Микола Хвильовий. «Я (Романтика)» – новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов’язком.

Тема. Микола Хвильовий. «Я (Романтика)» – новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов’язком.

Мета навчальна: Ознайомити учнів зі змістом новели «Я (Романтика)», пояснити присвяту до неї. Розкрити символічність образу матері, проблему вибору  між гуманізмом і фанатизмом.

Мета розвивальна: Розвивати комунікативні, самоосвітні, соціальні та життєтворчі компетенції, критичне мислення учнів методами передбачення, логічного аналізу; навички визначення рис творчої манери письменника, аналізу прозових творів малих форм, практичної роботи з матеріалом; самостійність мислення, уміння відстоювати власні переконання; усвідомлене ставлення до процесу навчання та об’єктивного оцінювання його результату; здатність до рефлексії власної розумової діяльності.

Мета виховна: Виховувати усвідомлення переваги гуманізму над будь-якими ідеологіями, складності морально-етичного вибору, уміння передбачити його наслідки; свідому потребу в знаннях, оптимістичне світосприйняття, ціннісне ставлення до життя.

Тип уроку: комбінований (змішаний) урок.

Обладнання: кроссенс, шаблон паспорта твору, портрет Миколи Хвильового, текст новели, словник новели «Я (Романтика)».

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Оголошення теми, мети уроку.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Перевірка домашнього завдання (с.82-87 підручника) з допомогою кроссенса.

Орієнтовні відповіді

1. Тостянець - місто, де народився Микола Григорович Фітільов.
2. Тато письменника мав агресивну вдачу й любив перехилити чарку, від чого страждали дружина й п’ятеро дітей. Батьки розлучилися, коли Миколі було одинадцять років.
3. Підлітком Микола приєднався до заробітчан, у пошуках заробітку мандрував Донбасом і південними степами, де по кілька днів підряд не мав і крихти в роті. Одного разу юнак наважився поросити шматок хліба й тяжко пережив цю ганьбу: « -Багато тут вас ходить, - сказала тьотя і зачинила вікно. Я відчув, як мені загорілися вуха, і не тому, що «тьотя» пожаліла шматок хліба, а тому, що я зрадив себе». Вразливість, високий поріг болю і вроджена гідність у житті письменника часто відігравали драматичну роль.
4. Українське національне відродження Микола Хвильовий наївно мріяв поєднати  з комуністичною ідеєю: «Пришпилюю до грудей два банти: червоний і … жовто-блакитний. Тоді я хотів бути українським більшовиком. З мене, звичайно, глузували, і я скинув обидва банти».
5. У складних умовах наступу компартії на духовно-національне відродження й творчу думку виникла літературна дискусія, під час якої порушувалися проблеми традицій  і новаторства, шляхів розвитку  нового мистецтва. Започаткував її Микола Хвильовий.
6. Микола Хвильовий приятелював із Остапом Вишнею, адже був затятим мисливцем і мав трьох мисливських собак, яких називав «своєю бухгалтерією», бо дав їм клички Бух (бухгалтер), Пом (помічник) і Кас (касир).
7. Письменник здійснив подорож по спустошеній голодом Україні. Він змушений був іти на компроміси з владою й писати, що в Україні немає голоду. Але ця подорож і побачене в рідному краї залишили незагойну рану в його душі.
8. Микола Григорович часто заводив мову про магічне число 13, з яким пов’язував свою долю. Мовляв у цей день він з’явився на світ, у цей день до нього вперше прийшло кохання, з’явилася перша публікація. Тим, що обрав число, яке в народі вважається нещасливим, датою своєї смерті, мабуть, хотів підкреслити трагічну безвихідь становища. Відбулася ця страшна трагедія 13 травня 1933 року.
9. Малюнок Андрія Клена «Я йшов у нікуди» наглядно ілюструє роздвоєння особистості головного героя новели Миколи Хвильового «Я (Романтика)».

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово. Запис епіграфа учнями в зошити.

 - Творчість прозаїка, поета, критика, публіциста — яскравий приклад самовідданого служіння ідеї «загірної комуни», яка стала причиною трагедії. Письменник бунтував, сумнівався, боровся, переживав, помилявся, каявся. Це не могло не знайти відбиток у новелах, що побачили світ у 1923–1927 роках.

Найбільшу увагу в плані розкриття психології мрійників, романтиків революційної доби заслуговує новела «Я (Романтика)», у якій розкрито душевний конфлікт між старим і новим. Видатний український літературознавець Микола Жулинський писав про цей твір: «Небагато є у світовій літературі таких творів трагічного звучання, у яких були б відтворені драматичне роздвоєння реальності та ідеалів, внутрішній конфлікт революціонера, який потрапляє у «витворену революційними ідеями пастку». Уперше новелу надруковано в альманасі «Гарт» (Харків, 1924, Ч. 1). 1924 р. опубліковано в збірці «Осінь»; 1932 р. — у «Вибраних творах» (Т. 1).

Я – чекіст, але я і людина.

Микола Хвильовий. «Я(Романтика)»

- Діти, піднесіть руку, будь ласка, ті, хто вірить, що Я – не тільки чекіст, а він ще й людина. Поясніть, чому ви так вважаєте?

- Слова епіграфа яскраво ілюструють роздвоєння людської особистості. І не тільки герой, а й сам автор невтомно шукав душевного спокою, визначеності. Максим Рильський наголошував: «Шукання Хвильового почалися там, де урвалися шукання Коцюбинського».

• У якому ж творі герой Михайла Коцюбинського невтомно шукає спокою, від чого він тікає? (Новела «Intermezzo» Михайла Коцюбинського пов’язана з твором Хвильового образом митця — учасника й оповідача зображуваного; розповідає про його втечу від «залізної руки міста» й духовне одужання при зустрічі з природою. У творі порушено проблеми душевної рівноваги, повноцінного життя, специфіки творчого процесу).
• Мабуть, Маким Рильський мав рацію, а  Микола Хвильовий невипадково присвятив свій твір «Цвітові яблуні». Таку назву мав іще один твір Михайла Коцюбинського. Що ж об’єднує твори Миколи Хвильового й Михайла Коцюбинського? (Відповідь учня. Який мав випереджувальне домашнє завдання)

2. Орієнтовна відповідь

Микола Хвильовий присвятив новелу «Я (Романтика)» «Цвітові яблуні» М. Коцюбинського. По-перше, Хвильовий-прозаїк був пильним учнем М. Коцюбинського. По-друге, у «Цвітові яблуні» теж показано персонаж із роздвоєною свідомістю; це письменник, який, переживаючи трагедію смерті власної дитини, одночасно відчуває й муку батьківських почуттів, і роботу письменницької пам’яті. Для нього навіть момент смерті дитини стає творчим матеріалом — поза контролем свідомості, поза його волею. Він страждає, зневажає себе, але не ладен будь-що змінити. Однак торжествує в цій трагедії творча, життєстверджуюча сила. Письменник розкриває глибини підсвідомості персонажа. Але при цьому показує, що він сам несе повну відповідальність за вчинене. Його вибір був свідомим, і злочин його непрощенний.

10 стильових ознак твору, схожих з новелою «Цвіт яблуні»

1. Розповідь від першої особи.

2. Драматизм.

3. Внутрішні монологи героя.

4. Лаконізм.

5. Виразні художні деталі.

6. Глибокий психологізм.

7. Відмова від традиційного описового реалізму.

8. Символічний зміст образів, деталей.

9. Своєрідність зорового та звукового тла подій.

10. Засоби поетичного синтаксису.

• Отже, який висновок ми можемо зробити про жанр твору Миколи Хвильового? (Твір Миколи Хвильового – новела, бо саме цьому жанру властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Вона вирізняється строгою й усталеною конструкцією. До композиційних канонів новели належать: наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії, контраст чи паралелізм сюжетних мотивів тощо), перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів. Персонажами новели є особистості, що потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор у новелі концентрує увагу на змалюванні їхнього внутрішнього світу, переживань і настроїв. Сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, має ситуаційну чи психологічну несподіванку).

3. Аналіз новели «Я (Романтика)». Колективне складання паспорта твору.

Словник твору (Учитель забезпечує дітей словником перед початком уроку)

Амазонянки (амазонки) — у грецькій міфології войовничий народ у Малій Азії та на узбережжі Азовського моря, що складався лише з жінок.                                 

Будда — засновник буддизму Сідхатха Гаутама (632–544 рр. до н. е.).   

Версальці — тут у значенні контрреволюціонери, за аналогією до зосереджених у Версалі контрреволюційних військ на чолі з А. Тьєром і М. Мак-Магоном для боротьби проти Паризької комуни 1871 р.    

Конфуцій — давньокитайський філософ, педагог і політичний діяч.

Лаотсе (Лао-цзи) Лі Ер (VІ–V ст. до н. е.) — китайський мислитель.

Магомет (Мухаммед) — засновник ісламу.

Месія — у релігійному вченні посланець Бога, який здійснить спасіння людства.

Синедріон — рада старійшин, вищий державний орган із політичними й судовими функціями в древній Іудеї. Тут — рада, вищий орган.

Теософи — прихильники теософії, релігійно-філософського вчення про можливість «безпосереднього осягнення бога» за допомогою містичної інтуїції та одкровення, безпосередніх контактів із потойбічними силами.

Хетейський ієрогліф — письмена хетських племен у Малій Азії, які утворили в першій половині ІІ тисячоліття до н. е. державу з високою культурою.

Штаб Духоніна — мається на увазі начальник штабу й головнокомандуючий російської армії, який не визнав Жовтневої революції та на початку грудня 1917 р. за наказом М.Кириленка був розстріляний у Могилеві. «Відправити в штаб Духоніна» — евфемізм, що означає «розстріляти».

Паспорт твору (Колективна робота вчителя з учнями)

Ідея твору: Засудження фатальної невідповідності між ідеалами революції та її засобами; засудження революційного фанатизму.

Тема твору: зображення громадянської війни як одного з найтрагічніших явищ в історії України; роздвоєння людської особистості між добром і злом; протистояння гуманізму й фанатизму.

Літературний рід: епос.

Літературний стиль: імпресіонізм (деякі літературознавці стверджують, що оповідання є імпресіоністичним, тому що автор акцентує увагу на мінливості відчуттів і вражень, застосовує різноманітні зорові й слухові образи. Особливістю цієї новели є синтез ілюзії та дійсності. Нерідко читачу буває надзвичайно тяжко розрізнити, чи описувані події й відчуття реальні, чи це тільки уявлювані, нафантазовані головним героєм картини).

Жанр: психологічна новела.

Присвята: «Цвітові яблуні».

Проблематика твору (носить надчасовий, філософський характер)

1. Збереження людської індивідуальності, цілісності людської натури як необхідності існування людини;

2. Розбіжності між мрією і дійсністю;

3. Мета і засоби її досягнення;

4. Колізії між гуманізмом і фанатизмом;

5.  Роздвоєння особистості.

Коментар учителя: Як бачимо, проблематика твору носить над часовий, філософський характер. Феномен фанатизму давно побутує в суспільстві і має, передусім, емоційну природу. (За потреби - доповідь учня додатково)

Парадоксально, але сьогодні інформаційні війни стали частиною мирного життя. Тому особливе значення має грамотна робота з інформацією, що до нас надходить. Інформаційні «пастки» можна розпізнати, уважно аналізуючи тексти. Хтось із вас чув про алгоритм перевірки інформації «5 запитань»? Якщо ні, то поцікавтеся цим дієвим способом фільтрувати інформацію. (Інформація для учнів на дошці). Отож і ми давайте уважно проаналізуємо текст новели й знайдемо цитатні характеристики персонажів.

Образна система новели

• доктор Тагабат («людина з холодним розумом і каменем замість серця», безглуздо жорстокий п’яниця й людожер);
• дегенерат (вартовий революції з душею «палача з гільйотини»);
• Андрюша (людина з нормальною психікою, «чекіст мимоволі»);
• інсургент «Я» — образ, розкритий у розвитку, акцентований на моменті остаточного зламу й ролі в ньому дегенерата, на ставленні «Я» до інших постатей, виведених у творі: тамуванні відрази, виправданні того, що не можна виправдати в собі і в інших — «Я думаю: так треба» («Я» — «м’ятежний» син — «чекіст, але й людина», комунар, що у вогні фанатизму вбиває рідну матір і відтоді вже остаточно не людина, а тільки чекіст);
• матір ( Марія — Божа й вселюдська мати — центральний гуманістичний символ новели, символ надії, любові, життя, материнського всепрощення). 

(Відеоролик із записом поезії  Павла Тичини «Скорбна матір»)

Коментар учителя: Тичина змалював український Часопростір у стані абсолютного колапсу, коли навіть природна зміна дня і ночі зупиняється. Трагічні символи передають агонію національного світу: блискучі ножі в серці Божої Матері, розп'ята тінь її сина, її плач. Проходила Мати Марія не з ясною посмішкою, не з обнадійливим поглядом, а із скорботно стиснутими устами, такою, якою вона була тоді, як розпинали сина. Пильне око Матері помічало все навколо себе: вигорілі степи, трупи загиблих. На Україні лютувала смерть. Тривожна ситуація сповнювала серце Павла Тичини терпким болем, і поет дійшов страшного висновку:

Не буть ніколи раю

У цім кривавім краю.

Образи-символи: годинник, його звуки – невідворотна плинність часу людського життя й неминучість відповіді за свої вчинки; імена Ігрек і Зет – символи нівелювання людської індивідуальності; образ м’яти – (самостійно провести дослідження, порівнявши образ матері з образом біблійної Марії)

Коментар учителя: До речі, відомий філософ Мирослав Попович стверджує, що персонажі новели (мати, Тагабат, дегенерат, Андрюша, голова «чорного трибуналу») – «усе це різні «кінці душі» одного й того самого романтичного «Я». Думаю, така думка має право на існування.

Особливості композиції

• розповідь ведеться від першої особи;
• поєднання картин-марень і картин моторошної реальності;
• кульмінація (убивство чекістом рідної матері) – у кінці твору;
• пролог (лірико-романтичний зачин), що вводить читача в складний психологічний світ (показана розмова матері з сином напередодні грози);
• три частини — три різні фронтові ситуації, три різні душевні стани героя.

Сюжет новели (На дошці встановити відповідність між частинами сюжету і їх описом)

Заспів (короткий вступ): Опис матері.                    І частина: Будинок розстріляного шляхтича, у якому збирається «чорний трибунал комуни».                   ІІ частина: Динамічний рух кавалеристів, що рухаються «з позиції на позицію», гарматні вибухи та грім блискавиць. Група черниць. Мати.                  ІІІ частина: Черниць вирішують розстріляти під час відступу за містом. Головний герой убиває свою матір.

Коментар учителя: У кінці твору письменник, попри найвище напруження, намагається підвести нас до висновку, що такий вчинок міг здійснити тільки справжній революціонер, який у критичну хвилину «голови не загубив». Але ми все більше починаємо розуміти, що фанатична відданість ідеї несе тільки зло, убиває почуття справедливості, почуття розуміння добра й правди, руйнує людську особистість, людське «Я».

V. Підсумок уроку

Коментар учителя: На цьому етапі доцільним, на мою думку буде нагадати слова епіграфа уроку. (Учні пригадують їх). Діти, а давайте повторимо експеримент і я попрошу вас підвести руки, якщо ви вважаєте Я не тільки чекістом, а й людиною. (Учитель аналізує результат експерименту)

Я прошу вас у невеликому зв’язному міркуванні висловитися на тему «Чи людина Я?»

(Діти читають свої міркування або відповідають усно (за бажанням))

Коментар учителя: Справді, намагання убити добро в ім’я фанатизму, приводить до переродження з людини в дегенерата. Разом із своїми героями й письменник шукав вихід із лабіринтів фанатизму, помилявся й пророкував, свято вірив і люто ненавидів, і нарешті, не витримав реалій сучасної йому доби. Пролунав постріл… Романтика класової боротьби вбиває в людині людину.

Я вдячна вам за активну роботу на уроці, цікаві висновки й коментарі.

VІІ. Домашнє завдання. Оцінювання

А. Удосконалити міркування «Чи людина Я?» (письмово в зошиті).

Б. За алгоритмом «5 запитань» проаналізувати статтю « 6 українських подкастів…» за адресою https://espreso.tv/article/2017/11/20/ukrayinski_podkasty

Опрацювати матеріал підручника с.103 – 107. Прочитати новелу «Дитинство» із роману «Вершники».