Міні- вистава "Богдан Хмельницький і сучасний парубок"

Міні - вистава «Богдан Хмельницький і сучасний парубок»

Сидить  Богдан , підперши однією рукою щоку, на колінах лежить документ та булава. Погляд направлений вдаль , трохи засмучений.

Входить парубок в українському одязі в руках планшет.

Парубок: Добрий день, батьку Богдане.

Богдан: Добрий і тобі, парубче. А як ти тут опинився, адже в світлиці я один і наказав нікого не впускати до мене?

Парубок: Батьку Богдане, дозволь звернутися до тебе,я все поясню.

Богдан: Звертайся.

Парубок:  А чи вірить вельми шанований пан в чудеса?

Богдан: В чудеса кажеш?(задумливо)Та мабуть що так, адже під час боротьби за українську волю  на полі бою бачив таку звитягу, що могла бути тільки в славних козаків. А мої хлопці такі як Богун, Сірко, Кривоніс-зробили навіть не можливе в таких важких для людини умовах, що так ,я вірю в чудеса та Божу допомогу. Але чому це  ти мене про чудеса  питаєш?

Парубок: Бо я до вас прибув з майбутнього - 2019 року.

Богдан: Гм. Але на тобі таке вбрання яке маємо зараз ми?

Парубок:Так,батьку Богдане, адже це тепер національний одяг усіх українців в світі. І всі ми шануємо наші традиції, звичаї, культуру, історію.

Богдан: То що Україна є? Вільна, незалежна,соборна?

Парубок:  Так,батьку Богдане, є, але росіяни під проводом Путіна знову рвуть її на шматки, знову   більше 5 років проливається кров наших героїв, що стоять на захисті  Східного кордону.

Богдан: ( похмуро, під кінець голосно виділені речення)Знову біда, знову зрада. Ех, як же мені тяжко від твоїх слів. А що твої сучасники клянуть мене ? Адже як не намагався я добитися самостійності нашій землі, миру та спокою з сусідами, та все марно. Кожен на нашу землю дивиться тільки з метою захопити, висмоктати з неї всю душу і кров. Ось , я думав, порятунок знайду  і підтримку у Московії у боротьбі ляхами, та й та за моєю спиною підписала Віленське перемир’я , «подарувавши» частину Західних земель,які я зміг об’єднати під своєю булавою. Роздеруть ці монстри Україну не побачу її вільною.

Парубок: Богдане, не сумуй, буде ця земля належати українцям, а про тебе знатиме весь світ як про гетьмана, який вперше заявив що є Україна, є український народ. Який хоче панувати  в своїй землі вільно без панів та поборів. Ось поглянь в залі сьогодні зібралися люди, яким не байдужа доля рідної землі, які слово патріот не вживають марно, для них це стало основою буття.   Ми з гордістю згадуємо період козацтва, подвиги твоїх соратників,твою далекоглядну тактику боротьби, твої зовнішні зв’язки,які ти намагався побудувати мирно без кровопролиття.  Отже не сумуй твоя справа не загинула ,а живе в серці кожного українця.

Богдан: Спасибі тобі,парубче, заспокоїв ти мою душу, тепер з миром  можу спочити. (встає і сильнішим голосом промовляє). А своїм нащадкам заповідаю. 

(Піднявши булаву)

Серцем любити і берегти свою Батьківщину, нести в світ славу України, пам’ятати минуле та людей, які віддали своє життя за її волю і незалежність.

 Звучить марш «Богдан Хмельницький» у супроводі кадрів з кінофільму «Богдан Хмельницький»