Типові конфліктні ситуації підлітків з батьками та іншими дорослими"

Типові конфліктні ситуації підлітків з батьками та іншими дорослими.

Конфлікт — протидіюче змагання сторін з різноспрямованими інтересами. Відносини між батьками і дітьми багато в чому визначаються стилем виховання, який вибирають дорослі, щоб впливати на своїх нащадків. Вибір цей зумовлюється особистим досвідом батьків, їх знайомством з педагогічними доктринами і просто власним розумінням. 

Проте який би стиль виховання не обрали б батьки в спілкуванні зі своїми дітьми, рано чи пізно він прийде в суперечність з потребами, установками і запитами дитини. Звідси висновок — зіткнення і конфлікти представників старшого і молодшого поколінь в сім’ї майже неминучі.

Одним із найпоширеніших видів сімейних конфліктів є конфлікти між батьками і дітьми. Навіть у благополучних сім’ях у більш ніж третині випадків відзначаються конфліктні взаємини дітей з обома батьками. В основі конфліктів між батьками і дітьми, як правило, є психолого-педагогічні чинники, які впливають на взаємодію батьків і дітей.

1. Тип внутрішньосімейних відносин.  Визначають гармонійний і дисгармонійний типи сімейних відносин. У гармонійній сім’ї встановлюється відносна рівновага, що виявляється у формуванні психологічних ролей кожного члена сім’ї, сімейного «Ми», здатності членів сім’ї вирішувати суперечності. Дисгармонія сім’ї проявляється у негативному характері подружніх відносин, що виражається у конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій сім’ї має тенденцію до наростання, призводячи до невротичних реакцій її членів, виникнення відчуття постійного неспокою у дітей.

2. Деструктивність сімейного виховання. Виокремлюють певні риси деструктивних типів виховання; розбіжності членів сім’ї з питань виховання; суперечність, непослідовність, неадекватність дій батьків щодо дитини; опіка і заборони в багатьох сферах життя дітей; підвищені вимоги до дітей, часте застосування погроз і покарань.

3. Вікова криза дітей, яка є перехідним періодом від одного етапу дитячого розвитку до іншого. У критичні періоди діти стають неслухняними, капризними, дратівливими. Вони часто вступають у конфлікти з оточуючими, особливо з батьками. У них виникає негативне ставлення до раніше виконуваних вимог аж до упертості.

4. Особистісний чинник Серед особистісних якостей батьків, що призводять до конфліктів із дітьми, виокремлюють консервативний спосіб мислення, прихильність до застарілих правил поведінки і шкідливих звичок (вживання алкоголю та ін.), авторитарність та ортодоксальність переконань і ін. Серед особистісних якостей дітей називають низьку успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій і вказівок батьків, а також неслухняність, упертість, егоїзм і егоцентризм, самовпевненість, лінощі та ін.

На думку психологів конструктивній поведінці батьків у конфліктах з дітьми може сприяти наступне:— завжди пам’ятати про індивідуальність дитини;— враховувати, що кожна нова ситуація вимагає нового рішення;— намагатися зрозуміти вимоги дитини;— пам’ятати, що для змін потрібен час;— протиріччя сприймати як фактори нормального розвитку;— виявляти сталість стосовно дитини;— частіше пропонувати вибір з декількох альтернатив;— схвалювати різні варіанти конструктивної поведінки;— спільно шукати вихід шляхом зміни в ситуації;— обмежено застосовувати покарання, дотримуючись справедливості;— дати дитині можливості відчути неминучість негативних наслідків;— логічно роз’ясняти можливості негативних наслідків;— розширювати діапазон моральних, а не матеріальних заохочень.

Дякую за увагу!