Методологічні засади дидактичної гри у процесі екологічного виховання

Методологічні засади дидактичної гри у процесі екологічного виховання

Вирішуючи програмні завдання по екологічному вихованню, на занятті з дітьми недостатньо часу відводиться грі. Діти хочуть продовження занять, і для засвоєння знань закріп їх в процесі ігрової діяльності. Самостійні ігри - улюблений вид діяльності дошкільників, саме в них максимально розгортаються їхні здібності.

   Однак в останніх дослідженнях Н.А.Короткової та Е.Е.Кравцової  з тривогою наголошується: саме самостійна сюжетна гра нині «йде» з світу дошкільника; його життя в дитячому саду організована так, що на гру часу не залишається. Переваги ігор полягає в тому, що їх можна використовувати не тільки на заняттях і в спільній діяльності вихователя, а й у самостійної діяльності дітей, а також в тому, що вони створюють сприятливий емоційний фон.

 Важко переоцінити внесок гри в розвиток дитини, в тому числі і в формування його екологічної свідомості та екологічної культури. Граючи, малюк пізнає багатоликий світ природи, вчиться спілкуватися з тваринами і рослинами, взаємодіяти з предметами неживої природи, засвоює складну систему відносин з навколишнім середовищем. В результаті цього удосконалюються інтелектуальні і вольові навички дитини, його моральні та естетичні почуття.

Гра - це спосіб осмислення навколишнього світу і свого місця в ньому, освоєння відповідних різних ситуацій моделей поведінки. У грі дитині надається можливість вирішити безліч проблем без втоми, перенапруження, емоційних зривів. Все відбувається легко, природно, із задоволенням, а головне, в ситуації підвищеного інтересу і радісного збудження.

Досить серйозну проблему для дітей дошкільного віку представляє засвоєння правил поведінки в природі, а також таких моральних норм, як відповідальність, безкорислива допомога, співчуття, і засвоюються ці норми і правила найкраще в ігровій діяльності. Дитина не тільки грає сама, але і спостерігає за іграми інших дітей. Так виникають передумови для формування свідомої поведінки в природі та соціумі, самоконтролю за діями і вчинками, тобто відбувається практичне освоєння моральних норм і правил поведінки.

Важливу роль відіграє спільна з іншими дітьми, колективна гра. У таких іграх діти яскраво проявляють себе як з хороших, так і з поганих сторін, що дає нам вихователям можливість використовувати спільні ігри для діагностики відносин дітей в природі, до інших дітей, до дорослих. Приміряючи в грі на себе ролі тварин і рослин, відтворюючи їх дії і стану, дитина проникає до них почуттями, співпереживає їм, що сприяє розвитку у дитини екологічної етики. Однак треба мати на увазі, що далеко не всяка гра є екологічної за своїми цілями і змістом. Щоб реалізувати за допомогою гри завдання екологічної освіти, необхідні ретельний педагогічний відбір і аналіз ігрового матеріалу. Педагогами дослідниками             були сформульовані наступні вимоги, відповідно до яких здійснюється відбір ігор для екологічної освіти дошкільників. []

1.          Гру необхідно підбирати з урахуванням закономірностей розвитку дітей і тих завдань екологічної освіти, які вирішуються на даному віковому етапі.
2.          Гра повинна давати дитині можливість застосовувати на практиці вже отримані екологічні знання і стимулювати до засвоєння нових.
3.          Зміст гри не повинні суперечити екологічним знанням, який формується в процесі інших видів діяльності.
4.          Ігрові дії повинні проводитися відповідно до правил нормами поведінки в природі. 

Гра займає в житті дошкільника особливе місце. Психологи розглядають ігрову діяльність як прояв сформованого у дитини позитивного ставлення до того змісту, яке вона в собі несе.

Рис. 2.1. Структурна блок-схема «Види ігор з екологічного виховання»

Для того щоб гра виступала ефективним засобом екологічної освіти дошкільників, необхідно простежувати внутрішній зв'язок кожної гри з попередніми і наступними іграми. Це дозволить прогнозувати: на який наявний досвід дитина буде спиратися, який новий крок станеться в його розвитку. []

     Які ж умови необхідні для того, щоб діти мали можливість проявити творчість в екологічних іграх, щоб ці ігри були привабливі? По-перше, необхідно, щоб зміст гри відповідало інтересам і можливостям дітей, особливостям дитячої субкультури.

По-друге, педагогічний супровід ігор має будуватися з урахуванням поступового наростання самостійності і творчості дитини.

По-третє, предметно-ігрове середовище дитячого садка повинна бути динамічно змінюється, а в її створенні повинні брати участь діти. Виконати ці умови дозволить ігрова діяльність.

     У свою чергу засвоєння знань про природу за допомогою гри, що викликає переживання, не може не вплинути на формування у них дбайливого й уважного ставлення до об'єктів рослинного і тваринного світу.

Газман С.О. класифікував особливості типів ігор. [23]

Розглянемо більш докладно дану класифікацію:

Рухливі ігри. Одне з основних і важливих засобів здорового виховання дітей - належить рухливим іграм. Основна функція рухливих ігор: рухова активність дітей, перед якими ставиться певна мета, але при цьому для її досягнення проговорюються правила. Для рухливих ігор характерні наступні особливості: творчість, змагальність, колективність. Такий тип ігор дозволяє виявляти себе в колективі (команді). Рухливі ігри так само мають велике значення у вихованні моральності. Коли діти працюють в команді, то у них формуються почуття взаємовиручки, дружби, переживання один за одного.

Сюжетно-рольові ігри (сюжетні). Даному типу ігор відводиться, так ж чимало важливе місце у вихованні у дошкільнят моральних засад. Для них характерна колективна робота, тому що сюжетні гри показують існуючі відносини в суспільстві. Їх поділяють: рольова гра, гра-драматізація, режисерська гра. Для них характерний сюжет, в якому має місце бути театралізовані дитячі свята, карнавали,

Будівельно-конструкторські ігри та ігри з елементами праці, ігри передають побут людей і ін. В даних іграх передаються основні життєві і культурні особливості, відносини між дорослим і дитиною, матеріальні цінності, а часом і казкові сюжети. Сюжетні ігри мають свою структуру, яка передається в назві, зміст, уявної ситуації, сюжеті і ролях;

Комп'ютерні ігри. У сучасному світі використання комп'ютерних технологій, так само зачіпає дітей. Ці ігри мають важливою функцією перед іншими іграми: наочність, показ способів для вирішення поставлених завдань. Наприклад, комп'ютерні ігри показують результат діяльності і спілкування героїв, їхні емоції при успішній і невдалій грі, що в житті важко сприйняти.

Для дітей дошкільного віку повинен, проводиться жорсткий відбір комп'ютерних програм. Необхідні критерії для комп'ютерних ігор: позитивно-морально спрямовані, укладати в собі новизну, агресивність і жорстокість в даних іграх повинна відслідковуватися, і гри містять таку спрямованість повинні повністю забиратися з діяльності дошкільнят.

Дидактичні ігри. Розглянемо більш повно дидактичну гру . Такі ігри відрізняються за освітнім змістом, освітньої діяльності дітей, ігрової діяльності та правилами, організації і взаєминам дітей, займаної ролі вчителя.

Представлені вище ознаки характерні для всіх ігор, проте в одних чіткіше виступають дані ознаки, в інших - інші. Дидактичних ігор дуже багато і конкретної їх класифікації не виділяється. Нерідко ігри порівнюють з їх змістом і виховними функціями. Ми спробували уявити класифікацію ігор:

- сенсорні;

- словесні;

- ігри з ознайомлення з природою;

- по формуванню математичних уявлень.

Ігри з матеріалом:

- ігри з іграшками;

- настільно-друковані ігри;

- сюжетні ігри.

Дана класифікація сприяє підкреслити їх спрямованість на навчання, пізнавальну діяльність дітей. Також відзначають типи дидактичних ігор по тому, як організовується робота з дітьми:

-ігри - подорожі,

 - ігри - доручення,

- ігри - припущення,

- ігри - загадки,

- ігри - бесіди (ігри - діалоги).

Принципи, що лежать в основі ігор проводяться на заняттях:

- дидактичний матеріал (формулювання математичних задач, наочність), повинен бути значущим. Даний принцип, допомагає дітям приймати завдання, поставлені перед ним як якусь гру, досягти хорошого результату, проявляти зацікавленість до даної роботи,

- колективність - згуртований дитячий колектив здатний вирішувати

завдання будь-якої складності, знаходити шляхи вирішення;

- змагальність. Цей принцип ставить дитини або групу, в умови, при яких потрібно виконати всі швидко і якісно. Даного роду діяльність дає можливість педагогу скорочувати час на завдання і домагатися оптимального результату.

Виходячи, з вище перерахованих принципів, виділимо вимоги для

використання на заняттях дидактичних ігор:

- ігри бажано повинні бути знайомі дітям, це дозволить педагогу відібрати ігри, які в більшій чи меншій мірі подобаються дітям; - включати в гру елементи нового. Нав'язування гри дітям не прийнятно, діти повинні самі в неї включатися, а якщо дітям не подобається гра, запропонувати іншу;

- вихователь повинен бути налаштований емоційно на ту роботу, яку він виконує. Гра, на відміну від інших видів роботи, вимагає особливого стану від того, хто її проводить. Треба не тільки знати і вміти провести гру, та ще й грати в неї разом з дітьми;

- гра є одним із засобів діагностики. Діти, граючи, відкриваються з усіх боків і показують всі свої якості, як хороші, так і погані. Є необхідна умова при проведенні гри і правила поведінки, хто порушує правила гри або дисципліну. Так що перед проведенням самої гри обговорюються всі нюанси і вимоги, це

може бути: бесіда, роз'яснювальна пауза, а найефективніше, коли діти самі роблять аналіз, що було зроблено правильно, а над чим ще потрібно працювати, що б в подальшому уникнути зауважень. Дидактична гра - дуже складне явище, однак, завдяки їй ми можемо побачити структуру, ту саму частину, яка дає характеристику гри як формі навчання і ігрову діяльність дітей в той же час.

Дидактична задача - це один з основних елементів гри, вона встановлюється метою вчителя і виховного впливу. Якщо поставлена ​​дидактична задача або їх було декілька, то тоді виділяється загальна спрямованість гри, то тоді її зміст буде обумовлено пізнавальною діяльністю дітей. Перед вихователем стоїть

мета сформулювати дані дидактичні завдання, звідси і буде виходити

навчальна діяльність. Виділяється ще одна умова: постановка задачі в грі, яка озвучується на початку проведення гри.

Отже, є завдання - дидактичні та ігрові - вони обидві відображають узгодженість і зв'язок навчання і гри. Розглядаючи пряму установку дидактичної задачі на заняттях з використанням  дидактичної гри, вона реалізовується через ігрову завдання, ставить ігрові дії, стає завданням самих дітей, звідси виникає бажання і потреба розв'язати цю проблему, активізує ігрові дії.

Складовим елементом дидактичної гри є правила. Правила мають певним змістом і спрямованість до досягнення результату, мають загальними завданнями по формуванню дитини як особистості і всього колективу. Педагог в дидактичної гри задає правила, з допомогою них він стежить за ходом гри, самим процесом пізнання і за поведінкою. Правилами гри характерні такі риси: навчання, організованість, формують характер особистості, а найчастіше вони різному поєднуються між собою. Правила «навчальні» спрямовані на те, щоб розкривати перед дітьми, що необхідно робити, як правильно виконувати, навчальні правила можна співвіднести з діями, вони пояснюють способи виконання. За допомогою правил створюється процес пізнання, а саме діти вчаться розбирати, думати, порівнювати, шукати

потрібні відповіді і т.д. Правила «організують», їх основна функція – це відслідковувати порядок, черговість ігрових дій. Між дітьми в процесі ігрової діяльності формуються ігрові та дружні стосунки. Вивчивши праці І.Є. Берлянд [32], Л.С. Виготського [28], Д.Б. Ельконіна [52], І. Хейзінга [76], ми визначили гру, в широкому сенсі слова, як цікаву і основну для дитини діяльність в

визначених ситуаціях.

Дидактична (пізнавальна) гра - це спеціально створена ситуація, яка відображає реальність, з якою дитина повинна знайти вихід. В основі дидактичної гри лежить технологія проблемного навчання. Основною властивістю ігрової діяльності дітей, є те, що інформація отримується дитиною в грі приходить не звідки-небудь, а є власним осмислення, підсумком цієї діяльності. Якщо розглядати дидактичну гру як метод навчання, то можна

виділити ряд можливостей, які вона містить:

- включає розумові процеси;

- активізує інтерес і уважність;

- виробляє здатності;

- вводить дітей в життєві ситуації;

- навчає дітей все робити за правилами, формує допитливість;

- закріплює знання, вміння.

Якщо гра була пояснена правильно, то тоді відбувається збагачення мислення, формується процес самовстановлення, зміцнюється воля дітей. Гра дає дитині можливості для власних відкриттів, вирішувати свої проблеми, наприклад, в спілкуванні. Перед сучасною дошкільною освітою ставиться завдання: сформувати систему знань на значному рівні теоретичного узагальнення. Діти дошкільного віку повинні освоїти загальні теоретичні знання, так як вони пов'язані з формуванням пізнавальної активності і самостійності дітей. Починаючи вивчати новий матеріал, педагог в роботі може використовувати

різні методи для передачі інформації: словесні, наочний матеріал, практичні (А.А. Вагін, П.В. Гора та інші).

Якщо говорити про структуру дидактичної гри, то вона має компоненти:

- мотиваційний компонент складають: потреба, мотив, інтерес, бажання дітей брати участь в грі;

- орієнтовний компонент: вибір тих засобів, які будуть сприяти ігрової діяльності;

- виконавчий компонент: дії, операції, що дозволяють досягти мети;

- контрольно-оцінний компонент: виправлення неточностей та стимулювання активності ігрової діяльності.

Основною функцією, якої гра повинна володіти - це доступність для її розуміння; в грі потрібно виходить з індивідуальних можливостей дітей, їх вікових особливостей. Займаючись відбором пізнавальних ігор потрібно враховувати принцип ускладнення матеріалу, іншими словами йти «від простого до складного », тоді дитина в повній мірі опанує потрібними навичками, вміннями і способами діяти.

За допомогою гри можна просте, монотонне заняття перетворити в захоплюючий процес пізнання, де кожна дитина зможе включитися в цей процес пізнання і проявити себе як особистість, висловити свою думку.

Можна відзначити ще чимало важливий факт: гра - це засіб, в якому дитина може показати, продемонструвати, як він освоїв нову тему, іншими словами застосувати отримані знання на практиці. С.А. Шмаков вважає, що «позбавлення дитини ігрової практики – це позбавлення його головного джерела розвитку: імпульсів творчості, одухотворення освоюється досвіду життя, ознак і прийме соціальної практики, індивідуального саме занурення, активізації процесу пізнання світу »[59, С. 34].

Дидактичні ігри займають особливе місце з ознайомленням з природою. Вирішуючи завдання, поставлені в дидактичній грі, дитина вчиться виокремлювати окремі ознаки предметів, явищ, порівнювати їх, групувати, класифікувати за певними загальними ознаками. Діти вчаться міркувати, робити висновки, узагальнення, при цьому тренується їх увагу, пам'ять, довільне сприйняття. При вирішенні ігровий завдання часто потрібно пояснити свої дії, а це сприяє розвитку мови дітей. Дидактичні ігри вчать дітей застосовувати наявні знання в нових умовах, активізують різноманітні розумові процеси, сприяють вихованню вміння грати разом. Ігри дають можливість дітям оперувати самими предметами природи, порівнюючи їх, відзначати зміни окремих зовнішніх ознак. Наприклад:

Гра «Харчові ланцюжка водойми»

Правила гри: Вихователь пропонує силуети мешканців водойми і просить дітей викласти, хто кому необхідний для живлення. Діти викладають картки:

комар - жаба - чапля

черв'ячок - рибка - чайка

водорості - равлик - рак

ряска - мальок - хижа риба

Гра «З чим не можна в ліс ходити?»

Правила гри: Вихователь викладає на стіл предмети або ілюстрації з зображенням рушниці, сокири, сачка, магнітофона, сірників, велосипеда ... Діти пояснюють, чому не можна брати ці предмети в ліс.

Гра «Гімн природі»

Діти стають в коло. Всі вони маленькі сніжинки. Просимо кожну сніжинку сказати про свою матінку Зиму кілька добрих слів. Діти не повинні повторювати відповіді інших дітей. Педагог записує всі слова, і з них виходить гімн Зимі. Діти можуть бути осінніми листочками, крапельками дощу і т.д.

Отже, педагог може без праці включити в процес навчання дітей, з допомогою використання дидактичної гри. Емоційне ставлення до гри робить дитину розкутішою і відкритою для отримання нового.

Гра має важливе значення в житті дітей, але головне завдання педагога в ній -це дати дитині знання. При використанні ігрових вправ, педагог повинен виходити від принципу «від простого до складного». І найголовніше умова, яку педагог повинен виконувати - це постійне підкріплення діяльності дітей оцінкою, схваленням їх роботи.