Микола Вороний. «Євшан – зілля». Ідейно-художній зміст поеми.
Тема уроку: Микола Вороний. «Євшан – зілля». Ідейно-художній зміст поеми.
Мета: ознайомити учнів з життям та творчістю письменника; з’ясувати історичну основу поеми «Євшан-зілля»; допомогти дітям краще усвідомити ідейно-художній зміст поеми; розвивати навички аналізу ліро-епічного твору, висловлення власної думки щодо прочитаного, навички виразного читання; виховувати почуття патріотизму, любові до близьких і рідних, волелюбність; охарактеризувати образ юнака-половця; співвіднести давноминулі події, описані в поемі, з сучасністю; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці, пошану до рідного народу, країни.
Тип уроку: комбінований.
Очікувані результати: удосконалювати вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; робити висновки та узагальнення; вміння виразно і вдумливо читати твір; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття поваги до творчості М. Вороного, української класики.
Обладнання: портрет М. Вороного, бібліотечка творів письменника, історичні матеріали про Україну княжої доби; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), підручник, рослини- полин, калина, верба, чорнобривці, квіти липи, словничок до поеми (записаний на дошці).
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. Організаційний момент
Звучить запис місцевих народних колядок-щедрівок, весільних пісень у виконанні самих учнів.
Учитель. Наш урок розпочався чарівним співом учнів нашої школи українських народних обрядових пісень. Нехай він подарує нам гарний настрій та надихне на роботу з «Історичним минулим України в піснях літературного походження».
ІІ. Визначення мети і очікуваних результатів уроку
1.Оголошення теми уроку
Учитель. З глибини віків до нащадків доходить лише найцінніше. Як кожна людина бере з собою в далеку дорогу лише те, що може знадобитися на все життя, так і кожен народ крізь усі катаклізми своєї історії проносить найдорожчий свій скарб – пісні, легенди, перекази, прислів’я, рослини – символи тощо.
2. Пригадаємо, які рослини у нас називають символами України, що вони означають для українців? Переглянемо рослини, які лежать на вчительському столі. Користуємося інтернетом.
Діти дають відповідь на поставлене запитання.
- Верба і калина. «Без верби й калини нема України», - так каже образне народне слово. Рубінові ягоди калини, за народними уявленнями здавна символізували патріотичні почуття, мужність і незламність духу людей, які проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами за свободу, незалежність рідного краю. Калина — символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина — український символ позачасового єднання народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, котрі ще чекають на своє народження. Калина уособлює й саму Україну. Як символ Батьківщини, вона «проросла» в гімнові січових стрільців.
- Тополя. Символ дівочої краси, а також жіночого й дівочого суму, їх самотності. Тополя край дороги - це образ жінки чи дівчини, котрі чекають своєї долі чи свого судженого...Вона струнка і красива від ранньої молодості до зрілих літ. Уособлює тонку натуру, чутливу до впливу років та оточення: як з роками на тополі з'являється все більше засохлих гілок, так і людину з літами «обсідають» усе нові й нові проблеми - до невирішених старих додаються болючі нові, які вимагають вирішення.
- Дуб. Символ могутності та довговічності, цілісності й здоров'я. З дуба, вважається, був зроблений Хрест Господній... Як знак вічності, лягає в основу будівель, мостів, інших споруд, де є дерев'яні елементи. І він виправдовує славу довгожителя - Хортицькому козацькому дубу аж дві тисячі років! Дуб - символ повноти життя, могутньої сили й величної краси. Дуб - живе втілення сильного здоров'я і здорової сили, а тому не вміє хворіти і не вміє бути слабким. За своїм характером ніколи не гнеться - його можна тільки зламати!
- Липа. Символ універсальної привабливості, благословенне Богом дерево. Навіть може відвертати прокляття - бере їх на себе, а тому має на своєму стовбурі багато потворних наростів, які містять у собі все лихе з чужих прокльонів та обмов. А її цвіт - найбільш медоносний із цвіту дерев, що є особливою ознакою благодаті, одержаної липою від Бога.
- Вишня. Символ рідної землі та України, матері й дівчини-нареченої. Вона символізує Світове Божественне дерево, тому і називається «вишнею» від слова «вишина», а також «Вишній», той, що найвище, тобто Всевишній Бог. Крім цього, вона символізує вічну весну-літо, красу та взаємну любов. Гілки вишні мають магічну силу: за допомогою розколотої і в цьому ж місці зв'язаної вишневої гілочки проганяли дитячу хворобу - зростеться гілочка, то й хвороба зникне.
- Полин. Символ печалі, гіркої людської долі, навіть нечесності та інших людських пороків. Водночас є оберегом від всякої нечисті, зокрема відьом. Має значні лікувальні властивості, особливо, проти жовтяниці, пропасниці, для загоєння ран і навіть для зміцнення пам'яті.
- Чебрець. Символ спокою родини і здоров'я дітей.
- Чорнобривці. Символ материнської любові та захисту. Ці квіти мати вишивала і на першій дитячій сорочечці (щоб захисти дитя від усього злого), і на рушниках, що давала в далеку дорогу.
3. Учитель. Я не випадково заговорив про рослини, які для нас, українців, так багато значать. Адже тема уроку – Микола Вороний, його поема «Євшан – зілля». Українці цю траву називають полином. Ми знаємо, що коли візьмемо у долоньки цю рослину, то відчуємо гіркоту та сильний п′янкий запах.
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу
- Записати у зошити:
Поема - (від грецького слова, що означає "твір", "творіння") — ліричний, епічний, ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображені значні події і яскраві характери персонажів.
Ліричний герой—це образ, що виникає в уяві читача під враженням висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов'язково тотожний з автором. Через нього автор або передає власні почуття, або ж просто відображає переживання певної якості.
Епіграф- це цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок з пісні або приказка, вміщені перед текстом твору або його розділами.
2. Літературний диктант «Творчість М. Вороного»
-Де народився М. Вороний?
- З ким промайнуло дитинство поета - патріота?
- Захоплення М. Вороного?
- Який гурток він організував?
- Де здобув вищу освіту?
- Хто змінив світогляд поета?
- Чому так назвав свій твір?
- Чому саме така тема і сюжет поеми?
- Який народ поет оспівує у творі?
3. Фізкультхвилинка
Раз-два! Потягнулись,
І прогнутись,
Розігнутись.
Ваші м'язи всі проснуться,
Ваші губи посміхнуться
Ой ходили журавлі
То великі, то малі. Сіли собі на ріллі.
4. Робота над змістом твору
1. Учитель. Запишіть до зошита епіграф поеми, він співзвучний з основною думкою твору.
Знаходимо вступ, основну частину та закінчення твору.
2.Відповідь на запитання цитатами:
1.Чому проживав ханський син у Києві?
2. Як до нього ставилися?
3.Чому ханський син залишився байдужим до розповіді та співу?
4. Коли хлопець згадав про рідний край?
5.Що таке євшан-зілля?
6. Поясніть причини такої реакції на пахощі євшан-зілля?
7. Які риси характеру в юнака?
8. Зачитайте закінчення поеми.
9. Як ви вважаєте, чому автор закінчує свій твір зверненням до України?
10. Який існує зв'язок між подіями, описаними у творі, й сучасністю?
11. Поет з болем у голосі звертається до яких людей?
12. Як звертається поет в останніх рядках до сучасної України, до її синів?
13. Чи бракує їм сили, духу, що ведуть до боротьби проти рабства?
ІV. Підсумок уроку. Рефлексія
1. Які почуття сповнили вас, коли ви читали поему?
2. Що вас найбільше вразило у творі?
3. Який я зробив висновок для себе після знайомства із поемою?
V. .Домашнє завдання. Дати відповідь на запитання:
1.Чи буду я пам’ятати той край, де народився, зробив перші свої кроки?
про публікацію авторської розробки
Додати розробку