Міні конспект з технології

                                     

 

                                      

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6 Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області Кременчуцького району

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Посібник для учнів 7-9 класів

 

                                            

  Розробила учитель технології

                                               Гула С.Л.

     

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2025 рік

 

 

 

Розглянуто та затверджено

на засіданні методичної комісії

спеціальних предметів

Протокол №3 від 10.01.2025р.

 

 

 

 

 

         Посібник рекомендується для використання на уроках технології  і містить у собі міні – конспекти із слюсарної справи, до яких входять тестові завдання, проблемні виробничі ситуації, кросворди та інше.

 

          Розрахований для учнів 7-9 класів, пов’язаних з обробкою металу в майстернях, може бути використаний майстрами виробничого навчання та викладачами спеціальних  предметів при підготовці тем слюсарної обробки металу.

 

 

 

Автор: Гула Світлана Леонідівна, учитель технології

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ…………………………………………………………………..4

1. Міні-конспект з теми: Наукова організація праці…………………6
2. Міні-конспект з теми: «Організація праці та робочого місця слюсаря – ремонтника»………………………………………….........................8
3. Міні-конспект з теми: Площинне розмічання...…………………..13
4. Міні-конспект з теми: Рубання металу…………………………….18
5. Міні-конспект з теми: Випрямляння та рихтування металу……..22
6. Міні-конспект з теми: Згинання металу…………………………...25
7. Міні-конспект з теми: Різання металу ножицями…………………29
8. Міні-конспект з теми: Різання металу ножівкою….……………....31
9. Міні-конспект з теми: Обпилювання металу………………………33
10. Міні-конспект з теми: Свердління………………………………….37
11.  Міні-конспект з теми: Нарізання різьби…………………………..42
12.  Міні-конспект з теми: Клепання металу………………………......46
13.  Міні-конспект з теми: Шабрування………………………………..51
14. Міні-конспект з теми: Паяння………………………………………54

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 «Загальні відомості про професію слюсаря – ремонтника»

 

       Слюсарні роботи - це обробка металів, зазвичай доповнює верстатні: механічну обробку або завершальна: виготовлення металевих виробів з'єднанням деталей, складанням машин і механізмів, а також їх регулюванням. Слюсарні роботи виконуються за допомогою ручного або механізованого слюсарного інструменту або на верстатах.

      Слюсарні роботи різних видів об'єднує єдина технологія виконання операцій, до яких відносяться розмічання, рубання, виправлення і гнуття, різання, обпилювання, свердління, нарізування різьби, клепання, шабрування,  паяння, лудіння склеювання.        

      Слюсар – це робітник, який обробляє метали ручним або механізованим інструментом, а також складає, регулює, ремонтує машини та механізми.

      Професія дуже поширена, необхідна для будь-яких видів і етапів виробництва, де є техніка, механізми, прилади, агрегати. Професія слюсаря бере свій початок з того часу, коли людство почало винаходити машини, механізми, коли знадобилися фахівці для їхнього складання, обслуговування та ремонту.

     Вперше про слюсарну справу згадувалося у 1463 році у віденському архіві, а у 1545 році у Німеччині організували слюсарний цех. Назва професії походить від німецького слова schlos - замок.

      Шлосери - так називали майстрів, які виготовляли замки. З появою металорізальних верстатів та їх удосконаленням поступово скорочувалась частина ручної праці, бо вона замінювалася працею стругальників, токарів, фрезерувальників, шліфувальників. Та однією з провідних залишалася професія слюсаря. Як і раніше, цінується праця слюсаря – майстра, від якого вимагається вміння виконувати всі види ручної обробки металів.

      Праця слюсаря–ремонтника потрібна в багатьох галузях господарства: на машинобудівних підприємствах, в будівельних організаціях, в сільському господарстві, на підприємствах і організаціях сфери побутового обслуговування тощо.  

 

      Виробничо–економічні показники діяльності сучасного підприємства значною мірою залежать від технологічного і загальнозаводського обладнання, від його надійності і довговічності. Завдання забезпечення належного технічного стану обладнання за мінімальних втрат виробництва вирішується шляхом проведення якісного монтажу обладнання і раціональної організації його технічного обслуговування та ремонту. Слюсар–ремонтник відновлює первісний технічний стан промислового обладнання, забезпечує його безперебійну роботу, здійснює повсякденний технічний нагляд, а в необхідних випадках проводить поточний та капітальні ремонти.

       Слюсар-ремонтник – робітник, що обслуговує техніку на виробництві та в побуті, регулює, виконує поточний і терміновий ремонти, проводить профілактичні заходи. Ремонтнику необхідно добре розбиратися в тих механізмах, з якими він працює, знати логіку їхнього функціонування і властивості матеріалів, з яких вони виготовлені. Фахівець даного профілю може виконувати поточний, капітальний і плановий ремонт техніки. Поточний ремонт містить у собі заміну деталей, що вийшли з ладу. Капітальний ремонт проводиться тоді, коли поламані чи зношені базові механізми, що спричиняє ушкодження інших деталей і вузлів. Плановий ремонт – це діагностика і перевірка стану всіх систем механізму, заміна зношених деталей до того, як техніка вийшла з ладу. Для ремонту системи робітник у першу чергу знайомиться з технічним паспортом чи кресленням апаратури. Далі він здійснює технічну діагностику механізмів, при необхідності розбираючи апарат, складає план робіт. Ремонтник усуває несправність, замінюючи чи ремонтуючи ушкоджені деталі. При цьому він використовує різні інструменти і прилади для проведення вимірів і діагностики. У процесі зборки устаткування чи техніки він робить припасування деталей, дотримуючи їхнє точне взаєморозташування відповідно до технічних умов; регулює і налагоджує роботу механізмів, готує їх до роботи.

        Ремонт, який проводить слюсар - ремонтник, може виконуватися прямо на місці експлуатації техніки, якщо вона не транспортабельна.

        Також можуть використовуватися спеціальні майстерні чи приміщення різного розміру в залежності від габаритів об'єкта, який підлягає ремонту. Ремонт демонтованих деталей і виготовлення нових проводиться на спеціальному робочому місці. Одним з негативних факторів роботи слюсаря–ремонтника є стомлюваність. При цьому ступінь фізичної напруженості може коливатись в широких межах залежно від характеру виробничих операцій. Найбільш трудомісткими є: обпилювання металу, нарізання різьби, шабрення, підіймання та перенесення вантажу, розбирання та складання вузлів, механізмів. Загалом роботи, що виконує слюсар–ремонтник, можна віднести до робіт середньої тяжкості. У слюсаря–ремонтника 8–годинний робочий день з регламентованою обідньою перервою. Протягом дня робітник має право робити кілька короткочасних перерв для відпочинку, які встановлюються самим робітником або бригадою. Як правило, ці перерви бувають після закінчення певного етапу роботи. Короткі перерви попереджують настання стомлюваності. Виробництва, на яких працює слюсар–ремонтник, можуть мати одно – дво - і тризмінний графік роботи при загальній тривалості робочого тижня 40 годин. Щорічно робітникам надається оплачувана відпустка 24 календарні дні.

 

      Слюсар–ремонтник переважно чоловіча професія, але на окремих ділянках, де підняття вантажу не перевищує дозволених медичних норм охорони праці жінок, наприклад, в деяких хімічних виробництвах, можуть працювати і жінки. Слюсар–ремонтник працює в спеціальному одязі згідно з нормами, встановленими для даного виробництва. Санітарно–гігієнічні умови на робочому місці залежать від того, де він працює: в промисловому приміщенні, в майстерні, на виробничому майданчику і подвір’ї тощо                             

 

1. МІНІ - КОНСПЕКТ

 з теми  «Наукова організація праці»

 

         У сучасних умовах науковою вважається організація праці, що ґрунтується на досягненнях науки і методах, які впроваджуються у виробництво і найкраще поєднують техніку та людей і єдиному виробничому процесі, забезпечує найефективніше використання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищення продуктивності праці, сприяє збереженню здоров’я робітника.

        Наукова організація праці містить такі елементи, як обладнання навчальних  майстерень, організація робочих місць( планування, освітлення) і трудового процесу (робоча поза, робочі рухи та їх елементи), розробка режиму праці (темп, ритм), створення санітарно – гігієнічних (мікроклімат, шум, вібрація, освітлення, особиста гігієна) і естетичних (колір, пофарбування, одяг, музика) умов праці, протипожежних заходів та забезпечення безпеки праці.

       У слюсарних майстернях розміщене обладнання індивідуального та загального користування. До обладнання індивідуального користування належать верстаки з лещатами, загального користування – свердлильні  й прості заточувальні верстати (точильно - шліфувальні), обпилювально – зачисні верстати, перевірні розмічальні плити, бинтовий прес, ножівкові верстати, важільні ножиці, плити для виправлення. Для розміщення заготовок і деталей, пристроїв та інструментів, допоміжних матеріалів є групові інструментальні шафи, стелажі, тара для заготовок і стружки.

Слюсарний верстак – основне обладнання робочого місця для виконання робіт. Це спеціальний стіл, на якому виконують слюсарні роботи. Каркас верстака – зварена конструкція з чавуну чи стальних труб. Кришка виготовляється з дощок завтовшки 50…60 мм, її покривають листовим металом завтовшки 1…2 мм. Під кришкою (стільницею) є висувні ящики.

Слюсарні лещата – це затискні пристрої для утримання оброблювальної деталі в потрібному положенні. Залежно від характеру роботи застосовують стільцеві, з паралельними губками і ручні лещата.

Стільцеві лещата дістали свою назву від способу кріплення їх на дерев’яній основі у вигляді стільця.

Поворотні лещата можуть обертатися на кут не менше як 60*.

Нерухомі лещата мають основу якою вони кріпляться болтами до верстака.

Лещата з додатковими губками для труб крім загального призначення можуть використовуватися для закріплення труб завдяки додатковому призматичному вирізу.

Лещата з вільним ходом забезпечують зручність і швидкість встановлення деталей.

Пневматичні лещата забезпечують (без застосування фізичної сили) швидке та надійне затискання деталей з постійним зусиллям. Час затискання 2…3с.

Пневматичні лещата з клиновим затисканням.

Ручні слюсарні лещата застосовують для закріплення деталей невеликих розмірів при обпилювання чи свердлінні, їх незручно і небезпечно тримати руками.

Кутові (косогубні) лещата застосовують при обпилювання фасок чи похилих поверхонь.

Домашнє завдання:

а) для поглибленого вивчення матеріалу: М.І Макієнко «Загальний курс слюсарної справи», §4, стор.6.

б) для виконання д/з: повторити загальні відомості про професію слюсаря – ремонтника та наукова організація праці.

 

Питання для самоконтролю:

 

 

 

 

 

 

 

Розв’яжи ситуації, що виникають у виробничих умовах:

1. Робітники повинні давати продукцію лише високої якості, не допускати браку в роботі, але при виготовленні  деталі допущений брак, недотримання розмірів деталі. Як виправити брак?

2. Робітнику було поставлено завдання виготовити за зміну 10 деталей, але він зробив тільки 8, що привело до втрати продуктивності праці. Що необхідно зробити робітнику, щоб досягнути високої продуктивності праці?

Розв’яжи кросворд

По вертикалі:

1. Професія людей, які виготовляли вироби вручну.

2. Слюсарі, які працюють з інструментами та пристроями.

3. Галузь ковальського виробництва.

4. Слюсарі, які здійснюють технічне обслуговування та ремонт машин і механізмів.

6. Майстри з виготовлення замків.

8. З нього виготовляють знаряддя праці.

По горизонталі:

5. Як називали слюсарів, які виготовляли замки в стіл?

7. Слюсарі, які працюють на стругальних, шліфувальних, доводочних верстатах.

8. Слюсарі, які виконують монтаж машин та підводять різні види енергії.

9. Слюсарі, які складають машини та механізми.

 

2. МІНІ – КОНСПЕКТ

з теми: «Організація праці та робочого місця слюсаря – ремонтника»

Робочим місцем називається певна дільниця виробничої площі цеху, майстерні, закріплена за даним робітником, призначена для виконання певної роботи і впорядкована відповідно до характеру цієї роботи обладнанням, пристроями, інструментами та матеріалами. 

       Раціональна організація праці і робочого місця слюсаря має важливе значення для підвищення продуктивності праці, поліпшення якості виготовлюваної продукції і зниження її собівартості.

Великий вплив на продуктивність праці слюсаря має оснащеність робочого місця підйомно-транспортними пристроями.

Від їх наявності залежить не тільки час на встановлювання і знімання деталей, монтаж і демонтаж вузлів, але також і час, що його робітник витрачає на відпочинок.

Раціональна організація робочого місця слюсаря передбачав найзручніші для високопродуктивної праці планування і розміщення різних засобів праці, гарантує безпеку роботи, додержання чистоти, порядку і нормальних умов роботи на робочому місці, організацію безперебійного обслуговування його всім необхідним. Постійне удосконалення робочого місця і утримання його в необхідному порядку е невід'ємною ознакою передових методів праці. Увагу, яку передові слюсарі приділяють організації свого робочого місця, обумовлено новим стилем роботи, властивим новаторам соціалістичного виробництва. Приклад вдалого планування і організації робочого місця показано на рис.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Раціональна організація робочого місця, найбільш правильне розміщення інструменту і заготовок, усування зайвих рухів, що гальмують продуктивну працю, застосування раціональних трудових прийомів — усе це методи висококультурної праці передовиків виробництва, невід'ємна ознака організації праці, побудованої на перевагах соціалістичної системи господарства.

Інструменти і пристрої треба розкладати на верстаку в такому порядку, щоб усе те, що беруть лівою рукою, лежало на лівій частині верстака, а те, що беруть правою рукою,— на правій. Інструменти і пристрої, якими слюсар користується частіше, треба класти ближче і, навпаки, те, чим користуються рідше,— далі. Таке розміщення повинно бути постійним, щоб слюсар під час роботи міг брати потрібний інструмент, пристрій чи заготовку, не витрачаючи зайвого часу на відшукування їх. Зберігати інструмент потрібно у висувних ящиках верстака в такому порядку, щоб різальний і вимірювальний інструмент — напилки, мітчики, свердла, косинці, штангенциркулі, мікрометри та інші — не псувався від корозії, випадкових ударів і подряпин. Для цього у висувному інструментальному ящику слюсарного верстака роблять поперечні полички завширшки 100—150 мм. Кожне відділення повинно призначатися для одного виду інструменту. В одному з інструментальних ящиків верстака, вздовж його бокових сторін, прибивають по 3—4 східчастих планки, на які кладуть напилки; при цьому напилки великих розмірів розміщують на нижніх сходинках, а малих — на верхніх.

Дно ящика ділять на кілька кліток для зберігання свердел, розверток, мітчиків і плашок. На решті площини ящика зберігають більш грубий інструмент, як-от молотки, зубила, крейцмейселі та ін.

Після закінчення роботи напилки необхідно очистити від металевих ошурок і бруду дротяною щіткою, витерти чистою ганчіркою або салфеткою. Робочі частини різального і вимірювального інструменту необхідно змащувати тонким шаром вазеліну.

Основні вимоги щодо розташування інструменту на робочих місцях:

•             усе необхідне для роботи має знаходитися під рукою, щоб можна було одразу знайти потрібний предмет;
•             інструмент та матеріали, якими під час роботи користується частіше, розміщують ближче до себе, а ніж ті, що застосовують рідше; всі предмети розташовують приблизно на висоті пояса;
•             інструмент та пристрої розташовують так, щоб їх зручно було брати відповідною рукою;
•             не можна класти один предмет на інший або на оброблену поверхню;
•             документацію тримають у зручному для користування та гарантованому від забруднення місці;
•             заготовки й готові деталі зберігають так, щоб вони не загромаджували проходи і щоб робітнику не доводилось часто нагинатися, якщо треба взяти ту чи іншу заготовку або виріб; легкі предмети кладуть вище важких;
•             при розміщенні на робочому місці інструментів, пристроїв враховують кут миттєвого зору, кут ефективності видимості та кут оглядовості.

 

Домашнє завдання:

а) для поглибленого вивчення матеріалу: М.І Макієнко «Загальний курс слюсарної справи», §4 -10, стор.6 - 29

б) для виконання д/з: вивчити та намалювати будову слюсарних поворотних лещат з ручним приводом.

Питання для самоконтролю:

 

 

 

 

 

 

 

Розв’яжи ситуації, що виникають у виробничих умовах:

1. Слюсар - ремонтник приступив до роботи, та під час роботи зубило затупилося, але слюсар продовжував виконувати свою роботу, щоб не втратити час. Що відбудеться, якщо слюсар продовжуватиме працювати затупленим зубилом?

2. На початку роботи слюсар - ремонтник по своїй необережності недотримався техніки безпеки праці та кинув ганчірку промащену обтиральним матеріалом на підлогу біля верстака. До чого це може призвести? Що необхідно робити слюсарю щоб цього запобігти?

3. Під час роботи біля лещат слюсарю постійно приходилося напружувати м’язи передпліччя, робочий рух його був ускладнений, порушувалось рівномірність натискання на інструмент. Що неправильно робив слюсар?

Розв’яжи кросворд

По вертикалі:

1.Засіб індивідуального захисту від шуму на виробництві.

2. Здатність виробу зберігати свої властивості у визначених межах тривалий час.

4. Властивість виробу виконувати задані функції, зберігаючи свої експлуатаційні показники протягом необхідного проміжку часу.

5. Шкідливий фактор, який виникає при рухові транспортних засобів та викликає швидку втомленість.

8. Зварна конструкція верстака з чавунних або сталевих труб, стального профілю.

По горизонталі:

3. Що впливає на продуктивність праці робітника.

6. Шкідливий фактор, який впливає на органи слуху

7. Основне робоче місце слюсаря.

9. Сукупність властивостей продукції, що задовольняють певним потребам відповідно до її призначення.

10. Затискний пристрій для утримання оброблюваної деталі в потрібному положенні.

 

Тести для перевірки знань

1. Робоче місце – це ділянка з призначеними для виконання…

а)робіт з обробки деревини; б)робіт з обробки металу; в)електротехнічних робіт; г)будівельних робіт; д) практичних робіт;

2. Закінчи речення словами: ліворуч, праворуч, за лещата, в інструментальному ящику:

а)інструменти, пристосування, які береш лівою рукою, клади….;

б) інструменти, пристосування, які береш правою рукою, клади….;

в)усе, що використовуєш частіше, клади…;

г) усе, що використовуєш рідше, клади…;

д) інструмент, який не використовуєш, зберігай…

3. Що необхідно зробити слюсарю перед початком роботи?

а) підготувати своє робоче місце; б) перевірити свій спецодяг; в) перевірити справність слюсарний  лещат; г) перевірити справність інструментів; д) все перелічене;

4. В чому полягає підготовка робочого місця перед роботою?

а) перевірка робочого інструменту; б) звільнення потрібної площі для роботи, прибирання сторонніх предметів; в) одягнення спецодягу; г) налаштування лещат; д) вивчення креслення.

5. Як називають предмет, що виготовляється на виробництві?

а)механізмом; б)машиною; в) виробом; г)деталлю.

6. Чим обладнується робоче місце слюсаря?

а)слюсарним верстаком; б)набором слюсарного інструменту; в)знаряддям для прибирання робочого місця; г)укладками для інструменту;д) планшетами;

7. Основний елемент обладнання робочого місця:

а)слюсарний верстак; б)набір слюсарного інструменту; в)знаряддя для прибирання робочого місця; г)лещата;д) планшети;

8. До початку робіт в майстерні робітник повинен:

а)провітрити приміщення; б)надіти спецодяг; в)вимити руки; г)підготувати заготовки для виготовлення виробу; д)перевірити справність обладнання інструменту;

9. Яким кольором фарбуються механізми підвищеної небезпеки?

а)фіолетовим; б)чорним; в)червоним; г)зеленим; д)жовтим

10. Чи можна змахувати стружку з робочого місця?

а)дозволяється за умови використання окулярів; б)дозволяється за умови дрібної стружки; в) дозволяється при використання щіточки; г) не дозволяється ні в якому разі.

11. Виробничим процесом називається:

а)технологія обробки матеріалів; б) процес виготовлення виробу; в) прийом обробки заготовки; г) сукупність дій людей і машин, пов’язаних з переробкою сировини у заготовку і виготовлення виробу.

12. Виробничий процес складається з…

а) кріплення заготовки для її обробки; б)обробки заготовки; в)технологічних процесів; г)допоміжних операцій; д)усі перелічені.

13. Які вимоги до технічних умов організації праці?

а)правильно розміщення обладнання; б)чистота і порядок на робочому місці; в) зручне розміщення інструментів і заготовок; г) усі перелічені; д) правильної відповіді не має.

14.Технологічним процесом називають…

а)частину виробничого процесу, пов’язаного з  виготовленням виробу; б) прийом обробки заготовки; в)спосіб виготовлення виробу; г) послідовність виконання певної технологічної операції.

15. Від чого залежить безпечна праця на робочому місці в майстерні?

а)від розташування робочого місця; б)від напрямку освітлення робочого місця; в)від правильної організації робочого місця; г) від температурного режиму; д)від виду продукції, яка виготовляється.

 

Як ти вважаєш, яким рівнем знань ти володієш?

Достатньо цих знань для якісного виконання запропонованої

 роботи на виробництві з даної теми?

 Що було тобі незрозумілого?

Які питання необхідно додатково вивчити?

 

3. МІНІ – КОНСПЕКТ

з теми «Площинне розмічання»

            Щоб знати до яких розмірів обробляти заготовку, її спочатку розмічають.

            Розмічанням називається операція нанесення на оброблювальну заготовку розмічальних ліній (рисок) , що визначають контури майбутньої деталі. чи місця, яке потрібно обробляти. Залежно від форми розмічувальних заготовок і деталей розмічання поділяють на площинне і просторове.

Площинне розмічання полягає в нанесенні на заготовку контурних паралельних і перпендикулярних рисок, кіл, дуг, осьових ліній на штабовому і листовому матеріалі.

Просторове розмічання полягає в тому. що доводиться розмічати не тільки окремі поверхні деталей, розміщенні в різних площинах і під різними кутами одна до одної, а й ув’язувати розмітки цих окремих поверхонь між собою.

Пристрої:

•      розмічальні плити, використовують для встановлення заготовки, які треба розмічати;
•           підкладки, використовують для забезпечення правильного встановлення деталей при розмічанні, а також для захисту розмічальних плит від подряпин;
•           поворотний пристрій з електромагнітом, використовують для швидкого закріплення розмічувальних деталей у найзручнішому положенні;
•           домкрати, використовують для встановлення громіздких і важких заготовок; вони дають змогу вирівняти і регулювати положення розмічувальної заготовки по висоті.
•           висувні центри застосовують для розмічання циліндричних деталей.

Інструмент:

•      рисувалка, використовують для нанесення ліній;
•      кернер, використовують для нанесення заглиблень;
•      циркулі, використовують для розмічання кіл, дуг;
•      штангенциркулі, використовують для точного розмічання прямих ліній;
•      рейсмус, використовують для просторового розмічання для нанесення паралельних, вертикальних, горизонтальних ліній, а також для перевірки встановлення деталей на плиті. 

Послідовність виконання робіт перед розмічанням:

•      очистити поверхню заготовки від пилу і бруду спеціальною щіткою;
•      ретельно оглянути заготовку на предмет виявлення раковин і тріщин;
•      вивчити креслення розмічувальної деталі;
•   визначити базові поверхні (бази) заготовки, від яких слід відкладати розміри у процесі роботи.
•      підготувати поверхню до обробки.

Дефекти:

•                невідповідність розмірів розмічальної заготовки з даними креслення;
•                неточність встановлення рейсмуса на потрібний розмір;
•                недбале встановлення заготовки на плиті.

Вимоги охорони праці

•                встановлення заготовки на плиту і її зняття слід виконувати тільки в рукавицях;
•                заготовки встановлювати не на краю плити;
•                під час роботи на рисувалки, що не використовуються слід натягнути запобіжні пробки;
•                мідний купорос наносити лише тільки пензлем;
•                слідкувати за тим, щоб місце навколо плити було вільним;
•                перевіряти надійність кріплення молотка;
•                видаляти пил та окалину з розмічальної плити лише щіткою.

Найчастіше слюсарю доводиться починати роботу з розмічання. Розмічати йому доводиться плоскі деталі, листовий і штабовий матеріали, а також різні поковки, виливки і заготовки сортового матеріалу.

Розмічання – складна і відповідальна робота, яка потребує дуже уважного виконання. Тому слюсар повинен добре читати креслення, відмінно знати розмічальні і вимірювальні інструменти, вміти правильно користуватися ними.

 Домашнє завдання:

а) для поглибленого вивчення матеріалу: М.І Макієнко «Загальний курс слюсарної справи», §11-16, стор. 29-50

б) для виконання д/з: вивчити матеріал та виконати

креслення рисувалок і кернерів.

Питання для самоконтролю:

 

 

 

 

 

 

 

Розв’яжи ситуації, що виникають у виробничих умовах:

1. Що відбудеться, якщо в процесі виконання паяння, виделка паяльника виявиться не справною. Що необхідно зробити слюсарю, щоб продовжити роботу?

2. Якщо в процесі розмічання ви недотримались креслення і зробили похибку на 0,1 мм в менший бік. Ваші дії.

3. Необхідно розмітити на оброблювальній поверхні стальної деталі паралельні прямі через 10 мм одну від одної за допомогою масштабної лінійки, рисувалки, косинця.

4. Необхідно на обробленій латунній планці розмітити циркулем по кутах чотири точки для центрів отворів на відстані 20 мм від ребер планки.

 

 

 

Тести для перевірки знань

1. Розмітка – це…

а) процес підготовки поверхні до розмічання; б) нанесення розмічальних рисок на поверхню;

в)процес виготовлення майбутньої деталі.

2. Чим покривають поверхню перед розмічанням?

а) крейдою; б) милом; в)концентрованою кислотою.

3. Який інструмент відноситься до вимірювального інструменту?

а) кернер; б) киянка; в) кутник.

4. Який інструмент відноситься до розмічального інструменту?

а) кернер; б) киянка; в) кутник.

 5. В якій руці необхідно тримати кернер?

а) в лівій; б) в правій; в) лівою рукою а правою допомагати.

6.Що таке базова лінія?

а) сама довша лінія; б) штрих – пунктирна лінія; в) основна лінія розмічання.

7. До тонкого листового металу відносять листи товщиною:

а)до 2 мм; б)до 3 мм; в) до 5 мм.

8.   Нанесення на заготовку ліній і точок, для визначення меж обробки і центрів отворів називається:

а) ескіз; б) розмітка; в) креслення.

9.  Кернер - це інструмент, який  використовується для:

а) виконання отворів; б) рубки металів; в) розмітки

10.  Виберіть найбільш простий метод розмітки:

а) по зразку; б) по шаблону; в) за місцем.

11.Ковильна сталь, це листовий матеріал товщиною:

а) до 1 мм; б) до 2 мм; в) до 3 мм.

12. Корозійна стійкість металу, це:

а) механічна властивість; б) хімічна властивість; в) фізична властивість.

 

13. Сталь, це сплав заліза з вуглецем:

а)не менше 2%; б) від 2% до 4%; в) не більше 2%.

14. З якої марки сталі виготовляють рисувалки?

а) У7; б)У9; в) У12.

15. За допомогою якого інструменту можна зробити невеликі поглиблення при розмітці:

а) рисувалки; б) циркуля; в) кернера.

 

 

 

 

Розв’яжи кросворд

1. Інструмент для накернування рисок і центрів отворів.

2. Рисувалка, яка виконана за типом годинникових викруток, має вставну…

3. Метал для розмітки майбутньої деталі.

 4. Інструмент, яким наносять удари по кернеру.

5. Інструмент, яким вимірюють і відкладають розміри.

6. Інструмент для контролю прямого кута.

7. Інструмент для проведення риски.

8. Пристосування, яке слугує для забезпечення правильного встановлення деталей при розмічанні.

 

Розв’яжи кросворд

1. Різальний інструмент, який призначений для остаточної обробки плоских і криволінійних поверхонь.

2. Інструмент для загвинчування і розгвинчування гвинтів та шурупів.

3. Інструмент для нарізання зовнішньої різьби.

4. Інструмент, за допомогою якого зрізуються невеликі шари металу у вигляді стружки.

5. Тонкий та вузький інструмент для лінійного вимірювання.

6. Пристрій для закріплення заготовок.

7. Інструмент для  вимірювання лінійних розмірів з наступним відліком по масштабній лінійці.

8. Інструмент, який служить для перенесення лінійних розмірів з масштабної лінійки на оброблювану деталь.

9. Інструмент для зрубування шару металу.

10. Інструмент для остаточної обробки отворів.

11. Інструмент для нанесення невеликих заглиблень на рисках.

12. Інструмент, який служить для проведення паралельних, вертикальних і горизонтальних ліній.

13. Інструмент для вимірювання великих лінійних розмірів.

14. Інструмент для свердління отворів.

 

Дай відповідь на запитання

Достатній рівень

1. Які рідини застосовують для розмічання та способи їх використання?
2. Які інструменти використовуються для розмічання?
3. Як підготувати метал до розмічання?
4. Виконання розмічання кутів та уклонів?

Високий рівень 

5. Як знайти центр кола на листовому металі?
6. Як правильно виконати розмічання за зразком та шаблоном?
7. Виконати площинне розмічання на поверхнях плоских деталей за заданим розміром.

Як ти вважаєш, яким рівнем знань ти володієш?

Достатньо цих знань для якісного виконання запропонованої роботи на виробництві з даної теми?

 Що було тобі незрозумілого?

Які питання необхідно додатково вивчити?

 

4. МІНІ – КОНСПЕКТ

з теми «Рубання металу»

        Рубанням називається слюсарна операція, коли за допомогою різального

інструменту (зубила, крейцмейселя) та ударного (слюсарний молоток)

інструменту з поверхні заготовки видаляють зайвий шар металу або розрубують заготовку на частини.

 

Інструмент:

•           слюсарне зубило – стальний стержень, виготовлений з інструментальної вуглецевої або легованої сталі, має три частини: робочу, середню, ударну;
•           крейцмейсель – відрізняється від зубила різальною кромкою; призначений для вирубування вузьких канавок, шпонкових пазів;
•           канавочник – застосовують для вирубування круглих, двогранних канавок;
•           слюсарний молоток;
•           лещата.

Послідовність виконання робіт:

•           очистити поверхонь заготовки від пилу і бруду спеціальною щіткою;
•           ретельно оглянути заготовку на предмет виявлення раковин і тріщин;
•           розмічають місце для рубання;
•           заготовку затискають у лещатах;
•           зубило беруть у ліву руку, сильно затискають, удари наносять правою рукою, в якій затиснутий молоток.

Механізація рубання:

Ручне рубання при можливості замінюють обробкою на металообробних верстатах (стругання, фрезерування), обробкою за допомогою абразивних інструментів, ручних механізованих інструментів і пристроїв.

До ручних механізованих інструментів належать:

-    пневматичний рубальний молоток, складається з корпуса, бойка, золотника і рукоятки з пусковим пристроєм. Стиснуте повітря з цехової магістралі крізь гумовий шланг і штуцер надходить до рукоятки молотка. Слюсар бере однією рукою за рукоятку, а другою утримує ствол, спрямовуючи рух зубила.

•                       електричний молоток, в якому обертання вала електродвигуна, вмонтованого в корпус, перетворюється у зворотно – поступальний рух  ударника, на кінці якого закріплено зубило.

Рубання металу – це важка і тривала робота. Щоб правильно рубати слюсарю-ремонтнику необхідно вміти правильно тримати зубило і молоток, правильно рухати кистю руки, ліктем і плечем. Рубання здійснюють тоді, коли за умовами виробництва верстатну обробку важко виконувати, або не раціонально і коли не потрібна висока точність обробки.

Вимоги охорони праці

•           рукоятка слюсарного молотка має бути добре закріплена і не мати розколів;
•           при рубанні слід користуватися захисними окулярами;
•           при рубанні твердого та крихкого матеріалу слід використовувати огорожу(сітку; щиток);
•           для запобігання пошкодження рук на кисть слід надягти запобіжний козирок, а на зубило – запобіжну гумову шайбу;
•           при роботі з пневматичним русальним  молотком, електричним молотком слід уважно прочитати інструкцію і дотримуватися її, а саме:
•           протерти втулку і хвостовик зубила;
•           продути стислим повітрям пневматичний молоток;
•           залити масло через спеціальний отвір у корпус молотка;
•           надягти захисні окуляри і рукавички;
•           зубило під час рубання ставити під кутом 30…35°;
•           включати пневматичний молоток тільки після встановлення інструмента в робоче положення;
•           при підключення шлангу стиснуте повітря  має бути вимкнуте;
•           не можна тримати пневматичний молоток за шланг або робочий інструмент;
•           при перенесення пневматичного молотка не можна допускати натягнення, перекручування шланга;
•           після роботи перекрити трубопровідні крани і відключити пневматичний молоток від повітряної магістралі, витягти робочий інструмент, очистити молоток від бруду і протерти, ретельно змастити шланг.

Домашнє завдання:

а) для поглибленого вивчення матеріалу: М.І Макієнко «Загальний курс слюсарної справи», §17-21, стор. 50-66

б) для виконання д/з: вивчити порядок загострювання інструмента на верстаті вручну.

 Питання для самоконтролю:

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблемні ситуації, що виникають у виробничих

 умовах:

 

1. Як підібрати масу молотка в залежності від ширини леза зубила?

2. В процесі вирубування заготовки з листового металу слюсар не звернув увагу на зубило, яке затупилося,  та пошкодив заготовку. Які дії слід зробити, щоб виправити ситуацію?

3. При рубанні на рівні губок лещат слюсар тримав зубило не під тим кутом, що призвело до похибки. Які дії слід зробити, щоб виправити ситуацію?

Встанови відповідність?

Питання:

1. Де виконується рубання великих заготовок?

2. Точність обробки, що досягається при рубанні складає…

3. Найпростіший інструмент, у якому форма клина виражена особисто чітко.

4. Як називається поверхня зубила по якій сходить стружка?

5. З якої сталі виготовляють слюсарне зубило?

6. Основна характеристика  слюсарного молотка.

7. Молоток тримають в правій руці, за рукоятку на відстані …

8. За масою слюсарний молоток вибирають залежно від розміру зубила з розрахунку…

9. Кут встановлення зубила при рубанні в лещатах до оброблювальної поверхні становить…

10. Маса молотка для учня повинна становити….

Відповіді:

1. Задня.

2. В тисках.

3. У10А, У12А.

4. 15 - 30 мм.

5. 0,4 - 1 мм.

6. Вага.

7. 40 г. на 1 мм ширини леза зубила.

8. 40…45.

9. 2 мм.

10. Довжина рукоятки.

11. На плиті.

12. 400 г.

13. Крейцмейсель.

14. 50 г. на 1 мм ширини леза зубила.

15. Передня.

16. 200 г.

17. 15 - 20 мм;

18. 30…35.

19. У7А, У8А.

20. Зубило.

 

Розв’яжи кросворд

По вертикалі:

1. Інструмент для вирубування шпонкових пазів.

2. Слюсарна операція, при якій з поверхні заготовки знімається шар металу.

3. Інструмент для вирубування канавок.

8. Як називається кінець молотка?

По горизонталі:

4.Цією частиною молотка наносяться удари по зубилу.

5.Основна характеристика молотка.

6.Що знімається з поверхні металу?

7.Різальний інструмент у вигляді клина.

9.Інструмент для виконання ударних робіт.

10.Молоток для важких робіт.

Розв’яжи кросворд і вгадаєш головне слово

1.Інструмент з вузьким лезом для рубки металу.

2. Інструмент для рубки металу.

4. Пристосування для закріплення металу при рубці.

3. Він у молотка буває круглий або квадратний.

5. Пристосування для замірювання загострення  зубила.

6. Його забивають у молоток для утримання бойка.

7. З цієї деревини роблять рукоятки для молотків.

 

Знайди відповідність:

А. Велике витрачання стиснутого повітря.	1. На деталі, що труться потрапив сторонній предмет, через забруднене повітря.
Б. Заїдання ударника або золотника.	2. Перебільшена норма зношування клапана і букси, золотника і золотникового барабану, ударника та стволу, кінцевої букси.
В. Зменшене число ударів при слабому одиничному ударі.	3. Недостатній тиск стиснутого повітря у повітряному проводі.

 

Як ти вважаєш, яким рівнем знань ти володієш?

Достатньо цих знань для якісного виконання запропонованої роботи на виробництві з даної теми?

 Що було тобі незрозумілого?

Які питання необхідно додатково вивчити?

                    5. МІНІ – КОНСПЕКТ

з теми «Випрямляння та рихтування металу»

           Випрямляння та рихтування – це операції з випрямляння металу, заготовок, деталей, що мають вм’ятини, випини, хвилястість, жолоблення, викривлення тощо. Випрямлення може бути:                           

- ручне;

- машинне.

При випрямлянні важливо правильно вибирати місця, по яких слід наносити удари. Сила ударів має бути розмірною з кривизною; її поступово зменшують у міру переходу від найбільшого згину до найменшого. Випрямляння вважається завершеним, коли всі нерівності зникають і деталь стане прямою, що можна визначити накладанням лінійки.

Випрямляння здійснюють на кувалді, правильній плиті або надійних підкладках, які не дадуть зісковзнути з них деталі при ударі.

Інструмент:

- правильна плита;

- рихтувальна бабка;

- молотки з радіусним бойком;

- молотки з вставними бойками;

- гладилки (дерев’яні чи металеві бруски) застосовують при випрямленні тонкого листового чи штабового металу.

Послідовність виконання робіт:

- очистити поверхонь заготовки від пилу і бруду спеціальною щіткою;

- ретельно оглянути заготовку на предмет виявлення раковин і тріщин;

- перевірити кривизну деталі;

- краї вигнутих місць позначити крейдою;

- заготовку взяти в ліву руку, молоток в праву і починати наносити удари, сила ударів має бути розмірною з кривизною.

Механізація випрямлення:

Ручне випрямляння – малопродуктивна операція і її застосовують для невеликих партій деталей. В основному на підприємствах здійснюють машинне випрямляння на правильних вальцях, пресах і спеціальних пристроях.

- згинальні вальці (ручні, приводні)- для правки листового металу завтовшки до 3 мм на ручних вальцях, а завтовшки до 4 мм – на приводних;

- листозгинальна тривалкова машина - для правки листової сталі чи смуги;

- гвинтові преси -  для випрямляння валків і кутової сталі.

Випрямлення зварних виробів:

Холодне випрямлення зварних з’єднань з незначним жолобленням виконують в ручну за допомогою дерев’яних і стальних молотків на плитах, ковадлах, оправках або пневматичним молотком. Холодне випрямлення виконують дуже обережно, ділянку зварного виробу. Обробляють молотком, внаслідок чого метал доводять до стану текучості й виріб починає поступово набувати потрібну форму. Для уникнення можливих рисок і зарубок від ударів молотка, застосовують молотки з оправками з гладенькою робочою поверхнею.

     Випрямляння являє собою, як правило, підготовчу операцію, яку слюсарі-ремонтники виконують перед основними операціями  з обробки металів за допомогою слюсарного молотка на стальній або чавунній плиті, або ковадлі.

Випрямляння та рихтування металу мають одне й те саме призначення, але різняться прийомами виконання та інструментами і застосовуваними пристроями.

Вимоги охорони праці

- працювати лише справним інструментом (правильно насаджені без сколин без розколин молотки на рукоятках);

- для захисту рук від ударів та вібрації металу працювати в рукавицях;

- заготовку на плиті або ковадлі утримувати міцно.

Домашнє завдання:

а) для поглибленого вивчення матеріалу: М.І Макієнко «Загальний курс слюсарної справи», §22 - 25, стор. 66- 74

б) для виконання д/з: вивчити будову листозгинальної тривалкової машини для випрямляння металу.

Питання для самоконтролю:

 

 

 

 

 

 

Проблемні ситуації, що виникають у виробничих умовах:

1. На виробничому навчанні майстер дав завдання учню виправити штабу. При правці штаба набула ще більш зігнутої форми. Що невірно зробив учень? Де він допустив помилку?

2. На практиці майстром зміни учню було поставлено завдання підрихтувати листовий метал, який був пошкоджений при транспортуванні. Учень взяв молоток з квадратним бойком і почав рихтування. На вашу думку, чи справиться з цим завданням учень? Аргументуй свою думку.

Тести для перевірки знань

1. Ці молотки застосовують для правки кольорових деталей:

а)рихтувальні бабки; б) молотки з вставними бойками; в)молотки з радіусним бойком.

2. З якого матеріалу виготовляють правильні плити?

а) чавуну; б) заліза; в) бетону.

3. Їх використовують для рихтування загартованих деталей:

а)рихтувальні бабки; б) гладилки; в)сталеві молотки.

4. Їх використовують при випрямлянні тонкого листового металу:

а)рихтувальні бабки; б) гладилки; в)сталеві молотки.

5. Кривизну деталей перевіряють…

а) за вибоїнами на  дотик; б) на око; в) дерев’яними лінійками;

6. Як необхідно розташовувати смугу на правильній плиті?

а) випуклістю вниз; б) випуклістю догори; в) боком.

7. Точність рихтування загартованих деталей повинна складати…

а) 0,01-0,05мм; б) 0,05-0,1мм; в)0,1-0,5 мм.

8. З якого матеріалу виготовляється корпус молотка з радіусним бойком?

а) У10; б) У7; в)ВК8.

9. З якого матеріалу виготовляють рихтувальні молотки?

а) У10; б) У7; в)ВК8.

10. Якщо кут кутника став менше 90, то удари наносяться:

а) біля вершини внутрішнього кута; б) біля вершини зовнішнього кута; в)по обох  краях кутника.

11. Якщо кут кутника став більше 90, то удари наносяться:

а) біля вершини внутрішнього кута; б) біля вершини зовнішнього кута; в)по обох  краях кутника.

12. Якщо діаметр валів становить 200-300 мм, то їх випрямляють:

а) вручну; б) на пресах; в) наклепом.

13. Якими пластинами закривають губки лещат для уникнення вм’ятин на обробленій поверхні?

а) нагубниками; б) накидками; в) накладками.

14. Яким молотком випрямляють тонкі листи металу?

а)слюсарним; б) киянкою; в) москвичкою.

15. Як наносять удари молотком при рихтуванні випину?

а) від середини заготовки до країв; б) від країв заготовки до середини; в) по колу.

 

Як ти вважаєш, яким рівнем знань ти володієш?

Достатньо цих знань для якісного виконання запропонованої роботи на виробництві з даної теми?

 Що було тобі незрозумілого?

Які питання необхідно додатково вивчити?

 

6. МІНІ – КОНСПЕКТ

з теми «Згинання металу»

Гнуття – це технологічний процес надання заготовці певної форми. Такі метали і сплави, як мідь, латунь, алюміній, листова сталь, легко піддаються обробці та гнуттю в холодному стані. Слід пам’ятати, що під час гнуття на лініях згину можуть виникнути тріщини, тому м’які метали (мідь, алюміній) необхідно розмічати олівцем, а радіус згинання має бути не менший ніж 1,5 товщини заготовки.

 Гнуття заготовок виконують як ручним, так і механізованим способом. У виробничих умовах вироби згинають без ударного навантаження під тиском на пресах. За допомогою преса також штампують деталі.

 Штампуванням називають процес виготовлення деталей складних форм і потрібних розмірів під дією механічного навантаження на заготовку, вміщену у спеціальний штамп.

Розрізняють два види штампування: холодне і гаряче. При гарячому штампуванні заготовку нагрівають, щоб збільшити пластичність металу.

 

Інструменти та пристрої

Невеликі заготовки гнуть безпосередньо в лещатах. Щоб не пошкодити поверхню заготовки і щоб деталь мала естетичний вигляд,губки лещат обладнують алюмінієвими нагубниками.

 Для гнуття заготовок під різними кутами або надання їм округлої форми використовують спеціальні оправки. Гнуття заготовок невеликих розмірів виконують за допомогою ручних кромкозгинальних інструментів. Для гнуття листового металу використовують киянку, а в деяких випадках слюсарний молоток.

Послідовність виконання гнуття

Утворення об’ємних виробів з листового металу виконують в такій послідовності.

 1) Прийоми затискання листового металу в лещатах.

 2) Процеси гнуття листового металу за допомогою оправки.

 3) Прийоми нанесення бокових ударів киянкою.

 4) Контроль якості роботи.

 Щоб зігнути заготовку під прямим кутом, її закріплюють так, щоб лінія згину була на рівні нагубників. Згинають заготовку поступово ударами киянки. Для гнуття заготовок під різними кутами використовують оправки. Заготовку розміщують на оправку так, щоб лінія розмітки була зверху.

Ударами киянки вздовж лінії розмітки намічають згин, а потім, ударяючи уздовж поверхні, завершують згинання заготовки.

Механізація згинальних робіт

 При масовому виготовлені деталей з труб найбільших діаметрів застосовують ручні трубозгинальні пристрої та важільні трубо згини, а для труб великих діаметрів (до 350 мм) – спеціальні трубозгинальні верстати і преси.

Профілі (штабовий, сортовий метал) з різними радіусами кривизни згинають на три- і чотирироликових верстатах.

•           трироликовий згинальний верстат – для згинання труб у кільце.
•           згинальнорозтяжна машина з поворотним столом - для згинання заготовки з розтягуванням.
•           трубозгинальний верстат – для згинання труб з нагріванням  струмом високої частоти.

Вимоги охорони праці

При згинанні треба дотримуватись таких вимог безпеки:

•        заготовку закріплювати в лещатах або інших пристроях міцно;
•        працювати лише на справному обладнанні; перед початком роботи на згинальних верстатах ознайомитись з інструкцією;
•        роботу виконувати обережно, щоб не пошкодити пальці рук;
•        працювати у рукавицях і в застібнутих халатах.

Домашнє завдання:

а) для поглибленого вивчення матеріалу: М.І Макієнко «Загальний курс слюсарної справи», §26 - 29, стор. 74- 86

б) для виконання д/з: визначити довжину заготовки для конічної пружини, якщо внутрішній діаметр пружини одного кінця D_вн = 22 мм, а зовнішній діаметр другого кінця D_з = 32 мм, число витків n = 16, а діаметр дроту d = 3 мм.

Питання для самоконтролю:

 

 

 

 

 

 

 

Проблемні ситуації, що виникають у виробничих умовах:

1. На виробничому навчанні майстер дав завдання учням зігнути скобу із стальної полоси. Учні отримали заготовки, інструмент та креслення з даними майбутньої скоби. Тільки 25% учнів справилися з цим завданням. У інших учнів скоба набула неправильної форми. Що невірно зробили учні? Як виправити цю помилку?

2. На практиці майстром зміни учню було поставлено завдання зробити з листової сталі хомут. Учень виконав креслення правильно, але при гнутті в нього не співпали отвори вушок хомута.  На вашу думку, де учень допустився помилки? Чи можливо виправити цю помилку? Аргументуй свою думку.

Тести для перевірки знань

  1. Згинання це…

   а) спосіб обробки металу, при якому зайву частину металу згинають під певним кутом.

   б) спосіб обробки металу, при якому заготовку або її частину згинають під певним кутом відносно осі виробу яка співпадає з рівнем губок лещат.

   в) спосіб обробки металу, при якому заготовці або її частині надається зігнута форма.

2. Слюсарне згинання виконується…

   а) молотком в лещатах.

   б) молотком в лещатах, на плиті або за допомогою спеціальних пристроїв.

   в) молотком в лещатах або в спеціальних пристроях.

3. Суть згинання полягає…

   а) одну частину заготовки перегинають в лещатах відносно осі виробу.

   б) одну частину заготовки залишають рівною а іншу згинають під певним кутом відносно рівня лещат.

   в) одну частину заготовки перегинають відносно іншої на певний кут.

4. За допомогою якого інструменту виконують згинання листового металу?

а) молотка; б) кувалди; в) киянки.

5. Чому дорівнює припуск на загин деталей при згинанні під прямими кутом?

а) 0,1-0,2мм; б) 0,2-0,4мм; в)0,5-0,8 мм.

6. Чим наповнюють труби під час згинання?

а) повітрям; б) водою; в) піском

7. З якої марки сталі виготовляють молоток слюсарний?

а) У7, У8; б) У10; в) У 12.

8. Яку форму приймає заготовка при гнутті?

а) вигнуту; б) таку, як треба; в) ввігнуту.

9. Для чого при гнуті труб використовують наповнювач?

а) для зручності в процесі гнуття; б)для запобігання дефектів в процесі гнуття; в)доля полегшення процесу гнуття.

10. Як деформується внутрішня частина заготовка в процесі гнуття?

а) розтягується; б) стискається; в) залишається незмінною.

11. Як деформується зовнішня частина заготовка в процесі гнуття?

а) розтягується; б) стискається; в) залишається незмінною.

12.Який спосіб використовують при гнутті сталевих труб  10 мм?

а) в холодному стані; б) в холодному стані з наповнювачем; в) в гарячому стані з наповнювачем.

13.Який вид наповнювача використовують при гнутті сталевих труб?

а)легкоплавкі матеріали; б)мокрий пісок; в) сухий просіяний пісок.

14. При гнутті металу під прямим кутом без заокруглення з внутрішньої сторони припуск на загиб беруть:

а) 1- 2 мм; б) 0,5 - 0,8 мм; в) 3 - 4мм.

16. Труби діаметром понад 100 мм згинають…

 а) у гарячому стані;  б) у гарячому і холодному стані;  в) лише в холодному стані.

Розв’яжи кросворд

                                                                  По горизонталі:

1. За допомогою якого інструменту можна зробити хомутик?

5. Його засипають у трубу перед згинанням.

7. Вони призначені для рихтування загартованих деталей.

9. Чого необхідно дотримуватись при випрямлянні металу?

По вертикалі:

2. Їх використовують для правки листового металу.

3. Що мають молотки для рихтування загартованих деталей?

4. За допомогою цього пристосування правлять вали.

5. На ній проводять  рихтування металу.

6. Спосіб обробки металу, при якому заготовці надається форма.

8. Механізоване пристосування для правки листового металу.

 

 

 

Як ти вважаєш, яким рівнем знань ти володієш?

Достатньо цих знань для якісного виконання запропонованої роботи на виробництві з даної теми?

 Що було тобі незрозумілого?

Які питання необхідно додатково вивчити?

7. МІНІ – КОНСПЕКТ

з теми «Різання металу ножицями»

Різанням називають розрізування(розділення) металу на частини. Різання може проводитися ручною і механічною ножівками, а також ножицями-ручними і механічними, важільними, паралельними, дисковими.

Різання виконують як із знаттям стружки, так і без. Різання зі зняттям стружки здійснюють ручною ножівкою, на ножівкових, круглопиляльних,

токарно – відрізних верстатах.

Без зняття стружки матеріали розрізують ручними важільними і механічними ножицями, гострозубцями, труборізами, прес-ножицями, у штампах. До різання належить також надрізування металу.

Різання ручними ножицями:

- звичайні ручні ножиці застосовують для різання стальних листів завтовшки 0,5…1мм і листів кольорових металів завтовшки до 1,5мм. Ручні ножиці виготовляють з прямими і кривими різальними лезами;

- ручні малогабаритні силові ножиці, служать для різання листового металу завтовшки до 2,5мм і прутків діаметром до 8мм;

- важільні ножиці застосовують для різання листової сталі завтовшки до 4мм, алюмінію та латуні – до 6мм;

- махові ножиці застосовують для різання листового металу завтовшки 1,5…12,5мм з границею міцності 450…500МПа;

- ножиці з похилими ножами (гільйотинні) дають змогу різати листовий метал завтовшки до 32 мм, листи розміром 1000…32000 мм, рідше штабовий прокат, а також листові неметалеві матеріали.

Послідовність виконання робіт:

- закріплюють розрізуваний метал у лещатах;

- вибирають полотно згідно з твердістю, формою, розмірами розрізуваного металу;

- полотно вставляють у прорізи головки так, щоб зуби були спрямовані від рукоятки;

- натягують полотно (ступінь натягу перевіряють, легко натискуючи на нього пальцем збоку; якщо полотно не прогинається, натяг достатній)

- розмічають місце розрізування;

- полотно встановлюють на місце розмічання і поступово – оберненими рухами починають роботу.

Механізація різання:

- ножівкові пили застосовують для різання сортового і профільного металу;

- затискні лещата застосовують для затискання заготовок великих перерізів від 40 до 250 мм;

- ручні електричні ножиці застосовують для різання листового металу завтовшки до 2,7 мм;

- пневматичні ножиці застосовують для різання стального листа завтовшки

    3 мм;

- пневматичну ножівку застосовують для різання металу завтовшки 5 мм,    

   радіусом 50 мм;

-  дискову пневматичну пилу застосовують для різання труб діаметром до

    50… 64 мм

Особливі види різання:

- абразивне різання застосовують для різання матеріалів найрізноманітнішого профілю 200/200 мм і труб діаметром до 600 мм;

- дугове різання застосовують для різання брухту, чавуну, кольорових сплаві;

- різання металу під водою застосовують для різання особливої конструкції, що мають ковпачки, які надягають на різальну головку. При різанні на глибині  20 м.

Вимоги охорони праці

- оберігати руки від поранень різальними кромками ножівки або задирки на металі;

- слідкувати за положенням пальців лівої руки, яка підтримує лист знизу;

- не здувати ошурки і не видаляти їх руками, щоб уникнути забруднення очей або поранення рук;

- не захаращувати робоче місце непотрібним інструментом і деталями;

- не знімати і не змащувати частини, що рухаються і обертаються;

- не переводити пас з виступу на виступ при роботі ножівкового верстата.

      Домашнє завдання:

а) для поглибленого вивчення матеріалу: М.І Макієнко «Загальний курс слюсарної справи», §30-31, стор. 86-91

б) для виконання д/з: вивчити будову ручних електричних ножиців.

 Питання для самоконтролю:

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблемні ситуації, що виникають у виробничих умовах:

1.  При відрізанні заготовки з листового металу ножицями на ній з’явилися надриви. Що необхідно зробити слюсарю, щоб виправити цю ситуацію?

2. При роботі біля верстаку слюсар не дотримався техніки безпеки праці, працював без рукавиць, та поранив собі палець лівої кінцівки, втративши свідомість. Які дії слід здійснити перш ніж приступити до надання допомоги особі, яка втратила свідомість?

Знайди відповідність:

А. Косий розріз металу	1. Неправильне затискання у лещатах
Б. Пошкодження  заготовки	2. Недотримання заданих розмірів через неправильне розмічання
В. Зломлений край заготовки	3. Відламування торця заготовки

 

Як ти вважаєш, яким рівнем знань ти володієш?

Достатньо цих знань для якісного виконання запропонованої роботи на виробництві з даної теми?

 Що було тобі незрозумілого?

Які питання необхідно додатково вивчити?

 

8. МІНІ – КОНСПЕКТ

з теми «Різання металу ножівкою»

 

Ручна ножівка – це інструмент для різання товщих, ніж при різанні ножицями, листів штабового, круглого та профільного металу, а також для прорізання шліців, пазів, обрізування й вирізування заготовок по контуру та інших робіт.

              Різання ножівкою:

- ручна ножівка (пила) - інструмент для різання товщах, ніж при різанні ножицями, листів штабового, круглого, профільного металу, а також прорізування шліців. Пазів, обрізування й вирізування заготовок по контуру. Ручна слюсарна ножівка складається зі станка (рамки), ножівкового полотна. На одному кінці рамки є нерухома головка з хвостовиком і рукояткою, а на іншому – рухома головка з натяжним гвинтом і гайкою для натягування полотна. У головках є прорізи у які вставляють ножівкове полотно і закріплюють штифти.

- ножівкове полотно – це тонка, вузька стальна пластина з двома отворами для закріплення, яка має зуби на одному з ребер. Полотна виготовляють зі сталі У10А та Х6ВФ, їх твердість 61…64 HRCе. Залежно від призначення ножівкові полотна поділяються на ручні та машинні. При різанні ножівкою слюсар-ремонтник повинен правильно тримати положення корпусу та рук, дотримуватися чіткої координації зусиль(балансування), що полягає в правильному збільшенні натиску рук. При здобутті навичок розрізання металу слюсар-ремонтник навчається різати штабовий, листовий та профільний метал, а також різати труби труборізом.

Домашнє завдання:

а) для поглибленого вивчення матеріалу: М.І Макієнко «Загальний курс слюсарної справи», §32-34, стор. 91-100

 

б) намалювати будову ручної  ножівки. Вивчити прийоми розрізання штабового металу та різання тонких листів.

 

Питання для самоконтролю:

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблемні ситуації, що виникають у виробничих умовах:

1. При розрізанні металу зламалося ножівкове полотно, що привело до травмування слюсаря. Чому так вийшло? Які дії слід здійснити, щоб така ситуація не повторилась?

2. Слюсарю отримав завдання: розрізати круглий матеріал діаметром 200 мм за допомогою ножівки. Що відбудеться, якщо слюсар ремонтник відмовиться виконувати це завдання, щоб зберегти слюсарний інструмент і потребує механічну ножівку, якої в майстерні немає? 

Завдання на відповідність

Запитання

1. За допомогою якого інструменту здійснюють різання металу зі зняттям стружки?

2. Як називають ножиці, у яких скіс знаходиться з правого боку?

3. Ці ножиці використовують для розрізування металу товщиною до 3 мм.

4. Важільні ножиці використовують для розрізування листової сталі завтовшки до … мм, алюмінію та латуні …мм.

5. Інструмент для різання листів штабового, круглого та профільного металу.

6. Цю деталь ножівки виготовляють суцільною або розсувною.

7. Як правильно встановити ножівкове полотно в рамку?

8. У ножівкового полотна розводять зубці для того, щоб….

9. Скільки подвійних ходів ножівкою необхідно робити за хвилину?

10. Під яким кутом необхідно тримати ножівку під час різання?

Відповіді

19. Ручною ножівкою.

2. Ручними ножицями.

7. Правими.

20. Лівими.

1. Стільцеві ножиці.

15. Силові ножиці.

5. 4 мм, 6 мм.

11. 1 мм, 2 мм.

9. Ножівка.

16. Махові ножиці.

13.  Рамка.

3. Ножівкове полотно.

4. Зубцями вперед.

12. Зубцями назад.

6. Уникнути  заїдання.

10. Не зламати зубці в процесі роботи.

17. 30…60 .

8. 20…40.

14. Під кутом 90

18. Під кутом 60

Знайди відповідність:

Такими літерами у кресленні та слюсарній справі позначають розміри інструментів.

B	а) висота ріжучої частини зубила
H	б) ширина ріжучої частини зубила
m	в) довжина зубила
L	г) робоча частина зубила (грань)
l	д) різальна грань

 

Як ти вважаєш, яким рівнем знань ти володієш?

Достатньо цих знань для якісного виконання запропонованої роботи на виробництві з даної теми?

 Що було тобі незрозумілого?

Які питання необхідно додатково вивчити?

 

9. МІНІ -  КОНСПЕКТ

з теми «Обпилювання металу»

 

Обпилюванням називається операція з обробки металів та інших матеріалів незначного шару напилками вручну або на обпилювальних верстатах.

Напилок – це стальний брусок певного профілю і довжини, на поверхні якого є насічки (нарізки), що утворюють западини і гостро заточені зубці, у перерізі мають форму клина. Напилки виготовляють зі сталі У10А або У13А (допускається легована хромиста сталь ШХ15 або 13Х), після насічення піддаються термічній обробці.

Складається напилок з таких основних елементів:

- носок;

- робоча частина;

- ненасічена дільниця;

- заплечник;

- хвостовик;

- широка та вузька сторони;

- ребра.

 

 

Види та основні елементи насічки

Насічка на поверхні напилка утворює зубці, що знімають стружку з оброблюваного матеріалу. Зубці напилків виготовляють на пилконасічних верстатах за допомогою спеціального зубила, на фрезерних верстатах – фрезами, на шліфувальних – спеціальними шліфувальними кругами, а також накатуванням, протягуванням на протяжних верстатах і на зубонарізних верстатах. Кожним із зазначених способів насікається свій профіль зубця. Проте незалежно від способу виготовлення кожен зубець має свій задній кут  a, кут загострення d, передній кут y.

Напилки бувають:

- з одинарною насічкою;

- з подвійною (перехресною) насічкою;

- з рашпільною (точковою) насічкою;

- з дуговою насічкою.

Класифікація напилок:

напилки загального призначення:

- І клас – напилки з насічками № 0 та 1 – драчовими (мають найбільші зубці і служать для грубого обпилювання);

- ІІ клас – напилки з насічками № 2 та 3 – личкувальними (застосовують для чистого обпилювання);

- ІІІ – ІV – V - ІV класів – напилки з насічками № 4 та 5 – бархатними (застосовують для остаточної обробки і доведення поверхонь ).

Типи напилків:

- плоскі; квадратні; тригранні; круглі; напівкруглі; ромбічні; ножівкові.

Напилки спеціального призначення:

- напилки для обробки кольорових сплавів;

- напилки для обробки виробів з легких сплавів і неметалічних матеріалів;

- таровані напилки (застосовуються коли потрібно перевірити твердість у малодоступних для алмазного наконечника приладу частинах виробу);

- алмазні напилки;

- надфілі;

- рашпілі;

- машинні напилки (обертові; борнапилки; дискові напилки).

За допомогою напилків слюсар надає деталям потрібної форми і розмірів, припасовує деталі одну до одної, підготовляє кромки деталей для зварювання та виконує інші роботи. Ручна обробка напилками зараз значною мірою замінена обпилюванням на спеціальних верстатах, але повністю витіснити ручне обпилювання ці верстати не можуть, так, як підгоночні роботи при складанні та монтажі обладнання, що використовується на ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», часто доводиться виконувати вручну.

 

Послідовність виконання робіт:

- заготовку очистити від бруду і пилу;

- оброблювану заготовку затиснути у лещатах;

- напилок положити на оброблювальну поверхню, притиснути напилок і почати роботу рухами вперед  - назад.

Механізація обпилювальних робіт:

- універсальні переносні машинки. Служать для зачищення та полірування обпиляних поверхонь шліфувальними шкурками;

- електричний напилок. Призначений для виконання різноманітних слюсарних і складальних робіт;

- універсальна шліфувальна машинка;

- пересувний обпилювально – зачисний верстат;

- стрічково – та плоскошліфувальний верстат;

- стругальні верстати.

Дефекти:

- нерівності поверхні і завали країв;

- неточність розмірів обпиляної заготовки;

- вм’ятини або пошкодження поверхні;

- задири, подряпини на поверхні деталі.

Вимоги охорони праці

- при обпилюванні заготовки з гострими краями не можна підгинати пальці лівої руки під напилок при зворотному ході;

- стружку, що утворюється в процесі обпилювання, треба знімати з верстата волосяною щіткою;

- категорично забороняється знімати стружку голими руками, здувати її або видаляти стислим повітрям;

- при роботі слід користуватися напилками з міцно насадженими рукоятками;

- забороняється працювати напилками без рукояток або напилками з надтріснутими, розколотими рукоятками.

Домашнє завдання:

а) для поглибленого вивчення матеріалу: М.І Макієнко «Загальний курс слюсарної справи», §37-42, стор. 105-138

б) для виконання д/з: намалювати будову слюсарного напилка загального призначення.

Питання для самоконтролю:

 

 

 

 

 

Проблемні ситуації, що виникають у виробничих умовах:

1. Які інструменти потрібно мати слюсарю, щоб обробити стальну плитку прямокутного профілю від розмірів 125×45×30 мм до розмірів 120×42×25 мм з точністю обробки до 0,1 мм. Обробка поверхонь плитки повинна бути виконана прямим штрихом. У якому порядку слід виконувати роботу?

2. Слюсар отримав завдання: обробити поверхню заготовки личкувальним напилком. Перед початком роботи слюсар натер напилок крейдою? Навіщо він це зробив? Що станеться, якщо цього не зробити?

Тести для перевірки знань

1. Із перелічених напилків найбільшу насічку має:

а) надфіль; б) круглий напилок; в) ножівка.

2. Рашпіль – це напилок:

а)з подвійною насічкою; б) з одинарною насічкою; в) з особливою насічкою.

3. Личкувальний напилок не можна застосовувати для:

а) м’яких металів; б)твердих металів; в) легованих металів.

4. Напилки виготовляють зі сталі марки:

а)У 12А; б)У13А; в) У15А.

5. Напилки з дуговою насічкою застосовують для:

а) м’яких металів; б)твердих металів; в) легованих металів.

6. Оздоблення виробів шліфуванням виконується за допомогою:

а) личкувального напилку;ь б) драпового напилку; в)  бархатного напилку.

7. Напилки з одинарною насічкою застосовують для обробки:

а) шкіри, гуми; б) латуні, цинку; в) міді, дюралюмінію.

8. Напилки з подвійною насічкою застосовують для обробки:

а) шкіри, гуми; б) сталі,чавуну; в) міді, латуні.

9. Напилки з рашпільною насічкою застосовуються для обробки:

а) шкіри, гуми; б) сталі,чавуну; в) міді, латуні.

10. Напилки з дуговою насічкою застосовуються для обробки:

а) шкіри, гуми; б) латуні, цинку; в) міді, дюралюмінію.

11. Ці напилки застосовують для обробки і доводки твердосплавних частин інструменту:

а) рашпільні; б) алмазні; в) таврові.

12. Рукоятки напилків виготовляють з:

а) клин, дуб, осика; б) клин, ясень, липа; в) дуб, осика, акація.

13. Плоским напилком обробляються поверхні:

а) плоскі; б) плоскі та увігнуті; в) плоскі та випуклі.

14. Властивість матеріалу – твердість відноситься до:

а) фізичних властивостей; б) механічних властивостей; в) хімічних властивостей.

15. Термічна обробка сталі при якій виріб стає більш твердим, називається:

а)відпал; б)вороненя; в) загартування.

 

Розгадай кросворд і вгадаєш ключове слово:

 

1. Різальний інструмент для обробки деталей.

2. Абразивний інструмент для остаточної обробки поверхні.

3. Інструмент для обробки поверхонь з особливою насічкою.

4. Він наноситься на оброблювальну поверхню при обпилюванні.

5. Цей інструмент застосовують для кінцевої обробки поверхонь.

6. Якою повинна бути поверхня рукояток напилків?

7. Цей інструмент застосовується для грубої чорнової обробки поверхонь.

8. На поверхні напилка вона утворює зубці, що знімають стружку з оброблювальної поверхні.

9. Невеликі напилки, які використовуються для лекальних та граверних робіт.

10. Інструмент, який застосовують для остаточної обробки і доведення поверхонь.

11. За допомогою них знімається тонкий шар металу з оброблювальної поверхні?

 

Як ти вважаєш, яким рівнем знань ти володієш?

 

Достатньо цих знань для якісного виконання запропонованої роботи на виробництві з даної теми?

 Що було тобі незрозумілого?

Які питання необхідно додатково вивчити?

 

10. МІНІ – КОНСПЕКТ

з теми «Свердління»

Свердлінням називається утворення зняттям стружки отворів у суцільному матеріалі за допомогою різального інструмента – свердла, якому надають обертального та поступального руху відносно його осі.

Свердління застосовують:

- щоб зробити отвори невисокого ступеня точності й значної шорсткості, наприклад під кріпильні болти, заклепки, шпильки.

Розсвердлюванням називається збільшення розміру отвору у суцільному матеріалі, які дістали литтям, штампуванням, куванням.

Свердла бувають різних видів. Їх виготовляють з швидкорізальних, легованих та вуглецевих сталей, а також оснащують пластинками з твердих сплавів. Свердла складаються з двох частин : робочої і хвостовика. Робоча частина має циліндричну (калібруючу) та різальну частину. На циліндричній частині є гвинтові канавки, їх призначення відводити стружку з отвору, що просверлюються.

Свердла бувають:

- свердла оснащені пластинками з твердих сплавів, застосовуються при свердлінні й розсвердлюванні чавуну, загартованої сталі, пластмас, скла, мармуру;

- свердла з гвинтовими канавками, застосовуються для свердління в’язких металів;

- свердла з прямими канавками, застосовуються при свердлінні у крихких металах;

- свердла з затворами для підведення охолоджувальної рідини, застосовуються при свердлінні отворів у несприятливих умовах;

- свердла твердосплавні монолітні, застосовуються при свердлінні на свердлильних, токарних верстатах;

- комбіновані, застосовуються для одночасного свердління і зенкування;

- центровочні, застосовуються для виготовлення центрових отворів;

- перові, застосовуються для свердління невідповідальних отворів.

При свердлінні свердло, що затупилося, дуже швидко нагрівається, тому його треба загострити. Як правило це роблять централізовано у спеціальних майстернях або слюсар може загострити свердло самотужки на спеціальному заточувальному верстаті ( лівою рукою тримають свердло за робочу частину якомога ближче до різальної частини, а правою охоплюють хвостовик, злегка притискуючи різальну кромку свердла до бокової поверхні шліфувального кругу,  свердло повертають  навколо своєї осі і, витримують правильний нахил злегка натискуючи на свердло, загострюючи його. Загострене свердло доводять на бруску. Якість загострення свердла перевіряють спеціальним шаблоном з вирізами).

Механізація свердління:

- тріскачка, застосовуються для ручного свердління отворів великих діаметрів до 30 мм, а також для свердління отворів у незручних місцях;

- ручний дриль, застосовуються для свердління отворів до 10 мм;

- ручні свердлильні машини, застосовуються для свердління, розвертування отворів;

- ручні свердлильні пневматичні машини, застосовуються для свердління отворів у деталях виготовлених з алюмінієвого, магнієвого сплаві, м’яких сталей;

- свердлильні верстати.

Послідовність виконання свердління:

-  заготовку очистити від бруду і пилу;

- розмічають місце для свердління;

- встановлюють і закріпляють деталь, застосовуючи різноманітні пристрої (прихватки з болтами, призми, опори, кутики, лещата);

- вибирають потрібний розмір свердла, закріплюють його у патрон пристрою;

- приступають до роботи.

Вимоги охорони праці

при роботі з ручними електричними машинами:

- працювати лише в гумових рукавичках і калошах; якщо немає калош, під ноги слід підстеляти гумовий килимок; корпус ручних свердлильних машин має бути заземлений;

-  перед вмиканням ручної свердлильної машини слід спочатку перевірити справність мережі і ізоляції;

- вмикати ручну свердлильну машину лише при вийнятому з просвердленого отвору свердлі, а виймати свердло з патрону лише після вимикання свердлильної машини;

- періодично спостерігати за роботою щіток електродвигуна машини;

- при зупинці машини, появі іскріння або запаху не розбирати машину на місці, а замінити її придатною;

при роботі на свердлильному верстаті:

- надійно закріпити заготовку на столі і не притримувати її під час роботи руками;

- не залишати ключ у свердлильному патроні;

- пуск верстата здійснювати лише  при твердій впевненості у безпеці праці;

- слідкувати за роботою насоса й кількістю охолодної рідини;

-  не братися за різальний інструмент та шпиндель, що обертаються;

- не виймати рукою зламаних інструментів з отвору, користуватися спеціальними пристроями;

- не натискати сильно на важіль подачі при свердлінні заготовок за робочий хід;

- при заміні патрону або свердла підкладати дерев’яну підкладку на стіл верстата під шпиндель;

- постійно слідкувати за справністю різального інструменту;

- не передавати і не приймати будь – яких предметів через працюючий верстат;

- не працювати на верстаті в рукавицях;

- не обпиратися на верстат під час його роботи.

 

Домашнє завдання:

а) для поглибленого вивчення матеріалу: М.І Макієнко «Загальний курс слюсарної справи», §43-51, стор. 138-180

б) для виконання д/з: намалювати будову спірального свердла. Описати з яким кутом при вершині застосовуються свердла при свердлінні різних матеріалів.

 

 Питання для самоконтролю:

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблемні ситуації, що виникають у виробничих умовах:

1. Необхідно просвердлити в партії деталей по чотири отвори діаметром 3,4,5,6 і 9,5мм, щоб у всіх деталей були однакові відстані між центрами отворів. Який буде порядок роботи і які потрібні інструменти та пристрої.

2. У листовому металі товщиною 1,2 мм необхідно зробити 3 отвори діаметром 8 мм. На свердлильний станок під метал учень не підклав дерев’яний брусок на лещата і не закріпив листовий метал(заготовку). Швидко просвердливши отвір, зламав свердло. Чому утворився отвір неправильної форми та не відповідного розміру? Як виправити ситуацію?

3. При свердлінні отворів свердло зсунулося вбік. Що необхідно зробити для того, щоб виправити помилку. Яких заходів необхідно вжити, щоб такого не повторити?

Розв’яжи кросворд:

         Необхідно вписати будову свердлильного верстата і вгадаєш ключове слово кросворда.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тести для перевірки знань

1. Для свердління отворів застосовують:

а) зенківки; б) зенкери; в) свердла.

2. Виступаюча частина свердла, яка має різальні кромки:

а) зуб; б) стрічечка; в) кромка.

3. Лінія перетину передньої та задньої кромки свердла:

а) зуб; б) стрічечка; в) кромка.

4. Вузька смужечка, яка розташована вздовж гвинтових канавок свердла:

а) зуб; б) стрічечка; в) кромка.

5.Тіло робочої частини між канавками:

а) спинка; б) серцевина; в)кромка.

6. Свердлінням називають операцію для:

а) розсвердлювання отворів; б) обробки отворів; в) одержання отворів в суцільному металі.

7. Які два рухи надають свердлу одночасно?

а) обертального та перехресного; б)обертального та поступового;

в) обертального та повздовжнього.

8. Хвостовики свердел виготовляють:

а) циліндричними та конічними; б) прямокутними та конічними;

в) трикутними та циліндричними.

9. Призми застосовують для:

а) закріплення виробів на столі; б) для встановлення виробів на солі верстата;

в) для закріплення виробів у тих випадках, коли їх не можна встановити безпосередньо на столі.

10. Упорна  втулка слугує для:

а) свердління глухих отворів; б) свердління наскрізних отворів; в) свердління неповних отворів.

11. Для закріплення заготовок на свердлильному верстаті слугують:

а)трьох кулачковий патрон, машинні лещата, притискні планки; б)слюсарні лещата, притискні планки, ручні лещата; в) машинні лещата, притискні планки, ручні лещата.

12. Шпиндель верстат служить для:

а)підняття та опускання інструмента; б) для передачі обертового руху на інструмент;

в) для закріплення свердла і передачі обертового руху.

13. Свердла виготовляють:

а) вуглецевої сталі; б)легованої сталі; в) титанової сталі.

14. Основна частина спірального свердла:

а) різальна; б) робоча; в) хвостовик.

15. Перед тим як просвердлити отвір необхідно попередньо:

а) прозенкерувати отвір; б) накернити отвір; в) розсвердлити отвір.

 

Як ти вважаєш, яким рівнем знань ти володієш?

Достатньо цих знань для якісного виконання запропонованої роботи на

виробництві з даної теми?

 Що було тобі незрозумілого? 

Які питання необхідно додатково вивчити?

 

11. МІНІ  - КОНСПЕКТ

з теми «Нарізування різьби»

Нарізуванням різьби називається її утворення зняттям стружки (а також пластичним деформуванням) на зовнішніх або внутрішніх поверхнях заготовок деталей.      

Різьба буває зовнішньою і внутрішньою.

Основні елементи різьби:

- профіль різьби (розглядають у перерізі, що проходить через вісь болта або гайки);

- кут профілю (кут між боковими сторонами профілю різьби);

- висота профілю різьби (відстань від вершини різьби до основи профілю);

- крок різьби (відстань між паралельними сторонами або вершинами двох, розміщених поруч, витків);

- зовнішній діаметр різьби (діаметр циліндра, описаного навколо різьбової поверхні);

- внутрішній діаметр різьби (діаметр циліндра вписаного у різьбову поверхню);

- середній діаметр різьби (діаметр збіжного з різьбою циліндра).

Профілі різьби (залежать від форми різального інструмента, за допомогою якого проводиться нарізання різьби):

- конічні трикутні різьби;

- прямокутна різьба;

- трапецоїдна стрічкова різьба;

- упорна різьба;

- кругла різьба.

За числом ниток різьби поділяються на одноходові і багатоходові. Ходом різьби називається осьове переміщення гвинта за один його оберт.

Основні типи різьб:

- метрична різьба (має трикутний профіль з плоско зрізаними вершинами), бувають: з нормальним і дрібним кроком;

- дюймова різьба (має трикутний плоско зрізаний профіль з кутом 55° або 60°);

- трубна циліндрична різьба.

Інструмент:

Для нарізування внутрішньої різьби: мітчики поділяються на:

- за призначенням – на ручні, машинно – ручні, машинні;

- за профілем нарізуваної різьби – для метричної, дюймової, трубної;

- за конструкцією – на суцільну, збірну, спеціальну. Мітчик складається з двох основних частин – робочої та хвостової.

Послідовність виконання робіт:

- підготовити отвір під різьбу;

- вибрати вороток;

- заготовку закріпити у лещатах;

- вставити в отвір вертикально мітчик з кутиком;

- почати обертальні рухи.

Для нарізування зовнішньої різьби: плашки поділяються на:

- круглі, бувають: суцільними і розрізними;

- різьбонакатні;

- розсувні.

Послідовність виконання робіт:

- підготовити гвинт під різьбу;

- вибрати клуп;

- заготовку закріпити у лещатах;

- накласти плашку з  клупом;

- почати обертальні рухи.

Механізація нарізування різьби:

- різьбонарізувач з електричним приводом;

- різьбонарізувач з пневматичним приводом;

- свердлильний верстат.

Види дефектів:

- рвана різьба;

- тупа різьба;

- неточний профіль різьби;

- послаблена різьба;

- туга різьба;

- конусність різьби;

- поламка мітчика;

- зрив різьби.

Вимоги охорони праці

- при нарізуванні різьби мітчиком та плашкою в деталях з сильно виступаючими гострими  частинами слідкують за тим, щоб при повороті воротка не поранити руки;

- при нарізуванні різьби мітчиком та плашкою на верстаті вимоги безпеки ті ж самі , що й при роботі на свердлильних верстатах.

Домашнє завдання:

а) для поглибленого вивчення матеріалу: М.І Макієнко «Загальний курс слюсарної справи», §56-64, стор. 193-218

б) для виконання д/з: намалювати профілі різьби. Вивчити прийоми нарізання зовнішньої різьби за допомогою клупу.

Питання для самоконтролю:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тести для перевірки знань

1. Гвинтовий виступ протягом одного повного оберту  називають:

а) ниткою; б) гвинтовою лінією; в) западиною.

2. Відстань від вершини різьби до її основи називають:

а) виступом різьби; б) глибиною різьби; в) висотою різьби.

3. Чистовий ручний мітчик має:

а) дві риски; б)одну риску; в)три риски.

4. Для нарізування різьби на трубах застосовуються:

 а)клупи; б) воротки; в) мітчики.

5. Інструмент для нарізування внутрішньої різьби:

а)плашка; б)вороток; в)мітчик.

6. Калібруюча частина мітчика забезпечує:

а) розсвердлювання отворів; б)зачищає отвір в) нарізає різьбу.

7. На скільки меншим повинен бути діаметр стержня при нарізуванні зовнішньої різьби?

 а)0,2-0,3 мм; б)0,3-0,4 мм; в)0,4-0,5 мм.

8. Крок різьби це:

а) відстань, на яку пересувається гвинт у  гайці за два оберти; б) відстань, на яку пересувається гвинт у  гайці за пів оберти; в) відстань, на яку пересувається гвинт у  гайці за один оберт;

9. Для змащування сталі та латуні застосовується:

а) сало; б) гас; в) свиріпове масло.

10. Інструмент для нарізування зовнішньої різьби:

а) плашка; б) вороток; в) мітчик.

11. Конічна різьба застосовується в:

а) арматурі; б) на гвинтах; в) в гідравлічних пресах.

12. Кут профілю різьби це:

а) кут між осьовими сторонами профілю в площині осі; б) кут між боковими сторонами профілю в площині осі; в) кут між зовнішніми сторонами профілю в площині осі;

13.Ця різьба має трикутний профіль з плоско зрізаними вершинами:

а) дюймова; б) метрична; в)трубна.

14. Ця різьба стандартизована, спряжується без зазорів і має заокруглі вершини:

а) дюймова; б) метрична; в)трубна.

15. Ця різьба має трикутний плоско зрізаний профіль з кутом 55:

а) дюймова; б) метрична; в)трубна.

 

Проблемні ситуації, що виникають у виробничих умовах:

1. Що відбудеться, якщо при нарізанні внутрішньої різьби у слюсаря - ремонтника зламався мітчик, залишок мітчика залишився в отворі. Які дії слід здійснити, щоб витягти залишки мітчика не пошкодивши отвір?

2. Слюсар – ремонтник отримав завдання: нарізати зовнішню різьбу на трубі. Слюсар припустився похибки, ним була нарізана  рвана різьба. Як вийти з цієї ситуації?

3. Слюсарем була нарізана внутрішня різьба під шпильку, але вона не відповідає заданим розмірам за кресленням. Що необхідно зробити, щоб виправити свою помилку?

4. Слюсар отримав завдання: нарізати різьбу у отворах чорновим мітчиком. Проте помилково виконав різьбу чистовим мітчиком, який за зовнішнім виглядом схожий із чистовим. Чи відповідатиме різьба необхідному кроку? Як виправити ситуацію?

 

Розв’яжи кросворд

Назва інструментів, які починаються на букву «Н»

1. Інструмент для розрізання товстого металу.
2. Інструмент, що використовується при клепанні.
3. Напилок малих розмірів.
4. Інструмент для різання жерсті.
5. Що знаходиться на робочій частині напилка?
6. Як називається рифлена поверхня на середній частині кернера?

 

Як ти вважаєш, яким рівнем знань ти володієш?

Достатньо цих знань для якісного виконання запропонованої роботи

на виробництві з даної теми?

 Що було тобі незрозумілого?

Які питання необхідно додатково вивчити?

 

 

 

 

12. МІНІ- КОНСПЕКТ

з теми «Клепання металу»

Клепанням називається процес з’єднання двох або кількох деталей за допомогою заклепок.

Заклепка – це циліндричний металевий стержень з головкою певної форми. Головка заклепки, виготовлена разом зі стержнем, називається закладкою, а та що утворюється під час клепання з частини стержня, яка виступає над поверхнею склепування деталей, - замикаючою.

За формою головок розрізняються заклепки:

- з півкруглою високою головкою;

- з півкруглою низькою головкою;

- з плоскою головкою;

- з потайною головкою;

- з пів потайною головкою.

Заклепки виготовляються з металу, якому властива хороша пластичність, - сталі (Ст2, Ст3), міді (М2, МТ), латуні (Л63), алюмінієвих сплавів (АМг5П, Д18, АД1), заклепки для відповідальних з’єднань виготовляють з нержавіючої (Х18Н9Т) або легованої (09Г2) сталі.

Місце з’єднання заклепками називається заклепковим швом.

Заклепкові шви поділяються на три види:

- міцний шов (застосовується для з’єднання підвищеної міцності при клепанні балок, колон, мостів);

- щільний шов (застосовується для з’єднання і досягнення потрібної герметичності при клепанні резервуарів, баки для рідини);

- міцно щільний шов (застосовується для виготовлення міцного разом з тим непроникного для пару, газу, води).

Інструмент:

- слюсарний молоток з квадратним бойком;

- підтримки (служать опорою при розклепуванні стержня);

- обтискачі (служать для надання замикаючої головці потрібної форми);

- натяжка (застосовується для осаджування листів);

- чекан (слюсарне зубило з плоскою робочою поверхнею і застосовується для створення герметичності швів).

    У ряді галузей машинобудування, наприклад, в авіабудуванні, у виробництві слюсарно-монтажного інструменту, клепання ще широко застосовують, особливо для з’єднання конструкцій, які працюють при високих температурах та тиску. Розрізняють клепання ручне, механізоване,

при якому застосовують пневматичні клепальні молотки, і машинне, що виконується на пресах одинарного й групового клепання.

 

Види і методи клепання:

- прямий метод клепання (характеризується тим, що удари молотком наносять по стержню з боку заново утворюваної, тобто замикаючої головки);

- зворотній метод клепання (характеризується тим, що удари молотком наносять по задній головці;

- спосіб клепання Таумель (розроблено у Швейцарії, головка, у якій розміщується обтискач, обертається навколо заклепкового стержня).

Механізація клепання:

- пневматичні клепальні молотки;

- клепальні машини;

- ручний переносний пневматичний прес;

- пневмоважильний стаціонарний прес;

- безшумний верстат.

Основні операції при клепанні:

- утворення отвору у з’єднувальних деталях за допомогою свердління або пробивання;

- зенкерування гнізда під закладну головку заклепки;

- вставлення заклепки в отвір;

- утворення замикаючої головки заклепки, тобто власне клепання.

Дефекти:

- зміщення замикаючої головки;

- прогин матеріалу;

- зміщення обох головок заклепки;

- згин замикаючої головки;

- розклепування стержня між листами;

- підсічка (зарубування) головки;

- недотягнута головка;

- мала замикаюча головка;

- нещільне притягнення замикаючої головки;

- рвані краї головки.

Вимоги охорони праці

    При клепанні слід дотримуватися загальних вимог безпеки – працювати справним інструментом, слідкувати, щоб на робочому місці не було нічого зайвого. Для захисту від шуму при клепанні пневматичними молотками застосовують протишумні навушники.

 

Домашнє завдання:

а) для поглибленого вивчення матеріалу: М.І Макієнко «Загальний курс слюсарної справи», §65-70, стор. 220-230

б) для виконання д/з: намалювати типи заклепок.

 

 

 

Питання для самоконтролю:

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблемні ситуації, що виникають у виробничих умовах:

1.  Що відбудеться, якщо при клепанні листового металу стержень заклепки частково деформувало між листами. Як виправити цю ситуацію?

2. Треба скласти дві штаби товщиною 6 мм заклепками діаметром  8 мм з півкруглою замикаючою головкою. Як  ви це виконаєте?

3. Як відомо, зварювання – це найбільш розповсюджений і дешевий в порівнянні з клепанням спосіб отримання нероз’ємного з’єднання. Чому в такому разі клепання має широке розповсюдження і дотепер?  Доведіть свою думку.

Тести для перевірки знань

1. Клепання називається потайним, коли:

а) головка заклепки виступає над поверхнями; б) головка заклепки полу захована; в) головка заклепки врівень з поверхнею склепу вальних деталей;

2. Головка, що утворюється при склепуванні називається:

а) закладною; б) замикаючою; в) звичайною.

3. Довжина стержня заклепки залежить від:

а) діаметру заклепки; б) діаметру отвору; в) товщини склепу вальних частин.

4. Шов внапусток це:

а) краї накладають в стик з однією накладкою; б) краї накладають один на один; в) краї накладають в стик з двома накладками.

5. Молоток за вагою вибирають в залежності від:

а) марки сталі заклепки; б) товщини склепу вальних деталей; в)діаметра стержня заклепки.

6. Холодне клепання застосовується в тих випадках, коли застосовуються заклепки :

а) до 5 мм; б) до 8 мм; в) до 10 мм

7. Осадка застосовується для:

а) притискання склепаних листів; б) для надання остаточної форми заклепки; в) для обтискання заклепок.

8. Затягачі та обтискачі виготовляють із:
а) легованої сталі; б) титанової сталі; в) інструментальної сталі.

9. При цьому виді клепання заклепки нагрівають але не на всю довжину стержня:

а) змішане клепання ; б) гаряче клепання ; в) холодне клепання.

10. Як називається клепання, якщо обидві головки заклепки виступають над поверхнями склепаних деталей?

а) потайне; б) звичайне; в) напівпотайне.

11. Шов, який застосовують при клепанні металевих балок, колон називається:

а) міцним; б) щільним; в)міцно щільним.

12. Для однорядних швів крок дорівнює:

а) двом діаметрам заклепки; б) трьом діаметрам заклепки; в)чотирьом діаметрам заклепки.

13. При просвердлених отворах відстань від центра заклепки до краю склепаних предметів рівняється:

а) 1,5 діаметра заклепки; б) 2 діаметра заклепки; в) 2,5 діаметра заклепки.

14. Причиною при зміщенні обох головок заклепки являється:

а)скошений або нерівно обрізаний торець стержня заклепки; б)обтискач був поставлений неправильно; в)косо просвердлені отвори.

15. Цей вид заклепки використовується у тих випадках, коли через відсутність доступу неможливо зробити замикаючу головку:

а)  потайна заклепка; б)закладна заклепка; в) вибухова заклепка.

Завдання на відповідність

Запитання

1. До якого з’єднання відноситься клепання?

2. Якого діаметру використовуються заклепки при гарячому клепанні металу?

3. Як називається інструмент, за допомогою якого осаджують склепані листи?

4. Що називають звичайним клепанням?

5. Як називається головка заклепки, що утворюється при склепуванні?

6. Від чого залежить довжина стержня заклепки при склепуванні частин металу?

7. Як називається шов, який використовується для клепання резервуарів, посудин для рідин і таке інше?

8. Для однорядних швів крок між центрами заклепок повинен дорівнювати…

9. З якої марки сталі виготовляють затягачі та обтискачі?

10. При виборі молотка повинно враховуватись…

 

Відповіді

1. Замикаюча.

2. Щільний шов.

3. Двом діаметрам заклепок.

4. З інструментальної сталі У8.

6. Від матеріалу склепаних  листів.

5. Від 0,5 до  1 мм.

7. Клепання при якому головки заклепок містяться врівень з поверхнями склепаних деталей.

8. Натягач.

9. Трьом діаметрам заклепки;

10. Роз’ємне з’єднання.

11. Обтискач.

12. До 8 мм.

13. Від товщини склепаних листів.

14. Міцнощільний шов.

15. З інструментальної сталі У10А.

16. Діаметр  стержня заклепки.

17. Довжина стержня заклепки.

18. Нероз’ємне з’єднання.

19. Клепання, при якому обидві головки виступають над поверхнями склепаних деталей.

20. Закладна.

Розв’яжи кросворд та розгадай загадане слово:

 

1. Циліндричний стержень, який використовується для склепування двох листів.

2. Яку головку має стержень на одному кінці при склепуванні листів?

3. Як називається клепання, при якому працюють ручним молотком?

4. Як називається клепання, при якому головки заклепок містяться врівень з поверхнями склепаних деталей?

5. При цьому клепанні заклепки нагрівають але не на всю довжину стержня,

а тільки в кінцевій частині.

6. Як називається клепання, при якому обидві головки стержня заклепки

виступають над поверхнями склепаних деталей?

7. Як називається шов при якому з'єднувальні листи накладають краями

один на одній?

8.Спеціальний інструмент за допомогою якого осаджують склепані листи.

 

Як ти вважаєш, яким рівнем знань ти володієш?

Достатньо цих знань для якісного виконання запропонованої роботи на

виробництві з даної теми?

 Що було тобі незрозумілого? 

Які питання необхідно додатково вивчити?

 

13. МІНІ- КОНСПЕКТ з теми «Шабрування металу»         Шабруванням називається операція зняття з поверхонь  деталей дуже тонких  часток металу спеціальним ріжучим інструментом – шабером.           Мета шабрування – забезпечення щільного прилягання спряжу вальних поверхонь і герметичності (непроникності) з’єднання. Шабруванням обробляють прямолінійні й криволінійні поверхні вручну або верстатах.             Шабери – металеві стержні різноманітної форми з різальними кромками. Виготовляють їх з інструментальних вуглецевих сталей У10, У12А. За формою різальної частини шабери поділяються на плоскі, тригранні, фасонні; За числом різальних кінців (граней) – на однобічні і двобічні; За конструкцією – на суцільні й зі вставними пластинами.

Шабрування застосовують, як правило, після роботи різцем, напилком або іншими різальними інструментами для кращої остаточної обробки поверхні, оброблювального виробу і надання йому більш точних розмірів. Зокрема, шабрування застосовується у тих випадках, коли необхідно отримати гладенькі тертьові поверхні, забезпечити щільне прилягання спряжених поверхонь.

Тому шабрування – це трудомістка операція, яка потребує від слюсаря-ремонтника великої затрат часу, бо доводиться поступово знімати з оброблювальної поверхні дуже тонкі шари металу

Процес шабрування:

- перед шабруванням виявляють нерівності поверхонь шляхом їх пофарбування. Шабрувальна фарба – це суміш машинного мастила з блакиттю, рідше суриком та ультрамарином (синька), які на відміну від блакиті погано змішуються з маслом і нечітко проглядаються на поверхні заготовки. Фарбу наносять за допомогою тампону з чистих льняних ганчірок, складених у кілька шарів;

- заготовку закріпити на плиті або у лещатах;

- вибрати потрібний для роботи шабер;

- процес шабрування полягає у поступовому знятті металу з ділянок, де є сірі плями рухами від і до себе.

Механізація шабрування:

- пневматичні шабери;

- електромеханічний шабер;

- стаціонарна установка з шабрувальною головкою.

 

Дефекти:

- пофарбування лише середини або краю;

- блискучі смуги;

- нерівномірне розміщення;

- глибокі западини.

Вимоги охорони праці

- обпилювана деталь має бути надійно встановлена і міцно закріплена4

- не допускати роботу несправним шабером;

- при виконанні роботи шліфувальними головками дотримуватися правил електробезпеки.

Домашнє завдання:

а) для поглибленого вивчення матеріалу: М.І Макієнко «Загальний курс слюсарної справи», §74-80, стор. 242-260

б) для виконання д/з: порядок загострення шаберів (вивчити та законспектувати).

 Питання для самоконтролю:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблемні ситуації, що виникають у виробничих умовах:

1. При перевірці якості шабрування поверхні деталі фарба вкрила всю її поверхню. В чому причина? Ваші дії?

2. Оброблена шабером поверхня має подряпини і задирки. В чому причина цих недоліків? Які способи попередження їх?

3. Чому шабери, як правило, виготовляються з вуглецевої сталі, а свердла - з швидкоріжучої?  Шабер і свердло - обидва ріжучі інструменти. Доведіть свою думку.

Тести для перевірки знань

1. Інструмент , за допомогою якого з оброблюваного виробу зіскоблюють тонкий шар металу:

а) напилок; б) шабер; в) надфіль.

2.  Шабрування відбувається в межах:

а) 0,2 мм; б) 0,3 мм; в) 0,4 мм.

3. Кут загострення плоских шаберів дорівнює:

а) 45; б) 60; в) 90.

4. Кут загострення у тригранних напилків:

а) 45; б) 60; в) 90.

5. При шабруванні довгих і вузьких площин застосовується для перевірки площини:

а) перевірна плоска лінійка; б) тригранна кутова лінійка; в) кутова призма.

6. Шабер встановлюють на оброблювальну поверхню під кутом:

а) 10 - 20 ; б) 20- 30; в) 30- 40.

7. При робочому русі шабер знімає шар металу товщиною:

а) 0,05 – 0,01 мм; б) 0,01 – 0,02 мм; в) 0,02 – 0,03 мм.

8. Шабрування «від себе» відбувається під кутом:

а) 60 - 70; б) 75 - 80; в) 85 - 90.

9. Процес при якому знімається найтонший шар металу:

а) шабрування; б) обпилювання; в) притирання.

10. До штучного абразиву відноситься:

а) графіт; б) корунд; в) наждак.

11. До природного абразиву відноситься:

а) карборунд; б) корунд; в) пемза.

12. Товщина шару, що знімається за один прохід притирання:

а) 0,001 мм; б) 0,002 мм; в) 0,003 мм.

13. Скільки плям повинно бути після шабрування тертьових поверхонь вкладишів і втулок підшипників при перевірці:

а)10 плям; б)12 плям; б) 20 плям.

14. За допомогою чого перевіряють якість шабрування поверхонь:

а) штангенциркуля; б) перевірочної лінійки; в) перевірної рамки.

15. Причинами глибоких западин після шабрування можуть бути:

а) сильне натискання на шабер; б) неправильний рух шабером; в) неправильне заточування шабера.

 

Розв’яжи кросворд

 

1. Різальний інструмент для обробки поверхні виробу.

2. Туди  кладуть виріб, щоб виявити, які місця необхідно оброблювати.

3. За допомогою чого ведеться перевірка оброблюваної поверхні?

4. Вона використовується для перевірки поверхні після обробки внутрішніх двогранних кутів.

5. Цей вид обробки є найпрогресивнішим методом обробки і застосовується

як завершальна операція замість ручного шабрування.

6. Це шабрування полягає в грубій обробці поверхні.

7. З цих інструментів інколи виготовляють шабери.

8. Цей інструмент використовують для перевірки правильності обробки виробів довгих та вузьких поверхонь.

9. Ці шабери служать для грубого, чистового й точного шабрування стальних

і чавунних поверхонь.

10. Найпоширеніший вид браку при шабруванні.

									1
					2
						3
								4
			5
							8
9
					10

 

 

 

 

Як ти вважаєш, яким рівнем знань ти володієш?

Достатньо цих знань для якісного виконання запропонованої роботи на виробництві з даної теми?

 Що було тобі незрозумілого?

Які питання необхідно додатково вивчити?

 

14. МІНІ – КОНСПЕКТ

з теми «Паяння»

Паяння – це процес виготовлення нероз’ємного з’єднання матеріалів з нагріванням нижче температури їх автономного плавлення. Припої.

Не всі метали і сплави можуть бути припоями. Припої повинні мати такі властивості:

- температуру плавлення нижчу за температуру плавлення металу, що паяють;

- у розплавленому стані добре змочувати матеріал, що паяється, і легко розтікатися по його поверхні;

- забезпечувати достатньо високі зчеплення, міцність, пластичність, герметичність паяного з’єднання;

- мати коефіцієнт термічного розширення, близький до відповідного коефіцієнта матеріалу, що паяється.

Залежно від температури плавлення припої класифікуються:

- тверді (тугоплавкі) – високоміцні, що мають температуру плавлення понад 500С;

- м’які (легкоплавкі) – менш міцні, що мають температуру плавлення нижче

500С.

 Легкоплавкі припої виготовляють на основі сплаву олова і свинцю, їх марки ПОС90; ПОС61; ПОС940; ПОССу61-05; ПОССу-18-0,5; ПОССу-18-2; ПОССу-4-6 та ін.

Тугоплавкі припої виготовляють на основі міді і цинку а також срібла, їх марки ПМЦ – 36; ПМЦ-48; ПМЦ-54 та ін.

Флюси:

З підвищенням температури швидкість окислення поверхонь деталей зростає, в результаті чого припій не пристає до деталі. Для видалення оксиду застосовують хімічні речовини, які називаються флюсами.

Флюси розрізняють:

- для м’яких припоїв (хлорид цинку, або травлена кислота; нашатир; каніфоль; паяльна паста);

- для твердих припоїв (буру; борна кислота);

- для паяння алюмінієвих сплавів (суміші фтористого натрію, хлористого літію, калію, цинку);

- для паяння нержавіючих сталей (пастоподібні суміші бури, борної кислоти, хлористого цинку);

- для паяння чавуну (суміші бури, хлористого цинку, марганцево кислотного калію, перекису марганцю);

- для паяння свинцевих сплаві (стеарин).

Інструмент:

- паяльні лампи;

- паяльна трубка;

- паяльник(з періодичним підігріванням; газовий; бензиновий, електричний).

Паяння широко застосовують у різних галузях промисловості. У машинобудування його використовують при виготовлення лопаток і дисків турбін, трубопроводів, радіаторів, ребер двигунів повітряного охолодження, рам велосипедів, посудин промислового призначення, газової апаратури тощо. В електропромисловості та приладобудуванні паяння є в ряді випадків єдино можливим методом з єднання деталей. Його використовують при виготовленні електро - і радіоапаратури, телевізорів, деталей електромашин, плавких запобіжників тощо.

Послідовність робіт:

- очистити поверхню від бруду, іржі;

- обезжирити поверхню паяння;

- з’єднати деталі;

- залудити;

- паяти.

Дефекти:

- припій не змочує поверхню, що паяється;

- напливи (натікання) припою;

- припій при доброму змочуванні не затікає в зазор;

- поверхня паяльного шва має велику шорсткість;

- тріщини у  шві;

- зміщення і перекоси в паяльних з’єднаннях.

Вимоги охорони праці

- робоче місце має бути обладнано вентиляцією;

- не допускається робота у загазованому приміщенні;

- після роботи треба ретельно вимити руки;

- хімікати слід засипати малими порціями, не допускати виникнення бризок;

- сірчану кислоту слід зберігати у скляних бутлях з притертими пробками;

- користуватися тільки розведеною кислотою;

- не допускати ручні операції (промивання, протирання виробів), при яких можливе безпосереднє дотикання шкіри робітника до дихлоретану;

- при нагрівання паяльника слід дотримуватися загальних правил безпеки  поводження з джерелами нагрівання;

- при роботі з паяльною лампою слід перевірити її справність;

- забороняється доливати, наливати у лампу пальна, що не прохолола;

- гасову лампу заправляти лише гасом;

- у електричному паяльнику рукоятка має бути сухою і не проводити електричний струм.

Домашнє завдання:

а) для поглибленого вивчення матеріалу: М.І Макієнко «Загальний курс слюсарної справи», §86-91, стор. 277-295

б) для виконання д/з: вивчити «Класифікація припоїв за температурою плавлення».

 Питання для самоконтролю:

 

 

 

 

 

 

Проблемні ситуації, що виникають у виробничих умовах:

1. При паянні м’якими припоями, припой не змочує поверхню металу, що паяється. В чому причина? Як це виправити?

2. Необхідно виготовити міцний і термостійкий шов при з’єднанні двох прутків. Яким чином Ви це зробите?

3. У Вас зламався ключ від замка. Вам необхідно його відремонтувати. Чи можливо це зробити? Якщо так, то яким чином?

 

 

 

Тести для перевірки знань

 

1. Захисне покриття металевих поверхонь це:

а) паяння; б) заливання; в) лудіння.

2. Процес виготовлення нероз’ємного з’єднання матеріалів це:

а) паяння; б) заливання; в)лудіння.

3. М ‘які припої мають t плавлення:

 а) до 500С ; б)  500; в) вище 500.

4. Тверді припої мають t плавлення:

а) до 500; б) 500; в)вище 500;

5. Перед паянням виріб необхідно:

а) підігріти; б) очистити; в)окислити.

6. Для паяння м’якими припоями застосовуються:

а) звичайний паяльник; б) мідний паяльник; в) бензиновий паяльник.

7. При без кислотному паянні застосовують:

а) хлористий цинк; б) нашатир; в) каніфоль.

8. При паянні твердими припоями як флюс застосовують:

а) буру; б) каніфоль; в) паяльну пасту.

9. Метали або сплави, які мають здатність сплавлятися з металом виробу і утворювати міцні з’єднання:

а) припої; б) флюси; в) полуда.

10. Для паяння дрібних деталей використовують:

а) паяльники звичайні; б) паяльні трубки; в) електричні паяльники.

11. Легкоплавкі припої випускають у вигляді:

а) прутків; б) порошку; в) смолистої речовини.

 12. До тугоплавких сплавів додають:

а) срібло; б) золото; в) свинець.

13. Ця рідина для травлення виготовляється з хлористого цинку та крохмалю:

а) нашатир;  б) паяльна паста;  в) каніфоль.

14. Ця речовина для травлення випускається у вигляді порошку:

а) нашатир; б) каніфоль; в) бура.

5. При паянні твердими припоями як флюс застосовують:

а) буру; б) борну кислоту; в) нашатир.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв’яжи кросворд:

1. Основний інструмент для паяння.
2. Його застосовують в якості допоміжної речовини, що очищує   

поверхню металевих виробів від окисів і жирів.

3. Процес, при якому на поверхні утворюються дрібні нерівності, що    сприяють збільшенню міцності з'єднання.
4. Цю кислоту використовують для травлення металів перед лудінням.

5.  Жовтувато - коричнева смолиста речовина, яку дістають у вигляді паличок або порошку при перегонці соснової смоли.

        6. Процес, при якому покривають поверхню металевих виробів тонким шаром  сплаву.

Питання для самоконтролю

Запитання:

1. Лудінням називається…

2. Метал, який не піддається окисленню.

3. Допоміжна речовина, яка очищує поверхню металевих виробів від окисів

 і жирів.

4. Сплав, за допомогою якого з’єднуються нероз’ємні деталі.

5. Яку температуру плавлення мають м’які припої?

6. Який паяльник застосовують при паянні м’якими припоями?

7. Як називається інструмент для паяння дуже дрібних деталей?

8. Які флюси використовуються при кислотному паянні?

9. В якій послідовності розводиться сірчана кислота?

10. Ця речовина виготовляється з хлористого цинку та амонію або хлористого

цинку і крохмалю.

Відповіді:

1. 700С.

2. Полуда.

3. Вода вливається у кислоту.

4. Мідний паяльник.

5. Травлення металу кислотою.

6. Хлористий цинк та соляна кислота.

7. Бабіт.

8. Електропаяльник.

9. Гасовий паяльник.

 

10. Олово.

11. 300С.

12. Цинк.

13. Паяльна трубка.

14. Терпентин, стеарин, паяльна паста.

15. Нашатир.

16. Захисне покриття металевих поверхонь оловом.

17. Паяльна паста.

18. Кислота вливається у воду.

19. Припій.

20. Каніфоль.

 

 

Розв’яжи завдання

 

Достатній рівень

1. Що може служити флюсом для паяння свинцевих сплавів?
2. Для чого товчуть,  посівають та прожарюють буру?
3. Які властивості борної кислоти?
4. Які флюси використовують для паяння алюмінієвих сплавів?

 

Високий рівень

1. Як підготувати паяльник до роботи?
2. Особливості паяння посудин для зберігання горючих рідин.
3. Причини виникнення дефектів при виконанні паяльних робіт.

 

 

Як ти вважаєш, яким рівнем знань ти володієш?

Достатньо цих знань для якісного виконання запропонованої роботи

на виробництві з даної теми?

 Що було тобі незрозумілого?

Які питання необхідно додатково вивчити?

 

 

                                

Якщо тобі щось не зрозуміло, звертайся

у майстерню слюсарної  справи до учителя

Гулої Світлани Леонідівни