Мій друже юний (позакласний захід)

Мета. Ознайомити учнів з історією розвитку української мови.  Показати барвистість, красу рідної мови, її мелодійність. Вчити бережливо ставитись до рідного слова; виховувати почуття ніжності і шани, любові і поваги до рідної мови, краю, де ти народився.

Обладнання. Портрет Т.Г.Шевченка, вишиті рушники, плакати з висловлюваннями про мову.

 

Учитель.

Мій друже юний!

Звертаюсь сьогодні до тебе

Мовою землі твоєї,

Мовою матері твоєї,

Народу твого мовою.

Я щиро вітаю вас і запрошую до щирої бесіди, до гарної пісні, скрометного жарту та гри.

Сьогодні, дорогі діти, у нас дуже важлива тема. Ми будемо говорити про мову. Так…так... Саме про ту мову, якою ми говоримо, читаємо, пишемо.

     Кожному у дар божий дана мова. Всі живі створіння на землі спілкуються між собою. Одні мовою жестів, інші -  мовою звуків. І лише нам, людям, найдосконалішим із мешканців Землі було подаровано можливість спілкуватися між собою з допомогою мови. Саме завдяки їй ми можемо порозумітися, передати свої почуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби свого минулого і сучасного.

     Ми з вами живемо на мальовничій землі, що зветься Україна. Тут жили наші предки, тут живуть наші батьки, тут живемо ми. Із задоволенням милуємося красою рідної природи, вслухаємося у чарівні мелодії пісень, вбираємо в себе ніжні звуки української мови. До краси української мови зверталось багато письменників і поетів.

      Тепер я хочу, щоб ви мені допомогли.

 

Учениця

Зі слова починається людина

Із мови починається мій рід.

Ласкава, мамина, єдина

Щебече соловейком на весь світ.

Учень

Українська мова –

Давня й молода

Світить рідне слово,

Як жива вода.

 Учень

Наша мова – калинова,

І ласкава, і медова,

І багата, і не бідна –

От що мова наша рідна.

Учениця

Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча, українська мово,

В тобі шумить Полісся голубе

І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

Учень

Ти, мово рідна, чиста, як роса

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса

Ти -  розуму народного скарбниця.

Учень

Мово рідна! Калинова!

Українська рідна мово,

Мово сили й простоти,

Гей, яка ж прекрасна ти.

Учитель.

     Про мову можна говорити дуже багато. Ви прочитали чудові рядки. Дякую вам.

     Кожному народові дорога його мова. Народна мудрість говорить: «Рідна мова дорога людині, як саме життя». Без мови не може існувати народ, його культура.

     Мова є одним з найважливіших скарбів, які людина створила за свою історію. Українська -  одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Ми, українці маємо чи не наймолодшу мову у світі: «Вона навряд чи поступиться перед чеською щодо приємності».

      Українська мова – це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов’їна. Наша мова прекрасна і барвиста, як дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись  виплеканою народом у віках рідною мовою

      Саме тому 21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови.

      Як можна говорити про рідні мову, не торкнувшись сторінок її історії?

Учениця.

Мова була ще у первісних людей, але вона була дуже бідною і складалася з не багатьох слів. Та минали століття, змінювалися люди, змінювалася мова. А далі сталася велика подія – люди винайшли письмо.

Учень.

Поважали і любили рідну мову і княжі мужі Київської Русі. Філософ і письменник Іларіон створив відомий твір «Слово про Закон і благодать». Любив і цінував свою мову і батько української історії – Нестор.

Учениця.

Чернігівський князь Михайло мав удома дуже велику бібліотеку, а його донька Марія сама неодноразово сиділа за рукописами.

 

 

Учень.

   Особливе, почесне місце належить Тарасу Григоровичу Шевченку, який, обробив, відшліфував і показав світові дорогоцінний скарб – мову простого народу України.

Учень.

Саме він став першим, хто вивів у світ українську літературну мову. Його послідовники Леся Українка та Іван Франко теж любили і шанували рідне слово, сприяли його процвітанню.

Учениця.

Коли Україна стала незалежною, всі відчули необхідність піднести нашу мову на таку висоту, якої вона заслуговує, щоб вона звучала повсюди і була не гостею, а господаркою у своєму домі.

Учень.

І хоч шлях розвитку української мови – це тернистий шлях боротьби на протязі багатьох жорстких літ і століть, зараз вона живе, квітне і вдосконалюється.

Учитель.

     Саме в перші роки незалежності нашої держави  була написана пісня  «Звучи, рідна мова» на слова славнозвісного українського поета Андрія Демиденка. А заспівала на сцені її народна артистка України, лауреат Національної премії ім. Т.Г.Шевченка, повний кавалер ордена княгині Ольги, Герой України, наша славна землячка Р.П. Кириченко. Ця пісня актуальна й сьогодні.

(Відеофрагмент концерту, Київ, 2003р.  Звучить пісня «Звучи, рідна мова». Сл. А.Демиденка , муз. О.Семенова)

Учитель.

     Раїса Панасівна говорила: «Я горда, що в ті часи прислужила рідній мові». Вона з особливою любов’ю і ніжністю ставилась до рідної мови. Тож давайте і ми будемо любити і берегти рідне слово.

(Учні виконують пісню «Українська мова», сл. і муз. Ю.Михайленка)

 

Учитель.

     З перших днів від свого народження дитина чує свою рідну мову.

«Мікрофон»

-  Діти, а хто перший познайомив вас з рідною мовою?

- Від кого ви вперше почули рідне слово?

 - Коли це було?

 -  Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Бо в ній материнська любов і ласка, світ добра і краси. Коли звучить колискова пісня, на душі стає тепло і затишно.

Учениця.

Бринить колискова, дзвенить колискова

То тиха задумлива матері мова.

Ти падаєш в душу подібно зерняті,

 Щоб вирости квіткою…

Учень.

Леліймо слово колискове

Нехай праправнукам буде,

Нехай і їх щодня додому

Колиска мамина зове.

Учень.

Щоб пісня мамина не згасла

Співайте ниви і гаї

По всій чудовій Україні

Співайте з нами, солов’ї!

(Учениця співає «Колискову», сл. народні, муз.В.А.Моцарта – Фліса).

Учитель.

     З раннього дитинства і до самої старості життя людини пов’язане з мовою. Нею вона передає свої почуття, думки. Чим більше людина знає, тим зрозуміліше висловлює свою думку.

     Ніде так точно і зрозуміло не висловиш свою думку, як у прислів’ях та приказках. Вони є перлиною української мови. Віками наш народ складав прислів’я та приказки. Вони навчали людей мудрості. З прислів’ями та приказками ви зустрічаєтесь в підручниках та в повсякденному житті. Я пропоную вам гру.

Гра  «Закінчи прислів’я».

Гостре словечко………………………………………….

Праця чоловіка годує,……………………………………

Книга вчить………………………………………………

Умій сказати……………………………………………...

Ранні пташки росу п’ють,……………………………….

Від теплого слова………………………………………..

Без труда………………………………………………….

Бджола мала………………………………………………

Учитель.

А тепер настав час і для загадок. Це один з найдавніших і найпоширеніших видів усної народної творчості. З давніх- давен через них  передавали життєвий досвід народу, знання, а також перевіряли здібності підростаючого покоління, таких, як ви, дітей. І якщо дитина спостережлива, вона обов’язково відгадає загадку. А тепер я перевірю, чи спостережливі ви.

Із неба диво золоте

І світить нам і гріє.

Ніщо без нього не росте,

І всяк йому радіє……………………………….(Сонце)

У лісі родилася,

В майстерні робилася,

А в руках плаче………………………………..(Сопілка)

На городі в нас росте

Диво ясне, золоте.

Жовте око, жовті вії

Та чомусь воно не гріє………………………   (Соняшник)

Голуба хустина, жовтий клубок;

По хустині качається, людям усміхається…….(Небо, сонце)

Всі його люблять, всі чекають,

А хто подивиться – кожен скривиться……....... (Сонце)

Чорна корова всіх людей поборола,

А чорний віл всіх підвів…………………………(День, ніч)

Без сокири і дрючків

Ставить міст через річки…………………………(Мороз)

Рукавом махнув, дерева нагнув………………….(Вітер)

Сидить Марушка  в семи кожушках

Хто її роздягає, той сльози проливає…………….(Цибуля)

Учитель.

Які жанри усної народної творчості, крім загадок ви ще знаєте? (Відповіді дітей)

(Діти розповідають лічилки, мирилки, скоромовки, називають відомі їм народні казки)

Учитель.

     А скільки в українській мові є чарівних слів, від яких тепло стає на серці, коли чуєш їх, або промовляєш сам! Зникає поганий настрій, пропадає образа, бо це живі слова, вони чарують душу, живлять її радісними емоціями.

Учень.

Я слова чарівні знаю,

Вивчив їх охоче

І щоденно їх вживаю

Зранку і до ночі.

- Доброго здоров’я, Галю,

- Добрий день, Оленко,

Я до тебе ти до мене

Звернемось гарненько.

І спасибі й дуже прошу,

«Вдячний вам», «Будь ласка».

Словом радість вам приношу

Світ стає, як казка.

І «Спасибі» й «Дуже прошу»

«Дякую красненько» -

Ось така чарівна мова

Радує серденько.

До побачення, вам люди,

Будьте всі здорові

І слова чарівні

Ви вживайте в мові.

Учениця.

У нашій рідній мові

Чарівні є слова

Слова ці всім відомі,

Бо сила в них жива.

Як скаже син чи донечка:

«Спасибі вам», «Будь ласка»

Ясніше сяє сонечко,

Бо в них любов і ласка.

«Спасибі», «До побачення» -

І усмішка сія.

Велике мають значення

Ось ці прості слова.

Від цих чарівних, добрих слів

Тепліше в світі жити.

Якщо ти їх не говорив,

То треба говорити.

Учитель.

Ми з вами є носіями української мови, всього того багатства, яке дісталося нам від минулих поколінь. Наше завдання – берегти цей неоціненний скарб, примножувати його,

не засмічувати чужими некрасивими словами.

 Раїса Панасівна Кириченко у своїй книзі «Я козачка твоя, Україно» писала: «На жаль, і сьогодні, зустрічаючи безліч чужомовних висівок та реклами навіть на головній вулиці столиці, запитую себе: де ж я перебуваю? Щось подібне було, коли після тривалого лікування повернулась з Німеччини. Що за химерні назви на офісах фірм, звідки їх узяли, що вони означають? Невже у нас так мало своїх прекрасних слів, якими не соромно назвати ресторани, кафе, ательє, фірми?»

Ми повинні берегти чистоту мови, знищувати оті чужомовні висівки, про які говорила Раїса Панасівна. Недбалість у ставленні до мови призводить до ситуацій, які й кумедними назвати важко. Зараз ви в цьому переконаєтесь.

(Діти інсценують усмішку Павла Глазового «Кухлик)

Учитель.

Багатство української мови збереглося у незліченній кількості чудових  українських пісень. «Пісня – душа народу» - говорить народна мудрість. Дякуючи пісні, ми можемо викласти свої почуття, переживання, радість. І ми горді з того, що справжньою берегинею української пісні стала наша славна землячка Раїса Панасівна Кириченко. Вона співала свої пісні тільки українською мовою. Її пісні про Україну, жартівливі, ліричні та народні ми із задоволенням слухаємо і зараз. Коли Раїса Панасівна від’їжджала з концертами за кордон, не всі слухачі розуміли українську мову, але вони відчували душу справжньої українки.  І до цього часу ллються в її голосі слова солов’їної української мови, переплітаючись з чарівними мелодіями.

(Звучить українська народна пісня «Ой на горі два дубки» та пісня «Я – козачка твоя», сл. Н.Галковської, муз. М. Збарацького)

Учитель.

Давайте і ми заспіваємо українську  пісню.

(Діти співають Українську народну пісню «По дорозі жук)

Немає в народу скарбу більшого, як мова. Мова – це крила ластівки, вона їх відчуває, але без них не може злетіти. Тож ми маємо зробити все, щоб не згорнулись крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні. Нехай наша мова ще з більшою силою лунає над землею, бо ми з вами відчули сьогодні, яка вона прекрасна. Мине час, ви станете дорослими. Мені хочеться, щоб ви зростали в ріднім краї, де вас постійно супроводжуватиме рідне слово. І ніколи не цурайтесь нашої співучої української мови.

Спитай себе, дитино, хто ти є.

І в серці обізветься рідна мова

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа

 Ти полетиш, де світу далечина.

Та в рідній мові буде вся душа,

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж

Не згубишся, як на вітрах полова,

Моря перелетиш і не впадеш

Допоки в серці буде рідна мова.