Михайло Сікорський - Герой України

Моє життя — мої музеї(100.річчя з дня народження Героя України Михайла Сікорського)

СІКОРСЬКИЙ Михайло Іванович (13.10.1923—27.09.2011) — історик, етнограф, музеєзнавець, археолог. Доцент (1996). Почесний член Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, почесний член Академії архітектури України (1998). Герой України (2005). Засл. працівник культури УРСР (1966). Н. в м. Чигирин. Разом із братом і сестрою виховувався в дитячому будинку. Навчався в авіаційному технікумі в Запоріжжі, який на початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941 —1945 переведений до м. Омськ (нині місто в РФ). 1946—51 навчався на історичному ф-ті Київського університету, по закінченні якого направлений до Переяслава-Хмельницького, щоб відродити місцевий музей. Сікорський розпочав пошуки культ. цінностей давнього Переяслава й прилеглої місцевості. Подальше життя присвятив справі збереження пам’яті про історію рідного краю та його видатних співвітчизників.

Михайло Іванович Сікорський народився 13 жовтня 1923 року в українському місті Чигирин, що тоді входило до складу Київської губернії, Української РСР, СРСР у сім'ї робітників. У Михайла Івановича було двоє братів: Іван й Олександр та сестра Марія. Батько дітей, Іван Іванович помер, у 1930 році, коли Михайлу було лише сім років, а мати, Марфа Мусіївна, ще через три роки — у 1933 році. Після смерті батьків Михайла разом із братами і сестрою було відправлено у дитячий будинок.

У Чигирині юнак закінчив 8 класів місцевої середньої школи № 1, а згодом, з 1939 року навчався в Запорізькому авіаційному технікумі імені Ворошилова (нині — Запорізький авіаційний коледж імені О. Г. Івченко), який закінчив у 1943 року в Омську, куди на початку Другої світової війни був евакуйований навчальний заклад. Після його закінчення Сікорський був залишений у технікумі на посаді інструктора. За гарну роботу на Омському авіаційному заводі імені П. І. Баранова та у технікумі був нагороджений двома медалями.

Протягом багатьох років Михайло Іванович був членом правління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, Національної спілки краєзнавців і Українського фонду культури. А у 1996 році рішенням вченої ради Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди Сікорському було присвоєно вчене звання доцента кафедри історії та культури України. У 1999 році заповідник отримав статус національного і змінив назву на Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». Сікорський був призначений на посаду генерального директора, а з 29 січня 2008 року — почесного генерального директора. За майже 60 років подвижницької праці Михайло Іванович підняв багатющий пласт історії і культури древньої переяславської землі. Нині до його складу входить 24 тематичні музеї, а у фондах яких зберігається 173 тисячі пам'яток історії та культури основного фонду збереження. Указом Президента України Віктора Ющенко № 459/2005 від 11 березня 2005 року «за самовіддане служіння Україні на ниві збереження і увічнення культурної і духовної спадщини українського народу, багаторічну подвижницьку науково-просвітницьку діяльність» Михайлу Івановичу було присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

27 вересня 2011 року Михайло Іванович Сікорський помер у Переяслав-Хмельницькому. Його поховали на Заальтицькому кладовищі.

Вшанування пам’ятіУ місті Переяслав-Хмельницькому відкрито дві меморіальні дошки на честь Героя. Першу було відкрито 17 травня 2012 року, напередодні Міжнародного дня музеїв, на фасаді будинку, де жив Сікорський у 1965–2011 роках на вулиці Ковальській, 8а, а другу — 24 вересня 2012 року, напередодні річниці від дня смерті, біля Музею Заповіту Тараса Григоровича Шевченка, де він жив у 1951–1965 роках і працював 60 років у 1951–2011 роках на вулиці Шевченка № 8.[3] У тому ж місті 26 червня 2014 року на честь Михайла Івановича, рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради було перейменовано вулицю Московську.Із 2013 р. щорічно в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі проводиться Всеукраїнський історико-культурологічний форум «Сікорські читання». На честь М.І. Сікорського у 2013 р. заснована щорічна загальноукраїнська краєзнавча премія Національної спілки краєзнавців України, яка присуджується діячам культури, науки та освіти за вагомий внесок у дослідження і збереження культурної спадщини України та розвиток музейної справи.

Наукова діяльність. Михайло Сікорський систематично публікував матеріали з історії України, краєзнавства, археології в наукових збірниках, альманахах, найрізноманітніших періодичних виданнях як в Україні, так і за кордоном. Він входив до редакційних колегій журналів «Українська культура» та «Музеї України». Михайло Іванович — автор 130 наукових праць і публікацій, серед них — 12 книг і монографій, зокрема,[1] «Переяслав-Хмельницький» (1969), «На землі Переяславській» (1983), «На землі Київській» (1991), «Київщина» (1992), «Скарби нашої пам'яті» (1993), «Українська народна естетика» (1997), «Музеї землі Переяславської» (2004).

Нагороди. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1976), Жовтневої революції (1986), Богдана Хмельницького (1995), Ярослава Мудрого 5-го ст. (2001), св. рівноапостольного кн. Володимира Великого (2003), козацькими Бронзовим (2005) та Срібним хрестами (2008); Герой України із врученням ордена Д-ви (2005). Нагороджений Почесними грамотами Президії ВР УРСР (1983), КМ України (1998), ВР України (2008), золотими медалями Академії мистецтв України (2008) та Нац. академії образотворчого мист-ва і арх-ри України (2008), почесними відзнаками Мін-ва к-ри і туризму України "За багаторічну плідну працю в галузі культури" (2008) та Переяслав-Хмельницького пед. ун-ту (2008).