Відкритий захід " Букварик"
Ведуча Добридень!
Раді вас вітати на нашім урочистім святі! Ну що, усі зібралися у залі?
Ведучий:
Та ні, когось не вистачає…
Ведуча:
Кого? Самі ж бо відгадайте, а потім радо привітайте.
Пісня 1. «Шко-ля-рі!» ( на мотив «Бу-ра-ти-но!»)
До школи радо хто спішить?
Хто старанно уроки вчить?
Хто хоче все на світі знать,
Уміє і читати-писать?
Усі їх завжди пізнають.
Скажіть-но, як цих діток звуть?
Усі: ШКО-ЛЯ-РІ!
Хто радує і тат, і мам?
Хто кожну справу робить сам?
Хто дружно й весело співа,
Родину щастям зігріва?
Усі їх завжди пізнають.
Скажіть-но, як цих діток звуть?
Усі: ШКО-ЛЯ-РІ!
Ведучий:
Що ж, вітайте! Ось він – наш зірковий перший клас!
Ведучий :
Є святкових днів багато
На листках календаря
А між ними й наше свято
Вшанування букваря
День вітання і прощання
Свято перших букварів
Перша сходинка зростання
Для найменших школярів
Пісня «День святковий»
Учениця: Скажіть, ви ще й досі не чули про Львів?
Мерщій замовляйте із сотню квитків,
Запрошуйте друзів, знайомих, родину,
У міста сьогодні гучні іменини.
Ми теж прийшли рідний свій Львів привітати,
Миру й достатку йому побажати.
Прийми ж, рідний Львове, від нас щедрий дар ―
Свято веселе про львівський буквар.
Учень Благословення та година,
Коли до рук буквар взяла дитина.
І ось прийшла пора ясна,
Й завзято читає книжку дитя!
Учень: Ура ! Я можу сам читати ―
Не треба маму умовляти.
Сестру просити без зупинки,
Щоб прочитала ще сторінку.
Не треба смикати бабусю ―
Читати вам ніхто не мусить.
Навіщо нудитись, чекати ―
Самому можна все читати!
Звучить пісня «Букварик»
1.Беру до рук букварик я :
Там букви всі від А до Я ,
Від звуків перших до складів
Букварик стежечку провів/2р
Приспів:
Букварику, букварику ,
Про все розкажеш ти :
Про зоряні ліхтарики ,
Про ріки і мости ,
Про кізку з козенятами ,
Про вовка і сову ,
А я усе шукатиму
Відповідь просту.
2.Склади збираються в слова ,
Аж закрутилась голова .
Слова у речення біжать,
За ними треба поспішать./2р
Приспів:
3.Читаю речення малі
Про ліс і квіти на землі
І про швидкого колобка,
Що від бабусі утіка./2р
Приспів:
Учениця: Літера до літери в’яжуться у слові.
А всього їх тридцять три в українській мові.
А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е ― ось вже перша сімка є.
Учень : Є ― не сім, а вісім ! Як луна у лісі.
Сперечались Ж, З, И ―далі пісеньку вели,
І мирило Їх, а Й в шапочці прийшло новій.
Учениця : К, Л, М, Н, О, П, Р разом ходять відтепер.
С ― свистало, Т ― товклось, У, Ф, Х, Ц, Ч здалось :
Ш і Щ в товпі зівак загубили Ь.
Ю і Я не вийшли з гри.
Всі разом : Всі ми тут ― нас тридцять три !
Звучить пісня «Мій букварик»
Мій букварик, мій букварик, -
Він найкращий друг
Прокидаюсь, посміхаюсь,
І беру до рук
Буква "А" - на зірку схожа,
Буква "О" - проста
Гарно вчитись допоможе
Книжка золота!
Завдання просте - А, Б, В, Г, Д
Хто такий букварик має,
Той не пропаде!
Треба всім старанно вчитись,
Знати головне
Книжка ця найкраща в світі,
Виручить мене
Буква "А" - на зірку схожа,
Буква "О" - проста
Гарно вчитись допоможе
Книжка золота!
Учень : Ой, лишенько ! Сталась біда !
В букварику жодної букви нема !
Що за диво ? Чудеса !
Хоч би зосталась буква одна !
Учениця: Вітер-бешкетник в клас залетів,
Прочитати букварик він захотів.
Сторінки вітрисько швидко гортав,
Та букви із книжки він розігнав!
Учень : Оце так пригода ! Та не біда.
Вам на допомогу іде Левеня.
Мале, та завзяте, друзі, воно,
У нашому місті живе вже давно.
Виходить учень із калькулятором у руках
Учень: Лев крилатий вчора у сні прилітав,
полічити левів у Львові прохав.
Я за справу взявся сміло , залюбки,
бо лічити вмію аж на дві руки.
Юний математик ― каже вся рідня.
Цим званням пишаюсь надзвичайно я.
Як у місті Львові левів всіх знайти,
можу я сміливо в другий клас іти.
Лев-малюк сховався між дітей в дворі,
Ще один з балкону підморгнув мені.
Лев найсміливіший ― ген на висоті
З ратуші сердечний шле привіт рідні.
Двоє під горою мирно-мирно сплять.
Ще кілька в кав’ярні про щось гомонять.
Левчик на портреті, левчик у вікні ―
Всіх не полічити ― руки замалі.
Хлопчик-Левеня:
Я ― Левеня із міста Лева,
В мене мати королева,
Біля ратуші на троні
На залізному припоні.
На гербі Лев-батько гідно
Сім віків стоїть незмінно.
Друзі, я іще дитина,
Звісна річ, у тім причина,
Що я тут й не скам’яніло
Ні душею, ані тілом.
Хочу гратись, пустувати
І зубами гризти ґрати.
І бруківкою кидатись,
І нікого не боятись.
Та як в когось є тривога ―
Я спішу на допомогу.
Леви ― мудрі і завзяті ―
Усім готові помагати!
Учениця: Руде Левеня по Львову блукає
І букви у львівську абетку збирає,
Бо знає, що в місті з прадавніх часів
Завжди шанували своїх школярів.
Учень: Маленький львів’янине, не відставай,
Старанно із Левчиком букви шукай.
Люби своє місто, шануй день при дні,
І Львів розповість таємниці свої.
Левеня: Друзі мої, часу ви не гайте,
У подорож містом чимдуж вирушайте.
На вулицях букви знайдіть з букварів
Й для себе відкрийте рідний наш Львів.
ПІСНЯ «Рано – ранесенько»
Буква У.
1 дівчинка: Утіхо моя ― милі вулиці Львова,
Зелені ― як рута, прямі ― як стріла.
Мені дарували любов, дзвінку мову
І вдачу веселу в придане дали.
Букви І та Ї. Сяє місяць угорі,
в місті світять ліхтарі.
Наче добрий чарівник,
струм в залізний стовп проник
й оживив старі-старі
наші львівські ліхтарі.
3 дівчинка: ― Ой, Настю, дивись:
Літери І та Ї,
Мов сестри ці букви.
Їх знають усі ―
На них дуже схожі міські ліхтарі.
Буква Г
Горобчик: На вежі Корнякта живу я давно.
Ще прапрапрадід мій звив тут гніздо.
Скажу по-секрету : «Я – з тих горобців,
Які пам’ятають, як зводили Львів».
Буква Л
Учениця : Найдорожча, наймиліша, найдобріша ―
буква Л.
Я про неї знаю вірша.
Ось послухайте тепер:
На лужку цвіте любисток.
Гарне місто наше ― ЛЬВІВ ,
на свята цвіте у майві
синьо-жовтих прапорів !
Буква В
Учениця : Веселка барвиста із неба спустилась,
В фонтан біля опери вчора вселилась.
Це сонце старенький наш Львів привітало,
На свято йому подарунок придбало.
Дзюрчить в водограї, іскриться вода,
Веселки дуга древній Львів прикраша.
Буква Ь
Учень : Між букв сховався м’який знак ―
Без нього Львову аж ніяк.
Він назву міста прикрашає.
Про це львів’янин кожен знає.
Буква О
Учениця: Буква О в театр вселилась,
Оперою захопилась,
З нею дружить соловей ―
Український наш Орфей.
Буква А
Учениця : Абетка, автобус ― знайомі слова.
Вони починаються буквою А.
А ще є у місті нова дивина,
Що в назві ховає аж три букви А.
Сюди поспішає львів’янин усяк,
А зветься це диво ось так ―
АКВАПАРК!
На сцену виходить хлопчик в образі бешкетника. Виконує пісню «Львівський батяр»
Я, матусю, не картинка,
а справжнісінький хлопчак,
і тому і мить на місці
не посиджу аж ніяк.
Приспів: 2 р.
Золота верба за мною –
лиш стрибну – уже росте.
Я пригоди нюхом чую,
а синці – то все пусте.
Буду я таким, як тато,
Джип водитиму, як він,
І тебе, коли захочеш,
Відвезу у магазин.
Приспів: 2 р.
Смикну дівчинку за бантик,
пожартую на свій смак,
Бо на витівки веселі
Я – природжений мастак.
Приспів: 2 р.
У дворі бабусі любі,
зустрічаючи мене,
в один голос дружно кажуть :
«Львівський батяр он іде!»
Приспів: 2р.
Буква Б: У Львові бешкетників називають батярами.
Львівські батяри теж букву шукали .
Її віднайшли та вам передали.
Виходить дівчинка-ґава. Читає газету
Буква Ґ
Ґава: Ґава газету львівську читає,
Ґ букву пильно у тексті шукає.
Ця буква для ґави ― неначе рідня,
Бо дуже вже схожа на неї вона.
Буква Р
Учень : Помістилась буква Р
У поважнім слові мер,
Ще й на Ратушу вмостилась
Й площі Ринок прислужилась.
Буква И
Хлопчик : Діти ніг уже не чують:
Все працюють і працюють,
В кожен дворик заглядають,
Букву И всюди шукають.
Дуже скромна буква И
Ховається у склади.
Діти сіли, почитали
Й букву И в складах впізнали.
Буква Й
Учень : Серед букв усіх, панове,
Й – манерами відоме,
Має стильний капелюх
І вітає навіть мух.
Буква Д
Учень : Джунглі джміль шукав у Львові ,
Був на Ринку й на Валовій ,
А знайшов цю дивину
В Ботанічному саду.
Буква Ф
Футболіст : Букву Ф Львів поважає,
В футбол буква добре грає.
Свій фанклуб давно створила,
ЄВРО в гості запросила.
Тож, як ти живеш у Львові ,
Маєш тямити в футболі,
За Карпати вболівати
І в дворі футбол ганяти.
Буква К
Учень : Розповів дідусь мені ,
що колись у давнині ,
як годилось, на вершині,
там , де телевежа нині,
княжий замок величався, -
княжа в нім жила сім’я вся:
князь Данило і княгиня -
жінка , мати, господиня,
і малий тут княжич Лев
бігав-грався між дерев…
Буква З
1 учениця : «Знесіння» - це чудовий парк,
Зелений клаптик гір Карпат.
Дерев й кущів тут не злічити,
Є де львів’янам відпочити.
Буква Х
2 учениця : Є на «Знесенні ще гора
Її Хомець люд назива,
Хомець-гора – зелений рай,
Із трав та квітів тут розмай.
Весна в наш край як прилітає,
Їй вишиванку одягяє,
З чар-гілля в’є горі вінець –
В нім до зими стоїть Хомець.
Буква С
3 учениця : В Стрийськім парку стежечка між дерев зника,
Із собою в подорож нас вона гука.
Несміливо стежечка стелиться між трав,
Хто ж її ранесенько в парку протоптав?
Раптом стрічка стежечки вибігла на брук.
Закінчилась казочка – далі міста стук.
Буква Т
Учень : Рейки, ніби дві струни,
По бруківці пролягли.
Ними дивний звір гасає -
Хтось назвав його трамваєм.
Цей трамвай із давніх пір
Будить дзвоном зранку Львів,
Як трамвай був молодим,
Містом кінь його возив.
Буква Ц
Учень : Геть усі львів’яни , як вже не крути,
Вміють у цукерню стежку віднайти.
Для душі ласунчика у цукерні – рай :
Смаколиків гори тут, що хоч вибирай.
Від незвички можна тут ковтнуть язик,
Поки вибиратимеш собі смаколик.
І якщо цукерню ти все ж якось минеш,
Кращих смаколиків ніде не знайдеш!
Буква Е, Є
Учень : Екскурсію містом-музеєм водити
Кожен львів’янин має уміти.
Тож не лінуйся, книги читай,
Міста історію пильно вивчай.
Буква Ш
Виходить дівчинка у вишиванці. Виконує пісню «Львів’янка»
Одягну я вишиту сорочку,
Заспіваю в себе у дворочку.
Я ще доленьку свою не знаю,
Може, в соловейка запитаю.
Приспів:
А я дівчинка – львів’янка,
В мене запальна співанка,
Очі мої – з чистої роси,
Серце моє – з ніжної краси.
А як прийде довгождане літо,
Буде сонцем місто Львів зігріте.
Піду до Шевченківського гаю
Й свою пісню дзвінко заспіваю.
Приспів:
Учениця – львів’янка
У Шевченківському гаю букву Ш знайшла
І на свято її я принесла.
Буква Н
Учениця: Коли букву еН наш Левчик шукав,
Йому «Вернісаж» радо весь помагав.
Найкращою буква в намисті була -
Її ледь сорока собі не взяла.
Буква Я
Хлопчик-горобчик: - Я теж буду левом, - сказав горобець.
В цирульню подався мерщій наш співець,
А там перукар йому вискубав хвіст
І пір’я розпушив, що ледь видно ніс.
Ой, довго сміялася з нього рідня:
Невдала, горобчик, ідея твоя.
Буква П, Щ Полтва, нині невеличка, -
Повноводна була річка.
Славилася болотами
І смачними щупаками.
Буква Ж Жабка даремно сюди мандрувала:
Болота у Львові давно вже не стало,
Полтва тепер під землею тече,
І жодної рибки не зловиш ніде.
Буква Ч Від зорі і до зорі
На високій цій горі
Чатували чатарі.
Вони місто пильнували
Від ворожої навали.
Про відважних чатарів
Пам’ять зберігає Львів -
Чатовою скелю зве.
Знати треба, друже , це !
Буква Ю Юрашки – пряники медові,
Це смаколики пречудові.
Ці давні ласощі смачні
Пекли у Львові пекарі.
На ярмарку їх продавали,
Як празник Юрія справляли.
Буква М (учні говорять цей вірш по одному рядку)
Ми – нащадки князя Данила,
Ми – львів’яни , а це важливо.
Ми вчимося своє шанувати,
Прагнем все, що є в світі , пізнати.
Ми абетку львівську вивчали,
Із Левенятком містом гуляли,
Разом склали цей львівський «Буквар»
Й майбутнім школярикам залишимо в дар.
Буквар коломийка
Частівки
Левенятко вручає імпровізований буквар майбутньому першокласникові
Звучить пісня»Букварику, прощай!»
Мужніємо, зростаємо, співаємо пісень,
Відмінно вже читаємо букварика щодень.
Не кличте в даль, підручники, сторінками-крильми,
Сьогодні із буквариком прощаємося ми.
Приспів:
Прощай, буква, букварику,
Букварику, прощай!
Школя, школя, школярику, мене не забувай! 2р.
Згадайте, люба вчителько, матусі, татусі,
Як бекали і мекали над буквами усі.
А як тепер читаємо, уже не з тягарем,
З подякою прощаємось із другом букварем.
Приспів:
Найперша в світі книжечка, найпершії слова,
Найперше слово складене – це „мама” дорога.
Уже малі не будемо, за ляпки вибачай,
Тебе ми не забудемо, букварику, прощай.
Використана література:
1. Л.Голота «Літери».
2. М.Лукашкевич «Усе це – мій Львів», Л.»Друксервіс», 2012.
3. М. Людкевич.
4. М.Хоросницька «Княжа гора».
– Чому в тебе забинтована рука?
– Мене велосипед по нозі вдарив.
– А до чого тут рука?
– Я йому здачі дав.
***
Учитель:
– А тепер я доведу вам теорему Піфагора.
Ледар із задньої парти:
– А чи варто? Ми віримо вам на слово.
***
Один рибалка питає другого:
– Скільки ти вчора щук піймав?
– Три. А ти?
– Менше.
– Дві?
– Менше.
– Одну?
– Ще менше…
***
– Я так борюся зі своєю лінню, що коли перемагаю її, то вже не маю сили для виконання домашніх завдань, – так пояснив п’ятикласник Максим, чому він не підготувався до уроку.
***
Розмовляють двоє малюків:
– Цікаво, а чому орел так довго завис на одному місці?
– Мабуть бензин закінчився…
***
– Завтра нехай до школи прийде твій дідусь, – каже вчитель п’ятикласнику.
– Ви хотіли сказати – тато?
– Ні, дідусь. Я хочу показати йому, які помилки робить його син у твоїх домашніх завданнях.
***
Учителька:
– Ваню, пофарбуй вікна на третьому поверсі…
Через годину.
– Світлано Іванівно, вікна пофарбував! А рами треба?
***
Біжить Сергійко вулицею, а назустріч йому – вчителька:
– А чому ж це ти, Сергійку, не вітаєшся?
– Та зараз же канікули.
***
Учитель Андрійкові:
– Ну що сказав твій тато, коли ти приніс такий поганий табель успішності?
– Він так розсердився, що краще обходьте його десятою дорогою...
***
Після уроків
— То кого ж сьогодні викликали?
— Тебе, матусю.
***
Хитрий Івась
— Івасю, ти вже такий великий, а примушуєш малого Петрика нести і твого портфеля.
— Хай вчиться допомагати старшим.
***
На уроці
Вчитель розказує учням:
— Місяць дуже великий. На ньому могли б розміститися мільйони людей. Малий Петрик зітхнув.
— Чого це ти зітхаєш? — здивувався вчитель.
— А що робитимуть ті бідні люди, коли місяць стане серпиком?
***
Досить помилок!Смішинки про школу
— Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше робити уроки.
— Чому?
— Мені досить і тих помилок, котрі я роблю сам.
***
Помічниця
Мати дочці:
— Чому ти так пізно повернулася додому?
— Я була в Марійки — допомагала їй робити уроки.
— Та вона ж відмінниця!
— Я допомагала Марійці робити мої уроки.
***
Підготовка до маскараду
Учень запитує свого товариша:
— Як ти гадаєш, яку маску мені варто надіти на шкільний маскарад?
— Навіщо тобі маска? Вимий як слід своє обличчя — і тебе ніхто не впізнає!
***
Одна секунда до перемир'я
Двох школярів перехожий привів до школи.
— Вони вчинили бійку на вулиці.
— Неправда! — вигукнув один з учнів.— Коли ви підійшли до нас, ми вже збиралися помиритися!
***
Слухняна
Першокласниця приходить школи, а мама питає:
— Оленко, а хто за тобою сидить?
— Я не знаю, бо вчителька казала, що назад обертатися не можна.
***
Куди поспішати
— Швидше збирайся, а то запізнишся в школу,- каже мама синові.
— Нічого, школа відчинена цілий день.
***
Велика азбука
— Я не хочу ходити до школи,— захникав Петрик.
— Чому? — спитав батько.
— Тому що мені скажуть: напиши «А».
— А чому ж ти не хочеш написати «А»?
— Бо тоді мені скажуть: напиши «Б».
***
Хоч круть, хоч верть.
— Павлику, чому в тебе один черевик чорний, а другий коричневий? - запитав учитель у хлопчика, тільки-но той з'явився в класі.- Ану біжи додому й перевзуйся!
— Та я вже повертався, тільки вдома теж один черевик чорний, а другий коричневий...
***
Цікава арифметика
— Скільки уічнів у вашому класі?
— З учителькою — тридцять п'ять.
— Отже, без неї тридцять чотири!
— Е, ні! Без учительки в класі не залишиться жодної душі!
***
Портфель з п'ятірками
Батько купив синові портфеля і наказав:
— Дивися ж, хлопче, щоб ти щодня приносив повний портфель п'ятірок.
— А куди ж я покладу підручники?
***
«Кмітливий»
Учитель вирішив перевірити учнів на кмітливість:
— Хто хоч один раз обпікся, той завжди боїться вогню.Скажи що-небудь схоже.
Учень відповів:
— Кого один раз вимили, той боїться води!
***
Занедужали котлети
Ігор побачив, що батько кладе гірчицю на котлети.
— Мамо, іди швидше, котлети захворіли, тож батько ставить їм гірчичники!
***
Чув дзвін
Закінчується навчальний рік. Син збирається до школи:
— Мамо, зараз я першокласник, а наступного року я буду другорічником?
***
Штани
— Як на твою думку,— питає вчителька, — слово «штани» — в однині чи в множині?
— Я так думаю, що верхня частина у них однина, а нижня — множина.
***
Чудеса в решеті (зі шкільних творів)
- «Корова тупнула копитом і махнула хвостом з рогами».
- «Цілу ніч у наметі пищали комарі і комахи».
- «В руках Діда Мороза була велика палиця, якою він охороняв торбу з подарунками».
- «В густій бороді Діда Мороза заплутався заєць».
- «Позадиравши голови, діти дивилися вниз».
- «Він мив шию до пояса».
- «У дідуся і бабусі була кішка Мурка. Якось вона впіймала одразу двох мишок. Одну вона з'їла, а другу поклала до холодильника».
- «Годинники бувають висячі, стоячі, лежачі і ходячі».
- «Коли в горах злива, то іде дощ.
- «Я не люблю літати літаком, бо ніколи ще не літав».
- «Він прибив до коня підкову».
***
Не знає
Учитель фізкультури питає:
— Хто з вас, діти, уміє плавати?
— Я умію! Я умію! - загукали учні в один голос. Тільки Микола мовчав.
— А ти, Миколо, умієш плавати? -питається учитель.
— Не знаю.
— Як це не знаєш?
— Я ще ні разу не пробував.
***
Грамотна ручка
— Оксанко, дай мені своєю ручкою пописати!
— А хіба твоя зіпсувалася?
— Та ні, вона робить багато помилок...
***
Петрик
— Мамо, оцей великий шматок торта для тата? — запитав Петрик.
— Ні, для тебе,- одказала мама.
— Як! Такий маленький? - здивувався Петрик.
***
Маленький хлопчик вперше пішов до школи.
- Ну, і чому ж тебе, синку, навчили?
- Нічому, – зітхнув першокласник. – Звеліли завтра знову прийти.
***
Не піду до школи
- Не піду до школи! – заявив хлопчик батькам після першого дня навчання.–
Ні читати, ні писати я не вмію, а розмовляти мені не дозволяють.
(П. Гальченко)
***
Економія
Після закінчення навчального року другокласник Петрик прибіг додому і радісно закричав:
- Тату, мамо, я зробив для вас економію!
- Яку економію?
- Вам не доведеться цього року купувати мені підручники!
- Чому?
- Я залишився ще на рік у другому класі.
***
Не витерпів
Вчитель заспокоїв учнів і наказав їм:
— Сидіть мені тихо, щоб, як муха пролетить, і то чути було.
Учні довго сиділи притихлі, а потім один не витерпів і питає:
— Ну коли вже та муха пролетить?
***
Важке питання
Першокласник. Тату, а сьогодні вчитель питав увесь клас, і ніхто, крім мене, не відповів.
Батько. А що ж він питав?
Першокласник. Хто розбив вікно.
Батько. Ну, а ти що сказав?
Першокласник. Ну... сказав, що вікно розбив я.
***
Коли помилок менше
— Грицю, у твоїй письмовій роботі аж десять грубих помилок! Чи не могло б їх бути менше?
— Могло б, якби робота була трохи коротшою.
***
Намалював коня
Сашко. Мамо, а наша вчителька геть не знає тварин. Мати. Звідки ти це взяв?
Сашко. Я намалював коня, а вона питає, що то таке.
***
Навчив
Учитель питає учня:
— Скільки буде три та п'ять? Учень відповідає:
— Не знаю.
— Ну от як я візьму й покладу тобі в кишеню три копійки і п'ять копійок, скільки буде разом?
— Нічого не буде.
— Та чого ж,— каже учитель,— не буде?
— А того не буде, що в мене у кишені дірка.
***
«Розв'язав» задачу
— Ти розв'язав задачі, які вчителька задала на сьогодні?
— Тільки одну, мамо.
— Яку?
— Ту, що списав у Миколи.
***
Не найгірший
— Мамо, мене вже більше не звуть найгіршим учнем.
— Молодець, синку! Ти став краще вчитись?
— Ні, до нас прийшов новий хлопчик, який вчиться ще гірше.
***
На уроці географії
— Костику, покажи на карті Червоне море.
— Щось я такого не бачу. На цій карті всі моря лише блакитні.
***
Владик пише твір
В одній школі учням дали завдання написати дома твір на тему: «Свійські тварини».
Роздаючи зошити з перевіреними творами, учителька сказала Владикові:
— Чому ти так мало написав? От подивись — Михась так само, як і ти, написав про свого собаку, але в нього вийшло більше двох сторінок, а в тебе всього п'ять рядків.
— Та ж у Михася великий собака, а в мене маленький,— відповів Владик.— Чи багато про нього напишеш?
***
Написав
— Діти! Запишіть у зошити імена людей, яких ви вважаєте найвизначнішими,— сказав учитель. Згодом він запитав: — Скільки ти вже написав, Петрусю?
— Десять. Лишився ще один — воротар...
***
Що вилупиться
— Якого роду слово «яйце»?—запитала учителька в учня.
— Ніякого,— відповів той.
— Чому?
— Бо не знаємо, що з нього вилупиться: півень чи курка...
***
Відповів
Учитель. Іванку, чи довго живуть миші?
Учень. А це залежить від кота.
***
Подовшала історія
— Чому це в тебе з історії трійка? Коли я вчився,— сказав дідусь,— у мене з історії були самі п'ятірки.
— Так тоді ж історія була коротша,— відповів онук.
***
Скільки пирогів?
У першому класі був дуже поганий учень. Вчителька не знала, що й робити, щоб навчити його арифметики. Одного разу вона повела з ним таку розмову:
— Твоя мама пекла сьогодні пироги?
— Пекла.
— Ти з'їв один пиріг, і мама дала тобі ще один. Скільки всього ти з'їв пирогів?
— Два.
— Добре. З'їв ти ці два пироги, а мама тобі дала ще два.
— Ну, ні, стільки я вже не з'їм!
***
Робив зауваження
Прийшов онук із школи. Глянула бабуся — а новий костюмчик пожмаканий, всі ґудзики повідривані.
— Що ж це ти наробив? — записала бабуся.
— Та це я Миколі робив зауваження, щоб не свистів на вулиці.
***
На уроці фізкультури
Учитель. Стань на кінець черги останнім!
Учень. Та там останнім вже хтось стоїть!
***
Не обов'язково
— Помий, Васильку, руки. Як ти підеш у школу з такими руками? — каже мати.
— Та це не обов'язково.
— Як то не обов'язково?
— Бо я у школі ніколи руки не піднімаю.
***
Хитрий хлопчик
— Татку,— питає хлопчик,— чи зумів би ти із заплющеними очима написати своє прізвище?
— Звичайно.
— То напиши його, будь ласка, в моєму щоденнику.
***
Загальний зошит
Першокласниця Олеся старанно виводила в зошиті кривульки. Брат побачив і кинувся до неї:
— Ой, що ж ти наробила в моєму зошиті!
— А хіба це твій? — здивувалася Олеся.
— Ну а чий же?
— А там написано, що то «Загальний зошит»,— то це і твій, і мій.
***
Виправдався
Хлопчик повернувся із школи додому. Глянула мати, а нова його шапка подерта і вся в грязюці.
— Це що?
— Та це хлопці...
— Що хлопці?
— Скинули з мене шапку й почали у футбола грати.
— А ти ж де був?
— На воротях стояв.
***
Хитрий Івась
— Івасю, ти такий великий хлопець, а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфель.
— Це я вчу його допомагати старшим.
***
«Мій тато»
Батько та мати поїхали з дому, а Данилко, лишившись на господарстві, до школи не пішов.
Раптом телефонний дзвінок... Данилко впізнав по голосу свою вчительку:
— Чому сьогодні Данилко не прийшов до школи?
— Тому що він захворів.
— А хто це розмовляє зі мною?
— Мій тато...
Дивний школяр
Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки,
Слухають онуки.
Раптом менший запитав:
— А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
— Та ходив, Павлусю.
— От був номер! — малюки
Сміхом залилися,
— Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі.
Найкраща мова
Йде синок до школи вперше.
Пита батька мати:
- Якій мові ми синочка
Будемо навчати -
Українській чи російській?
Обидві ж хороші.
- Хай вивчає ту, якою
Печатають гроші.
Зразковий предок
Як зразковий предок, та близька людина,
батько витягнув щоденник із портфеля сина.
Відкриває, там оцінок як у полі гички,
пара трійок, кілька двійок, решта — одинички.
Подививсь на сина скоса, синок здогадався,
і під стіл від артрозносу евакуювався.
Вилазь звідти, каже батько, вилазь буде краще.
Ну і в кого ж ти вдалося отаке ледаще?
Неохоче полоненник вибрався з під столу,
— так то ж я знайшов твій щоденник і носив у школу,
показав, щоб наш учитель більше не чіплявся,
у кого я такий олух ледачий удався.
Гумореска про братів молодших
— Зараз, дітки, — каже вчитель,
— будем твір писати про братів молодших наших
— птахів та звіряток,
про пернатих наших друзів і чотириногих.
От Володя і нашкрябав, сам, без допомоги:
«Ми із татом у суботу йшли по лісосмузі
і підстрелили з берданки
трьох пернатих друзів.
Біг ще друг чотириногий,
тільки дуже спритний,
як шурнув у кукурудзу
— не вдалося вбити.
Все одно у нас в коморі м'яса є багато:
брата меншого в неділю вполював мій тато.
А наступної неділі підем на лисичку.
Гадом буду, як не встрелим бісову сестричку».
Гумореска про грамотних дітей
Як це добре, громадяни,
Мати грамотних дітей!
— Яких знаєш писателів? —
Пита сина Ялисей.
— Пушкін.
— Гоголь.
— Достоєвський.
— Горький, Мамін-Сибіряк.
— Ну а далі далі, синку.
Лев Толстой, Гюго, Бальзак. —
Ялисей зрадів: — Прекрасно! —
Ось ми й вияснили так,
Що на вулиці Толстого
Я в пивній забув піджак.
Школярі в гуморесках
Петя Коржик той, що ходить до третього класу,
Листа в село накарлякав дядькові Панасу.
—Добрий день вам любий дядьку, я ходжу до школи,
Ми чули, що ви на тім тижні свиню закололи.
Ми вас просимо у гості мама, я і тато,
І всі разом на вокзалі будем зустрічати.
На пероні між людьми я вас перший побачу,
Держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу.
Контракт
«Заключив контракт мільйонний
Футболіст Дмитрина»,
Чита батько у газеті й погляда на сина.
Той уроки вчить старанно
Давно й без спочину.
Розлютився раптом батько
Й кричить на хлопчину:
— Все гризеш оту науку,
Хочеш вченим стати?
Краще йшов би на подвір'я
М'яча поганяти!
МУЧЕНИК НАУКИ
Повернувся першокласник
Із занять додому.
Ніс в чорнилі, мов мазнули
Квачиком по ньому.
— Що з тобою, мій синочку?
— Засміялась мати. —
Та невже ти в школі носом
Учишся писати?
— Смійся, смійся, —
каже хлопчик.
Зараз ти заплачеш,
Коли двійку у моєму
Зошиті побачиш.
БУЙНІ ПРЕДКИ
Вдарив батько спересердя
Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав
Та й питає в нього:
— Тебе, татку, бив твій татко?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а татка твого били?
— Теж перепадало.
І сказало хлопченятко,
Заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе
Хуліганські штучки.
ГУСЯЧЕ ПЕРО
Діда Ялисея
Запитав хлопчак:
— Поясніть, будь ласка,
Чом це воно так?
Бачив я в музеї
Пушкіна портрет:
Білою пір’їною
Пише щось поет.
Через це я й думаю:
А чому ж тепер
У поетів гусячих
Не буває пер?
— Пір’я всім
не вистачить, —
Мовив Ялисей, —
Бо тепер писателів
Більше, ніж гусей.
НАЙВИЩА НАГОРОДА
В школі хлопчик ясноокий
Ручку підійма:
— Чом в Шевченка
у Тараса
Орденів нема?
Вчитель мовив:
— Як поета
Полюбив народ,
То йому уже не треба
Інших нагород.
НАМОРДНИК
Третій рік в селі будують
Школу невелику.
Там не стільки того діла,
Скільки мату й крику.
Бігли мимо школярчата.
— А скажіть, будь ласка, —
Запитали виконроба, —
Навіщо вам каска?
— Щоб не грюкнуло по лобі
Цеглою твердою.
— А навіщо вам ремінчик –
Той, під бородою?
— Це щоб каска не спадала. –
Діти засміялись:
— А ми думали для того,
Щоб не матюкались...
ВЛАСНИЙ ДОСВІД
Вихваляється у сквері
Чадом своїм тато:
— Ще й п’яти немає років,
А почав читати!
— Юринда, —
промовив дядько,
Схожий на барило. –
Забивають баки змалку,
То й росте дурило.
Що ви крутите носами?
Раз кажу, то знаю.
Я з п’яти писать навчився,
З чотирьох читаю.
ДАМОЧКА-КИЯНОЧКА
До крамниці дамочка
Увійшла з дитям.
— Купі кніжку, мамочка,
Вон ана, вон там...
Дама здивувалася:
— Ету кніжку хошь?
Ето ж на украінском,
Что ти в нєй поймьошь?
Кніжкі, моя дєточка,
Нада панімать,
А на етой запросто
І язик сломать.
А пізніш та дамочка
В булочну зайшла.
— Купі, мама, хлєбушек! –
Мовила мала.
Мама не сказала їй:
— Хлєбушек ти хошь?
Ето же украінскій,
Развє он харош?
Ні, тривоги в дамочки
У душі нема,
Що дитя об «хлєбушек»
Язика злама.
ПЕРШИЙ ЛИСТ
Петя Коржик,
той, що ходить
До другого класу,
Листа в село накарлякав
Дядькові Панасу:
«Добрий день вам,
Дядьку й тітко!
Я ходжу до школи
І чув, що ви на тім тижні
Свиню закололи.
Ми вас просимо у гості —
Татко, я і мати,
І всі разом на вокзалі
Будем зустрічати.
Я вас перший на пероні
Між людьми побачу:
Держіть в руках
банку смальцю
І ногу свинячу».
ГЕНІАЛЬНЕ ДИТЯ
В мами є синок маленький,
Ростом — мамі до колін.
Мама певна, що талантів
Більш нема таких, як він.
Син наївся мухоморів,
Промивали живота,
А матуся всім говорить:
— Грибоєдов вироста!
РОМАНТИКИ
Гарну книжечку нову
Читають хлоп’ята.
— Що це значить
романтизм? –
Питають у тата.
— О, знайшли
про що питать! –
Блимнув той спідлоба.
— Це коли кістки болять.
Є така хвороба...
ЕРУДОВАНИЙ ФИЛИМОН
— Чуєш, тату, — син питає, — Що таке хамелеон?
— Знав колись, тепер не знаю, — Каже Филимон.
— Чуєш, тату, ще спитаю.
Що таке аукціон?
— Та забув уже, не знаю, —
Каже Филимон.
Мати сердиться на сина:
— Все питання задаєш.
Батьку навіть у неділю
Відпочити не даєш!
Филимон крутнувсь на місці
Та на жінку оком блим:
— Хай пита, чого не знає,
А то виросте дурним.
Вчителька:
- Вовочка, чому ти знову спізнився?
Вовочка:
- Hу, Марь Іванівна, ну ви ж самі говорили, що вчитись ніколи не пізно!
....................
Вчителька:
- Вовочка, назви яких-небудь два займенники.
- Хто, я?
- Молодець, Вовочка.
...................
Міліціонер зупиняє машину, а за кермом виявляється його колишня вчителька.
Міліціонер:
- Здрастуйте, Ніно Петрівно. Діставайте ручку й папір і пишіть 100 разів: “Я більше ніколи не порушуватиму правила дорожного руху!”
.....................
Якось на уроці англійської мови один учень запитав учителя-поліглота Олега Паламарчука:
- Чому в Америці була зроблений і перший автомобіль, і перший літак, і перший комп’ютер, а в нас, на Україні - нічого?
- Ну як тобі пояснити? - завагався вчитель-поліглот. - Американці - вони тупі. І тому там можна щось придумати. А спробуй щось придумати у нас, на Україні, коли всі довкола тебе мудрі!
.....................
Вчитель запитує:
- Що означає вираження: "Вона почервоніла до коренів волосся..."?
Учень:
- Це означає, що вона пофарбувалася.
............
— Мамо, сусідський хлопчик мене побив!
— Треба було дати йому здачі.
— Та я дав йому здачі ще перед тим.
...............
Учитель цікавиться:
— Чому ти не був учора в школі?
— Ви ж казали, якщо я не виконаю домашнього завдання, щоб у школі не з’являвся…
...................
— Чому риби німі?
— Спробували б ви, дядьку, порозмовляти під водою!
..................
— Сашко, чому в тебе один черевик чорний, а другий — коричневий? — запитав учитель у хлопчика. Ану біжи додому перевзуйся!
— Та я вже повертався додому, тільки там теж один чорний, а другий коричневий черевик.
..................
Першокласницю, яка прийшла зі школи, питають
— Марічко, а хто за тобою сидить?
— Я не знаю, бо вчителька сказала, що назад обертатися не можна.
...................
П’ятирічна дівчинка не вимовляє «р». Дідусь, кепкуючи з неї, говорить:
— Катрусю, скажи «риба».
— Окунь, — відповіла вона.
...............
— Тату, коли я виросту, то буду полярником.
— Добре, синку.
— Я вже зараз хочу готуватись до цього.
— Як же?
— А ти щодня купуй мені морозиво, щоб я звикав до холоду.
................
— Марійко, чому ти всі цукерки поїла сьогодні? — розсердилася мати, заглянувши в буфет. Я ж просила тебе залишити ще й на завтра.
— Мамусю, ти ж вчила мене не залишати на завтра те, що можна зробити сьогодні.
................
Учитель. Іванку, чи довго живуть миші?
Учень. Це залежить від кота.
................
— То не ваш хлопчик закопує в пісок мою сумочку?
— Ні, моєї сестри. Мій — он той, що набирає води вашим капелюшком.
.....................
Маленька дівчинка (після іспиту з музики).
— Мамо, екзаменатор, певно, дуже набожний.
— Чому ти так гадаєш?
— Поки я грала, він раз у раз затуляв обличчя руками і шепотів: «Боже мій!».
......................
— Що нагадує тобі Апеннінський півострів?
— Гумовий чобіт.
— Правильно, чобіт. Тільки чому гумовий?
— Бо Італія з усіх боків оточена водою!
....................
На уроці учителька питає Максима:
— Якщо ти йдеш по вулиці й бачиш гарний сад, а в ньому багато груш і яблук, що думаєш про його господаря?
— Чи він має собаку!
....................
Одного разу, повернувшись з роботи, електрик побачив, що у сина забинтована рука.
— Що сталося? Ти чимось поранив себе?
— Ні. Я впіймав бджолу, а вона з одного кінця була не ізольована.
.....................
Дає батько старшому синові кульок з цукерками і говорить:
— Поділися з Юрчиком по-братньому.
— Як це по-братньому?
— А так: йому дай більше, а собі візьми менше.
— Е, ні! Ти краще віддай йому кульок, хай він поділиться зі мною по-братньому.
.....................
Дівчинка, граючись з їжачком, сумно каже:
— Погано бути їжачком.
— Чому?
— Ніхто тебе не погладить.
..................
Олег з татом прийшли до ательє.
— Як вашому хлопцеві шити штани? — запитав кравець.
Не встиг тато слова вимовити, як Олежик вигукнув:
— Без ремінця!
......................
Бабуся приїхала до онука. Той, знаючи, що в неї немає кота запропонував:
— Бабусю, візьміть собі цього котика, він — чудовий. Має лише один маленький недолік: не любить ловити мишей. Але нічого, дідусь буде ловити і його годувати.
.....................
— Що це ти в’яжеш, Софійко?
— Шкарпетки для братика.
— А чому такі великі?
— Бо мама каже, що я дуже повільно в’яжу: коли я їх закінчу, то братик виросте.
....................
— Чому в тебе з історії трійка? Коли я вчився, — каже дідусь, — у мене з історії були самі п’ятірки.
— Тоді ж історія була коротша, — відповів онук.
.....................
— Мамо, скажи, будь ласка, де ти народилася?
— У Донецьку, синку.
— А я у Києві, так?
— Так.
— А де ж народився тато?
— У Львові
— Дивно, як це нам пощастило зустрітися?
......................
— Дядечку, чому у тебе ніс червоний?
— Це, хлопче, від багатьох ударів долі.
— Ого! І всі влучали тобі точнісінько в ніс?
.....................
— Ігорку! Невже ти навчив нашого папугу лаятися?
— Ні, мамусю. Я тільки сказав йому, чого не слід говорити.
......................
— Знаєш що, доню, сходи на вулицю, пограйся, а як заскучаєш за мною, то приходь додому, я пригощу тебе тортом.
— Мамо, а я вже скучила за тобою!
....................
Малий Петрик хоче спати. Батько сідає край ліжка.
— Я розповім тобі казочку, щоб ти швидше заснув.
— Добре, тату.
Через деякий час з сусідньої кімнати чути голос матері:
— Спить?
На порозі з’являється в нічній сорочці Петрик і каже:
— Авжеж, мамо, наш тато, нарешті, заснув.
......................
— Сьогодні водій автобуса дивився на мене так, ніби я їхав без квитка.
— А ти що?
— Дивився на нього так, ніби мав квиток.
.................
— Тату, що ти хотів би одержати від мене на день народження?
— Нічого, доню, нічого.
— Чому, тату?
— Бо не маю гроші
..............
На уроці історії учитель запитав.
— Скажи, Юрчику, що таке монархія?
— Це такий устрій, де править король.
— А як помре король?
— Королева.
— А як королева помре?
— Валет.
...............
Повернувся Олекса з молочного магазину:
— Мамусю, продавщиця сьогодні не долила сметани.
— Звідки ти знаєш?
— Бо я сьогодні не міг язиком дістати до сметани в банці.
................
Учитель. З якого боку знаходиться серце?
Учень. Всім відомо, що з внутрішнього!
................
— Як зберегти м’ясо тварини свіжим? — запитує учитель.
— Чому ви завжди розповідаєте страшні історії, коли стрижете мене?
— Бо тоді у тебе так гарно піднімається волосся, що стригти — одне задоволення!
................
— Діду, ви були колись малим?
— Був.
— І це у вас за все життя тільки один зуб виріс?!
................
— Скільки учнів у вашому класі?
— З учителькою двадцять три.
— А без неї?
— А без неї в класі не залишиться жодного учня!
................
Маленький Юрчик, вкладаючись спати, повідомляє:
— Матусю, аби швидше заснути, я завжди лічу до ста.
— Не вигадуй, Юрасю, ти ж не вмієш до ста лічити!
— Я ж, матусю, постійно засинаю раніше.
.................
— Чим ти можеш довести, що земля кругла?
— Глобусом!
..................
Хлопчик нахилився з вікна третього поверху, під яким ростуть троянди.
— Ти знаєш, що буде, коли випадеш з вікна — суворо питає мати.
— Еге ж. Я поламаю троянди.
...................
Один хвалько каже іншому:
— Чув про Атлантичний океан?
— Так.
— Я його переплив!
— А ти чув про Мертве море?
— Так.
— Я його вбив.
...................
— Що з тобою, хлопче, чому плачеш?
— Мати наказала, щоб я не переходив вулицю, доки не проїде трамвай, а на цій вулиці нема трамваю…
...................
— Ніколи, Костику, не тягайся за їжею через увесь стіл, якщо щось знадобиться. Хіба в тебе нема язика?
— Є, але руки довші.
...................
Батько був приємно здивований, почувши, що його балакуча дочка закінчила телефонну розмову всього за 30 хвилин. Завжди вона говорила не менше години.
— Тобі дзвонила подруга? — запитав він.
— Ні, тату, це була не подруга. Просто хтось помилився номером.
..................
— От бачиш, і тато вміє тебе викупати, а ти гадав, що без мами не обійтися.
— Звичайно, тільки мама перед купанням знімає з мене черевички.
.................
— Пам’ятаєш, тату, ти якось розповідав, що у тебе в школі були погані оцінки…
— Чого це ти раптом запитав?
— Просто подумав, що історія повторюється.
.................
Івасик впав з ліжка, і на лобі з’явилася ґуля. Катруся, жаліючи брата і намагаючись якось допомогти йому, каже:
— Давай я ту ґулю молотком назад заб’ю!
.................
Батько розповідає:
— Коли я був маленький, то ніколи не брехав.
— Цікаво, тату, коли саме ти почав?
.................
— Не ходи сьогодні, синку, на озеро, адже у тебе животик болить.
— Не хвилюйся, мамо, я плаватиму на спині.
..................
— Петрику, в одній купці лежить чотирнадцять цукерок, а в другій на п’ять більше. У якій купці більше цукерок?
— А ви, бабусю, покладіть цукерки. Яку я купку виберу собі, там і більше.
.................
Не раз учитель викликав батька до школи, бо син бешкетував і погано вчився. Через деякий час на виклик учителя батько знову прийшов до школи та й каже:
— Я вже йому всипав.
— Кому? — запитує учитель.
— Та синові ж своєму.
— А я хотів порадувати вас, що в нього останнім часом покращала поведінка і двійок немає.
.................
Малий Ігорчик приходить додому весь у грязюці. Мати сердито запитує:
— Який у тебе вигляд?! Що ти робив?
— Впав у болото.
— У нових штанях?!
— Я не встиг їх зняти!
.................
— Звідки йдеш?
— З річки.
— Що там робив?
— Лящів ловив.
— Багато зловив?
— Жодного.
— А звідки знаєш, що ловив лящів?
..................
— Ти тільки-но отримав двійку і вже співаєш?
— Але ж я співаю сумні пісні!
...................
Юрчик з мамою ходив до зоопарку.
— Що там на тебе справило найбільше враження? — запитує батько.
— Як один п’яний дядько ліз цілуватися до тигра.
...................
— Миколо, що ти робив учора ввечері?
— Дивився футбол по телевізору.
— А хто грав?
— Бразильці з французами.
— І хто ж виграв?
— Наші!
...................
— Май на увазі, Олежку, що на ввічливості ще ніхто нічого не втрачав.
— Як? А місце в автобусі?!
...................
— Сашко, твій глобус увесь у пилюці!
— Чи можу я, мамо, стирати пил з усієї земної кулі…
...................
— Тату, чорнило дорого коштує?
— Ні, синку.
— Чому ж тоді мати сердиться, що я вилив його на килим?
...................
Син питає батька:
— Тебе колись била твоя мати?
про публікацію авторської розробки
Додати розробку