" Моє багатство- рідна мова”

Ведучий                                                                                                                                   Спочатку було Слово…
Крізь темряву й хаос
Воно, як вічне диво,
Над світом піднялось.
І стало Слово світлом
Посеред ночі й тьми.
У слові все розквітло,
Із Слова вийшли – ми.

Ведуча

І йшли віки. І були українці.
І сотворилося Слово українське.
І як сталося так, то сказало собі Слово по-своєму
І благословилося.
І прилетіли птиці,
І вродилася калина,
І було солодко,
І було гірко…
І стало все називатися –
І земля, і матір, і Вітчизна –
По-вкраїнському.

 

Ведучий
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – нашій славній Україні.

 

Ведуча                                                                                                                                                                Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини.

                                                     Виходить Ярослав Мудрий

Ярослав Мудрий                                                                                                                                О, рідна Русь! Ти маєш чим гордитися.
У тебе є могутність і достаток.
Але без мови ми – безкрилі птиці,
Отої, що отримали у спадок.
                       В нас люди не лише хоробрі і дужі,
                       Їх зброя – то не тільки меч і луки,
                       Освіченість потрібна, як і мужність,
                       Держава – не держава без науки.
Бібліотеки – мудрості скарбниці –
Я створюю для блага свого люду.                                                                                 Слов’янська мово, золота кринице,
Допоки є ти, ми будемо народом.

Ведучий      

Мова – це диво, яке ми чуємо від миті свого народження, це

почуття, які допомагають нам виразити любов і турботу про рідних та друзів, це радість, якою ми ділимось , це душа, що випромінює

життєву силу. Це  джерело, звідки ми черпаємо наснагу, знання і прагнення осягнути всесвіт.

 

Ведуча

Мова є  цінним надбанням нашого народу, тією скарбницею важливих знань, що визначає його ментальність. Саме вона  втілює в собі український характер, пам’ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатий досвід поколінь, ніжну красу і силу душі людської.                                                  І це так, бо, як сказав Володимир Сосюра: „Мова – це душа народу, а народ без мови не народ”.

 

Читець 1
Із ніжності слова беру насолоду:
Воно – ідеал мій, для злету -  крило.
Мова моя дана Богом народу,
Мова моя – це душі джерело.

 

Читець 2                                                                                                                                                         Вона – моя доля, незмінні вітрила.
Наснагу вона для творіння дає.
Мова моя – це безсмертя і сила,
Мова – найбільше багатство моє.

 

Читець 3
Ця мова в граніті, в Дніпровому плесі...
Найкращі у світі лунають пісні.
В них вічність Шевченка і лагідність Лесі,
І дух тих героїв, що впали в борні.

 

Читець 4
Вона і надія, і біль, і тривога,
Освячена вірою вічна зоря.
Мова мені дана від Бога,
Вона – то мій корінь і гордість моя.

 

 

 

Ведучий                                                                                                                                                                                                                           І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик землі рідної, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово.

 

Ведуча

Мова – це  той  інструмент , який  єднає  націю в єдине ціле. Це великий  скарб, який треба шанувати, берегти  і  розумно  збагачувати.

 

Ведучий

Вишукана у розмові інтелектуалів, строга і регламентована у діловодстві, легка і гнучка у бесіді друзів, образно багата, лексично наповнена в літературних творах… Такою постає українська мова перед нами сьогодні.

                                                   Пісня

Ведуча

Наша мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна.

Вона прекрасна і барвиста, наче дощова веселка.                                                                               Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись виплеканою народом у віках рідною мовою.

 

Ведучий

Тому щорічно 21-го лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Історія свята, на жаль,  дуже трагічна. Тому  цей день  ми

святкуємо  із присмаком гіркоти.

Ведуча                                                                                                                                                                         21 лютого 1952 року в Бангладеші влада придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.

 

Ведучий                                                                                                                                                     Минуло багато років...                                                                                                       Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи із 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.

 

Ведуча

Зараз  це  свято  крокує  по  всій  планеті, і кожен  громадянин  будь-якої  країни ще  більше  відчуває свою  приналежність до  свого  народу, нації.

                                           

Інсценізація

(Лунає музика)

Виходить читець

 Читець 5

Людина без рідної мови — німа.

Хоч чує, сказати не вміє.

І в серці у неї любові нема,

І щастя жаринка не тліє.

 

Немає в людині святого всього,

І радощі їй не знайомі.

Ну, хто ти без мови, без слова свого?                                                                                            Чужинець у власному домі..

 

                                              (Виходить Мова з книгою )                                                                                                    

 

Ведуча (із-за сцени)

Дорогий друже! Сьогодні від тебе залежить, чи перерветься золота нитка тисячоліть, чи оживе і заграє на сонці! Це від тебе залежить, чи джерело рідної мови замулиться у твоїй душі, а чи вільно дихатиме. Океаном дихатиме!                                                  

                                                        Памтоміма                                                                        

Ведучий (із-за сцени вкінці)                                                                                                                                                      Мова довірилася тобі і повірила у тебе. Не сполохай рідного слова, захисти   його, притули його до  серця, наповни ним своє життя.

Мати
То ж не цураймося мовоньки, люди,
Рідної мови, свого джерела.
Мова загине — народу не буде,
Волі не буде, та щастя, й тепла…

 Дівчинка
Мову цінуйте свою українську,
Дану нам Богом на вічні віки.
Рідну і світлу, свою, материнську.
Ми є народ, мові цій завдяки.

 

                                                    Виходять читці

 Читець 6                                                                                                                                                         До рідного слова торкаюсь душею,
Боюсь очорнити чи зрадить його.
З цих слів наша мова, пишаємось нею –
Це музика й пісня народу мого.

 

Читець 7

Без неї не зміг би на світі прожити,
Не зміг би помітить земної краси,
Не чув би й не бачив, як шепчеться жито,
З якого стікають краплинки роси.

                                                                                                                                                                   Читець 8

Вона – джерело й найчистіша криниця,
З якої черпаю натхнення й снагу.
Вона кришталево дзвенить і іскриться,
Я нею тамую духовну жагу.

Читець 9                                                                                                                                                  У шелесті трав, у цвітінні калини
Я чую цю мову у сні й наяву.
Вона в моїм серці, – це вся Україна,
Я дихаю нею, я нею живу!

 

Ведуча

Яка прекрасна українська мова! Виплекана колоссям , виспівана птахами, звеличена письмен­никами.

 Ведуча                                                                                                                                                                                                           Яка  багатогранна, ніжна, чиста, як промінчики сонця, що яскравим сяйвом осипають землю добром, радістю, плодами…

 

Ведуча                                                                                                                                                                                                                 Мова квітує пелюстками слів у морозних думах полину, дає поетові дужі крила, щоб зміг піднятися у височінь, ученим відкриває мудрість людської душі.

 

Ведуча                                                                                                                                                                                                                         Вона повна сил, як кремезний дуб широколистий, їй рости, рости й не в'янути, бо у серці — безсмертя Духу нашого народу. 

 

 Ведучий                                                                                                                                                                                     Та шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Вона мужньо зносила наругу царських сатрапів, польсько-панських посіпак, своїх панів та підпанків, щоб засяяти в народів вольнім колі.

                                                             

                                                    Інсценізація                                               

                                       На сцену виходять Мова

Мова

Я ваша мова, діти, рідна мова

З роси, й води, з квіток і джерела.

Така, як зірка ніжна світанкова,

На цій святій землі завжди жила!

Саме земля мене таку зростила.

Чарівну, мудру, світлу, осяйну

Дала мені могутні крила,

Вдягла в слова, як у квітки весну.

 

          (вибігає Зла Сила з подругами, сміються, кружляють над мовою)

Зла Сила                                                                                                                     Яка в мене радість – вам не уявити:
Нарешті я зможу всім насолити.
Усе єство запалюється гнівом,
Як чую щось про мову України.
А морок повиває мені душу,
Коли сміх її я слухать мушу.
Туман снує у голові…      (вдає ніби погано )
Та я ще не вмираю, ні!
Я оживаю і радію знову,
Коли катують Українську мову!(до всіх)
Скоро укази скрізь рознесуть:
Вони – мого серця істинна путь.  

                  

Подруга 1     (до Мови)                                                                                                                               На серці так легко, як ніколи,
Нарешті видано нові закони:
Валуєвський циркуляр зрозуміє і школяр,
А Ємський указ тебе знищить нараз.

 

Подруга 2     (радісно)
Книг українських із-за кордону – не ввозити!
Давати дітям українські імена – заборонити!
Тепер спробуємо, сестри, пожити…     (потирає руки)

 

(Зла Сила зі своїми подругами танцюють навколо Мови, що схилилася  у відчаї. )
 

      Подруга 1

     Ось тепер тобі кінець, українська Мово,
    Вже не станеш під вінець, згине  твоє слово.

        Подруга 2

    Не читатимуть книжок, не напишуть віршів.
    Є укази від царя, а йому видніше,
    Чи помилувать тебе, чи одразу вбити.(сміється)

      

    Зла Сила
   На колінця, Мово, стань, спробуй попросити.
   Собі милості в царя! Ха – ха – ха… (сміється)

     Мова  

     О, ні! Не ждіть! Цього повік не буде!

     Я – не рабиня, не слуга! Я вільна, люди!

     Поки в лузі на калині соловей співає,

     Поки милая синичка в гості прилітає,

     До тих пір я не скорюся, доки буду жити!

 

                     (Виходять козаки, зло тікає. Встають біля Мови)  

Козак  1

О слово рідне! України слава!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

 

 

Козак 2

О слово рідне! Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі!

Тебе жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось — ні!

 

 

Козак 3

О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.

 

 

      Мова                                                                                                                                                                Бачу я, що народ наш
Щиро відданий мені.
Він не дасть, я вірю, згинути в біді

 

Козак 4

Мово рідна! Мово невмируща!

Нездоланна в просторі віків!

Ти потрібна нам, як хліб насущний,

Як дарунок вічний прабатьків.

 

Козак 5
Не одне лихе століття
Тиранів терпіла,
Та жила серед народу
І людям світила.

 

Козак1

Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей,

Ти, сповнена любові і відваги,

З-за грат летіла птахом до людей!

 

 

Козак 2
Збереглася в вишиванках,
В золотому житі,
У простій бідненькій хаті
Та в мужицькій свиті.

 

Козак 3
Квітла, мов лілея ніжна
Лютою зимою,
Знала певно, що народ твій
Завжди із тобою.

 

Козак4

Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти — розуму народного скарбниця!

 

Козак 5

Не замовкай ніколи, рідне слово,

Іскрися жартом, піснею злітай.

Над нами квітни завжди веселково,

Щоб сяяв щастям український край!     (виходять)

                                                                                          Пісня  

Ведучий                                                                                                                                             Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова — це показник існування нації. Поки існує мова, існує народ. У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова.

Ведуча                                                                                                                                                                                Відкривають українські школи, випускають українську пресу, передають із покоління в покоління рідну мову, аби не загубився наш родовід серед інших національностей.

 

Читець10

Мово рідна українська,

Тайна і загадка.

В тобі ласка материнська,

В тобі мудрість батька.

В тобі пахощі духмяні

Спілої пшениці,

І барвистого барвінку

Блискітки – росиці.

 

Читець 11

Мово рідна, ти народу

Золоте коріння.

Його думки і надії,

Совість, воскресіння.

Бо на рідній моїй мові

Співають потічки,

Мріють піснею в Карпатах

Чарівні смерічки.

 

Читець 12

Мово рідна дух козацький,

Крила соколині.

Ти дзвениш піснями Лесі

У лісах Волині.

Мово моя українська,

Думи Кобзареві.

Ти, як мати із дитятком

У саду вишневім.

Читець 13

Мово моя українська,

Ти була на страті,

Як зняли портрет Шевченка

Й рушники  у хаті.

На вітрах, морозах лютих,

Одинока в полі.

Ти страждала від зневаги

І просила долі.

Сплюндрована, розтоптана, розіп’ята і вбога

Ти вимолювала щастя і ласку у Бога.    

                                     

                           (виходить дівчина  зі свічкою і читає молитву)

Я мовою вкраїнською молюсь,
Коли до серця крадеться тривога, -
За долю України я боюсь, -
З молитвою звертаюсь я до Бога.
І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя
І захисту для всіх її дітей,
А мова українська, мов причастя,
Теплом своїм торкається грудей…

О Боже мій – Великий, Всемогутній,
Мою вкраїнську мову порятуй.
І в світлий день пришестя,
В день майбутній
Вкраїні Царство, щастя приготуй.

 

Ведучий                                                                                                                                     Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений нам із глибини віків. Шануймо мову наших предків, мову Шевченка й Франка.

 

Ведуча

Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна ,не зник великий материк у слов’янському морі.

 

Ведучий

Так хочеться, щоб в Україні був лиш мир,

Щоб навесні у кожного зацвів червоний кущ калини,

Щоб кожен з нас із гордістю сказав:

«Я так пишаюсь тим, що УКРАЇНЕЦЬ»