Міжпредметні зв'язки на уроках сольфеджіо та сольного співу.

КОМУНАЛЬНИЙ ПОЧАТКОВИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ МИСТЕЦЬКИЙ НАВЧАЛЬНИЙ  ЗАКЛАД «БОГОДУХІВСЬКА ДИТЯЧА МУЗИЧНА ШКОЛА ІМЕНІ В.Т.БОРИСОВА»

 

 

 

 

 

 

 

«Міжпредметні зв’язки на уроках: сольфеджіо та сольного співу»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

викладач      музично-

                                                           теоретичного відділу

                                                           Єрмошкіна Лариса Іванівна

 

 

 

Вправи на розвиток музичного слуху – основа розвитку музичного виховання учня.

 Використовуючи одні й ті самі ж вправи на заняттях з сольфеджіо та вокалу, ми комплексно впливаємо на дитину. Викладачі використовують різні педагогічні прийоми, але однаково ефективно досягають максимальної віддачі на виконавському рівні, в емоційній сфері та в збагаченні інтелектуальної бази учня.

 «Відчути та зрозуміти, тобто емоційне та свідоме відношення до музики – це два «поняття», що не відокремлюються один від одного. Музичний слух є тим зв’язковим елементом, завдяки якому об’єднуються ці два «сприйняття» – писав відомий психолог Б.Теплов.

 Розвиток музичної педагогіки – пошуки не тільки нових, але й найефективніших методів, що спонукають до активізації і ефективного розвитку музичного слуху, як основи музичного виховання у молодших школярів.

 За кордоном – це музично – педагогічні системи З.Кодая, К.Орфа, Е.Віллємса, Б.Тричкова, Б.Яворського, Б.Асаф’єва...

 На Україні: Я.Степовий, К.Стеценко, С.Людкевич, М.Леонтович.

Всі «праці» направлені на розвиток слуху: формування інтонаційно- чутливого слуху, уміння учня оцінювати та аналізувати виконані вправи, спостерігати за виконанням  ходів з вправ у більш крупних творах, відчувати музичну форму, розуміти логіку гармонічного розвитку, відчути естетичну красу та зміст музичних вправ.

У типовому навчальному плані початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання (Наказ Міністерства культури України від 11.08.2015 №588) та в «Освітній програмі з музичного мистецтва. Рівень освіти – початкова мистецька освіта. Підрівень – елементарний. Навчальна програма з навчальної дисципліни «Музична грамота та практичне музикування», Київ 2019 ) – добре видно, що керівник закладу  самостійно вирішує питання щодо зарахування учнів до підготовчого  (0-го) класу за різним строком навчання. Нормативний зміст дисциплін за навчальною програмою «Музична грамота та практичне музикування» також розрахований на дітей, які розпочинають навчання у 6-7 років (перший клас початкової школи), а також для навчання осіб старшого віку (від 8 років), які не мають початкових компетентностей, формування яких передбачене цією навчальною програмою. За таких умов ми визначаємо самі темп, строки опанування дисципліни – так зазначено у програмі. А якщо ми включимо одні й ті самі вправи до класу сольного співу – це можуть бути як індивідуальні уроки – «Сольний спів», ПЗВ – індивідуальні уроки: «Ансамбль», «Композиторська творчість», «Елементарна теорія музики», так і ПЗВ – групові уроки: «Елементарна теорія музики», «Основи гармонії», «Початковий курс історії вокального мистецтва». Обов’язкові групові уроки: «Сольфеджіо» або «Музична грамота та практичне музикування», то зможемо досягти максимального ефекту із теоретичних дисциплін, і з форм роботи у класі «Естрадного сольного  співу».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Алгоритм діяльності викладача музично-теоретичних дисциплін.

Досягнення максимального ефекту при використанні вокально-інтонаційних вправ до основних форм роботи у класі теоретичних дисциплін; компетенції 1 навчального року за змістовними компонентами (0-1 класи).

І. Виховання музичного сприйняття та аналіз елементів музичної мови, коли учень:

- сольфеджує, знає розташування нот на нотоносці та клавіатурі фортепіано (у скрипковому та басовому ключах);

-  сольфеджує вправи з виконанням деяких динамічних відтінків, штрихів;

-  вміє змінювати темп виконуваної вправи;

-  виконує знаки спрощення нотного запису та знаків альтерації (дієз, бемоль, бекар);

-  висловлює особисті образно-емоційні враження від сприйняття музичних творів;

-  має уявлення про типи тематичного розвитку (повтор, варіювання, контраст);

-  визначає структуру знайомої мелодії (кількість фраз, повторність, варіювання, контраст фраз).

ІІ. Формування ладового мелодичного та гармонічного слуху:

- транспонує вгору або вниз вправи від різних звуків (або в іншій тональності);

-  виразно інтонує вивчені мелодії відносними складами з ручними знаками або з назвою нот, зі словами;

-  розрізняє та відтворює у співі та творчій діяльності різні типи музичних інтонацій;

-  інтонує мажорні та мінорні гами (відповідно до вимог програми);

-  підбирає на слух знайомі мелодії.

ІІІ. Розвиток метро-ритмічного відчуття:

• знає тривалості нот, пауз;
• розрізняє на слух прості розміри;
• знає та відтворює групування тривалостей у простих розмірах;
• розуміє затакт.

IV. Формування музично-слухових уявлень:

• розрізняє основні темпи (швидкий, помірний, повільний);
• розрізняє на слух розміри;
• розрізняє на слух мажорний та мінорний лади;

-   визначає розмір, ритмічні особливості, темп, динамічні відтінки.

V. Практичне імпровізаційно-творче музикування:

- музикує в ансамблі учнів;

- відтворює ритмічні рисунки з використанням «звучних жестів», ударних інструментів;

- відтворює вивчені мелодії голосом та на інструменті;

- складає свій варіант 2-гої фрази мелодії.

Основні, «класичні», форми роботи з учнями на музично – теоретичних заняттях.

І. Теоретичні відомості:

-аналіз вправи (розмір, темп, тривалості, рух мелодії);

- пояснення нового матеріалу (нові тривалості, затакт, новий розмір, ритм, знаки альтерації, паузи, інтервали…).

ІІ. Вокально – інтонаційні вправи:

- виконання вправи після аналізу;

 - використання динамічних відтінків;

- дихання при виконанні вправи.

ІІІ. Сольфеджування або читка з листа вокально-інтонаційної вправи.

ІV. Написання диктанту:

- диктант може записуватись ритмічно;

-нотами.

V. Творчі форми:

- дописати диктант (до тоніки, 2-ге речення..);

- скласти слова до вокально - інтонаційної вправи;

- записати у басовому ключі…

Всі перераховані вище форми навчання всім відомі і  потребують візуального підтвердження для зацікавленості сучасної дитини, тому на уроці з музичної грамоти викладач використовує відео роліки, де вокально-інтонаційні вправи:

• повністю або частково проспівуються;
• діти виконують по шаблону, а потім - індивідуально;
• автор розповідає про вправу, а потім запрошує дитину виконати її на інструменті;
• виконати (проплескати) ритм заданої вправи (поспівки)…

Починаючи працювати із учнями початківцями, викладач задумується над тим, який шлях навчання обрати, щоб досягти максимального ефекту у всіх формах роботи. Талановитий та зацікавлений у своїй роботі викладач, працюючи з учнями, ініціативно й творчо, навіть на основі застарілих методів зможе досягти високих результатів своєї праці. А чи буде цікаво учням? Чи ефективні будуть заняття? Це зможемо виявити тільки на практичних завданнях, коли розкривається творчий потенціал учня у повному обсязі. Кінцева компетенція викладача над різними формами роботи повинна мати поступовий ефект. Викладач чітко повинен розуміти, що повинен вивчити учень саме на цьому уроці. Який матеріал тільки закріпити, а який тільки для ознайомлення, щоб у подальшому застосувати при вивченні нової теми.

 У цей час приходить на допомогу програма «Музична грамота», що дозволяє використовувати різні види навчальної діяльності: сенсорно – перцептивну, розумову, комплексно – практичну. Рекомендує використовувати на уроках форми виконавської та рухової практичної діяльності, та елементи образотворчого мистецтва (учні малюють виконані на уроці вокально - інтонаційні вправи та ін.).

Все це приводить до зацікавленості учня на уроці, а тим самим, сприяє розвитку «довірливих» стосунків з викладачем, де дитина вільно почувається, і може повністю розкритися у творчому «злеті».