Мітинг до Дня визволення села

Мітинг до 75- ти річчя  з Дня визволення селища

 

 

Над селом моїм рідним вдаль летять журавлі

В небесах  чисті зорі ясняться,

А в землі сплять  солдати , полеглі в боях

Ті , яким назавжди  вісімнадцять .

 

Ті ,хто йшов крізь  грозу по дорогах війни .

Ті , кого не лякали  гармати  ,

Хто  на грудях  не встиг поносить  ордени ,

Ті,  кого не  діждалася   мати .

 

 Хто  у безвість пішов  ,хто  в танку згорів ,

 Хто  упав  у бою серед поля ,

 Ті , за ким  уже довгі  роки  на зорі

 За  селом гірко  плаче тополя …

 

 

Вед.І    Лихівко!  Сьогодні  знаменний  день у твоїй  історії.   День , який  в пам’яті  місцевих жителів  викарбуваний   золотими   літерами … 

          Саме  сьогодні  -17 жовтня  1943  року  , в часи  ІІ Світової війни   ,  рівно  75 років тому ,  наше  селище  було    визволенне  від  німецко - фашиських  загарбників .  Радість  і сльози ,  біль і надія - все  переплелося  у одному    слові ВИЗВОЛЕННЯ .

 

 

Вед.І І  Сьогодні    ми величаємо героїв , які подарували  нам радість Перемоги  та вшановуємо  пам’ять тих, хто заради  визволення  нашого села  віддав своє життя … Хто  поліг на підступах до нашої  Лихівки ,   залишившись  вічно юним …

 

  Вед.І      Урочистий мітинг   присвячений 75-й річниці з Дня визволення Лихівки    від німецько-фашистських загарбників, оголошується відкритим!

                                              

ГІМН        

 

 Вед.ІІ     Я народилася через  25  років   після  війни.   Я знаю про неї тільки з розповіді  дідуся   та  бабусі .

 Час віддаляє від нас ті трагічні події, коли життя і смерть, кожен день, кожен час, кожну секунду були поряд.   Друга світова війна давно відійшла  у минуле і стала  сторінкою у підручнику історії… Та пам’ять…

 Вед.І        Пам’ять ...Вона кличе, хвилює, стукає у наші серця. Вона доносить до нас, нащадків тих полум’яних поколінь, імена тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс у жертву найдорожче  – життя .

 

 

 

 

Вед.І  Я не знаю тебе , невідомий солдате,

Ти  поліг  у бою  у пору грозову

Та сьогодні прийшов  я « СПАСИБІ»  сказати,

 Що   за  себе  й за тебе  на землі  я  живу …

 

 

ПІСНЯ  «ЗА ТОГО ПАРНЯ»    

 

 

Вед.ІІ  Минула війна залишила у пам’яті людей незагойні рани, спопеляючою  блискавкою   пронизала серця і душі, обпалила кожен дім і сім’ю, долю кожної людини.

Вед.І  Жорстокі випробування  не минули   доль   наших  земляків . З 17 серпня 1941 року по 17 жовтня 1943 року  наше  село було окуповано німецькими загарбниками.      

          З перших же днів свого «хазяйнування» на селі фашисти кинули до концтаборів сільських комуністів, що не встигли евакуюватися. Близько 400 лихівчан  гітлерівці силоміць погнали в рабство до фашистської Німеччини.

Вед.ІІ   Але  ні   насильство, ні террор  не зламали  людської  волі . Лихівчани , як могли , допомагали своїм визволителям  , організовували  втечу  військовополонених , забезпечували їх продовольством.   Населення чинило опір  загарбникам  і тим ,що  не виходило на роботу, не виконувало норм виробництва.  Люди навмисно калічились, аби уникнути відправки у фашистську неволю.   Багато жителів Лихівки самовіддано воювали на фронтах ІІ Світової  війни.

 І ось прийшло визволення … Розпочали роботу  польові  військомати , куди щодня  з’являлися  сотні добровольців  з проханням у   відправити на передову .

 Вед.ІІ       Матері, ридаючи , проводжали на  фронти   своїх  зовсім  юних синів…Материнські  серця розривалися від болю розлуки , вони передчасно

сивіли ,  але  по іншому  було неможна …

 

ХЛОПЕЦЬ

 Не пускали мене воювати

Яблуневі й вишневі сади ,

Не хотіла і мати пускати ,

Але тихо сказала : - Іди !

 

Подивилась у очі : - Так треба …

Бо на Сході  вже грізно гуло ,

І як хмара з вечірнього неба,

Серед поля лежало село .

Причувалися стогони й  дзвони .

Що віщують навали біди ,

При дорозі джерельце безсонне

Стукотіло , як серце :- Іди !...

 

На шляху шикувались солдати ,

На травинці сльоза чи роса …

І ридала їм в слід стара мати ,

Разом з нею - поля й небеса …

 

Вед. І

  673   воїни-лихівчани   додому  живими  не  повернулися . Слава їм – живим і мертвим, що, не шкодуючи життя, самовіддано працювали, заліковуючи рани; слава тобі, невмирущий , нездоланний наш народе.

Вед.ІІ  

 

Цвіте полин  у полі край села

І  гіркотою  він  дурманить   всіх .

А моє серце полонить журба

За всіх  отих , хто в полі цім поліг.

І кожна квітка , як солдатська доля ,

Нагадує про біль воєнних літ.

Цвіте полин  самотньо серед поля  ,

Колише вітер полиновий цвіт.

 

Я знаю , хто поліг уже не встане ,

Загиблих нам  ніколи не піднять.

Тож хай цвіте полин  і  цвіт не в’яне ,

Бо в нім людської пам’яті печать .

 

 

 

Вед. І

Чудова осінь фарбувала доли

Й веселкою переливалися ліси

Коли у жовтні  , в ту далеку пору

Нам визволителі свободу принесли.

 

 Вед. І    Жовтень 1943  осяяв  кожну  лихівську   хату   довгожданою  звісткою  про  мир , який прийшов у наше  село,  та   не було  змоги радіти на повні груди. Село було, практично ,розбомблене , матеріальна шкода, заподіяна  німецько-фашистськими загарбниками  становила сотні тисяч  тис. Тодішніх радянських  карбованців.  Сільськогосподарська техніка була знищена. Не вистачало робочих рук,  бо чоловіків  по селах  не залишилося , основний  тягар лягав на плечі жінок та підлітків. Так, в артілі «Червоний боєць» у 1944 році працювали 14 чоловіків, 184 жінки, 27 підлітків. А в колгоспі «Почин» — 8 чоловіків, 167жінок і 88 підлітків.  Таке ж становище було і в інших селах…

  Вед. ІІ   Та й це було не головним .   Народ  оплакував  полеглих , на фронтах,  тих  хто знаходився  далеко від дому в фашиській неволі  , хто пропав  безвісті . Разом з усіма плакали і матері  загиблих при визволенні  нашої Лихівки . 77 солдатів   та  офіцерів   різного віку , різних національностей , різної віри  - навіки  стали братами , поріднилися  і спочили  в одній братській могилі . Їм  всім  судилося померти саме тут,  на нашій  лихівській землі ,  на підступах до незнайомого села , на безімених висотах …

(виходять три хлопці  у солдатських гімнастерках,

мов би загиблі воїни  говорять між собою )

 

1. Мене назавала матуся Іваном ,

     я там народивсь, за широким  лиманом .

     Любив жартувати  і  грав на бандурі

     Загинув   вночі   від  ворожої  кулі …

 

2   А  я  із  Прибалтики ,  звіть  мене  Саша,

     Мене  добре  знала  дивізія  наша  .

    Я  був  командиром   дисантної   роти  ,

    Прикрив   своїм   тілом   ворожії    дзоти…

 

 3  А  я - Костянтин ,   родом  аж  із  Орла,

    У  мене  й  дружина,  і донька  була .   

    Я  40 хвилин   не дожив  до світання -

    « Загинув  під час  бойового  завдання …»

 

4   Обнімемось , хлопці  ,

    Та  й  будем братами  , 

    Бо лихівське небо

    Єдине  над нами…

    А  зорі , які  мерехтять  нам щоночі,   -

    Матусь наших  рідних  заплакані  очі … 

 

 

                              ПІСНЯ  « НА   БЕЗІМЕННІЙ   ВИСОТІ»     

 

 

 

Вед. І

Вічним вогнем біля  Обеліску  Слави  говорять до нас , живих ,загиблі солдати . Зупинись ! Послухай ! Подумай !  

    Ми   у вічному  боргу перед ними  , полеглими за наше щасливе майбуття !   Тож  вшануймо хвилиною мовчання  всіх загиблих .

 

 

 

Вед. ІІ 

Перервався пташиний політ,

Колискову притишила мати...

Зупинилося серце на мить –

Зараз треба мовчати, мовчати!

 

( Хвилина мовчання )    ( Метроном )

 

 

                                         Покладання квітів   

 

 

 1.Мир на Землі – це затишок і тиша,

Це сміх дитячий і душі політ,

Коли поет чарівні вірші пише

Про незвичайний, дивовижний світ.

 

2.Мир на Землі – це росяні світанки,

Краса і творчість, пісня у гаях.

Мир на Землі – це вечори і ранки

Із радістю і щастям у серцях.

 

3.Мир на Землі – це дім і мама, й тато,

Й любові стільки – просто через край.

Це та земля, де щастя є багато

І  в кожній хаті – хліба коровай.

 

4.Це та Земля, де сміх і пісня лине,

А діти йдуть до школи знов і знов,

Й ніколи у боях ніхто не гине,

Бо там господар – щастя і любов.

 

 

Вед. І   Мітинг – реквієм   з нагоди 75-тої   річниці визволення селища від німецько-фашистських загарбників  у роки ІІ Світовій війни оголошується  закритим.

  Звучить Гімн України   

 

Вед. ІІ   Бажаємо всім  вам  чистого , мирного неба ,  здоров’я,  радості  та довгих щасливих літ …

Вед. І   Хай  Господь   оберігає  вас  від  всякого лиха !