КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

(ЯСЛА-САДОК) №175 КОМБІНОВАНОГО ТИПУ»

КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

 

 

 

 

 

 

«Презентація

«Методи і прийоми формування розмовної активності дітей »

                                                     (з досвіду роботи)

 

 

 

 

Підготувала вихователь

 О.П.Зарєчна

 

 

 

 

 

 

 

 Кривий Ріг

 

Методи і прийоми формування розмовної активності дітей

     Методи навчання - це способи спільної діяльності вихователя і дітей. Здебільшого  використовую методи навчання за джерелом знань (наочні, словесні, практичні).

        Значне місце в роботі з розвитку мовлення дітей віддаю наочним методам[1]: спостереження, екскурсії, піші переходи, розглядання пред­метів, картин і картинок, перегляд діафільмів, дидактичні ігри з наочністю. Використання цих методів відповідає дидактичному принципу наочності і наочно-дієвому та наочно-образ­ному характеру мислення дошкільників. Ефективність засвоєння дітьми знань, формування повноцінних уявлень, розвиток таких психічних про­цесів, як сприймання, пам'ять, мислення і на цій основі розвиток мов­лення великою мірою залежать від того, наскільки широко в пізнавальну діяльність уведені різні форми чуттєвого сприймання. Використовую   метод спостереження  або його різновиди: огляд приміщення, розгля­дання натуральних предметів, іграшок, якщо об'єкти доступні. Якщо ж  ні, ознайомлюю  з ними дітей опосеред­ковано, розглядаючи картини, фотографії, переглядаючи кінофільми, діафільми. Опосередковані наочні методи застосовую і для повтор­ного ознайомлення з об'єктами, закріплення під час спосте­режень знань. Водночас виконую завдання з розвитку словника дітей, формування зв'язного мовлення.

      Словесні методи. Значення цієї групи методів полягає в тому, що вони дають можливість поєднувати розширення та закріплення знань дітей про навколишній світ і формувати їхні мовленнєві вміння і на­вички. До словесних методів належать [2] : читання художніх творів, розповідання художніх творів, заучування віршів, бесіди, розповіді дітей, переказ. Завдяки словес­ним методам у вихованців розвиваю вміння розуміти зміст мови, засто­совувати знання без опертя на наочність. 

       Ефективним і доступним для дітей методом є розповідь. За допомогою розповіді - формую яскраві й точні уявлення про події чи явища. Прозорість і простота опису об'єкта, події, лаконічність роз­повіді, яскравість образів, близькість досвіду вихователя інтересам дітей - необхідні умови успішного сприймання дітьми змісту розповіді. Обов'язково  беру до уваги вже набуті дітьми знання і пов'язую з ними нові відомості. За допомогою інтонаційної та ху­дожньої виразності, домагаюся по­внішого засвоєння дітьми змісту, викликати інтерес  до нього, щоб викли­кати бажання обмінятися враженнями.

Розповіді дітей спрямовані на вдосконалення розумової діяльності, глибшого усвідомлення знань і формування мовленнєвих умінь. У на­вчанні використовую розповіді різного характеру[3]: пере­каз, опис, сюжетну розповідь з досвіду, творчу розповідь, розповідь-мірку­вання, розповідь-пояснення. Вона передбачає бажання бути зрозумілим і сприяє  уточненню і закріпленню знань.

       Одним із словесних методів застосовую  бесіду. Залежно  від дидактичної мети, бесіди поділяють на: вступні, супроводжувальні та підсумкові [4].

       Вступні бесіди проводжу тоді, коли знайомлю дітей з новими явищами, формую нові навички, способи дії. Під час вступної бесіди виявляю знання, досвід дітей з певної теми, уточ­нюю  їх, активізую і на основі цього ставлю перед дітьми пізнавальні й практичні завдання, намагаюсь викликати до них інтерес.

      Супроводжувальну бе­сіду використовую під час спостережень, екскурсій, розглядання картин.

        Підсумкову бесіду проводжу з метою система­тизації знань, їх подальшого поглиблення й усвідомлення. Пла­ную  її як самостійне заняття. За допомогою спеціально підібраних запитань активізую пізнавальну діяльність, виправляю і роз­виваю думку, доповнюю знання, вчу міркувати. Такий обмін думками сприяє розвитку мислення і пізнавальних інтересів, розвитку мовлення. Переконалася, що правильно побудована бесіда спонукає дітей активно ставити запитання і намагатися знайти на них відповіді. Підсумкова бесіда (розуміти мету, робити висновки, давати оцінку та ін.), робить її методом, доступним лише старшим дошкільникам.

       Практичні методи [5]: сло­весні  дидактичні вправи, ігрові методи, елементарні досліди й моделю­вання.

       В своїй роботі застосовую імітаційні (просте повторення складного слова для його запам'ятовування чи звука для оволодіння вимовою), конструктивні (вправляння в оволодінні розумовою дією - добір узагальнюючих слів до групи прикметників чи іменників, добір протилежного за значенням слова) та творчі (самостійна постановка запи­тань у бесіді) вправи.

        Практичні  методи мають ігровий характер. До них належать дидактичні ігри, ігри-заняття, ігри-інсценівки. Одним із різновидів ігрового методу є автодидактична гра, в якій усі дії дітей можна регулювати ігровими завданнями й ігровими прави­лами. Автодидактичну гру використовую з метою закріплення, уточ­нення, систематизації наявних уже знань.

       Роботу зі знайомим літературним текстом проводжу за до­помогою гри-драматизації, інсценування.

        На заняттях з навчання грамоти, розвитку зв'язного мовлення вико­ристовую моделювання. В  осно­ву моделювання покладено принцип заміщення реальних предметів інши­ми предметами, зображеннями, знаками. Діти   за допомогою схеми та фішок відтворюють звукову, складову модель слова, графічно зображають словесний склад речення, позначають схематично структуру діючих осіб розповіді.

У своїй діяльності всі означені методи не застосовую ізольо­вано, а здебільшого в різних комбінаціях один з одним. Залежно від вікових особливостей дітей перевагу віддаю тому чи іншому методу.

        Прийом - це складова частина методу. Кожен метод має кілька прийомів. Вони поділяються на наочні, словесні та ігрові [6].

       Словесні прийоми: мовленнєвий зразок, запитан­ня, пояснення, вказівка, оцінювання дитячого мовлення.

      Мовленнєвий зразок - правильна, спеціально підготовлена мовлен­нєва діяльність вихователя, яку повинні наслідувати діти. Він має бути доступним дітям. Особливо це стосується зразка зв'язної роз­повіді в мовленнєвій діяльності дітей.

        Запитання - словесне звертання, що вимагає відповіді, передбачає використання наявних знань. У роботі з дітьми застосовую як репро­дуктивні запитання, що вимагають констатації фактів (що? який? де? куди? як?), так і пошукові, що вимагають ви­сновків (навіщо? чому? чим схожі?). Під час навчання розповіді використовую запитання  у вигляді плану. Вони прості, зрозумілі дітям. Чітке формулювання запитань забезпечує послідовність і логічність викладу дітьми своїх думок.

        Пояснення широко використовую у процесі спостережень, роз­глядання картин, предметів, щоб допомогти дітям зрозуміти окремі сторони, взаємозв'язки, причинно-наслідкові зв’язки предметів і явищ. У бе­сіді користуюсь поясненнями та вказівками.

        Оцінювання мовлення дітей – важливий прийомом навчання. Здебільшого оціню­ю позитивні сторони мовленнєвої діяльності дітей. Оціню на заняттях, для того, щоб до нього прислухалися діти і наслідували у своєму мовленні кращі зразки товаришів. В окремих випадках висловлюю свою дум­ку про відповідь у формі схвалення, зауваження, засудження.

        Наочні прийоми - показ картинки, іграшки, предмета, руху або дії, артикуляції звуків. Показ супроводжую словесними прийомами: поясненням, вказівкою, запитанням.

        Велике  значення приділяю  ігровим прийомам: створюю ігрові ситуації, пропоную виконання ігрових дій, звукона­слідування, загадкову інтонацію голосу, використовую жарти. Найчастіше  використовую комп­лекс прийомів.

      Для успішного розвитку мовлення дітей в групі створили, разом з колегою, відповідні умови, а саме: гігієнічні, що забезпечують охорону органів зору, слуху;  не допускаю великого шуму, який негативно впливає на органи слуху, реагую на скарги дітей, пояснюю батькам про не­обхідність оберігання дитячого слуху. Є  наочні посібники, що допомагають розвитку мовлення дітей. Ми  розділили їх на декілька груп [7]:

Перша  група - методичні посібники , мето­дична література,  картотека наявного мето­дичного матеріалу. У куточку технічних засобів впорядковані аудіо записи.

Друга   група - наочні навчальні посібники для дітей: натуральні (реальні предмети) і зображувальні (іграшки, картинки, фотографії). дидактичний матеріал для навчання грамоти, настільні дидактичні ігри;

Третя  група - дитяча художня література;

Четверта  група - різні види театрів.

 Створення умов  вимагає певних зусиль і наполегливості. Намагаюсь, щоб вони перетворилися на міцні традиції нашої групи.

       Діти засвоюють мову, наслідуючи мову дорослих. Мовлення вихователя є педагогічним засо­бом впливу на дітей.  Тому намагаюсь, щоб воно було наближеним до літературного стилю, неголосним, привітним, увічливим. Пам’ятаю, що систематичне вдосконалення мовлення є професійним обов'язком вихователя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                   Методи

 

Схема 1.

 

    

 

                                           

                                              

 

 

 

                                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 4.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 5. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                Схема 6.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 7.

Наочні

посібники