Методика використання «Асоціативного куща» на уроках української літератури

Міністерство  освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Вінницької облдержадміністрації

ДПТНЗ «Жмеринське вище професійне училище»

Методика використання «Асоціативного куща» на уроках української літератури

Інформаційно-методичні матеріали

(І курс)

      

Жмеринка 2018

В методичній розробці подано інформаційно-методичні матеріали щодо використання на уроках української літератури одного з інноваційних методів навчання – асоціативного куща.

Матеріали допоможуть учителеві активізувати увагу учнів та спонукатимуть до легкого запам’ятовування виучуваного матеріалу.

Укладач: Свистун Т.А., спеціаліст вищої категорії викладач-методист

Рецензенти:

Г.М.Глущенко, методист сектору загальноосвітньої підготовки, інноватики та інформаційно-комунікаційних технологій НМЦ ПТО у Вінницькій області

Т.Ф.Бабич, методист сектору загальноосвітньої підготовки, інноватики та інформаційно-комунікаційних технологій НМЦ ПТО у Вінницькій області

 

 

Розглянуто і затверджено на засіданні методичної ради протокол № ____ від «____»____________2018  р.

Зміст:

1.	Вступ
2.	Література 70-90-х років ХІХ ст..
3.	І.Нечуй-Левицький.                                                 «Кайдашева сім’я».
4.	Панас Мирний.                                                                                   «Хіба ревуть воли, як ясла повні»
5.	Українська драматургія та театр                                   70-90-х рр.. ХІХ ст..
6.	І.Карпенко-Карий.                                    «Мартин Боруля»
7.	М.Старицький. «Оборона Буші»,                      «Талан»
8.	І.Франко .«Мойсей»
9.	Борис Грінченко. «Каторжна»
10	М.Коцюбинський.«Іntermezzo»,                                                       «Тіні забутих предків».
11.	О.Кобилянська. «Земля»
12.	В.Стефаник. «Камінний хрест»
13.	Леся Українка. Лірика. «Лісова пісня»
14.	Нотатки
15.	Список використаних джерел

 

Вступ

Нові завдання сучасної освіти в Україні, що спрямовані на гуманізацію та демократизацію всього навчального процесу в навчальному закладі, визначають нові пріоритети навчання і виховання, потребують формування ініціативної особистості, здатної до раціональної творчої праці.

 Підвищення ефективності навчання безпосередньо залежить від доцільності добору і використання різноманітних, найбільш адекватних навчальній темі методів навчання, а також від активізації всього навчального процесу.

Останнім часом інтерактивні методи навчання швидко поширюються серед педагогів.

Одним із ефективних методів інтерактивного навчання на етапі актуалізації або рефлексії є «Асоціативний кущ»:  учням пропонується головне слово теми, а навколо — всі слова й фрази, що асоціюються з темою, потім між ними встановлюються зв’язки, виділяються аспекти, щодо яких потрібна додаткова інформація.

Такий прийом розвиває логічне мислення, уяву, памۥять. За допомогою виразів учні висловлюють свої думки за темою.

 

Література 70-90-х років ХІХ ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

Літерату́рний проце́с — різноманітне історико-мистецьке явище, яке характеризується змінами у стилях і напрямах художньої творчості, у виражально-зображувальній системі художніх засобів, у тематичній і жанровій своєрідності творів тощо.

Український народ в XIX ст. перебував у колоніальній залежності від двох імперій Російської та Австро-Угорської.

Емський указ 1876 р. та урядова інструкція 1881 р. забороняють видання українських книжок, навіть увезення їх з-за кордону. Багатьох українських діячів було заарештовано й відправлено в заслання.

Твори українських письменників з’являлися також у науковому журналі «Киевская старина» (1882 1906).

«Література неповної нації», за словами Дмитра Чижевського, змушена була орієнтуватися головним чином на селянство як носія української мови.

Народовські журнали «Правда» (1867 1898), «Зоря» (1880 – 1897) та газета «Діло» (1880 – 1939) стали трибуною всієї української літератури, сприяли розвитку критики та публіцистики.

Львів стає центром української наукової й культурно-освітньої діяльності. Тут з 1868 р. починає діяти товариство «Просвіта», з 1875 р. – літературне товариство ім. Т. Шевченка.

І.Нечуй-Левицький.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

Народився Іван Семенович Левицький (Нечуй — літературний псевдонім) у мальовничому містечку Стеблеві на Черкащині в родині священика.

Початкову освіту здобув у батьківській школі.

У 7 років віддали на науку в Богуславське духовне училище, по закінченні якого отримав звання магістра богослов’я.

Духовенство ненавидів («Старосвітські батюшки і матушки», «Афонський пройдисвіт»), тому священиком стати не захотів.

«Всеобіймаючим оком України» І.Нечуя-Левицького назва І.Я.Франко

«Кайдашева сім’я» - один з найпопулярніших творів письменника

 

«Кайдашева сім’я»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

«Кайдашева сім’я» - соціально-побутова сатирично-гумористична повість.

Твір надруковано у 1879 році в Журналі «Правда».

Тема твору: зображення реалістичних картин селянського побуту другої половини XIX ст.; акцент на дрібновласницьких натурах ( постійні сварки та суперечки).

Прототип сім’ї Кайдашів - сім’я Мазурів із кутка Солоний

Місце дії: село Семигори

Всі епізоди виписані в гумористично-сатиричному плані.

Колоритно автор зображує село. Від опису села переходить до змалювання подвір’я Кайдашів. Тут бачимо елементи національного побуту. Серед цих традиційних речей герої виконують селянську роботу: жінки готують, мотають нитки, прядуть, чоловіки пораються по господарству. Згадуються жнива, возовиця,млинарство тощо. Та густо у повісті і святами: Паликопа, Пречиста, Зелені свято та ін.. З повісті ми дізнаємося про звичаї і традиції, яких дотримувалися старі й молоді під час оглядин, сватання, родин і похорону. Письменник створив яскраву картину народного побуту.

 

Панас Мирний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

Панас Мирний Справжнє прізвище — Рудченко (1849-1920)  Народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині.

Після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу.    Чиновницька служба почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді.

Перші його твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані прибраним ім’ям Панас Мирний, з’явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» в 1872 році.

 Ще 1875 року в співавторстві з братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

 

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

«Хіба ревуть воли»: соціально-психологічний роман

1880 р. -  Женева

Прототип Чіпки – Василь Гнидка

Місце дії – село Піски

Співавтор: Іван Білик (Рудченко)

    В основі твору – почута від візника історія про розбійника Василя Гнидку – звідси нарис «Подорож (подоріжжя) від Полтави до Гадяча»

На́рис — малий оповідний художньо-публіцистичний жанр, у якому автор зображує дійсні події та факти. Найчастіше нариси присвячуються відтворенню сучасних подій чи зображенню людей, яких особисто знав письменник.

 

 

Образ Чіпки Варениченка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У центрі роману образ Чіпки — селянина-бунтаря, невтомного шукача правди, котрий зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став "пропащою силою".

Син зневаженої селянки-біднячки. Чіпка зростає безбатченком у злиднях, в атмосфері недоброзичливості і ворожості.

Завдяки важкій праці Чіпка зміг добитися статків, стати хазяїном, але після ряду розчарувань зв’язується з «лихим товариством, яке тягне вчорашнього господаря на соціально дно.

 

Українська драматургія та театр 70-90-х рр..                          ХІХ ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру — драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.

У київському гуртку починали свою театральну діяльність драматург і актор Михайло Петрович Старицький (1840-1904) та його друг і соратник - великий український композитор Микола Віталійович Лисенко

Дра́ма (дав.-гр. δρᾶμα — «дія», «діяння», «дійство») — п'єса соціального, історичного чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої — переважно звичайні люди. Автор прагне розкрити їхню психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій.

Водевіль (франц. vaudeville) — жанр легкої комедійної п'єси, в якій драматична дія поєднується з музикою, піснею-куплетом, танцями. Водевіль розвивається як жанр наприкінці XVIII — у XIX столітті.

Романтизм — один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст. Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень.

Реалі́зм (від лат. realis— «суттєвий», «дійсний») — стиль і напрям у літературі та мистецтві, які ставили метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах. Панування реалізму слідувало за добою романтизму і передувало символізму.

 

 

                 І.Карпенко-Карий.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

Справжнє ім’я - Іван Карпович Тобілевич (1845-1907). Псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п’єси Т.Шевченка «Назар Стодоля»  Народився 17 вересня 1845р. в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше — канцеляристом міської управи. У 1864р. на службі в повітовому суді. У 1865р. переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах    О.Тарковського, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича. У 1870 р. одружився з Надією Карлівною Тарковською. Мав 7 дітей. У 1881р. втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина. У 1883р. в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Вступив до театральної трупи М.Старицького. У 1883р. одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького. У 1884р. заарештований і засланий до Новочеркаська. У 1886р. у Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І.Карпенка-Карого. У 1888р. вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата — Панаса Саксаганського. У 1890р. вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч». 1900–1904 — створив власну трупу. 15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування.

 

«Мартин Боруля»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

 

«Мартин Боруля»

Автор: І. Карпенко-Карий

Рік написання: 1886

Видання: 1891 р. у журналі «Зоря»

Літературний рід: драма

Жанр: трагікомедія

Тема: зображення нестримного потягу багатих селян дорівнятися у своєму статусі до дворянства.

Ідея: висміювання намагань простої людини вибитися у дворяни, хибно думаючи, що цим можна винищитися над іншими.

Головні герої: заможний селянин Мартин Боруля, його дружина Палажка, їх діти Марися і Степан, друг родини Гервасій Гуляницький, його син Микола, наречений Марисі Націєвський, Красовський (пан, з яким судиться Мартин Боруля), повірений Трандалєв.

Проблематика:

•       Проблема людської гідності
•       Проблема усвідомлення щастя
•       Проблема праці
•       Проблема батьків і дітей
•       Проблема кохання і сімейного щастя

Композиція: 5 дій

 

М.Старицький.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

Михайло Старицький — один з корифеїв українського побутового театру. Михайло Старицький коротка біографія Народився Михайло Петрович Старицький 2 (14) грудня 1840 в селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер — Черкаська область) в сім’ї дрібного поміщика. З 1851 по 1856 рр. навчався в гімназії в Полтаві. У віці 8 років у нього помер батько, відставний ротмістр, а в 1852 році померла мати і Михайло став круглим сиротою. Михайло Старицький залишився під опікою свого дядька — Віталія Романовича Лисенка, батька композитора Миколи Лисенка. У 1858 році продовжив навчання на фізико-математичному, потім на юридичному факультетах Харківського університету Харків, з з 1860 року в Києві, в 1865 році закінчив Київський університет. 1862 року одружився із сестрою Миколи Лисенка Софією Віталіївною. У 1864 році Михайло Старицький почав виступати в театральних гуртках. Перші твори Старицького були надруковані у 1865 році.

 Старицький був справжнім учителем молодих українських письменників і відіграв велику роль в організації літературного і громадського життя 1890-х рр. 1871 року оселився у Києві. Увійшов у творчу співпрацю з Миколою Лисенком — вони спільно організували «Товариство українських сценічних акторів». Старицький записував народні пісні, які потім видавав в обробці Миколи Лисенка, писав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена»). Під тиском імперської влади Старицький змушений був у 1878 році емігрувати на деякий час за кордон. Повернувся в Україну в 1880 році й знову розгорнув видавничу і театральну діяльність.

 У 1883 році Михайло Старицький став керівником і режисером першої        об’єднаної української професійної трупи. У 1883 та 1884 роках видавав український альманах «Рада» (вийшло два випуски). У 1885 році через низку причин залишив трупу корифеїв і заснував нову з молодих акторів. З 1895 року залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості. Помер у Києві 27 квітня 1904 року, похований на Байковому кладовищі.

«Талан»

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

Рік написання — 1893

Жанр — соціально-побутова драма

Тема – зображення життя українських професійних акторів.

Ідея – «боротьба, яка одбилася в душі людини» (Л.Старицька- Черняхівська).

Проблематика – особистість і мистецтво, життєвий вибір, кохання і покликання «Талан»

 головні герої:

1 група – творча інтелігенція:  Марія Лучицька, Степан Безродний, Марко Жалівницький, Ганна Кулішевич, Роман Лемішка; 2 група – бездари – заздрісники: Квятковська, Костенко, Юркович. «Талан» Старицький композиція Твір поділений на 5 дій. Є позасюжетні елементи (Присвята М.Заньковецькій, діалоги та монологи, ремарки, інтер’єри та декорації.

Експозиція – знайомство з місцем подій, акторами. Зав’язка – актори готуються до вистави, Квятковська перешкоджає Лучицькій, Квітка закоханий у актрису. Розвиток дії – хвороба Лучицької; вона переїздить жити до Квітки; Марія нещасна в його родині; у театрі виникають проблеми після від’їзду Лучицької; її повернення на сцену.

 Кульмінація – виступ Лучицької, знеславлення її гри інтригами Квятковської. Розв’язка – трагічна смерть артистки у колі друзів та шанувальників.  

Драму «Талан» М. Старицький присвятив Марії Заньковецькій — видатній акторці, яка високо піднесла українське сценічне мистецтво. У драмі «Талан» М. Старицький ставить і розв’язує з демократичних позицій низку важливих на той час проблем, зокрема таких, як доля митця в буржуазному суспільстві, ставлення цього суспільства до митця перед народом та боротьба за реалістичні шляхи розвитку мистецтва. Події, змальовані в драмі, відбуваються в добре відомому для Старицького мистецькому світі.

 

«Оборона Буші»

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

Образ Орисі з повісті «Оборона Буші» — це образ української дівчини, що була втіленням сили та розуму, патріотизма та здатності людини до самопожертви в і’мя ідеї. Орися — патріотка, смілива та самовіддана, рішуча і розсудлива, здатна до самопожертви, ніжна, вірна обовязку, хороший командир, спроможна на сильні почуття, кохання.

      Оповідач, батько, козак характеризують її як дівчину виняткової вроди і душевної краси. В їх сприйнятті вона краща й над ясну зорю в погоду, краща й над повний місяць серед ночі, краща й над саме сонце, що «звеселяє й рибу в морі, і звіря в діброві, і мак у городі»; це квітка, що зацвіла не для кожного козака!; ясочка, що доспіла, як повний колос на ниві.)

Автор підкреслює високі моральні якості Орисі, провівши її через випробування любов’ю, показавши її патріотичний подвиг. Орися — сильна натура: у тяжкий момент вона непросто знічується, а, навпаки, твердо вирішує допомагати козакам — оборонцям фортеці. Цікаво трактує автор через образ дівчини категорію гріха в християнській етиці.

 

І.Франко.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

Письменник, вчений, перекладач, філософ, громадський діяч. Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі (нині село Івана Франка) Львівської області. Після Дрогобицької гімназії вступив до Львівського університету. Через 16 років закінчує Чернівецький університет. У 1893 році захистив у Відні докторську дисертацію. Організатор видань «Громадський друг», «Дзвін», «Молот». Його друкована спадщина сягає 50 томів «Зібрання творів».

Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг».

Деякий час працював у часописі «Правда»

Автор праць з історії та теорії літератури, перекладач творів з російської, польської, чеської, сербської, хорватської, німецької, англійської, французької, старогрецької, римської, арабської, ассиро- вавилонської та інших мов.

Твори І. Франка перекладено багатьма мовами світу. Окремі поезії покладено на музику, деякі прозові твори екранізовано й інсценізовано.

Помер 28 травня 1916  р. у Львові.

 

«Мойсей»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

Мойсей — єврейський пророк. Він прагнув розбудити духовнi сили народу, щиро вірячи у велич власноï мiсiï. Мойсей дуже любив свій народу. Але після вигнання Мойсея з табору,він втрачає  вiру в священну iдею. В образi Мойсея поєднанно земне i вiчне, він приваблює людство силою духу, невгасимою любов’ю до рiдного народу.)

Борис Грінченко. «Каторжна»

 

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

В оповіданні “Каторжна” розкривається доля Докії – дівчини-напівсироти. Каторжною її зробило життя з байдужим і вічно п’яним батьком, що після смерті дружини створив нову родину, в якій для рідної доньки не знайшлося навіть ласкавого слова чи прихильного погляду. Мачуха нещадно била дівчину, змушувала її працювати, морально принижувала. Для всіх Докія була чужою, тому росла, немов вовченя. Але ж вона також була людиною, що потребувала любові й ласки.

нелюдське ставлення зробило її черствою, злою, замкнутою. Навіть не плакала вона, коли мачуха щоразу скажено лупцювала або тягала її за волосся. Не було кому й пожаліти Докію, на вулиці з неї сміялись, а вона мала лише відбиватися, роздаючи кривдникам стусани.

Тільки калина на городі трохи розраджувала самотню каторжну. Там вона плакала, бо “в неї не камінь у грудях був, а маненьке дитяче серденько! І те серденько так хотіло любити, так хотіло! Але ж любити було нікого!”

Коли Докія стала дорослою дівчиною, нічого не змінилося: так само не було з ким поговорити, до кого пригорнутися. Зрозуміло, що своєму першому коханню, шахтарю Семену, вона віддалася всією душею. Але недовго тривало щастя: парубок зрадив її з іншою.

У розпачі, немов збожеволівши, у стані афекту, вона вирішує підпалити хату, в якій зібралася молодь на вечорниці, де милується її коханий з іншою.

 

М.Коцюбинський. «Іntermezzo»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

Жанр «Intermezzo»: новела

Форма: монолог.

Присвята кононівським полям

 Тема «Intermezzo»: зображення взаємодії митця і суспільства

Ідея «Intermezzo»: утвердження думки, що людина щаслива лише в гармонії з природою, а митець відіграє важливу роль у суспільстві.

 Образи «Intermezzo» Моя утома. Ниви у червні. Сонце. Три білих вівчарки. (Оверко -«селянин»; Пава — «дворянин», Трепов — «міністр внутрішніх спрів») Зозуля. Жайворонки. Залізна рука міста. Людське горе. Але ці дійові особи — це засіб художньої умовності, застосований для того щоб дати читачеві ключ до розуміння складної образної мови природи та символічного змісту інших образів. Якщо є дійові особи, то має бути і сцена; нею виступає душа ліричного героя з її болями і радощами, з утомою і надією, вірою в перемогу світлих ідеалів.

Символічні образи «Intermezzo» Моя утома — зневіра, надломленість, депресія, розчарування . Ниви у червні (ниви в червні тільки починають набирати сили) — символізують життєву енергію, а її так не вистачає головному герою. Сонце — символ вічності, космічної енергії, сили. Три білих вівчарки :

самозакохана Пава — дворянство, Трепов — жандармерія (кличкою стало прізвище міністра внутрішніх справ), «дурний Оверко» — принижене і темне селянство, якому досить дати трошки волі і воно вже не кинеться ні на кого. Зозуля (народний образ) — символ, що втілює надію і життя (образ часу).   Жайворонки — символ творчого піднесення. Залізна рука города — потяг і саме місто, що вторгається в життя особистості. Людське горе — становище народу. Образ ночі — символ краси, одухотвореної Богом. Образ білих мішків — образ повішених людей.  

Сюжет «Intermezzo» Сюжет новели «Intermezzo»— безфабульний: за його основу взято не подієву інтригу, а характерну для імпресіонізму гру настроїв.

 

«Тіні забутих предків».

 

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

 Жанр «Тіні забутих предків»: повість

            Тема: зображення життя гуцулів у Карпатах на межі 19 — 20 ст. у гармонії з природою, традиціями і звичаями, з язичницькими й християнськими віруваннями.

            Ідея «Тіні забутих предків»: оспівування високого й красивого почуття — кохання.

            Поштовх для написання: перебування М. Коцюбинського в селі Криворівня (Івано-Франківська область), під час якого він отримав багато вражень від життя, звичаїв і обрядів гуцулів.

 Інші назви: Тіні минулого, Голос віків, Відгомін Предковіку, Дар Предків забутих

 Головні герої «Тіні забутих предків» Іван Палійчук  — дев’ятнадцята дитина у родині. Не відчуваючи себе комфортно серед людей, часто втікає в ліс. Добре знається на травах ще з семи років. Згодом знайомиться із Марічкою, дівчинкою з ворожого роду. Між дітьми зав’язується дружба, а згодом — кохання. Після смерті батька хлопець змушений іти працювати на полонину, і коли повертається, дізнається, що Марічка загинула. З великого горя Іван йде в ліс і там живе шість років. Потім повертається додому, одружується з Палагною. Закінчується його життя зустріччю із нявкою в образі Марічки. Іван йде за нею в ліс без страху, але мара зникає при появі чугайстра, доброго лісового духа. Потім Іванові вчувається її голос, і він, слідуючи за ним, падає з гори. Марічка Гутенюк  — кохана Івана. Познайомилася з Іваном ще з малечку. Поетична душа, складає і співає пісні, в той час як Іван грає на флоярі. Передчуває, що щасливо жити їм разом не судилося.

Згодом, коли Іван пішов в найми, гине в Черемоші під час повені. Палагна  — дівчина з багатого роду, добра господарка. Але вона не була вдоволена своїм мрійливим чоловіком, який все більше любив пасти маржинку, а не ходити коло хати. Не розуміла вона й Іванових пісень.

Палагна стає коханкою сусіда Юри. Юра  — мольфар, людина, наділена надприродними здібностями. Йому під силу відігнати градову хмару чи, навпа­ки, викликати дощ, урятувати худобу чи звести людину — залеж­но від обставин та уподобань. Стає коханцем Палагни і прагне звести чарами Івана зі світу. Сюжет «Тіні забутих предків» На початку твору розповідається про закохану молоду пару — Івана та Марічку.

 Вони належали до ворогуючих гуцульських родів Палійчуків і Гутенюків, боротьба між якими тривала уже давно. Проте це не стало на заваді їхньому коханню. Згодом Іван тривалий час змушений перебувати в наймах на полонині, а повернувшись він дізнається про смерть Марічки.

«Шість літ не було чутки про нього, на сьомий раптом з’явився». Одружився з Палагною та почав «ґаздувати».

З часом Палагна стала «любаскою» сусіда Юри. Іван про це знав, проте йому було байдуже, тому що він не міг забути Марічку та змиритися з болем. Якось хлопець пішов у гори й почув там голос Марічки, попрямував за ним і зустрів кохану у вигляді мавки. Після короткої розмови вона зникла, натомість Іван зустрів чугайстра і спробував відволікти його, запросивши у танок, щоб Марічка могла якнайдалі утекти. Після танцю з лісовиком головний герой пішов за голосом коханої і зірвався в урвище. Наступного дня його ледь живого знайшли пастухи. Згодом він помер, і його поховали за місцевими звичаями (з танцями і розвагами).

 Проблематика : Гармонія між людиною та світом природи, Добро і зло, Язичництво і християнство, Сила кохання і неможливість жити без нього, Вплив мистецтва на людину, Роль праці в житті людини, Стосунки батьків і дітей

Сюжет повісті перегукується з трагедією Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Палійчуки і Гутенюки ворогують так само, як Монтеккі та Капулетті. Діти з ворожих родів кохають одне одного. Вкінці герої гинуть. У повісті широко використовуються діалектичні слова.

 У 1964 році режисер Сергій Параджанов та оператор Юрій Іллєнко зняли однойменний фільм.

 

О.Кобилянська. «Земля»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Асоціативний матеріал:

Жанр «Земля»: соціально-психологічна повість. Тема «Земля»: трагедія братовбивства, що сталася в селянській родині Федорчуків.

 Ідея «Земля»: пошук причин братовбивства; «земля повинна бути для людини, а не людина для землі», віра в духовне розкріпачення людини, в перемогу світлих начал життя.

Герої «Земля»: родина Федорчуків: Івоніка, його дружина Марійка, сини: старший — Ми­хайло, молодший — Сава; Анна — кохана Михайла, Рахіра — двоюрідна сестра Михайла і Сави, кохана Сави. Композиція «Земля»: композиційно твір складається із тридцяти двох розділів.

Повість «Земля» О. Кобилянська написала на основі реальної трагедії брато­вбивства, що сталася в селі Димка неподалік від Чернівців, куди письменни­ця часто приїжджала на відпочинок. О. Кобилянська була особисто знайома з родиною Жижіянів (у повісті — Федорчуків), до якої належали брати. Біб­лійний міф про Каїна й Авеля знайшов нове прочитання у цьому творі. Істо­рія братовбивства, скоєного через землю, застерігає людство від таких страш­них злочинів. Повістю «Земля» О. Кобилянська започаткувала символізм як модерністську течію в українській літературі. Повість «Земля» письмениця присвятила своєму батькові.

 

 

В.Стефаник. «Камінний хрест»

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

 «Камінний хрест» — твір Стефаника, присвячений темі еміграції. В основу новели покладено реальний ’факт: Штефан Дідух (у творі Іван), односелець Стефаника, емігруючи до Канади, ставить на своїй нивці кам’яний хрест (який, до речі, і донині стоїть у Русові). У трагедії героя твору по краплі зібрано горе тисяч емігрантів, долею яких переймався письменник. Не раз проводжаючи на Краківському вокзалі земляків у далеку Америку, він постійно бачив опухлі від плачу очі, спечені губи, чув захриплі від стогону голоси.

Леся Українка. Лірика.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У поетичній спадщині Лесі Українки домінують патріотичні та громадянські мотиви, бо духовна єдність з народом, глибокі національні почуття будили в душі письменниці протест проти соціального й національного гноблення України. Окрім того, поетеса порушує у своїй ліриці питання ролі і призначення поета та поетичного слова, філософські питання буття. Мотив вияву палкої любові до рідної землі; пейзажна й інтимна лірика — це високохудожні твори, які хвилювали і хвилюватимуть читачів.

«Лісова пісня»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Асоціативний матеріал:

Жанр «Лісова пісня»: драма-феєрія (проблемно-філософська драматична поема). 1911

Літературний рід: драма

Тема «Лісова пісня»: зображення світу людини й світу природи в їх гармонійних і суперечливих взаєминах.

Головна ідея «Лісова пісня»: оспівування краси людських взаємин, пориву до щас­тя, незбагненної сили великого кохання.

 Головні герої «Лісова пісня»: Лукаш, його мати, дядько Лев; Килина, діти Килини; хлопчик; Мавка, Лісовик, Перелесник, Водяник, Русалка Польова, Злидні, «Той, що греблі рве», «Той, що в скалі сидить»; Доля.

Проблематика:

• Людина і природа
• Батьки і діти
• Кохання і зрада

Висока мрія і буденне життя

Композиція: пролог і 3 дії, які співвідносяться з трьома порами року. Перша дія - весна, друга дія - літо, третя дія - осінь.

Особливості драми:

Написана за 12 днів у Грузії

Використання розлогих ремарок

Органічне переплетіння двох світів - природи і людського життя

Тема мистецтва розкривається через взаємини Мавки і Лукаша. В алегоричному образі Лукаша показано, як реальне буденне життя затьмарює мрію, як важко бажане зробити дійсним, як людину засмоктує буденщина.

Образ Лукаша перегукується з образом Грицька Бобренка із твору Ліни Костенко "Маруся Чурай"

 

 Для нотатків

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Список використаних джерел

1. Українська література: підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту, академічний рівень)/Семенюк Т.Ф. [та ін.]. – К.: Освіта, 2011. – 416 с.

2. Мовчан Р.В. Українська література: підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту, академічний рівень)/Мовчан Р.В., Авраменко О.М., Пахаренко В.І. – К.: Грамота, 2011. – 352 с.

3. Українська література: підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту, академічний рівень)/Семенюк Т.Ф. [та ін.]. – К.: Освіта, 2010. – 416 с.

4.  https://school-zno.com.ua/ukr-literatura/10-klas/ivan-franko/18-mojsej.html

5. https://znoclub.com/pidgotovka-do-zno/763-analiz-tvoriv-z-ukrajinskoji-literaturi-tablitsya.html

6. http://zno.if.ua/?cat=41

7.  http://ukrclassic.com.ua/katalog/k/kotsyubinskij-mikhajlo/3383-analiz-tini-zabutikh-predkiv-kotsyubinskij

8.  http://www.ukrlib.com.ua/books/

9.  https://uk.wikipedia.org