Методика вивчення техніки гри у волейбол

Техніка гри – це комплекс спеціальних прийомів і способів, які необхідні волейболісту  для вирішення конкретних тактичних завдань у різноманітних ігрових ситуаціях.

Техніка гри волейболіста складається з техніки нападу (переміщення, подачі, передачі,

нападаючі удари) та техніки захисту (переміщення, прийом м’яча, блокування).                                       

 

Стійки і переміщення. Перш ніж виконати той чи інший технічний прийом у різноманітних ігрових ситуаціях, волейболіст переміщується по майданчику. Він повинен уміти своєчасно приймати раціональну стійку для наступних швидких переміщень.

У грі застосовуються три види стійок: висока, середня, низька.

Висока стійка – ноги на ширині плечей, одна нога розміщується попереду іншої. Згинання ніг і нахил тулуба незначні, руки зігнуті у ліктьових суглобах на рівні пояса, вага тіла рівномірно розподіляється на обидві ноги. Застосовується при прийомі і передачі м’яча, що летить з невеликою швидкістю, а також перед виконанням нападаючого удару та блокування.

Середня стійка відрізняється від високої трохи більшим згинанням ніг у колінних суглобах. Застосовується при прийомі м’яча після подачі і при страхуванні.

Низька стійка –напівприсід, ноги на ширині плечей,  нахил тулуба незначний, вага тіла переноситься на передню частину стоп обох ніг, руки зігнуті у ліктьових суглобах і винесені вперед. Застосовується при грі в захисті, при прийомі м’яча, що летить з великою швидкістю.

Переміщення волейболістів на майданчику здійснюються приставними і звичайними кроками, бігом, стрибками та їх поєднаннями. Кожне переміщення закінчується гальмуючими рухами ніг, що сприяє швидкій зупинці та прийняті стійкого вихідного положення для здійснення наступного технічного прийому, а також продовжені руху в іншому напрямку.

 

                                           Підготовчі вправи 

1.      Ходьба випадами.

2.      Ходьба у напівприсіді.

3.      Біг із зміною напрямку руху за зоровими та слуховими сигналами викладача.

4.      Біг із зміною темпу.

5.      Біг з прискоренням 15 – 18 м.

6.      Човниковий біг.

7.      Просування стрибками вперед, назад, ліворуч, праворуч.

8.      Чергування швидкої ходьби із бігом, зупинками, поворотами.

9.      Біг із різних вихідних положень за зоровими та слуховими сигналами – обличчям уперед, спиною вперед, боком, приставними кроками на 10 – 20 м.

10.  Прискорення на 5 – 10 м після перекиду вперед.

11.  Біг із стрибками через перешкоди (лави, набивні м’ячі). 12. Естафети з бігом, стрибками, перекидами вперед.

 

                                            Вправи з м’ячем 

1.              Гравці в парах обличчям один до одного, дистанція 5 м. Один підкидає високо м’яча вверх, інший підбігає під м’яч, приймає високу стійку і ловить м’яч.

2.              Гравці в парах обличчям один до одного, дистанція 5 м. Один підкидає м’яча вверх і виконує імітацію нападаючого удару, інший приймає низьку стійку.

3.              Кидки та ловіння м’яча в зустрічних колонах з виходом під м’яч і прийняттям середньої

стійки.

4.              Гравці в парах обличчям один до одного, дистанція 3 м. Один підкидає м’яча вверх, інший виконує випад ліворуч (праворуч, уперед) і ловить м’яч.

5.              Гравці в парах обличчям один до одного, дистанція 4 м. Один підкидає м’яча вверх за спину іншому, той повертається, біжить до місця падіння м’яча і ловить його.

6.              Гравці в колоні по одному стоять у зоні 1. Ведучий із зони 6 підкидає м’яча вверх у

зону 2. Той, хто стоїть першим у колоні, підбігає до сітки і ловить м’яч. 7. Те ж, що у вправі 6, але колона знаходиться у зоні 5, а ведучий кидає м’яча в зону 4.

 

Подача  м’яча. Подача м’яча – це спосіб введення м’яча в гру. У сучасному волейболі її також використовують як ефективний засіб атаки, за допомогою якої суперникові ускладнюють підготовку тактичних комбінацій у нападі, а іноді й здобувають очко.

Існують п’ять способів виконання подачі: нижня пряма, нижня бокова, верхня пряма, верхня бокова, подача в стрибку. Виконання  всіх подач, незалежно від способу, включають підкидання м’яча, замах і удар по ньому. Найбільш прості подачі – нижня пряма і бокова, більш складні верхня пряма і бокова. Найскладніша подача – подача в стрибку.

Нижня пряма подача. Гравець стає обличчям до сітки на місці подачі у вихідному положенні: ноги ледь зігнуті в колінах, ліва трохи попереду, тулуб незначно нахилений вперед. М’яч знаходиться на долоні лівої руки, зігнутої у ліктьовому суглобі навпроти руки, що виконує удар. Замахнувшись правою рукою, вагу тіла переносять на праву ногу, одночасно підкидають м’яч вертикально вгору на висоту 40 – 60 см. Випрямляючи праву ногу, виконують мах правою рукою вниз-вперед і б’ють по м’ячу знизу-ззаду, спрямовуючи його вперед-угору. Під час подачі погляд гравця зосереджено на м’ячі. Якщо гравцям важко виконувати удар долонею, то вони можуть виконувати удар кулаком.

Нижня бокова подача. Гравець стає боком до сітки на місці подачі у вихідному положенні: ноги ледь зігнуті в колінних суглобах, ступні розташовані на ширині плечей паралельно лицевій лінії. М’яч знаходиться на долоні витягнутої лівої руки перед гравцем на рівні пояса. Права рука відводиться вниз-назад для замаху. М’яч підкидають вертикально вгору на висоту 40 – 60 см. Удар по м’ячу виконується прямою рукою знизу-ззаду, приблизно на рівні пояса, після чого рука продовжує рух за м’ячем. Одночасно з рухом руки вперед, вага тіла переноситься на ліву ногу і тулуб гравця повертається у бік напряму польоту м’яча. Під час подачі погляд гравця зосереджено на м’ячі. 

Верхня пряма подача. Гравець стає обличчям до сітки, ноги на ширині плечей, ліва нога на півкроку попереду (для правця). М’яч у зігнутих руках на рівні грудей, ліва рука знизу, погляд спрямований на майданчик суперника. Права рука, згинаючись у ліктьовому суглобі (кут згинання не повинен бути менше 90°), відводиться назад, лікоть спрямований вперед-уверх. Вага тіла переноситься на праву зігнуту в коліні ногу, тулуб дещо прогинається, погляд переводиться на м’яч. 

Лівою рукою гравець підкидає перед собою м’яч на висоту 1,2 – 1,6 м. Ударний рух починається сильним розгинанням правої ноги, поворотом тулуба ліворуч, перенесенням ваги на ліву ногу. Удар виконується майже одночасно з рухами ніг і тулуба – виправляється правиця і б’є долонею по м’ячу (кисть руки ледь напружена, пальці міцно притиснуті один до одного), ліва рука опускається вниз. Після удару кисть рухається за м’ячем, рука опускається донизу, а тулуб нахиляється вперед.  

Верхня бокова подача. Для виконання подачі гравець займає таке вихідне положення: стоячи боком до сітки, ноги ледь зігнуті на ширині плечей, ліва нога трохи попереду, м’яч утримується лівою рукою на висоті пояса. Підкидаючи м’яч уверх на висоту до 1,5 м над лівим плечем, гравець згинає ноги у колінних суглобах, робить замах правою рукою вниз-назад, вагу тіла переносить на праву ногу, тулуб нахиляється праворуч, плечі розвернуті праворуч.

Ударний рух починається з розгинання ніг, тулуб випрямляється, права рука рухається по дузі ззаду-вгору, при цьому передпліччя і кисть руки ледь відстають в русі. Ноги випрямляються, тулуб повертається ліворуч, вага тіла переноситься на ліву ногу. Удар по м’ячу здійснюється у найвищій точці розкритою долонею випрямленої руки. Після удару гравець робить крок правою ногою вперед і повертається обличчям до сітки. Необхідно стежити, щоб у момент удару, долоня не поверталася дуже сильно в сторону, площина її має бути розвернута перпендикулярно до напрямку польоту м’яча. 

Верхня пряма подача у стрибку з розбігу. Вихідне положення гравця перед виконанням подачі – на відстані 3 – 5 м від лицьової лінії в основній стійці. М’яч тримають двома руками на рівні пояса, після чого підкидають його долонею або двома руками вперед на висоту 3 – 5 м. Підготовча фаза містить в собі розбіг, стрибок та замах, що виконуються аналогічно підготовчій фазі при прямому нападаючому ударі. При відносно невисокому підкиданні м’яча вверх-вперед, розбіг перед стрибком може складатись з одного або двох кроків. Удар по м’ячу у фазі польоту гравця виконується ззаду і трохи зверху хльостоподібним рухом кисті.

 

 

                                             Підготовчі вправи 

 

1.         Силові вправи для кистей. Гравці розміщуються в 1 м від стінки. Падіння вперед і відштовхнувшись від стінки пальцями, повернення у вихідне положення.

2.         Згинання і розгинання рук в упорі лежачи на пальцях від підлоги.

3.         Кидки набивних м’ячів (3 кг) двома руками знизу вперед-уверх.

4.         Кидки набивних м’ячів (3 кг) однією рукою із-за спини вниз-уперед-уверх і із-за голови вперед-уверх. Звернути увагу на необхідності переносу ваги тіла при замаху на праву ногу, а при кидку – на ліву. Права рука під час кидка супроводжує м’яч.

5.         Кидки набивних м’ячів (1 кг) однією рукою знизу або зверху через сітку з відстані 8 м

від неї. Нижній трос сітки не закріплювати.

 

                             Орієнтовні вправи для освоєння подач

 

1.  Імітація подачі з вихідного положення.

2.  Підкидання м'яча вверх й використання  замаху без удару.

3.  Виконання подачі в стінку з відстані 5 – 6 м (м’яч торкається стінки на висоті 3 – 4 м).

4.  Виконання подачі в парах упоперек майданчика.

5.  Виконання подачі над сіткою з відстані 5 – 7 м.

6.  Виконання подачі з місця подачі.

7.  Виконання подачі в праву, ліву половину майданчика.

8.  Виконання подачі в певні зони майданчика. 9. Змагання на точність попадання в певну зону майданчика.

 

Передача м’яча. Передача – основний технічний прийом, за допомогою якої гравець забезпечує процес організації захисних і атакуючих дій команди. Розрізняють верхні та нижні передачі. Атакуючою, як правило, є передача м’яча двома руками зверху. 

Передача м’яча двома руками зверху. Виконуючи передачу м’яча двома руками зверху, гравець приймає таке положення: ноги напівзігнуті в колінних суглобах, одна нога спереду, тулуб  майже у вертикальному положенні, руки зігнуті в ліктях і спрямовані вперед-уверх-в сторони, кисті на рівні обличчя, пальці рівномірно розставлені й утворюють воронку.

У момент торкання м’яча пальці, кисті рук, передпліччя пом’якшують його поступальний рух. Далі відбувається погоджене розгинання ніг, тулуба й рук, м’ячеві надається поступальний рух угору – вперед. Руки розгинаються повністю, кисті супроводжують м’яч, надаючи йому певного напрямку.

Передачі здійснюються у таких напрямках: уперед, над собою, назад (за голову) і в сторони. Вони бувають короткі (у межах однієї зони), середні (наприклад, із зони 6 в зону 3) і довгі (наприклад, із зони 4 в зону 2). Під час виконання високих і довгих передач робота ніг більш активна.

                         

                                               Підготовчі вправи 

 

1.         Згинання і розгинання рук в упорі лежачи на пальцях від підлоги.

2.         Пересування на руках в упорі лежачи: уперед, у сторони, назад (ноги тримає партнер).

3.         Кидки і ловіння набивних м’ячів (3 кг) у парах на відстані 4 – 6 м із положення стоячи (сидячи на підлозі), однією (двома) руками.

4.         Кидки і ловіння волейбольного м’яча однією і двома руками об стінку на рівні голови у

швидкому темпі.

 

          Орієнтовні вправи для освоєння передачі м’яча двома руками зверху

 

1.                        Прийняти середню (основну) стійку, імітувати передачу. Звернути увагу на послідовність рухів.

2.                        Із основної стійки – кидки волейбольного м’яча партнерові.

3.                        Підкидання м’яча над собою і передача його партнерові.

4.                        Виконання передачі після накинутого партнером м’яча (спочатку точно гравцеві, потім перед ним і у сторони від нього).

5.                        Передача м’яча в парах на відстані 3 – 6 м.

6.                        Передача м’яча в стіну на відстані 1,5 – 2 м. Виконати максимальну кількість раз.

7.                        Передача м’яча в зустрічних колонах на відстані 4 – 5 м. Гравець після передачі стає в кінець своєї колони.

8.                        Вихідне положення: гравці в зонах 1, 2, 4, 5. Передача із зони 1 в зону 2, із зони 2 в зону 4, із зони 4 в зону 5, із зони 5 в зону 1. Потім зміна місць за часовою стрілкою.

9.                        Вихідне положення: гравці в колонах розміщуються в зонах 4 з обох сторін сітки і по одному гравцеві в зонах 3 і 6. М’яч передається із зони 6 в зону 3, із зони 3 в зону 4, із зони 4 гравець передає над сіткою в зону 6, а сам стає в кінець своєї колони. Одночасно теж саме виконують на іншій стороні майданчика.

10.                    Те ж саме, що і у вправі 9, але колони розміщуються в зонах 2.

 

Передача м’яча двома руками знизу. Для виконання нижньої передачі гравець повинен вийти під м’яч прийнявши положення основної або низької стійки. М’яч під час передачі повинен знаходитися перед гравцем. Під час передачі обидві руки витягнуті і напружені виносяться вперед, кисті при цьому складені в замок (одна кисть затиснута в кулак і вкладена в іншу), лікті максимально зближені. Одну ногу ставлять уперед, при цьому обидві ноги зігнуті в колінних суглобах, тулуб трохи нахилено вперед. Це положення ніг, тулуба і рук повинно бути вільним, щоб не ускладнювати гравцю своїх дій. Рухи руками виконують тільки у плечових суглобах. М’яч приймають на передпліччя, ближче до зап’ясть. Зіткнення з м’ячем відбувається внутрішньою стороною передпліччя обох рук одночасно. Коли м’яч наближається, перший зустрічний рух починають ноги, вони енергійно розгинаються в колінах, тіло піднімається догори і дещо вперед. Руки включаються до роботи дещо пізніше. Після дотику з м’ячем руки продовжують супроводжувати його у напрямі виконання передачі. 

 

                                               Підготовчі вправи

 

1.              Обертання рук в променевозап'ястному і плечовому суглобах.

2.              Повороти передпліч назовні (супінація). Виконуючи напівприсід, руки вперед-униз з одночасним зведенням і супінацією передпліч.

3.              Кидки набивних м’ячів уперед-уверх. Вихідне положення – напівприсід, ноги на ширині плеч. Кидок виконується прямими руками із одночасним випрямленням ніг.

4.              Вихідне положення – напівприсід, ноги на ширині плечей, прямі руки з набивним м’ячем опущені вниз. Виконання випаду праворуч (ліворуч, вперед) із одночасним кидком прямими руками набивного м’яча вперед-уверх. 

5.              Присідання на двох ногах, руки вперед із набивним м’ячем. Виконувати 10 присідань  у

повільному темпі, а потім, після відпочинку, у швидкому темпі.

 

Орієнтовні вправи для освоєння передачі м’яча двома руками знизу

 

1. Імітація передачі м’яча на місці і після переміщення.

2.У парах. Один накидає волейбольний м’яч, інший виконує передачу м’яча двома руками

знизу. 

3.         Те ж, що і у вправі 2, але після випаду.

4.         Те ж, що і у вправі 2, але після переміщення.

5.         Передача м’яча двома руками знизу в стіну. Дистанція 1,5 – 2 м.

6.         Передача м’яча двома руками знизу в парах. Дистанція 3 – 6 м.

7.         Передача м’яча двома руками знизу в зустрічних колонах на відстані 4 – 5 м. Гравець після передачі стає в кінець своєї колони.

8.         Передача м’яча двома руками знизу в трійках. Дистанція між гравцями 3 – 4 м під кутом 45°.

9.         Вихідне положення: гравці в колонах розміщуються в зонах 4 з обох сторін сітки і по одному гравцеві в зонах 3 і 6. М’яч передається із зони 6 в зону 3, із зони 3 в зону 4, із зони 4 гравець передає над сіткою в зону 6, а сам стає в кінець своєї колони. Одночасно теж саме виконують на іншій стороні майданчика.

10.     Те ж саме, що і у вправі 9, але колони розміщуються в зонах 2.

11.     Викладач з м’ячем стоїть на стільці в зоні 3 з однієї сторони сітки, а гравці вишикувані в колону по одному  в зоні 6 – з іншої. Викладач несильним ударом направляє м’яч над сіткою в зону 6, гравці почергово, виходячи під м’яч, приймають його і передають в зону 2.

 

Нападаючий удар. Нападаючий удар є основним тактичним засобом ведення боротьби із суперником. Виконання його полягає у перебиванні м’яча однією рукою в стрибку після короткого розбігу на бік суперника. 

Основним і найбільш розповсюдженим способом виконання нападаючого удару є прямий нападаючий удар «по ходу», коли напрям польоту м’яча після удару співпадає з напрямом розбігу гравця перед стрибком. Крім прямого нападаючого удару «по ходу», застосовуються боковий нападаючий удар, удар з переводом і обманні удари.

Техніка виконання прямого нападаючого удару «по ходу» полягає в наступному: гравець, перебуваючи у високій стійці та визначивши напрям і траєкторію польоту м’яча, поступово збільшуючи швидкість розбігу, направляється до місця відштовхування для виконання нападаючого удару.

Початок і швидкість розбігу залежить від відстані, швидкості та траєкторії польоту м’яча. При виконанні останнього кроку розбігу руки рухаються униз-назад, гравець виставляє вперед праву ногу з опорою на п’ятку, приставляє ліву ногу. Стопи розміщуються паралельно на відстані 20 – 30 см одна від одної, ноги згинаються в колінах. Відштовхування виконують перекатом ступень з п’яток на носки, випрямленням ніг і тулуба. Приставляючи ліву ногу, руки опускаються вниз з таким розрахунком, щоб одночасно з їх рухом угору відбулось випрямлення ніг. До рівня обличчя руки піднімаються разом, а потім випереджає ударна рука. Виконуючи замах, прогинають тулуб, потім піднімають і відводять назад плече, лікоть, передпліччя й кисть. Права рука, виконуючи замах, згинається в ліктьовому суглобі, плече відводиться назад, тулуб прогинається, ліва рука розташована перед тулубом, ноги згинаються в колінних суглобах.

Ударний рух починається швидким згинанням тулуба. Ударна рука, розгинаючись у ліктьовому суглобі, рухається вперед-угору з виведенням уперед передпліччя. Спочатку рухається плече, за ним – передпліччя й кисть. Швидкість руху поступово зростає і стає найбільшою в момент удару. Акцентованим рухом кисті виконується удар по верхньо-задній частині м’яча, який перебуває вище й трохи попереду голови, ліва рука опускається вниз. Права рука, супроводжуючи м’яч, опускається вниз, тулуб нахиляється вперед. Після цього гравець приземляється на передню частину ступень, згинаючи ноги й тулуб.     

 

                                                Підготовчі вправи 

 

1.                        Розвиток реакції на звуковий і зоровий сигнали. За сигналом викладача (свисток, підкидання м’яча, рух руками) виконується прискорення вперед (назад, ліворуч, праворуч), стрибок уверх, різні рухи руками, тулуб або ногами.

2.                        Вправи для розвитку швидкості та спритності. Із різних вихідних положень (середня стійка, присід, упор лежачи, сід) за сигналом викладача виконати ривок уперед на 5 – 10 м.

3.                        Вправи для розвитку стрибучості:

а) в. п. – стоячи правим боком до гімнастичної лави, ліва нога на підлозі, права на лаві. Виконати стрибок уверх, відштовхуючи правою ногою. Змінивши положення ніг, теж лівою ногою;

б) 10 стрибків на двох ногах через гімнастичну лаву;

в) стрибки уверх з поясом до 3 кг;

г) зіскок із гімнастичної лави на підлогу, не затримуючись на підлозі, з наступним настрибуванням на тумбу висотою 40 см;

д) стрибки вверх з торканням м’ячів, які висять на різній висоті.

4.                        Кидок набивного м’яча (1 кг) об підлогу прямою рукою із-за голови на відстань 5 м.    

 

                  Орієнтовні вправи для освоєння нападаючого удару 1. Імітація нападаючого  удару з розбігу. 

2.         Навчання ударів по м’ячу в парах на відстані 6 м. Гравець виконує удар правою рукою по м’ячу, який лежить на долоні, виставленої вперед-уверх лівої руки, направляючи м’яч в підлогу з відскоком партнеру.

3.         Те ж, що і вправі 2, але над низько закріпленою сіткою.

4.         Виконання нападаючого  удару з двох кроків по підкинутому м’ячу біля тренувальної стіни (відстань від стіни 6 – 8 м). М’яч підкидає партнер.

5.         Те ж, що і вправі 4, але із трьох кроків розбігу.

6.         Кидок тенісного м’яча над сіткою після розбігу.

7.         Нападаючий  удар по м’ячу, що тримає викладач над сіткою. Права рука після нападаючого удару без затримки опускається вниз, не торкаючись сітки.

8.         Нападаючий  удар з двох-трьох кроків розбігу по м’ячу, що вертикально підкинутий викладачем в зоні 3.

9.         Нападаючий  удар із зони 4, після передачі із зони 3 в 30 – 40 см від сітки.

10.     Те ж, що і вправі 9, але нападаючий  удар виконують із зони 2.

11.     Нападаючий  удар із зони 4, після високої передачі із зони 2.

12.     Нападаючий  удар із зони 2, після високої передачі із зони 4.

 

Блокування. Найбільш дієвим засобом нейтралізації нападаючих ударів суперника є блокування. Його застосовують для ефективних захисних і контратакувальних  дій. Блокування складається з переміщення, стрибка, винесення і постановки рук над сіткою, приземлення.

Блокування, виконане одним гравцем, називається одиночним блокуванням, двома або трьома гравцями – груповим блокуванням.

Одиночне блокування. Виконуючи цей прийом, гравець приймає таке вихідне положення: стоячи біля сітки обличчям до неї, ноги зігнуті в колінних суглобах, ступні паралельні на ширині плечей, руки зігнуті в ліктях, кисті перед грудьми. Гравець стежить за діями суперника. Як тільки гравець визначить імовірне місце атаки, він переміщується до ймовірного місця зустрічі з м’ячем стрибком (на відстані до 2 м), приставними кроками (на відстані 2 – 3 м) і звичайним бігом (на відстані більше 3 м), повернувшись потім на останньому кроці обличчям до сітки для виконання блоку. Розрахувавши, коли потрібно поставити блок, гравець відштовхується від підлоги активним розгинанням ніг і виносить руки вгору. Відстань між кистями повинна бути меншою за діаметр м’яча. Пальці паралельно піднятих уперед-уверх рук широко розставлені, кисті трохи напружені, розміщені над сіткою і перенесені на сторону суперника. У безопорній фазі зоровий контроль переключається з м’яча на руки нападаючого. Гравець, який ставить блок, повинен по можливості активно працювати кистями, які опинилися на стороні суперника, спрямовуючи м’яч донизу. Після блокування гравець приземляється на зігнуті ноги, руки опускає перед собою так, щоб не зачепити сітку і продовжує уважно стежити за м’ячем.

Групове блокування. Техніка групового блокування відрізняється перш за все погодженістю дій волейболістів, які виконують блокування. Один гравець, як правило, бере на себе функції основного блокуючого, а другий – допоміжного. Так, наприклад, основним блокуючим при ударі із зони 2 буде гравець зони 4. До нього приєднується гравець зони 3. Гравець зони 4 закриває удар по лінії, а гравець зони 3, дещо розвернувши руки вліво, закриває напрямок удару по ходу.

Досить специфічно потрібно розміщувати руки під час блокування ударів, що виконуються з передач, котрі спрямовані на край сітки. В таких випадках, щоб м’яч не відскочив від рук блокуючого за межі майданчика, ближня до краю сітки рука повертається і прикриває напрямок відскоку м’яча в аут. 

 

 

                                             Підготовчі вправи

 

1.              Переміщення приставними кроками ліворуч, праворуч на відстань до 5 м.

2.              Те ж, що і вправі 1, але гравець переміщується вздовж сітки з наступним стрибком уверх і підніманням рук над сіткою.

3.              Вправа в парах. Гравці розміщуються з протилежних сторін сітки в стійці для блокування. Один переміщується ліворуч або праворуч вздовж сітки з наступним стрибком уверх і підніманням рук над сіткою, інший намагається повторити його рухи.

4.              Вправи для розвитку швидкості рухів і стрибучості. Гравці із різних вихідних положень: випад уперед або в сторону, сід на підлозі, напівприсід, лежачи на підлозі – за сигналом викладача максимально швидко приймають стійку для блокування і вистрибують уверх, торкаючись двома руками відмітки на певній висоті.

5.              Вправи для розвитку стрибкової витривалості. Гравці виконують багаторазові стрибки

вверх, торкаючись двома руками баскетбольного щита чи відмітки на певній висоті. 

 

                           Орієнтовні вправи для освоєння блокування

 

1.                        Гравці розміщуються в парах на відстані одного кроку, обличчям один до одного. Один тримає м’яч уверху перед собою, інший, виносячи руки перед грудьми, випрямляє їх уверхуперед, торкаючись долонями м’яча і тим же шляхом повертає їх назад.

2.                        Імітація блокування біля низької сітки. 

3.                        Гравці розміщуються в парах з двох сторін сітки. Один стоїть на гімнастичній лаві і тримає м’яч над сіткою, інший імітує блокування.

4.                        Гравці розміщуються в парах з двох сторін сітки. Один імітує нападаючий удар, інший – блокування.

5.                        Блокування нападаючого удару, який виконаний із зони 4 після другої передачі м’яча із

зони 3.

6.                        Блокування нападаючого удару, який виконаний із зони 2 після другої передачі м’яча із

зони 3. 7. Те ж, що і у вправах 5 і 6, але з груповим блокуванням.