МІНІ-ПРОЕКТ (реферат). МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ.

ГОСТЮК ІВАН ІВАНОВИЧ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МІНІ-ПРОЕКТ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.                   Загальні відомості про особистість:

o    Коротко охарактеризованно, хто такий Михайло Грушевський (відомий український історик, громадсько-політичний діяч, перший президент Української Народної Республіки). o Дата народження: 29 вересня 1866 р.

o    Місце народження: Холм, Російська імперія (нині територія Польщі).

2.                   Актуальність теми:

o    Пояснення, чому вивчення біографії та діяльності Грушевського є важливим.  

o    Вплив його праць на сучасне розуміння історії України.

3.                   Мета проєкту:

o    Показання історичного портрета Михайла Грушевського, його діяльність як вченого та політичного діяча, а також його значення для України.

4.                   Основні аспекти, що будуть розглянуті:

o    Життєвий шлях Михайла Грушевського.

o    Його наукова діяльність: автор праць з історії України. o         Політична діяльність: участь у створенні УНР. o    Значення Грушевського для української культури та науки.

5.                   Цікаві факти

            

Коротка характеристика.

  Михайло Грушевський — відомий український історик, громадсько-політичний діяч і перший президент Української Народної Республіки. Він відіграв ключову роль у становленні української національної історіографії, створивши фундаментальну багатотомну працю «Історія України-Руси». Як політичний лідер, Грушевський очолював Центральну Раду УНР, прагнучи до створення незалежної української держави. Його науковий і політичний спадок справив значний вплив на розвиток української історії та державності. Дата народження та смерті.

  Михайло Грушевський народився 29 вересня 1866 року в місті Холм, яке тоді знаходилося на території Російської імперії (сучасна Польща). Він відіграв важливу роль в історії України як історик і політичний діяч, зробивши значний внесок у наукову та державницьку діяльність.

  Грушевський помер 25 листопада 1934 року в Кисловодську, СРСР, за загадкових обставин. Після операції на фурункулі у нього виникли ускладнення, що призвели до смерті. Деякі дослідники припускають, що його смерть могла бути не випадковою і мала політичний підтекст, оскільки радянська влада переслідувала його через його націоналістичні погляди та діяльність.

 

Місце народження.

  Народився він в місті Холм 29 вересня 1866 року. На той час це місто було частиною Російської імперії, що пояснюється тим, що після поділів Польщі у XVIII столітті значні частини польських земель, включаючи Холмщину, відійшли до Російської імперії. Таким чином, Грушевський народився на території, яка на момент його народження знаходилася під контролем Російської імперії. Нині Холм — це частина сучасної Польщі.

Центральна Рада УНР — це вищий представницький орган, створений у

Києві в березні 1917 року під час

                Української революції. Вона була першою українською державною установою, яка прагнула здобути автономію України у складі Російської імперії, а пізніше проголосила незалежність України.  

Чому вивчення біографії та діяльності Грушевського є важливим?

  Вивчення біографії та діяльності Михайла Грушевського є надзвичайно важливим, оскільки він зробив вагомий внесок у формування національної історії та державності України. Грушевський є не лише видатним істориком, але й політичним лідером, який вплинув на розвиток української національної ідеї в період, коли Україна ще не мала власної державності. Ось кілька ключових моментів, що пояснюють важливість його постаті:

1.     Формування української історіографії: Грушевський створив фундаментальні праці з історії України, серед яких найвідоміша — багатотомна «Історія України-Руси». Це перше комплексне дослідження української історії від найдавніших часів до XVIII століття. Завдяки його працям українці отримали науково обґрунтоване уявлення про своє минуле, що стало основою національної ідентичності.

2.     Боротьба за українську державність: Як лідер Української Центральної

Ради, Грушевський відіграв ключову роль у проголошенні незалежності Української Народної Республіки (УНР) у 1917 році. Його політична діяльність в умовах падіння Російської імперії та спроби будувати незалежну Україну були важливим етапом на шляху до утвердження суверенітету.

3.     Національне відродження: Грушевський був провідником ідеї українського національного відродження. Він вірив, що без розуміння своєї історії, культури та традицій український народ не зможе здобути незалежність. Саме тому його наукові праці та громадська діяльність сприяли формуванню національної свідомості серед українців.

4.     Політичний контекст його часу: Вивчення діяльності Грушевського дає можливість зрозуміти складну політичну ситуацію початку ХХ століття, коли

Україна була частиною різних імперій — Російської та Австро-Угорської. Його життя та діяльність є при кладом того, як інтелектуали та громадські діячі боролися за право українців на самовизначення.

5.     Цікавий факт: Грушевський був одним із небагатьох тогочасних українських політиків, які спробували об’єднати наукову та політичну діяльність.  

  Таким чином, Грушевський не лише сформував українську історіографію, але й активно боровся за створення незалежної української держави, що робить вивчення його біографії важливим для розуміння української національної ідентичності та державності.

Вплив його праць на сучасне розуміння історії України.

  Вплив праць Михайла Грушевського на сучасне розуміння історії України є надзвичайно значним і тривалим. Його фундаментальна багатотомна праця «Історія України-Руси» змінила підхід до дослідження українського минулого і стала основою для формування сучасної української історіографії. Ось кілька ключових аспектів, які показують, як його праці вплинули на розуміння історії України:

1.     Підкреслення безперервності української історії:

Одним з головних внесків Грушевського було те, що він показав історію України як безперервний процес розвитку українського народу та його державності. Він доводив, що Київська Русь є прямим предком сучасної України, а не Росії, як це стверджувала офіційна російська історіографія. Цей підхід допоміг розвинути українську національну свідомість, об'єднавши різні періоди української історії в єдину тяглість.

2.     Україноцентричний підхід до історії:

Грушевський першим запропонував ідею, що історія України має бути вивчена з української перспективи, а не через призму імперій, до складу яких вона входила. Його україноцентричний підхід дозволив відійти від імперських наративів, що маргіналізували українську культуру, і підкреслив значущість українських державних утворень та боротьби за незалежність.

3.     Формування національної ідентичності:

Завдяки праці Грушевського українці отримали глибше усвідомлення своєї національної ідентичності. Він досліджував етапи розвитку української нації, культури, і політичних інституцій, що сприяло формуванню самоусвідомлення українців як окремого народу з власною історією та культурою. Цей внесок був особливо важливий у контексті відновлення незалежності України у 1991 році.

4.     Вплив на академічні дослідження:

Праці Грушевського стали базою для подальших досліджень з історії України. Його підхід до історії став основоположним для багатьох сучасних українських істориків, і навіть після його смерті його праці залишаються актуальними та використовуються як джерела в академічних колах. Багато дослідників продовжують аналізувати та розвивати ідеї Грушевського.

5.     Популяризація української історії:

Завдяки праці Грушевського, історія України стала доступнішою для широкої аудиторії. Він не лише писав наукові тексти, але й займався популяризацією історії, намагаючись донести її до якнайбільшої кількості українців, що було важливим у період відродження національної свідомості на початку ХХ століття.

  Таким чином, праці Михайла Грушевського заклали основу для сучасного розуміння української історії та сприяли розвитку української національної свідомості. Його україноцентричний підхід і бачення історії як безперервного розвитку української нації й сьогодні є важливими для вивчення історії та формування національної ідентичності українців.

 

            

  Михайло Сергійович Грушевський — одна з найвидатніших постатей в історії України, яка вплинула на національну ідентичність, історіографію та

державотворення. Він народився 29 вересня 1866 року в місті Холм, тоді частині Російської імперії, в сім'ї православного священика. Його життєвий шлях як історика, науковця і політика був тісно пов'язаний із боротьбою за українську незалежність та розвиток національної самосвідомості.

  Грушевський був не лише академіком, але й активним громадським діячем, політиком і першим президентом Української Народної Республіки. Завдяки його зусиллям українська історія стала наукою, а не елементом імперської пропаганди. Він дослідив і описав історію українського народу, показуючи її як безперервний процес боротьби за незалежність і державність. Його найбільший науковий спадок — монументальна праця «Історія України-Руси», що стала основою для всіх подальших досліджень з української історії.

1. Грушевський — історик та науковець

  Грушевський був видатним істориком, який першим систематизував та українізував вивчення історії. Його дослідження показали, що Україна має власну тисячолітню історію державності, починаючи з Київської Русі, яка була прабатьківщиною українців, а не росіян. Він розвивав ідею, що українська історія

не обмежується рамками підпорядкування імперіям — Російській чи Польській — а є окремим, незалежним процесом розвитку. Цей україноцентричний підхід став основою для національної історіографії.

  Грушевський також займався етнографією, археологією та дослідженням культури, зробивши вагомий внесок у розвиток гуманітарних наук. Він прагнув довести, що українці мають власну ідентичність, традиції, мову та право на державність. 2. Грушевський — політичний діяч

  Політична діяльність Грушевського розпочала  ся в австрійській Галичині, де він брав участь у створенні національно-культурних інституцій та української політичної еліти. У 1917 році, після падіння Російської імперії, він очолив Центральну Раду, ставши першим президентом Української Народної Республіки (УНР). Під його керівництвом були прийняті Універсали Центральної Ради, що проголошували автономію, а згодом і незалежність України.

  Як політичний лідер, Грушевський прагнув створити демократичну, парламентську республіку, де українці могли б реалізувати свої національні права.   Він намагався дипломатично вирішувати питання, балансуючи між зовнішніми загрозами з боку більшовиків і німецької окупації, однак його ідеалістична віра в демократичний процес зіткнулася з суворою реальністю революційної війни.

3.   Переслідування і смерть

  Після поразки УНР Грушевський був змушений емігрувати, але повернувся в радянську Україну в 1924 році, сподіваючись продовжити наукову діяльність. Однак радянська влада його не прийняла — в 1931 році він був заарештований НКВС за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Хоч його звільнили, але постійні переслідування та репресії значно вплинули на його здоров'я. Грушевський помер 25 листопада 1934 року в Кисловодську після операції, хоча є підозри, що його смерть могла бути політично мотивованою.  

4.   Спадщина Грушевського

  Михайло Грушевський залишив після себе величезну інтелектуальну та політичну спадщину. Він не лише сформував українську історіографію, але й відіграв ключову роль у формуванні національної свідомості. Його праці продовжують бути основою для наукових досліджень та шануються як символ національного відродження України.

  Грушевський змінив спосіб, у який українці сприймають свою історію, та став іконою боротьби за незалежність. Він залишив нащадкам не лише наукові здобутки, але й ідеал служіння українському народу, який є актуальним і в сучасній Україні.

 

             

ЦІ

Дата	Подія
1866, 29 вересня	Народження Михайла Грушевського в місті Холм (тепер Польща) в родині священика.
1883	Публікація першої наукової статті в 17-річному віці, що засвідчує його ранній інтерес до історії.
1894	Захист дисертації «Історія України-Руси», яка заклала основи сучасної української історіографії.
1898	Заснування товариства «Літературне братство ім. Т. Шевченка» у Львові, що сприяло розвитку української культури.
1904	Отримання нагороди від російського імператора Олександра III за наукові досягнення, але відмова від неї.
1905	Активна участь у політичному житті, зокрема в боротьбі за автономію України в складі Російської імперії.
1917	Обрання Грушевського головою Української Центральної Ради після Лютневої революції.
1918	Проголошення Української Народної Республіки, Грушевський стає її першим президентом.
1919	Після поразки УНР емігрує до Польщі, а згодом до Чехословаччини, продовжуючи наукову діяльність.
1924	Публікація праці «Історія України-Руси» в еміграції, яка стає одним з основних джерел для вивчення української історії.
1933	Грушевський переїжджає до Франції, де продовжує дослідження української історії та культури.
1939, 25 листопада	Помер у місті Прага, Чехословаччина. Похований на українському цвинтарі в місті Драгош (тепер у Польщі).
1922	Відзначення 125-річчя з дня народження Грушевського в Україні, початок відновлення його ім'я в національній пам'яті.

 

Ця таблиця підкреслює важливі етапи в житті Михайла Грушевського та його внесок у розвиток української історії, культури та національної свідомості.

             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цей реферат приготував Гостюк Іван Іванович, учень 10-го класу

Магальського Ліцея ім.Григорія Нандриша. Для урока по Історії

України про ‘Михайло Грушевський’

Електронна версія