Молодь за здоровий спосіб життя.

Каплунівська гімназія

Богодухівської районної ради Харківської області

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ на тему:

“Молодь за здоровий спосіб життя”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кизилова Ганна Миколаївна

 

 

 

 

 

 

2021

ЗМІСТ 

 

І. Вступ   с. 3

ІІ. З досвіду роботи  шкільного самоврядування з питання виховання здорового способу життя с.5

•         Форми і методи роботи  з організації здорового способу життя с.5

•         Традиції  українського народу  с.7

•         Традиційні шкільні спортивні заходи  с.9

•         Здоровий спосіб життя  у народних звичаях та обрядах  с.12

•         Заходи по озелененню й упорядкуванню шкільної території с.16

•         Відпочинок на природі, у лісі.  с.17

ІІІ Висновок  с. 19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Здоровий спосіб життя - це концепція життєдіяльності людини, спрямована на поліпшення і збереження здоров'я за допомогою відповідного харчування, фізичної підготовки, морального настрою, і, безумовно, відмови від шкідливих звичок. В наш час здоровий спосіб життя - це популярний тренд сучасного світу.

Найчастіше людина починає замислюватися про свій спосіб життя і здоров'я, коли з'являється хвороба чи тимчасові нездужання. Тому турбота про своє здоров'я не має бути проблемою, а повинна стати обов'язковою справою, образом життя.

Проблема збереження і зміцнення підростаючого покоління,  а також виховання свідомого ставлення до формування навичок здорового способу життя в умовах негативної медико-демографічної ситуації в Україні і соціального напруження у суспільстві  стає особливо важливою, тому що саме ця частина населення обумовлює здоров'я нації, є її головним трудовим резервом та інтелектуальним потенціалом.

Останнім часом рівень функціональної і хронічної патології серед школярів значно зріс. Інноваційні процеси, які охопили українську школу впродовж останніх років не вирішили основного питання: збереження та зміцнення здоров'я дітей. Про це свідчить значна розповсюдженість соматичних, нервово-психічних порушень здоров'я школярів, проблема особистісного розвитку соціально-психологічної адаптації в сучасному середовищі, розповсюдження позитивного ставлення до шкідливих звичок, ріст наркоманії серед підлітків, поширення формування нездорового способу життя та інше. У зв'язку з цим виникла необхідність у зміщенні акценту  у роботі  школи  в бік виявлення порушень здоров'я у дітей шкільного віку, спостереження за особистісним розвитком дитини та її навчання свідомому ставленню до свого здоров'я, його активного формування і зміцнення.

Пропаганда здорового способу життя – це педагогічно керована діяльність, спрямована на забезпечення права кожної дитини народитися й розвиватися здоровою, виживати і мати умови для всебічного розвитку, бути надійно, психологічно та соціально захищеною.

Головна цінність суспільства – життя і здоров'я людини.  До всіх звернені  слова  К.Бикова «Біда наша в тому, що ми вперше замислюємося про своє здоров'я лише в тому разі, якщо починаємо втрачати його, якщо вже «зіпсовано механізм і потрібно думати про його лагодження» . 

 

Установлено, що людське здоров'я:

•         на 20% залежить від стану довкілля. Це означає, що у «людей, які проживають в екологічно чистій місцевості, здоров'я може бути кращим, ніж у людей, які живуть в екологічно забрудненій місцевості;

•         на 20% зумовлене генетично (за спадковістю);

•         на 10% - медичною допомогою (тобто системою охорони здоров'я) До її функції належать професійна діагностика захворювань, висококваліфіковане лікування, ефективність лікарських препаратів, профілактична робота лікарів щодо запобігання захворюванням;

•         на 50% людське здоров'я (отже, нації, суспільства загалом) залежить від способу життя людини.

 Саме тому сучасному суспільству необхідно створити таку освітню систему, яка б не тільки виховувала освічену  культурну людину, а й зберігала б та розвивала  її здоров'я.

 

 

 

 

 

 

 

 

І.  З досвіду роботи шкільного самоврядування  з питання виховання здорового способу життя

1.Форми і методи  роботи з організації здорового способу життя

Здоров'я коли немає -

Мудрість мовчить і Мистецтво

Не народжується,

Сила спить,

Багатство не потрібне

І Розум безсилий.

Хірофелес.

 

Діяльність загальноосвітнього закладу щодо збереження та зміцнення здоров'я може вважатися  повноцінною, ефективною, якщо повною мірою професійно та ефективно у єдиній системі реалізуються здоров'язберігаючі та здоров'яформуючі технології. У нашому навчальному закладі щодо розвитку сприяння здоров'я школярів склалися уже багаторічні традиції та наразі формуються нові починання.

Усі форми і методи з організації здорового способу життя грунтуються на демократичному стилі взаємодії і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи і творчості.

В школі діють напрями роботи, метою яких є:

- попередження травматизму;

- пожежної безпеки;

- безпечної поведінки на воді;

- щодо жорстокості, насильства;

-з безпритульності, суїцидів, ксенофобських та расистських проявів;

- з уживання алкоголю, тютюнопаління;

- з негативного обігу та вживання наркотичних засобів;

- щодо запобігання поширенню ВІЛ/ СНІДу.

 

Пріоритетна роль у діяльності є проведення:

1) масових заходів: конкурсів, лекцій, походів, екскурсій.

2) групових: години спілкування, вікторини, рухливі ігри на свіжому повітрі, уроки;

3) індивідуальних: відверті розмови, анкетування, тестування, діагностування, бесіди;

Метою цієї роботи є: розширити світогляд учнів з питань охорони здоров'я, заохочувати дітей до здорового способу життя, підвищувати санітарно-гігієнічний рівень учнів; виховувати дбайливе ставлення до свого організму.

    Організм людини влаштований таким чином, що малорухливий спосіб життя швидко призводить до погіршення здоров'я.  Але ми знаємо: рух – це життя. Людина за свою нерухомість, фізичну бездіяльність платить здоров'ям.

    Відомий французький лікар Тіссо казав: «Рух як такий може своєю дією замінити будь-які ліки, але всі лікувальні засоби світу ніколи не замінять руху». Відсутність руху, фізичних навантажень, які потрібні для нашого організму, може компенсувати фізкультура, спорт.

 

 

 

 

 

 

2. З історії українського народу

Як відомо з історії, фізичні вправи посідають важливе місце в оздоровчій системі, завдяки якій вдалося вижити багатьом людям, її передавали від батьків до дітей. Цю систему доповнювали, її перевіряло життя, удосконалювало кожне покоління. Доречно пригадати висловлювання автора системи природного оздоровлення Г. Шаталової: «Людський організм – найдосконаліша цілісна система, що саморегулюється і самооновлюється. Не заважайте йому своїм нездоровим, що йде в розріз із приписами природи способом життя, і він віддячить вам гармонією повного духовного, психічного та фізичного здоров'я».

Історики та мандрівники писали про людей, які жили на території України багато століть тому: «Люди високі на зріст і надзвичайно сильні»; «Ми не бачили людей, більш досконалих за будовою тіла».

Наші предки жили серед войовничих народів і тому серйозно ставилися до військового та фізичного виховання молоді. У період Київської Русі дітей від семи років навчали стрільби з лука, володіння списом, верхової їзди, а з дванадцяти років – справжнього військового мистецтва. Поширеними на той час були ведмежі бої та культові змагання з биком. Такі поєдинки вимагали надзвичайної сміливості, сили, володіння цілим комплексом рухів.

Звичайно, фізична сила мала підкріплюватися розумом. Недарма побутують прислів'я: «Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє»,  «Сила та розум – краса людини». Якщо пригадаємо персонажів українських казок, легенд, дум, то всі вони наділені надзвичайно великою фізичною силою: Кирило Кожум'яка, Байда, Котигорошко, Вернидуб.  Спільне, що об'єднує цих героїв, - їхня богатирська сила разом із такими якостями, як простота, відданість, бажання служити людям.

3. Традиційні  шкільні спортивні заходи

 Як відомо, систематичні заняття фізичними вправами запобігають виникненню хвороб, зміцнюють імунну систему, а також прискорюють відновлення функцій усіх систем і органів людського організму. Заняття фізичною культурою і спорту допомагають розвитку пам'яті, вдосконаленню уваги, її точності та якості.

Під час занять фізичними вправами та спортом розвиваються моральні якості: сила волі, сміливість, рішучість, упевненість у своїх силах, витримка, дисципліна, вміння долати негативні емоції, стрес. Дух дружби і змагання додає азарту, і кожен хоче виявити свої найкращі якості.

Традиційним у нашій гімназії вже стало проведення на свіжому повітрі таких загальношкільних заходів, як: «Тиждень фізкультури та спорту»,  «День туризму»,  «День золотої осені», «Козацькі розваги», «Тиждень здоров'я ».

При проведенні цих заходів  використовувалися не тільки спортивні змагання та естафети, а й  пізнавальні завдання з біології та основ здоров'я, народні звичаї  та обряди українців, з яких учні дізналися, що  проблема здоров'я людини вимагала розв'язання завжди, в усі історичні епохи.

4. Народні звичаї та обряди українців

Наші предки жили в тісному спілкуванні з природою. Загальнодоступними засобами гігієни для загартування і підготовки організму до складних випробувань здавна були оздоровчі сили природи: сонячні промені, свіже повітря, чиста вода, рослини.

Цілющі властивості сонця щедро використовували ще стародавні слов'яни, у яких побутував звичай виносити хворих з хати під пряме чи розсіяне сонячне проміння. А у козаків  взагалі все життя було підпорядковане фізичному розвитку та загартуванню. За давнім звичаєм, більшу частину року вони ходили в легкому одязі, без головних уборів, часто босими, з оголеним торсом.

Завдяки загартувальним процедурам покращувався сон (люди засинали з вечірньою і вставали зі світанковою зорею), підтримувався бадьорий настрій. Це сприяло нормалізації артеріального тиску і кращій роботі серця. Теплої пори козаки спали на свіжому повітрі, а це робило організм стійким до простудних захворювань. Козаки прокидались зі сходом сонця і йшли вмиватися та купатися до річки. Деякі козаки вмивалися та купалися у водоймах не тільки влітку, а й восени та взимку. Загартування водою ще більше зміцнювало організм.

Відповідали нормам гігієни такі загальновідомі звичаї українського народу:

•         закривали завжди посуд  з їжею чи відро з водою (аби в нього не потрапив біс);

•         забороняли їсти кільком людям однією ложкою;

•         не витиралися всі одним рушником водночас (щоб не посваритися);

Отже, у такий спосіб наші предки попереджали інфекційні захворювання.

Низка мудро помічених профілактичних заходів окреслювалася в народі як «гріх». Гріхом вважали їсти яблука до Спаса (19 серпня за новим стилем), бо тільки наприкінці серпня вони цілком дозрівали. Адже споживання недозрілих фруктів могло викликати шлунково-кишкові захворювання.

Заборонялося купатися в річці до Івана Купала (6 липня), що теж виправдано, тому що вода ще недостатньо прогрівалася.

Заборонялося купатися в річці і після Іллі (2 серпня), бо якраз у цей період інтенсивно розмножуються бактерії, зокрема і хвороботворні.

Особиста гігієна завжди була невіддільною від  здорового способу життя українців.

У сім'ї змалечку прищеплювали дітям елементарні та гігієнічні навички: тримати в чистоті тіло, одяг, взуття, постіль, житло. Немовля купали вже на другий чи на третій день по народженні. В Україні був поширений звичай у першу купіль додавати різні ароматичні квіти і трави, висловлювати при цьому побажання. У купіль хлопчика брали любисток (щоб любили), гілочку дуба (щоб був міцний), а також барвінок, ялівець або тую (щоб довго жив), чорнобривці (щоб був чорнобривим), а в купіль дівчинки – ромашку (щоб була білолицею), калину (щоб була красивою), гілочку вишні

(щоб була гарною), любисток (щоб була люб'язною), яблуко (щоб була червонощокою).

Не рекомендували виходити з хати невмиваним – бо можна зустріти відьму.

Найпоширенішими лікувальними засобами українців були ліки рослинного походження «усяка травиця – осереддя ліків», - казали наші предки.

Важливою умовою для збереження здоров'я є раціональне харчування. Основними принципами традиційного харчування українців завжди була збалансованість, різноманітність, висока біологічна цінність, дотримання певного режиму (сезонність, утримання жирної їжі під час посту). Теплої пори року люди вживають багато свіжих овочів, чим роблять певний запас вітамінів в організмів. Ось так харчувалися запорозькі козаки. На стіл зазвичай ставили соломаху (густо зварене на воді житнє пшоно), тетерю (не дуже густо зварене на квасі житнє борошно та пшоно), рідко заварене на риб'ячій юшці борошно. Круту тетерю їли з риб'ячою юшкою, жиром, молоком чи водою. Ласували козаки і м'ясом, зокрема дичиною, свининою та рибою. Не відмовлялися від вареників, сирників, гречаних галушок із часником. Специфічною козацькою стравою були загреби – коржі, що їх клали у розжарену піч і загрібали попелом та гарячим вугіллям.

Простота й різноманітність козацької їжі забезпечувала їм високу працездатність і міцне здоров'я.

При проведенні позакласних заходів завжди згадуємо традиції українського народу, які вчать  бути здоровими. Продовжуючи їх,  завершуємо спортивні свята приготуванням традиційної шкільної каші – куліша. Коли вона зварена на полум'ї, пропахла димком, тоді вона здається в тисячу разів смачнішою і кориснішою, ніж вдома. Це все сприяє згуртуванню колективу, оздоровленню  учнів не лише фізичному, а й духовному.

 

 

Умовою формування здорового способу життя є відмова від шкідливих звичок. Людина, яка палить, вживає алкогольні напої, наркотики, - сама собі найзапекліший ворог. Однією з найпоширеніших звичок є паління. За даними вчених, третина онкологічних захворювань пов'язана із палінням.

Необхідно прислуховуватися до порад лікарів: не починайте палити, а якщо почали, кидайте найшвидше. Якщо вам захочеться випалити цигарку, згадайте слова Гете, який стверджував, що від палива люди втрачають розум і здоров'я, здатність думати і творити.

Згубно на людину впливають і алкогольні напої. Підраховано, що систематичне вживання алкоголю скорочує життя людини на 10 років.

Уживання наркотичних речовин також є страшною перепоною на шляху до здоров'я людини, часом призводить до повної його втрати. При цьому зміни відбуваються у нервовій системі. Вживання наркотиків призводить до зміни особистості, інтелекту. Потреба діставати чергову дозу веде до  тяжких злочинів. Наркоманія – одне з небезпечних соціальних явищ сучасного суспільства.

Не менш важливою умовою здорового способу життя можна назвати сприятливий психологічний клімат у мікро- і макросоціальному оточенні. Реалізація цієї  умови передбачає створення у сім'ї, у робочому колективі, суспільстві стосунків між людьми, в яких домінує чуйність, сердечність, співчуття, милосердя, доброзичливість, привітність, повага, порядність, інтелігентність та інші якості, які б створювали позитивний психічний настрій у кожної людини.

 

5.Традиційні  заходи по озелененню й упорядкуванню шкільної території

Як відомо, у способі життя наших предків чільне місце посідала праця: хліборобство, скотарство, рибальство, мисливство, городництво, садівництво, бджолярство.  Раціонально організована праця та відпочинок чергувалися між собою і позитивно впливали на здоров'я українців.  Саме тому в нашій школі стали традиційними заходи: озеленення й упорядкування класних кімнат і території школи; проведення акцій: «Школа – квітучий сад», «Зробимо шкільне подвір'я чистим і красивим», «Наша Батьківщина – чиста Україна».

Естетичний вигляд приміщень, подвір'я школи створюють для дітей соціальний фон життя, де вони є щоденним творцями свого затишку. Учні саджають квіти і доглядають за ними, прикрашають стіни своїх класних кімнат.

А серед добрих і корисних справ оздоровлюється серце і душа дитини «Ми хочемо жити у здоровому світі, де є гармонія людини і природи!» - таке гасло учнів Каплунівської гімназії.

6. Відпочинок на природі, у лісі

Одним із важливих компонентів формування здорового способу життя є відпочинок. Тому відпочинок організовується так, щоб кожен знайшов собі цікаве і змістовне заняття, це – походи, екскурсії, конкурси, змагання, вечори відпочинку.

     Але найбільш цікавим для дітей є відпочинок на природі, у лісі.

ІІІ. Висновок

Результати різноманітних досліджень дають підстави стверджувати, що традиційна система освіти більшою мірою орієнтована на здобування знань та інформації, натомість формування життєвих умінь і навичок недостатнє, рівень підготовки дітей до самостійного життя не відповідає сучасним вимогам. Підліткам потрібні не лише знання, а й життєві навички, що допомагають зробити правильний життєвий вибір, досягти мети, коригувати поведінку, оцінювати ризики, зберігати і поліпшувати здоров'я та якість життя.

Саме тому наша гімназія працює над виховною проблемою: «Формування в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності». Тісна співпраця педагогічного колективу, шкільного самоврядування та батьків є єдиним неперервним і плідним процесом. Проведення спортивно-масових заходів, пропаганда здорового способу життя, агітація, роз'яснювальна робота з учнями та батьками, лекторій  медичного працівника, - все це дає неабиякий результат. А головне те, що усе більше учнів розуміють, що здоровий спосіб життя – це не лише участь у заходах, але й стиль життя. Школярі знають, що вони мають право бути здоровими і жити у вільному від наркотиків та насильства світі. Діти усвідомлюють, що здоров'я є найбільшою індивідуальною й соціальною цінністю.

Жодні успіхи не мають сенсу, якщо вони пов'язані із втратою здоров'я. Саме по собі воно не існує, воно не дається на все життя, не є постійним і незмінним. Воно потребує турботи повсякчас. Здоров'я кожного – у його власних  руках! Збережене і зміцнене в дитинстві та юності, воно дасть можливість жити довго і активно. Спілкування з природою, заняття фізичною працею, спортом допоможуть нам вирости здоровими.

Використана література

1. Довідник школяра. Валеологія.  Видавництво БАРО-ПРЕС, 2001 р.

2. За здоровий спосіб життя. Ж. «Сільська школа України», жовтень, 2006 с.7

3. Формування навичок здорового способу життя Ж. «Сільська школа України», вересень , 2006 с.17

4. Вплив алкоголю, наркотиків і токсинів на поведінку людини  Ж. «Все для вчителя», жовтень 2008 с.107

5. Оздоровчі технології (школа сприяння здоров'ю) Ж. «Директор школи», березень 2008 с. 17