Модифікована програма біологія 8 клас

1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами

Уміння:

усно й письмово тлумачити біологічні поняття, факти, явища, закони, теорії;

описувати (усно чи письмово) експеримент, послуговуючись багатим арсеналом мовних засобів — термінами, поняттями тощо;

обговорювати проблеми біологічного змісту.

Ставлення:

усвідомлення значущості здобутків біологічної науки, зокрема пошанування досягнень українських учених;

прагнення до розвитку української біологічної термінологічної лексики.

Навчальні ресурси:

навчальні, науково-популярні, художні тексти про природу, дослідницькі проекти в галузі біології, усні / письмові презентації їх результатів

2. Спілкування іноземними мовами

Уміння:

використовувати іншомовні навчальні джерела для отримання інформації біологічного змісту;

описувати іноземними мовами, аналізувати та оцінювати роль природних явищ у сучасному світі, доречно використовувати біологічні поняття та найуживаніші терміни в усних чи письмових текстах, читати й тлумачити біологічну номенклатуру й термінологію іноземною мовою;

описувати біологічні проблеми.

Ставлення:

зацікавленість інформацією біологічного змісту іноземною мовою; розуміння глобальності екологічних проблем і прагнення долучитися до їх вирішення, зокрема й за посередництвом іноземної мови.

Навчальні ресурси:

довідкова література, онлайнові перекладачі, іншомовні сайти, статті з іншомовної вікіпедії, іноземні підручники та посібники

3. Математична компетентність

Уміння:

застосовувати математичні методи для розв’язання біологічних проблем, розуміти й використовувати математичні моделі природних явищ і процесів.

Ставлення:

усвідомлення варіативності математичних методів у розв’язанні біологічних проблем і задач.

Навчальні ресурси:

завдання на виконання розрахунків, аналіз та представлення статистичної інформації, поданої в графічній формі, наприклад щодо статево-вікової будови популяцій

4. Основні компетентності у природничих науках і технологіях

Уміння:

пояснювати явища в живій природі, використовуючи наукове мислення;

самостійно чи в групі досліджувати живу природу, аналізувати й визначати проблеми довкілля;

оцінювати значення біології для сталого розвитку.

Ставлення:

відповідальність за ощадне використання природних ресурсів, екологічний стан у місцевій громаді, в Україні та світі;

готовність до вирішення проблем, пов’язаних зі станом довкілля.

Навчальні ресурси:

біологічні задачі, ситуативні вправи щодо вирішення проблем стану довкілля, біорізноманіття, ощадного використання природних ресурсів тощо

5. Інформаційно-цифрова

компетентність

Уміння:

використовувати сучасні цифрові технології та пристрої для спостереження за довкіллям, явищами й процесами живої природи;

створювати інформаційні продукти (мультимедійна презентація, блог тощо) природничого спрямування;

шукати, обробляти та зберігати інформацію біологічного характеру, критично оцінюючи її.

Ставлення:

дотримання авторського права, етичних принципів поводження з інформацією;

усвідомлення необхідності екологічних методів та засобів утилізації цифрових пристроїв.

Навчальні ресурси:

комп’ютерні експерименти на основі інформаційних моделей

6. Уміння вчитися впродовж життя

Уміння:

організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність, зокрема самостійно чи в групі планувати й проводити спостереження та експеримент, ставити перед собою цілі й досягати їх, вибудовувати власну траєкторію розвитку впродовж життя.

Ставлення:

допитливість і спостережливість, готовність до інновацій.

Навчальні ресурси:

Біологічна література, довідкова система програмних засобів

7. Ініціативність і підприємливість

Уміння:

генерувати ідеї й ініціативи щодо проектної та винахідницької діяльності, ефективного використання природних ресурсів;

прогнозувати вплив біології на розвиток технологій, нових напрямів підприємництва;

зменшувати ризики й використовувати можливості для створення цінностей для себе та інших;

керувати групою (надихати, переконувати й залучати до діяльності, зокрема природоохоронної чи наукової).

Ставлення:

проактивність, відповідальність за ухвалення виважених рішень щодо діяльності в довкіллі, під час реалізації проектів і дослідницьких завдань.

Навчальні ресурси:

біографії відомих учених — організаторів виробництв (Луї Пастер), бізнес-плани, екскурсії на новітні біотехнологічні підприємства, зустрічі з успішними підприємцями

8. Соціальна і громадянська компетентності

Уміння:

працювати в команді під час виконання біологічних дослідів і проектів, оцінювати позитивний потенціал та ризики використання надбань біологічної науки для добробуту людини і безпеки довкілля.

Ставлення:

відвага відстоювати власну позицію щодо ухвалення рішень у справі збереження і охорони довкілля, готовність брати участь у природоохоронних заходах; громадянська відповідальність за стан довкілля, пошанування розмаїття думок і поглядів;

оцінювання внеску українських та іноземних учених і винахідників у суспільний розвиток; пошанування внеску кожного / кожної в досягнення команди.

Навчальні ресурси:

кооперативне навчання, партнерські технології, проекти

9. Обізнаність і самовираження

у сфері культури

Уміння:

використовувати природні матеріали та засоби для втілення художніх ідей, пояснювати підґрунтя мистецтва з біологічної точки зору (фізіологія зору, слуху, смаку, нюху тощо).

Ставлення:

усвідомлення причетності до національної та світової культури через вивчення біології й мистецтва; розуміння гармонійної взаємодії людини й природи.

Навчальні ресурси:

музичні твори для вивчення акустики й фізіології слуху, опорно-руховий апарат і балет, поезія як ілюстрація до вивчення явищ і процесів природи, твори образотворчого мистецтва і фізіологія зору, особливості вищої нервової діяльності

10. Екологічна грамотність і здорове життя

Уміння:

ефективно співпрацювати з іншими над реалізацією екологічних проектів, розв’язувати проблеми довкілля, залучаючи місцеву громаду та ширшу спільноту.

застосовувати набутий досвід задля збереження власного здоров’я та здоров’я інших.

Ставлення:

турбота про здоров’я своє та інших людей, ціннісне ставлення до навколишнього середовища як до потенційного джерела здоров’я, добробуту та безпеки людини і спільноти.

Навчальні ресурси:

екологічні проекти, розрахункові завдання, наприклад, розрахунок економії сімейного бюджету за умови раціонального харчування

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Вимоги навчальних досягнень учнів з індивідуальної програми розвитку

Цілі у навчанні учнів з особливими освітніми потребами

Вступ. Біосоціальна природа людини.

Науки, що вивчають людину. Методи дослідження організму людини.

Значення знань про людину для збереження її здоров’я.

оперує термінами:

- біосоціальна природа людини

називає:

- науки, які вивчають людину;

пояснює:

- місце людини в системі органічного світу;

- особливості біологічної природи людини та її соціальної сутності;

характеризує:

- методи дослідження організму людини.

виявляє ознаки:

- біологічної та соціальної сутності людини в людських спільнотах.

висловлює судження:
- про організм людини як біологічну систему;

виявляє ставлення:

- щодо значення знань про людину для збереження її здоров’я.

Знаннєвий компонент

Намагається з допомогою вчителя пояснювати:

• місце людини в системі органічного світу;
• про організм людини як біологічну систему;
• значення знань про людину для збереження її здоров’я.

Діяльнісний компонент

З допомогою виявляє ознаки:

• біологічної та соціальної сутності людини в людських спільнотах.

Ціннісний компонент

Має уявлення:  

• про організм людини як біологічну систему;

 щодо значення знань про людину для збереження її здоров’я.

1.Називає науки, які вивчають людину.

2. Виконує завдання за індивідуальною карткою.

3. Виконує індивідуальне завдання під контролем асистента вчителя.

4. Пояснює, чому організм людини можна вважати системою.

Тема 1. Організм людини як біологічна система. Організм людини як біологічна система.

Різноманітність клітин організму людини. Тканини. Органи. Фізіологічні системи.

Поняття про механізми регуляції.

Нервова регуляція. Нейрон. Рефлекс. Рефлекторна дуга.

Гуморальна регуляція. Поняття про гормони.

Імунна регуляція.

Демонстрування

муляжів органів, мікропрепаратів тканин людини.

Лабораторне дослідження:

ознайомлення з препаратами тканин людини

оперує термінами:

- тканина, орган, система органів, механізми регуляції (нервова, гуморальна, імунна), нейрон, рефлекс, рефлекторна дуга.

називає:

- тканини, органи та фізіологічні системи організму людини;

- частини рефлекторної дуги;

характеризує:

- клітинну будову організму людини;
- тканини організму людини;

- будову нейрона;

- шлях нервового імпульсу по рефлекторній дузі;

наводить приклади:

- різновидів тканин;

- органів, фізіологічних систем;

пояснює:

- відмінності між нервовою й гуморальної регуляцією фізіологічних функцій організму.

розпізнає:

- органи та системи органів людини;

- типи тканин організму людини (на малюнках, фотографіях, мікропрепаратах);

установлює взаємозв’язок:

- між будовою тканин і виконуваними функціями;

порівнює та зіставляє

- органи й системи органів в організмі людини й інших організмах;

дотримується правил:

- роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням

обґрунтовує судження:

- про організм людини як цілісну та відкриту біологічну систему;

робить висновок:

- нервово-гуморальна регуляція — основа цілісності організму

Знаннєвий компонент

Намагається з допомогою вчителя розрізняти поняття:

• тканина, орган, система органів, механізми регуляції, нейрон, рефлекс, рефлекторна дуга.

Характеризувати:

• клітинну будову організму людини;
• тканини організму людини;
• будову нейрона;
• шлях нервового імпульсу по рефлекторній дузі.

Діяльнісний компонент

Розпізнавати:

• органи та системи органів людини;
• типи тканин організму людини (на малюнках, фотографіях, мікропрепаратах).
• органи й системи органів в організмі людини й інших організмах;

дотримується правил:

• роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням

Ціннісний компонент

З допомогою намагається робити висновок:

про організм людини як цілісну та відкриту біологічну систему;

1.За допомогою асистента відрізняє тканини людини.

2. Називає органи людського організму.

3.Сортує малюнки органів по системах організму.

4. Виконує індивідуальне завдання під контролем асистента вчителя.

5. З допомогою намагається робити висновок

про організм людини як цілісну та відкриту біологічну систему.

Тема 2. Опора та рух. Значення опорно-рухової системи, її будова та функції. Кістки, хрящі.

Огляд будови скелета. З’єднання кісток.

Функції та будова скелетних м’язів. Робота м’язів. Втома м’язів.

Основні групи скелетних м’язів.

Розвиток опорно-рухової системи людини з віком.

Надання першої допомоги при ушкодженнях опорно-рухової системи.

Профілактика порушень опорно-рухової системи.

Демонстрування

скелета людини та ссавців; скелета кінцівок людини; кісток, різних за формою; хребців; декальцинованої та випаленої кісток.

Лабораторні дослідження

- мікроскопічної будови кісткової, хрящової та м’язової тканин;

- розвитку втоми при статичному та динамічному навантаженні; впливу ритму й навантаження на розвиток втоми.

Проект (тематика за вибором учителя)

оперує термінами:

- скелет, кістка, хрящ, з’єднання кісток, м’яз, постава, гіподинамія. називає:

- частини опорно-рухової системи;

- відділи скелета;

- види кісток;
- типи з’єднання кісток;

- особливості скелета людини, зумовлені прямоходінням;
- основні групи скелетних м’язів.

характеризує:
- функції опорно-рухової системи;
- тканини: кісткову, хрящову, посмуговану м’язову;
- ріст та вікові зміни складу кісток.

пояснює:

- значення фізичних вправ для правильного формування скелету та м’язів;

- вплив способу життя на утворення і розвиток скелета.

наводить приклади:

- статичної та динамічної роботи.

розпізнає (на малюнках, муляжах, фотографіях, власному організмі):
- види кісток, частини скелета, типи з’єднання кісток, групи скелетних м’язів.
порівнює:

- скелет людини і ссавців.

застосовує знання для:
- попередження травм і захворювань опорно-рухової системи;
- надання першої допомоги при ушкодженнях опорно-рухової системи.

дотримується правил:

- роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням.

висловлює судження про:

- роль рухової активності для збереження здоров’я;

- вплив фізичних вправ на розвиток скелетних м’язів

оцінює:

- важливість надання першої допомоги при ушкодженнях опорно-рухової системи

Знаннєвий компонент

Намагається з допомогою вчителя розрізняти поняття:

• скелет, кістка, хрящ, з’єднання кісток, м’яз, постава, гіподинамія

Має уявлення про :

• частини опорно-рухової системи;
•  відділи скелета;
• види кісток;
• типи з’єднання кісток;
• особливості скелета людини, зумовлені прямоходінням;
• основні групи скелетних м’язів.

Має уявлення про :

• функції опорно-рухової системи;
• тканини: кісткову, хрящову, посмуговану м’язову;
•  ріст та вікові зміни складу кісток.

Діяльнісний компонент

З допомогою розпізнає (на малюнках, муляжах, фотографіях, власному організмі):

•     види кісток, частини скелета, типи з’єднання кісток, групи скелетних м’язів.

Намагається порівняти:

•     скелет людини і ссавців.

Дотримується правил:

- роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням.

Ціннісний компонент

Розуміє:

важливість надання першої допомоги при ушкодженнях опорно-рухової системи.

1.Намагається назвати компоненти які входять до складу опорно – рухової системи.

2.Знає, навіщо потрібна опорно – рухова система.

3.Перегляд презентації  «Кістки і хрящі».

4.Малює кістку і підписує її будову.

5.Опрацьовує таблицю в підручнику на с.102

6.Пояснює, чим відрізняється статична й динамічна робота  м’язів.

7. Залучається до роботи у групі, слухає пояснення товаришів.

Тема 3. Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини.

Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини — основна властивість живого.

Харчування й обмін речовин.

Їжа та її компоненти.

Склад харчових продуктів.

Значення компонентів харчових продуктів.

Харчові та енергетичні потреби людини.

Дослідницький практикум

Самоспостереження за співвідношенням ваги і росту тіла.

Проект

Збалансоване харчування (або тематика за вибором учителя)

оперує термінами:

- обмін речовин, енергетичні потреби, вітаміни.

називає:

- компоненти їжі

наводить приклади:

- вітамінів (водорозчинних і жиророзчинних)

характеризує:

- склад харчових продуктів;
- їжу як джерело енергії;

- обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини;

- харчові й енергетичні потреби людини

пояснює:
- функціональне значення для організму білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, води та мінеральних речовин.

застосовує знання для:
- обґрунтування способів збереження вітамінів у продуктах харчування;

- аналізу харчового раціону;

- складання харчового раціону відповідно до енергетичних витрат організму.

висловлює судження:

- щодо значення збалансованого харчування для нормального розвитку і збереження здоров’я;

обґрунтовує судження:

- про значення білків, жирів і вуглеводів рослинного і тваринного походження в раціоні підлітка;

оцінює:

- значення метаболізму для нормального функціонування організму;

робить висновок:

- про необхідність дотримання співвідношення ваги і зросту;

Знаннєвий компонент

Намагається з допомогою вчителя розрізняти поняття:

• обмін речовин, енергетичні потреби, вітаміни;
• компоненти їжі

Намагається наводити приклади:

• вітамінів (водорозчинних і жиророзчинних)

З допомогою намагається характеризувати:

• склад харчових продуктів;
• їжу як джерело енергії;
•  обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини;
• харчові й енергетичні потреби людини.

Діяльнісний компонент

Намагається: 

• обґрунтувати способи збереження вітамінів у продуктах харчування;
• аналізувати харчовий раціон;
• складати харчовий раціон відповідно до енергетичних витрат організму

Ціннісний компонент

Має уявлення:

• щодо значення збалансованого харчування для нормального розвитку і збереження здоров’я;
• про значення білків, жирів і вуглеводів рослинного і тваринного походження в раціоні підлітка;

З допомогою робить висновок:

• про необхідність дотримання співвідношення ваги і зросту;

1.Наводить приклади для чого людині потрібне харчування.

2.називає назви компонентів їжі.

3. За картками сортує їжу яка багата на білки,жири та вуглеводи.

4.За допомогою асистента вчителя дає відповідь що таке збалансоване харчування.

Тема 4. Травлення. Значення травлення. Система органів травлення.

Процес травлення: ковтання, перистальтика, всмоктування.

Регуляція травлення.

Харчові розлади та їх запобігання.

Демонстрування

моделей зубів;

муляжів органів травлення.

Лабораторні дослідження

зовнішньої будови зубів (за муляжами, моделями).

Дослідницький практикум

Дія ферментів слини на крохмаль

оперує термінами:

- травлення, травна система, травний тракт, травні залози, ферменти, всмоктування.

називає:

- органи травної системи;
- травні залози;

- хвороби органів травлення;

характеризує:

- функції органів травлення;

- будову та функції зубів;

- процеси ковтання, травлення, всмоктування;

- регуляцію травлення;

наводить приклади:

- ферментів;
пояснює:

- роль травних ферментів;
- роль печінки та підшлункової залози в травленні;

- значення зубів у травленні;
- значення мікрофлори кишечнику;

- негативний вплив на травлення алкогольних напоїв та тютюнокуріння;
- причини виникнення захворювань травної системи.

розпізнає (на малюнках, фотографіях, муляжах):
- органи травлення;

- елементи зовнішньої будови зубів;

спостерігає та описує:

- дію ферментів слини на крохмаль;

застосовує знання для:

- профілактики захворювань зубів;

- профілактики захворювань органів травлення, харчових отруєнь.

висловлює судження:

- щодо значення знань про функції та будову травної системи для збереження здоров’я;

усвідомлює:

- значення профілактики захворювань травної системи;

Знаннєвий компонент

Намагається з допомогою вчителя розрізняти поняття:

• травлення, травна система, травний тракт, травні залози, ферменти, всмоктування
• органи травної системи;
• травні залози;
• хвороби органів травлення;

З допомогою намагається характеризувати:

• функції органів травлення;
• будову та функції зубів;
• процеси ковтання, травлення, всмоктування;
• регуляцію травлення;

Намагається наводити приклади:

• ферментів;

Пояснювати:

• роль травних ферментів;
• роль печінки та підшлункової залози в травленні;
• значення зубів у травленні;
• причини виникнення захворювань травної системи

Діяльнісний компонент

З допомогою розпізнає (на малюнках, фотографіях, муляжах):

• органи травлення;
• елементи зовнішньої будови зубів;

Ціннісний компонент

Має уявлення:

• щодо значення знань про функції та будову травної системи для збереження здоров’я;
• щодо значення профілактики захворювань травної системи.

1.Знайомиться з поняттям «травлення»

2. Сортує рисунки з типами зубів людини.

3.Працює з малюнком травної системи.

4. Залучається до роботи у групі, слухає пояснення товаришів.

5.Працює над питанням: «Чи взаємодіють органи травної системи між собою?»

6.Працює з таблицею «Захворювання органів травної системи».

Тема 5. Дихання. Значення дихання. Система органів дихання.

Газообмін у легенях і тканинах.

Дихальні рухи.

Нейрогуморальна регуляція дихальних рухів.

Профілактика захворювань дихальної системи.

Демонстрування

муляжів легень, моделі гортані;

моделі, що пояснює вдих і видих;

досліду з виявлення вуглекислого газу

в повітрі, що видихається

оперує термінами:

- дихання, повітроносні шляхи, легені, газообмін, життєва ємність легень.

називає:

- етапи дихання;
- органи дихання;

- хвороби органів дихання;
характеризує:

- процес утворення голосу та звуків мови;
- процеси газообміну в легенях і тканинах;

- процеси вдиху та видиху;

- життєву ємність легень;
- нейрогуморальну регуляцію дихальних рухів;

пояснює:

- значення дихання;
- вплив навколишнього середовища на дихальну систему.

розпізнає (на малюнках, фотографіях, муляжах):
- органи дихання;
порівнює:
- різницю складу повітря, що вдихається й видихається;

- газообмін у легенях і тканинах;

встановлює взаємозв’язок:

будови та функцій органів дихання;

застосовує знання для:
- профілактики захворювань органів дихання.

висловлює судження:

- щодо значення знань про функції та будову дихальної системи для збереження здоров’я;

усвідомлює:

негативний вплив куріння на органи дихання.

Знаннєвий компонент

Намагається з допомогою вчителя розрізняти поняття:

• дихання, повітроносні шляхи, легені, газообмін, життєва ємність легень.
•  етапи дихання;
• органи дихання;
• хвороби органів дихання;

З допомогою намагається характеризувати:

• процес утворення голосу та звуків мови;
• процеси газообміну в легенях і тканинах;
•  процеси вдиху та видиху;
• життєву ємність легень;
• нейрогуморальну регуляцію дихальних рухів;

Діяльнісний компонент

З допомогою розпізнає (на малюнках, фотографіях, муляжах):

• органи дихання;
• різницю складу повітря, що вдихається й видихається;
• газообмін у легенях і тканинах;

Ціннісний компонент

Має уявлення:

щодо значення знань про функції та будову дихальної системи для збереження здоров’я.

1.За малюнком називає органи які входять до дихальної системи.

2.Знайомиться з поняттям «дихання».

3. Перегляд відео «Як відбувається вдих і видих».

4. Розглядає схему регуляції дихання.

5. Працює з табличкою «захворювання органів дихання».

Тема 6. Транспорт речовин. Внутрішнє середовище організму. Поняття про гомеостаз. Кров, її склад та функції. Лімфа.

Зсідання крові. Групи крові та переливання крові.

Імунна система. Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет. Імунізація.

Алергія. СНІД.

Система кровообігу.

Серце: будова та функції. Робота серця.

Будова та функції кровоносних судин. Рух крові.

Кровотечі.

Серцево-судинні хвороби та їх профілактика.

Демонстрування

муляжів серця, кровоносних судин;

вимірювання артеріального тиску.
Лабораторні дослідження:

вимірювання частоти серцевих скорочень.

Лабораторні роботи:

Мікроскопічна будова крові людини.

Дослідницький практикум

Самоспостереження за частотою серцевих скорочень упродовж доби, тижня.

оперує термінами:

- внутрішнє середовище організму (кров, лімфа, тканинна рідина), еритроцити, лейкоцити, тромбоцити, зсідання крові, групи крові, кровообіг, артеріальний тиск, імунітет.

називає:

- склад внутрішнього середовища;

- склад і функції крові, лімфи;

- кровоносні судини;

- фактори, які впливають на роботу серцево-судинної системи;

- види імунітету;

- органи, що беруть участь у забезпеченні імунітету;

характеризує:
- плазму крові;

- зсідання крові як захисну реакцію організму;
- групи крові системи АВО, резус-фактор;

- імунні реакції організму;
- особливості будови та властивості серцевого м’яза;

- будову та роботу серця;
- серцевий цикл;
- автоматію роботи серця;
- будову кровоносних судин;
- велике й мале кола кровообігу;
- рух крові по судинах;
- артеріальний тиск крові;

- лімфообіг;

пояснює:

- взаємозв’язок будови та функцій еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів, кровоносних судин, серця;

- значення лімфи, тканинної рідини;

- роль внутрішнього середовища в життєдіяльності організму людини;

- правила надання першої допомоги при кровотечах.

розпізнає (на малюнках, фотографіях):
- клітини крові;

- органи кровообігу;

- елементи будови серця;

порівнює:

будову артерій, вен і капілярів;

- вроджений (неспецифічний) і набутий (специфічний) імунітет;

розрізняє:

- види кровотеч;

спостерігає та описує:
- мікроскопічну будову крові людини;
застосовує знання:
- для профілактики серцево-судинних хвороб;

- надання першої допомоги при кровотечах;
уміє:

- вимірювати пульс;

дотримується правил:

- роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням;

- виконання малюнків біологічних об’єктів.

висловлює судження:

- про значення сталості внутрішнього середовища організму людини (гомеостаз);

- щодо значення знань про функції та будову кровоносної системи для збереження здоров’я;

- про важливість імунізації населення;

оцінює:

- епідеміологічний стан захворювання на СНІД в Україні.

Знаннєвий компонент

Намагається з допомогою вчителя розрізняти поняття:

• внутрішнє середовище організму (кров, лімфа, тканинна рідина), еритроцити, лейкоцити, тромбоцити, зсідання крові, групи крові, кровообіг, артеріальний тиск, імунітет
• кровоносні судини;
• фактори, які впливають на роботу серцево-судинної системи;

З допомогою намагається характеризувати:

• плазму крові;
• зсідання крові як захисну реакцію організму;
• особливості будови та властивості серцевого м’яза;
•  будову та роботу серця;
• велике й мале кола кровообігу;

Діяльнісний компонент

З допомогою розпізнає (на малюнках, фотографіях, муляжах):

• клітини крові;
•  органи кровообігу;
•  елементи будови серця;
•  види кровотеч;

Ціннісний компонент

Має уявлення: 

• щодо значення знань про функції та будову кровоносної системи для збереження здоров’я;
• про важливість імунізації населення.

1.Ознайомлення з терміном «внутрішнє середовище організму».

2.Називає склад внутрішнього середовища організму.

3.Перегляд відео «Процес переливання крові».

4. За малюнком 17.2 в підручнику знайомиться з будовою серця.

5. З допомогою розпізнає (на малюнках, фотографіях, муляжах) види кровотеч.

6. Працює з таблицею «Захворювання серця».

Тема 7. Виділення. Терморегуляція. Виділення — важливий етап обміну речовин.

Будова та функції сечовидільної системи.

Захворювання нирок та їх профілактика.

Значення і будова шкіри. Терморегуляція.

Перша допомога при термічних пошкодженнях шкіри (опіки, обмороження), тепловому та сонячному ударі.

Захворювання шкіри та їх профілактика.

Демонстрування

моделей будови шкіри, нирки.

Проект

Визначення типу шкіри на різних ділянках обличчя та складання правил догляду за власною шкірою (або тематика за вибором учителя).

оперує термінами:

- виділення, нирки, нефрон, сечоутворення, шкіра, терморегуляція.

називає:

- органи виділення;

- органи та функції сечовидільної системи;

характеризує:

- будову та функції нирок;

- процес утворення сечі;
- регуляцію сечовиділення;

- роль нирок у здійсненні водно-сольового обміну;

- чинники, що впливають на функції нирок;
- негативний вплив алкогольних напоїв на функції нирок;

- роль шкіри у виділенні продуктів життєдіяльності;

- роль шкіри в регуляції температури тіла;

пояснює:

- біологічне значення виділення продуктів обміну речовин;

- причини теплового й сонячного удару.

висловлює судження:

- про важливість виведення кінцевих продуктів обміну речовин з організму людини;

обґрунтовує судження:

- про значення дотримання правил догляду за власною шкірою для збереження здоров’я;

оцінює:

- значення шкіри у пристосуванні організму до умов навколишнього середовища.

Знаннєвий компонент

Намагається з допомогою вчителя розрізняти поняття:

• виділення, нирки, нефрон, сечоутворення, шкіра, терморегуляція
• органи виділення;
• органи та функції сечовидільної системи;

З допомогою намагається характеризувати:

• будову та функції нирок;
• роль нирок у здійсненні водно-сольового обміну;
• чинники, що впливають на функції нирок;
• роль шкіри у виділенні продуктів життєдіяльності;

Діяльнісний компонент

З допомогою розпізнає (на малюнках, фотографіях, муляжах):

• складові нефрону;
• складові шкіри;
• органи сечовидільної системи,

Ціннісний компонент

Має уявлення:

• про важливість виведення кінцевих продуктів обміну речовин з організму людини.

1.За малюнком знайомиться з будовою сечовидільної системи.

2.Розглянути схему с.86 «Утворення сечі».

3. Працює з таблицею «Захворювання органів виділення».

4. Перегляд відео на тему: «Захворювання органів виділення».

Тема 8. Зв’язок організму людини із зовнішнім середовищем. Нервова система. Будова нервової системи. Центральна і периферична нервова система людини. Спинний мозок.

Головний мозок.

Поняття про соматичну нервову систему. Вегетативна нервова система.

Профілактика захворювань нервової системи.

Лабораторні дослідження

Вивчення будови спинного та головного мозку людини (за муляжами, моделями, пластинчастими препаратами).

оперує термінами:

- нервова система, центральна нервова система, периферична нервова система, автономна (вегетативна) нервова система, соматична нервова система.

називає:

- компоненти центральної й периферичної нервової системи;

- функції спинного мозку, головного мозку та його відділів, соматичної нервової системи, вегетативної нервової системи
(симпатичної та парасимпатичної);
- фактори, які порушують роботу нервової системи;

характеризує:

- будову головного мозку, спинного мозку;

- нервову регуляцію рухової активності людини;

- роль кори головного мозку в регуляції довільних рухів людини;
- роль вегетативної нервової системи в роботі внутрішніх органів людини;

наводить приклади

- захворювань нервової системи.

висловлює судження:

щодо значення нервової системи для:

- забезпечення взаємозв’язку між органами й фізіологічними системами;

- узгодження функцій організму зі змінами довкілля.

Знаннєвий компонент

Намагається з допомогою вчителя розрізняти:

• нервова система, центральна нервова система, периферична нервова система, автономна (вегетативна) нервова система, соматична нервова система
• компоненти центральної й периферичної нервової системи;
• функції спинного мозку, головного мозку та його відділів;
•  фактори, які порушують роботу нервової системи;

З допомогою намагається характеризувати:

• будову головного мозку, спинного мозку
• роль кори головного мозку в регуляції довільних рухів людини;

Діяльнісний компонент

З допомогою розпізнає (на малюнках, фотографіях, муляжах):

• елементи будови спинного мозку;
• відділи головного мозку;

Ціннісний компонент

Має уявлення:

• щодо значення нервової системи для:

забезпечення взаємозв’язку між органами й фізіологічними системами;

1.Перегляд презентації «Зв’язок організму людини із зовнішнім середовищем».

2. Залучається до роботи у групі, слухає пояснення товаришів.

3.Знайомиться зі схемою будови нервової системи.

4.Малює малюнок спинного мозку та підписує його.

5. Малює малюнок головного  мозку та підписує його.

6.Заповнює табличку «Захворювання нервової системи»

Тема 9. Зв’язок організму людини із зовнішнім середовищем. Сенсорні системи. Загальна характеристика сенсорних систем, їхня будова.Зорова сенсорна система. Око. Гігієна зору.Слухова сенсорна система. Вухо. Гігієна слуху.Сенсорні системи смаку, нюху, рівноваги, руху, дотику, температури, болю.

Демонстрування

розбірних моделей ока, вуха.
Лабораторні дослідження:

визначення акомодації ока;
виявлення сліпої плями на сітківці ока;

вимірювання порога слухової чутливості.

Дослідницький практикум

Дослідження температурної адаптації рецепторів шкіри.

оперує термінами:

- сенсорні системи, органи чуття, рецептори.

називає:

- основні сенсорні системи;

- складові частини аналізатора
характеризує:
- особливості будови та функції зорової, слухової сенсорних систем;
- сенсорні системи рівноваги, нюху, смаку, руху, дотику, температури, болю;

пояснює:

- процеси сприйняття: світла, кольору, простору, звуку, запаху, смаку, рівноваги тіла.

розпізнає (на малюнках, муляжах, моделях):

- елементи будови ока, вуха

встановлює взаємозв’язок:

між будовою й функціями ока, вуха

спостерігає:

- сліпу пляму на сітківці;

- акомодацію ока;

- зміни слухової чутливості;

- температурну адаптацію рецепторів шкіри;
застосовує знання для:
- дотримання правил профілактики порушення зору, слуху та попередження захворювань органів зору й слуху.

оцінює:

- значення сенсорних систем для забезпечення процесів життєдіяльності організму та зв’язку організму із зовнішнім середовищем.

Знаннєвий компонент

Намагається з допомогою вчителя розрізняти:

• сенсорні системи, органи чуття, рецептори
• основні сенсорні системи;
• складові частини аналізатора

З допомогою намагається характеризувати:

• особливості будови та функції зорової, слухової сенсорних систем;
•  сенсорні системи рівноваги, нюху, смаку, руху, дотику, температури, болю;

Діяльнісний компонент

З допомогою розпізнає (на малюнках, фотографіях, муляжах):

• елементи будови ока, вуха
• будову й функції ока, вуха

Ціннісний компонент

Має уявлення:

• значення сенсорних систем для забезпечення процесів життєдіяльності організму та зв’язку організму із зовнішнім середовищем.

1.За допомогою називає сенсорні системи людини.

2. Малює малюнок будови ока  та підписує його.

3.На малюнку 39.1 розглядає будову вуха.

4.Перегляд відео «Сенсорні системи смаку та нюху».

5.Опрацювати параграф 41 в підручнику.

6.Розглянути табличку «Порушення роботи сенсорних систем».

Тема 10. Вища нервова діяльність. Поняття про вищу нервову діяльність і її основні типи.

Умовні та безумовні рефлекси.

Інстинкти.

Мова. Навчання та пам’ять. Мислення та свідомість.

Сон. Біоритми.
Лабораторне дослідження:

визначення реакції зіниць на світло;

дослідження різних видів пам’яті.

Дослідницький практикум

Визначення типу вищої нервової діяльності та властивостей темпераменту.

оперує термінами:

- безумовний рефлекс, умовний рефлекс, мислення, мова, пам’ять.

називає:

- нервові процеси (збудження, гальмування);

- показники нервових процесів (сила, рухливість, урівноваженість);
- види сну;

- причини біоритмів;
наводить приклади:
- умовних та безумовних рефлексів людини;

- біоритмів людини;

характеризує:
- особливості вищої нервової діяльності людини;
- інстинктивну та набуту поведінку людини;
- види навчання, види пам’яті;

пояснює:

- значення другої сигнальної системи;

- роль кори головного мозку в мисленні;

- причини індивідуальних особливостей поведінки людини.

розрізняє:

- типи вищої нервової діяльності та властивості темпераменту;

порівнює:

- умовні й безумовні рефлекси;

- першу і другу сигнальні системи;

застосовує знання для:

- дотримання правил розумової діяльності.

висловлює судження:

- про значення пам’яті для інтелектуального розвитку людини;

- щодо ролі самовиховання у формуванні особистості;
- щодо впливу соціальних факторів на формування особистості;

- про значення біоритмів і сну для повноцінного функціонування організму;

Знаннєвий компонент

Намагається з допомогою вчителя розрізняти:

• безумовний рефлекс, умовний рефлекс, мислення, мова, пам’ять
• нервові процеси (збудження, гальмування);
•  показники нервових процесів (сила, рухливість, урівноваженість);

З допомогою намагається характеризувати:

• особливості вищої нервової діяльності людини;

Діяльнісний компонент

З допомогою розпізнає (на малюнках, фотографіях, муляжах):

• умовні й безумовні рефлекси;
• першу і другу сигнальні системи;

Ціннісний компонент 

Має уявлення:

• щодо впливу соціальних факторів на формування особистості;
• про значення біоритмів і сну для повноцінного функціонування організму.

1.Ознайомитись із поняттям «Темперамент».

2. Розглянути малюнок 43.3 с.152 в підручнику.

3. За малюнком визначити свій тип темпераменту.

4. Розглянути малюнки з умовними та безумовними рефлексами.

5. Переглянути відео «Інстинкти».

6. Опрацювати таблички в підручник на с.160.

7. Розглянути малюнки з навичками та звичками.

8.Опрацювати параграф 48.

Тема 11. Ендокринна система. Ендокринна система. Залози внутрішньої та змішаної секреції. Профілактика захворювань ендокринної системи.

Взаємодія регуляторних систем

Проект.

Йододефіцит в організмі людини, його наслідки та профілактика (або тематика за вибором учителя)

оперує термінами:

- ендокринна система, гормони, гомеостаз.

називає:

- залози внутрішньої та змішаної секреції;
- місце розташування ендокринних залоз в організмі людини;

характеризує:
- нейрогуморальну регуляцію фізіологічних функцій організму;
- вплив гормонів на процеси обміну в організмі;

пояснює:

- роль нервової системи в регуляції функцій ендокринних залоз;

 - роль ендокринної системи в розвитку стресорних реакцій;

- значення ендокринної системи в підтриманні гомеостазу й адаптації організму.

висловлює судження:
- щодо значення ендокринної системи для повноцінного функціонування організму людини;

робить висновок:

- про взаємодію регуляторних систем організму.

Знаннєвий компонент

Намагається з допомогою вчителя розрізняти:

• ендокринна система, гормони, гомеостаз;
• залози внутрішньої та змішаної секреції;
•  місце розташування ендокринних залоз в організмі людини;

З допомогою намагається характеризувати:

•     вплив гормонів на процеси обміну в організмі.

Ціннісний компонент

Має уявлення:

• щодо значення ендокринної системи для повноцінного функціонування організму людини.

1.За допомогою вчителя розрізняти ендокринна система, гормони, гомеостаз.

2. Перегляд відео на тему: « Ендокринна система».

3. Залучається до роботи у групі, слухає пояснення товаришів.

Тема 12. Розмноження та розвиток людини. Будова та функції репродуктивної системи. Статеві клітини. Запліднення. Менструальний цикл.

Вагітність. Ембріональний період розвитку людини. Плацента, її функції.

Постембріональний розвиток людини.

Репродуктивне здоров’я.

оперує термінами:

- ембріональний розвиток, гамети (сперматозоїд, яйцеклітина), запліднення, зигота, вагітність, плацента.

називає:

- функції статевих залоз людини;

- первинні та вторинні статеві ознаки людини;
- періоди онтогенезу людини;

характеризує:
- процес запліднення;
- розвиток зародка і плода;
- розвиток дитини після народження;

- функції плаценти;

- статеве дозрівання;

- вікові періоди індивідуального розвитку людини;
- особливості підліткового віку;

- захворювання, що передаються статевим шляхом;

пояснює:
- роль ендокринної системи в регуляції гаметогенезу, овуляції, вагітності, постембріонального розвитку людини;

- вплив факторів середовища та способу життя батьків на розвиток плода.

порівнює:

- будову чоловічої та жіночої статевих клітин;

застосовує знання для:
- запобігання хворобам, що передаються статевим шляхом, та попередження ВІЛ-інфікування.

висловлює судження:

- про необхідність збереження репродуктивного здоров’я молоді;

- про залежність розвитку дитини в материнському організмі від здоров’я матері, її поведінки;

обґрунтовує судження:

- про вплив нікотину, тютюнового диму, алкоголю на розвиток плода;

оцінює:

- значення дотримання особистої гігієни юнаками та дівчатами;

виявляє ставлення:

- щодо здорового способу життя як необхідної умови народження здорової дитини.

Знаннєвий компонент

Намагається з допомогою вчителя розрізняти:

•     ембріональний розвиток, запліднення, зигота, вагітність, плацента
•     функції статевих залоз людини

Діяльнісний компонент

З допомогою розпізнає (на малюнках, фотографіях, муляжах):

• будову чоловічої та жіночої статевих клітин;

Ціннісний компонент

Має уявлення:

про необхідність збереження репродуктивного здоров’я молоді.

1.Ознайомитись із поняттям «стать».

2.Розглянути зовнішні та внутрішні статеві органи за малюнком 55.1 с.192.

3.Намалювати малюнок будова яйцеклітини та сперматозоїда і підписати.

4.Перегляд презентації «Пологи».

5. На картинках розглянути ембріональний та постембріональний розвиток людини.

Узагальнення.

Цілісність організму людини. Взаємодія регуляторних систем організму

називає:

- функції, що підтримують цілісність організму;

- способи підтримання гомеостазу;

характеризує:

- інтегруючу функцію кровоносної, нервової та ендокринної систем.

пояснює:

- як забезпечується цілісність організму людини.

робить висновок:
- про біосоціальну природу людини

Знаннєвий компонент

Намагається з допомогою вчителя розрізняти:

*функції, що підтримують цілісність організму;

Діяльнісний компонент

З допомогою розпізнає (на малюнках, фотографіях, муляжах):

*розташування органів ендокринної системи в організмі людини;

Ціннісний компонент

Має уявлення:

про необхідність збереження здоров’я людини.

1.Розглянути функції що підтримують цілісність організму.

2.Повторити системи органів організму за картинками.