Михайло Миколайович Петренко. Поезія “Небо” - народна пісня літературного походження

Михайло Миколайович Петренко. Поезія “Небо” - народна пісня літературного походження

Мета: ознайомити учнів з особливістю романтизму як літературного напряму і творчістю поетів-романтиків харківської школи; розглянути та проаналізувати поезію Михайла Петренка ”Небо”; з’ясувати риси романтизму у творах, образи-символи, мотиви; дати поняття «елегія», «медитація», розкрити особливості цих жанрів; допомогти учням усвідомити значення доби романтизму для розвитку української літератури; розвивати вміння визначати основні мотиви поезій і роль художніх засобів у них.

Михайло Миколайович Петренко – Поет і службовець. Перш за все, Михайло Миколайович Петренко – поет Харківської школи романтиків першої половини ХІХ століття. Поетична спадщина Михайла Петренка невелика, але деякі його вірші стали народними піснями, які пам'ятають і сьогодні.

Вперше біографічні дані поета з'являються в літературі в 1848 році в "Южном русском зборнике", де видавець А. Метлинський повідомляє:"Петренко, Михайло Николаевичъ, родился въ 1817 году, и, большею частію, проживалъ и узналъ языкъ и бытъ народный въ городѣ Славянскѣ и его окрестностяхъ, Изюмскаго Уѣзда; окончилъ курсъ ученія въ 1841 году въ Харьковском Университетѣ, и потомъ опредѣлился на службу по гражданскому вѣдомству…". Незважаючи на відсутнисть будь-яких докуменів про місто народження Михайла Петренка, в літературі можна зустріти твердження, що він народився у Слов'янську.

З 21 вересня 1837 року Михайла Петренко було зараховано до Імператорського Харківського університету на юридичний факультет, про що відомо зі списків студентів четвертого курсу юридичного факультету 1840-1841 навчального року (зберігаються в бібліотеці Харківського університету). У 1841 році він закінчив повний курс наук Імператорського Харківського університету зі ступенем дійсного студента, що свідчило про закінчення навчання без відзнаки. Вперше його вірші було надруковано в 1841-му році в поетичному альманасі "Сніпъ", який видавався О. Корсуном. В збірці під загальною назвою "Думки" було надруковано декілька віршів Поета: "Недоля" (Дивлюся на небо та й думку гадаю…), "Вечjрнjй дзвінъ" (Якъ в сумерки вечjрнjй дзвjнъ…), "Смута" (Чого ты, козаче, чого ты, бурлаче…), "По небу блакитнjмъ очjма блукаю…", "Гей, Иване! Пора…" (два вірші), "Брови" (Ой, бjда менj, бjда…) та "Туди мои очj, туди моя думка…".

Найпопулярніший твір «Небо», покладений в основу всесвітньовідомої пісні-романсу «Дивлюсь я на небо», аранжування до якої зробив польсько-український композитор Владислав Заремба. Пісня настільки полюбилася, що її почали наспівувати, а у наш час, дехто навіть вважає, що вона народна. До речі, саме ця пісня першою пролунала у космосі: коли в далекому 1962 році Радянський Союз запустив на орбіту новий космічний корабель «Восток-4», його вів всесвітньовідомий космонавт українець Павло Попович, пролітаючи над рідним краєм, Попович вирішив вийти в ефір із привітаннями до землян, заспівавши «Дивлюсь я на небо…».

Небо. Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю,Чому мені, боже, ти криллів не дав?Я б землю покинув і в небо злітав!Далеко за хмари, подальше од світу,Шукать собі долі, на горе привіту,І ласки у зірок, у сонця просить,У світі їх яснім все горе втопить;Бо долі ще змалу здаюся не любий,Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;Чужий я у долі, чужий у людей: Хіба ж хто кохає нерідних дітей?Кохаюся лихом, привіту не знаю,І гірко, і марно свій вік коротаю;І в горі спізнав я, що тільки одна, —Далекеє небо, — моя сторона.І на світі гірко; як стане ще гірше,Я очі на небо, — мені веселіше!І в думках забуду, що я сирота,І думка далеко, високо літа. Коли б мені крилля, орлячі ті крилля. Я землю б покинув, і на новосілля. Орлом бистрокрилим у небо польнув,І в хмарах навіки од світу втонув!

Бесіда. Яким настроєм оповита ця пісня?Як ви вважаєте, за яких обставин людина звертається до неба?Як герой характеризує власну долю?Через що страждав хлопець?Чому, на ваш погляд, світ для героя є нестерпним?Чим викликано те, що хлопець нудиться світом?Чому життя на небі герой вважає кращим, ніж на землі?Що символізує небо?Які образи-символи ще наявні у творі?

«Символи твору»{E6 A28854-56 C3-4 CD6-8068-4971 D4 FF7215}Символ. Значеннянебо. Височінь, недосяжністьсонце. Слава, величмісяць. Циклічність часу, вічність, оновленняземля. Щедрість, гріхопадіннясвітбуденністькрила. Мрія, творчість, натхнення. Сокіл та орел. Відвага, сміливість, гордість

Аналіз твору. Тема: зображення прагнення ліричного героя віднайти своє місце в життєвому вирі через власну невизначеність, бідність, сирітство.Ідея: висловлення співчуття хлопцеві, який позбавлений батьківської ласки, піклування і приречений на довічне страждання. Рід: лірика. Жанр: медитація

Медитація (лат. meditatio — роздум) — вірш філософського змісту, в якому автор передає свої глибокі роздуми про деякі важливі проблеми, інколи глобального значення (життя і смерть, дружба і кохання, людина і природа). Особливого поширення цей жанр набув у поезії сентименталістів і романтиків. Теорія літератури. Елегія - один із жанрів лірики, вірш, у якому виражені настрої смутку, журби, задуми.

Домашнє завдання. Вивчити напам'ять поезію "Небо"