" міфи онкології Рак печінки . Трансплатологія"

 

 

УУБК

 

 

"6 міфів онкології. Сучасне діагностувпння раку печінки Трансплатологія."

Данилова Інеса Віталіївна

Ординатор

Онколог , гемато -ревматолог, кардіолог ,хірург.

Київська міська лікарня швидкої допомоги

Ключові слова :  міфи винекнення раку, рак печінки ,транслотація.

Анотація:

Всесвітня онкогічна Америки  організація ,за сучасними даними створила протоколи вони вписались як міфи в онкології"який може бути рак, чи це виліковно".

 

На сьгодні  виникнення онкологія, полягає поставити все нові завдання для сучасних лікарів ,насуільки правильно діагностувати рак на раннії стадіях та знайти ліків проти раку і головне: як від нього захиститись.

 

До Дня боротьби проти раку The Village Україна разом із лікаркою-онкологом пояснюємо, як працює рак, і спростовуємо найпопулярніші міфи про хворобу.

За даними американсьуих протоколів на 2020 рік випадки захворюваності на рак збітьшились на70%,з них тритина це самі америуанці,в Китаї,Корея - 35%,Европа-45%,Рсія та Україна-65%.

Міф .кажуть що рак невиліковний.

З одного боку, це міф, а з іншого – темний бік реальності. Рак – не одна хвороба, а ціла група онкологічних захворювань, які можуть вражати різні органи та системи організму. Наразі відомо про близько 100 видів злоякісних пухлин: і кожен має свої індивідуальні характеристики та способи розвитку. Тому на сьогодні нам простіше відіслати людину на Місяць і колонізувати Марс, ніж придумати універсальні ліки від раку.

Наведу приклад лімфоми, якщо говорити немедичною термінологією – то це злоякісні пухлини лімфатичної системи. Є дві великі групи лімфом: лімфома Ходжкіна і неходжкінські лімфоми.

Було проаналізовано зокрема, останні охоплюють понад 60 видів: вони походять з різних клітин, можуть мати різні причини виникнення і лікуються зовсім по-різному.

Відсоток успіху при лікуванні неходжкінських лімфом варіюється від 20-90%. Розвіяти цей міф до кінця неможливо, тому що успіх доступної на сьогодні терапії залежить від багатьох факторів.

Звісно, для багатьох цей діагноз звучить гірше за смертний вирок. Однак тепер у світі витрачають мільярди доларів на дослідження, результати яких сприяють значним успіхам у лікуванні онкології.

Відсоток успіху при лікуванні неходжкінських лімфом варіюється від 20 до 90%

Хворі на рак помирають найчастіше

На сьогодні це міф, який, на жаль, може стати реальністю в найближчі десятиліття. За останнім звітом ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я), найбільше людей помирають через серцево-судинні захворювання. Наприклад, у 2016 році 15,8 мільйона смертей сталось унаслідок інфарктів та інсультів. Онкологічні захворювання виходять на 2 місце за рівнем смертності у світі. У 2019році очікувана смертність від раку становила близько 9 з половиною мільйонів випадків.

Історичні випадки.

Але є і хороші новини: з 1991 року смертність від онкологічних захворювань знизилася на понад 25%. Наприклад, смертність від раку легень у чоловіків зменшилась на 45%, у жінок – на 21% з 2002 по 2015 роки.

Рак ніяк не проявляється на перших стадіях

Насправді все відносно. Досить часто пацієнти справді приходять уже з поширеними стадіями, пізніми. На жаль, багато людей не відразу звертається до лікаря при появі будь-яких симптомів, пояснюючи їх різними чинниками.

Наприклад, хронічну втому і підвищену сонливість списують на перенапруження на роботі, свербіж шкіри – на алергію, а затяжний кашель пояснюють застудою. Саме для ранньої діагностики в світі розроблені скринінгові програми для різних груп населення. Велику і важливу роль відіграє сімейний лікар, а також відповідальне ставлення до свого здоров’я.

Рак передається спадково

Гени, з якими ми народилися, можуть сприяти ризику розвитку певних видів раку, зокрема раку молочної залози, яєчників і раку простати. Здебільшого захворювання розвивається випадково, бо у кожного є певний ризик його розвитку. Однак деякі люди генетично схильні до певних видів онкологічних захворювань і мають більш високий ризик розвитку раку порівняно із загальною популяцією.

ДНК присутня майже в кожній клітині нашого організму і несе основні інструкції, які потрібні нашим клітинам і тканинам для правильного функціонування. ДНК розташовані у хромосомах. Клітини більшості людей мають 23 різних хромосоми, які входять у два ідентичних набори: один набір від мами і один від тата. Загалом – 46 хромосом. У них розкидано приблизно 25 000 генів, які є функціональними одиницями ДНК.

Клітина використовує гени для виробництва білків та інших речовин, які необхідні для життя. У деяких генах відбуваються зміни в ДНК – мутації. Саме ці мутації і пов’язані з розвитком онкологічних захворювань.

Рак зазвичай виникає через мутації генів, які відбуваються випадковим чином в одній або декількох клітинах організму

Висновки:

Такі зміни називаються соматичними мутаціями і можуть виникати як природний наслідок старіння або пошкодження ДНК клітини з різних причин. Набуті мутації є тільки в певних клітинах організму, і вони не передаються від батьків дітям. Тобто гени, з якими народилися, можуть сприяти ризику розвитку певних видів раку.

У невеликого відсотка людей захворювання відбувається через інший тип мутації – спадкову. Ці мутації зазвичай передаються від одного або обох батьків і присутні майже в кожній клітині тіла.

Люди, у яких є вони, мають вищий від середнього ризик захворіти, але це не є аксіомою. Тобто не кожен, хто має такі спадкові мутації генів, у 100% випадків захворіє на онкологію.

Генетичне тестування вже є в світі та його рекомендують проходити людям, у кого в родині були випадки захворювання на рак.

Раком можна заразитись

Тут я буду максимально лаконічна: ні. Рак це не ГРВІ і навіть не ВІЛ. Тому якщо ви живете в одному приміщенні з людиною, яка хвора на будь-яке онкологічне захворювання – ви 100% не зможете заразитись.

Профілактики раку не існує

Це найголовніший міф і дуже велика помилка. Сьогодні всі вчені світу зосереджені не тільки на підвищенні рівня виживаності пацієнтів, але й профілактиці онкологічних захворювань.

Звісно, не всі види раку піддаються профілактиці та ніхто не дасть стовідсоткової гарантії, що в людини ніколи не діагностують пухлину. Але профілактика істотно знижує ризик розвитку онкологічних захворювань.

НАПРИКЛАД, ВСЕСВІТНЬО ВІДОМА АМЕРИКАНСЬКА КЛІНІКА MAYO CLINIC ДАЄ 7 ПОРАД ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ РАКУ:

 

1. Відмовитися від тютюнопаління.

 

2. Дотримуватися здорового і правильного харчування (наприклад, жінки, які дотримуються середземноморської дієти з додаванням оливкової олії і горіхів, можуть мати менший ризик розвитку раку молочної залози).

 

3. Бути фізично активним і підтримувати нормальну масу тіла.

 

4. Захищати свою шкіру від негативного впливу сонячних променів.

 

5. Проходити вакцинацію проти вірусу гепатиту В і вірусу папіломи людини (ВПЛ – одна з основних причин раку шийки матки у жінок).

 

6. Уникати незахищених статевих контактів, а також не вживати наркотичні речовини.

 

7. Проходити регулярні медичні огляди.

 

Ці прості поради справді рятують життя мільйонам людей у світі.

Найсучасніша онкологія може вирішити всі питання .

Отже рак печінки-Нове в розумінні хвороби.

Сьогодні основний метод лікування злоякісних новоутворень печінки при первинних пухлинах і метастазах колоректального раку – анатомічна лапароскопічна резекція печінки. Така методика використовується в країнах Західної Європи, в Ізраїлі, в США і в ЛIСОД. При метастазах інших видів раку використовують атипову резекцію, радіочастотну абляцію.

Рак печінки – злоякісна пухлина, яка локалізується в печінці. Новоутворення походить з клітин печінки або є метастазом іншої (первинної) пухлини. Метастази в печінці розвиваються набагато частіше, ніж первинні пухлини. Це пов'язано з характером кровообігу і функцією печінки в організмі. Метастази злоякісного новоутворення –  це важке ускладнення, яке більш небезпечне, ніж сама первинна пухлина. Метастатичний рак виявляють як метастази злоякісної пухлини при її первинній локалізації в інших органах.

Первинний рак печінки має такі типи: гепатоцеллюлярна карцинома, ангіопластічна саркома, гепатобалстома і гемангіосаркома, холангіокарціонома.

Причини і механізм розвитку захворювання ще недостатньо вивчені. Досліджувався вплив географічного положення, клімату, раціону харчування, деяких медичних препаратів. У хворих алкоголізмом первинний рак печінки нерідко розвивається на фоні цирозу. Рак печінки може виявитися в будь-якому віці, частіше їм хворіють після 40 років.

ДІАГНОСТИКА

В ЛIСОД для діагностики раку печінки застосовують сучасні методи, які відповідають міжнародним медичним стандартам.

Ультразвукове дослідження (УЗД) дозволяє виявити пухлину і в деяких випадках визначити її тип.

Біопсія пухлини є найбільш достовірним методом діагностики раку печінки. Як правило, застосовують тонку довгу голку, яку вводять через шкіру в печінку в область пухлини під контролем УЗД-апарату. Якщо під час дослідження ділянки новоутворення під мікроскопом виявляють ракові клітини, діагноз раку печінки вважається підтвердженим.

Комп'ютерна томографія (КТ) дуже ефективна при діагностиці пухлин печінки, дозволяє виявити навіть маленькі новоутворення, непомітні на УЗД. В ЛIСОД для поліпшення зображення проводять КТ з контрастуванням –   внутрішньовенно вводиться контрастна речовина, що дає можливість фахівцям вивчити розташування судин в печінці. Під час комп'ютерної томографії апарат отримує зображення тонких зрізів, що допомагає фахівцям ретельно обстежити структуру органу і виявити навіть невеликі пухлини.

Лапароскопія. Лапароскопічний метод дозволяє поставити точний і правильний діагноз. Метод щадний, швидкий і безболісний. Через невеликий розріз, під короткодіючим наркозом, лікар вводить спеціальний прилад в черевну порожнину, оглядає пухлину на моніторі і бере шматочок тканини на дослідження.

Дослідження крові. Визначення рівнів альфа-фетопротеїну (АФП) в крові корисне як на етапі діагностики пухлин печінки, так і після лікування для контролю ефективності терапії і можливого рецидиву захворювання.

ЛІКУВАННЯ

Вартість послуг

Для уточнення вартості діагностики та лікування цього виду раку зв'яжіться з Інформаційною службою:

Якщо пухлина операбельна, то починається підготовка до серйозного хірургічного втручання. Видалення метастазів в печінці – ефективний метод лікування. Печінка «вміє» регенеруватися, і віддалена частина поступово відновлюється. Таким чином, провідним методом залишається радикальне оперативне втручання (наприклад, гемігепатектомія або атипові резекції печінки) в поєднанні з подальшою хіміотерапією.

Радіотерапія також застосовується в лікуванні раку печінки, лікуванні метастазів в печінці, оскільки знижує темпи росту пухлини. Радіотерапія може бути використана в поєднанні з хірургічним лікуванням або з хіміотерапією. Емболізація печінкової артерії передбачає блокування артеріальної крові, яка переноситься до карциноїдних пухлин з наступним проведенням хіміотерапії для зменшення розмірів осередків, що залишилися.

Раннє виявлення хвороби є запорукою успішного лікування. Операція, яка проводиться на початкових стадіях раку печінки, як правило, дає хороші результати.

СИМПТОМИ

Рак печінки зазвичай проявляє симптоми на тлі хронічних хвороб (вірусний гепатит, цироз і т.д.). В результаті, на ознаки вже існуючої недуги накладаються нові.

Поява болю в животі або її посилення – симптом раку, який часто свідчить про великі розміри новоутворення або його розповсюдження за межі печінки.

Відчуття тяжкості в правому підребер'ї може бути ознакою раку печінки.

Підвищена температура тіла (вище 37.5 градусів Цельсія), яка тримається тривалий час і не пояснюється іншими причинами.

Поява водянки (асцит) – це скупчення в черевній порожнині рідини, що виникає при раку печінки і цирозі. Тобто поява асциту у хворого з цирозом може бути як ускладненням основної хвороби, так і ознакою раку печінки.

Жовтяниця –  пожовтіння склер очей, слизових оболонок і шкіри тіла. Виникає при різних станах, але, в тому числі, при цирозі і при раку печінки. Жовтяниця у хворого може проявлятися як ускладнення цирозу, але так само може бути ознакою раку печінки.

Здуття живота, зниження маси тіла, відсутність апетиту, виражена слабкість –  це симптоми раку печінки, але можуть зустрічатися і при інших хворобах.

ФАКТОРИ РИЗИКУ

Відомі фактори ризику, які можуть сприяти розвитку раку печінки.

Пол. Чоловіки хворіють частіше, ніж жінки. Можливо, це пов'язане з великим вживанням ними алкоголю.

Захворювання печінки. Хронічна інфекція (гепатит С або В) – дуже значущий фактор ризику. Є деякі спадкові захворювання, які підвищують ймовірність виникнення раку печінки.

Цироз. Хвороба, що розвивається в результаті формування в печінці рубцевої тканини і часто призводить до раку. Найбільш суттєві причини цирозу –   вживання алкоголю і захворювання гепатитом С та В. Інша причина – це накопичення в печінці надмірної кількості заліза.

Вживання тютюну. Доведений зв'язок між курінням і виникненням раку печінки. При супутньому вживанні алкоголю ризик збільшується.

Афлатоксини. Вживання продуктів, які через неправильне зберігання вражені афлотоксином В1 (мітотоксін гриба Аspergilis flavus), підвищує ризик захворювання. До таких продуктів відносяться: пшениця, рис, кукурудза, соєві боби, земляні горіхи і пр.

Анаболічні стероїди – це чоловічі гормони, які іноді використовують спортсмени. Їх тривале застосування може дещо збільшити ризик розвитку злоякісної пухлини печінки.

Миш'як. Є країни, де вживається вода, яка забруднена миш'яком. Це підвищує ризик виникнення раку печінки.

ПРОФІЛАКТИКА

Основна профілактика раку ендометрія спрямована на нормалізацію і корекцію ендокринно-обмінних порушень: зниження маси тіла, нормалізація гормональних порушень і цукрового діабету, а також виявлення і лікування гіперпластичних процесів ендометрія. Також до профілактики можна віднести гормональні контрацептиви, що містять естрогени і гестагени, які перешкоджають розвитку гіперплазії ендометрія.

Стисла характеристика.

Трансплантація (від лат. transplantatio — пересаджування) — метод, що полягає в пересадці реципієнту органу або тканини (трансплантата), взятих у донора, а також клонованих тканин, штучних імплантатів (електронних, металічних та інших), найчастіше методом хірургічного втручання.

 

Трансплантацію імплантатів називають імплантацією.

 

Трансплантація є базовим методом лікування у трансплантології.

 

3 квітня 1933 року український хірург Ю. Ю. Вороний, працюючи в Херсоні, вперше у світі виконав клінічну пересадку трупної нирки, звіт про яку був опублікований в італійському журналі «Vinerva Chirurgica», в якому зазначалось, що нирка включилась у кровообіг і почала самостійно функціонувати. Ця пересадка нирки була першою в історії спробою пересадки будь-якого цілого органу людині.[1]

 

Види Редагувати

 

Фото операційної під час проведення першої трансплантації серця в ЧССР (Братислава, 1968)

Розрізняють такі види трансплантації:

 

Аутотрансплантація (від грец. αυτός — сам), або аутологічна трансплантація — реципієнт трансплантата є донором для самого себе. Наприклад, аутотрансплантація шкіри з непошкоджених ділянок на обпалені широко застосовується при важких опіках. Аутотрансплантація кісткового мозку або гемопоетичних стовбурових клітин після високодозової протипухлинної хіміотерапії широко застосовується при лейкозах, лімфомах і хіміочуттєвих злоякісних пухлинах.

Ізотрансплантація (гомотрансплантація), або гомологічна трансплантація — донором трансплантата є 100 % генетично і імунологічно ідентичний реципієнту однояйцевий близнюк реципієнта.

Аллотрансплантація (від грец. άλλος — інший), або гетерологічна трансплантація — донором трансплантата є організм того ж виду, що генетично і імунологічно відрізняється від реципієнта.

Ксенотрансплантація (від грец. ξενος — чужий), або міжвидова трансплантація — трансплантація матеріалу від іншого біологічного виду(наприклад: людині від тварини).

Клітинна інженерія та клонування, метод вирощування тканин, органів з клітин реципієнта з метою пересаджування. У перспективі клонування тканин і вирощування цілих органів людини із заданими імунологічними характеристиками можуть призвести до того, що 100 % трансплантацій органів будуть гомологічними.

Трансплантація печінки при метастазах колоректального раку є суперечливим лікувальним заходом і не рекомендована в клінічних практичних посібниках.  У статті представлено перше в Росії клінічне спостереження трансплантації печінки від посмертного донора молодий пацієнтці з множинними білобарнимі нерезектабельними метастазами раку ободової кишки в печінці.

 Захворювання не прогресує протягом 10 міс на тлі імуносупресивної терапії (еверолімус) і ад'ювантного лікування.

 У короткому літературному огляді освітлено стан проблеми і місце трансплантації печінки в лікуванні метастатичного колоректального раку.

 

Литература

1. Colombo M , Piva A. Treatment of hepatocellular carcinoma. Progress in Hepatology // Miquet J.P. and Dhumeaux, eds. John

Libbey Eurotext, Paris. – 1993. – P.1322.

2. El-

Serag H.B., Mason A.C. Rising incidence of hepatocellular carcinoma in the United States // N. Engl. J. Med. – 1999. –

Vol.340 – P.745.

3. Barazani Y., Hiatt J.R., Tong M.J. et al. Chronic viral hepatitis and hepatocellular carcinoma // World J. Surg. – 2007. – Vol.31.

– P.12451250.

4. Kew M.C., Popper H. Relationship between hepatocellular carcinoma and cirrhosis // Semin. Liver Dis. – 1984. – Vol.4. –

P.136146.

5. Buzuttil R.W., Farmer D.G., Yersiz H. et al. Analysis of longterm outcomes of 3200 liver transplantations over two decades:

a singlecentre experience // Ann. Surg. – 2005. – Vol.241. – P.905916.

6. Starzl T.E. The puzzle people: memoirs of a transplant surgeon // University of Pittsburgh Press. – 1992.

7. Tilney N.L. Transplant: from myth to reality // Yale University. – Press. 2003.

8. Calne R.Y., White D.J.G. The use of Cyclosporin A in clinical organ grafting // Ann. Surg. – 1982. – Vol.196. – P.330.

9. Pichlmayr R., Weimann A., Ringe B. Indications for Liver Transplantation in Hepatobiliary Malignancy // Hepatology. – 1994.

– Vol.20. – P.33S40S.

10. Van Thiel D.H., Carr B.J., Yokoyama J. et al. In: Primary liver cancer in Japan // Springer. – 1992.

11. Iwatsuki S., Shaw B.W., Starzl T.E. Role of liver transplantation in cancer therapy // Ann. Surg. 1985. – Vol.202. – P.401407.

12. O Grady J.G., Polson R.J., Rolles K., Calne R.Y., Williams R. Liver transplantation for malignant disease. Results in 93

consecutive patients // Ann. Surg. – 1988. – Vol.207. – P.373379.

13. Yokoyama I., Todo S., Iwatsuki S., Starzl T.E. Liver transplantation in the treatment of primary liver cancer // Hepatogastro

enterology. – 1990. – Vol.37. – P.188193.

14. Klintmalm G. Liver transplantation for hepatocellular carcinoma. A registry report of impact of tumor characteristics on

outcome // Ann. Surg. – 1998. – Vol.228. – P.479490.

15. Iwatsuki S., Dvorchik I., Marsh J.W. et al. Liver transplantation for hepatocelllular carcinoma: a proposal of a prognostic

scoring system // J. Am. Coll. Surg. – 2000. – Vol.191. – P.389394.

16. Mazzaferro V., Regalia E., Doci R. et al. Liver transplantation for treatment of small hepatocellular carcinoma in patients

with cirrhosis // N. Engl. J. Med. – 1996. – Vol.14. – P.728729.

17. Regalia E., Coppa J., Pulvirenti A. et al. Liver transplantation for small hepatocellular carcinoma in cirrhosis: analysis of our

experience // Transplant. Proc. – 2001. – Vol.33. – P.14421444.

18. Yao F.Y., Ferrell L., Bass N.M. et al. Liver transplantation for hepatocellular carcinoma: expansion of the tumor size limits

does not adversely impact survival // Hepatology. – 2001. – Vol.33. – P.13941403.

19. Fernandez J.A., Robles R., Marin C. et al. Can we expand the indications for liver transplantation among hepatocellular

carcinoma patients with increased tumor size? // Transplant. Proc. – 2003. – Vol.35. – P.18181820.

20. Duffy J.P., Vardanian A., Benjamin E. et al. Liver transplantation criteria for hepatocellular carcinoma should be expa00nded:

A 22year experience with 467 patients UCLA // Ann. Surg. – 2007. – Vol.246. – P.502511.

21. Onaca N., Davis Gl., Goldstein R.M. et al. Expanded criteria for liver transplantation in patients with hepatocellular

carcinoma: a report from the International Registry of Hepatic Tumors in Liver transplantation // Liver. Transpl. – 2001. – Vol.13.

– P.391399.

22. Sotiropoulos G.C., Molmenti E.P., Omar O.S. et al. Liver transplantation for hepatocellular carcinoma in patients beyond the

Milan but within the UCSF criteria // Eur. J. Med. Res. – 2006. – Vol.11. – P.467470.

23. BarcelonaClinic Liver Cancer Group. Llovet JM, Fuster J, Bruix J. The Barcelona approach: diagnosis, staging, and

treatment of hepatocellular carcinoma // Liver. Transpl. – 2004. – Vol.10. – P.S115S120.

24. Olthoff K.M., Millis J.M., Rosove M.H. et al. Is liver transplantation justified for the treatment of hepatic malignancies? // Arch.

Surg. – 1990. – Vol.125. – P.12611286.

25. Chung S.W., Toth J.L., Rezieg M. et al. Liver transplantation for hepatocellular carcinoma // Am. J. Surg. – 1994. – Vol.167. –

P.317321.

26. Carr B.I., Selby R., Madriaga J., Iwatsuki S., Starzl T.E. Prolonged survival after liver transplantation and cancer chemother

apy for advanced stage hepatocellular carcinoma // Transpl. Proc. – 1993. – Vol.25. – P.11281129.

27. Bismuth H., Morino M.