Міні-лекція «Психологічні особливості підліткового віку»

Тема: Вікові проблеми підлітків та шляхи їх вирішення

Мета: Познайомити батьків з психологічними віковими особливостями підлітків; обговорити з батьками основні проблеми, з якими стикаються діти в підлітковому віці; допомогти батькам визначити правильні методи виховання підлітків.

Міні-лекція «Психологічні особливості підліткового віку»

 Які ж вікові межі підліткового віку? Скільки років підлітку? Основним критерієм для періодів життя людини є не календарний вік, а анатомо-фізіологічні зміни в організмі. Статеве дозрівання визначає межі підліткового періоду. Це супроводжується раптовим збільшенням зросту, змужнінням організму, розвитком вторинних статевих ознак.

 Підлітковий вік – складний і багато в чому суперечливий період життя дитини. Різкі фізіологічні та психологічні зміни особливо впадають в очі батькам та педагогам. Підлітковий вік – період кризи в розвитку особистості дитини.

 Особливості особистості підлітка можна досить точно охарактеризувати двома словами – прагнення до самостійності. Воно накладає відбиток на всі сторони особистості, поведінку та відчуття. Восьмикласники знаходяться третьому етапі розвитку самостійності: «Намагаюся бути самостійним, хоча не дуже вмію». Даний етап супроводжується наступними моментами:

1. Є своя думка, не завжди правильна.
2. Вважає свою думку достеменно правильною.
3. Не рахується з думкою батьків.
4. Чинить так, як хоче.
5. Є прагнення спробувати все, що роблять його однолітки та дорослі (покурити, спробувати алкоголь і так далі).
6. Вважає, що він все може і з ним нічого не станеться (не піклується про власну безпеку).

Для успішного проходження і оптимізації розвитку самостійності дитини батькам необхідно:

• Аргументувати заборони;
• Обговорювати: якщо ти вчиниш так, то які будуть наслідки (зіпсуєш своє здоров’я, можеш потрапити в погану компанію, з тобою може трапитися щось лихе тощо);
• Рахуватися з думкою підлітка (інакше він не навчиться зважати на вашу думку);
• Не вважати свою позицію на 100% правильною;
• Підтримувати підлітка, хвалити (можливо навіть не зовсім заслужено, для підвищення його впевненості в собі);
• Не лаяти його друзів або тих, з ким він зустрічається (марно, викличете лише заперечення і негатив), хіба що тих, з ким він вже розлучився або посварився;
• У суперечках намагайтеся домовитися.

Отже, підліток не дитини, але в той же час він ще й не дорослий. Він не терпить обмежень своєї самостійності, нерідко проявляє різко негативне ставлення до вимог дорослих. Найчастіше конфлікти підлітка з дорослими виникають в тих сім’ях, де батьки не помічають дорослішання сина або доньки, продовжуючи ставитися до них як до «маленьких».

 У 13 років з’являється інтерес до власного життя, до якостей своєї особистості. Цей інтерес значно зростає в юнацькому віці. Спочатку думки підлітка про себе в значній мірі повторюють думки про нього інших людей. На питання «Звідки ти знаєш про риси своєї вдачі?» підлітки прямо відповідають, що вони знають про свої якості від батьків, вчителів, товаришів. І тільки згодом починають помічати їх самі. Але вони починають оцінювати інших людей раніше, ніж самих себе.

В оцінці інших підлітки часто допускають деяку квапливість та категоричність. Так, вони часто оцінюють людей за їхніми окремими вчинками або якостями, поширюючи цю оцінку на особу в цілому.  В результаті у багатьох випадках постає помилкова думка про достоїнства людини, її позитивні та негативні якості. Думки підлітків не завжди бувають об’єктивними. Наприклад, вони говорять про грубість або скритність товаришів, не помічаючи цих якостей за собою. Далеко не всі підлітки самокритичні, відрізняються умінням чесно і відкрито визнавати свої помилки.

У 13-14 років те, що було коштовне, знецінюється, з’являються нові кумири, підліток перестає прямо копіювати дорослих, взаємини з батьками та дорослими часто носять характер протесту. У цьому віці дуже вірогідне «зараження» фанатизмом, оскільки підлітки тягнуться до всього незвичайного, часто захоплюються неформальними течіями. Підліток чутливий до оцінки оточуючих. Звідси відомі вразливість та коливання настрою. Зовні криза підліткового віку виявляється в грубості, скритності поведінки, прагненні чинити наперекір вимогам та бажанню дорослих, ігноруванні зауважень, відходу від звичайної сфери спілкування.

У підлітка часто виникає безпідставне відчуття тривоги, вагається самооцінка, він стає вразливим, конфліктним, може впадати в депресію. Підліток схильний вважати себе або генієм, або нікчемою. Будь-яка дрібниця здатна в корені змінити ставлення підлітка до себе. У власних очах він повинен бути дуже розумним, гарним, сміливим тощо. Якщо ж підліток змушений визнати, що щось не так, його думка про себе падає за усіма пунктами, правда, саме така суперечлива самооцінка є основою для розвитку у нього нових, дорослих, критеріїв особистісного розвитку. Оскільки самооцінка підлітків суперечлива, тому в їхній поведінці можуть виникати невмотивовані вчинки. Підлітки більше за інші вікові групи страждають від нестабільності соціальної, економічної та моральної обстановки в країні, втративши сьогодні необхідну орієнтацію в цінностях та ідеалах – старі ідеали зруйновано, нові ще не створено. У той же час перебудова відношення підлітка до себе впливає не лише на його емоційне самопочуття, але й на розвиток його творчих здібностей, задоволеність життям взагалі.

Для підлітка характерна різноманітність інтересів, що за умов правильного виховання може зробити серйозний вплив на розвиток його здібностей і нахилів. Знання підлітка поглиблюються, він починає вивчати наукові дисципліни, у нього з’являється підвищений інтерес до окремих предметів. Проте це спостерігається не у всіх підлітків. Особливості багатьох восьмикласників виявляються у зверхньому ставленні до навчання, погана успішність: всіляко уникаючи виконувати будь-які обов’язки та доручення по господарству, готувати домашні завдання, а в окремих випадках навіть відвідувати школу. Таким чином навчання в цей час відходить на другий план.

У підлітковому віці загострений страх уславитися слабким, несамостійним, маленьким. Щоб показати свою самостійність, підліток нерідко проявляє впертість і грубість, хоча він і може усвідомити, що був не правий. Випадковий успіх або похвала з боку дорослих може привести підлітка до переоцінки себе, до зайвої самовпевненості та зарозумілості. Навіть тимчасова, випадкова невдача може викликати зневіру в своїх силах, розвинути відчуття невпевненості, боязкості, сором’язливості. Тому потрібен особливий такт з боку батьків та вчителів при спілкуванні з підлітками.

 Отже, за що та проти чого веде боротьбу підліток?

1. За те, щоб перестати бути дитиною.
2. За припинення посягань на його фізичне начало та недоторканість.
3. За ствердження серед однолітків.
4. Проти зауважень, обговорень (особливо іронічних) з приводу його фізичної дорослості.

Підлітковий вік – вкрай складний і суперечливий період становлення людської особистості, що вимагає від батьків і педагогів великих зусиль, напруженої праці. В той же час, це вік неповторної краси: бурхливої енергії, жаги пізнання, пристрасного пошуку істини.