Номер слайду 3
«Блакитна Панна» Микола Вороний. Має крилами Весна. Запашна,Лине вся в прозорих шатах,У серпанках і блаватах... Сяє усміхом примар. З-поза хмар,Попелястих, пелехатих. Ось вона вже крізь блакить. Майорить,Довгождана, нездоланна... Ось вона — Блакитна Панна!.. Гори, гай, луги, поля —Вся земляЇй виспівує: "Осанна!"А вона, як мрія сну. Чарівна,Сяє вродою святою,Неземною чистотою,Сміючись на пелюстках,На квітках. Променистою росою.І уже в душі моїй. В сяйві мрій. В'ються хмелем арабески,Миготять камеї, фрески,Гомонять-бринять пісніГолосніІ сплітаються в гротески. Різьблю свій сон... От ніби вчора ми. Зійшлись,— і стріча та жива. На землю тканками прозорими. Лягли осінні дерева. Акордами проміннострунними. День хвилював і тихо гас. Над килимами вогнелунними. Венера кинула алмаз. У завивалі мрійнотканому. Дрімала синя далечинь,—І от на обрії туманному. Замиготіла ваша тінь. Дзвінкою чорною сильветою. Вона упала на емаль,А поза нею вуалетою. Стелився попелястий жаль. Ви йшли, як сон, як міф укоханий,Що виринає з тьми століть. Вітали вас — мій дух сполоханий,Рум'яне сяйво і блакить. Бриніли в серці домінантою. Чуття побожної хвали,Коли величною інфантою. Ви поуз мене перейшли. Ви усміхнулись яснозоряно. Холодним полиском очей,—І я схилився упокорено,Діткнутий лезом двох мечей.«Інфанта» Микола Вороний