Міжетнічні відносини в Україні 1917-1921 рр.

Міжетнічні відносини в Україні 1917-1921 рр. Міжетнічні конфлікти, їх наслідки. Антиєврейські погроми. Особлива слідча комісія для розслідування протиєврейських погромних дій при Раді Народних Міністрів УНР

ІІІ Універсал УЦРВизнає національно-персональну автономію росіянам, євреям і полякам та ін.«Украінський народ, сам довгі роки боровся за свою національну волю і нині іі здобувши, буде твердо охороняти волю національного розвитку всіх народностей, на Украіні сущих, тому оповіщаємо, що народам: великоруському, еврейському, польському та иншим на Украіні признаємо національно-персональну автономію для забезпечення ім права і свободи самоврядування в справах іх національного життя, та доручаємо нашому Генеральному Секретарству Національних Справ подати нам в найближчому часі законопроєкт про національно-персональну автономію». Бігун І. Третій універсал — перша республіка. URL: https://www.istpravda.com.ua/columns/2019/11/20/156568/Традиції уважного ставлення до прав національних меншин в Україні

Закон УНР «Про національно-персональну автономію» (22(09) січ. 1918 р.)Прийнятий в один день з IV Універсалом УЦР – 22(09) січ. 1918 р. Надавав представникам російської, єврейської і польської націй, які проживають в Україні, право на національно-персональну автономію. Білоруси, чехи, молдовани, німці, татари, греки та болгари, які мешкали в Україні, могли отримати таке право після подання відповідних колективних заяв до Ген. суду УНР, підписаних не менш як 10 тис. громадян, не обмежених у політичних правах. Протягом 6 місяців суд мав винести рішення та сповістити про нього Генеральний Секретаріат Центральної Ради (Раду народних міністрів з 22.01.1918 р.) Нації, не зазначені в цьому переліку, за своїм бажанням могли подавати такі ж заяви, але вже на розгляд Української Центральної Ради.29 квіт. 1918 закон «Про національно-персональну автономію» було включено як окремий розділ до Конституції УНР 1918 р.  Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zakon_UNR_pro_personalnu_avtonomiya_1918 Традиції уважного ставлення до прав національних меншин в Україні

ІV Універсал УЦР«Всі ж демократичні свободи, проголошені 3-м Універсалом, Українська Центральна Рада підтверджує і зокрема проголошує: в самостійній Українській Народній Республіці нації користуватимуться правом національно-персональної автономії, признаним за ними законом 9-го січня». Універсал Української Центральної Ради (IV). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001300-18#Text. Традиції уважного ставлення до прав національних меншин в Україні

Найчисленнішою національною меншиною в Україні були росіяни Устименко В. Міжетнічні конфлікти та протиріччя в Україні (1917-1920 рр.). URL: file:///C:/Users/asus/Downloads/Pviu_2011_6_9.pdf

Устименко В. Міжетнічні конфлікти та протиріччя в Україні (1917-1920 рр.). URL: file:///C:/Users/asus/Downloads/Pviu_2011_6_9.pdf. Особливість проживання росіян в УкраїніНаслідки колонізації росіянами українських земель. Населення міст складалося переважно із зрусифікованих українців і більшого проценту росіян. Більшість мігрантів із російських губерній розглядали українські землі як власну територію. «Тому переселення російських робітників і селян в Україну часто розглядалося не тільки як колонізація, а й як повернення до рідної землі». Приплив великої кількості російських робітників в Україну суттєво змінив ситуацію у великих промислових центрах, де російська мова поступово перетворювалася на основну мову для спілкування. Частина українців, які були членами різних російських політичних партій та громадських організацій, вважали себе росіянами.

М. Грушевський про стосунки з представниками національних меншин «…гасити, нейтралізувати всяку обопільну ворожнечу й шукати для даного моменту виходу з усякої колізії можливо безболісно у стосунках з росіянами. …Тут, як в політиці треба взагалі уміти чекати, не форсувати справ, котрі вимагають часу, щоб дозріти й розв’язатись самі собою».«З великим тактом, терпінням, не вносячи непотрібного роздражнення, не обгострюючи відносин ґвалтовною українізацією, поступаючи розважливо й можливо м’яко в переведенню тих вимог, які дійсно ставляться принципом української державності, становищем української мови, як мови державної». Устименко В. Міжетнічні конфлікти та протиріччя в Україні (1917-1920 рр.). URL: file:///C:/Users/asus/Downloads/Pviu_2011_6_9.pdf. Метод «Прес»Я вважаю…. (висловіть свою думку)Тому, що… (наведіть причину появи цієї думки)Наприклад,… (наведіть факти, докази )Таким чином ….. (висновки)

Великоросійські шовіністичні організації в УкраїніМета: зберегти Російську імперію в існуючих на той час кордонах; об’єднати всіх росіян, які проживають на окраїнах імперії. Методи: від найрадикальніших(«Союз русского народа») до більш виважених (товариство «Русь»). Соціальна база: представники великої та дрібної буржуазії, дворянства, духівництва, військових, інтелігенції. Чимало було серед монархічних організацій робітників і селян. Первопричина вступу до російських націоналістичних організацій: «не політична чи національна позиція їх членів, а суто соціально-економічна. Кожна з перерахованих верств населення, вступаючи до подібних організацій, намагалась, таким чином захистити свої права. Дворянство хотіло повернути втрачені привілеї, буржуазія прагнула розширити свої політичні права, розраховуючи також і на інші економічні поступки з боку держави і, нарешті, робітники, в умовах існуючого безробіття, вимагали постійну роботу і стабільну заробітну плату». Устименко В. Міжетнічні конфлікти та протиріччя в Україні (1917-1920 рр.). URL: file:///C:/Users/asus/Downloads/Pviu_2011_6_9.pdf

У період ДиректоріїУстименко В. Міжетнічні конфлікти та протиріччя в Україні (1917-1920 рр.). URL: file:///C:/Users/asus/Downloads/Pviu_2011_6_9.pdf

«Катехизм українця» (тираж близько 200 тис. примірників)Устименко В. Міжетнічні конфлікти та протиріччя в Україні (1917-1920 рр.). URL: file:///C:/Users/asus/Downloads/Pviu_2011_6_9.pdf

Завдання Висловіть і обґрунтуйте власну точку зору щодо політики Центральної Ради / Директорії в сфері національної політики. Проведіть паралель із сучасністю: чи змінилася політика / ставлення росіян щодо українців. Метод «Прес»Я вважаю…. (висловіть свою думку)Тому, що… (наведіть причину появи цієї думки)Наприклад,… (наведіть факти, докази )Таким чином ….. (висновки)

Польська національна меншина Устименко В. Міжетнічні конфлікти та протиріччя в Україні (1917-1920 рр.). URL: file:///C:/Users/asus/Downloads/Pviu_2011_6_9.pdfс. Чисельність їх зросла під час Першої світової війни за рахунок біженців з Королівства Польського і Галичини, де проходили головні бойові дії Західного фронту царської армії. Поляки виявляли національну солідарність, що дозволило їм відновити національну державу, але й захистити її. Ця солідарність базувалася на твердому фундаменті ідентичності, національної ідеї та патріотизму, на любові до вітчизни, на збережених рисах традиційної народної культури, мови, національного характеру. Л. Василевський, один із відомих польських діячів і засновників Польської партії соціалістичної (ППС): «Ідеал, до якого мусить прагнути кожний нормальний народ — ідеал національної незалежності, може бути реалізований тільки через унезалежнення російської України».

Причини зволікання Директорії відновити національно-персональну автономію для польського населення УНР Устименко В. Міжетнічні конфлікти та протиріччя в Україні (1917-1920 рр.). URL: file:///C:/Users/asus/Downloads/Pviu_2011_6_9.pdfс

1920 р. 25 квітня 1920 р. розпочався спільний наступ польської та української армій проти більшовиків. Вдалося визволити від радянської влади майже всю Правобережну Україну. Наказ головного командування польських військ від 27 травня 1920 р. закликав польське населення України зрозуміти, що польські війська не залишаться на роки на зайнятих теренах. Якщо польське населення, хоче врятуватися від нового нашестя більшовиків, «воно повинно щиро і у власних інтересах віддати свої сили на творення української державності і українського війська, створення якого зможе врятувати цю країну від повернення комуністичних орд». Польська дефензива (контррозвідка) в Україні доповідала, що польська інтелігенція не вірила в реальність самостійного існування України, оскільки не була впевнена в можливості створення ефективної української адміністрації та армії. Проте вона була переконана, що існують підстави для державницького існування УНР за умови широкої опори на Польщу.

1920 р. Червона армія перейшла в контрнаступ і до липня 1920 р. зайняла майже всю Правобережну Україну. У жовтні 1920 р. Ю. Пілсудський змушений був відмовитись від своєї підтримки незалежної УНР, підписавши з більшовиками перемир’я. Українським збройним силам вдалося ненадовго повернути частину Поділля. Окремі державні інституції УНР переїхали знову до Кам’янця-Подільського. У середині листопада 1920 р. до Кам’янця-Подільського увійшли військові частини Червоної армії, а наприкінці цього ж місяця уряд УНР виїхав до Польщі.

Німецька національна меншина: особливості Устименко В. Міжетнічні конфлікти та протиріччя в Україні (1917-1920 рр.). URL: file:///C:/Users/asus/Downloads/Pviu_2011_6_9.pdfс

Німецька національна меншина

Німецька національна меншина

1920 р.: фактори, які впливали на становище німецьких колоній

Німецька національна меншина

Єврейська національна меншина. Політика Російської імперій щодо євреїв: антисемітизм, спрямована на асиміляцію або витіснення єврейського населення з країни; русифікація місцевого населення «національних окраїн», повсюдне введення російської мови; верховенство православ’я над всіма іншими конфесіями.

Обмеження пересування: «смуга осілості»Євреям дозволялося жити, крім губерній Царства Польського, в губерніях Бессарабській, Віленській, Вітебській, Волинській, Гродненській, Катеринославській, Київській (крім Києва), Ковельській, Мінській, Могильовській, Подільській, Полтавській, Таврійській (крім Севастополя та Ялти), Херсонській, Чернігівській, які становили саме «смугу осілості». Найсильніше «смуга осілості» позначилася в Україні, адже з 15 губерній, які її складали – 9 були українськими. Гетто для євреїв?!

Причини єврейських погромів Висновок дослідника історії революційних подій в Україні професора Адамса: «Самі міські євреї-комуністи роздмухували звіриний антисемітизм, який жеврів на селі і тоді раптом настав такий момент, коли ненависть до міста і ненависть до єврея ставали ненавистю до комунізму. В уявленні селянина єврей, городянин та комуніст зливалися в єдиний образ кривоносого комісара, який забирав у хлібороба його землю, реквізував вирощене ним збіжжя, конфіскував худобу та зброю і виконував вироки, винесені ЧК»Устименко В. Міжетнічні конфлікти та протиріччя в Україні (1917-1920 рр.). URL: file:///C:/Users/asus/Downloads/Pviu_2011_6_9.pdf. Антисемітизм. Стереотип: єврей – експлуататор і ділок Новий стереотип: єврей – комуніст123 Несприй-няття ідеї українського державо-творення. Прихильність єврейства до більшовизму 54

Синагога на Деміївці після білопольського погрому. Київ, 1920 р. Од. обл. 0-8605https://old.archives.gov.ua/Sections/Jews/Львів 1918 р. Після погрому: жертви на полі і вздовж дороги. JEWISH LIFE IN POLANDhttps://www.istpravda.com.ua/articles/2019/12/4/156657/

Боротьба з єврейськими погромами (Директорія) Устименко В. Міжетнічні конфлікти та протиріччя в Україні (1917-1920 рр.). URL: file:///C:/Users/asus/Downloads/Pviu_2011_6_9.pdf

Боротьба з єврейськими погромами (Директорія) Устименко В. Міжетнічні конфлікти та протиріччя в Україні (1917-1920 рр.). URL: file:///C:/Users/asus/Downloads/Pviu_2011_6_9.pdf

Завдання Чи могла Директорія реально запобігти погромам?Метод «Прес»Я вважаю…. (висловіть свою думку)Тому, що… (наведіть причину появи цієї думки)Наприклад,… (наведіть факти, докази )Таким чином ….. (висновки)

Погроми, що чинили білогвардійці (денікінці): періодизація Устименко В. Міжетнічні конфлікти та протиріччя в Україні (1917-1920 рр.). URL: file:///C:/Users/asus/Downloads/Pviu_2011_6_9.pdf

Причини погромів, що чинили білогвардійціУстименко В. Міжетнічні конфлікти та протиріччя в Україні (1917-1920 рр.). URL: file:///C:/Users/asus/Downloads/Pviu_2011_6_9.pdf

Робота з документом «Те, що її стосується, це той факт, що ні Петлюра, ні Винниченко, ні решта видатних членів цього українського уряду ніколи не були тими, як їх називають, «погромниками». Хоча я їх особисто не знав, все ж таки я добре знаю цей тип українського інтеліґента-націоналіста з соціялістичними поглядами. Я з ними виріс, разом з ними провадив боротьбу проти антисемітів та русифікаторів – єврейських та українських. Ані мене, ані решту думаючих сіоністів південної Росії не переконають, що людей цього типу можна вважати за антисемітів. І це важливо, бо це веде нас до головного: до глибокої правди, яку небезпечно забути, до правди, що причина полягає не в суб’єктивному антисемітизмі осіб, а в об’єктивнім «антисемітизмі обставин». На Україні обставини проти нас. Такі обставини утворилися історично і такими вони й залишаються. Хто був у цьому винний у XVII сторіччі – чи ми, євреї, чи поляки або українці – шукати недоцільно...» В. Жаботинський – лідер сіоністського руху, літератор, письменник, публіцист, поет, драматург, перекладач. Метод «Прес»Я вважаю…. (висловіть свою думку)Тому, що… (наведіть причину появи цієї думки)Наприклад,… (наведіть факти, докази )Таким чином ….. (висновки)Жаботинський В. Вибрані статті з національного питання С. 112-113. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Zhabotynskyi_Volodymyr/Vybrani_statti_z_natsionalnoho_pytannia_zbirka/

Домашнє завдання Повторити матеріал § 11-17 (дати, поняття, персоналії)