Перша медична долікарська допомога - це найпростіші медичні дії, що виконуються безпосередньо на місці пригоди терміново після травми. Вона надається, як правило, не медичними особами, а працівниками, що на момент пригоди знаходяться поруч, безпосередньо на місці пригоди або поблизу від нього. Оптимальним строком надання першої медичної допомоги визначається термін - 30 хвилин після травми.
Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти: - оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомогу він в першу чергу потребує; - забезпечити вільне проходження дихальних шляхів; - виконувати штучне дихання та закритий масаж серця і оцінити їх ефективність; - тимчасово зупиняти кровотечі шляхом накладення джгутів, тісної пов’язки, пальцевого затиснення судин; - накладати пов’язку при пошкодженні (пораненні, опіках, відмороженні); - іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломах кісток, важко забитих місцях, термічному ураженні; - надавати допомогу при тепловому і сонячному ударі, утопленні, гострому отруєнні, без свідомому стані; - користуватись аптечкою першої допомоги.
Не залишатися байдужим до ситуації,яка потребує уваги!Визначити ступінь небезпеки для себе і оточуючих!Визволити потерпілого від подальшого впливу на його організм пошкоджуючих факторів, які загрожують здоров’ю і життю потерпілого ,при необхідності винести на свіже повітря, визволити від одягу, що заважає диханню!Запитати дозволу у потерпілого про допомогу!Оцінити стан потерпілого!
Визначити характер і ступінь пошкодження, після чого оголити пошкоджену частину тіла або зняти з потерпілого весь одяг. Роздягати та одягати потерпілого треба обережно, не викликаючи больового відчуття або повторного пошкодження!Визначити стан свідомості,первинний огляд: відновити прохідність дихальних шляхів перевірити дихання визначити дихання(10 с.) і пульс(5 с.)
Порядок проведення реанімаційних заходів включає наступні етапи:1. Визначення наявності дихання та скорочень серця. 2. Визначення наявності абсолютних ознак смерті. 3. Ревізія прохідності дихальних шляхів та її відновлення. 4. Штучна вентиляція легень. 5. Масаж серця при його зупинці.
Далі слід твердо запам’ятати, що перед проведенням штучного дихання потрібно відновити прохідність дихального каналу у потерпілого без свідомості. Необхідно зробити таке:1. Покласти потерпілого горизонтально на спину, при цьому порушення дихання виникає, як правило, внаслідок западання язика. Для попередження западання язика необхідно висунути вперед нижню щелепу потерпілого, відкрити рот, зігнути голову, як вказано на мал. №1.2. Звільнити ділянку шиї, грудної клітки, тулуба від стягуючих предметів одягу (краватки, пояса, ременя, бюстгалтера і т.інше)
3. Відкрити рот і впевнитись у відсутності сторонніх тіл в ротовій порожнині (харчових і блювотних мас, крові, слизу). Голову потерпілого повертають на бік, відкривають рот, очищають порожнину рота пальцем, обгорнутим марлею або хусточкою (мал. №2).4. Закинути максимально голову назад і видихнути в рот потерпілого повітря (для нього це вдих).5. Через деякий час знову провести видих повітря в рот потерпілого. Слідкувати за грудною кліткою. Реанімаційні заходи не проводять при наявності достовірних ознак смерті: трупні плями, задубіння. Ефективними методами штучної вентиляції легень є методи активного вдування повітря в дихальні шляхи потерпілого (дихання «з рота в рот», «з рота в ніс»).
Для проведення штучного дихання «з рота в рот» той, хто надає допомогу, стає на коліна біля голови потерпілого, кладе одну руку під шию, другу на лоб і максимально закладає голову назад, одночасно затискає великим і вказівним пальцями ніс (мал. №3)Ця маніпуляція супроводжується розк риванням рота, підтягуванням язик а та ма к симальним вирівнюванням дихального к аналу. Зробивши глибокий вдих, той, хто надає допомогу, щільно притиснувшись ротом до рота потерпілого, робить енергійний видих.
З естетичних і гігієнічних міркувань штучне дихання можна проводити через марлю, носову хусточку. З цією ж метою в арсеналі засобів для реанімації є Т-подібна або S-подібна трубка (мал.№4). Ці засоби використовують тільки медпрацівники. Далі слід звернути увагу на такі моменти: суть методу зовнішнього масажу серця заключається в тому, що здавлюючи серце між грудиною і хребтом, вдається виштовхнути невеликий об’єм крові в магістральні судини великого і малого кола кровообігу, цим самим штучно підтримувати кровообіг і функцію життєво важливих органів. Для проведення зовнішнього масажу серця необхідно потерпілого чи хворого покласти на тверду поверхню (землю, дерев’яний щит) або (якщо хворий знаходиться в ліжку) підкласти під грудну клітку широку рівну дошку, щоб створити тверду основу. Це перша умова ефективності зовнішнього масажу серця.
Далі той, хто надає допомогу, вибирає позицію зліва або справа від потерпілого, промацує нижній кінець грудини і кладе долоню на два пальці вище мечоподібного відростка. Друга рука розміщена під кутом 90гр. (мал.№5)Надають допомогу поштовхами, натис к аючи на грудину, зміщуючи при цьому її в напрямі до хребта на 3-5 см, у дорослого кількість поштовхів повинна бути не менше 60 в одну хвилину. Натискати треба не тільки використовуючи силу рук, але й вагу тулуба. Критеріями ефек тивності проведеного масажу є поява пульсу на сонних і стегнових артеріях при кожному натисканні на грудину, звуження зіниць. Зовнішній масаж серця ізольовано не роблять, а поєднують з штучною вентиляцією легень, і називається це серцево-легеневою реанімацією
Перша допомога. Опіки поділяються на чотири ступені:1 ступінь –почервоніння і набряк шкіри, біль у місці опіку;2 ступінь – поява пухирів в обпечених місцях;3 ступінь - омертвіння поверхневих і глибоких шарів шкіри, пухирі з кров'яною рідиною4 ступінь – обвуглювання шкіри, поразка м'язів, сухожиль, кісток.
Перша допомога. Схема надання першої допомоги:- зупиніть дію високої температури: загасить одяг, що зайнявся, за допомогою ковдри, води;- зніміть обгорілий одяг або розріжте його (не відривати шматочків одягу, що пристали до місця опіку!);- при можливості, зніміть металеві предмети (кільця, браслети, часи);- при обмеженій поверхні опіку І-ІІ ступеню охолоджуйте місце опіку чистою холодною водою протягом 10-15 хв.
Перша допомога- накладіть стерильну (при відсутності – чисту) серветку (якщо частки одягу пристали до місця опіку – пов’язку накладають на них);- заспокойте постраждалого, не давати йому рухатись;- укрийте потерпілого теплою ковдрою, одягом;- постійно давайте потерпілому багато теплого пиття (чай, воду, розчин: 1 ч.л. поварської солі та ½ ч.л. соди на літр води);
Перша допомога при синдромі тривалого здавлювання Перед звільненням кінцівки на неї необхідно накласти джгут вище місця пошкодження. Після усунення здавлення кінцівку туго бинтують і фіксують на шині. Рани і поверхневі ушкодження шкіри обробляють за загальними правилами. Пацієнту з синдромом тривалого роздавлювання вводять наркотичні анальгетики. Кінцівка обкладають грілками з льодом. Якщо це можливо, виконують футлярних новокаїнової блокаду роздавленою кінцівки або паранефральну блокаду по Вишневському. Постраждалого терміново доставляють до стаціонару.
Транспотування потерпілих. При тяжких пораненнях і раптових захворюваннях необхідна термінова доставка потерпілого в лікувальний заклад. Якщо це неможливо здійснити службою швидкої медичної допомоги, треба транспортувати потерпілого власними силами. Транспортування повинно бути швидким і безпечним для пораненого. При цьому можна використовувати носилки або підручні предмети. Найбільш швидким і зручним є перевезення потерпілого транспортними засобами, але йому потрібно надати правильне положення.
Положення потерпілого при транспортуванні залежить від виду травми. Сидячи доставляють потерпілих із порівняно легкими пораненнями обличчя і рук. В лежачому положенні на спині транспортують поранених, що мають травми голови, хребта чи кінцівок, але не втратили свідомості. При пошкодженні таза і відкритих пораненнях черевної порожнини рекомендується положення на спині із зігнутими в колінах ногами.
Перенесення постраждалого на руках двома рятувальниками. Якщо постраждалий періодично непритомніє, то його переносять на замку із трьох рук. При такому способі перенесення вільна рука рятувальника захоплює плече іншого для запобігання падінню постраждалого назад під час перенесення. Якщо постраждалий у свідомості, його переносять «на замку» із чотирьох рук (рис.), а постраждалий тримається руками за шию рятувальників
Перенесення на собіОдна людина може переносити постраждалого «на руках поперед себе» підхопивши під спину та стегна (хворий тримається за шию) (рис. ) , «на плечі» головою назад , коли постраждалий дуже слабкий і непритомний (рис. ). Якщо він у змозі триматися, то його переносять «на спині» тримаючи за ноги (хворий тримається позаду за плечі) (рис.). Такі способи вимагають великої фізичної сили і використовуються при перенесенні на малі відстані