Моніторинг соціально-педагогічного партнерства закладу дошкільної освіти з громадськістю

Про матеріал
Модернізація української освіти, передбачає побудову в кожному закладі дошкільної освіти внутрішньої системи забезпечення якості освіти. Ефективність процесу створення внутрішньої системи забезпечення якості освіти, залежить від багатьох чинників,як зовнішніх так і внутрішніх, раціонального використання ресурсів, заходів, що спрямовані на організацію ефективного управління, взаємодії учасників освітнього процесу та створеної сприятливої атмосфери для партнерства. Питання педагогіки партнерства розглядаються в Законах України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту». М. Бобровським, С. Горбачовим, О. Заплотинською, О. Ліннік партнерство розглядається в рамках побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти в ЗЗСО. Проте, наукових розвідок щодо ролі партнерства в розбудові внутрішньої системи забезпечення якості освіти в ЗЗСО здійснено не достатньо.
Перегляд файлу

 

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

 

 

 

Кафедра Дошкільної Освіти

 

 

 

 

 

 

ТЕМА РОБОТИ

 

Моніторинг соціально-педагогічного партнерства закладу дошкільної освіти з громадськістю.

 

 

 

 

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

Спеціальність 012 «Дошкільна освіта»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мусіяка Катерина Василівна

Дом-3-22-1,4 з

Науковий керівник:

Голота Наталія Миколаївна

Канд.пед.наук, доцент кафедри дошкільної

 освіти, секретар

 Вченої ради Факультету педагогічної освіти

 

Допущено до захисту

Протокол № 18 від 22 листопада 2023 року

Завідувач кафедри

 

 

 

 

КИЇВ-2023

ЗМIСТ

 

ВСТУП …...……………………………………………………………………...

 

 

РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ  МОНІТОРИНГУ  В КОНТЕКСТІ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ  ОСВІТИ З  ГРОМАДСЬКІСТЮ

 

 

 

1.1.          Сутнісний аспект основних понять проблеми дослідження.

1.2.          Соціально-педагогічне партнерство як  актуальна організаційно-педагогічна проблема соціальної взаємодії закладу освіти з фізичними та юридичними особами.

 

 

1.3.          Сутність моніторингу  соціально-педагогічного  партнерства закладу дошкільної освіти з громадськістю як складова  системи управління дошкільної освіти.

 

Висновки до пeршого роздiлу ..………………….…..……………….….............

 

 

РОЗДIЛ 2.ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА МЕТОДИЧНІ УМОВИ  МОНІТОРИНГУ  ПАРТНЕРСЬКОЇ  ВЗАЄМОДІЇ  ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ  ОСВІТИ З  ГРОМАДСЬКІСТЮ

 

 

 

 

2.1.

Діагностичний інструментарій та алгоритм проведення моніторингового дослідження соціально-партнерської взаємодії закладу дошкільної освіти з громадськістю.

 

 

2.2.

Здійснення моніторингу  соціально-партнерської взаємодії закладу дошкільної освіти з громадськістю.

2.3.  Шляхи оптимізації  процесу  соціально-педагогічного  партнерства закладу дошкільної освіти з громадськістю за результатами проведеного дослідження.

 

 

Висновки до другого роздiлу ....……………………….…..……………………

 

 

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖEРEЛ …..………………………………..

 

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………....

ВСТУП

Модернізація української освіти, передбачає побудову в кожному закладі дошкільної освіти внутрішньої системи забезпечення якості освіти. Ефективність процесу створення внутрішньої системи забезпечення якості освіти, залежить від багатьох чинників,як зовнішніх так і внутрішніх, раціонального використання ресурсів, заходів, що спрямовані на організацію ефективного управління, взаємодії учасників освітнього процесу та створеної сприятливої атмосфери для партнерства.

       Питання педагогіки партнерства розглядаються в Законах України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту». М. Бобровським, С. Горбачовим, О. Заплотинською, О. Ліннік партнерство розглядається в рамках побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти в ЗЗСО. Проте, наукових розвідок щодо ролі партнерства в розбудові внутрішньої системи забезпечення якості освіти в ЗЗСО здійснено не достатньо.

   Отже,зважаючи на актуальність та важливість в теперішній час актуальною є тема дослідження-«Моніторинг соціально-педагогічного партнерства закладу дошкільної освіти з громадськістю».

Modernization of Ukrainian education involves the construction of an internal system for ensuring the quality of education in each preschool education institution. The effectiveness of the process of creating an internal system for ensuring the quality of education depends on many factors, both external and internal, the rational use of resources, measures aimed at organizing effective management, the interaction of participants in the educational process, and the creation of a favorable atmosphere for partnership. Issues of partnership pedagogy are considered in the Laws of Ukraine "On Education", "On Comprehensive General Secondary Education". M. Bobrovsky, S. Gorbachov, O. Zaplotynska, O. Linnik partnership is considered within the framework of building an internal system for ensuring the quality of education in ZZSO. However, not enough research has been carried out on the role of partnership in the development of the internal system of ensuring the quality of education in the ZZSO.

   So, given the relevance and importance, the topic of the research is "Monitoring of the socio-pedagogical partnership of the preschool education institution with the public".

 

 

        Актуальність дослідження: пояснюється важливістю  соціально-педагогічного партнерства як демократичної моделі суспільно-громадського управління та специфіку його застосування в практиці дошкільної освіти, необхідністю вирішення проблеми ефективного партнерства, взаємодії батьківської та освітньої громадськості, залучення  соціально-педагогічних сил як потенціалу розвитку дошкільної освіти.

 

 

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ: розроблення діагностичного інструментарію та здійснення моніторингу якості освіти в ЗДО.

ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ: моніторинг соціально-партнерської взаємодії закладу дошкільної освіти з громадськістю

ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ: діагностичний інструментарій та алгоритм проведення моніторингу соціально-партнерської взаємодії закладу дошкільної освіти з громадськістю.

Для досягнення мети поставлені такі завдання дослідження:

  1. Проаналізувати сутнісний аспект базових категорій дослідження.
  2. Визначити складові моніторингу   соціально-педагогічного  партнерства закладу дошкільної освіти з громадськістю.
  3. Розробити діагностичний інструментарій та алгоритм проведення моніторингового дослідження соціально-партнерської взаємодії закладу дошкільної освіти з громадськістю.
  4. Визначити шляхи оптимізації  процесу  соціально-педагогічного  партнерства закладу дошкільної освіти з громадськістю за результатами проведеного дослідження.

Структура роботи. Робата складається з вступу,основної частини,що складається з двох  розділів, висновку,списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить

 

 

 

 

РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ  МОНІТОРИНГУ  В КОНТЕКСТІ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ  ОСВІТИ З  ГРОМАДСЬКІСТЮ

  1.    Сутнісний аспект основних понять проблеми дослідження.

Для розкриття сутності педагогіки партнерства з’ясуємо зміст поняття «партнерство», яке переважно визначається відомими вченими:

– система взаємин, які відбуваються у процесі певної спільної діяльності (Бех І., 2017);

– спосіб взаємодії і взаємин, організованих на принципах рівності, добровільності, рівнозначущості та доповнюваності всіх її учасників (Коломинський Я., 2007);

 – організаційна форма спільної діяльності, що передбачає об’єднання осіб на відповідних умовах розподілу праці та активної участі в її реалізації (Левківський М., 2016);

 – спосіб взаємин, за яких зберігаються права кожної із сторін, чітко узгоджені і злагоджені дії учасників спільної справи, що ґрунтуються на засадах взаємовигоди та рівноправності (Бібік Н., 2018).

Аналіз розяснень поняття «партнерство» засвідчує багатоаспектність означеного поняття. На нашу думку, найбільш інтегрованим та цілісним тлумаченням означеного поняття є визначення Н. Бібік, згідно з яким педагогіка партнерства – чітко визначена система взаємин усіх учасників освітнього процесу (дітей, батьків, вихователів, управлінців,громадськості), основою якої є принцип добровільності; ґрунтується на повазі й рівноправності всіх учасників, дотримуючись визначених норм (прав та обов’язків) та враховуючи ціннісні орієнтири кожної із сторін; передбачає активне включення всіх учасників у реалізацію спільних завдань та готовність брати на себе відповідальність за їх результати.

   Більшість вчених (І. Бех, Н. Бібік, Г. Назаренко) вказують на те, що педагогіка партнерства базується на повазі до особистості; доброзичливості та позитивному ставлення; довірі у стосунках; принципі «діалог – взаємодія – взаємоповага»; розподіленому лідерстві (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків); соціальному партнерстві (рівність сторін, добровільність взяття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей) (Бех І., 2017).

Педагогіка партнерства ґрунтується на таких ідеях:

 – навчання без примусу (Ш. Амонашвілі, В. Сухомлинський, С. Лисенкова, В. Шаталов), що передбачає виключення всіх засобів примусу з арсеналу педагогічних засобів; припускає наявність таких особистісних якостейвихователя , як гуманність, комунікативність, ціннісне відношення до дитини.

Отже, аналіз  досліджень і публікацій показав, що педагогіка партнерства у системі освіти є об’єктом особливої уваги дослідників, зокрема П. Байдаченко, В. Бакірова, І. Гавриленко, Г. Задорожного, О. Іонової, А. Рибіної, В. Жураковського, І. Мачуліної, З. Сазонової, О. Скідіна, Л. Хижняк та інших, які аналізують різні аспекти цього питання. Виходячи з позиції, що родина і навчальний заклад, виконуючи специфічні виховні функції, не можуть замінити один одного і мають взаємодіяти задля повноцінного виховання , який досягається завдяки соціальній взаємодії на основі компромісу та консенсусу. Сутність, функції, особливості соціального партнерства розкриваються Л. Луговською О. Олейниковою та іншими. Партнерство, як сучасний механізм функціонування навчальних закладів, як засіб оновлення якості підготовки у становленні сучасної професійної освіти зарубіжних країн ми знаходимо в роботах Н. Ничкало, О. Олейнікової, Л. Пуховської та інших. Велику теоретичну допомогу можуть надати твори класиків вітчизняної і світової педагогіки, в яких розкриваються проблеми сімейного виховання, зокрема «Материнська школа» Я.А. Коменського, «Думки про виховання» Дж. Локка, , «Як добиватися, щоб батько і мати як вихователі виступали в єдності», «Як поглиблювати виховну роботу з батьками в міру росту й розвитку дитини», «Як разом із батьками виховувати майбутніх матерів і батьків», «Важкі діти» В.О. Сухомлинського, «Книга для батьків», «Лекції про виховання дітей» і «Виступи з питань сімейного виховання» А.С. Макаренка, «Поради батькам», «Сторінки для батьків», «Звернення до батьків», «Психологія емоцій і виховання» С. Френе та багатьох інших.

 

  1.    Соціально-педагогічне партнерство як  актуальна організаційно-педагогічна проблема соціальної взаємодії закладу освіти з фізичними та юридичними особами.

Участь громади в управлінні освітою можлива лише в демократичній державі, де розвивається громадське суспільство. Громадська думка стає своєрідним сконденсованим інформаційним сигналом в умовах демократії та верховенства права.

  Систематична участь громадськості в управлінні освітою дозволяє субєктивно оцінювати результати роботи закладів дошкільної освіти, а також коригувати їхню роботу.

В умовах сьогодення громада має здатність до самоорганізіції та саморозвитку, а також саморегуляції.

Поняття «Партнерство» походить від англійського слова «partnership» і перекладається так:

  1.     Загальне становище партнера;
  2.     Юридичні відносини між представниками бізнес-товариства; товариства та особи,які входять до нього;
  3.     Відносини,що як правило ,що передбачають тісну співпрацю між сторонами,що мають взаємовигідні права.

Заклад дошкільної освіти має вивчати і впроваджувати модель громадсько-державного управління, розвиватися як осередок поступу громади, здійснювати соціальні проекти та проводити волонтерські акції для місцевої громади, спільно з громадськістю планувати розвиток закладу на найближчі роки й на перспективу, залучати батьків як представників громади до управління закладом освіти, посилювати роль батьківського комітету й інших самоврядних структур батьків, вихователів, громадських організацій.

 

Презентація "Міні-проєкт " Педагогіка партнертва"

Система соціального партнерства. Реферат – Освіта.UA

Рис.1.2

 

Презентація "Міні-проєкт " Педагогіка партнертва" Для успішної взаємодії закладу дошкільної освіти з громадою необхідно створити відповідні організаційно-педагогічні умови, суть яких полягає у:  підготовці педагогічних колективів до роботи з представниками громадськості щодо формування довіри на різних рівнях;  підготовці керівників самоврядних організацій до роботи в системі соціально-педагогічного партнерства;  організації співпраці об’єднання «педагоги-батьки-громада»;  формуванні мотиваційної готовності педагогічного та батьківського колективів і членів міської громади до процесу взаємодії на засадах довіри .

На сьогоднішній день не кожен заклад дошкільної освіти готовий мати взаємодію з громадськістю,а особливо з юридичними та фізичними особами.

Тому,наразі це є проблемою,яка є актуальною серед осередків освіти.

 

Сучасні дитячі дошкільні заклади стають відкритими для батьків, дітей і громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку і виховання дітей. Вплив дошкільних закладів на розвиток педагогічної культури батьків буде ефективним, якщо відповідатиме таким критеріям:

  • Спрямованість і адресованість. Даючи конкретні поради, рекомендації, педагоги повинні знати особливості конкретних сімей. Нерідко батьки самі звертаються до вихователів за педагогічними порадами, у тому числі з конкретними питаннями щодо власної дитини.
  • Оперативний зворотний зв’язок. Робота з батьками має вибудовуватися на основі живого діалогу, в процесі якого він з’ясовує рівень сформованості педагогічних знань і навичок батьків, вносить за необхідності корективи.
  • Індивідуалізація педагогічного впливу. Працюючи з батьками, вихователь допомагає їм використовувати педагогічні знання не як абстрактні істини. А як керівництво до практичних виховних дій, спрямованих на конкретну дитину з її особливостями, перспективами вікового та індивідуального розвитку.

Форми роботи з батьками можуть бути колективними, індивідуальними, наочно-інформаційними.

До колективних форм роботи належать батьківські збори (групові та загальні), на яких обговорюються проблеми життєдіяльності групи і дитячого садка; зустрічі з батьками; вечори запитань та відповідей; засідання «круглого столу» з дискусійних проблем; заняття-тренінги, покликані навчити батьків правильно організовувати спілкування і спільну діяльність з дитиною; спільні з дітьми, батьками і вихователями свята і розваги; виставки спільних робіт батьків і дітей; дні відкритих дверей; школи для батьків; сімейні (домашні) педради, які проводяться у батьків вдома; батьківські конференції.

Індивідуальні форми роботи охоплюють індивідуальні бесіди і консультації (проводять, як правило, вранці і ввечері, коли батьки приводять дитину в дитячий садок або забирають додому); відвідування дітей вдома; залучення батьків до життя дитячого садка (організаційно-господарська допомога вихователю: виготовлення іграшок, посібників, допомога у проведенні екскурсій, культпоходів тощо)

Найпоширенішими наочно-інформаційними формами роботи є виставки дитячих робіт, реклама книг, публікацій у періодиці, в системі інтернет з проблем сімейного виховання.

Очікувана ефективність забезпечує раціональне поєднання різних форм роботи. Як свідчить досвід, у роботі з батьками слід уникати готових оцінних суджень про виховання, допомагати їм у виробленні вміння особисто спостерігати за власною дитиною, відкривати в ній нові якості і риси.

Часто педагоги свої міркування ілюструють магнітофонними записами розмов з дошкільниками, відео фрагментами про різні види діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна діяльність), фотографіями дітей, виставками їхніх робіт.

Актуалізації уваги батьків до проблем виховання дошкільників сприяють доручення їм виступити з конкретного питання на батьківських зборах; «домашні завдання» на спостережливість; участь батьків у роботі гуртків, проведенні ігор, занять, екскурсій з дітьми; допомога у проведенні рольових і ділових ігор.

Значного поширення набувають творчі форми роботи з батьками, в яких беруть участь діти, інші педагоги і співробітники дошкільного закладу. Часто батькам не тільки спостерігати за дитиною під час її взаємодії з дорослими не в домашніх умовах, а й самим виступити в новій ролі (театралізованій виставі, спортивному змаганні, конкурсі, засіданні дискусійного клубу).

 

 

  1.    Сутність моніторингу  соціально-педагогічного  партнерства закладу дошкільної освіти з громадськістю як складова  системи управління дошкільної освіти.

На сьогодні одним із основних напрямів державної освітянської політики в Україні визнано модернізацію системи дошкільної освіти з урахуванням принципів демократизації, гуманізації, індивідуалізації педагогічного процесу. В її основу покладено пріоритетність дошкільної ланки в єдиній національній системі неперервної освіти, а основним завданням визначено своєчасне становлення і повноцінний розвиток життєвої компетентної творчої особистості з раннього дитинства. З огляду на це, пріоритетним напрямом діяльності дошкільних навчальних закладів є спрямування освітнього процесу на реалізацію Базового компонента дошкільної освіти. Він скеровує педагогів на цілісний підхід до формування дитячої особистості, підготовку її до органічного, безболісного входження до соціуму, природного і предметного довкілля через освоєння основних видів життєдіяльності, а також у напрямку забезпечення реальної наступності та безперервності між дошкільною та початковою ланками, інтеграції родинного і суспільного виховання. Керуючись Законом України «Про дошкільну освіту», Освітньої програми для дітей від двох до семи років «Дитина», затверджену наказом МОН України від 09.11.2015 року, Базовим компонентом дошкільної освіти України, Програмою розвитку ЗДО на 2017-2020рр., а також на виконання листа Міністерства освіти і науки України від 02.07.2019 №1/9-419 «Щодо організації діяльності закладів освіти, що забезпечують здобуття дошкільної освіти у 2022- 2023 н.р.», зважаючи на аналіз освітньої роботи в 2022-2023 н.р., враховуючи досягнення і перспективи розвитку ЗДО, педагогічний колектив разом із батьками та громадськістю працював над реалізацією таких пріоритетних завдань:

· Формування здоров’язберігаючого та здоров’яформуючого середовища, екологічної культури учасників освітнього процесу

· Cенсорний розвиток дошкільників як базової компетентності гармонійнорозвинутого майбутнього школяра

· Виховання основ мовленнєвої культури як одного із важливого компоненту соціалізації дитини

· Створення особистісно орієнтованого освітнього середовища, в якому концептуальний розвиток педагога стане основою педагогіки партнерства на засадах дитиноцентризму.

Змістом Базового компонента дошкільної освіти визначено освітні лінії, що забезпечують засвоєння дитиною способів (механізмів), розвитку (саморозвитку), набуття нею знань, умінь і навичок. Базовий компонент побудовано за освітніми лініями, що характеризують специфіку дошкільного дитинства, коли пріоритетним є розвиток і виховання, залучення дитини до різних видів діяльності, де задіяні її фізичний, психологічний та соціальний потенціали. Неодмінною умовою життєдіяльності є забезпечення гармонії між фізичним, емоційним, моральним, вольовим, соціальним та інтелектуальним розвитком. Із метою проведення цілеспрямованого обстеження рівня засвоєння програмового матеріалу дошкільниками відповідно до 7 освітніх ліній Базового 2 компоненту вихователям було запропоновано оцінити досягнення дітей дошкільного віку за картою компетентностей. «Особистість дитини» Із семи ліній розвитку дошкільника, виділених Базовим компонентом дошкільної освіти України, першою є лінія «Особистість дитини», матеріали якої висвітлюють:  сутність і специфіку фізичного становлення особистості;  вікову динаміку;  завдання розвитку;  особливості організації життєдіяльності дитини. Фізичний розвиток дитини реалізується через фізичну активність. Отже, одним з важливих показників компетентності дитини є зрілість її фізичної активності, що характеризується розвитком м’язово-рухової та предметно-практичної вмілості дитини

Рухову підготовленість дошкільників оцінювали , зіставляючи їх індивідуальні якісні і кількісні показники у виконанні основних рухів із середніми віковими нормами, рекомендованими Освітню програму «Дитина». Для всебічної оцінки рухової підготовленості педагоги враховували якість виконання рухових дій, зіставляючи їх з критеріями щодо техніки основних рухів у різних вікових групах.

 Аналіз результатів , наведених у діаграмах 1.3, засвідчує, діти мають достатній фізичний розвиток. Зокрема, 34% дошкільників виконують норми , рекомендовані програмою, 64% дошкільників мають високі показники виконання основних рухів, 2 %- початкові. Рівень виконання вправ відповідає нормі. Отже, позитивна динаміка щодо зацікавленості вихованців до збереження свого фізичного, психічного та соціального здоров’я.

Результати моніторингу якості освітнього процесу. Положення про внутрішню  систему забезпечення якості освіти | КАЛИНОВА СОПІЛКА

Рис.1.3

Результати моніторингу якості освіти 2022/23 навчального року

 

      У період з 08.05.2023 р. по 19.05.2023 р. у ЗДО всі педагоги, залучені до освітнього процесу, проводили вхідний моніторинг рівня досягнень та засвоєння програмних вимог станом на початок 2022/2023 навчального року.

Для проведення  дослідження використовувався методичний посібник Н. Шаповал В. Левченко  Г. Остапюк «Моніторинг дітей дошкільного віку»/3-те видання. К.: Мандрівець, 2021р.

    Для проведення цілеспрямованого і повного комплексного оцінювання рівня засвоєння програмового матеріалу дошкільниками педагоги оцінювали досягнення дітей за показниками (критеріями, моделями) всіх семи освітніх ліній: «Гра дитини», «Особистість дитини», «Дитина в соціумі», «Дитина в природному довкіллі», «Дитина у світі культури», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», «Мовлення дитини».

Для різновікової групи ці критерії індивідуальні, добирають їх з усіх розділів освітньої програми, узгоджуючи з освітніми лініями Базового компонента дошкільної освіти. Таблиці оцінювання скомпоновані відповідно до віку дитини (молодший вік, середній дошкільний вік, старший дошкільний вік). Для стимулювання розвитку дітей і своєчасного виявлення та усунення недоліків в освітньому процесі моніторинг рівня досягнень здійснюється двічі на рік (вересень, травень).

    Під час комплексного оцінювання педагоги враховували три основні принципи: створення умов для розкриття певних знань, максимальна реалізація навичок дитини, спрямованість на підвищення результативності освітнього процесу. Також фахівці дотримувались певного алгоритму:

-   використання діагностичного інструментарію;

-   використання методів і прийомів (методика обстеження), які допомагають виявити фактичний різнобічний рівень розвитку дитини;

-         за результатами освітньої роботи – визначення рівня засвоєння знань (високий, достатній, середній, низький).

     Для здійснення моніторингу педагоги проводили: спостереження за дітьми (безпосередні, опосередковані), міні-заняття, дидактичні ігри та вправи, розвивальні ігри, бесіди. Також використовували доручення, як один із видів природного експерименту, вивчали продукти праці дошкільнят (малювання, ліплення, аплікації, конструювання, художньої праці, мовленнєвої творчості).

Впродовж поточного навчального року педагоги запланували проведення освітньої роботи, яка буде спрямована на покращення показника рівня формування компетенцій дітей. 

Для покращення ефективності показників рівня досягнень дітей дошкільного віку педагоги працювали впродовж поточного навчального року спільно з батьками, залучаючи їх до освітнього процесу під час різних режимних моментів.

Таким чином, під час подальших комплексних оцінювань педагоги будуть створювати умови для всебічного формування компетентностей згідно віку

 У період з 08.05.2022 р. по 19.05.2023 р. в ЗДО всі педагоги, залучені до освітнього процесу, проводили підсумковий моніторинг рівня досягнень та засвоєння програмних вимог станом на кінець 2022/2023 навчального року. 

Для проведення цілеспрямованого і повного комплексного оцінювання рівня засвоєння програмового матеріалу згідно державного стандарту, що представляє взаємозв’язок між цінностями дошкільної освіти, напрямами освіти (змістом), процесом формування досвіду дитини в різних видах діяльності, що забезпечує освітній результат — компетентність дитини старшого дошкільного віку.

Педагоги дистанційно оцінювали досягнення за ключовими для дошкільної освіти компетентностями дитини (рухова і здоров’язбережувальна, особистісна, предметно-практична та технологічна, сенсорно-пізнавальна, логіко-математична та дослідницька, природничо-екологічна та навички, орієнтовані на сталий розвиток, ігрова, соціально-громадянська, мовленнєва, художньо-мовленнєва, мистецько-творча (художньо-продуктивна, музична, театралізована) та інші мають продовження в освітньому процесі початкової школи та протягом життя.

Компетентності, що сформовані у дитини в різних видах діяльності за освітніми напрямами: «Особистість дитини», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», «Дитина в природному довкіллі», «Гра дитини», «Дитина в соціумі», «Мовлення дитини», «Дитина у світі мистецтва» створюють базу для збагачення та поглиблення змісту освіти на наступних рівнях освіти у початковій та середній школі. Для кожного ці критерії індивідуальні, добирають їх з усіх розділів освітньої програми, узгоджуючи з освітніми напрямами нової редакції Базового компонента дошкільної освіти (2021 р). Таблиці оцінювання скомпоновані відповідно до віку дитини (молодший дошкільний вік, середній дошкільний вік, старший дошкільний вік). 

 

Висновки

Протягом наступного навчального року педагогам потрібно провести освітню роботу, яка буде спрямована на формування ключових компетентностей дітей.

Особливої уваги потрібно надати корекційно-відновлювальній роботі, де діти мають особливості мовленнєвого розвитку, необхідно продовжувати роботу над формуванням компетентностей освітньої лінії «Мовлення дитини» (фонетичної, елементів грамоти, лексичної, граматичної, діалогічної, монологічної, мовленнєвої та комунікативної) у межах виконання річних задач закладу освіти.

Для покращення ефективності показників рівня досягнень дітей дошкільного віку педагогам  слід працювати  впродовж поточного навчального року спільно з батьками, як учасниками освітнього процесу, залучаючи їх до освітнього процесу під час різних режимних моментів з дотриманням умов  воєнного стану.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДIЛ 2.ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА МЕТОДИЧНІ УМОВИ  МОНІТОРИНГУ  ПАРТНЕРСЬКОЇ  ВЗАЄМОДІЇ  ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ  ОСВІТИ З  ГРОМАДСЬКІСТЮ

2.1.

Діагностичний інструментарій та алгоритм проведення моніторингового дослідження соціально-партнерської взаємодії закладу дошкільної освіти з громадськістю.


Здійснення моніторингових процедур як засіб управління якістю освіти

Моніторинг якості дошкільної освіти - системна процедура, що полягає в зборі, обробці, зберіганні та розповсюдження інформації про стан дошкільної освіти, прогнозування на підставі об'єктивних даних динаміки і основних тенденцій її розвитку та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності роботи дошкільних закладів освіти.

Ефективність здійснення моніторингових процедур у дошкільному навчальному закладі цілком залежить від ступеня їх організації.

 

Алгоритм створення системи моніторингу в ДНЗ

  • Наказ;
  • Розробка положення про моніторингові дослідження в закладі;
  • Описання рівнів використання інформації;
  • Побудова графіку дослідження та відповідальних кожного етапу;
  • Проведення дослідження;
  • Аналіз та інтерпретація результатів дослідження.

Організація системи моніторингу підпорядковується таким принципам:
об’єктивність замірів, порівнянність, адекватність та прогностичність отриманих даних. Реалізація системи моніторингу відбувається через здійснення моніторингових процедур – послідовних етапів спостереження, які реалізують суб’єкти управління.

Об'єкти моніторингу в ДНЗ

1.Умови освітнього процесу (управління, кадрове забезпечення, тощо)

2.Реалізація освітнього процесу (зміст, діяльність вихователя та дитини)

3.Результати освітнього процесу (рівень життєвої компетентності дитини)

 

Умови освітнього процесу

Рівень організації освітньої діяльності закладу:

1. Організація системи управління ДНЗ

2. Організація навчально-виховного процесу

3. Організація роботи з педагогічними кадрами

4. Матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу

5. Організація у системі “Дитячий садочок - сім'я - соціальне середовище"

6. Соціальний захист, адаптація, збереження та зміцнення здоров'я дітей та працівників

 

Реалізація освітнього процесу

Моніторинг змісту :

- Відповідність стандарту освітньої галузі;

- Відповідність програмі.

Моніторинг діяльності дитини:

  • Рівень загального розвитку дитини;
  • Рівень творчого розвитку дитини; ( додаток 1)
  • Рівень морального розвитку дитини; ( додаток 2)
  • Рівень фізичного розвитку дитини.

 

Моніторинг діяльності вихователя:

- Професійна діяльність вихователя;

- Педагогічна та аналітична діяльність вихователя.

 

Результати освітнього процесу

1.Стан підготовки випускників (рівень життєвої компетентності дітей)

2. Стан адаптації дітей у школі

3. Виявлення ступеня впливу ДНЗ на позитивний розвиток дітей

Результатом освітньої діяльності є особистість дитини.

 

Це відображається через визначення моделі випускника дошкільного навчального закладу. Забезпечення реалізації моделі випускника ДНЗ базується на компетентнісному підході до організації навчально-виховного процесу в закладі.

Результатом такого процесу є спроможність дитини орієнтуватися та діяти в різних життєвих ситуаціях.

Етапи проведення моніторингу

  • Збір інформації в процесі спостереження
  • Порівняння отриманих даних з стандартними показниками (еталоном)
  • Коригування процесу, що відстежується

Технологія здійснення моніторингових процедур

  • Визначення мети та завдань
  • Визначення об’єкта проведення моніторингу
  • Визначення показників та розробка інструментарію
  • Обробка даних
  • Аналіз отриманих даних, на підставі якого здійснюється корекція роботи.

Пам’ятка при проведенні моніторингових процедур ( за Т.Лукіною)

  1. Моніторинг не є контролем або інспектуванням навчального закладу.
  2. Результати моніторингу не можна використовувати для покарання конкретних осіб.
  3. Моніторинг потребує систематичності та послідовності дослідження проблем.
  4. Якість результатів моніторингу залежить від якості технології та інструментарію для оцінювання.

Отже, для сучасного керівника загальноосвітнього навчального закладу моніторинг має стати не просто процедурою, системою, а новим стилем в його науково-педагогічній та управлінській діяльності з оновленим мисленням, яке міститиме в собі неперервні і довготривалі спостереження, аналіз, синтез, порівняння, уміння здійснювати різноманітні інтелектуальні операції, необхідні в різних ситуаціях та умовах, які вимагатимуть і висновків, і узагальнень, поширення інформації і прогнозування динаміки та основних тенденцій розвитку.

Використання кваліметричних моделей для проведення моніторингу

Для здійснення освітнього моніторингу спеціально розробляється інструментарій, у ролі якого виступають кваліметричні моделі (стандарти) стану або процесу, що відстежуються. Кваліметричні (квалі - якість, метріо - міряти) моделі забезпечують кількісну оцінку якості предметів або процесів. Це норма, зразок об’єкта з якісно-кількісними характеристиками, що дозволяє у математизованій формі відбити ступінь його (об’єкта) реального стану і розвитку.

Кваліметричний підхід дозволяє надати кількісну оцінку якісним показникам.

Кваліметрія – це наукова дисципліна, яка вивчає методологію та проблематику комплексних кількісних оцінок якості будь-яких об’єктів – предметів, явищ або процесів (В.С.Черепанов).

При використанні кваліметричного підходу реалізується один з найголовніших принципів кваліметрії: урахування взаємозв’язку між складними та простими властивостями об’єкта через створення стандарту, відповідної моделі ідеального стану об’єкта (якість) через декомпозицію властивостей об’єкта, що відбувається шляхом виділення основних параметрів його розвитку, факторів та критеріїв вияву факторів.

 

Кваліметричні факторно-критеріальні моделі діяльності включають державні унормовані вимоги та складаються з :

Факторів, за які ми умовно приймаємо напрями діяльності як чинники, що впливають на її якість

Критеріїв, за які ми умовно приймаємо вимоги до діяльності у певному напрямі

Вагомостей факторів і критеріїв (значимості, пріоритетності як реального вектору активності людини)

Значення ступеню відповідності діяльності вимогам, що установлюються колегіально.

Для здійснення моніторингу якості освіти в ДНЗ на основі аналізу нормативних документів щодо діяльності навчального закладу виділяють такі базові параметри, фактори та критерії ( див. додаток 3). Вибір їх може бути довільним, відповідно до потреб ДНЗ, але з урахуванням державних вимог.

 

Механізм заповнення кваліметричної моделі.

 

Для оцінки якості освітнього процесу в дошкільному закладі ми визначили такий параметр як «Якість забезпечення умов для здійснення освітнього процесу». Основними факторами розвитку цього параметра є «Фінансове забезпечення освітнього процесу» та «Кадрове забезпечення ДНЗ». Критеріями оцінювання фінансового забезпечення визначені «Стан бюджетного фінансування ДНЗ», «Стан позабюджетного фінансування ДНЗ» та «Прогноз співвідношення бюджетного та позабюджетного фінансування на найближчі 3 роки». А критеріями оцінювання кадрового забезпечення будуть «Ступінь забезпеченості ДНЗ педагогічними кадрами», «Передбачення способів надання дошкільної освіти в умовах дефіциту педагогічних кадрів», «Відповідність атестації педагогічних кадрів ДНЗ Положенню про атестацію» та «Забезпечення соціального захисту педагогічних працівників».

При створенні кваліметричної моделі застосовують метод експертного оцінювання. Експертами можуть бути учасники навчально – виховного процесу ( адміністрація навчального закладу, педагоги, батьки), а також представники територіального органу управління освітою, громадськості, члени піклувальної ради тощо. Оцінювання здійснюється за чотирибальною шкалою щляхом визначення таких рівнів: високий рівень вияву критерію

( 4 бали), достатній ( 3 бали), середній ( 2 бали), низький( 1 бал). Експерти оцінюють кожний критерій за бальною системою ( див. табл.1)

 

Таблиця 1

Критерії (К)

Учасники експертного оцінювання

сума

https://fs01.vseosvita.ua/0100a8ox-fff4/001.gif

Часткова оцінка критерію

Райвідділ овіти

Піклувальна рада

Батьківський комітет

Адміністрація ДНЗ

Стан бюджетного фінансування ДНЗ (К1)

 

4

 

2

 

2

 

3

 

11

 

0,68

Стан позабюджетного фінансування ДНЗ (К2)

 

3

 

2

 

2

 

3

 

10

 

0,62

Прогноз співвідношення бюджетного та позабюджетного фінансування на з роки (К3)

 

2

 

1

 

1

 

2

 

6

 

0,37

 

За результатами експертного оцінювання вираховують часткову оцінку кожного критерію. За принципами кваліметрії до таблиці кваліметричної моделі заносять оцінки у відносних одиницях. У нашому випадку до участі в експертному оцінюванні було залучено чотири експерти. Отже, максимальна сума виставлених ними балів кожному з критеріїв дорівнюватиме 16 ( 4х4). Щоб обчислити оцінку критерію необхідно суму виставлених експертами балів поділити на максимальну кількість балів. Тобто

К1 = ( 4+2+2+3):16=11:16=0,68

Отримані результати заносяться до кваліметричної моделі ( додаток 4).

 

https://fs01.vseosvita.ua/0100a8ox-fff4/002.gifДалі обчислюється часткова оцінка фактора. Для цього загальна сума часткових оцінок критеріїв ділиться на їх кількість. Тобто часткова оцінка фактора «Фінансове забезпечення освітнього процесу» ( F1) становить:

F1 = ( К1 – К3):3=(0,68+0,62+0,37):3=0,56

Чhttps://fs01.vseosvita.ua/0100a8ox-fff4/003.gif асткова оцінка всіх факторів заносяться у таблицю. Аналогічно обчислюємо часткову оцінку кожного параметра, тобто

Р1 = (F1- Fn):n,

де n – кількість факторів.

Підрахунок бальної оцінки якості здійснюється за формулою:

(https://fs01.vseosvita.ua/0100a8ox-fff4/004.gif Р1 – Рn):n,

 

де n- кількість параметрів.

За отриманими результатами можна визначити рівень якості освіти у дошкільному навчальному закладі у період дослідження. Якщо сума балів знаходиться у таких межах:

0-0,5 – рівень якості освіти критичний;

0,51-0,75 – рівень якості освіти відповідає нормі ( допустимий);

0,76-1,0 – рівень якості освіти оптимальний.

Особливістю цієї моделі є можливість її адаптації для кожного ДНЗ, що забезпечує варіативність, це досягається шляхом включення нормативних вимог місцевих органів управління освітою до якості діяльності закладів. Позитивним є також те, що кожний критерій виділяється на основі нормативного документа і створюється в ДНЗ відповідно до зазначених нормативних вимог. Це сприяє удосконаленню нормативної бази діяльності ДНЗ на місцях та підсиленню наукової основи забезпечення відповідної якості цієї діяльності.

Таким чином, освітній моніторинг з використанням цієї моделі при оцінюванні відслідковує динаміку показників якості та спрямовує діяльність дощкільного навчального закладу на результат, який і забезпечує якісну освіту підростаючого покоління відповідно до державних вимог.

При факторно – критеріальному моделюванні відбувається створення нормативної моделі ( еталону), за допомогою якої оцінюється стан розвитку об’єкта та відбувається його спрямування на розвиток. Таким чином створюється інструментарій оцінювання стану об’єкта, що називається нормою – зразком або кваліметричним еталоном ( стандартом). Він дає можливість у кількісному вияві відобразити ступінь досягнення об’єктом управління визначеного стану.

Кваліметричний зразок включає в себе: «вагомість параметрів»(М), «вагомість факторів»(m) та «вагомість критеріїв»(v), значення яких виводиться за методом Дельфі на підставі проведених замірів пріоритетності структурних компонентів діяльності закладу. Зазначені вагомості є змінними, як наслідок зміни пріоритетів учасників моніторингових процедур.

https://fs01.vseosvita.ua/0100a8ox-fff4/005.gifСутність метода Дельфі полягає в такому: усім учасникам моніторингових процедур пропонується зробити ранжування параметрів розвитку навчального закладу за шестибальною шкалою ( тому що їх всього 6), ( додаток 5), та виставити таким чином: найвагомішому, на їх погляд, параметру поставити 6 балів, менш вагомому, але важливому – 5 і так далі до 1 бала, яким позначається ( на їх погляд) найнесуттєвіший параметр. По кожному параметру підсумовуються виставлені бали та знаходяться його величини за формулою:

 

М1= --------

Кn*n

 

де М 1- вагомість першого параметра;

  • сhttps://fs01.vseosvita.ua/0100a8ox-fff4/006.gif ума балів, виставлених усіма учасниками моніторингових процедур;

Кn*n – максимальна сума балів, що виставляється за всі параметри.

За аналогією знаходиться вагомість інших параметрів, факторів та критеріїв розвитку діяльності навчального закладу, значення яких заноситься до кваліметричного зразка. ( додаток 5 А)

Ми розробили орієнтовні кваліметричні моделі: оцінки стану навчально – виховного процесу за Базовим компонентом дошкільної освіти ( додаток 6), оцінки діяльності керівника ДНЗ (додаток 7).

Зазначимо, що дані моделі моніторингу можуть змінюватись, доповнюватись, удосконалюватись, розвиватись. Важливо, щоб це відбувалося з урахуванням обґрунтованих вимог.

На підставі отриманих результатів можна аналізувати діяльність дошкільного навчального закладу в плані розвитку освіти; визначати ті фактори, критерії, які здатні змінити, вдосконалити, розвинути рівень освіти, оперативно вживати конкретних заходів, приймаючи виважені управлінські рішення.

Таким чином, на сьогодні важливим є не просто моніторинг якості освіти у дошкільному навчальному закладі, а моніторинг розвитку освіти у ньому. Запропоновані базові кваліметричні моделі розвитку дошкільної освіти у ДНЗ дають можливість керівнику дошкільного навчального закладу оперативно визначати рівень освіти у навчальному закладі, визначати важливість факторів, критеріїв, змінювати дану модель, прагнучи вивести

показники освіти на досконаліший, збалансованіший, якісніший рівень із метою розвитку освіти у своєму закладі, забезпечення рівня якісної освіти для вихованців, виконання стандартів освіти.

Отже, маємо той факт, що створення спеціальної технології освітнього моніторингу, усвідомлене й систематичне його застосування на всіх етапах – істотна потреба сучасної дошкільної освіти. Багато дослідників визнають, що особливої значущості організація моніторингу набуває під час переходу ДНЗ із режиму функціонування до режиму розвитку, оскільки він сприяє ефективній побудові освітнього процесу й дає змогу творчо управляти цим процесом надалі.

 

Висновок

Кожний дошкільний заклад має постійно доводити свою привабливість, необхідність, іміджевий статус. Передусім це досягається високою якістю освітнього процесу. На думку доктора психологічних наук

Я. Коломинського, якість дошкільної освіти має вимірюватись кількістю щастя дитини – дошкільника, іншими словами – ознакою якості є психічне здоров’я дитини. З точки зору сучасних наукових підходів, якість освіти характеризується через сукупність критеріїв – умов освітнього процесу та його результатів.

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Здійснення моніторингу  соціально-партнерської взаємодії закладу дошкільної освіти з громадськістю.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1.2 Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти (далі- Положення) Комунального закладу«Дошкільного навчального закладу № 2 БМР Горобинка»  розроблено відповідно до вимог Законів України «Про освіту» (ч.3 статті 41. Система забезпечення якості освіти), «Методичних рекомендацій з питань формування внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладах дошкільної освіти», затверджених наказом Державної служби якості освіти України від 30.11.2020 № 01-11/71.

1.2.2 Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти визначає:

– цілі внутрішньої системи;

– компоненти внутрішньої системи (окремої уваги потребує визначення стратегії(політики) і процедур забезпечення якості освіти);

– періодичність і механізм самооцінювання  (опис правил і критеріїв самооцінювання внутрішніх компонентів; вимірювальні показники результатів, на які впливатимуть освітні та управлінські процеси; методи збору інформації).

1.2.3. До розбудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти закладу залучаються усі учасники освітнього процесу «Дошкільного навчального закладу № 2 БМР Горобинка»

1.2.4. Педагогічна рада як колегіальний орган управління закладу дошкільної освіти, формує систему та затверджує процедури внутрішньої системи  забезпечення якості освіти закладу, зокрема систему та механізм забезпечення академічної доброчесності.

1.2.5. Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти схвалюється рішенням педагогічної ради, затверджується та вводиться в дію наказом завідувача закладу.

1.2.6. Зміни до Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти вносяться рішенням педагогічної ради.

1.2.7. Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти поширюється на усіх учасників освітнього процесу «Дошкільного навчального закладу № 2 БМР Горобинка»

1.2.8. Термін дії даного Положення необмежений. Положення діє до затвердження нового.

1.2.9. При розбудові внутрішньої системи забезпечення якості освіти заклад спирається на такі принципи:

– дитиноцентризм. Головний суб’єкт, на якого спрямована освітня діяльність закладу, –  дитина;

 автономія закладу освіти. Самостійність у визначення стратегії і напрямів розвитку закладу, виборі форм і методів організації освітнього процесу, які відповідають нормативно-правовим документам, Базовому компоненту дошкільної освіти;

 цілісність системи управління якістю. Єдність усіх видів освітніх впливів на здобувача дошкільної освіти, їх підпорядкованості головній меті освітньої діяльності, яка передбачає всебічний розвиток, виховання і соціалізацію особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання протягом життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності;

 постійне вдосконалення. Потреба постійного вдосконалення освітнього процесу відповідно до зміни внутрішнього та зовнішнього середовища, аналізу даних та інформації про результативність освітньої діяльності;

 відкритість і прозорість. Процедури системи забезпечення якості освітньої діяльності відкриті та зрозумілі для учасників освітнього процесу;

 гнучкість і адаптивність. Можливість відповідно до внутрішніх умов та зовнішніх впливів міняти методи управління якістю, отримувати зворотні зв’язки та різні комунікації;

 інноваційність. Здатність продукувати та впроваджувати нові, відсутні у практиці закладу ідеї, технології, методики, пов’язані із забезпеченням якості дошкільної освіти.

1.2.10. Внутрішня система забезпечення якості освіти включає такі основні компоненти:

  • стратегію (політики) та процедури забезпечення якості освіти;
  • систему та механізми забезпечення академічної доброчесності;
  • систему та механізм внутрішньої системи оцінювання якості освіти та освітньої діяльності;
  • оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників;
  • оприлюднені критерії правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти;
  • забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу;
  • створення інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування (у разі потреби).

1.2.11. Компоненти системи утворюють чотири напрями внутрішньої системи забезпечення якості освіти закладу:

– освітнє середовище закладу дошкільної освіти;

– здобувачі дошкільної освіти. Забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку, набуття нею життєвого соціального досвіду;

– фахова діяльність педагогічних працівників закладу дошкільної освіти;

– управлінські процеси закладу дошкільної освіти.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОМПОНЕНТІВ ВНУТРІШНЬОЇ СИСТЕМИ

Стратегія (політики) та процедури забезпечення якості освіти

Стратегія (політика) забезпечення якості освіти в ЗДО базується на таких принципах:

 Орієнтація на замовника (батьків або законних представників дітей), завоювання їхньої довіри. Розуміння поточних і майбутніх їхніх потреб сприятиме сталому успіху ЗДО.

– Єдність призначеності та напрямків розвитку ЗДО і створення умов для задіяння усіх працівників до досягнення цілей ЗДО у сфері якості (інформування працівників про місію ЗДО, бачення, стратегію, політики та процеси; створення та підтримання спеціальних цінностей, справедливості та етичних моделей поведінки; формування культури довіри та чесності; заохочення до зобов’язання щодо якості в масштабі всього ЗДО тощо).

– Взаємопов’язаність процесів діяльності ЗДО, які функціонують як цілісна система.

– Зорієнтованість на поліпшення показників освітнього процесу, підвищення задоволеності батьків або законних представників дітей; підвищення здатності прогнозувати внутрішні та зовнішні ризики й можливості, а також реагувати на них.

– Прийняття рішень на підставі фактичних даних та розуміння причинно-наслідкових зв’язків та можливих непередбачених наслідків.

– Керування стосунками зі всіма своїми зацікавленими сторонами, щоб оптимізувати їхній вплив на дієвість ЗДО.

Стратегія (політика) забезпечення якості освіти орієнтована на:

  • Партнерство у розвитку, навчанні та вихованні дітей, а також професійній взаємодії;
  • Недискримінацію, запобігання та протидію булінгу (цькуванню);
  • Прозорість та інформаційну відкритість діяльності ЗДО;
  • Сприяння безперервному професійному зростанню педагогічних працівників;
  • Справедливе та об’єктивне оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників;
  • Створення сприятливих умов для формування особистісної зрілості дитини, її базових якостей;
  • Забезпечення академічної свободи педагогічних працівників.

Метою стратегії (політики) забезпечення якості освіти є:

– гарантування якості дошкільної освіти;

– формування довіри суспільства до закладу дошкільної освіти.

Система та механізм забезпечення академічної доброчесності

Система та механізми забезпечення академічної доброчесності визначається Положенням про академічну доброчесність учасників освітнього процесу «Дошкільного навчального закладу № 2 БМР Горобинка».

Метою системи забезпечення академічної доброчесності є формування в закладі системи демократичних відносин між учасниками освітнього процесу на основі сукупності етичних норм та принципів, визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу «Дошкільного навчального закладу № 2 БМР Горобинка»

Педагогічні працівники дотримуються вимог академічної доброчесності:

 посилаються на джерела інформації, якщо використано сторонні ідеї, розробки, твердження, відомості;

– виконують норми законодавства про авторське право і суміжні права;

– надають достовірну інформацію про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну(науково-педагогічну, творчу) діяльність;

– визначають дотримання академічної доброчесності дітьми;

– об’єктивно оцінюють результати освітнього процесу та якості дошкільної освіти дітей.

Педагогічні працівники обізнані щодо видів порушення академічної доброчесності:

 академічний плагіат – публікація (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та /або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;

– самоплагіат – оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів;

– фабрикація – вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;

– фальсифікація – свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;

– приписування результатів колективної діяльності одній або окремим особам без узгодження з іншими учасниками авторського колективу або внесення до списку авторів навчально-методичної праці осіб, які не брали участь у створенні наукового продукту;

– публікація (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження(творчості), та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства, без належного формлення посилань;

– обман – надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування;

– хабарництво – надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі.

Відповідальність педагогічних працівників щодо порушення академічної доброчесності, яка встановлена Законом України «Про освіту»:

– відмова у присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;

– позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади

Критерії, правила і процедури оцінювання здобувачів освіти

У закладі дошкільної освіти реалізується Базовий компонент дошкільної освіти:

  • Заклад дошкільної освіти здійснює освітній процес за програмами, затвердженими в установленому порядку
  • Організація освітнього процесу у закладі дошкільної освіти сприяє набуттю дитиною різних компетентностей відповідно до освітніх ліній, визначених інваріантною складовою Базового компонента дошкільної освіти
  • У закладі дошкільної освіти створюються умови для реалізації варіативної складової Базового компонента дошкільної освіти, для впровадження додаткових організаційних форм освітнього процесу – гуртки, студії, секції (за згодою батьків та з урахуванням індивідуальних особливостей здобувачів дошкільної освіти)

У закладі дошкільної освіти здійснюється внутрішній моніторинг стану і результатів освітньої діяльності

  • У закладі дошкільної освіти здійснюється аналіз стану освітньої діяльності, приймаються відповідні управлінські рішення

У закладі дошкільної освіти забезпечено дотримання вимог до розпорядку дня та навчання, організації життєдіяльності, рухової активності дітей

  • Розпорядок дня здобувачів дошкільної освіти у вікових групах відповідає гігієнічним нормам щодо тривалості сну, організації різними видами діяльності та відпочинку, у тому числі навчальних занять, тривалості перебування на свіжому повітрі, рухової активності, кратності приймання їжі
  • Гранично допустиме навчальне навантаження на здобувача дошкільної освіти у закладі дошкільної освіти відповідає віковій груп

Критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників

Оцінювання професійної діяльності педагогів відбуваються під час атестаційного та міжатестаційного періоду.

Оцінювання професійної діяльності педагогів під час атестаційного періоду.

Показником ефективності та результативності діяльності педагогічних працівників є їх атестація. Атестація педагогічних працівників є обов’язковою і здійснюється один раз на п’ять років відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників.

Атестаційний період визначається навчальним роком, в який передбачена атестація педагогічного працівника. У цей період відповідно до індивідуального плану підготовки та проходження атестації здійснюється система заходів, спрямованих на комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників, яке передбачає розгляд матеріалів з досвіду роботи, вивчення необхідної документації, порівняльний аналіз результатів діяльності впродовж усього періоду від попередньої атестації. Необхідною умовою об’єктивного оцінювання є комплексний аналіз освітнього процесу, організованого педагогом, який атестується, вивчення думки батьків та колег тощо.

Характеристика діяльності педагога відповідної кваліфікації визначається відповідно до Порядку підвищення кваліфікації.

Педагог, який атестується, здійснює самоаналіз професійної діяльності за критеріями,  визначеними з урахуванням критерій та індикаторів додатку 1 до Положення:

       особливості планування освітнього процесу  (форми, види, зміст, ступінь самостійності);

       створення динамічного предметно-просторового розвивального середовища, спрямованого на розвиток компетентностей дітей;

       застосування сучасних технологій та методик в освітньому процесі, спрямованих на оволодіння дітьми компетентностями та наскрізними уміннями;

       створення та використання власних освітніх ресурсів;

       забезпечення умов  емоційного благополуччя та комфортного перебування дітей у групі;

       створення соціальних ситуацій розвитку дитини (активізація спілкування дитини з дорослими та однолітками, розвиток мовленнєвих та комунікативних навичок);

       результативність організації освітнього процесу (динаміка розвитку базових якостей дітей);

       забезпечення власного професійного розвитку та підвищення кваліфікації (у тому числі участь у методичній роботі закладу);

       партнерська взаємодія з педагогічними працівниками

       співпраця з батьками та сприяння  до зворотнього зв’язку (рівень та форми залучення  в освітній процес).

Діагностичний матеріал оцінювання індивідуального розвитку професійної компетентності педагога — процеси, параметри, критерії, інструменти та методи — затверджує педагогічна рада строком на п’ять років, зберігається у методичному кабінеті.

Оцінювання професійної діяльності педагогів у міжатестаційний період.

Оцінювання професійної діяльності педагогів у міжатестаційний період відбувається відповідно до Плану роботи закладу дошкільної освіти на навчальний рік та літній період у процесі тематичного, підсумкового, оперативного контролю.

Критерії та методи оцінювання професійної діяльності педагогів під час тематичного контролю розробляються у партнерській взаємодії з педагогами закладу з урахуванням обсягу та змісту теми вивчення. Матеріали зберігаються у методичному кабінеті.

Під час підсумкового контролю за результатами діяльності закладу за навчальний рік здійснюється анкетування педагогів з метою визначення їхніх професійних потреб, прогнозування методичної роботи, що дає змогу розробити індивідуальний проєктний план розвитку професійної компетентності для кожного педагога та окреслити пріоритети діяльності закладу на наступний навчальний рік.

Методика формування індивідуального проєктного плану розвитку професійної компетентності педагога як форма самоаналізу здійснюється відповідно до методичних рекомендацій (розроблених у закладі чи запропонованих у фахових джерелах), за потребою затверджує педагогічна рада.

Анкети педагогів для прогнозування методичної роботи та узагальнені матеріали індивідуальних проєктних планів розвитку педагогів зберігаються у методичному кабінеті.

Результатом оцінювання професійної компетентності педагога в атестаційний період є підсумки атестації відповідно до Порядку підвищення кваліфікації. Результатом оцінювання у міжатестаційний період є –  визначення динаміки розвитку професійної компетентності педагога, побудова індивідуального проєктного плану розвитку професійної компетентності педагога на навчальний рік, в якому передбачена цілеспрямована методична допомога.

Документи, які засвідчують проведення процедур оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників:

       План роботи закладу дошкільної освіти на навчальний рік та літній період;

       Індивідуальний план підготовки та проходження атестації;

       протоколи засідань педагогічної ради, атестаційної комісії;

       накази керівника.

З метою вдосконалення професійної підготовки шляхом поглиблення, розширення й оновлення професійних компетентностей організовується підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Щорічне підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється відповідно до статті 59 Закону України «Про освіту», постанови Кабінету Міністрів України № 800 від 21.08.2019 «Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників» та листа Міністерства освіти і науки України № 1/9-683 від 04.11.2019 «Щодо підвищення кваліфікації та атестації педагогічних працівників».

Щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників затверджує педагогічна рада.

Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації педагогічного працівника впродовж п’яти років не може бути меншою за 120 годин.

Критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти

Процедура та правила оцінювання управлінської діяльності керівного складу закладу освіти визначені Типовим положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом МОН України від 06.10.2010 року №930 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту №1473 від 20.12.11, наказом МОН від 08.08.2013року №1135.

У закладі дошкільної освіти сформовано стратегію його розвитку, спрямовану на підвищення якості освітньої діяльності

  • Програма розвитку закладу дошкільної освіти відповідає особливостям і умовам його діяльності (тип закладу, мова навчання, формування контингенту здобувачів дошкільної освіти, обсяг та джерела фінансування)

У закладі дошкільної  освіти здійснюється планування роботи та відстежується результативність його діяльності

  • План роботи закладу дошкільної освіти реалізує стратегію його розвитку та актуальні завдання, висвітлює всі напрямки діяльності
  • Працівники закладу дошкільної освіти та батьки здобувачів дошкільної освіти залучаються до розроблення плану роботи закладу освіти

У закладі дошкільної освіти сформована й функціонує внутрішня система забезпечення якості освіти

  • У закладі дошкільної освіти здійснюється систематичний аналіз функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти

2.6. Забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу в ЗДО реалізується через процедури добору педагогічних кадрів, ініціювання перед засновником ЗДО питань щодо розвитку  матеріально-технічної, навчально-методичної бази, використання інформаційних ресурсів.

Ефективність кадрової політики:

– укомплектованість кадрами, освітній рівень педагогів; рівень кваліфікації (динаміка зростання числа працівників, які пройшли курси підвищення кваліфікації); динаміка зростання професійної компетентності, категорійності;

– створення умов для постійного підвищення кваліфікації, впровадження педагогічними працівниками інновацій в освітній процес, залучення до участі педагогів у експериментальній діяльності;

– обговорення питань підвищення кваліфікації педагогічних працівників до підвищення якості освітньої діяльності;

– координування діяльності та взаємин педагогів щодо прийняття та реалізації рішень, делегування окремих функцій управління;

– формування та розвиток корпоративної культури, відображення у нормативних документах (Правила внутрішнього розпорядку, Колективному договорі).

Для якісної організації освітнього процесу у закладі дошкільної освіти забезпечуватимуться необхідні умови: матеріально-технічні, навчально-методичні; психолого-педагогічні, медико-соціальні та  інклюзивної освіти (можна використати варіант, запропонований в ОКІ, див. додаток 1)

Матеріально-технічні умови. Відповідність будівлі, приміщень та території  вимогам щодо безпечності, доступності,  комфортності та оснащеності; дотримання вимог охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки, правил поведінки в умовах надзвичайних ситуацій.

Навчально-методичні умови.   Створення освітнього  простору групових приміщень та інших основних приміщень, яке  забезпечує реалізацію завдань освітньої програми та мотивує здобувачів дошкільної освіти до оволодіння  різними видами компетентності; є безпечним, доступним, комфортним.

Психолого-педагогічні умови.  Створення освітнього середовища, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації; в якому спрямована робота з надання психологічної підтримки учасникам освітнього процесу та організації ефективної співпраці з працівниками з питань підтримки психологічного комфорту у закладі  та забезпечення емоційного благополуччя здобувачів дошкільної освіти.

Медико-соціальні умови. Забезпечення ефективного  механізму медичного обслуговування здобувачів дошкільної освіти; організації системи роботи з фізичного розвитку та зміцнення здоров’я здобувачів дошкільної освіти; якісного харчування здобувачів дошкільної освіти.

Умови інклюзивної освіти. Створення освітнього середовища, в якому реалізуються права дітей з особливими освітніми потребами на освіту, їх соціальна адаптація  та підготовка до отримання наступного рівня освіти.

Забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління закладом освіти сприяє обгрунтованому прийняттю рішень та оптимізує управлінські процеси. До відповідних процедур належать:

– створення бази даних про вихованців та працівників закладу;

– використання системи електронного документообігу в ЗДО;

– використання електронних інформаційно-комунікаційних ресурсів (електронна пошта закладу, сайт ЗДО, сторінка Facebook, блог ЗДО) .

Інформація, що підлягає оприлюдненню на офіційному сайті, систематично поновлюється. Показники ефективності реалізації: відповідність вимогам Закону України «Про освіту» щодо прозорості та інформаційної відкритості закладу освіти.

Створення інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування (у разі потреби)

Для створення в ЗДО інклюзивного освітнього середовища заклад взаємодіє:

  • з родинами дітей з ООП,
  • фахівцями комунального закладу «Інклюзивно-ресурсного центру № 1 Вінницької міської ради», залучає їх до необхідної підтримки дітей під час здобуття освіти.

Універсальний дизайн закладу створюється на таких принципах:

– Рівність і доступність використання. Надання однакових засобів для всіх користувачів: для уникнення відособлення окремих груп населення.

– Гнучкість використання. Забезпечення наявності широкого переліку індивідуальних налаштувань і можливостей з урахуванням потреб користувачів.

– Просте та зручне використання. Забезпечення простоти та інтуїтивність використання незалежно від досвіду, освіти, мовного рівня та віку користувача.

– Сприйняття інформації з урахуванням різних сенсорних та фізичних можливостей користувачів. Сприяння ефективному донесенню всієї необхідної інформації до користувача незалежно від зовнішніх умов або можливостей сприйняття користувача.

– Припустимість помилок. Зведення до мінімуму можливостей виникнення ризиків і шкідливих випадків або ненавмисних дій користувачів.

– Низький рівень фізичних зусиль. Розрахунок на затрату незначних фізичних ресурсів користувачів, на мінімальний рівень стомлюваності.

– Наявність необхідного розміру і простору. Наявність необхідного розміру і простору при підході, під’їзді та різноманітних діях, незважаючи на фізичні параметри, стан і ступінь мобільності користувача.

САМООЦІНЮВАННЯ ОСВІТНІХ І УПРАВЛІНСЬКИХ ПРОЦЕСІВ ЗАКЛАДУ ТА ВНУТРІШНЬОЇ СИСТЕМИ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ

Самооцінювання якості освітньої діяльності Комунального закладу «Дошкільного навчального закладу № 2 БМР Горобинка» передбачає вивчення та оцінювання освітніх та управлінських процесів закладу, тобто встановлення рівня їх якості, та ефективності внутрішньої системи забезпечення якості освіти.

Метою самооцінювання є визначення рівня якості освітньої діяльності закладу та якості освіти та планування шляхів її вдосконалення.

Механізм проведення самооцінювання освітніх та управлінських процесів закладу розроблено на основі положень «Методичних рекомендацій з питань формування внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладах дошкільної освіти», затверджених наказом МОН України № 01-11/71 від 30.11.2020 року.

Самооцінювання освітніх та управлінських процесів закладу здійснюється за чотирма напрямами / чотирнадцятьма вимогами:

освітнє середовище закладу дошкільної освіти:

створення комфортних, безпечних, доступних та нешкідливих  умов розвитку, виховання, навчання дітей та праці;

створення освітнього середовища, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації;

формування інклюзивного, безпечного, розвивального, мотивуючого     освітнього простору;

здобувачі дошкільної освіти. Забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку, набуття нею життєвого соціального досвіду:

дотримання вимог Базового компонента дошкільної освіти;

організація життєдіяльності здобувачів дошкільної освіти у закладі;

  1. фахова діяльність педагогічних працівників закладу дошкільної освіти:
    1. ефективність планування педагогічними працівниками своєї діяльності та якість організації освітнього;
      1. постійне підвищення професійного рівня і педагогічної майстерності        педагогічних працівників;
      2. налагодження співпраці з батьками чи іншими         законними представниками (далі – батьки), працівниками закладу дошкільної освіти;
      3. методичне забезпечення закладу дошкільної освіти;
  2. управлінські процеси закладу дошкільної освіти:
    1. наявність програми розвитку закладу та системи річного планування діяльності закладу дошкільної освіти, моніторингу     виконання поставлених цілей і завдань;
      1. формування відносин довіри, прозорості, дотримання етичних норм;
      2. ефективність кадрової політики та забезпечення можливостей для         професійного розвитку педагогічних працівників;
      3. організація діяльності закладу дошкільної освіти на засадах людиноцентризму, прийняття управлінських рішень на основі конструктивної співпраці учасників         освітнього процесу, взаємодії закладу дошкільної освіти з місцевою громадою;

– формування та забезпечення реалізації політики академічної доброчесності.

Для оцінювання виконання (вимірювання) вимог/правил слугують:

  • критерії (підстави для оцінювання);
    • індикатори (показники, що відображають стан об’єктів спостереження, їх     якісні або кількісні характеристики);
      • методи збору відповідної інформації, яка підлягає аналізу та оцінюванню.
  • Самооцінювання освітніх і управлінських процесів закладу та внутрішньої      системи забезпечення якості освіти здійснюється відповідно до критеріїв та        індикаторів, наведених у додатку 1 до Положення.
  • Для проведення самооцінювання та визначення результатів самооцінювання використовуються таблиці:
  • «Узагальнена таблиця критеріїв, індикаторів та інструментарію для оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу та       внутрішньої системи забезпечення якості освіти» (додаток 2 до Положення);
  • «Орієнтовні рівні самооцінювання якості освітньої діяльності закладу освіти»      (додаток 3 до Положення).
  • Під час проведення самооцінювання основними методами збору інформації є ( додаток 4 до Положення): опитування учасників освітнього процесу (анкетування, індивідуальне інтерв’ю, фокус-групове дослідження); спостереження (за освітнім середовищем, організацією життєдіяльності, проведенням навчальних занять); вивчення документації ЗДО.
  • Самооцінювання освітніх та управлінських процесів закладу та внутрішньої системи забезпечення якості освіти проводиться щорічно згідно графіку протягом навчального року, або у інший період, визначений наказом.
  • Самооцінювання освітніх та управлінських процесів закладу та внутрішньої системи забезпечення якості освіти здійснюється відповідно до моделі-графіку:

 п\п

Навчальний рік

Напрям самооцінювання

1

2022-2023

Комплексне самооцінювання

2

2023-2024

Напрям «Освітнє середовище закладу дошкільної освіти»

3

2024-2025

Напрям «Здобувачі дошкільної освіти. Забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку, набуття нею життєвого соціального досвіду»

4

2025-2026

Напрям «Фахова діяльність педагогічних працівників закладу дошкільної освіти »

5

2026-2027

Напрям «Управлінські процеси закладу дошкільної освіти»

6

2027-2028

Комплексне самооцінювання

 

  • Самооцінювання проводиться у такі етапи:

3.11.1. Підготовка до проведення самооцінювання:

  • оформлення документації для проведення самооцінювання (наказ,         форми звітів);
    • затвердження складу робочої групи з вивчення та оцінювання системи за 4 напрямами, до яких залучаються представники адміністрації закладу, педагогічні працівники, а також за потреби батьки;
      • складання плану роботи робочої групи з проведення самооцінювання;
      • визначення методів збору інформації.

3.11.2. Діяльність робочої групи з проведення самооцінювання за напрямами, що передбачає збір та аналіз інформації, отриманої під час спостереження, опитування та вивчення документації.

3.11.3. Узагальнення результатів самооцінювання, визначення рівня якості освітньої діяльності закладу, складання висновку про результати         самооцінювання освітніх і управлінських процесів закладу, заповнення звіту.

3.11.4. Результати самооцінювання фіксуються в таблиці «Узагальнена        таблиця критеріїв, індикаторів та інструментарію для оцінювання освітніх  і управлінських процесів закладу та внутрішньої системи забезпечення якості освіти» (додаток 2 до Положення).

  • Узагальнена інформація співставляється з вербальним шаблоном    «Орієнтовні рівні самооцінювання закладу дошкільної освіти щодо дотримання вимоги/правила організації освітніх і управлінських процесів     закладу освіти та внутрішньої системи забезпечення якості» (додаток 3 до Положення).
  • Висновок про результати самооцінювання містить підсумкові         результати самооцінювання якості освітньої діяльності закладу за окремими      напрямами, визначеними у цьому Положенні, із зазначенням:
    • досягнень закладу дошкільної освіти і потреб у вдосконаленні освітньої діяльності та внутрішньої системи забезпечення якості освіти;
      • встановлених рівнів оцінювання якості освітньої діяльності закладу та ефективності внутрішньої системи забезпечення якості освіти.
  • Визначення шляхів вдосконалення освітньої діяльності закладу і        вдосконалення внутрішньої системи забезпечення якості освіти.
  • Рівнями оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу є: перший (високий); другий (достатній); третій (вимагає покращення); четвертий (низький).
  • Результати самооцінювання освітніх та управлінських процесів закладу та внутрішньої системи забезпечення якості освіти є складовою річного звіту керівника закладу дошкільної освіти.
  • Результати самооцінювання освітньої діяльності закладу розглядаються на педагогічній раді та оприлюднюються на сайті закладу (у разі відсутності – вебсайті засновника) відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про освіту».
  • Шляхи вдосконалення якості освітньої діяльності закладу визначаються в    річному плані роботи закладу на поточний навчальний рік наскрізно/ як план вдосконалення.
  • Інформація, отримана під час самооцінювання, може бути використана з метою:
  • прийняття відповідних управлінських рішень для вдосконалення внутрішньої системи;
  • визначення пріоритетних напрямів удосконалення освітніх і управлінських процесів ЗДО;
  • аналізу тенденцій в освітній діяльності ЗДО і корегування його плану роботи на рік та/або стратегії розвитку закладу (у разі потреби);
  • аналізу динаміки оцінювання освітньої діяльності ЗДО педагогічними працівниками, батьками (шляхом співставлення результатів опитування учасників освітнього процесу впродовж кількох років).
  • Інформація, отримана під час самооцінювання, може бути результатом внутрішніх моніторингів освітніх і управлінських процесів ЗДО.

3.17.1. Внутрішній моніторинг проводиться для відстеження стану освітньої діяльності, якості надання освітніх послуг, ефективності управлінських процесів.

3.17.2. Механізм підготовки та проведення моніторингу визначається Порядком проведення моніторингу якості освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 16.01.2020 № 54, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2020 року за № 154/34437.

Додаток 4

до Положення про внутрішню систему

забезпечення якості освіти  «ДНЗ № 2 БМР Горобинка»

Методи збору інформації

Для проведення самооцінювання освітньої діяльності варто використовувати такі методи збору інформації:

  • опитування учасників освітнього процесу (анкетування, індивідуальне інтерв’ю, фокус-групове дослідження);
  • спостереження (за освітнім середовищем, організацією життєдіяльності, проведенням навчальних занять);
  • вивчення документації ЗДО.

Вибір методу має забезпечити отримання релевантної інформації для всебічного вивчення та об’єктивного самооцінювання освітніх і управлінських процесів ЗДО.

Окремі методи збору інформації, наприклад опитування, можуть застосовуватися з використанням цифрових технологій.

Кожен із методів збору інформації має особливості щодо застосування та оброблення результатів.

Опитування може бути письмовим (анкетування) або усним (інтерв’ю).

Анкетування дозволяє отримати інформацію про ставлення учасників освітнього процесу до певних питань діяльності ЗДО. У ході анкетування можуть використовуватися анкети для працівників, медичних та педагогічних працівників, батьків.

Анкетування передбачає складання форми (бланка) анкети. У разі проведення анкетування онлайн доцільно використовувати цифрові ресурси, що дозволяють автоматизоване оброблення відповідей.

Анкети можуть бути закритого, відкритого, напівзакритого типу або комбінованими.

Використання анкети закритого типу полегшує обробку даних і узагальнення результатів, проте обмежують відповіді респондентів певними рамками.

Якщо мета дослідження полягає у тому, щоб отримати оцінку освітніх та управлінських процесів учасниками, зворотній зв’язок щодо ефективності певної політики, рекомендовано опитати якомога більше учасників освітнього процесу та використовувати анкети закритого типу.

Якщо мета дослідження полягає в більш глибокому аналізі ставлень, позицій та настроїв учасників освітнього процесу, узагальненні їхніх ідей або пропозицій, доцільно застосовувати відкриті анкети.

Комбіновані анкети дозволяють оптимально поєднати питання, що потребують кількісного та якісного аналізу, в одному опитувальнику.

Індивідуальне інтерв’ю дає можливість отримати конкретизовану інформацію про ставлення особи до проблеми та/або явища в закладі освіти.

Індивідуальне інтерв’ю може бути структурованим, неструктурованим та напівструктурованим.

Неструктуроване інтерв’ю може містити одне або кілька значних за змістом питань, які потребують розгорнутої відповіді (наприклад, «Розкажіть, будь ласка, що вам допомагає організувати роботу з дітьми на день?»). Такий тип інтерв’ю застосовується, якщо необхідно детально вивчити досвід кожного респондента з окремого питання. При цьому доцільно застосовувати протокольну фіксацію відповідей для детального аналізу одержаної інформації.

Структуроване інтерв’ю проводиться за заздалегідь підготовленим планом розмови, містить низку запитань, які передбачають чіткі відповіді (наприклад, «Які ви застосовуєте форми та методи роботи під час організації освітнього процесу?»). Такий підхід застосовується тоді, коли необхідно зібрати інформацію з різних питань у великої кількості респондентів. Фіксація відповідей може здійснюватися на бланках опитування або спеціально підготовлених формах.

Напівструктуроване інтерв’ю також передбачає наявність орієнтовного плану розмови, водночас він може бути модифікований залежно від відповідей респондента у ході інтерв’ю. Фіксація відповідей відбувається у способи, зазначені для структурованого та неструктурованого інтерв’ю.

Групове інтерв’ю (фокус-групове дослідження) передбачає проведення співбесіди на визначену тему з групою осіб (від 6 до 12). Учасники групи спілкуються між собою, а модератор спрямовує дискусію, щоб охопити заявлену тему та надати можливість висловитися всім учасникам. Фіксація результатів може здійснюватися організатором фокус-групи (зокрема, за допомогою технічних пристроїв) або третьою особою.

Загалом, інтерв’юер обов’язково повідомляє респондентів про фіксацію відповідей та спосіб, у який вона буде здійснюватися (незалежно від виду і типу інтерв’ю).

Спостереження в освітньому процесі може здійснюватись за станом освітнього середовища, проведенням спеціально організованих форм освітнього процесу, самостійної діяльності дітей тощо.

Спостереження за станом освітнього середовища дає можливість зафіксувати наявність чи відсутність необхідної для освітнього процесу матеріально-технічної бази, забезпечення інклюзивності середовища, дотримання санітарно-гігієнічних вимог, норм охорони праці та безпеки життєдіяльності, визначити дієвість плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти, проаналізувати культуру взаємовідносин у закладі освіти тощо.

Окрім керівника ЗДО, вихователя-методиста та педагогів, відповідальних за проведення самооцінювання, до проведення спостереження за станом освітнього середовища доцільно залучати батьків і представників органів самоврядування ЗДО.

Спостереження за проведенням спеціально організованих форм освітнього процесу, самостійної діяльності дітей допомагає оцінити рівень педагогічної діяльності педагогів ЗДО, потреби в розвитку їхніх професійних компетентностей або надання їм підтримки. У ході такого спостереження важливо звернути увагу на:

  • формування та розвиток ключових компетентностей у дітей;
  • спрямованість форм освітнього процесу на формування у дітей базових цінностей: доброти, дружби, любові, відповідальності, відчуття краси;
  • роботу дітей у різних видах діяльності (спілкування, ігрова, художньо-естетична та ін.);
  • використання інформаційно-комунікаційних (цифрових) технологій, обладнання, засобів навчання;
  • комунікацію педагогічного працівника з дітьми;
  • організацію роботи з дітьми з особливими освітніми потребами (у разі їх наявності).

Вивчення документації ЗДО дає можливість отримати інформацію про його освітню діяльність, а також забезпечує умови для прийняття обґрунтованих управлінських рішень на основі аналізу задокументованих процесів у ЗДО. Наприклад, вивчення планів роботи педагогів з метою визначення послідовності у викладенні матеріалу, чіткості поставлених завдань, відповідності форм роботи віковим та індивідуальним особливостям дітей, різноманітності видів діяльності тощо. За допомогою вивчення протоколів засідань педагогічної ради ЗДО можливо одержати інформацію про відповідність ухвалених педагогічною радою рішень, змісту стратегії розвитку ЗДО, а також оперативним завданням і потребам, напрямам професійного розвитку, актуальних для педагогічних працівників ЗДО, системності роботи з питань адаптації дітей, забезпечення інклюзивності освітнього середовища тощо.

 

 

 

 

 

 

 

2.3.  Шляхи оптимізації  процесу  соціально-педагогічного  партнерства закладу дошкільної освіти з громадськістю за результатами проведеного дослідження.

   Демократизація суспільства, соціально-економічні і культурні зміни, інформатизація українського суспільства зумовили необхідність активізації взаємодії закладів дошкільної освіти з сім'єю. Розуміння того, що саме в сім'ї закладається фундамент повноцінного фізичного і психічного розвитку дитини, спонукає дошкільний заклад до пильного вивчення запитів, потреб і вимог сучасної сім'ї, тобто, до тісної взаємодії освітнього закладу і родини.

Останнім часом проблема педагогічної взаємодії з батьками дітей дошкільного віку набула актуальності. Ідея взаємозв'язку суспільного й сімейного виховання знайшла своє відображення в низці нормативно-правових документів, зокрема у «Концепції дошкільного виховання», «Положенні про дошкільний навчальний заклад», Законі «Про освіту» й ін. Так, у законі «Про освіту» записано, що «батьки є першими педагогами. Вони зобов'язані закласти основи фізичного, морального й інтелектуального розвитку особистості дитини в ранньому віці» [2]. Відповідно змінюється й позиція закладу дошкільної освіїи (ЗДО) в роботі з родиною: кожний дошкільний навчальний заклад не тільки виховує дитину, але й консультує батьків з питань виховання дітей. Педагог дошкільного закладу - не тільки вихователь дітей, але й партнер батьків у їхньому вихованні. Тому сучасні заклади дошкільної освіти (ЗДО) повинні стати відкритими для батьків, громадськості, більше уваги приділяти просвіті батьків, справедливо вважаючи це одним її принципово важливих чинників успішного розвитку і виховання дітей

Для посилення ефективності партнерства необхідна також обізнаність з його сутністю, способами вибудови, різноманітними формами запровадження.

Завдяки працям Т.Алексеєко, В Дуброва, Н. Кондратенко, О. Кононко, Я. Маленкова, О. Морозова, А Божович, М Виноградової, Т. Поніманської Н.Авдєєвої, Г.Любліні в педагогічній науці розкрито специфіку сімейного виховання; визначено роль сім’ї та дошкільною закладу у становленні особистості дитини в ранньому онтогенезі. Доведено, що сім’я гостро потребує допомоги фахівців на всіх етапах дошкільною дитинства.

Метою статті є визначений ефективних форм та методів взаємодії вихователів з батьками.

Для дитини головними соціальними інституціями є сім’я та дитячий садок. Сім'я - первинний унікальний соціум, що дає дитині відчуття психологічної захищеності, емоційного «тилу», підтримку. Сім’я - це й джерело суспільного досвіду, де дитина знаходить, приклади для наслідування, відбувається його соціальне народження. Дошкільний заклад забезпечує умови для фізичного і психічного розвитку дитини та догляд за нею, під час її перебування в закладі; умови для розвитку творчих здібностей та інтересів; задоволення потреби дитини в емоційно- особистісному спілкуванні в дитячому колективі; захист від фізичного впливу та психічного тиску на дитину в будь-якій формі; кваліфіковану допомогу родині в розв'язанні педагогічних проблем; активне сприяння усвідомленню дитиною ролі доброзичливого й уважного педагога, а також формування вміння виявляти свою любов і повагу у спілкуванні і ним, Батьками та іншими членами родини.

За своєю сутністю співробітниці дошкільного освітнього закладу з батьками вихованців Ю.Тонкова визначає як процес, що передбачає рівність партнерів, поважне ставлення взаємодіючих сторін з урахуванням особливостей розвитку. Співробітництво передплат не лише взаємні дії, а й взаєморозуміння, взаємодовіру, взаємопізнання, взаємовплив, «відкритість серця на зустріч один одному, тобто наявність емпатії» [3,с.72]

Для узгодженої роботи родини й дитячого освітнього закладу як суб'єктів виховання слід дотримуватись таких вимог:

  1. співпраця має ґрунтуватися на взаємоповазі, партнерстві;
  2. взаємна довіра є основою співпраці: особливе значення в її зміцненні має порозуміння, коли кожний суб'єкт мусить знати функції всіх інших суб’єктів та зміст їхньої діяльності, чітко уявляти власну роль у взаємодії.
  3. певна духовна єдніть, підвалиною якої є любов до дитини, сприймання її як вільної особистості, розуміння проблем становлення людської гідності, дорослішання й творчого розвитку [1].

З метою налагодження партнерських відносин і батьками перед педагогічним колективом ЗДО постають такі завдання:

  • створення ситуацій, що сприяють розвитку і зміцненню контактів батьків і дошкільного закладу;
  • залучення батьків до активної участі в у житії закладу;
  • готовність сім'ї до співпраці щодо пізнання власної дитини і її проблем - запобігання небезпекам;
  • Надання психологічних і педагогічних знань батькам з метою покращення якості виховання їхніх дітей;
  • Інформування батьків про виховні і дидактичні завдання, які реалізуються в дошкільному закладі;
  • Використання потенційних можливостей батьків (професійних, фінансових, організаційних навичок, здібностей та інтересів) у освітньому процесі дошкільногог закладу;
  • Інформування батьків про успіхи і проблеми їхніх дітей, а також заохочувати їх до підтримки досягнень, що розвивають дітей і вирішення труднощів, з якими лини стикаються.

Важливим моментом у виконанні поставлених завдань є усвідомлення батьками значущості власних виховних функцій, їх місця і ролі в системі загально виховного процесу, розуміння ними особистої відповідальності за формування морально-ціннісних взаємин дітьми, і також необхідністю оволодівати педагогічними званнями, вміннями і практичними навичками. Це зумовлює використання технологій формування у батьків педагогічних знань як цілеспрямованого, організаційного і сестиматичного процесу, всі напрями якого мають максимально враховувати потреби і проблеми кожної конкретної родини, відповідати її інтересам і запитам,

зосереджуватися на оволодінні батьками психолого-педагогічними знаннями, уміннями і навичками. Плануючи діяльність, яка має на меті формування партнерських стосунків між дошкільним закладом і батьками, існує потреба пошуку нових цікавих контактів, а також вдосконалення вже існуючих форм контактів батьками. Сьогодні набули поширення і визнання різні форми співробітництва дитячого садка з родинами. Основна мета запровадження тієї чи іншої форми співробітництва полягає у встановленні довірливих відносин між дітьми, батьками і педагогами, об'єднання їх в одну команду, формування потреби ділитися один з одним своїми проблемами і спільно розв'язувати їх.

Традиційними формами організації співробітництва дитячого дошкільного закладу з батьками і вихованців є: індивідуальні, групові, колективні. Найпоширеніша форма індивідуальної роботи з родиною - консультації та бесіди, які дають змогу об’єктивно з’ясувати педагогічну позицію сім'ї, ознайомитися з умовами, в яких живе дитина,тактовно допомогти родині зрозуміти та виправити помилки або вжити різних заходів.

До індивідуальної форми роботи можна віднести листування вихователів із сім’єю у вигляді щотижневих нотаток, які повідомляють про новини в дитячому закладі, про улюблені види діяльної дитини, її цікаві висловлювання. Вихователі оформлюють індивідуальні зошити розвитку дитини, які щодня передаються батькам додому. На сторінках такого зошита батьки відмічають особливі події, вчинки, висловлювання, фіксують діяльність дитини, що відбувалася поза навчальним закладом. Вихователі, зі свого боку, повідомляють про особливості проведеного дня в дошкільному закладі, взаємодію з однолітками, прояви активності дитини, її успіхи, труднощі й потреби.

Головне у співпраці дошкільного навчального закладу і родин - психолого- педагогічна освіта батьків з метою підвищення їх педагогічної культури. Така освіта батьків має спрямованість і мету. Наприклад, специфіка роботи ясельної групи з сім'єю визначається, передусім, психофізіологічними особливостями дітей раннього віку: швидкий розвиток малюка потребує вчасної зміни завдань виховання і навчання, перебудови методів і прийомів педагогічної роботи. Тому зміст психолого- педагогічної освіти батьків слід доповнити питаннями охорони життя, зміцнення здоров'я, створення умов для правильного фізичного розвитку.

Сучасні реалії спонукають до пошуку шляхів урізноманітнення та оновлення форм співробітництва роботи дошкільного закладу і сім'ї. На думку Ю. Тонкової та Н. Веретеннікової, плануючи ту чи іншу форму роботи з батьками, слід керуватися такими вимогами: «оригінальність», «затребуваність», «інтерактивнісгь». Щодо самих форм, їх пропонується поділяти їх на: інформаційно-аналітичні (анкетування, усне опитування, «поштова скринька», конференції з обміну досвідом виховання, педагогічні колегіуми, зустрічі за круглим столом, аукціони педагогічних ідей, педагогічний всеобуч, дні довір'я (у визначені дні батьки-лікарі, батьки-юристи і т. д. проводять консультації для бажаючих), сімейна скринька (добірка матеріалів з позитивним досвідом виховання культури взаємин з дітьми); наочно-інформаційні (зустрічі з експертом (залучення батьків різних спеціальностей), батьківські служби, висвітлення інформаційних матеріалів по підготовці дітей до школи на «батьківській сторінці» сайту ЗДО; міні-бібліотека, батьківська пошта; інформаційний куток (стенди) для батьків (виставка творчих робіт дітей, навчальних завдань на кожен місяць, віршів і пісень, цікавинок і фотокарток з життя групи, інформації про різноманітні публікації, пропозиції ігор),, «Вікно - дуже короткі новини», випуск газет, «ЖЧД - життя чудових дітей»); пізнавальні (організація психолого-педагогічної просвіти батьків з використанням активних методів навчання - рольових ігор, тренінгів тощо; батьківські вітальні, нетрадиційні батьківські збори, усні журнали, екскурсії); дозвіллєві (свята, спільне дозвілля, акції, участь батьків у конкурсах, виставках, день добрих справ (спільна трупова діяльність вихователів, батьків і дітей)) [3].

Найважливішим способом реалізації співробітництва педагогів і батьків є їх взаємодія, в якому батьки - не пасивні спостерігачі, а активні учасники виховного процесу. Представлені форми роботи з батьками допомагають подолати бар'єр недовіри і пасивності, отримати довіру батьків, а також дати можливість їм отримувати новий досвід в усвідомленні їх ролі у вихованні і навчанні дитини.

Отже, налагоджена гармонійна взаємодія закладів дошкільної освіти із сім'ями вихованців - запорука повноцінного буття дитини, розкриття і реалізації її потенціалу.

Тому це і спонукало,мене як Вихователя прийняти участь в цьому ,насамперед як учасника,щоб зрозуміти партнерство та моніторинг з  середини системи. Представляю Проєкт:

 

 

 

 

 

 

Забезпечення пожежної безпеки дошкільних навчальних закладівБрав участь 

https://bucha.pb.org.ua/projects/28?fbclid=IwAR2-I5VaV7E69aUDOB7nzveY0qqarzIcBCW-cJZOo4otY-nkV1LhEvASFrA_aem_AXRR7G0QbUPN9aS_PbeNBYUGmeDkSshRftODKx6JWrLVBdxF1lH4r4YeaoOfD6onvE0

ДОДАНИЙ

07.04.2021

НОМЕР

28

БЕЗПЕКА ТА ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК

Забезпечення пожежної безпеки дошкільних навчальних закладів, установка та монтаж автоматичних систем протипожежного захисту (систем пожежної сигналізації, автоматичних систем пожежогасіння, систем оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, систем протидимного захисту, систем централізованого пожежного спостереження, АСПЗ), установка протипожежних дверей (2 типу) в приміщеннях електро

АВТОР ПРОЄКТУ

Катерина

КАТЕРИНА МУСІЯКА

БЮДЖЕТ

140 000 ГРН

РОЗРАХУНОК БЮДЖЕТУ Додаток А

РАЙОН

м.Буча

ОПИС

Проблема

Відсутність автоматичних систем протипожежного захисту (систем пожежної сигналізації, автоматичних систем пожежогасіння, систем оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, систем протидимного захисту, систем централізованого пожежного спостереження, АСПЗ), протипожежних дверей (2 типу) в приміщеннях електрощитових, протипожежних перешкод виходу на горище, що не забезпечує безпечні умови праці та навчання у дошкільних навчальних закладах, створює загрозу життю і здоров'ю учасників освітнього процесу, збільшує матеріальні витрати на ліквідацію наслідків від можливих надзвичайних подій (пожеж).

Мета проекту

Метою даного проекту є забезпечення пожежної безпеки дошкільних навчальних закладів, установка та монтаж автоматичних систем протипожежного захисту (систем пожежної сигналізації, автоматичних систем пожежогасіння, систем оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, систем протидимного захисту, систем централізованого пожежного спостереження, АСПЗ), протипожежних дверей (2 типу) в приміщеннях електрощитових, протипожежних перешкод виходу на горище.
Для реалізації мети необхідно забезпечити безпечні умови перебування працівників та дітей у навчальних закладах.
Реалізація проекту дасть змогу забезпечити безпечні умови праці та навчання всіх учасників освітнього процесу.

Пропоноване рішення, щодо розв’язування проблеми і його обґрунтування

Забезпечення пожежної безпеки дошкільних навчальних закладів, установка та монтаж автоматичних систем протипожежного захисту (систем пожежної сигналізації, автоматичних систем пожежогасіння, систем оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, систем протидимного захисту, систем централізованого пожежного спостереження, АСПЗ), установка протипожежних дверей (2 типу) в приміщеннях електрощитових, протипожежних перешкод виходу на горище

Цільова аудиторія проекту

Працівники та діти,які перебувать в приміщенні. Їхня безпека насамперед.

Ключові показники оцінки результату проекту:

Якісне функціонування та спрацювання автоматичних систем протипожежного захисту створює комфортні умови перебування працівників і дітей у навчальних закладах та покращує якість надання освітніх послуг, що після реалізації проекту сприятиме позитивному іміджу влади

Локалізація проекту

Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу №2 "Горобинка" Бучанської міської ради Київської області.
місто Буча,Провулок Героїв Майдану 20А

ФАЙЛИ: додадок Б,Додаток в

Презентація ПРОЄКТУ https://youtu.be/zcmo_WUsCrQ?si=bh9xcY1ohNBoJW2v

 

 

 

 

Висновки до другого роздiлу З огляду на необхідність змістово-технологічного оновлення системи соціальної роботи, яка має відповідати викликам часу, запитам соціуму, ви- никає потреба в пошуку шляхів її оптимізації, зокрема, на етапі первинної соціалізації молодого покоління – у закладах дошкільної освіти. Пропонована стаття присвячена актуальній нині проблемі налагодже- ння партнерської взаємодії, конструктивної професійної комунікації педаго- гів закладів дошкільної освіти та фахівців із соціальної роботи у формуванні всебічно розвиненого, соціально захищеного дошкільника, покращення спів- праці з батьками вихованців, попередження професійного вигоряння праців- ників тощо. Наведено результати вивчення практики реальної співпраці педагогів закладів дошкільної освіти в процесі соціального виховання дітей, соціально- педагогічної роботи з батьками вихованців, встановлено типові недоліки та труднощі в діяльності фахівців названої сфери: відсутність соціальних педа- гогів у штаті дошкільних закладів, недостатність наявних у них ресурсів, об- меженість використовуваних стереотипних форм і методів, слабкий зв’язок із працівниками соціальних служб тощо. Висвітлені причини й наслідки зниження виховного потенціалу сім’ї, якос- ті спілкування в ній, пов’язані з недостатнім рівнем соціального досвіду бать- ків, їхньої комунікативної культури, неготовністю до конструктивного діа- логу з педагогами та фахівцями соціальної сфери. Автори визначили умови оптимізації співпраці фахівців із соціальної ро- боти та педагогів закладів дошкільної освіти, що передбачають обов’язкове введення до штатного розпису дошкільних закладів посади соціального педа- гога; формування в педагогічних і соціальних фахівців позитивної мотивації до співпраці й ефективного професійного спілкування; підготовка майбутніх фахівців (вихователів та соціальних працівників) до соціального партнерства; урізноманітнення технологій такої співпраці. Логіка якісного перетворення професійної співпраці педагогів закладів дошкільної освіти та фахівців із соціальної роботи передбачає цілісне пере- осмислення змісту та способів їхньої діяльності: від мотивації, усвідомленої потреби у такій взаємодії до оволодіння відповідними інструментами, ал- горитмом дій та творчого їх використання, що передусім повинно забезпе- чуватися в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців, а безперервно вдосконалюватися шляхом саморозвитку працівників. У публікації окреслені перспективи вирішення проблеми вдосконалення взаємодії фахівців у напрямі соціалізації дітей дошкільного віку, взаємодії, координації зусиль суб’єктів соціального впливу, власного професійного роз- витку. Розкриті особливості найбільш продуктивного освітнього дискурсу, що об’єднує й підсилює можливості інноваційного, інтегрованого, контекстно- го, активного навчання.

 

 

ВИСНОВКИ

Першочерговим завданням соціально-педагогічного партнерства в дошкільній освіті є забезпечення ефективної психолого-педагогічної підтримки сім’ї на основі підвищення компетентності батьків (законних представників) у питаннях розвитку, освіти, охорони та зміцнення здоров’я дітей. Важливим чинником у розвитку соціально-педагогічного партнерства у дошкільній освіті вважаємо вивчення його основ майбутніми вихователями ЗДО у процесі фахової підготовки. Переконані, що представлена навчальна дисципліна «Соціально-педагогічне партнерство у дошкільній освіті» для здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності 012 Дошкільна освіта є основою для підготовки сучасного, конкурентоспроможного вихователя ЗДО до вирішення завдань партнерства, взаємодії у сфері дошкільної освіти. Підсумовуючи наукові розвідки з проблеми соціально-педагогічного партнерства в дошкільній освіті, хочемо виділити ряд умов, що, на нашу думку забезпечують його ефективність: спільне і єдине розуміння змісту завдань, засобів та методів виховання дітей дошкільного віку, прагнення реалізувати у спільній діяльності комплексний підхід до виховання дитини; удосконалення змісту, форм, методів і засобів виховання дитини в сім’ї та ЗДО, засноване на партнерстві з батьками; сформована належним чином компетентність вихователів та батьків з питань громадського та сімейного виховання; повага до особистості дитини-дошкільника; взаємна повага та довіра між вихователем та батьками дошкільників; вивчення передового практичного досвіду сімейного виховання, пропагування його найпрогресивніших ідей серед кола батьків дітей дошкільного віку; зближення на основі поінформованості, взаємної відповідальності батьків та педагогів за прийняті рішення, що зумовлює покращенню якості освітніх послуг; використання фахівцями в роботі з батьками спеціальних методик, що об’єднують, зближують людей, сприяють створенню ситуацій діалогу та спілкування; відповідна фахова підготовка майбутніх вихователів ЗДО. Перспективу подальших розвідок у цьому напрямі вбачаємо у розробці порадника «Соціально-педагогічне партнерство у дошкільній освіті» для батьків, вихователів та керівництва ЗДО, громадськості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Базова

  1. Бех І. Д. Готовність педагога до інноваційної виховної діяльності // Бех І. Д. Виховання особистості : У 2 кн. – К., 2003. – Кн. 2. – С. 85–99. 2. Борисова З. Н. Розвиток відчуттів у дітей за методом Марії Монтессорі. Дидактичний матеріал / З. Н. Борисова, Н. А. Семернікова. – К., 1995 – 225 с. 3. Ващенко Г. Виховний ідеал : підручник для педагогів, вихователів, молоді і батьків / Г. Ващенко. – Полтава, 1994. – 356 с. 4. Голубева Я. Г. Развитие и воспитание детей раннего возраста : учеб. пособ. для студ. высш. пед. учеб. завед. / Л. Г. Голубева, М. В. Мещенко, К. Л. Печора. – М. : Академия, 2002. – 192 с. 5. Дичківська І. Я. Індивідуальне виховання дітей дошкільного віку в педагогічній спадщині Марії Монтессорі / І. Я. Дичківська. – Одеса, 1996. – 120 с. 6. Матвієнко О. В. Принципи виховання та розвитку особистості. Загальні методи виховання // О. В. Матвієнко практикум з курсу „Теорія виховання”. – К., 2001 – С. 60–75. 7. Стельмахович М. Українська родинна педагогіка : навч. посіб. / М. Стельмахович. – К. : ІСДО, 1996 – 452 с. 8. Духнович О.В. Народная педагогия в пользу училищ и учителей сельских,-Львов: Тип. Ин-та Ставропиг., 1857,-Ч. 1: Педагогия общая.-91 с. 9. Егоров С.Ф. Теория образования в педагогике России начала XX в.: Историко-педагогический очерк - М.: Педагогика, 1987 - 152 с. 10. Жураковский Г.Е. Очерки по истории античной педагогики.- М.: Изд-во АПН РСФСР, 1963.-510 с. 11. О.Г.Дзеверін. - К.: Радянська школа, 1963. - 222 с. 12. Золотухіна С.Т. Виховуюче навчання: (Спецкурс з історії педагогіки) - Харків: ХГІ “НУА”, 1994,- 168 с. 13. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца XX в.: Учебное пособие для пед. учебных заведений / Под. ред. А.И.Пискунова. - 2-е изд., испр. и дополн. - М.: Сфера, 2001.-512с. 14. Історія педагогіки / За ред. М.С.Гриценка. - К.: Вища школа, 1973.- 448 с. 15. Історія української школи і педагогіки: Хрестоматія / Упоряд. О.О.Любар / За ред. В.Г.Кременя. - К.: Знання, КООО, 2003. - 766 с. 16. Я.А. Коменский, Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо, И.Г. Песталоцци. 226 Педагогическое наследие: Сборник /Сост. В.М. Кларин, А.Н. ДжуринскийМ.: Педагогика, 1987.-412 с. 17. Константинов Н.А., Струминский В.А. Очерки по истории начального образования в России,- 2-е изд., испр. и доп.- М.: Изд-во МП РСФСР, 1953.-270 с. 18. Курило В.С. Освіта і педагогічна думка Східноукраїнського регіону у ХХст. - Луганськ: ЛДПУ, 2000. - 459с. 19. Латышина Д.И. История педагогики (История образования и педагогической мьюли): Учебн. пособие. - М.: Гардарики, 2002. - 603с. 20. Левківський М.В.; Микитюк О.М. Історія педагогіки: Навч.посібник. - Харків: ОВС, 2002. - 240 с. 21. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Г. Історія української школи і педагогіки: Навч. посібник. - К.: Знання, КОО, 2003. - 450 с. 22. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина - XX ст.): Хрестоматія / Упоряд.: Л.Д.Березівська та ін. - К.: Науковий світ, 2003. -418 с. 23. Мединський С.М. Братські школи України і Білорусії в ХУІ-ХУІІ ст. Пер. з рос. вид., перероб. і доп. автором,- К.: Радянська школа, 1958,- 210 24. Медынский Е.Н. История русской педагогики с древнейших времсн до Великой Октябрьской социалистической революции: Учебное пособие для студ. пед. вузов- 2-е изд., испр., доп - М.: Учпедгиз, 1938 - 512 с. 25. Микитюк О.М. Становлення та розвиток науково-дослідної роботи у вищих педагогічних закладах України (історико-педагогічний аспект) - Харків. “ОВС”, 2001.-256с. 26. Народна освіта і педагогічна наука в Українській РСР 1917-1967 / Редкол.: Бондар А.Г. (відп. ред.) та ін. - К.: Радянська школа, 1967. - 483с. 27. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР: 2 пол. / Под. ред. А.И.Пискунова. - М.: Педагогика, 1976. - 600 с. 28. Педагогічна Харківщина: Довідник /За ред. В.І. Лозової, І.Ф. Прокопенка.- Харків: ХДПУ, Вид-во Круглова, 1997 - 159 с. 29. Прокопенко И.Ф. Подготовка учительских кадров в Харькове в советский период: концептуальные подходы, практический опыт: (1917- 1991).X.: ХГПИ, 1992.-92с. 30. Прокопенко И.Ф., Кочат Д.А. История становлення и развития народного образования на территории Харьковщины в дооктябрьский период (конец XIX - начало XX вв.): Учебное пособие по спецкурсу для студ. пед. Харьков: ХГПИ, 1990 - 92 с. 31. Развитие зкспериментальньїх учебно-воспитательных учреждений в 227 СССР и за рубежом: Сб. науч. тр. АПН СССР, НИИ общей педагогики /Под ред. А.И. Пискунова- М., 1977 (вып. дан. 1978).- 89 с. 32. Рідний край. Навч. посібник з народознавства / За ред. І.Ф. Прокопенка - 2-е вид. випр. і доп. - Харків: ХДПУ, 1999. -526с. 33. Розвиток народної освіти і педагогічної науки на Харківщині,- Харків: ХДПІ, 1992.-333 с. 34. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (X – початок ст.): Нариси / Редкол.: М.Д.Ярмаченко, Н.П.Калениченко, С.У.Гончаренко та ін. - К.: Радянська школа, 1991. - 384 с. 35. Розвиток народної освіти і педагогічної науки в Українській РСР 1917-1957. -К.: Радянська школа, 1957. -448с. 36. Сірополко С. Історія освіти в Україні / Підготував ІО. Вільчинський. - 2-е вид. - Львів: Афіша, 2001. - 664 с. 37. Сковорода Г'.С. Повне зібрання творів: У 2-х т. [Ред. колегія: чл.- кор. АН УРСР В.І.Шинкарук (голова) та ін. -К.: Наукова думка, 1973. -Т.1. - 531с.; Т.2. - 574с. 38. Сухомлинська О.В. Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем. - К.: АГІН., 2003. - 68 с. 39. Сухомлинська О.В. Нариси з історії українського шкільництва (1905- 1933): Навч. посібник,- К.: Заповіт, 1996.- 304 с. 40. Українська педагогіка в персоналіях: У двох книгах/ за ред. О.ВСухомлинської. - К.: Либідь, 2005. - Кн. 1. - 622 с.; Кн. 2. - 550 с. 41. Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія: Історичний нарис. -К.: Знання, 1991. -78 с. Хрестоматія з історії вітчизняної педагогіки /За заг. ред. С.А. Лигвинова - К.: Радянська школа, 1961,- 652 с. 42. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. Сост. и автор вводных статей чл.-кор. АПН СССР, проф. А.И. Пискунов. -М.: Просвещение, 1981.-560 с.

Долинна О.П. Активізація взєємодії дошкільного навчального закладу і сім''ї. Обов'язкова освіта дітей старшого дошкільного віку: форми здобуття, організація і зміст роботи: зб. метод, матеріалів / [явт. Упоряд.: О.П. Долинна, А.П. Бурова, О.В. Низьковська, Т.П. Носачова].- Тернопіль: Мандрівець, 2011. - 480 с.

Закон України «Про освіту»//Голос України.- 2017.-27вересня.

Режим доступу: http//zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19

Тонкова Ю.М. Современные формы взаемодействия ДОУ и семи / Ю.Тонкова, Н.Веретенникова // Проблемы и и перспективы развития образования. - 2012. - №4. - С. 71-74.

 

Допоміжна

  1.  1. Алешина Ю. Цикл развития семьи: исследования и проблемы / Ю. Алешина // Вестник МГУ Психология. – Сер. 14. – 1987. – № 2. – С. 21–27. 2. Антонов А. Социология 227еми / А. Антонов, В. Медков. – М. : Просвещение, 1996. – 304 с. 3. Антонова Н. Культурно-дозвіллєва діяльність як засіб соціалізації особистості / Н. Антонова // Соціальна педагогіка і адаптивність особистості. – Суми, 1994. – С. 385–389. 228 4. Апуневич О. Мовне виховання дітей засобами народної педагогіки / О. Апуневич // Українське народознавство і проблеми виховання учнів: у 2- х ч. – Івано-Франківськ, 1995. – С. 113–116. 5. Бєлєнька Г. В. Здоров’я дитини від родини. Як виховати в сім’ї здорову дитину від народження до повноліття / Г. В. Бєлєнька, О. Я. Богініч, М. А. Машовець. – К. : 2006. – 157 с. 6. Дитина : Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років (3-тє видан., доопр. і доповн.) / наук. кер. проекту : О. В. Огневюк, К. І. Волинець, наук. кер. Програмою : О. В. Проскура та ін. – К.,2012. – 492 7. Сухарева Л. С. Піклуємось разом з батьками. Робота з батьками дошкільників / Л. С. Сухарева. – Х. : Вид. група „Основа”: „Тріада”, 2008. – 128 с. (Серія: „ЗДО. Вихователю”.)

Інформаційні ресурси

 1. www.e-ukraine.org/cms-service . 2. www.iteach.com.ua/about/presentations .

 

 

 

1.Покроєва Л.Д. Значення освітнього моніторингу в системі дошкільної освіти // Джерело педагогічної майстерності - №3 (47),2010р.-

с. 40 -51.

  1. Крутій К. Актуальність упровадження моніторингу в систему дошкільної освіти //Вихователь – методист дошкільного закладу.

2008. –№8 - с.17-22.

  1. Рядова З.В., Назарян Р.Т. Кваліметричний підхід в управлінні навчальним закладом //Палітра педагога. – 2006.-№3(35)
  2. Рядова З.В. Моніторинг і контроль в освітніх системах // Дошкільне виховання. – 2005.- №9.
  3. Дмитренко Г.А. Стратегічний менеджмент: Цільове управління освітою на основі кваліметричного підходу.
  4. Моніторинг в управлінні навчальним закладом // Касянова О.М. Управлінський супровід моніторингу якості освіти/ Т.Б.Волобуєва. – Харків, видавн. гр.. «Основа»,2004. – 96 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

 

 

 

 

 

 

Додаток Б

 

ПАРТНЕРИ 

Інформація про партнерські організації

Інформація про заявника 

ПІБ керівника органу

Петрова Ольга Миколаївна

Поштова адреса

м. Буча,провулок Героїв Майдану 20А

Телефон та мобільний

(063)9594145

Факс

 

E-mail

Gorobinka2@ukr.net

Інформація про керівника проекту

ПІБ керівника проекту

Мусіяка Катерина Василівна

Місце роботи

ЗДО Горобинка міста Бучі

Назва посади

Вихователь

Звання

Вихователь дітей дошкільного віку

Адреса для листування з керівником проекту

Місто Буча Київська область,вулиц Нове шосе буд.3 квартира

 47

Телефон та мобільний

(093)2056121

Факс

 

E-mail

Kattyerc2018@gmail.com

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток В

 

 

 

 

 

 

Додаток С

docx
Додано
7 грудня 2023
Переглядів
833
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку