Місто Рим та повсякденне життя його мешканців

Кризові явища в Римській імперії

План. Що зумовило кризу в Римській імперії в 3 ст.?Що зробив імператор Діоклетіан для послаблення кризи в Римській імперії?Якими справами уславився імператор Константин?

Починаючи з 3 ст. власники великих земельних маєтків відмовилися від використання рабської праці. Вони надавали рабам ділянку землі та дозволяли мати сім’ю, будинок, власне невеличке господарство. За це колишній раб мав сплачувати власникові орендну плату за користування ділянкою та віддавати певну частку від урожаю. Орендарями також ставали розорені городяни, вільні селяни та інший збіднілий люд - їх називали колонами.

Давні греки та римляни називали всіх іноземців, що не володіли грецькою та латинською мовами, варварами - від не зрозумілого для їхнього вуха нагромадження проривних та дрижачих звуків. Готи - загальна назва одного з германських союзів племен першої половини І тис. н. е. Вихідці зі Скандинавії, готи на початку н. е. переселилися до Прибалтики, а на рубежі 2-3 ст. - у Східну Європу.

3 ст. виявилося дуже важким для Римської імперії. Окрім господарської кризи, розпочався наступ варварських племен на прикордонні провінції. Особливо грізною силою були готи. У середині століття вони разом з іншими племенами завдавали ударів північним провінціям Риму. На території імперії лютували голод та епідемії, спалахували повстання рабів та колонів. Солдати самі вибирали імператорів. Послаблення центральної влади в Римі призвело до того, що імперія почала розпадатися. Одна за одною провінції робили спроби вийти з її складу. Намісники не бажали підкорятися імператорові й прагнули стати повноправними володарями в провінціях. Прояви кризи

Призупинити розпад імперії спромігся імператор Діоклетіан. У 284 р. легіони проголосили його імператором. Син вільновідпущеника, він пройшов усі щаблі військової служби - від солдата до полководця Римської імперії.

Для більш ефективного керівництва частинами величезної імперії Діоклетіан узяв собі трьох співправителів. Склалася нова система управління - тетрархія (у перекладі - влада чотирьох). Щоправда, реальна влада належала Діоклетіану.

Константин Великий. Фрагмент статуї імператора. У 306 р. в запеклій боротьбі за імператорський престол переміг один з полководців - Константин (306—337 рр. н. е.). В ознаменування перемоги за його наказом спорудили тріумфальну арку - останню в Римі.

Місцем своєї столиці він обрав грецьке місто-колонію Візантій на європейському узбережжі Босфору. Місто лежало на перетині шляхів (водного - із Середземного моря в Чорне; сухопутного - з Малої Азії до Європи) і водночас - у центрі володінь імператора. Нову столицю - «Другий Рим» на честь засновника стали називати Константинополем. Від 33 р. Константинополь - офіційна столиця імперії (згодом місто стало столицею Візантійської імперії)

Константин першим вирішив скористатися авторитетом християнської релігії для зміцнення держави. У 313 р. імператор дарував християнам право вільно збиратися й сповідувати їхню віру.

Армія, що складалася із колонів та селян, втрачала боєздатність, тож дедалі частіше доводилося залучати солдатів з варварів. Що більшою була та допомога, то більшого впливу командири варварів набували при дворі імператорів. У 378 р. повстали вестготи у Фракії, де вони оселилися за згодою імператора. Лави повстанців поповнили раби, колони та біднота. Під Адріанополем римську армію було розбито, імператор Валент загинув. Змінив його Феодосій, який був останнім імператором, за якого держава зберігала єдність. Після смерті Феодосія в 395 р. його сини розділили Римську імперію на Західну та Східну. Західна Римська імперія завершить своє існування наприкінці 5 ст. (про це довідаєтеся на наступних уроках), а Східна - Візантія, або Візантійська імперія, - проіснує до середини 15 ст. Поділ імперії на Західну та Східну