Міні-тренінг «Інклюзивнаосвіта: за і проти» для педагогічнихпрацівників

Міні-тренінг «Інклюзивна освіта: за і проти» для педагогічних працівників

Мета: познайомити вчителів з особливостями  інклюзивного навчання в системі освіти; сформувати толерантне ставлення до впровадження інклюзивного навчання у закладах освіти.

Обладнання: плакат «Планета», «Правила  роботи», стікери, папір  А-4, фломастери, маркери, беджі.

Хід роботи:

Вхідне анкетування (5 хв).

АНКЕТА ДЛЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ «СТАВЛЕННЯ ДО ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ»

1. Чи знаєте ви, що таке «інклюзивне навчання»?

а) так; 

б) ні.

2.  Як ви вважаєте, чи готова школа створити умови для впровадження інклюзивного навчання?

а) так;

б) ні;

в) частково.

 3. Що ефективніше для дитини?

а) індивідуальне навчання;

б) інклюзивна освіта.

4. Чи порушуються права дітей з особливими потребами в системі надання їм освіти?

а) так; 

б) ні.

5. Як ви думаєте, чи вплине спільне проведен¬ня дозвілля дітей різних категорій на покращен¬ня морального виховання особистості?

а) так; 

б) ні.

6. Чи готові ви психологічно подолати бар'єри у роботі з дітьми з особливими потребами?

а) так; 

б) ні.

 Вступне  слово  психолога. Повідомлення  теми  та  мети  заняття.( 3  хв.)

 Вправа «Долоньки» (10  хв.)

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу для конструктивної роботи.

Хід вправи: Обмалювати свою руку, і на кожному пальці написати

1. Своє ім’я.

2. Місце роботи та посаду.

3. Улюблену страву.

4. Свої очікування.

5. Свої побажання.

Прийняття правил роботи.

Прийняття правил роботи ( 3  хв.).

Мета: показати необхідність вироблення і дотримання певних правил, за якими будується взаємодія людей у групі, прийняття правил для продуктивної роботи під час тренінгу.

Хід вправи: тренер пропонує кожному учаснику написати одне чи кілька умов співпраці (кожен на окремому листочку) необхідних саме йому для ефективної роботи в групі.

Після чого кожен презентує свої пропозиції для ефективної роботи, потім обираються найбільш необхідні на тренінгу.

З групою обговорюються кожне правило, тренер записує його на заздалегідь підготовлений  аркуш паперу.

Орієнтовними правилами можуть бути такі:

1. Дотримуватися регламенту.

2. Слухати і чути (один говорить – усі слухають)

3. Бути пунктуальним

4. Проявити доброзичливість

5. Бути активним

6. Говорити за темою, й від свого імені

7. Не критикувати: кожний має право на свою думку

8. Правило конфіденційності

9. Говорити коротко, по черзі

 

Вправа «ЩО ТАКЕ ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ?»

Мета:  проаналізувати  теоретичні  аспекти інклюзивного навчання.

Організація навчання дітей з обмеже¬ними можливостями у звичайних школах вимагає безліч зусиль. На жаль, більшість шкільних будівель не пристосовані за-раз до того, щоб у них знаходилися діти з важкою формою інвалідності. Крім того, по відношенню до дітей-інвалідів існує негативне ставлення з боку інших лю¬дей, а також стереотипи та хибні погляди з приводу можливостей інвалідів: що вони можуть, а чого не можуть.

Інформаційне повідомлення:

Інклюзивна освіта — це система освітніх по¬слуг, що ґрунтується на принципі забезпечен¬ня основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що перед¬бачає навчання дитини з особливими освіт¬німи потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

Інклюзивна школа — це заклад освіти, від¬критий для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емо¬ційних чи інших особливостей. Цей заклад забезпечує без бар'єрне фізичне середовище, адаптує навчальні програми та плани, методи та форми навчання, тим самим надаючи можливість усім дітям успішно навчатись, у тому числі й ді¬тям з особливими освітніми потребами; залучає батьків до співпраці; співпрацює з фахівцями з метою надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей; створює позитив¬ну атмосферу в шкільному середовищі та громаді загалом.

В основу інклюзивної освіти покладена ідеоло¬гія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами.

Тобто система адаптується до потреб дитини. Девіз інклюзії: «Рівні можливості для кожного».

Досить часто інтеграцію ототожнюють з ін¬клюзією, яка має дещо розширений контекст: ін¬теграція відображає спробу залучити учнів з осо¬бливими потребами до загальноосвітніх шкіл, а інклюзія передбачає пристосування шкіл та їх загальної освітньої філософії та політики до по¬треб усіх учнів — як обдарованих дітей, так і тих, котрі мають особливі потреби. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти.

Суспільство повинно враховувати індивідуаль¬ні потреби людей і пристосовуватися до них, а не навпаки.

Вправа «Картопля»

Мета: показати на практиці, що всі люди є рівні і водночас унікальні.

Хід вправи:

Ведучий. Часто буває так, що ми сприймаємо яку-небудь групу, наприклад етнічну, як ціле і не замислюємося про те, що кожний її представник – зовсім унікальний і неповторний. Наприклад, нам може здаватися, що «всі китайці на одне лице», що всі німці страшні педанти, а фіни – мовчазні. Однак якщо ми ближче познайомимося з конкретною людиною з цієї групи, більше дізнаємось про неї, то її індивідуальність, неповторність будуть очевидними.

 Давайте спробуємо проілюструвати унікальність всього існуючого на практиці. Навряд чи хто-небудь вважає, що кілограм картоплі наповнений індивідуальністю. Візьміть кожний собі по картоплині. Роздивіться її якомога уважніше, з'ясуйте «особливі прикмети». На це дається 1 хвилина. Потім картопля змішується. Кожний повинен знайти свою картоплину й описати її.  

Вправа «За» і «Проти»

Мета: за допомогою тверджень (нижче наведених) сформувати толерантне ставлення до дітей з ООП.

Хід вправи: Учасникам пропонуються твердження, з якими вони мають погодитися або не погодитися.  Тренер роздає кожному учасникові 2 картки різного кольору. Тренер зачитує твердження. Якщо учасник погоджується з твердженням, він має підняти картку одного кольору. Якщо не погоджується – картку іншого кольору. Всі учасники піднімають картки разом. Після озвучення кожного твердження тренер може пропонувати учасникам обговорити їхні відповіді, а пізніше озвучити правильну відповідь.

Запитання для обговорення в групі після завершення вправи:

1. Чи почули ви думки або позиції, які вас здивували?

2. Чому так важливо з’ясувати усі ці питання?

ТВЕРДЖЕННЯ

1. Діти з особливими освітніми потребами (далі  ООП), мають бути ізольовані від інших дітей під час навчання.

2. Дитина з ООП має право навчатися у звичайній загальноосвітній школі.

3. Статус дитини з ООП має бути відомий лише медичному працівнику школи.

4. Вчитель має право відмовитися від навчання дитини з ООП.

5. Ставлення до дітей з ООП та інших дітей  має бути однаковим.

6. Батьки дітей з ООП зобов’язані віддавати на навчання свою дитину у спеціалізований навчальний заклад.

7. Діти з ООП обмежені у спілкування зі своїми ровесниками.

8. Вчителі і учні мають право знати про статус дитини з ООП.  

 

Вправа « Історія з життя »

Мета: поповнити знання та допомогти сприйняттю педагогів впровадження інклюзії в загальноосвітній навчальний процес.

Хід вправи: учасників  тренінгу ділять на три групи.

Кожній групі роздається комплект фотографій, за допомогою цих фотографій учасники повинні скласти історію, яка б пов’язувала цих людей.

Після розповіді історії учасники оглядають зворотну сторону  аркуша. Хто знайшов букву «В» - це людина інвалід.

Далі учасникам тренінгу пропонується пов’язати попередньо складену історію з людиною, яка є інвалідом.

1 група.  Дитина з ООП, навчання у звичайному класі школи.

2 група. Дитина з ООП у класі, де впроваджене інклюзивне навчання.

3 група. Дитина з ООП у спеціалізованій школі.

Питання для обговорення:

Що було важкого і незрозумілого у виконанні даної вправи?

Що вам сподобалося у даній вправі?

Підсумок.

Мета: провести загальну оцінку; з’ясувати враження учасників від роботи тренінгу.

Притча.

 

Міні-лекція психолога

 Отже, поняття «толерантність» є синонімом слова «терпимість», саме так воно звучить латиною. Толерантність людей є найважливішою умовою миру і злагоди в сім'ї, колективі та суспільстві. Адже соціальні взаємовідносини постійно змінюються, породжуючи то гармонію, то однобічну перевагу, а то й зіткнення безпосередніх інтересів. У різних людей – різні погляди на життя, працю, кохання тощо. Чи завжди ми поважаємо думки, погляди інших? Як треба поважати інших? Чи треба прагнути, щоб інша людина сприйняла ваші погляди? Проявляти нетерпимість чи бути толерантним?

 

Притча про аксакала

 Помирає в одному поселенні старий аксакал. Прийшли до нього люди попрощатися, та й говорять: «Скажи нам, мудрий старий, як вдалося тобі створити такий порядок у сім'ї, що усі сини й невістки, дочки й зяті жили разом у мирі й злагоді». Не може вже говорити старий – подають йому папір і олівець, і він довго пише. І коли випадає з рук вмираючого аркуш, дуже здивувалися усі – там 100 разів було написане одне слово. Не здогадуєтесь яке? 100 разів було написане слово – ТЕРПИМІСТЬ!!!

Рефлексія тренінгу (обговорення):

1. Чи познайомилися Ви, сьогодні з поняттям «інклюзія» та особливостями  впровадження  його у ЗНЗ.

2. Чи справдилися ваші очікування?

3. Що би ви хотіли ще додати по даній темі?