Методики діагностики сім’ї.

Методики діагностики сім’ї

Спостереження – це цілеспрямоване, планомірне сприйняття явищ та об’єктів з метою подальшого їх аналізу та використання для потреб практичної діяльності. Спостереження буває:

· включеним (коли експериментатор на певний час стає рівноправним членом сім’ї, яка досліджується). Допомагає виявити особливості, недоступні іншим методам;

· невключеним (спостереження зі сторони, коли дослідник не належить до сім’ї, яку спостерігає). Використовується при підготовці програми дослідження, для уточнення та конкретизації гіпотези, визначення методів, вихідних положень дослідження;

· відкритим (коли сім’я знає, що вона є об’єктом вивчення);

· прихованим (коли сім’я не підозрюють, що за нею ведеться спостереження, при цьому використовуються телекамери, магнітофони, спеціальні кімнати з стінами однобічного бачення);

· лабораторним (коли спостерігається експериментальна ситуація, більш-менш наближена до реальності модель);

· польовим (коли об’єктом спостереження є реальний соціальний процес).

Умови успішного проведення спостережень: обов’язкова наявність мети спостереження та її відповідність завданням дослідження; вибір способів спостереження і способів фіксації явищ, що спостерігаються; планомірне проведення спостережень за певною схемою; перевірка результатів спостереження з точки зору їх обґрунтованості та надійності; об’єктивна позиція спостерігача; комплексній та аналітичний характер спостережень.

Метод спостереження має свої „плюси” та „мінуси”.

„Плюси”: дозволяє зафіксувати явище в момент його здійснення в реальній ситуації. „Мінуси”: вплив суб’єктивної точки зору спостерігача; знання об’єкта про те, що за ним спостерігають.

Хронометраж– це один з видів спостереження, що триває протягом тривалого часу з метою виявлення того, скільки, у середньому, часу здійснюється звичайно певна дія тією чи іншою особою в різних умовах. Соціологами було проведено хронометраж часу спілкування батьків і дітей у сім’ї. Були отримані такі дані:

1) витрати вільного часу, який використовують батьки на виховання дітей: для робітників – чоловіків – 23 хвилин в будній день і 36 хвилин у вихідний, для жінки-працівниці – 17 хвилин і 30 хвилин; для чоловіків-селян – 14 хвилин в будній день і 23 хвилини у вихідний, для жінок селянок – 18 і 25 хвилин. Названі цифри не включають час, який проведений батьками з дітьми на прогулянках, заняттях спортом, в кіно, театрах, на видовищних заходах тощо;

2) серед сімей кожним з батьків на виховання дітей щоденно витрачалось в середньому 35 хвилин. При цьому 76 % опитаних батьків займаються вихованням дітей систематично. Більше вільного часу приділяють заняттям з дітьми молоді батьки – в середньому 45 хвилин щоденно;

3) дітям допомагають у підготовці домашніх завдань 29 % матерів і 32 % батьків. Не допомагають, але постійно контролюють підготовку домашніх завдань 49 % матерів і 36 % батьків. У багатьох сім’ях має місце належний контроль за проведенням дозвілля дитини. Майже 50 % матерів і 33 % батьків завжди знають, чим займаються їхні діти у вільний час;

4) в різні періоди дитини частка батьківської і материнської уваги не постійна. Можна навіть говорити про своєрідні „піки” його. Перший такий „пік” – „пік” захопленості – припадає на перші роки життя дитини. В подальшому, в міру дорослості дітей, прояву їхньої самостійності, час, який приділяється батьками, поступово скорочується. Заняттям з підлітками-учнями батьки приділяють в 1,5-2 рази менше часу, ніж з дошкільнятами і молодшими школярами. Слід сказати, що витрати часу, який йде у батьків на спілкування з дітьми, різняться в залежності від того, скільки дітей в сім’ї, чи є сім’я простою чи складною, благополучною чи педагогічно слабкою, міською чи сільською. Є сім’ї, в яких вільний час на виховання дітей майже відсутній;

5) мати частіше, ніж батько, відвідує батьківські збори, зустрічається з вчителями. Зате батьки бувають в дитячих садочках, організовують забави з дітьми, любительські заняття.

Одержані дані свідчать про далеко неоднакову виховну активність батьків і матерів, різний рівень їх спілкування з дітьми. Батьки частіше (майже у 2 рази), ніж матері, обговорюють з дітьми політичні події в Україні і в світі, спортивні теми (майже у 3 рази). Зате у багатьох інших напрямах виховної практики активність батьків значно поступається активності матерів. Останні частіше, ніж батьки, проводять бесіди з дітьми про сімейні справи, взаємовідносини з товаришами, особливості свого характеру, значно частіше – про прочитані книжки, переглянуті фільми, телепередачі, моду тощо.

Стосунки дітей з матерями складаються в більшості випадків сприятливіше, ніж з батьками. Юнаки й дівчата в більшій мірі рахуються з порадами і вимогами матері, частіше спілкуються і дружать з нею, і тому ступінь її впливу на них більш високий.

Методи опитування– це методи збору первинної інформації на основі безпосередньої чи опосередкованої взаємодії респондента і дослідника. Опитування буває груповим чи індивідуальним, очним чи заочним, усним та письмовим.

До „плюсів” опитування належить легкість обробки результатів, масовість, швидкість отримання інформації.

Бесіда – це діалог на певну тему з метою отримання інформації. Питання можуть бути прямі й непрямі, але за продуманим планом, відповідати меті дослідження, бути чіткими та етичними. Бесіда передбачає створення обстановки довіри, розуміння, вільного, неформального спілкування. Відповіді повинні фіксуватися, але непомітно.

Інтерв’ю – це діалогова форма опитування, для якої характерними є прямі питання, які ставить тільки дослідник, певний відрізок часу, нейтральна позиція дослідника, більш швидкий, ніж у бесіді, темп розмови.

У основі будь-якого спілкування „дорослий-дитина” – питання про індивідуальній внесок кожного учасника в психологічне непорозуміння. Необхідно виявити, з ким треба працювати далі та як розставити акценти.

Інтерв’ю повинно включати кілька обов’язкових питань:

1. Що найбільше Вам не подобається у вашій дитині?

2. Що найбільше Вас радує в ній?

3. Чи вважаєте Ви, що майбутнє дитини більш-менш щасливе?

4. Чи вважаєте Ви, що Вашу дитину спіткає важка доля?

5. Чому саме особисто Ви завдячуєте таким якостям дитини, як... (перелічуються гарні риси, названі у питанні 2)?

6. Як Вам заважали такі недоліки, як... (перелічуються риси, названі у питанні 1)?

7. Як Ви вважаєте, якою часткою свого внутрішнього світу дитина завдячує спілкуванню з Вами?

Під час інтерв’ю важливим є отримання максимально конкретних, чітких відповідей та ілюстрацій із повсякденного життя.

Якщо мова йде про девіантну поведінку, важливо виявити, як часто здійснювалися проступки.

Критеріями патогенного (тобто такого, що порушує психологічну рівновагу дитини) виховного стилю є: а) нездатність прийняти позицію дитини (поведінка та риси характеру оцінюються з точки зору комфорту дорослого); б) генералізація сприйняття дитини (дуже узагальнена оцінка її життєвого шляху з далекими наслідками); в) відчуженість, нездатність дорослого реконструювати зв’язок між власним психологічним образом та портретом дитини.

Результати такого інтерв’ю дозволяють прийняти перше рішення про необхідність психотерапії.

В інтерв’ю використовуються динамічні оцінки стану сім’ї: екокарту, генограму, сімейну скульптуру.

Екокарта – це створення схеми, яка відбиває: 1) стосунки сім’ї з навколишнім середовищем (школою, медичними закладами, родиною батьків, дорослими братами і сестрами, роботою); 2) склад сім’ї і якість стосунків між членами сім’ї; між сім’єю і середовищем (добрі, слабкі, стресові); 3) потреби і можливості сім’ї, ресурси, які їй надає навколишнє середовище для задоволення потреб сім’ї та її окремих членів. Створення екокарти здійснюється соціальним педагогом разом з членом сім’ї шляхом відповідей на прямі запитання (Чи є у вас робота?) та на інформаційні (Які у вас стосунки з батьками?), які поступово переходять у розповідь члена сім’ї про себе, родину, потреби, ресурси тощо. Екокарта відбиває взаємостосунки сім’ї як системи з іншими значущими для неї та її членів суспільними системами та інститутами. Це дозволяє виявити шляхи допомоги їй, спланувати подальшу роботу з сім’єю на основі існуючих ресурсів і потреб. Але вона дозволяє вивчити стан сім’ї на окремий момент, не дає інформації про причини таких стосунків.