Моніторингове дослідження

«Логіка педагогічного керівництва школою така, що нам неможливо працювати, якщо ми не аналізуватимемо  постійно зв’язки сьогодення з минулим і майбутнім»
                                                                               В. Сухомлинський

Моніторинг,  як сучасна управлінська  процедура,  повинен охоплювати, безумовно, всі завдання, що постають перед навчально-виховним закладом (кадрове і матеріальне забезпечення, психолого-педагогічні умови,  стан здоров’я), але визначальним, базовим є одержання освіти в обсязі, що визначають державні стандарти чи програмні вимоги. Мова йде про рівень навчально-предметних досягнень учнів як інтегрований показник якості освіти.

Для заступників, дуже важливо мати оперативну, об’єктивну інформацію про дійсний стан навчального процесу. За необхідності це дозволяє своєчасно здійснити методичну підтримку і внести необхідні корективи. Таку інформацію надають  регулярно здійснені моніторингові дослідження, які є хорошим інструментом аналізу різноманітних сторін навчального процесу. Вони дозволяють одержати реальну картину результативності нововведень, напрямів плану розвитку навчального закладу. Однак найважливішим з них було і залишається визначення результативності навчального процесу.

Якщо не міряти результати,
то не можна відрізнити успіхи від поразки
Девід Осборн

Завданнями освітнього моніторингу є: вивчення зв'язку між успішністю учнів і соціальними умовами їхнього життя; оцінювання кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного, лабораторного забезпечення навчального закладу;  оцінювання впливу на навчальний процес державних стандартів, навчальних програм, методичного й технічного обладнання.               

Завдання моніторингу полягають у виявленні кращого педагогічного досвіду роботи вчителів-предметників та рекомендації щодо розповсюдження його в педагогічному колективі,  виявленні проблем у викладанні предметів та наданні методичної допомоги вчителям-предметникам.

 Мета моніторингу якості освіти містить наступні складові:

1.Діагностичну:

•  постійне спостереження стану навчально-виховного процесу, виявлення недоліків;
• створення атмосфери зацікавленості, довіри та спільної творчості до стимулюючої.

2. Мотиваційну:

•  формування в учнів відповідального ставлення до оволодіння системою знань, умінь і навичок та вміння самостійно здобувати потрібні знання впродовж усього життя;
•  підвищення відповідальності педагогів за якість знань учнів;
•  забезпечення вивчення та впровадження сучасних освітніх технологій, їх елементів, активних форм і методів навчання у повсякденну практику викладання навчальних предметів.

3. Розвивальну:

•  підготовка особистості з високим рівнем комунікативної компетентності, яка здатна вільно виражати свої думки та почування як в усній, так і в письмовій формі щодо різних аспектів суспільного життя та в різних галузях знань;
•  Розвиток потреб комунікативно-діяльнісної спрямованості.

4. Виховну:

•  забезпечення єдності урочної та позаурочної діяльності через мережу факультативів, гуртків, секцій, індивідуальних завдань, спрямованих на мобілізацію загальнолюдських цінностей як ресурсу особистісного зростання кожного учасника навчально-виховного процесу.

Згідно з річним планом роботи, планом контролю за діяльністю вчителів та рівнем начальних досягнень знань з української мови  учнів 5-11 класів проводився моніторинг стану викладання української  мови та літератури.

Вивчення стану викладання української літератури та рівень знань, умінь і навичок здійснювалося за напрямами: навчально-виховна робота (планування, підбір наочності, виконання навчальних програм, реалізація рекомендацій з викладання, системність викладання, формування в учнів умінь і навичок зв'язного мовлення, дотримання критеріїв оцінювання, використання методів, прийомів і засобів навчання) позакласна робота; результати навчання, якість знань, умінь і навичок учнів.

З метою реалізації такого плану адміністрацією школи були відвідані уроки, вивчено документацію вчителів. Перевірка показала, що вчителі працюють за чинною навчальною  програмою та за підручниками, рекомендованими Міністерством ос­віти і науки України.

    Усі вчителі усвідомлюють завдання, які сьогодні поставлені перед школою, і працюють на кінцевий результат.

Аналіз кадрового складу вчителів української мови та літератури

1.1. Загальні відомості:

Мірцхулава Наталія Вікторівна  підходить до проведення уроків нестандартно, знаходить цікавинку, прагне дивувати. Проводить уроки-дослідження, уроки-подорожі, уроки-відкриття. Розвиває творчі здібності, вчить креативно мислити, знаходити шляхи вирішення проблем. Її уроки спрямовані на розвиток особистості учня. Широко впроваджує уроки-презентації. Під час проведення уроків застосовує такі методи, прийоми і форми роботи: робота в групах, бесіда, розповідь, дослідницький метод, рефлексія «Дерево очікувань», прийом «Незакінчене речення», «Мікрофон» «Хмари тег». На своїх уроках Наталія Вікторівна враховує вікові та індивідуальні особливості учнів, надає психолого – педагогічну підтримку кожному з них. Вчитель оцінює під час опитування не тільки правильну відповідь учня, а й аналіз того, як учень міркував (який спосіб використовував, чому й у чому помилився). На її уроках завжди існує «Ситуація успіху». Проте учні 7 класу мають великий відсоток початкового рівня навчальних досягнень, що говорить про недостатній контроль: роботи над помилками, виконання домашніх завдань, вибору методів навчання (залежно від загальної цільової спрямованості та дидактичної мети), прийоми підтримання дисципліни на уроці, стилю спілкування (більше монологу ніж діалогу).

 Дереш Лідія Петрівна уроки проводить стандартно (в основному використовує на уроці підручник та зошит),  формує вміння користуватися усною і писемною  літературною мовою .  Здійснює міжпредметні зв’язки, працюючи над художнім словом на уроках мови та літератури. Пропоновані  вправи розвивають образне мислення, розширюють словниковий запас учнів, сприяють кращому засвоєнню семантики слів. На уроці реалізує принципи навчання. Особливо вдало дотримується принципу науковості (навчальний матеріал, що вивчається вимогам наукової нормативної граматики).

Принцип зв’язку навчання з життям лише частково знаходять свою реалізацію. Потрібно більш широко показувати вихід знань у практику, потребу в конкретних знаннях для розв’язання життєвих завдань. Принцип доступності також не завжди вдається вчителю (форми роботи не спонукають учнів до активної діяльності). Емоційний стан вчителя в основному пасивний, в питаннях присутній авторитаризм. Співвідношення знань, що діти здобувають у готовому вигляді (зі слів учителя) і в процесі самостійного пошуку (виконання випереджувальних завдань, підготовка повідомлень, наявність проблемних ситуацій та ін..) складає 90/10 %

Моніторинг показників рівня навчальних досягнень з української мови учнів  5-11 класів (за результатами І семестру)

Результати ЗНО з української мови за 2017-2018 н.р.

Всього учнів – 7

Початковий рівень – 0

Середній рівень – 3 (43%)

Достатній рівень – 4 (57%)

В цьому ж 2017-2018 н.р. учениця 11 класу Дудка А. стала переможцем обласного етапу конкурсу читців-декламаторів «Поетична пристань»

Висновок:

       Наслідки вивчення стану викладанням предмета, результати моніторингових досліджень навчальних досягнень учнів з української мови   свідчать про те, що вчителі мають достатню науково-теоретичну підготовку, володіють викладанням предмета, забезпечують опанування учнями системи знань і вмінь, передбачених програмою. Розвитку інтересу, любові та шани до української мови та читання сприяють  й позакласні заходи, які систематично проводяться вчителями.

         Традиційно проводиться тиждень української мови та літератури  до Дня української писемності і мови, під час якого учні всіх класів брали активну участь: показували таланти у складанні віршів, демонстрували ораторське мистецтво, брали участь у конкурсі малюнків, плакатів тощо.    Учні нашої школи систематично беруть активну  участь у мовознавчих  та літературознавчих конкурсах .

Результативність учнів

(в заходах, конкурсах, олімпіадах всіх рівнів)

За І семестр 2018 – 2019 н.р.

Необхідно систематично працювати над піднесенням мовної культури учнів, проводити практичні заняття з культури мовлення, оскільки мова більшості школярів збіднена, словниковий запас обмежений. Взірцем для дітей повинна бути вимова самого вчителя, який дотримується орфоепічних норм, у розмові з учнями виправляє їхні мовленнєві помилки. Культура мовлення учнів – це культура мовлення їхнього вчителя.

 Уроки мови треба будувати так, щоб кожен із видів робіт виконував свою роль у формуванні мовних і мовленнєвих компетентностей, щоб учні успішно оволодівали і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення. Часто треба проводити перекази, ускладнені творчими завданнями, твори-мініатюри на різні теми, оскільки самостійний виклад думок у творчих роботах учнів найбільше сприяє піднесенню їх мовної культури і грамотності.

   Педагоги шукають шляхи розв'язання проблем на семінарах, курсах, вносять пропозиції щодо форм професійного навчання, тобто прагнуть визначити шляхи подолання нижнього щабля успішності. Вони, як і учні, намагаються досягти вищого показника якості знань, оскільки він демонструється для учнів, учителів, батьків, а це вже рейтинг учителя.

Той  вчитель, який зацікавлений в результаті, буде постійно працювати над своїм професійним рівнем, буде самоудосконалюватись, запроваджуватиме ефективні методики навчання та виховання, і  тільки тоді він надаватиме такі послуги учням, які б задовольнили б потреби сьогодення. На мою думку, це і є обов'язкова умова забезпечення якісного освіти в сучасних умовах загальноосвітньої школи.