Модель сучасної шкільної інформатичної освіти

На нинішньому етапі розвитку суспільства, володіння інформаційними технологіями стає базовою вимогою для випусника школи.

Стрижнем сучасної парадигми освіти визначено формування самодостатньої особистості, здатної до творчої праці, постійного самонавчання, самовдосконалення й безперервного професійного розвитку, мобільної в освоєнні та впровадженні новітніх наукомістких, зокрема, інформаційних, технологій, здатної до успішної активної безстресової соціалізації в мінливих соціально-економічних умовах. Тому шкільна освіта перетворюється на стратегічну сферу нової демократичної держави й вимагає багатоаспектної модернізації усіх її складників.

Інтегральною метою інформатизації освіти є ефективна підготовка молодої людини до повноцінної плідної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства. Досягнення означеної мети інформатизації освіти вимагає створення якісного комп’ютерно-орієнтованого навчального середовища (освітньо-інформаційного середовища), серед основних функціональних завдань якого – реалізація навчання учнівської молоді комп’ютерної грамоти; формування інформаційної культури та певного рівня й спрямованості інформатично-комунікативної компетентності усіх учасників навчально-виховного процесу; здійснення якомога повнішого розвитку нахилів і здібностей кожного учня; комплексне підвищення якості, доступності та ефективності освіти.

Інформатизація освіти, окрім формування освітньо-інформаційного середовища, спирається на соціальну складову, до якої входять відповідним чином підготовлений і вмотивований кадровий склад та учні зі сформованими на достатньому рівні навичками застосування засобів ІКТ у власній навчально-пізнавальній діяльності; потребує створення індустрії педагогічно досконалих програмних засобів навчального призначення (ПЗНП); вимагає конструювання та впровадження у практику педагогічної інформаційної (комп’ютерно-інформаційної) технології.

Базою інформатизації освіти загалом та інформатизації навчального процесу зокрема є навчальна дисципліна "Інформатика". Остання має адекватно репрезентувати "велику інформатику", яка нині являє собою комплексну багатокомпонентну галузь людської діяльності – науку, інженерію (техніка, виробництво, технологія), освіту тощо, – що пов’язана з вивченням структури й загальних властивостей інформації та з методами, засобами, процесами і технологіями генерації (створення), отримання (приймання), фіксації, зберігання, накопичення, захисту, відтворення (відображення), використання, обробляння (пошуку, сортування, фільтрації тощо), перетворення, представлення, передавання інформації та управління такими процесами за допомогою електронно-обчислювальних засобів.

Об’єктивно навчання інформатики у школі згідно з концептуальними, змістовими й часовими факторами має містити дві частини – загальноосвітню, включаючи підготовку користувача ПК початкового рівня, та профільно-орієнтовану, призначену для реалізації мети і завдань певного профілю навчання із застосуванням універсальних та спеціалізованих ІКТ.

Зважаючи на недостатність (для реалізації освітніх завдань основної школи) часового ресурсу, що за чинними нормативними документами відводиться у 9-му класі для навчання інформатики, загальноосвітній зміст навчання інформатики має гармонійно інтегруватися до профільно-орієнтованого (рівневого) змісту навчання інформатики у старшій школі з урахуванням дидактичних та профорієнтаційних завдань і особливостей кожного профілю. При цьому слід зауважити, що загальноосвітня складова змісту навчання інформатики повинна мати інваріантний характер і не залежати від профілю (профільного рівня) навчання. Реалізація інваріантної частини змісту навчання інформатики у вигляді двох структурно тотожних дидактичних концентрів – перший у основній (9 клас) школі, другий у старшій профільній школі (10–11 класи). Організація профільного навчання має уникати вузької спеціалізації змісту навчального процесу, оскільки основне завдання загальної середньої освіти полягає в широкій загальноосвітній підготовці учнів.

Усе зазначене дещо ускладнює конструювання змісту освіти з інформатики в умовах профільного навчання у старшій школі й потребує кваліфікованого дидактичного контролю змісту профільного навчання інформатики з метою недопущення зменшення його загальноосвітньої спрямованості.

Аналіз Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів для основної та старшої школи, Державного стандарту базової і повної середньої освіти дозволяє зробити обґрунтований висновок про необхідність і своєчасність внесення певних змін до нормативних підходів (з метою їх вдосконалення) щодо навчання інформатики у загальноосвітній школі. У зв’язку з цим пропонуємо розглянути перспективну модель навчання інформатики у школі.

Метою навчання інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій у школі визначається формування в учнів теоретичної бази знань з основ інформатики, умінь і навичок використання сучасних комп'ютерно-інформаційних (інформатичних) технологій у своїй діяльності, що має забезпечити формування у випускників школи основ інформаційної культури та інформатично-комунікативної компетентності.

Як видно із формулювання мети навчання інформатики у школі, окрім формування в учнів основ інформаційної культури, передбачається також і компетентнісний результат такого навчання, що цілком відповідає спрямованості сучасної світової освіти, новітнім підходам щодо оцінки ефективності навчального процесу та якості навчання і рівня практичної підготовленості випускника. При цьому, поняття "компетентність" розглядається як системне перетворення знань, умінь і навичок (ЗУН) та власного досвіду діяльності за відповідних мотивації і ставлення (системи цінностей) у новий якісний стан – здатність чи готовність особистості до певного виду (роду) успішної діяльності у нестандартних (непередбачуваних, змінних) умовах, тобто, дієвість чи функціональність ЗУН.

Інформаційно-комунікативна компетентність особистості проявляється у раціональному доборі і свідомому застосуванні нею певних ІКТ у процесі активного розв’язання різноманітних завдань з досягненням успішного результату.

Презентуємо основні концептуальні підходи до організації інформатичної освіти у структурі всієї загальної середньої освіти.

Зважаючи на світові тенденції, зокрема, щодо глобалізації усіх процесів життєдіяльності людства, стрімкого розвитку інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій, інформатизації суспільства і освіти, всеохоплююче поширення мережі Інтернет та збільшення її інформаційних ресурсів, та враховуючи вітчизняний досвід й досвід країн-сусідів у галузі освіти, найбільш життєздатною бачиться чотирирівнева структура інформатичної складової загальної середньої освіти.

І рівень: 2–4 класи. Формування основ комп’ютерної грамотності, загальний розвиток молодшого школяра, комп’ютерна підтримка навчання більшості шкільних предметів. При цьому обов’язковими умовами виступають належний матеріально-технічний стан комп’ютерного парку, наявність необхідного програмного забезпечення, дотримання санітарно-гігієнічних вимог та відповідний рівень підготовленості вчителів.

Безпосереднє застосування молодшими школярами комп’ютера у навчально-виховному процесі для реалізації завдань власної навчально-пізнавальної діяльності, як свідчать результати психолого-педагогічних досліджень та наявний практичний досвід, має починатися не раніше 2-го класу. У першому класі ще зарано, та й немає ніякої потреби залучати комп’ютер до навчально-пізнавальної діяльності учнів. Як зазначав ще В.О.Сухомлинський, головне завдання початкової школи – навчити дитину читати, писати, рахувати, логічно мислити та зв’язно висловлюватися. Найбільшою мірою це стосується першого року навчання дитини у школі. Та й дуже важливо не забувати про вік нинішніх першокласників – 6 років, який є досить критичним у житті маленької людини.

Тому найбільш ефективним бачиться впровадження інтегрованого навчального курсу за рахунок варіативної складової навчального плану. Завданнями такого курсу мають бути формування у молодших школярів первинних навичок роботи за комп'ютером, розуміння ними сутності застосування комп’ютера і інформаційних технологій та загальний розвиток дитини. При цьому, такий курс має читатися у 2–4 класах по 1 годині на тиждень. Показовими прикладами такого навчання можуть бути названі курси "Сходинки до інформатики" (автори Ф.М.Ривкінд, Г.В.Ломаковська, С.Я.Колес­ников, Й.Я.Ривкінд) та "Прикладна інформатика" (автор Л.А.Журавльова).

Як зазначається в анотації підручників "Сходинки до інформатики", означений курс "знайомить учнів з основними поняттями інформатики, залучає до практичної діяльності на комп’ютері, підтримує вивчення основних предметів (математика, українська мова, англійська мова, природознавство), розвиває пам’ять, просторову уяву, логічне мислення та творчі здібності".

ІІ рівень: 5–6 класи. Тут найбільш виправданим бачиться розвиток основ інформаційної культури учнів шляхом впровадження у навчально-виховний процес предметно-орієнтованих інформаційних технологій. При цьому, реалізація такого навчання має відбуватися під час вивчення більшості навчальних предметів. І не у формі інтегрованих чи бінарних уроків (про навчання інформатики вести мову також ще зарано!), а шляхом органічного інтегрування інформаційних технологій до предметних уроків.

Проте слід зауважити, що реалізація такого навчання потребує перш за все відповідного технічного оснащення навчальних закладів, наявності відповідним чином підготовлених вчителів-предметників та розробку спеціалізованих програмних засобів навчального призначення.

ІІІ рівень: 7–9 класи. Вивчення базового курсу інформатики, спрямованого на формування в учнів теоретичної бази знань з основ інформатики та на підготовку користувача персонального комп’ютера.

Нормативне перенесення початку систематичного навчання інформатики в основну школу (9-й клас), безперечно, є досить прогресивним кроком, проте, явно недостатнім для реалізації завдань основної школи щодо надання учням базової середньої освіти. До того ж, не враховуються різні можливі напрямки продовження молодою людиною своєї освіти після закінчення 9-го класу, а саме: здобуття професійної освіти у навчальних закладах початкової професійної освіти чи у вищих навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації, або ж продовження здобуття загальної середньої освіти у старшій школі, яка передбачає профільне навчання і певну професійну орієнтацію та допрофесійну підготовку. Звісно, у цих навчальних закладах передбачається різний обсяг, зміст і рівень навчання інформатики, а власне зміст такого навчання має бути адаптованим до спрямованості навчання у певному навчальному закладі. Отже, базові загальноосвітні знання з інформатики та відповідні компетенції мають бути сформовані у межах основної школи.

Слід зазначити, що нині немало загальноосвітніх навчальних закладів України практикують систематичне навчання інформатики з 7-го чи 8-го класу. Зазначене не суперечить віковим особливостям розвитку учнів й повною мірою узгоджується з сучасними процесами інформатизації суспільства та модернізації загальної середньої освіти України. Об’єктивно (ступенева структура загальної середньої освіти, завдання основної школи, профільність старшої школи) найбільш доцільним і дидактично виправданим бачиться систематичне навчання інформатики в основній школі як складової інваріантної частини навчального плану у вигляді базового навчального курсу: у 7-му класі по 1 год/тиждень, у 8-му та 9-му класах – 2 год/тиждень, загальним обсягом 175 годин. Важливою вимогою й передумовою організації навчання у загальноосвітній школі є чітке визначення і розмежування завдань навчання на різних її ступенях та певна завершеність освіти на кожному з них. Тому на етапі відбору змісту освіти та конструювання навчальних програм необхідно передбачити таке структурування навчального матеріалу, такий його зміст й глибину вивчення, за яких у випускника основної школи (після закінчення 9-го класу) має бути повністю сформований певний мінімум предметних знань, умінь і навичок, достатній для свідомого обрання ним напрямку подальшого навчання та успішності такого навчання, активної соціальної адаптації, раціонального використання засобів ІКТ, зокрема, у межах будь-якого профілю навчання у старшій школі. Подальше навчання у старшій школі (у 10–11 класах) має забезпечити поповнення і поглиблення предметних знань, їх систематизацію та узагальнення.

Структура базового курсу – змістова й процесуальна – має утворювати два дидактичні концентри: перший концентр охоплює 7-й клас, другий – 8-й та 9-й класи. Функціональне призначення першого концентру курсу (як самостійної своєрідної закінченої освітньої одиниці) полягає у формуванні в учнів загального цілісного уявлення (світогляду) про інформатику у всьому її розмаїтті прикладань і проявів, а другого концентру – у формуванні основ інформаційної культури та інформатичної компетентності особистості на рівні користувача-початківця персонального комп’ютера. При цьому, передбачається майже повна тотожність тематичної структури змісту освіти обох зазначених концентрів.

IV рівень: 10–11 класи. Інформатика як складова профільного навчання.

Розпочате в Україні реформування загальної середньої освіти передбачає розбудову старшої профільної школи. Внаслідок цього мають бути створені сприятливі умови для свідомого й обґрунтованого вибору випускником школи галузі своєї майбутньої професійної діяльності та реалізації у межах навчально-виховного процесу початкової, точніше, ознайомлювальної, професійно-світо­глядної підготовки з певного фаху. Зазначене ґрунтується на врахуванні індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів та має забезпечити якнайповніше розкриття особистості під час її подальшої продуктивної діяльності.