його  гомілковостопні   суглоби - валик.  Необхідно провести прийоми: 
 1. Погладжування: 
а) прямолінійне; 
б) поперемінне. 
 2. Вижимання: 
а) клювовидне; 
б) поперечне. 
 3. Розминка: 
а) ординарна; 
б) подвійна кільцева; 
в) комбінована; 
г) колоподібна  фалангами  зігнутих пальців спочатку однією, а потім двох рук; 
д) колоподібна     клювовидна     спочатку    однією,   а   потім   двома    руками. 
 4. Погладжування прямолінійне. 
Масаж ахілового сухожилля
 Розтирання: 
а) прямолінійне    «щіпковоподібне»; 
б) спіралевидне  «щіпковоподібне»; 
в) прямолінійне (горбами і  подушечками великих пальців); 
г) колоподібне (фалангами зігнутих пальців); 
д) колоподібне клювовидне; 
е) колоподібне (ребром великого пальця). 

Масаж зовнішньої сторони гомілки 
Людину, котрій роблять масаж,  потрібно  покласти  на  спину, під  її  коліна підкласти валик. 
Дальньою рукою слід провести: 
1. Погладжування прямолінійні. 
2. Розминка: 
а) колоподібна подушечками чотирьох пальців; 
б) колоподібна фалангами зігнутих пальців; 
в) колоподібна клювовидна; 
г) колоподібна ребром великого пальця. 
Ближньою рукою: Вижимання  долонею. 
Масаж зовнішньої сторони стопи
       Не змінюючи   положення  людини,  якій  роблять  масаж,  слід обхопити   її стопу з боку підошви ближньою  рукою і виконати масажні прийоми дальньою рукою: 
1. Погладжування    прямолінійне   в   напрямку     від       кінчиків   пальців  до гомілковостопного суглоба. 
2. Розтирання: 
а) прямолінійне подушечками чотирьох пальців міжплюсневих проміжків; 
б) колоподібне подушечками чотирьох пальців міжплюсневих проміжків; 
в) прямолінійне подушечкою великого пальця; 
г) колоподібне подушечкою великого пальця; 
д) прямолінійне подушечкою середнього пальця; 
е) колоподібне подушечкою середнього пальця; 
ж) колоподібне ребром долоні. 
3. Погладжування (по задній поверхні гомілки). 
4. Вижимання (по задній поверхні гомілки). 
Масаж підошви 
1. Погладжування підошви тильною стороною кисті. 
2. Розтирання в напрямку від пальців до п'яти: 
а) колоподібне подушечкою великого пальця; 
б) колоподібне подушечками чотирьох пальців; 
в) прямолінійне кулаком упоперек і вздовж; 
г) колоподібне гребенем кулака. 
 Для зміцнення   м'язів,     які    підтримують    внутрішній    звід     стопи, рекомендується    поєднувати    сеанси    масажу   з    коригуючи ми  вправами, з пасивними і активними рухами стопи: 
1. Згинання. 
2. Повороти всередину. 
3. Розгинання. 
4. Розсування і зсування пальців ніг. 
5. Збирання пальцями ніг різних дрібних предметів. 
6. Катання маленького м'ячика. 
7. Ковзаючі рухи стопою однієї ноги по гомілці другої. 
8. Присідання на палиці, що лежить поперек стопи.

4. Додатки

4.1. Конспект  уроку  для учнів спеціальної медичної групи

Тема.  Дефекти постави та плоскостопість

Мета: формування        навиків       правильної      постави    та     профілактика   плоскостопості

Завдання уроку:

1. Вивчення комплексу спеціальних вправ для зміцнення  м’язів спини, живота та стопи.

2. Сприяти  розвитку  координації  рухів.

3. Формування  м’язового  корсету.

4. Поліпшення емоційного стану і нормалізація нервових процесів.

2.       Фрагмент заняття спеціальної медичної групи з учнями із  плоскостопістю

 Перед вправами слід походити навшпиньки, потім  пострибати  на  носках на одній, а потім на двох ногах.
I. Розминка
1.Ходіння навшпиньки. 
2. Ходіння на п'ятах.
II. Основний комплекс вправ
1. «Вікно» - дитина, стоячи на підлозі, розводить і зводить випрямлені ноги не відриваючи підошви від підлоги. 
2. «Ковзанка» - дитина  катає  вперед-назад  м'яч, качалку  або  пляшку.  Вправи виконуються спочатку однією, потім іншою ногою. 

3. «Розбійник» - дитина сидить на підлозі з зігнутими ногами. П'яти щільно притиснуті до підлоги і не відриваються від неї протягом усього часу виконання вправи. Рухами пальців ноги дитина намагається підтягти по підлозі рушник (або серветку), на якому лежить вантаж (камінь), спочатку однією, потім іншою  ногою. 
4. «Складальник»     В.П. – Те саме.

 Збирає   пальцями  однієї   ноги   різні   дрібні   предмети,   розкладені   на   підлозі,    і   складає      їх    на   купку    однією   ногою,  а   потім   іншою.  Слід   не допускати падіння предметів при перенесенні. 
5. «Художник»      В.П. – Те саме.

 Олівцем,   затиснутим     пальцями    ніг,     малює     на     аркуші    паперу    різні  фігури,   притримуючи   лист    іншою   ногою.   Вправа    виконується    спочатку однією, потім іншою ногою. 
6. «Гусінь»       В.П. – Те саме.

Згинаючи  пальці  ноги, дитина  підтягує  п'яту  вперед, потім  пальці розправляються і рух повторюється. Вправа виконується обома ногами одночасно. 
7. «Серп»       В.П. – Те саме.

Підошви ніг на підлозі, відстань між ними 20 см. Зігнуті пальці ніг спочатку з’єдуються, а потім роз’єднуються, при цьому п'яти залишаються на одному місці. 
8. «Млин»        В.П. – Те саме.  

Простягнувши   ноги   вперед,   описувати ступнями дуги в різних напрямках. 
9. «Барабанщик»    В.П. – Те саме.

Стукаємо   пальцями   ніг   об    підлогу, не торкаючись її п'ятами. 
10. «Веселі стрибки»     В.П. - Сидячи, ноги щільно притиснуті одна до одної. Підняти ноги, перенести їх через брусок, що лежить на підлозі  (висота 20 см), поставити їх на підлогу, повернутися у В.П. 
11. «Носій» - підняти кубик (мішок, м'ячик) двома ногами, перенести його вправо, покласти на підлогу.   Повернути   кубик у В.П.   Потім кубик перенести в ліву сторону, повернутися у В.П. 
12. В.П. - Лежачи  на  животі   руки  в   упорі,   ноги   разом.  Носочки   відтягнуті,  повернені   всередину. Перейти   в   упор    лежачи.  З  опорою  на передній відділ стопи і кисті рук. 
13.  В.П.  - Лежачи     на    спині    ноги   нарізно.  Ковзати    стопою    правої   ноги по гомілці лівої. 
14. В.П. - Стоячи навшпиньки опускатися на п'яти і знову підніматися. 
15. «Спритні ноги». Діти сидять на підлозі, спираючись ззаду руками, ноги витягнуті вперед, стопами утримуючи м'яч, передають його іншому гравцеві. 
16. «Велетні і Карлики». «Велетні» ходять підводячись навшпиньки якомога вище, «Карлики» пересуваються,  присівши навпочіпки. 
17.«Ходьба навшпиньки». 
18.«Пройти по лінії». 
 Накреслити    крейдою   на    підлозі   пряму   лінію.  Запропонувати  дитині пройти  по  ній,  ставлячи  п'яту  до  носка попереду   стоячої   ноги, потім – назад;     

спиною вперед, ставлячи носок до п'яти.  

Рекомендації: 
 Для  того,  щоб  виключити  статичне   навантаження на ослаблені м'язи ніг, краще  починати  з  вправ,  які  виконуються  в  положенні  сидячи або лежачи. І тільки  потім,  у  міру зміцнення м'язово-зв'язкового апарату, можна переходити до  вправ  в положенні  стоячи  або  в  ходьбі. 
 Усі   вправи     слід    робити   повільно,  ретельно,  до  появи   відчуття легкої втоми.   Кількість  рухів   визначається  індивідуально, в   залежності   від   віку дитини та її фізичного розвитку. 
 З   фізичними   вправами   поєднують     усі    види   класичного     масажу: погладжування,   розтирання,   розминання,   вібрації. 
 Профілактиці   та   лікуванню   початкових   форм  плоскостопості  сприяє ходьба босоніж по нерівному грунту, пухкому піску, гальці.

3.       Фотоматеріали

5.   Використані  джерела

1. Бірюков А.А. Самомасаж. Москва, 1983 р. 
2.         Брикін А.Т. Гімнастика. М., 1971.
3.         Вавілова Є.М. Зміцнюйте здоров'я дітей. М. 1986. 
4.         Васічкін В.І. Довідник з масажу. - Л.: Медицина, 1991. 
5.         Велитченко В.К. Фізкультура для ослаблених дітей. - М.: ФиС, 1989.
6.         Державний стандарт початкової загальної освіти.
7.         Довідник з дитячої лікувальної фізичної культури / Під. ред.М.І. Фонарьова. - Л.: Медицина, 1983. 
8.         Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення предмету «Фізична культура» у 2013-2014 н.р.
9.         Каптелін А.Ф. Відновне лікування: (лікувальна фізкультура, масаж і трудотерапія) при травмах і деформаціях опорно-рухового апарату. - М.: Медицина, 1969. 
10.    Куничев Л.А. Лікувальний масаж. - Л.: Медицина, 1979.
11.    Ловейко І.Д. Лікувальна фізична культура у дітей при плоскостопіі. Л. 1982.
12.    Лосєва В. З Плоскостопість у дітей 6-7 років: Профілактика і лікування. Видавництво: "Сфера", 2004. 
13.    Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів 1-4 класи. Київ. Видавничий дім «Освіта», 2012.
14.    Платонов В.М., Булатова М.М. «Фізична підготовка  

          спортсмена»:   Навчальний посібник. – К.: «Олімпійська  

          література», 1995. – 320 с.

15.    Шиян Б. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Тернопіль. Навчальна книга – Богдан. 2011
16.  Фалькова Н.І. Індивідуальний підхід у процесі фізичного виховання //Фізичне виховання в школі.-2002.-№1.-С.45-47
17. Інтернет-ресурси