"Мистецтво – скарб українського народу".

 

Про матеріал:

Інтерактивне заняття з патріотичного виховання для дітей старшого дошкільного віку (6-й рік життя) з використанням електронного додатку журналу «Джміль». Заняття спрямоване на розширення знань про традиції народу, трудові звичаї своєї країни, природу рідного краю, процеси виготовлення виробів, походження та властивостей різних матеріалів,розвивати психологічний і художньо-естетичний розвиток шляхом одержання знань про народні ремесла,виховувати  інтерес  до свого краю, до регіонального мистецтва, дбайливе ставлення до виробів як результату людської діяльності, культуриу та естетику праці, позитивних моральних якостей.

Інтерактивне заняття з патріотичного виховання для дітей старшого дошкільного віку (6-й рік життя) з використанням електронного додатку журналу «Джміль».

"Мистецтво – скарб українського народу".

                                  Задорожна Людмила  Віталіївна 

                                   Шосткінський дошкільний  навчальний   

                                    заклад (ясла-садок) № 2 «Іскорка»  

                              Сумської область. Вихователь.  

Мета: знайомити  дітей з декоративною діяльністю за мотивами українських народних промислів, з виробами народних промислів, із символікою українського декоративного мистецтва і її значенням. Прилучати дітей до рідної культури, допомогти їм увійти в світ прекрасного, вчити бачити й почувати неповторні сполучення фарб природи, навчити дітей бачити естетичні властивості предметів, розмаїтість і красу форми, сполучення кольорів і відтінків. Вчити розуміти значення і красу декоративного мистецтва. Розвивати естетичне сприйняття при безпосередньому ознайомленні з творами декоративно-прикладного мистецтва, творчі здібності, довільну пам'ять, самостійність, творчість. Виховувати інтерес до народного мистецтва любов до прекрасного...,

Матеріали та обладнання: мультимедійна дошка,мультимедійні презентації  електронного додатку журналу «Джміль»,кімната прикрашена виробами українського декоративного мистецтва,вироби ткацтва, дидактична гра «Прикрасимо килимки»(геометричні фігури),вироби кераміки, дидактична гра «Склади з частин ціле»(витинанка),вироби з гутного скла,вироби з дерева, дидактична гра «Розрізні картинки», дидактична гра «Символіка писанки»,вироби вишивкою,сорочки,рушники,скатертини,яворівська іграшка

Хід заняття

I. Організаційний момент.

Діти заходять до залу та стають півколом.

Вихователь:

У нас сьогодні дуже багато гостей.

Діти, давайте до них привітаємось.

Вихователь. Доброго ранку мені,

                        Доброго ранку тобі,

                        Доброго ранку всім –

                        І дорослим, і малим!

Вихователь. Діти, ви звернули увагу,що  зала прибрана, наче українська світлиця: рушники на вікнах, над дверима, ікони,картини,витинанки. Під стіною, також прикрашеною рушниками, стоїть стіл, вкритий вишитою скатертиною. На столі керамічний посуд, посуд прикрашений петриківським розписом,посуд з гутного скла,у кошику писанки,яворівські іграшки. З обох боків столу лави, вкриті тканими, килимами.

Сюрпризний момент. ( Прихід Берегині (хтось із дорослих).)

- Доброго дня, любі малята й шановні гості! Щиро вітаємо вас у моїй світлиці. Ви, мабуть, звернули увагу на чудові вишивки на сорочках, скатертинах, рушниках,іграшки,посуд. Я запросила вас, щоб вчилися берегти та любити рідну землю, природу, свої пісні. Я приготувала чарівну скриньку з справжніми скарбами українського народу. Це українське мистецтво.

II. Основна частина.

Вихователь. Як зветься наша Батьківщина?

Бесіда-розповідь "Наша країна – Україна"  (з використанням мультимедійних  презентації з журналу «Джміль»  «Наша країна – Україна».№2,2015)

Вихователь. Так, наша Батьківщина це Україна.   Україна — край, де ми народилися живемо, де жили наші предки. Україна – це Батьківщина для всіх людей, які живуть на її території. Україна – наша земля, наш рідний край. Україна... вона в усьому, що нас оточує: в річках, в морях, в горах, в містах, в зорях, у кожному камінчику, деревці. Україна – це й зелена трава у дворі вашого дому, по якій можна бігати, сидіти, лежати й дивитись на небо, як там пливуть білесенькі хмаринки. Усе це — наша Батьківщина. Україна — мирна держава, її народ хоче жити в мирі.  Україна — країна  багата  і вільна. Ми називаємо Україну нашою Батьківщиною. Батьківщина – це найкраще і найдорожче  місце  у світі. Усі ми любимо українську  співочу  мову, прекрасних наших людей, чарівну природу, щедру землю,                                  Людей які   живуть   на  Україні  називають українцями. Любов до Батьківщини оспівували і у віршах, і в піснях. Століттями народ у своєму мистецтві - у піснях, казках, билинах, народних святах, танцях і предметах побуту - прагнув у художній формі виразити своє розуміння життя, природи, світу. У цьому і розкривається самобутність його культури.

Вихователь. Там, де є традиції, де вони живі і міцні, там є благодатний ґрунт для розквіту декоративної діяльності.

Тож прийшов час знайомитись зі скарбами українського народу - українським народним промислам.

Народні промисли - явище характерне майже для всіх областей України: Опішня, на Чернігівщині, Петриківка на Дніпропетровщині; Кролевець на Сумщині; Яворів на Івано-Франківщині.

Народні промисли в Україні є невід'ємною складовою української культури.

З покоління в покоління передавалися таємниці технічної та технологічної майстерності, вдосконалювалися прийоми обробки природних матеріалів.

Бесіда - розповідь «Художнє ткацтво» (з використанням мультимедійних  презентації з журналу «Джміль»  «Мистецтво – скарб народу» презентація (художнє ткацтво).№2,2015)

Ткацтво - один з найдавніших і найважливіших елементів національної культури України. Художнє ткацтво - це ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстаті. Ткацьке виробництво об'єднує підготовку сировини, прядіння ниток, виготовлення з них тканин і заключну обробку: вибілювання, фарбування, ворсування, вибивання тощо.

Килимарство відоме з прадавніх часів і має свою історію. Килими - це унікальні твори, в яких виявлені висока культура технічного виконання, орнаментальне, композиційне, колористичне багатство. Килим ткали з овечої вовни. Килимарство - це виготовлення килимів, а також килимових виробів (гобеленів, доріжок, килимових покриттів) ручним або машинним способом. Килимами прикрашають кімнати: вішають на стіни, кладуть на підлогу. Дуже ціняться килими , зроблені руками майстрів. Килими ткали із шерсті тварин, із льону. Ось цей килим зроблений майстрами з Закарпаття, він витканий з шерстяних ниток, пофарбованих у яскраві кольори, а ось доріжка виткана на Київщині, візерунок складається із полосок різних кольорів, які чергуються одна з одною.

Дидактична гра «Прикрасимо килимки»(геометричні фігури)

Вихователь . Зараз ми з вами зможемо відчути себе справжніми майстрами і створити свій унікальний і неповторний килимок прикрасимо його геометричними фігурами. (Самостійна робота дітей з індивідуальною допомогою вихователя.(Уточнити задум дітей, виготовлення візерунка. Допомогти дітям порадою, поясненням, показом).)

Бесіда - розповідь «Поліська кераміка» (з використанням мультимедійних  презентації з журналу «Джміль»  «Мистецтво – скарб народу» презентація (кераміка).№2,2015)

Вихователь. Сьогодні ми з вами зможемо потрапити в майстерню, де виготовляють глиняний посуд. (Виставляю зразки кухлика, глечика, тарілки, горнятка).

- А як називається майстер, що ліпить з глини посуд? (гончар)

Гончар - це дуже давня і шановна професія. Раніше в кожному селі був свій гончар.             

- З чого ж він робить ці чудові вироби?

-А ви бачили глину? Якою буває глина? Де він її знаходить?

- Він знаходив глину у землі і залишав її на дворі, щоб вона вилежалась, її мочили дощі,морозили морози, обігрівало сонце, обдували вітри. А навесні з глини вибирали всі палички і камінці, просіювали її, намочували водою, ліпили виріб, поливали, потім готовий обпалювали в печі при високій температурі. Після чого посуд ставав міцним і дзвінким. Здавна українці використовували такий посуд для приготування їжі і в нашому краї також.

Розгляд виробів в міні-музеї «Поліська кераміка»

Вихователь. Сьогодні в нашій поліській гончарній майстерні ми розглядаємо зразки керамічного посуду. (3-4 зразка розписів глечиків, куманця, кухлика. Звернути увагу дітей на мотиви Поліської кераміки). Щоб посуд був не просто зручним, а ще й гарним, майстри розписували посуд. Є багато глини різноманітних кольорів - червона, коричнево-бура, зелена, біла. Тому і фон посуду, дитячих глиняних іграшок саме світло-жовтий, рожевий, зеленуватий. Та й для розпису використовували саме ці кольори - червоний, зелений, жовтий, коричневий. І у нас на Поліссі були свої традиції, орнаменти. Частіше використовували рослинні елементи. Здавна і донині збережені провідні мотиви: "хмелик", "дубовий листок", "колосок", "калина",

Вихователь. Погляньте, щось за конверт, цікаво що в ньому? (відкривають, а там розрізана на частини витинанка).

- Щоб дізнатися, що зображено потрібно скласти частинки. (Діти складають)

Дидактична гра «Склади з частин ціле»(витинанка).

Вихователь. А як ви гадаєте, що це ви склали? (припущення дітей)

- Діти, це витинанка.

- Хто знає, що таке витинанки? (відповіді дітей).

Так, це такі картинки, які вирізалися, або витиналися ножицями з паперу. Тому їх називали витинанками. Слово «витинати» означає вирізати узори з паперу. Але секрет у тому, що витинати слід лише на складеному аркуші, вдвоє, в 4,6 навіть 8 разів.

 Бесіда - розповідь «Витинанка» (з використанням мультимедійних  презентації з журналу «Джміль»  «Мистецтво – скарб народу» презентація (витинанка).№2,2015)

Вихователь. Витинанки — один із видів українського народного декоративного мистецтва, що має глибокі й багаті традиції. Це сюжетні та орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем з білого й кольорового паперу. Ще у давні часи хати прикрашали витинанками. Їх використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, груб, коминів, печей. Зараз прикрашають стіни у кімнаті різними картинами, фотографіями, декоративними прикрасами, іграшками, меблями. Цього раніше не було. Ось і приходилося господині прикрашати світлицю прикрасами зробленими своїми руками. Витинанки наклеювали на аркуш паперу, тло якого також могло слугувати невід’ємною складовою задуманої автором композиції.

Розгляд виробів в міні-музеї «Витинанка» (Розгляньте візерунки на витинанках).

Фізкультхвилинка.

Бесіда - розповідь «Гутне скло» (з використанням мультимедійних  презентації з журналу «Джміль»  «Мистецтво – скарб народу» презентація (Гутне скло).№2,2015)

Вихователь. З давніх часів Україна славилася майстрами-склодувами; їхніми виробами користувалися усі верстви населення. серед селянства широко побутували великі скляні діжки, тази і блюда – для зберігання зерна і борошна; для рідини – різноманітні за формою графини, штофи, жбани, братини, “барила”.

Гутне скло — вироби, виготовлені зі скла безпосередньо біля скловарної печі майстром вручну, у гарячому стані з використанням відповідної техніки. Гутне скловиробництво вже кілька тисячоліть є найголовнішою технологією виготовлення скла і дає можливість використовувати специфічні його властивості: пластичність, піддатливість видуванню й іншим прийомам формування. Кожен виріб, створений у гуті ручною працею майстра, індивідуальний і неповторний. Гутне скло наділене кольором, прозорістю, чарівною здатністю передавати переломлення, гру світла, що може викликати в глядача найрізноманітніші поетичні асоціації.

Бесіда - розповідь «Різьблення по дереву» (з використанням мультимедійних  презентації з журналу «Джміль»  «Мистецтво – скарб народу» презентація (Різьблення по дереву).№2,2015)

Вихователь. Різьблення по дереву – стародавнє народне художнє ремесло. Люди віками використовували дерево у повсякденному житті, виготовляли з нього предмети побуту. За допомогою розпису, різьблення, інкрустації перетворювали звичайне дерево на витвір мистецтва. Природа декоративно-вжиткового мистецтва поєднує в собі дві важливі функції: практичну і естетичну.

     - Вироби із дерева майстри робили для прикраси приміщень. Ось сокирка, її вішали на стіну, чудові тарілки теж зроблені з дерева. Робили подарунки – сувеніри – це шкатулка, свисток, підсвічник.

       Для щоденного використання в побуті: це ось сільничка, цукорниця, ступка, ложка, чашка. Майстри на спеціальних станках заготовляти заготовки, потім спеціальними інструментами вирізали узори, ще розмальовували фарбами різні вироби.

       Оздоблювали деякі предмети випалюванням. Виготовили всі ці вироби майстри на Закарпатті, де багато лісів. В оформленні нашого садка є багато виробів з різьбленого дерева – в музичному залі, в групі оформлені віконечка буфетної кімнати, вхідні двері,, арки, підставки для квітів і ось мисник, теж зроблений з дерева і оформлений різьбою.

Розгляд виробів в міні-музеї «Різьблення по дереву»(розгляд виробів)

Бесіда - розповідь «Петриківський розпис» (з використанням мультимедійних  презентації з журналу «Джміль»  «Мистецтво – скарб народу» презентація (Петриківський розпис).№2,2015)

Вихователь. Я хочу розповісти про прекрасний український розпис «Петриківський ». Петриківський орнамент має багатовікову традицію. Виник він та дістав свою назву від села Петриківка на Дніпропетровщині. Петриківський розпис починався у вигляді стінопису та декору речей хатнього вжитку. Майстри з покоління в покоління передавали основи оздоблення предметів побуту, житла, господарських речей, а потім почали робити й паперові взірці розпису.

На розвиток декоративного розпису впливали багаті й щедрі місцеві флора і фауна, які народні майстри стилізували. Зображували не так, як вони виглядають насправді, а декоративно, узагальнено. Створюючи на цій основі стилізованих квітів, дивовижних птахів, тварин. Широке застосування у петриківському розписі мають мотиви садових і лугових квітів та ягід калини, полуниці, винограду. Його характерними рисами є зображення акантового, пірчастого, ажурного листя. Подібні рослинні мотиви ми зустрічаємо і на стародавніх речах.

Слухання вірша «Вірш про Петриківських майстринь»

               Стіни в квітах, пічка квітне,

Де цвітіння це привітне?

                                             Знають це старі й малі,

                                             В Петриківці, у селі.

Там бабусі так малюють,

                  Що художників дивують.

   Став відомим на весь світ,

Той квітковий диво цвіт.

Дидактична гра «Розрізні картинки»

Бесіда - розповідь «Яворівська іграшка» (з використанням мультимедійних  презентації з журналу «Джміль»  «Мистецтво – скарб народу» презентація (Яворівська іграшка).№2,2015)

Вихователь. Яворівська забавка — іграшки, що майструють в основному з осики (здавна вважається, що вона має властивість відганяти усе лихе) та прикрашаються традиційним яворівським розписом — «вербівкою». Всі малюнки, а це квіти і листочки, виконуються у вигляді вербових гілок.

Для розпису ще на зорі Яворівської забавки використовувалося три кольори: зелений (що символізує траву та листя), червоний (плоди та ягоди), синій (небо та воду), а на початку 20 століття почав використовуватися четвертий колір - жовтий (сонце). Яворівські забавки не шкодять здоров'ю дітей. А все завдяки тому, що ці забавки зроблені виключно з деревини, а розписуються лише безпечними акриловими фарбами, що замінили рослинні барвники.

Вихователь.

                З вечора тривожного аж до ранку

                Вишивала дівчина вишиванку.

                Вишивала дівчина, вишивала,

                Чорну і червону нитку брала.

Бесіда - розповідь «Вишивка» (з використанням мультимедійних  презентації з журналу «Джміль»  «Мистецтво – скарб народу» презентація (Вишивка).№2,2015)

Вихователь. Вишивка - найпоширеніший вид народного промислу, орнаментальне або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних рішень української народної вишивки зумовлене різнотиповістю матеріалів, технік виконання орнаментів, композицій, колориту, які мають численні локальні особливості. Художнє обдарування українського народу, вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені у вишитих творах. Немає меж розмаїттю їхніх художньо-виражальних засобів.

Слухання легенди «Легенда про вишивку»

Вихователь. Давно був час, коли люди на землі почали вмирати від хвороби, якої ніхто не знав. Втікали люди з сіл у ліси. Та й за ними йшла хвороба, не жаліла ні старих, ні малих. Люди були в розпачі.

- Що робити? Як врятуватися самим і врятувати дітей від хвороби?

Та ніхто не знав, що відповісти.

Аж ось невідомо звідки прийшла в село бабця старенька і сказала:

- Беріть білі святкові сорочки і маленькими хрестиками шийте на них зілля, що росте на нашій матінці-землі і дає нам здоров’я – мак, калину, мальву, ромашки, васильки і барвінок. Та шийте кругом – на рукавах, на грудях, на шиї. І носіть щодня, і будете здорові. Бо передасть вам те зілля здоров’я і силу – від землі, красу і вдачу – від квітів.

Послухали люди стареньку…

З того часу відійшла хвороба за ліси і за моря і ніхто більше про неї не чув. А люди пам’ятають слова старенької і ходять у вишиванках. Носять цю красу і донині…

Вихователь. Вишивка дуже поширена в Україні. Вишивками прикрашали простирадла, подушки, одяг ( сорочки, спідниці, фартухи), серветки. Вишивали рослини, геометричні форми, використовували нитки яскравих кольорів. Вишивали хрестиком, гладдю. На Київщині використовують чорні, червоні кольори, а на Закарпатті вироби прикрашають вишитими геометричними фігурами яскравих кольорів.

Розгляд виробів в міні-музеї «Вишивка»(розгляд виробів)

Вихователь.

Відгадайте загадку:

                    Як уродилася то була біла

                    Тепер подивіться, рябенька я ціла

                    Мені змалювала Яринка бочки

                    У  жовті, червоні і білі квіточки.

                    Лежу на столі, біля круглої паски

                    Моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски

                    До хрону, до масла, до бабки сміюся

                    Ану відгадайте, лишень, як я звуся?  ( крашанка, писанка ).

Вихователь. Хто бажає ознайомити нас з писанкарством?

Бесіда - розповідь «Писанка» (з використанням мультимедійних  презентації з журналу «Джміль»  «Мистецтво – скарб народу» презентація (Писанка).№2,2015)

Вихователь. Писанкарство. Розпис писанок має стародавнє язичницьке коріння, характеризується вишуканими символічними орнаментальними мотивами, геометричними, рослинними, антропоморфними, які чітко підпорядковуються сферичній формі яйця.

Вихователь. В п’ятницю, напередодні свята, печуть паски, а в суботу фарбують крашанки та писанки тому, що яйця виготовлені в п’ятницю швидко псуються. Звичай робити писанки в Україні виник давно. Писати писанку хоч і просто, але треба мати великий хист, бо малювати на опуклій поверхні яйця значно важче, ніж на рівному папері. І той, хто має хист, розмальовує дуже гарні писанки, такі гарні, що красивих дівчат з ними порівнюють, кажуть:„ Гарна, як писанка”. Українська писанка була тісно пов’язана із слов’янськими віруваннями, вона зібрала в собі велику кількість образно-символічного змісту, втіливши ряд магічних дій. Їх дарували на знак поваги, любові, з побажанням добра, здоров’я, краси, сили, врожаю, на знак примирення, їх носили на могили рідних. Писанки ніби оберігали житла від грому і вогню, а людей і тварин – від лихого ока, захворювань. Писанка – це сире пташине яйце, на поверхні якого за допомогою розігрітого воску, спеціального інструменту і барвників наносили певний орнамент.

             Крашанка – це варене яйце, зафарбоване в один колір. Одвічно – це були червоний і чорний, а пізніше стали фарбувати в жовтий, синій, зелений, фіолетовий. Яйце варять круто, а потім опускають в теплий харчовий барвник.

             Дряпанка – це яйце з темною шкарлупкою, яке фарбують в один колір і на його поверхні шилом продряпують малюнок.

             Крапанка – це одна з різновидів писанки. На біле яйце перед фарбуванням наносять краплі гарячого воску, а потім розфарбовують всіма кольорами палітри. Мальованки розписують акварельними, гуашевими фарбами за допомогою пензля.

             Символічне значення малюнків: сонце – одне з головніших наших пращурів, бо від сонця в житті людей багато залежало; хрест – чотири сторони світу; Змій – бог земних вод та землі; трикутники з гребінцями та грабельками – дощ, хмари.

             Магічне значення кольорів: червоний – радість, любов,червоний з чорним – земні божества, чорний з білим – пошана духів, жовтий – місяць, зорі, врожай, блакитний – небо, повітря, здоров’я, зелений – весна, бурий – плодюча земля, багатокольорова – побажання родинного щастя, миру, любові, здоров’я, успіху.

Вихователь. Щоб зробити крашанки, яйця варили в цибулинні, листі берези. А для писанок брали різні фарби:

Жовту – колір сонця і пшениці;

Зелену – колір природи;

Чорну – колір матінки землі;

Синю – колір неба;

Червону – колір любові, життя.

Вихователь. Щоб прикрасити писанку, використовували різні елементи, які щось означали:

Півень – означав сонце і добро;

Ромб – засіяне поле;

Трикутник – життя;

Риба – вода;

Олень – здоров’я;

Хрестик – воскресіння;

Дерево – життя.

Дидактична гра «Символіка писанки»

Вихователь. Берегиня нас запросила на гостину до себе і розповіла та познайомила нас зі  скарбом українського народу - українським народним промислам.

Вихователь. Але нам час повертатися до нашої групи до дитячого садка. 

III. Підсумок

Вихователь.

Де ми сьогодні з вами побували?

Що дізналися нового?

З якими українськими народними промислами познайомились?

Що таке витинанка?

З чого роблять яворівську іграшку?

Якого кольору брали фарби для писанок?

Що прикрашали вишивкою?